ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
Автор(ка)
Загоровська Марія Миколаївна
Ступінь
Магістр
Група
не вказано
Спеціальність
231 Практична психологія
Кафедра
Кафедра практичної психології
Анотація
Актуальність. Проблема вибору професії одвічна. Вдало вибрана професія скорочує частоту фізичних і психічних проблем, пов’язаних зі здоров’ям, що водночас посилює відчуття задоволеності життям. Робота відіграє важливу роль у житті кожної людини й має великий вплив на її стан і самопочуття. Отже, адекватність вибору та рівень освоєння професії впливають на загальну якість життя. Тому одним з центральних, і в цьому значенні доленосних в житті кожної людини, у її професійній кар’єрі є питання про вибір і оволодіння професією. Професійне становлення є достатньо складним, тривалим і багатоплановим процесом. Проблеми, пов'язані з професійним розвитком людини, постійно знаходяться в центрі уваги психологів. Нині у зв'язку з глибокими і швидкими соціально-економічними змінами, що відбуваються в нашій країні, питання, пов'язані з професійним самовизначенням особистості, її самореалізацією в професійній діяльності – придбали особливу актуальність.
Нові соціально-економічні умови пред'являють усе більш високі вимоги до професіоналізму фахівців з вищою освітою, зокрема їх конкурентоспроможності, мобільності, швидкому пристосуванню до нових умов праці. Усе це вимагає серйозної уваги до особистісного та професійного становлення особистості. Найбільш актуальною проблема професійного самовизначення стає у юнацькому віці, коли випускники школи – старшокласники вперше обирають професію. У цей час у молодих людей актуалізуються такі пошукові етапи: первинна орієнтація у професіях, формування професійної готовності до самовизначення, формування професійних намірів, розвиток інтересів та схильностей, конкретний професійний вибір.
Відповідно, чинниками успішного професійного самовизначення є: поінформованість про те, які у суспільстві існують професії, та які до них висуваються вимоги; знання об’єктивних потреб у різних видах праці у суспільстві; оцінка своїх якостей та здібностей і співвідношення їх з вимогами професії та ін. У той же час слід зазначити, що за умов відсутності загальної профорієнтаційної програми у суспільстві у процесі професійного самовизначення особистості можуть виникати певні проблеми, пов’язані з адекватністю оцінки власних здібностей, змісту праці, кон’юнктури ринку праці тощо. Ці проблеми потребують негайного вирішення
Проблему професійного самовизначення досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці: О. Блинова, Є. Борисова, Н. Варнавських, О. Вітковська, Е. Гінзберг, М. Дубінка, Є. Зеєр, Т. Єлова, Н. Кириченко, Е. Клімов, С. Крягжде, І. Кузнецова, В. Лозовецька, С. Лучик, О. Ляска, А. Маркова, О. Мітічкіна, О. Морін, Г. Омельченко, Є. Петрова, В. Погрібна, М. Пряжніков, Ф. Райс, Я. Рощіна, А. Третяк, І. Хом’юк, Н. Якімова, Т. Яновська та інші.
Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей професійного самовизначення в юнацькому віці.
Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:
1) Дослідження концептуальних підходів щодо проблеми професійного самовизначення особистості.
2) Розкриття вікових особливостей юнацького віку, в тому числі в контексті гендерних відмінностей.
3) Визначення основних психологічних та соціальних детермінант професійного самовизначення у юнацькому віці.
4) Здійснення емпіричного дослідження психологічних особливостей професійного самовизначення в юнацькому віці.
5) Розробка рекомендаційного блоку щодо оптимізації процесу професійного самовизначення у юнацькому віці та програми формування професійного самовизначення в учнів старших класів.
Об’єкт дослідження – професійне самовизначення особистості.
Предмет дослідження – психологічні особливості професійного самовизначення в юнацькому віці.
Методи дослідження. В процесі виконання роботи, відповідно до мети дослідження та характеру поставлених завдань, було застосовано низку загальнонаукових та спеціальних методів і підходів. Зокрема, такі теоретичні методи, як: аналітико-синтетичний, системний, історичний, порівняльний, статистичний та структурно-функціональний підходи. Крім того, було використано методи емпіричного дослідження, такі як:
– Диференційовано-діагностичний опитувальник інтересів – ДДО (за Є. Клімовим);
– Методика вивчення спрямованості особистості «Орієнтовна анкета» (В. Смекала, М. Кучера);
– Методика «Шкала самооцінки»;
– Методика діагностики рівня домагань (Й. Шварцландер);
Також, нами було використано методи математичної обробки в психології, зокрема коефіцієнт рангової кореляції rs Спірмена.
Наукова новизна і практичне значення одержаних результатів. дослідження полягає в тому, що:
- було розширено та доповнено знання про професійне самовизначення в юнацькому віці, а також основні детермінанти, що впливають на вибір фаху;
- набуло подальшого розвитку розуміння уявлення про психологічні особливості професійного самовизначення в юнацькому віці.
Досить повний огляд та перелік великої кількості наукових праць може зробити дане дослідження гарним джерелом підготовки до семінарських занять, доповідей чи написання індивідуальних робіт з низки суміжних дисциплін, таких як психологія управління, психологія праці, психологія лідерства, менеджмент тощо.
Структура роботи. Згідно поставленої перед нами мети та кола окреслених завдань, робота складається з таких структурних частин: вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел із вісімдесят одного найменування та семи додатків. Загальний обсяг роботи складає сто шістдесят вісім сторінок.
Нові соціально-економічні умови пред'являють усе більш високі вимоги до професіоналізму фахівців з вищою освітою, зокрема їх конкурентоспроможності, мобільності, швидкому пристосуванню до нових умов праці. Усе це вимагає серйозної уваги до особистісного та професійного становлення особистості. Найбільш актуальною проблема професійного самовизначення стає у юнацькому віці, коли випускники школи – старшокласники вперше обирають професію. У цей час у молодих людей актуалізуються такі пошукові етапи: первинна орієнтація у професіях, формування професійної готовності до самовизначення, формування професійних намірів, розвиток інтересів та схильностей, конкретний професійний вибір.
Відповідно, чинниками успішного професійного самовизначення є: поінформованість про те, які у суспільстві існують професії, та які до них висуваються вимоги; знання об’єктивних потреб у різних видах праці у суспільстві; оцінка своїх якостей та здібностей і співвідношення їх з вимогами професії та ін. У той же час слід зазначити, що за умов відсутності загальної профорієнтаційної програми у суспільстві у процесі професійного самовизначення особистості можуть виникати певні проблеми, пов’язані з адекватністю оцінки власних здібностей, змісту праці, кон’юнктури ринку праці тощо. Ці проблеми потребують негайного вирішення
Проблему професійного самовизначення досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці: О. Блинова, Є. Борисова, Н. Варнавських, О. Вітковська, Е. Гінзберг, М. Дубінка, Є. Зеєр, Т. Єлова, Н. Кириченко, Е. Клімов, С. Крягжде, І. Кузнецова, В. Лозовецька, С. Лучик, О. Ляска, А. Маркова, О. Мітічкіна, О. Морін, Г. Омельченко, Є. Петрова, В. Погрібна, М. Пряжніков, Ф. Райс, Я. Рощіна, А. Третяк, І. Хом’юк, Н. Якімова, Т. Яновська та інші.
Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей професійного самовизначення в юнацькому віці.
Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:
1) Дослідження концептуальних підходів щодо проблеми професійного самовизначення особистості.
2) Розкриття вікових особливостей юнацького віку, в тому числі в контексті гендерних відмінностей.
3) Визначення основних психологічних та соціальних детермінант професійного самовизначення у юнацькому віці.
4) Здійснення емпіричного дослідження психологічних особливостей професійного самовизначення в юнацькому віці.
5) Розробка рекомендаційного блоку щодо оптимізації процесу професійного самовизначення у юнацькому віці та програми формування професійного самовизначення в учнів старших класів.
Об’єкт дослідження – професійне самовизначення особистості.
Предмет дослідження – психологічні особливості професійного самовизначення в юнацькому віці.
Методи дослідження. В процесі виконання роботи, відповідно до мети дослідження та характеру поставлених завдань, було застосовано низку загальнонаукових та спеціальних методів і підходів. Зокрема, такі теоретичні методи, як: аналітико-синтетичний, системний, історичний, порівняльний, статистичний та структурно-функціональний підходи. Крім того, було використано методи емпіричного дослідження, такі як:
– Диференційовано-діагностичний опитувальник інтересів – ДДО (за Є. Клімовим);
– Методика вивчення спрямованості особистості «Орієнтовна анкета» (В. Смекала, М. Кучера);
– Методика «Шкала самооцінки»;
– Методика діагностики рівня домагань (Й. Шварцландер);
Також, нами було використано методи математичної обробки в психології, зокрема коефіцієнт рангової кореляції rs Спірмена.
