МОТИВ ДЗЕРКАЛА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІДТВОРЕННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ RITRARRE ТА IMITARE В ЖИВОПИСУ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ПОСТРЕНЕСАНСОВОГО ПЕРІОДУ
Автор(ка)
Гордієнко Анна Олександрівна
Ступінь
Магістр
Група
не вказано
Спеціальність
014 Образотворче мистецтво
Кафедра
Кафедра образотворчого мистецтва та дизайну
Анотація
З метою зміни контролю форми, стану, властивостей людина звикла застосовувати інструментарій, який у правильному трактуванні дає бажаний ефект видозміни. Якщо розглядати «світову картину мистецтва», то можна без сумніву сказати, що вона є віддзеркаленням всього сущого на планеті. Кожний твір світового мистецтва пройшов своєрідний шлях трансформації: від зародження ідеї до віддзеркалення її на предметній площині. Прагнення створити образ людини через призму дзеркала, яке по-різному функціонувало в просторі живописного полотна, до сьогодення є предметом вивчення як художників так і теоретиків на світовій арені образотворчого мистецтва.
В інформаційному просторі сьогодення функціонування дзеркала привертає до себе інтерес дослідників, яких цікавлять «незвичайні» властивості даного предмета та дозволяють спекулювати на тему «феномена» дзеркала та задзеркалля. У філософсько-естетичних концепціях тема дзеркала як інструмента відтворення ускладнюється, з моменту надання відповідей на запитання: кого чи що бачить людина у віддзеркаленні «Я не один, коли я дивлюся на себе в дзеркало, я одержимий чужою душею» [1,36]. У різні часи на перший погляд звичайний предмет повсякденного вжитку трактувався і проживав своє життя по-різному: дзеркало виявилося загадковим і суперечливим феноменом, в якому людина могла побачити образ Божий чи насмішку диявола. Дзеркало ніколи не розглядалося як самостійний предмет повсякденного вжитку, дослідників завжди вабили відносини людини з його «двійником». Поєднуючи зовнішнє і внутрішнє, істину і видимість, красу та потворність людина об’єднується зі своїм двійником, цей феномен Ж.Лакан назвав «стадія дзеркала» [17]. Стосунки між людиною і дзеркалом є досить суперечливими, вони переплітають у собі психологічні, морально-естетичні, філософські зв’язки, які являються провідником між людиною і його «Я». Цей феномен актуалізується в тих працях філософів, культурологів, які присвятили свої праці темі дзеркала та його похідних, найбільш яскравими з яких дослідження С. Мельшиор–Бонне, в багатьох мистецтвознавчих штудіях, як, наприклад, у В.Гільде, В.Синкевича, О.Чулков.
На світовій арені образотворчого мистецтва мотив дзеркала як інструмент відтворення співвідношення Ritrarre та Imitare не були самостійним предметом вивчення, з цієї проблематики існують лише дотичні наукові праці: скульптор Вінченцо Данті в своєму трактаті про ідеальні пропорції, строго розділяє поняття «ritrarre» (передача дійсності як її бачать) від «imitare» (передача дійсності як її потрібно бачити)[4;16].
Таким чином, актуальність теми дипломної роботи полягає у необхідності вивчення феномену трансформації людського образу через дзеркало як інструмент співвідношення Ritrarre та Imitare в живопису Західної Європи постренесансового періоду.
В інформаційному просторі сьогодення функціонування дзеркала привертає до себе інтерес дослідників, яких цікавлять «незвичайні» властивості даного предмета та дозволяють спекулювати на тему «феномена» дзеркала та задзеркалля. У філософсько-естетичних концепціях тема дзеркала як інструмента відтворення ускладнюється, з моменту надання відповідей на запитання: кого чи що бачить людина у віддзеркаленні «Я не один, коли я дивлюся на себе в дзеркало, я одержимий чужою душею» [1,36]. У різні часи на перший погляд звичайний предмет повсякденного вжитку трактувався і проживав своє життя по-різному: дзеркало виявилося загадковим і суперечливим феноменом, в якому людина могла побачити образ Божий чи насмішку диявола. Дзеркало ніколи не розглядалося як самостійний предмет повсякденного вжитку, дослідників завжди вабили відносини людини з його «двійником». Поєднуючи зовнішнє і внутрішнє, істину і видимість, красу та потворність людина об’єднується зі своїм двійником, цей феномен Ж.Лакан назвав «стадія дзеркала» [17]. Стосунки між людиною і дзеркалом є досить суперечливими, вони переплітають у собі психологічні, морально-естетичні, філософські зв’язки, які являються провідником між людиною і його «Я». Цей феномен актуалізується в тих працях філософів, культурологів, які присвятили свої праці темі дзеркала та його похідних, найбільш яскравими з яких дослідження С. Мельшиор–Бонне, в багатьох мистецтвознавчих штудіях, як, наприклад, у В.Гільде, В.Синкевича, О.Чулков.
