Психологічні особливості феномену довіри у міжособистісних стосунках

Дядик Ольга Олегівна

Магістр

не вказано

053 Практична психологія

Інститут людини

Актуальність теми. Цікавість до феномену довіри з часом збільшилася і стала значимою у психології, оскільки обумовлена визнанням того факту, що оптимальний рівень довіри до світу і до себе є необхідною умовою і водночас результативним показником високої якості життя індивіда, групи, а також суспільства в цілому.
Психологічний зміст феномену довіри був зведений до однобічного уявлення про довіру як одну зі сторін спілкування (міжособистісного чи ділового). Однак логіка розвитку психології, її методологічні основи вказують на те, що неправомірно зводити сутність даного явища лише до сфери спілкування, оскільки довіра включена у цілісну взаємодію людини зі світом. Тому існує потреба у визначенні сутності довіри як соціально-психологічного явища, її соціально-психологічних функцій, умов виникнення та особливостей прояву.
Даний феномен відіграє важливу роль у житті людини, він необхідний для ефективної взаємодії із навколишнім середовищем, встановлення міжособистісних стосунків між людьми. Для дружніх, сімейних, трудових відносин тощо, довіра є фундаментом, без якого неможливе подальше продуктивне налагодження стосунків. Особливо важливою є здатність довіряти та викликати довіру в юнацькому віці, зважаючи на те, що віднаходження свого місця у житті, довірливе спілкування з батьками, значущими дорослими, інтимно-особистісне спілкування з ровесниками (дружба, кохання) визначають особистісне, майбутнє професійне становлення особистості.
Дослідженням феномену довіри займались Е. Еріксон, К Роджерс, М. Розенберг, В. Сафонов, Т. Скрипкіна, В Зінченко, А. Купрейченко. Було визначено специфічні характеристики даного феномену. По-перше, згідно з думкою дослідників, довіру завжди слід розглядати в динаміці, вона розвивається в міру розвитку взаємин і завжди пов’язана з минулим досвідом взаємодії з партнером. По-друге, для формування довіри необхідне почуття безпеки, засноване на впевненості в надійності партнера, а також в міцності відносин. По-третє, довіра передбачає готовність суб’єкта до саморозкриття, виявлення своєї вразливості перед партнером в умовах ризику, який завжди присутній у відносинах незалежно від їх тривалості.
Незважаючи на специфічність явища, більшість авторів визначають довіру як здатність людини наділяти явища та об’єкти навколишнього світу, а також інших людей, їхні та свої можливі майбутні дії властивостями безпечності, надійності та ситуативної корисності, значущості. Наділення об’єктів навколишнього світу вищеназваними властивостями до акту взаємодії перетворює довіру на фундаментальну умову цієї взаємодії.
Довіра дозволяє людині активно взаємодіяти з новими людьми, незнайомими та малознайомими об’єктами навколишнього середовища. Довіра, з одного боку, пов’язана із ризиком, а з другого, - потребує перевірки досвідом. Тому довіра, першочергово виникаючи у суб’єктивному, внутрішньому світі людини як переживання або певне ставлення, може проявлятися лише в активності людини. Акт взаємодії слугує перевіркою існуючого рівня довіри, і в залежності від досвіду, який отримується, постійно коригується людиною, все це і зумовлює актуальність нашого дослідження.
Об’єкт дослідження – феномен довіри.
Предмет дослідження – особливості феномену довіри у міжособистісних стосунках в юнацькому віці.
Мета дослідження. Дослідити психологічні особливості феномену довіри у міжособистісних стосунках.
Завдання дослідження:
• здійснити теоретико-методологічний аналіз поняття феномену «довіри»;
• визначити роль довіри у міжособистісних стосунках;