Наукова новизна і практичне значення одержаних результатів. дослідження полягає в тому, що:
- було розширено та доповнено знання про професійне самовизначення в юнацькому віці, а також основні детермінанти, що впливають на вибір фаху;
- набуло подальшого розвитку розуміння уявлення про психологічні особливості професійного самовизначення в юнацькому віці.
Досить повний огляд та перелік великої кількості наукових праць може зробити дане дослідження гарним джерелом підготовки до семінарських занять, доповідей чи написання індивідуальних робіт з низки суміжних дисциплін, таких як психологія управління, психологія праці, психологія лідерства, менеджмент тощо.
Структура роботи. Згідно поставленої перед нами мети та кола окреслених завдань, робота складається з таких структурних частин: вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел із вісімдесят одного найменування та семи додатків. Загальний обсяг роботи складає сто шістдесят вісім сторінок.
Зміст
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження професійного самовизначення
1.1. Концептуальні підходи до проблеми професійного самовизначення особистості
Серед різноманітних видів соціальної зовнішньої діяльності особистості професійна посідає окреме місце. Тільки професійна діяльність визначає основну форму активності суб'єкта, їй присвячена основна частина життя особистості. Більшості осіб саме цей вид діяльності надає можливість задовольнити всю гамму їхніх потреб, розкрити свої здібності, утвердити себе як особистість, досягти певного соціального статусу. Професійна діяльність, заповнюючи понад дві третини свідомого життя людини, тим самим визначає її сутність як основу розвитку самої особистості. Багатство внутрішньої структури особистості здебільшого залежить від її діяльності, а професія складає головну, найбільш суттєву, спрямовану її частину [1, с.49-50].
В той же час, маємо зазначити, що молоді люди часом розчаровуються у виборі професії. Ця проблема залишається не вирішеною, оскільки питання профорієнтації часто ототожнюються з соціальним замовленням суспільства щодо підготовки фахівців для тих чи інших галузей, що обмежує сферу професійного самовизначення особистості. Водночас відсутність системності в профорієнтаційній роботі у вищому навчальному закладі також призводить до того, що молодь не отримують достатньої інформації про переваги та недоліки обраної професії, не мають внутрішньої мотивації, і це викликає у них невпевненість, розгубленість та труднощі під час навчання та подальшій професійній адаптації [73, с. 136].
Західні фахівці приділяють велику увагу проблемам професійного становлення молоді, розглядаючи весь життєвий шлях людини як кар'єрний, професійний розвиток. Саме через систему професійного самовизначення можливе формування цілісної особистості, яка володіє професійною та соціальною компетентністю, здатністю до творчості, саморозвитку і самостійного планування власного життєвого шляху [36, с. 5]. У вітчизняній науці теж з’явились низка публікацій, присвячених проблемі професійного самовизначення, зокрема молоді. В. Лозовецька розглядає професійне самовизначення як пролонгований дискретний процес, який триває впродовж всього трудового життя людини і передбачає неодноразове прийняття рішення щодо професії (підвищення кваліфікації, перепідготовку, зміну професії тощо) [35, с. 5].
До психологічних досліджень професійного самовизначення часто привносяться елементи підходів інших споріднених наук, тому треба уточнити поняття та наукові категорії. З точки зору соціологічного підходу самовизначення розглядається по відношенню до покоління в цілому і характеризує його входження в певні соціальні структури і сфери життя, і його стабілізацію в цих соціальних структурах і сферах. Види самовизначення: професійне, особистісне, сімейне і так далі, відповідають видам цих структур і сферам життя. Критеріями самовизначення є включення в ті або інші сфери життя, а життєві події, такі, як вступ у вищий навчальний заклад, вступ на роботу, одруження і так далі, які фіксують ці включення і з соціологічної точки зору, є етапами самовизначення. Психологічний підхід звертає основну увагу на процес самовизначення, на психологічні механізми процесу самовизначення, які обумовлюють входження в соціальні структури і сфери життя і формують певний стан самовизначення особистості [42, с. 174-175].
Існує багато визначень сутності поняття «професійне самовизначення». Загалом, в науковій літературі як поняття «самовизначення» так і поняття «професійне самовизначення» трактуються у досить широкому діапазоні значень. Швейцарський психолог, засновник аналітичної психології Карл Юнг вважав, що перехід на кожну нову визначену ним стадію життя пов’язано зі здійсненням вибору, самовизначенням особистості в нових умовах життя, що вимагає перебудови її свідомості та самосвідомості. Найбільш інтенсивно самовизначення особистості здійснюється в юнацькому віці – на стадії розвитку її Его, а також у зрілому віці – на стадії побудови ще більш глибокої свідомості. На думку психолога, у юнацькому віці самовизначення особистості не завершується, завдання побудови самосвідомості повністю не вирішується у зв’язку з панівною в суспільстві орієнтацією на досягнення успіху, що спонукає молоду людину обмежуватись досягнутим і відмовлятися від інших своїх потенційних можливостей, від осягнення та вияву власної індивідуальності. Отже, К. Юнг розглядає самовизначення як безперервний процес, як основну умову особистісного зростання, розширення і поглиблення самосвідомості особистості [78, с. 42].
На думку І. Дубровіної, «професійне самовизначення молоді це не тільки вибір майбутньої професії, а й його реалізація. До складу професійного самовизначення крім професійної підготовки також включається і адаптація людини на конкретному робочому місці» [11, c. 13]. В свою чергу О. Ляска характеризує вибір професії як не одномоментний, а тривалий акт, що складається з низки послідовних етапів. На її думку, «вибір професії – процес, який охоплює весь період професійної діяльності особистості – від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності, і в часовому аспекті реалізується трьома стадіями: спонтанно; профільно; конкретно професійно» [37, c. 90].
Професійне самовизначення є одним зі стрижневих компонентів розробленої А. Марковою концепції професіоналізму та розглядається як неперервний динамічний процес, що характеризує весь шлях становлення професіонала. Відтак, А. Маркова вважає, що «професійне самовизначення – це визначення людиною себе відносно вироблених у суспільстві і прийнятих нею критеріїв професіоналізму (від просто приналежності до професії, або оволодіння фаховою освітою до індивідуального творчого внеску в професію)». Професійне зростання людини пов’язано з постійним набуттям нею більш високого рівня оцінки себе як фахівця. А. Маркова вбачає динаміку самовизначення у зміні ставлення до себе та в зміні критеріїв самооцінювання. При більш творчому підході до свого життя сенс визначається людиною заново. Саме у цьому випадку людина перетворюється у справжній суб’єкт самовизначення [38, с. 68]. Н. Якимова розглядає професійне самовизначення з економічної точки зору як вибір та участь особи в конкретному виді професійної діяльності, яка враховуватиме її нахили, навички та здібності, забезпечуватиме розвиток даної особи, її раціональне працевлаштування, ефективність праці та доходи, а країні допоможе налагодити ефективний взаємозв’язок між ринком праці та ринком освітніх послуг, що скоротить дисбаланс на ринку праці, сприятиме зростанню валового національного продукту й конкурентоспроможності економіки [79, с. 143].
Отож, професійне самовизначення – це усвідомлений вибір професійної діяльності, заснований на оцінці власних здібностей та можливостей, особливостей професії та вимог до неї. З цього приводу, М. Дубінка зазначає, що «професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності та передбачає… самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей і зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста» [10, с. 48].
Нерідко, професійне самовизначення молоді розуміється як важлива складова процесу соціалізації, його результати полягають у змінах в структурі свідомості особистості, які відбуваються поступово, супроводжуються формуванням професійних інтересів і призводять до свідомого вибору професії. Виходячи з цього, особливого значення набуває теза Є. А. Климова: «Професія – це доля, життєвий шлях людини… це і спосіб життя, і склад думок, і стереотипи сприйняття світу, і соціальний тип людини» [25, с. 7].
Отже, професійне самовизначення розуміється як прагнення особистістю свідомо і самостійно реалізувати професійні наміри, сформувати власну професійну позицію. Процес професійного самовизначення молоддю асоціюється, перш за все з такими інститутами, як ринок освітніх послуг та ринок праці. Але брак знань щодо вимог і потреб ринку праці, необізнаність із сучасними видами професійної діяльності, особистісна неготовність до самостійного професійного вибору та подальшого професійного саморозвитку є причинами невдалого професійного самовизначення особистості, її невпевненості у своєму професійному майбутньому [35, с. 7].
У своєму дослідженні Е. Зеєр трактує процес професійного самовизначення таким чином:
1. Вибіркове ставлення особистості до світу професій.
2. Здійснення вибору з урахуванням індивідуальних особливостей людини, вимог професії та ринку праці.
3. Постійна рефлексія свого професійного існування та самоствердження в професії.