На світовій арені образотворчого мистецтва мотив дзеркала як інструмент відтворення співвідношення Ritrarre та Imitare не були самостійним предметом вивчення, з цієї проблематики існують лише дотичні наукові праці: скульптор Вінченцо Данті в своєму трактаті про ідеальні пропорції, строго розділяє поняття «ritrarre» (передача дійсності як її бачать) від «imitare» (передача дійсності як її потрібно бачити)[4;16].
Таким чином, актуальність теми дипломної роботи полягає у необхідності вивчення феномену трансформації людського образу через дзеркало як інструмент співвідношення Ritrarre та Imitare в живопису Західної Європи постренесансового періоду.
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ І. МИСТЕЦТВОЗНАВЧІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АМБІВАЛЕНТНОСТІ ДЗЕРКАЛА ЯК СМИСЛОТВОРЧИЙ ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН
1.1. Феномен дзеркала у світовому живопису: поліваріантність трактування символу
1.2. Модифікація феномену «двійника»:світ задзеркалля
1.3. Мотив «Дами перед дзеркалом» як уособлення ідеального:
трансцендентність образу
Висновки до I розділу
РОЗДІЛ ІІ. КОНЦЕПЦІЯ INVENZIONE – КАТЕГОРІЇ RITRARRE ТА IMITARE
2.1. Поняття Ritrarre та Imitare в живописі
2.2. Світ «Imitare»:трансформація образу через дзеркало.
2.3.Синтез ідеального та повсякденного в жіночому образі
Висновки до ІІ розділу
РОЗДІЛ ІІІ. ТВІР «АМБІВАЛЕНТНІСТЬ»: ВТІЛЕННЯ АВТОРСЬКОЇ ІДЕЇ
3.1. Теоретичне підґрунтя: концепція роботи
3.2. Основні стадії візуалізації ідеї: від ескізу до завершеного полотна
Висновки до ІІІ розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
РОЗДІЛ І. МИСТЕЦТВОЗНАВЧІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АМБІВАЛЕНТНОСТІ ДЗЕРКАЛА ЯК СМИСЛОТВОРЧИЙ ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН
1.1. Феномен дзеркала у світовому живопису: поліваріантність трактування символу
1.2. Модифікація феномену «двійника»:світ задзеркалля
1.3. Мотив «Дами перед дзеркалом» як уособлення ідеального:
трансцендентність образу
Висновки до I розділу
РОЗДІЛ ІІ. КОНЦЕПЦІЯ INVENZIONE – КАТЕГОРІЇ RITRARRE ТА IMITARE
2.1. Поняття Ritrarre та Imitare в живописі
2.2. Світ «Imitare»:трансформація образу через дзеркало.
2.3.Синтез ідеального та повсякденного в жіночому образі
Висновки до ІІ розділу
РОЗДІЛ ІІІ. ТВІР «АМБІВАЛЕНТНІСТЬ»: ВТІЛЕННЯ АВТОРСЬКОЇ ІДЕЇ
3.1. Теоретичне підґрунтя: концепція роботи
3.2. Основні стадії візуалізації ідеї: від ескізу до завершеного полотна
Висновки до ІІІ розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
Покликання
Основні:
1. Бахтин М.М. Автор и герой в эстетической деятельности//Эстетика словесного творчества. – М., 1989. – 177 с.
2. Вернер Г. Зеркальный мир: Пер.с нем. / Перевод Здорик Т.Б. и Фельдмана Л.Г.; Под ред. И.И.Шафрановського.– М.: Мир, 1982 . – 120 с.
3. Виленкин В. В сто первом зеркале./ В. Виленкин// М.: Изд–во: Советский списатель., 1987 г. – 320 с.
4. Виппер Б. Борьба течений в итальянском искусстве XVI века/ Б.Виппер.– М.: Изд–во АН СССР, 1956. – 328 с.
5. Вулис А.З. Литературные зеркала. / А.З. Вулис // М.: Изд–во: Советский списатель.,1991. – 479 с.