• емпірично дослідити особливості та роль довіри у міжособистісних стосунках.
Теоретична основа дослідження. Проблема довіри знайшла своє відображення у працях багатьох зарубіжних вчених і розглядається як основа ідентичності особистості (базова довіра) (Е. Еріксон); як основа саморозкриття свого внутрішнього «Я» (Н. Амяга, Д. Джонсон, С. Джурард, П. Ласкоу, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Сафонов); як позитивний параметр міжособистісних відносин (Дж. Аллен); у контексті теорії соціального обміну (А. Голднер, К. Джифін, Б. Лано, О. Тейлор, М. Уорсі, Г. Хан, Г. Хоманс, Т. Ямагіші,); як здатність до узагальненого очікування (Дж. Роттер, А. Селігмен); як функція співробітництва (Р. Албанес, К. Кок, Д. Мессик, Д. Робин, Д. Фліт, Б. Фрей, Ч. Харпер); у контексті «віри в самоефективність» (Г. Альберт, А. Бандура, Р. Грановська); як умова виникнення дружби (Л. Гозман, І. Кон, В. Лосенко, І. Полонський); як основа міжособистісної взаємодії (В. Агеєв, О. Бодальов, Т. Гаврилов, А. Кронік, В. Лабунська, М. Обозов, А. Хараш,); як прояв суб’єктності особистості (К. Абульханова-Славська, Б. Братусь, Ф. Василюк, В. Вілюнас, В. Мухіна, В. Петренко, А. Шмельов). Результатом аналізу і осмислення даного феномена в його різноманітних проявах є розробка концептуальних положень психології довіри у працях російських вчених. До них належать наукові праці С. Достовалова, В. Дорофєєва, Є. Євстіфєєвої, В. Зінченка, Т. Скрипкіної, П. Шихірєва та інших.
В українській психології проблема довіри вивчається у контексті дослідження різних психологічних явищ, зокрема: життєвої кризи особистості (Т. Титаренко), амбівалентності особистості (Т. Зелінська, Т. Лук’яненко, В. Хабайлюк, А. Хурчак), соціальних ролей і статусів (О. Донченко, В. Васютинський), соціальної підтримки (В. Москаленко), зрілості та успішності особистості (Л. Орбан-Лембрик), творчості (Л. Міщиха), інформаційного і ділового обміну в групі (В. Казміренко), психології лідера (В. Татенко).
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили необхідність використання комплексу методів емпіричного дослідження: рефлексивний опитувальник рівня довіри до себе Т.П. Скрипкіної, призначений для виявлення рівня довіри до себе у різних сферах життєдіяльності особистості; методика «Віра в людей» М. Розенберга; шкала міжособистісної довіри Дж.Б. Роттера.
Для статистичної обробки отриманих даних використовувались методи математичної статистики: кореляційний аналіз за t-критерієм Стьюдента для незалежних вибірок та коефіцієнт кореляції Спірмена. В дослідженні також були використана якісна інтерпретація даних.
Організація дослідження включає 2 етапи:
На першому етапі здійснено теоретичний аналіз проблеми.
На другому етапі проведено емпіричне дослідження психологічних особливостей феномену довіри у міжособистісних стосунках.
Вибірка: Вибірку склали 58 осіб
Наукова новизна: дослідження полягає у виявленні соціально-психологічних особливостей, які сприяють розвитку довірчих стосунків; в обґрунтуванні структурно-функціональної моделі довіри, яка розкриває сутнісні характеристики та психологічний зміст феномену «довіри», його структурні складові, чинники та соціально-психологічні функції, що зумовлюють продуктивну міжособистісну взаємодію.
Практичне значення: отримані в результаті проведення дослідження дані підтвердили теоретичні розробки вчених, які займались даною проблемою.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дипломної роботи повідомлялись та обговорювались на засіданнях кафедри практичної психології Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка, а також доповідалися на науковій студентській конференції.