4. Сприйняття професійного самовизначення як акт самореалізації та самоактуалізації, що означає здатність особистості мобілізувати власну мотивацію, когнітивні ресурси та активну поведінку для контролю ситуації з метою досягнення обраної мети [16, с. 58]. Пізніше, в іншій своїй праці Е. Зеєр додає до цього ще й такі показники, як усвідомлення цінності суспільно-корисної праці; орієнтування в соціально-економічній ситуації і прогнозування престижності обраної праці; загальне орієнтування в світі професій і виділення професійної мети; інформування про професії, спеціальності, професійні навчальні заклади і місця працевлаштування; уявлення про перешкоди на шляху досягнення професійних цілей, про свої переваги, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив; наявність резервних варіантів вибору на випадок невдачі за основним варіантом професійного самовизначення; початок практичної реалізації особистісної професійної перспективи і постійне коригування намічених планів [17, с. 14].
Так, С. Крягжде зазначає, що на початковому етапі професійного самовизначення відбувається або вибір конкретної професії, або вибір лише її рангу, так званої професійної школи – соціальний вибір. Якщо конкретне професійне самовизначення ще не сформувалося, то дівчина чи юнак користуються узагальненим варіантом, відкладаючи у майбутнє його конкретизацію. Професійне самовизначення нерозривно пов’язують із такими істотними характеристиками юнацького віку, як спрямованість у майбутнє, усвідомленням себе членом суспільства, необхідність розв’язувати проблеми свого політичного і соціального майбутнього [30, с. 37].
Крім того, професійне самовизначення характеризується активним пошуком можливостей для власного професійного саморозвитку. Як в свою чергу зазначає В. Лозовецька, «особистість відходить від позиції об’єкта впливу з боку суспільства, державних і громадських організацій щодо вирішення своєї професійної долі, перестає служити об’єктом програмування ззовні» [35, с. 10], стаючи самостійним суб’єктом професійного самовизначення.
Професійне самовизначення особистості − це цілісний динамічний процес, який триває весь період активної трудової діяльності та підготовки до неї і охоплює такі стадії:
– формування психологічної готовності до професійного вибору;
– здійснення цього вибору та професійне навчання;
– оволодіння професійною майстерністю та побудова кар’єри;
– самореалізація особистості в професійній діяльності на основі найбільш повного використання своїх здібностей та індивідуально-психофізіологічних можливостей;
– творчий внесок у розвиток відповідної професійної сфери;
– передача професійного досвіду іншим людям [3, с. 91-92].
Необхідно підкреслити, що професійне самовизначення особистості варто розглядати як дуалістичне поняття, що може на першому етапі характеризувати дію прийняття рішення про вибір чи зміну професії, а на другому – результат цієї дії. Ступінь адекватності дії розкриває «готовність до певного виду діяльності», у нашому випадку «готовність до професійного самовизначення» [43, с. 21-32]. На кожній стадії професійного самовизначення особистістю усвідомлюються і формуються певні цілі та завдання, які співвідносяться з суспільно виробленими вимогами, нормативами (і реалізуються відповідно до них), власними ресурсами, інтересами, потребами та ціннісними орієнтаціями [3, с. 28].
М. Пряжников розробив змістово-процесуальну модель професійного самовизначення. На думку вченого, професійне й особистісне самовизначення мають дуже багато спільного, а у вищих своїх виявах вони майже зливаються. Зазвичай процес професійного самовизначення пов’язаний з прагненням людини до саморозвитку та самореалізації. Зокрема, М. Пряжников підкреслює нерозривний зв’язок професійного самовизначення із самореалізацією людини в інших важливих сферах життя, і відзначає: «суттю професійного самовизначення є самостійне і усвідомлене знаходження значень обраної або вже виконуваної роботи і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації, а також знаходження значення в самому процесі самовизначення». У загальному вигляді професійне самовизначення може бути описано як ставлення людини до своєї (майбутньої або реальної) професії і до себе як (потенційного або реального) суб’єкта професійної діяльності [60, с. 64].
Так, за поглядами М. Пряжнікова було виокремлено наступні складові професійного самовизначення, а саме: ціннісно-моральну (передбачає пошук сенсу професійної діяльності та узгодженість ціннісних орієнтацій особистості); інформаційну (рівень інформованості про професію); емоційну (привабливість професійних варіантів, розвиток позитивної оцінки себе як професіонала); морально-вольову (що спонукає діяти); планування, що відображає ступінь сформованості особистісного професійного плану, включаючи його визначеність, повноту, усвідомленість, обґрунтованість, стійкість (виокремлення професійних цілей, етапів їх досягнення та системи резервних варіантів); контрольно-коригувальну складову (постійне переосмислення та покращення професійних перспектив) діяльності [59 с. 107].
Окремо, здійснюючи аналіз психологічних теорій професійного самовизначення особистості на сучасному етапі розвитку психологічної науки, можна відмітити два основні напрямки:
1) Професійне самовизначення визначається як особистісне новоутворення, що виникає в старшому шкільному віці (М. Варбан, А. Маслоу, М. Муканов, С. Крягжде та ін.). Даний підхід розглядає самовизначення як природний процес, що виникає на певному етапі онтогенезу і як особистісне новоутворення старшого шкільного віку.
2) Професійне самовизначення розуміється як штучно організований процес (Є Клімов, А. Голомшток, М. Захаров, Є. Павлютенков, В. Сазонов та ін.). Однак, у межах зазначених підходів зустрічаються дещо відмінні позиції різних дослідників щодо природи професійного самовизначення особистості. Другий підхід розглядає самовизначення як штучно організований процес, у який вмонтовано певну практику – профорієнтацію – і лише у цьому контексті він набуває свою осмисленість і цінність. Це класичні дослідження у сфері професійної орієнтації й професійному консультуванні. Особливістю таких досліджень є більш посилена увага до особистісних аспектів професійного самовизначення особистості [42, с. 178-179].
Професійне самовизначення не зводиться лише до здійснення акту вибору певної професії, а триває впродовж всього життя людини і характеризує комплекс проблем, які з більшою чи меншою гостротою виникають перед індивідом на різних етапах життя і вимагають від нього прийняття рішення про вибір чи зміну професії. Сама дія прийняття рішення відбувається поступово шляхом визначення індивідуумом свого ставлення до професії, аналізу та рефлексії власних професійних досягнень, уточнення та корекції вибору, вирішення інших питань, безпосередньо обумовлених особливостями процесу побудови і розвитку кар’єри [43, с.84].
Разом з поняттям «професійне самовизначення», існує ряд споріднених понять: «професійне становлення», «професійний розвиток», «ідентифікація», «самореалізація в професії» та інші, які характеризують процес входження, оволодіння професією і охоплюють увесь професійний шлях людини. Професійне становлення є процесом, що включає певні етапи, стадії, кожна з яких характеризується специфічними психофізіологічними і соціально-психологічними особливостями, які забезпечують успішне здійснення професійної діяльності. Головною рисою поняття професійного становлення є щось, що вже виникло, але ще не набуло завершеного вигляду, форми. Близьким за змістом до поняття «професійне становлення» є поняття«професійний розвиток», основною суттю якого є закономірні зміни особистості в ході професійного становлення та діяльності. Це процес, який характеризується кількісними, якісними і структурними перетвореннями, що забезпечують нормальне функціонування людини, як суб'єкта праці. Ідентифікація особистості з професією припускає таке злиття життя професіонала з його діяльністю, при якому придбані їм типові риси починають проявлятися в усіх інших сферах життєдіяльності і визначають його відношення до дійсності [42, с. 175].
Усі розглянуті вище визначення процесу входження в професійну діяльність недостатньо враховують активність самої особистості. Поняття «професійне самовизначення» позбавлено цього недоліку, і, навпаки, акцентує увагу на особливому характері активності індивіда в цьому процесі. Близьким поняттям до поняття професійного самовизначення являється поняття «професійна самореалізація», яку А. Маслоу розкривав «через захопленість значимою роботою», К. Ясперсом через «справу, яка робить людину». У цьому понятті також акцентується активність особистості в процесі професіоналізації людини. Але поняття «професійна самореалізація» є вужчим, ніж поняття «професійне самовизначення», і характеризує лише одну стадію професійного самовизначення [39, с. 23].
Обираючи професію, індивід має враховувати низку факторів. Перша група факторів: особисті інтереси та схильності. Не завжди це вузько індивідуалістичні інтереси. Серед них може домінувати виконання громадського обов’язку. До них також належать: ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб, суспільна оцінка професії, її престижність, зміст діяльності, умови, професійне середовище, перспективи розвитку професійної кар’єри тощо. Друга група факторів пов’язана з місцем обраної професії у структурі суспільства, потребою в кадрах на регіональному і державному рівнях, знаннями індивіда про світ професій тощо. Якщо перший ряд факторів формується під дією певних виховних впливів, то другий відображає, головним чином, рівень ознайомлення з потребами ринку праці і самими професіями. Третя група факторів зумовлюється знаннями особистості про свої здібності, можливості, індивідуально-психологічні особливості тощо. Таким чином, цілий напрям досліджень проблеми професійного самовизначення особистості присвячено переважно аналізу чинників вибору нею професії, способам активізації цього процесу, спонукання її до активності, самопізнання, розвитку якостей, необхідних для успішного опанування обраної професії [43, с.82].