6. Глюк И. И все это делают зеркала. / И. Глюк // М.: Изд–во: Мир., 1970. – 191 с.
7. Голдберг Б. Зеркало и человек.//В мире науки. – М., 1966. – № 9 – 48 с.
8. Грегори P.Л. Разумный глаз: Пер с англ. Изд. 2-е. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 208 с.
9. Даниэль С.М. Искусство видеть. / С.М. Даниэль // Л.: Искусство, 1990. –223 с.
10. Еко У. Ім'я Рози: роман / У. Еко ; [пер. з іт. і глосарій М. І. Прокопович]. – Харків : Фоліо, 2013. – 766 с.
11. Зеркало для человечества – Знание–Сила / М.: Изд–во: Мир. – 1987 г. – № 1.– 48 с.
12. История красоты/ Под ред. У. Эко.– М.: Слово, 2007.– 440 с.
13. История уродства/ Под ред. У.Э ко.– М.: Слово, 2009.– 456 с.
14. Исупов К.Г, Ульянова О.Н. «Homo Numerans» Николая Кузанского//Историко–философский ежегодник./ М.: Наука., 1994. – 390 с.
15. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала /Л.Костенко//; за заг. ред. Л. Івшиної ; упоряд.: І. Сюндюков, Н. Тисячна.– Вид. друге.– К.: Українська прес–група, 2014.– 80с.
16. Котлярский А.М., Афанасьев А.П. Почему мы смотримся в зеркало : (О процессах зрит. восприятия)/А.М. Котлярский; А.П. Афанасьев//– М.: Педагогика, 1991. – 112 с.
17. Лакан Ж. Стадия зеркала как образующая функцию «Я»/Ж. Лакан// Семинары. Т. 1 – М., 1998. – 550 с.
18. Левин Ю.И. Зеркало как потенциальный семиотический объект // Труды по знаковым системам. Тарту, 1998 [Вып.] 22: Зеркало. Семиотика зеркальности. (Учен. зап. Тартусского гос. университета. Вып. 831). С. 6–24.
19. Логвиненко А.Д. Зрительное восприятие пространства/А.Д. Логвиненко// – М.: МГУ, 1981. – 224 с.
20. Логвиненко А.Д. Зрительное восприятие пространства/А.Д. Логвиненко// – М.: МГУ, 1981.– с. 74—89.
21. Лоренц Я. Зеркало человеческого спасения/Я. Лоренц // М.: МГУ, 1988 – 288 с.
22. Лукьяненко С.Лабиринт отражений. /С. Лукьяненко//М.: Изд–во: АСТ, – 1997. – 289 с.
23. Лукьяненко С.Фальшивые зеркала. / С . Лукьяненко //,М.: Изд–во: АСТ, 1999. – 416 с.
24. Мазин В. Стадия зеркала Жака Лакана. / В. Мазин // Спб.: Изд–во: Алетейя, 2005. –160 с.
25. Мастера искусства об искусстве. – Т. 2. – М.:Изд-во «Искусство», 1966. – 654 с.
26. Мельшиор–Бонне С. История зеркала/ Предисл. Жана Делюмо. Пер. с фр. Ю.М. Розенберг. – М.: Новое литературное обозрение, 2006. – 456 с.
27. Мерло–Понти М. Око и дух. / М. Мерло–Понти// М.: Изд-во: Искусство, 1992.– 63 с.
28. Операция «Зеркальный шар» – Знание – Сила, / М.: Изд–во «Мир», 1983. № 4. – 48 с.
29. Правдивцев B. Эти загадочные зеркала. Взаимодействие человека с зеркалами /В. Правдивцев. – М.: РИЦ МДК, 2002. –580 с.
30. Правдивцев В. Эти таинственные зеркала /В. Правдивцев. – М.: РИЦ МДК, 2004. – 576 с.
31. Романенкова Ю. В. XVI століття як «батьківщина» автопортрету: передумови виникнення, світогдядні засади [Электронный ресурс]. – Молодий вчений. – 2015. – ISSN 2304–5809. Режим доступу:
http://elibrary.kubg.edu.ua/10268/1/Херсон2.2015.pdf
32. Романенкова Ю.В. Динамика художественного процесса в период Stilwandel [Электронный ресурс]. – Аналитика культурологии. – 2011. – № 20. Режим доступа: http://analiculturolog.ru/journal/new–
number/item/736stilwandel.htm
33. Романенкова Ю.В. Мировоззренческие универсалии периодов Stilwandlung в мировом художественном процессе /Ю. Романенкова. –
К.: Химджест, 2009. – 270 с.