Структура і обсяг роботи.
Магістерська робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з 32 найменувань та додатків. Основний зміст роботи викладено на 70 сторінках машинопису

ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ДОВІРИ
1.1 Поняття довіри…………………………………………………………...8
1.2 Роль довіри у міжособистісних стосунках……………………………29
Висновки до розділу І………………………………………………………48
РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФЕНОМЕНУ ДОВІРИ У МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКАХ
2.1 Обґрунтування методів дослідження психологічних особливостей феномену довіри……………………………………………………………50
2.2 Дослідження феномену довіри………………………………………...53
Висновки до розділу ІІ……………………………………………………...68
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………...69
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..71
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..74

1. Астанина Н.Б. Развитие представлений о доверии как психологическом феномене в зарубежной науке // Вестник КГУ им. Н.А. Некрасова. – 2010. – Том 16, №1. – С. 139 – 143.
2. Бодалев А.А. Психология общения. – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – 256 с.
3. Введение в онтопсихологию / Издание 2-е, исправленное и дополненное. Перевод с итальянского ННБФ «Онтопсихология». – М.: ННБФ «Онтопсихология», 2004. – 138 с.
4. Ворожбит С. Соціально-психологічні функції явища довіри // Соціальна психологія. – 2006. – №5. – С. 56-63.
5. Достовалов С. Г. Операциональный и рефлексивный уровни доверия к себе / С. Г. Достовалов // Материалы Сибирского психологического форума [«Методологические проблемы современной психологии: иллюзии и реальность»], (16.09.2004 г.) / Томск. гос. ун-т. – Томск, 2004. – С. 121–126
6. Духновский С. В. Диагностика межличностных отношений. Психологический практикум. СПб.: Речь, 2009. — 141 с.
7. Зинченко В.П. Психология доверия [Текст] / В.П. Зинченко [2-е исправленное и дополненное издание]. – Самара: Издательство СИОКПП, 2001. – 104 с.
8. Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений. — СПб.: Питер, 2009. — 576 с.: ил. — (Серия «Мастера психологии»)
9. Карпенко З. С. Аксіопсихологія особистості / З. С. Карпенко. – К. : Міжнар. фін. агенція, 1998. – 216 с.
10. Кравченко В. Ю. Довіра як прояв афіліативної потреби особистості в юнацькому віці : автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05 / Ін-т соц. та політ. психології АПН України. – К. , 2009. – 20 с.
11. Кравченко В. Структурно-функціональна модель довіри // Збірник наукових праць : філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2011. – Вип. 16. – Ч.2. – С. 250-258
12. Купрейченко А.Б. Психология доверия и недоверия.— М.: Изд‑во «Институт психологии РАН», 2008. – 571 с.
13. Мальцева А. П. Полноценное доверие: понятие, проблема, методика формирования // Власть. 2014. – №7. – С. 115-119.
14. Наумова Н. Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. – М.: Наука, 1988. – 200 с.
15. Никитинская Н.С. Манипулятивные стратегии в современной российской бизнес-среде (на примере малого бизнеса): дисс. ... канд. психол. наук: 19.00.05 / Никитинская Наталья Сергеевна. – Ярославль, 2014. – 223 с.
16. Овсянецька Л. П. До питання про психологічні критерії зрілої особистості / Овсянецька Л. П. // Актуальні проблеми психології. Т. 1 : Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К. : Ін-т психол. ім. Костюка АПН України, 2001. – Ч. 2. – С. 105–110.
17. Перлз Ф. Гештальт-подход: свидетель терапии / Фредерик Перлз. – 2-е изд. – М.: „Писхотерапия“. – 2007. – 224 с.
18. Перов В.Ю., Тазенкова П.А. Проблемы морального доверия / Дискурсы этики. Альманах // Под ред. В.Ю. Перова. – Санкт-Петербург, 2012. – Выпуск №1. – С. 152-170.
19. Подольська, Т. А. Теоретичні підходи до розгляду проблеми довіри в контексті різних психокорекційних та психотерапевтичних практик [Текст] / Т. А. Подольська // Практична психологія та соціальна робота. – 2013. – № 3. – С. 15–19.
20. Пол и гендер. – СПб.: Питер, 2010. – 688 с.: ил. — (Серия «Мастера психологии»)
21. Ратайчак З. Человек как субъект общественной жизни // Варшава- Краков.- 1983.- С. 85-102.
22. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. – М.: Прогресс, 1994 / Терминологическая правка В. Данченко. – К.: PSYLIB, 2004 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.psylib.org.ua/books/roger01/index.htm .- О становлении личностью. Психотерапия глазами психотерапевта.
23. Сафонов В. С. Особенности доверительного общения: автореф. дис. канд. психол. н., – М., 1978. – С. 25
24. Скрипкина Т.П. Психология доверия: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. — М.: Издательский центр «Академия», 2000. — 264 с.
25. Степанова, Н. М. Феномен довіри як основа соціальності особистості [Текст] / Н. М. Степанова // Педагогічний вісник : науково-методичний журнал. – 2012. – №4. – С. 21-24
26. Столин В. В. Самосознание личности. – М., 1982
27. Файн С.Ф., Глассер П.Г. Первичная консультация: Установление контакта и завоевание доверия [Текст] / С.Ф. Файн, П.Г. Глассер – М. «Когито-Центр», 2010. – 238 с.
28. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию. – М.: ООО «Из‑во АСТ», 2004. – 730 с.
29. Циганенко Г.В. Про довіру: методи діагностики та практичної роботи // Психолог. – 2014. - №21. – С. 6-17
30. Шеремета В. Ю. Психологічний аналіз впливу саморефлексії на формування довіри до себе / В. Ю. Шеремета // Збірник наукових праць : філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007. – Вип. 12. – Ч. 1. – С. 242–248
31. Штуца О.В. Довіра як аспект соціально-психологічного благополуччя особистості // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки.- 2013. – Випуск №1.– С. 71-73.
32. Юрченко О.В. Взаємозвязок інтернальності та міжособистісної довіри студентів технічного ВНЗ // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. Випуск №2. – 2012. – С.110-116