Отож, вибираючи професію, людина значною мірою вибирає життєвий шлях і стиль свого життя. Вибір професії визначає і місце проживання, і рівень матеріального добробуту, і ступінь свободи для творчості. Від успішності кар'єри залежить рівень задоволеності життям в цілому. І ця задача постає перед психологічною наукою як постійна. Для того, щоб вибір професії був не тільки достатньо мотивованим, але й забезпечував успішне формування придатності до неї, необхідно здійснювати ефективне психолого-педагогічне керівництво цим процесом. Як уже зазначалося, на вибір професії впливають декілька факторів – це і соціальні обставини життя загалом, умови сімейного виховання, особливості навчання, взаємини з однолітками і дорослими, актуальні потреби ринку праці, суспільна значущість професії, її зміст і престижність, засоби масової інформації тощо [43, с.83].
1.2. Гендерно-вікові особливості юнацького віку
У вітчизняній науці прийнято розглядати юність як самостійний період розвитку людини, особистості та індивідуальності. Юнацький період триває від 16 до 23/25 років. Перехід від дитинства до дорослості поділяється на два етапи: підлітковий вік (отроцтво) та юність ранню (16–18 років) та пізню (18 – 23/25 років). Однак, хронологічні межі цих вікових груп часто визначають по-різному. Наприклад, у вітчизняній психіатрії вік від 14 до 18 років вважають підлітковим, а в психології 16–18-річних вважають юнаками. Юнацький період визначає фазу переходу від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості, що передбачає завершення фізичного дозрівання і досягнення соціальної зрілості [72, с.222].
Період раннього юнацького віку (16–18 рр.) – завершальний етап первинної соціалізації. Для цього вікового періоду характерне завершення біологічного дозрівання організму та, відповідно, послаблення дії біологічного фактору на психіку юнаків. Юнацький вік є початковою стадією фізичної зрілості, що створює сприятливі можливості для фізичних та розумових навантажень представників цього віку. Однак фізична зрілість далеко не завжди супроводжується формуванням соціальної та психологічної зрілості (особливо стосовно акселератів) і тому поширені прояви інфантилізму серед представників ранньої юності. Неадекватну дитячість юнаків породжує випереджання темпів досягнення фізичної зрілості на противагу повільнішому формуванню соціальної та особистісної зрілості [66, с.214].
Це надзвичайно складна, суперечлива та визначальна стадія життєвого шляху особистості. І. Кон визначає юнацький вік як «фазу переходу від залежного дитинства до самостійної та відповідальної дорослості, що передбачає, с одного боку, завершення фізичного, зокрема статевого, дозрівання, а з іншого – досягнення соціальної зрілості» [27, с.7]. Е. Еріксон визначає юнацький вік як період «нормативної кризи», в процесі якої особистість набуває ідентичності (психосоціальної тотожності). Для цього юнак має оцінити свої сильні і слабкі сторони, навчитися використовувати їх для отримання чіткого уявлення суб’єкта про себе і свої майбутні перспективи [22, с. 9].
Соціальна ситуація розвитку у юнацькому віці збагачена багатьма новими «дорослими» можливостями та зобов’язаннями: отримання паспорта, можливість реєстрування шлюбу, починають нести кримінальну відповідальність, мають можливість реалізувати своє виборче право, а також працевлаштуватися. Це все певним чином підштовхує молодь на прагнення самостійності і незалежності від батьків, навколишнього оточення, тощо. Найчастіше ця «незалежність» насправді ілюзорна, хоча для юнаків вона має величезне значення. Дуже важливо, щоб вони відчували підтримку своїх близьких людей, так як цей досвід перших кроків до дорослішання має бути позитивним, тому що від цього можливо і буде залежати успішне майбутнє юнака [33, с. 234-235].
Зарубіжні дослідники виокремлюють два найбільш значущих психологічних аспекти юнацького віку – процеси сепарації й індивідуалізації та спроможність формувати нові форми особистих стосунків. Зазначені аспекти тісно пов’язані з психологічним функціонуванням молодої людини. Науковці підкреслюють, що процеси сепарації та індивідуалізації включають здатність адаптуватися до нових змін у житті, отримати незалежність від батьків (хоча батьки продовжують відігравати значну роль), нести соціальну відповідальність та здійснювати самостійний життєвий вибір [76; 81]. І. Кон вважає юнацький вік особливим етапом духовного життя молодої людини, пов’язаним з формуванням власного світогляду та визначенням самості й унікальності [27, с. 43]. В. Франкл та І. Кон наголошують, що особливої актуальності в зазначений період набувають екзистенціальні питання сенсу життя, призначення людини та визначення власного «Я» у світі [76; 27]. З іншого боку, В. Франкл вказує на можливість блокування сенсожиттєвих потреб у юнацькому віці, що призводить до стану екзистенціальної фрустрації, пов’язаної з втратою сенсу життя та внутрішніми конфліктами особистості [76, с. 62].
За Еріксоном, юність припадає на п’яту стадію в схемі життєвого циклу та вважається дуже важливим періодом у психосоціальному розвитку людини. Вже не дитина, але ще не дорослий (від 12-13 до 19-20) юнак зустрічається з новим суспільними вимогами, зростанням відповідальності за власний вибір. Отже, саме у юнацькому відбувається фізіологічна революція зрілості, яка супроводжується відчуттям невпевненості у прийнятті дорослих ролей, намаганням створити власну субкультуру, але фактично мова йде про формування ідентичності молодої людини. Юнаки стурбовані тим, як вони виглядають в очах інших порівняно з їх власним усвідомленням себе, а також в них виникають питання відносно того, як їм співвіднести ролі та навички, набуті у ранніх періодах із стереотипами сьогодення. Так, молоді люди синтезують ідентичність дитинства, яка переходить у нову структуру ідентичності, нове усвідомлення себе, намагання знайти свою дорогу у житті та бути визнаними соціумом [22, с. 52].
Нереалістичні уявлення юнаків про себе та криза ідентичності тісно пов’язані з їх самооцінкою, самосприйняттям себе, інших та світу й процесами адаптації. Молоді люди з низькою самооцінкою мають труднощі з адекватним аналізом та розумінням складної ситуації. Депресія та навіть схильність до суїциду корелюють с низькою самооцінкою. Самооцінка, як і самоконцепція, є надзвичайно важливим фактором сутності особистості. Особистості з високою самооцінкою краще вирішують особисті та соціальні проблеми, мають високий рівень ефективного виконання завдань та кращу мотивацію до досягнення мети. Отже, доцільно враховувати процеси становлення ідентичності та особливості Я-образу юнаків у формуванні фрустраційної толерантності, оскільки самооцінка є необхідною умовою формування зазначеного феномену [3, с. 92].
Визначення юності як періоду, під час якого дається «психосоціальний мораторій», орієнтується насамперед на типові (професійно спрямовані) чоловічі біографії: юність розглядається як час підготовки до кваліфікованої роботи, яка надалі дозволить створити власну сім'ю. Специфічний жіночий хід дорослішання зазвичай не розглядається. У всіх культурах ролі чоловіка і жінки неоднакові (що випливає з особливостей їх функції при продовженні роду) і в основному відповідають сформованим статеворольовим стереотипам. Чоловіки, як правило, користуються більшою владою і повагою, їх сексуальна поведінка вважається більш активною і менш регламентованою. Найважливіший аспект жіночої ролі - прихильність до сім'ї і домашнього господарства. Прояви цих особливостей сильно розрізняються залежно від соціального шару і можуть підкреслюватися, посилюватися і доповнюватися громадськими поглядами на соціальні ролі [28, с.74].
Гендерний підхід, заснований на ідеї, що важливі не біологічні чи фізичні відмінності між чоловіками і жінками, а їх культурне і соціальне значення у суспільстві. Основою гендерних досліджень є не просто опис різниці в статусах, ролях та інших аспектах життя чоловіків і жінок, але й аналіз домінування одного з типів, що затверджуються в суспільстві через гендерні ролі і відносини. Тобто основою поняття ґендеру виступає саме соціокультурна складова, яка закладається ще дітям у процесі їх виховання. Адже саме те, чому навчають дітей, норми і уявлення про те, хто вони є, допоможуть нам у майбутньому побачити їх такими, якими ми їх хочемо бачити [64, с.37].
Розглядаючи поняття ґендер, варто виділити поняття «статеворольові стереотипи». Це цінності, мотиви, типи поведінки, які вважають прийнятливішими для представників однієї статі, ніж для іншої. Статево-рольові стереотипи суспільства визначають стиль поведінки чоловіків (хлопчиків) і жінок (дівчаток) і відображають зразки, орієнтуючись на які, люди реагують на представників кожної статі. Формування індивідуальних статево-рольових стереотипів відбувається у процесі соціалізації дитини через засвоєння суспільного досвіду. Основну роль у ній відіграють статево-рольові уявлення. Вони безпосередньо впливають на формування статевих ролей і статевої ідентичності, виступаючи когнітивною структурною частиною цих елементів психологічної статі. На основі статево-рольових уявлень (стереотипів), засвоєння статевих ролей (ідентичностей) формується статева самосвідомість індивіда - усвідомлення себе чоловіком чи жінкою і необхідності виконання відповідних соціальних ролей. Переважно чоловічий стиль поведінки і спілкування характеризується як більш активний, змагальний, предметно-інструментальний, а жіночий - як експресивний, залежний, пасивний, емпатійний [28, с.74].