34. Романенкова Ю.В. Мотив старения в искусстве Возрождения и маньеризма/Ю.В.Романенкова//Вісник Харківської Державної академії дизайну і мистецтв. – 2013. – №4. – 82–86 с.
35. Романенкова Ю.В. Проблема Altersstil в Европейском искусстве Ренессанса // Вестник НВГУ. – 2012. – №3. – ¬71–80 с.
36. Семитическая значимость зеркального изображения: Умберто Эко и Владимир Набоков// Новое Литературное Обозрение; [пер. с анг.Е.Канищевой]. – 2003. – № 61 – 248 с.
37. Символы, знаки, эмблемы: Энциклопедия. – Под общ. ред.
В. Л. Телицына//Изд-во: — М.: ЛОКИД-ПРЕСС: РИПОл класик.–2005.– 490 с.
38. Синкевич В. Феномен зеркала в истории культуры. Философское эссе/
В. Синкевич// СПб: 2006.– 66 с.
39. Строкаль А. О. Мотив дзеркала в мистецтві [Текст] / А. О. Строкаль // Сборник научных докладов. Научные предложения. Гданськ .– 2015. – 47–50 с.
39. Строкаль А. О. Анаморфози Дж. Арчімбольдо як метод художнього бачення: потворність у красі та краса потворного[Текст] / А. О. Строкаль // Сборник научных докладов. Научные предложения .Сопот, Часть 1. – 2015. – 60–62 с.
40. Ходасевич В. Перед зеркалом : [Из 3–х кн.] / Владислав Ходасевич; [Предисл. М. Латышева]. – М. : Изд. книготорговая фирма "Яуза", 1996. – 189 с.
41. Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве/ Дж.Холл. –
М.: КРОН–ПРЕСС, 1999. – 656 с.
42. Чулков О.А. Мифологема зеркала в Ветхом Завете//Человек, природа, общество. Актуальные проблемы (материалы 9–й международной конференции молодых ученых). – СПб., 1998. – 96 с.
43. Чулков. О.А. Живые зеркала. Мифология и метафизика отраженного oбpaзa//Akadhemia: Материалы и исследования по истории платонизма. – СПб., 2000. –172 с.
44. Шичалин Ю.А. «Третий вид» у Платона и материя–зеркало у Плотина. – Вестник древней истории, 1978 г. – № 1. – С. 155–156.
45. Шкепу М. А. Эстетика безобразного Карла Розенкранца /М. Шкепу. — К.: Феникс, 2010. – 448 с.
Додаткові:
1. Андроникова М. Портрет. От наскальных рисунков до звукового фильма/М. Андроникова. – М.: Искусство, 1980. – 423 с.
2. Роузенд Д. Тициан / Д.Роузенд: Пер.с фр. Е. Гречаной. — М.: АСТ: Астрель, 2002.–176 с.
3. Подоксик. А.С. Пикассо. Вечный поиск. Произведения художника из музеев Советского Союза / А.С. Подоксик. – Л.: Издательство «Аврора», 1989.–190 с.
4. Зингер Л. Очерки теории и истории портрета/ Л.Зингер. –
М.: Изобразительное искусство, 1986.– 328 с.
5. Зуффи С. Тициан: Пер с англ. С. Зуффи – М: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002.–144 с.: ил.– (Мастера и шедевры).
6. Белоусова Н. А. Джорджоне. Очерки о творчестве / Н.А. Белоусова — М: «Изобразительное искусство», 1982. –168 с.
7. Романенкова Ю.В. Мотив старения в искусстве Возрождения и маньеризма/Ю.В.Романенкова//Вісник Харківської Державної академії дизайну і мистецтв. – 2013. – №4. – С. 82–86.
8. Романенкова Ю. «Маньеристическая доминанта» как мировоззренческая универсалия арт–процесса разных эпох/Ю.Романенкова// Сборник материалов всероссийской научно–практической конференции [Художник и время]. – (Ижевск, 2013 год). – С.129–137.
1. Бахтин М.М. Автор и герой в эстетической деятельности//Эстетика словесного творчества. – М., 1989. – 177 с.
2. Вернер Г. Зеркальный мир: Пер.с нем. / Перевод Здорик Т.Б. и Фельдмана Л.Г.; Под ред. И.И.Шафрановського.– М.: Мир, 1982 . – 120 с.