У психологічному розумінні з андрогінією пов'язують високі можливості соціальної адаптації. Так, С. Маккобі і К. Джеклін звертали увагу на те, що висока фемінність у жінок часто пов'язана зі заниженою самоповагою і підвищеною тривожністю. Пізніше довели, що високомаскулінні чоловіки і високофемінні жінки мають більше труднощів у тих видах діяльності, які не відповідають традиційним статево-рольовим стереотипам, тоді як андрогінні особистості з високими потенціями маскулінності і фемінності легше змінюють тип і стиль діяльності залежно від умов, менше піддаються дистресам [4, с.147].
Звернувшись до проблеми гендерних особливостей у юнацькому віці, зазначимо, що у старшому шкільному віці відбувається активне експериментування з засвоєними раніше моделями поведінки чоловіка і жінки. Усвідомлення себе як представника певної статі відбувається в процесі взаємодії з однолітками як своєї, так і протилежної статі. Юнаки і дівчата остаточно усвідомлюють і починають регулювати прояви своєї статевої ролі. Так, В. Поліщук посилаючись на Д. Аузубель та Д. Кірк, зазначає, що для юнацького віку характерні підвищення сприйнятливості до соціальної обстановки і відносин між людьми і посилення суб'єктивної значущості статево-рольових стереотипів соціальних ролей [54, с.172].
За посиланням О. Скрипченко відомо, що у дослідженні І. Кузнецової доведено, що юнаки та дівчата по-різному уявляють собі, якими мають бути сучасні дівчина і юнак. Великі відмінності в оцінках спостерігаються за особистісними якостями, які утворюють і конкретизують поняття «жіночність»: довірливість, дбайливість, лагідність, милосердність, ніжність, поступливість. Для юнаків в цілому характерна тенденція до високої оцінки в дівчатах традиційно жіночих якостей. Сучасні дівчата, не акцентуючи цих якостей у своїй зовнішності, виявляють тенденцію до нівелювання статево-рольових і загальнолюдських якостей. Юнаки вище, ніж дівчата, оцінюють ті якості особистості, які традиційно вважаються чоловічими. Зі статево-рольових якостей юнаки найвищими бали відзначили такі якості, як воля, сміливість, сила характеру, самовладання. Дівчата вище цінували великодушність, надійність, відповідальність, тобто саме ті якості, які проявляються перш за все по відношенню до інших людей, зокрема, по відношенню до дівчини. У цілому, дівчата більшою мірою орієнтовані на загальнолюдські якості [70, с.248].
У кризі юності молоді люди зустрічаються із кризою смислу життя, що зумовлює:
- пошук власного місця у системі соціальних стосунків;
- критичне сприймання спільного із дорослими життєвого простору;
- прагнення до самовизначення (професійного, особистісного, індивідуального) та самореалізації;
- актуалізацію потреби у самоповазі;
- юнацький максималізм як насторожене, або заперечне, скептичне ставлення до різнопланових компромісів [54, с.181].
Аналіз задач, що постали перед юнацтвом у сфері соціальної адаптації до суспільства дорослих і встановлення міжособистісних стосунків, має враховувати, згідно із дослідженнями Ф. Райса, принаймні шість важливих потреб молоді:
1) встановлення із оточенням теплих, змістовних стосунків, що приносять задоволення;
2) доповнювати дружбу дитячих років новими знайомствами із людьми, які мають інше виховання, досвід. погляди;
3) бути прийнятими і визнаними у соціальних групах і займати у них певне положення;
4) переходити від дружби й ігор із однолітками тієї ж статі до гетеросоціальних контактів;
5) дізнаватися про моделі стосунків із протилежною статтю, приймати і практикувати їх (що сприяє розвитку особистості і соціальної адаптації, правильному вибору партнера і надалі – вдалому шлюбу);
6) обирати прийнятні чоловічі і жіночі соціальні ролі й освоювати згідно із власною статтю персональні моделі поведінки [62, с.338].
Дж. Вайлд визначив такі суперечливі особливості юнацького віку:
1. Юнаки сфокусовані на своєму внутрішньому світі і вважають, що світ має бути таким, як вони хочуть його бачити. Більшість з них не мають достатнього досвіду, щоб оцінити інші погляди, що відрізняються від їхніх.
2. Навіть якщо юнаки невпевнені у своїх навичках та здібностях, вони відчайдушно намагаються приховати цю невпевненість і використовують захисні механізми.
3. Юнаки є дуже чутливі через їх надмірну сконцентрованість на власній особі та намагання знайти своє місце у житті. 4. Юнаки емоційні, схильні до змін настрою.
5. Юнаки приділяють велику увагу своїй ідентичності та тому, як вони виглядають. З іншого боку, вони не люблять, коли їх надто виділяють від інших однолітків, у цьому сенсі вони мають свою «тонку зону комфорту».
6. Юнаки схильні до ідеалізації та швидше міркують яким «слід бути», ніж як є насправді.
7. Юнаки інколи мають нереалістичні уявлення відносно своєї персони [81, с.183].
Провідною діяльністю юнаків є учбово-професійна діяльність, що спрямована на підготовку до подальшої діяльності суб’єкта, його професійне самовизначення. Вибір професії – найбільш важливе рішення, яке має прийняти особистість у ранньому юнацькому віці. Водночас, пов’язана із майбутньою професійною діяльністю і навчанням мотивація виражена у старшокласників значно слабкіше, ніж мотиви самоствердження і спілкування [27, с.192]. Як зазначає І. Шаповаленко, майбутнє стає головним виміром життя юнака [77, с. 176].
Юнаки мають обрати власну професію, і щоб не припуститися помилок, їм необхідно чітко і адекватно зважити свої задатки, вміння та знання, які вони здобули і розвинули, навчаючись у школі. В цей період, у молоді з’являються певні очікування щодо професійного і майбутнього благополуччя [33, с. 235]. Варто відмітити наявність гендерних відмінностей серед юнаків щодо схильності до різних типів професій. Так, Т. Яновською було досліджено, що більшість дівчат в юнацькому віці обирають професії типу «людина-людина» і «людина-знакова система», тоді як юнаки – «людина-знакова система» і «людина-техніка» [80, с. 272].
Дослідження, проведене Л. Головей, показало, що на професійне самовизначення юнаків, загальне перспективне планування життя суттєво впливає стать та індивідуально-психологічні особливості. Так, у юнаків на професійне самовизначення впливають фактори далекої перспективи: чим більше визначені плани на подальше життя, тим вище рівень сформованості професійного плану і ступінь впевненості в професійному виборі [8, с.153].
У дівчат життєве і професійне самовизначення не пов'язані між собою, для них характерні велика емоційність і ситуативність самовизначення. У юнаків воно органічно формується у руслі загальної життєвої перспективи. Найближчі плани дівчат визначаються в основному пізнавальними інтересами, рівнем емоційної збудливості. У юнаків на планування найближчої перспективи суттєво впливають інтелектуальні показники (комбінаторне мислення, загальний рівень інтелекту) і рівень самоконтролю. На перспективне планування життя молоді незалежно від статі впливають, в першу чергу, рівень сформованості самоконтролю і характеристики соціальної сміливості [28, с.75]. У професійному самовизначенні особистості виокремлюються декілька етапів, серед яких попередній вибір професії і практичне прийняття рішення (визначення рівня кваліфікації майбутньої професії, обсягу та часу підготовки до неї, вибір конкретної спеціальності) охоплюють весь період ранньої юності. Вибір професії відображає рівень особистісних домагань, який є проявом передусім власних об’єктивних можливостей, тобто професійне самовизначення безпосередньо стимулює особистісну самореалізацію [54, с.181].
Нова соціальна позиція юнаків змінює для них значущість учіння: значно підвищується інтерес до навча
1.1. Концептуальні підходи до проблеми професійного самовизначення особистості
Серед різноманітних видів соціальної зовнішньої діяльності особистості професійна посідає окреме місце. Тільки професійна діяльність визначає основну форму активності суб'єкта, їй присвячена основна частина життя особистості. Більшості осіб саме цей вид діяльності надає можливість задовольнити всю гамму їхніх потреб, розкрити свої здібності, утвердити себе як особистість, досягти певного соціального статусу. Професійна діяльність, заповнюючи понад дві третини свідомого життя людини, тим самим визначає її сутність як основу розвитку самої особистості. Багатство внутрішньої структури особистості здебільшого залежить від її діяльності, а професія складає головну, найбільш суттєву, спрямовану її частину [1, с.49-50].
В той же час, маємо зазначити, що молоді люди часом розчаровуються у виборі професії. Ця проблема залишається не вирішеною, оскільки питання профорієнтації часто ототожнюються з соціальним замовленням суспільства щодо підготовки фахівців для тих чи інших галузей, що обмежує сферу професійного самовизначення особистості. Водночас відсутність системності в профорієнтаційній роботі у вищому навчальному закладі також призводить до того, що молодь не отримують достатньої інформації про переваги та недоліки обраної професії, не мають внутрішньої мотивації, і це викликає у них невпевненість, розгубленість та труднощі під час навчання та подальшій професійній адаптації [73, с. 136].
Західні фахівці приділяють велику увагу проблемам професійного становлення молоді, розглядаючи весь життєвий шлях людини як кар'єрний, професійний розвиток. Саме через систему професійного самовизначення можливе формування цілісної особистості, яка володіє професійною та соціальною компетентністю, здатністю до творчості, саморозвитку і самостійного планування власного життєвого шляху [36, с. 5]. У вітчизняній науці теж з’явились низка публікацій, присвячених проблемі професійного самовизначення, зокрема молоді. В. Лозовецька розглядає професійне самовизначення як пролонгований дискретний процес, який триває впродовж всього трудового життя людини і передбачає неодноразове прийняття рішення щодо професії (підвищення кваліфікації, перепідготовку, зміну професії тощо) [35, с. 5].
До психологічних досліджень професійного самовизначення часто привносяться елементи підходів інших споріднених наук, тому треба уточнити поняття та наукові категорії. З точки зору соціологічного підходу самовизначення розглядається по відношенню до покоління в цілому і характеризує його входження в певні соціальні структури і сфери життя, і його стабілізацію в цих соціальних структурах і сферах. Види самовизначення: професійне, особистісне, сімейне і так далі, відповідають видам цих структур і сферам життя. Критеріями самовизначення є включення в ті або інші сфери життя, а життєві події, такі, як вступ у вищий навчальний заклад, вступ на роботу, одруження і так далі, які фіксують ці включення і з соціологічної точки зору, є етапами самовизначення. Психологічний підхід звертає основну увагу на процес самовизначення, на психологічні механізми процесу самовизначення, які обумовлюють входження в соціальні структури і сфери життя і формують певний стан самовизначення особистості [42, с. 174-175].
Існує багато визначень сутності поняття «професійне самовизначення». Загалом, в науковій літературі як поняття «самовизначення» так і поняття «професійне самовизначення» трактуються у досить широкому діапазоні значень. Швейцарський психолог, засновник аналітичної психології Карл Юнг вважав, що перехід на кожну нову визначену ним стадію життя пов’язано зі здійсненням вибору, самовизначенням особистості в нових умовах життя, що вимагає перебудови її свідомості та самосвідомості. Найбільш інтенсивно самовизначення особистості здійснюється в юнацькому віці – на стадії розвитку її Его, а також у зрілому віці – на стадії побудови ще більш глибокої свідомості. На думку психолога, у юнацькому віці самовизначення особистості не завершується, завдання побудови самосвідомості повністю не вирішується у зв’язку з панівною в суспільстві орієнтацією на досягнення успіху, що спонукає молоду людину обмежуватись досягнутим і відмовлятися від інших своїх потенційних можливостей, від осягнення та вияву власної індивідуальності. Отже, К. Юнг розглядає самовизначення як безперервний процес, як основну умову особистісного зростання, розширення і поглиблення самосвідомості особистості [78, с. 42].
На думку І. Дубровіної, «професійне самовизначення молоді це не тільки вибір майбутньої професії, а й його реалізація. До складу професійного самовизначення крім професійної підготовки також включається і адаптація людини на конкретному робочому місці» [11, c. 13]. В свою чергу О. Ляска характеризує вибір професії як не одномоментний, а тривалий акт, що складається з низки послідовних етапів. На її думку, «вибір професії – процес, який охоплює весь період професійної діяльності особистості – від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності, і в часовому аспекті реалізується трьома стадіями: спонтанно; профільно; конкретно професійно» [37, c. 90].
Професійне самовизначення є одним зі стрижневих компонентів розробленої А. Марковою концепції професіоналізму та розглядається як неперервний динамічний процес, що характеризує весь шлях становлення професіонала. Відтак, А. Маркова вважає, що «професійне самовизначення – це визначення людиною себе відносно вироблених у суспільстві і прийнятих нею критеріїв професіоналізму (від просто приналежності до професії, або оволодіння фаховою освітою до індивідуального творчого внеску в професію)». Професійне зростання людини пов’язано з постійним набуттям нею більш високого рівня оцінки себе як фахівця. А. Маркова вбачає динаміку самовизначення у зміні ставлення до себе та в зміні критеріїв самооцінювання. При більш творчому підході до свого життя сенс визначається людиною заново. Саме у цьому випадку людина перетворюється у справжній суб’єкт самовизначення [38, с. 68]. Н. Якимова розглядає професійне самовизначення з економічної точки зору як вибір та участь особи в конкретному виді професійної діяльності, яка враховуватиме її нахили, навички та здібності, забезпечуватиме розвиток даної особи, її раціональне працевлаштування, ефективність праці та доходи, а країні допоможе налагодити ефективний взаємозв’язок між ринком праці та ринком освітніх послуг, що скоротить дисбаланс на ринку праці, сприятиме зростанню валового національного продукту й конкурентоспроможності економіки [79, с. 143].
Отож, професійне самовизначення – це усвідомлений вибір професійної діяльності, заснований на оцінці власних здібностей та можливостей, особливостей професії та вимог до неї. З цього приводу, М. Дубінка зазначає, що «професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності та передбачає… самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей і зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста» [10, с. 48].
Нерідко, професійне самовизначення молоді розуміється як важлива складова процесу соціалізації, його результати полягають у змінах в структурі свідомості особистості, які відбуваються поступово, супроводжуються формуванням професійних інтересів і призводять до свідомого вибору професії. Виходячи з цього, особливого значення набуває теза Є. А. Климова: «Професія – це доля, життєвий шлях людини… це і спосіб життя, і склад думок, і стереотипи сприйняття світу, і соціальний тип людини» [25, с. 7].
Отже, професійне самовизначення розуміється як прагнення особистістю свідомо і самостійно реалізувати професійні наміри, сформувати власну професійну позицію. Процес професійного самовизначення молоддю асоціюється, перш за все з такими інститутами, як ринок освітніх послуг та ринок праці. Але брак знань щодо вимог і потреб ринку праці, необізнаність із сучасними видами професійної діяльності, особистісна неготовність до самостійного професійного вибору та подальшого професійного саморозвитку є причинами невдалого професійного самовизначення особистості, її невпевненості у своєму професійному майбутньому [35, с. 7].
У своєму дослідженні Е. Зеєр трактує процес професійного самовизначення таким чином:
1. Вибіркове ставлення особистості до світу професій.
2. Здійснення вибору з урахуванням індивідуальних особливостей людини, вимог професії та ринку праці.
3. Постійна рефлексія свого професійного існування та самоствердження в професії.
4. Сприйняття професійного самовизначення як акт самореалізації та самоактуалізації, що означає здатність особистості мобілізувати власну мотивацію, когнітивні ресурси та активну поведінку для контролю ситуації з метою досягнення обраної мети [16, с. 58]. Пізніше, в іншій своїй праці Е. Зеєр додає до цього ще й такі показники, як усвідомлення цінності суспільно-корисної праці; орієнтування в соціально-економічній ситуації і прогнозування престижності обраної праці; загальне орієнтування в світі професій і виділення професійної мети; інформування про професії, спеціальності, професійні навчальні заклади і місця працевлаштування; уявлення про перешкоди на шляху досягнення професійних цілей, про свої переваги, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив; наявність резервних варіантів вибору на випадок невдачі за основним варіантом професійного самовизначення; початок практичної реалізації особистісної професійної перспективи і постійне коригування намічених планів [17, с. 14].
Так, С. Крягжде зазначає, що на початковому етапі професійного самовизначення відбувається або вибір конкретної професії, або вибір лише її рангу, так званої професійної школи – соціальний вибір. Якщо конкретне професійне самовизначення ще не сформувалося, то дівчина чи юнак користуються узагальненим варіантом, відкладаючи у майбутнє його конкретизацію. Професійне самовизначення нерозривно пов’язують із такими істотними характеристиками юнацького віку, як спрямованість у майбутнє, усвідомленням себе членом суспільства, необхідність розв’язувати проблеми свого політичного і соціального майбутнього [30, с. 37].
Крім того, професійне самовизначення характеризується активним пошуком можливостей для власного професійного саморозвитку. Як в свою чергу зазначає В. Лозовецька, «особистість відходить від позиції об’єкта впливу з боку суспільства, державних і громадських організацій щодо вирішення своєї професійної долі, перестає служити об’єктом програмування ззовні» [35, с. 10], стаючи самостійним суб’єктом професійного самовизначення.