3. Виленкин В. В сто первом зеркале./ В. Виленкин// М.: Изд–во: Советский списатель., 1987 г. – 320 с.
4. Виппер Б. Борьба течений в итальянском искусстве XVI века/ Б.Виппер.– М.: Изд–во АН СССР, 1956. – 328 с.
5. Вулис А.З. Литературные зеркала. / А.З. Вулис // М.: Изд–во: Советский списатель.,1991. – 479 с.
6. Глюк И. И все это делают зеркала. / И. Глюк // М.: Изд–во: Мир., 1970. – 191 с.
7. Голдберг Б. Зеркало и человек.//В мире науки. – М., 1966. – № 9 – 48 с.
8. Грегори P.Л. Разумный глаз: Пер с англ. Изд. 2-е. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 208 с.
9. Даниэль С.М. Искусство видеть. / С.М. Даниэль // Л.: Искусство, 1990. –223 с.
10. Еко У. Ім'я Рози: роман / У. Еко ; [пер. з іт. і глосарій М. І. Прокопович]. – Харків : Фоліо, 2013. – 766 с.
11. Зеркало для человечества – Знание–Сила / М.: Изд–во: Мир. – 1987 г. – № 1.– 48 с.
12. История красоты/ Под ред. У. Эко.– М.: Слово, 2007.– 440 с.
13. История уродства/ Под ред. У.Э ко.– М.: Слово, 2009.– 456 с.
14. Исупов К.Г, Ульянова О.Н. «Homo Numerans» Николая Кузанского//Историко–философский ежегодник./ М.: Наука., 1994. – 390 с.
15. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала /Л.Костенко//; за заг. ред. Л. Івшиної ; упоряд.: І. Сюндюков, Н. Тисячна.– Вид. друге.– К.: Українська прес–група, 2014.– 80с.
16. Котлярский А.М., Афанасьев А.П. Почему мы смотримся в зеркало : (О процессах зрит. восприятия)/А.М. Котлярский; А.П. Афанасьев//– М.: Педагогика, 1991. – 112 с.
17. Лакан Ж. Стадия зеркала как образующая функцию «Я»/Ж. Лакан// Семинары. Т. 1 – М., 1998. – 550 с.
18. Левин Ю.И. Зеркало как потенциальный семиотический объект // Труды по знаковым системам. Тарту, 1998 [Вып.] 22: Зеркало. Семиотика зеркальности. (Учен. зап. Тартусского гос. университета. Вып. 831). С. 6–24.
19. Логвиненко А.Д. Зрительное восприятие пространства/А.Д. Логвиненко// – М.: МГУ, 1981. – 224 с.
20. Логвиненко А.Д. Зрительное восприятие пространства/А.Д. Логвиненко// – М.: МГУ, 1981.– с. 74—89.
21. Лоренц Я. Зеркало человеческого спасения/Я. Лоренц // М.: МГУ, 1988 – 288 с.
22. Лукьяненко С.Лабиринт отражений. /С. Лукьяненко//М.: Изд–во: АСТ, – 1997. – 289 с.
23. Лукьяненко С.Фальшивые зеркала. / С . Лукьяненко //,М.: Изд–во: АСТ, 1999. – 416 с.
24. Мазин В. Стадия зеркала Жака Лакана. / В. Мазин // Спб.: Изд–во: Алетейя, 2005. –160 с.
25. Мастера искусства об искусстве. – Т. 2. – М.:Изд-во «Искусство», 1966. – 654 с.
26. Мельшиор–Бонне С. История зеркала/ Предисл. Жана Делюмо. Пер. с фр. Ю.М. Розенберг. – М.: Новое литературное обозрение, 2006. – 456 с.
27. Мерло–Понти М. Око и дух. / М. Мерло–Понти// М.: Изд-во: Искусство, 1992.– 63 с.
28. Операция «Зеркальный шар» – Знание – Сила, / М.: Изд–во «Мир», 1983. № 4. – 48 с.
29. Правдивцев B. Эти загадочные зеркала. Взаимодействие человека с зеркалами /В. Правдивцев. – М.: РИЦ МДК, 2002. –580 с.
30. Правдивцев В. Эти таинственные зеркала /В. Правдивцев. – М.: РИЦ МДК, 2004. – 576 с.