Професійне самовизначення особистості − це цілісний динамічний процес, який триває весь період активної трудової діяльності та підготовки до неї і охоплює такі стадії:
– формування психологічної готовності до професійного вибору;
– здійснення цього вибору та професійне навчання;
– оволодіння професійною майстерністю та побудова кар’єри;
– самореалізація особистості в професійній діяльності на основі найбільш повного використання своїх здібностей та індивідуально-психофізіологічних можливостей;
– творчий внесок у розвиток відповідної професійної сфери;
– передача професійного досвіду іншим людям [3, с. 91-92].
Необхідно підкреслити, що професійне самовизначення особистості варто розглядати як дуалістичне поняття, що може на першому етапі характеризувати дію прийняття рішення про вибір чи зміну професії, а на другому – результат цієї дії. Ступінь адекватності дії розкриває «готовність до певного виду діяльності», у нашому випадку «готовність до професійного самовизначення» [43, с. 21-32]. На кожній стадії професійного самовизначення особистістю усвідомлюються і формуються певні цілі та завдання, які співвідносяться з суспільно виробленими вимогами, нормативами (і реалізуються відповідно до них), власними ресурсами, інтересами, потребами та ціннісними орієнтаціями [3, с. 28].
М. Пряжников розробив змістово-процесуальну модель професійного самовизначення. На думку вченого, професійне й особистісне самовизначення мають дуже багато спільного, а у вищих своїх виявах вони майже зливаються. Зазвичай процес професійного самовизначення пов’язаний з прагненням людини до саморозвитку та самореалізації. Зокрема, М. Пряжников підкреслює нерозривний зв’язок професійного самовизначення із самореалізацією людини в інших важливих сферах життя, і відзначає: «суттю професійного самовизначення є самостійне і усвідомлене знаходження значень обраної або вже виконуваної роботи і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації, а також знаходження значення в самому процесі самовизначення». У загальному вигляді професійне самовизначення може бути описано як ставлення людини до своєї (майбутньої або реальної) професії і до себе як (потенційного або реального) суб’єкта професійної діяльності [60, с. 64].
Так, за поглядами М. Пряжнікова було виокремлено наступні складові професійного самовизначення, а саме: ціннісно-моральну (передбачає пошук сенсу професійної діяльності та узгодженість ціннісних орієнтацій особистості); інформаційну (рівень інформованості про професію); емоційну (привабливість професійних варіантів, розвиток позитивної оцінки себе як професіонала); морально-вольову (що спонукає діяти); планування, що відображає ступінь сформованості особистісного професійного плану, включаючи його визначеність, повноту, усвідомленість, обґрунтованість, стійкість (виокремлення професійних цілей, етапів їх досягнення та системи резервних варіантів); контрольно-коригувальну складову (постійне переосмислення та покращення професійних перспектив) діяльності [59 с. 107].
Окремо, здійснюючи аналіз психологічних теорій професійного самовизначення особистості на сучасному етапі розвитку психологічної науки, можна відмітити два основні напрямки:
1) Професійне самовизначення визначається як особистісне новоутворення, що виникає в старшому шкільному віці (М. Варбан, А. Маслоу, М. Муканов, С. Крягжде та ін.). Даний підхід розглядає самовизначення як природний процес, що виникає на певному етапі онтогенезу і як особистісне новоутворення старшого шкільного віку.
2) Професійне самовизначення розуміється як штучно організований процес (Є Клімов, А. Голомшток, М. Захаров, Є. Павлютенков, В. Сазонов та ін.). Однак, у межах зазначених підходів зустрічаються дещо відмінні позиції різних дослідників щодо природи професійного самовизначення особистості. Другий підхід розглядає самовизначення як штучно організований процес, у який вмонтовано певну практику – профорієнтацію – і лише у цьому контексті він набуває свою осмисленість і цінність. Це класичні дослідження у сфері професійної орієнтації й професійному консультуванні. Особливістю таких досліджень є більш посилена увага до особистісних аспектів професійного самовизначення особистості [42, с. 178-179].
Професійне самовизначення не зводиться лише до здійснення акту вибору певної професії, а триває впродовж всього життя людини і характеризує комплекс проблем, які з більшою чи меншою гостротою виникають перед індивідом на різних етапах життя і вимагають від нього прийняття рішення про вибір чи зміну професії. Сама дія прийняття рішення відбувається поступово шляхом визначення індивідуумом свого ставлення до професії, аналізу та рефлексії власних професійних досягнень, уточнення та корекції вибору, вирішення інших питань, безпосередньо обумовлених особливостями процесу побудови і розвитку кар’єри [43, с.84].
Разом з поняттям «професійне самовизначення», існує ряд споріднених понять: «професійне становлення», «професійний розвиток», «ідентифікація», «самореалізація в професії» та інші, які характеризують процес входження, оволодіння професією і охоплюють увесь професійний шлях людини. Професійне становлення є процесом, що включає певні етапи, стадії, кожна з яких характеризується специфічними психофізіологічними і соціально-психологічними особливостями, які забезпечують успішне здійснення професійної діяльності. Головною рисою поняття професійного становлення є щось, що вже виникло, але ще не набуло завершеного вигляду, форми. Близьким за змістом до поняття «професійне становлення» є поняття«професійний розвиток», основною суттю якого є закономірні зміни особистості в ході професійного становлення та діяльності. Це процес, який характеризується кількісними, якісними і структурними перетвореннями, що забезпечують нормальне функціонування людини, як суб'єкта праці. Ідентифікація особистості з професією припускає таке злиття життя професіонала з його діяльністю, при якому придбані їм типові риси починають проявлятися в усіх інших сферах життєдіяльності і визначають його відношення до дійсності [42, с. 175].
Усі розглянуті вище визначення процесу входження в професійну діяльність недостатньо враховують активність самої особистості. Поняття «професійне самовизначення» позбавлено цього недоліку, і, навпаки, акцентує увагу на особливому характері активності індивіда в цьому процесі. Близьким поняттям до поняття професійного самовизначення являється поняття «професійна самореалізація», яку А. Маслоу розкривав «через захопленість значимою роботою», К. Ясперсом через «справу, яка робить людину». У цьому понятті також акцентується активність особистості в процесі професіоналізації людини. Але поняття «професійна самореалізація» є вужчим, ніж поняття «професійне самовизначення», і характеризує лише одну стадію професійного самовизначення [39, с. 23].
Обираючи професію, індивід має враховувати низку факторів. Перша група факторів: особисті інтереси та схильності. Не завжди це вузько індивідуалістичні інтереси. Серед них може домінувати виконання громадського обов’язку. До них також належать: ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб, суспільна оцінка професії, її престижність, зміст діяльності, умови, професійне середовище, перспективи розвитку професійної кар’єри тощо. Друга група факторів пов’язана з місцем обраної професії у структурі суспільства, потребою в кадрах на регіональному і державному рівнях, знаннями індивіда про світ професій тощо. Якщо перший ряд факторів формується під дією певних виховних впливів, то другий відображає, головним чином, рівень ознайомлення з потребами ринку праці і самими професіями. Третя група факторів зумовлюється знаннями особистості про свої здібності, можливості, індивідуально-психологічні особливості тощо. Таким чином, цілий напрям досліджень проблеми професійного самовизначення особистості присвячено переважно аналізу чинників вибору нею професії, способам активізації цього процесу, спонукання її до активності, самопізнання, розвитку якостей, необхідних для успішного опанування обраної професії [43, с.82].
Отож, вибираючи професію, людина значною мірою вибирає життєвий шлях і стиль свого життя. Вибір професії визначає і місце проживання, і рівень матеріального добробуту, і ступінь свободи для творчості. Від успішності кар'єри залежить рівень задоволеності життям в цілому. І ця задача постає перед психологічною наукою як постійна. Для того, щоб вибір професії був не тільки достатньо мотивованим, але й забезпечував успішне формування придатності до неї, необхідно здійснювати ефективне психолого-педагогічне керівництво цим процесом. Як уже зазначалося, на вибір професії впливають декілька факторів – це і соціальні обставини життя загалом, умови сімейного виховання, особливості навчання, взаємини з однолітками і дорослими, актуальні потреби ринку праці, суспільна значущість професії, її зміст і престижність, засоби масової інформації тощо [43, с.83].
1.2. Гендерно-вікові особливості юнацького віку
У вітчизняній науці прийнято розглядати юність як самостійний період розвитку людини, особистості та індивідуальності. Юнацький період триває від 16 до 23/25 років. Перехід від дитинства до дорослості поділяється на два етапи: підлітковий вік (отроцтво) та юність ранню (16–18 років) та пізню (18 – 23/25 років). Однак, хронологічні межі цих вікових груп часто визначають по-різному. Наприклад, у вітчизняній психіатрії вік від 14 до 18 років вважають підлітковим, а в психології 16–18-річних вважають юнаками. Юнацький період визначає фазу переходу від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості, що передбачає завершення фізичного дозрівання і досягнення соціальної зрілості [72, с.222].