31. Романенкова Ю. В. XVI століття як «батьківщина» автопортрету: передумови виникнення, світогдядні засади [Электронный ресурс]. – Молодий вчений. – 2015. – ISSN 2304–5809. Режим доступу:
http://elibrary.kubg.edu.ua/10268/1/Херсон2.2015.pdf
32. Романенкова Ю.В. Динамика художественного процесса в период Stilwandel [Электронный ресурс]. – Аналитика культурологии. – 2011. – № 20. Режим доступа: http://analiculturolog.ru/journal/new–
number/item/736stilwandel.htm
33. Романенкова Ю.В. Мировоззренческие универсалии периодов Stilwandlung в мировом художественном процессе /Ю. Романенкова. –
К.: Химджест, 2009. – 270 с.
34. Романенкова Ю.В. Мотив старения в искусстве Возрождения и маньеризма/Ю.В.Романенкова//Вісник Харківської Державної академії дизайну і мистецтв. – 2013. – №4. – 82–86 с.
35. Романенкова Ю.В. Проблема Altersstil в Европейском искусстве Ренессанса // Вестник НВГУ. – 2012. – №3. – ¬71–80 с.
36. Семитическая значимость зеркального изображения: Умберто Эко и Владимир Набоков// Новое Литературное Обозрение; [пер. с анг.Е.Канищевой]. – 2003. – № 61 – 248 с.
37. Символы, знаки, эмблемы: Энциклопедия. – Под общ. ред.
В. Л. Телицына//Изд-во: — М.: ЛОКИД-ПРЕСС: РИПОл класик.–2005.– 490 с.
38. Синкевич В. Феномен зеркала в истории культуры. Философское эссе/
В. Синкевич// СПб: 2006.– 66 с.
39. Строкаль А. О. Мотив дзеркала в мистецтві [Текст] / А. О. Строкаль // Сборник научных докладов. Научные предложения. Гданськ .– 2015. – 47–50 с.
39. Строкаль А. О. Анаморфози Дж. Арчімбольдо як метод художнього бачення: потворність у красі та краса потворного[Текст] / А. О. Строкаль // Сборник научных докладов. Научные предложения .Сопот, Часть 1. – 2015. – 60–62 с.
40. Ходасевич В. Перед зеркалом : [Из 3–х кн.] / Владислав Ходасевич; [Предисл. М. Латышева]. – М. : Изд. книготорговая фирма "Яуза", 1996. – 189 с.
41. Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве/ Дж.Холл. –
М.: КРОН–ПРЕСС, 1999. – 656 с.
42. Чулков О.А. Мифологема зеркала в Ветхом Завете//Человек, природа, общество. Актуальные проблемы (материалы 9–й международной конференции молодых ученых). – СПб., 1998. – 96 с.
43. Чулков. О.А. Живые зеркала. Мифология и метафизика отраженного oбpaзa//Akadhemia: Материалы и исследования по истории платонизма. – СПб., 2000. –172 с.
44. Шичалин Ю.А. «Третий вид» у Платона и материя–зеркало у Плотина. – Вестник древней истории, 1978 г. – № 1. – С. 155–156.
45. Шкепу М. А. Эстетика безобразного Карла Розенкранца /М. Шкепу. — К.: Феникс, 2010. – 448 с.
Додаткові:
1. Андроникова М. Портрет. От наскальных рисунков до звукового фильма/М. Андроникова. – М.: Искусство, 1980. – 423 с.
2. Роузенд Д. Тициан / Д.Роузенд: Пер.с фр. Е. Гречаной. — М.: АСТ: Астрель, 2002.–176 с.
3. Подоксик. А.С. Пикассо. Вечный поиск. Произведения художника из музеев Советского Союза / А.С. Подоксик. – Л.: Издательство «Аврора», 1989.–190 с.
4. Зингер Л. Очерки теории и истории портрета/ Л.Зингер. –
М.: Изобразительное искусство, 1986.– 328 с.
5. Зуффи С. Тициан: Пер с англ. С. Зуффи – М: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002.–144 с.: ил.– (Мастера и шедевры).
6. Белоусова Н. А. Джорджоне. Очерки о творчестве / Н.А. Белоусова — М: «Изобразительное искусство», 1982. –168 с.
7. Романенкова Ю.В. Мотив старения в искусстве Возрождения и маньеризма/Ю.В.Романенкова//Вісник Харківської Державної академії дизайну і мистецтв. – 2013. – №4. – С. 82–86.
8. Романенкова Ю. «Маньеристическая доминанта» как мировоззренческая универсалия арт–процесса разных эпох/Ю.Романенкова// Сборник материалов всероссийской научно–практической конференции [Художник и время]. – (Ижевск, 2013 год). – С.129–137.