Період раннього юнацького віку (16–18 рр.) – завершальний етап первинної соціалізації. Для цього вікового періоду характерне завершення біологічного дозрівання організму та, відповідно, послаблення дії біологічного фактору на психіку юнаків. Юнацький вік є початковою стадією фізичної зрілості, що створює сприятливі можливості для фізичних та розумових навантажень представників цього віку. Однак фізична зрілість далеко не завжди супроводжується формуванням соціальної та психологічної зрілості (особливо стосовно акселератів) і тому поширені прояви інфантилізму серед представників ранньої юності. Неадекватну дитячість юнаків породжує випереджання темпів досягнення фізичної зрілості на противагу повільнішому формуванню соціальної та особистісної зрілості [66, с.214].
Це надзвичайно складна, суперечлива та визначальна стадія життєвого шляху особистості. І. Кон визначає юнацький вік як «фазу переходу від залежного дитинства до самостійної та відповідальної дорослості, що передбачає, с одного боку, завершення фізичного, зокрема статевого, дозрівання, а з іншого – досягнення соціальної зрілості» [27, с.7]. Е. Еріксон визначає юнацький вік як період «нормативної кризи», в процесі якої особистість набуває ідентичності (психосоціальної тотожності). Для цього юнак має оцінити свої сильні і слабкі сторони, навчитися використовувати їх для отримання чіткого уявлення суб’єкта про себе і свої майбутні перспективи [22, с. 9].
Соціальна ситуація розвитку у юнацькому віці збагачена багатьма новими «дорослими» можливостями та зобов’язаннями: отримання паспорта, можливість реєстрування шлюбу, починають нести кримінальну відповідальність, мають можливість реалізувати своє виборче право, а також працевлаштуватися. Це все певним чином підштовхує молодь на прагнення самостійності і незалежності від батьків, навколишнього оточення, тощо. Найчастіше ця «незалежність» насправді ілюзорна, хоча для юнаків вона має величезне значення. Дуже важливо, щоб вони відчували підтримку своїх близьких людей, так як цей досвід перших кроків до дорослішання має бути позитивним, тому що від цього можливо і буде залежати успішне майбутнє юнака [33, с. 234-235].
Зарубіжні дослідники виокремлюють два найбільш значущих психологічних аспекти юнацького віку – процеси сепарації й індивідуалізації та спроможність формувати нові форми особистих стосунків. Зазначені аспекти тісно пов’язані з психологічним функціонуванням молодої людини. Науковці підкреслюють, що процеси сепарації та індивідуалізації включають здатність адаптуватися до нових змін у житті, отримати незалежність від батьків (хоча батьки продовжують відігравати значну роль), нести соціальну відповідальність та здійснювати самостійний життєвий вибір [76; 81]. І. Кон вважає юнацький вік особливим етапом духовного життя молодої людини, пов’язаним з формуванням власного світогляду та визначенням самості й унікальності [27, с. 43]. В. Франкл та І. Кон наголошують, що особливої актуальності в зазначений період набувають екзистенціальні питання сенсу життя, призначення людини та визначення власного «Я» у світі [76; 27]. З іншого боку, В. Франкл вказує на можливість блокування сенсожиттєвих потреб у юнацькому віці, що призводить до стану екзистенціальної фрустрації, пов’язаної з втратою сенсу життя та внутрішніми конфліктами особистості [76, с. 62].
За Еріксоном, юність припадає на п’яту стадію в схемі життєвого циклу та вважається дуже важливим періодом у психосоціальному розвитку людини. Вже не дитина, але ще не дорослий (від 12-13 до 19-20) юнак зустрічається з новим суспільними вимогами, зростанням відповідальності за власний вибір. Отже, саме у юнацькому відбувається фізіологічна революція зрілості, яка супроводжується відчуттям невпевненості у прийнятті дорослих ролей, намаганням створити власну субкультуру, але фактично мова йде про формування ідентичності молодої людини. Юнаки стурбовані тим, як вони виглядають в очах інших порівняно з їх власним усвідомленням себе, а також в них виникають питання відносно того, як їм співвіднести ролі та навички, набуті у ранніх періодах із стереотипами сьогодення. Так, молоді люди синтезують ідентичність дитинства, яка переходить у нову структуру ідентичності, нове усвідомлення себе, намагання знайти свою дорогу у житті та бути визнаними соціумом [22, с. 52].
Нереалістичні уявлення юнаків про себе та криза ідентичності тісно пов’язані з їх самооцінкою, самосприйняттям себе, інших та світу й процесами адаптації. Молоді люди з низькою самооцінкою мають труднощі з адекватним аналізом та розумінням складної ситуації. Депресія та навіть схильність до суїциду корелюють с низькою самооцінкою. Самооцінка, як і самоконцепція, є надзвичайно важливим фактором сутності особистості. Особистості з високою самооцінкою краще вирішують особисті та соціальні проблеми, мають високий рівень ефективного виконання завдань та кращу мотивацію до досягнення мети. Отже, доцільно враховувати процеси становлення ідентичності та особливості Я-образу юнаків у формуванні фрустраційної толерантності, оскільки самооцінка є необхідною умовою формування зазначеного феномену [3, с. 92].
Визначення юності як періоду, під час якого дається «психосоціальний мораторій», орієнтується насамперед на типові (професійно спрямовані) чоловічі біографії: юність розглядається як час підготовки до кваліфікованої роботи, яка надалі дозволить створити власну сім'ю. Специфічний жіночий хід дорослішання зазвичай не розглядається. У всіх культурах ролі чоловіка і жінки неоднакові (що випливає з особливостей їх функції при продовженні роду) і в основному відповідають сформованим статеворольовим стереотипам. Чоловіки, як правило, користуються більшою владою і повагою, їх сексуальна поведінка вважається більш активною і менш регламентованою. Найважливіший аспект жіночої ролі - прихильність до сім'ї і домашнього господарства. Прояви цих особливостей сильно розрізняються залежно від соціального шару і можуть підкреслюватися, посилюватися і доповнюватися громадськими поглядами на соціальні ролі [28, с.74].
Гендерний підхід, заснований на ідеї, що важливі не біологічні чи фізичні відмінності між чоловіками і жінками, а їх культурне і соціальне значення у суспільстві. Основою гендерних досліджень є не просто опис різниці в статусах, ролях та інших аспектах життя чоловіків і жінок, але й аналіз домінування одного з типів, що затверджуються в суспільстві через гендерні ролі і відносини. Тобто основою поняття ґендеру виступає саме соціокультурна складова, яка закладається ще дітям у процесі їх виховання. Адже саме те, чому навчають дітей, норми і уявлення про те, хто вони є, допоможуть нам у майбутньому побачити їх такими, якими ми їх хочемо бачити [64, с.37].
Розглядаючи поняття ґендер, варто виділити поняття «статеворольові стереотипи». Це цінності, мотиви, типи поведінки, які вважають прийнятливішими для представників однієї статі, ніж для іншої. Статево-рольові стереотипи суспільства визначають стиль поведінки чоловіків (хлопчиків) і жінок (дівчаток) і відображають зразки, орієнтуючись на які, люди реагують на представників кожної статі. Формування індивідуальних статево-рольових стереотипів відбувається у процесі соціалізації дитини через засвоєння суспільного досвіду. Основну роль у ній відіграють статево-рольові уявлення. Вони безпосередньо впливають на формування статевих ролей і статевої ідентичності, виступаючи когнітивною структурною частиною цих елементів психологічної статі. На основі статево-рольових уявлень (стереотипів), засвоєння статевих ролей (ідентичностей) формується статева самосвідомість індивіда - усвідомлення себе чоловіком чи жінкою і необхідності виконання відповідних соціальних ролей. Переважно чоловічий стиль поведінки і спілкування характеризується як більш активний, змагальний, предметно-інструментальний, а жіночий - як експресивний, залежний, пасивний, емпатійний [28, с.74].
У психологічному розумінні з андрогінією пов'язують високі можливості соціальної адаптації. Так, С. Маккобі і К. Джеклін звертали увагу на те, що висока фемінність у жінок часто пов'язана зі заниженою самоповагою і підвищеною тривожністю. Пізніше довели, що високомаскулінні чоловіки і високофемінні жінки мають більше труднощів у тих видах діяльності, які не відповідають традиційним статево-рольовим стереотипам, тоді як андрогінні особистості з високими потенціями маскулінності і фемінності легше змінюють тип і стиль діяльності залежно від умов, менше піддаються дистресам [4, с.147].
Звернувшись до проблеми гендерних особливостей у юнацькому віці, зазначимо, що у старшому шкільному віці відбувається активне експериментування з засвоєними раніше моделями поведінки чоловіка і жінки. Усвідомлення себе як представника певної статі відбувається в процесі взаємодії з однолітками як своєї, так і протилежної статі. Юнаки і дівчата остаточно усвідомлюють і починають регулювати прояви своєї статевої ролі. Так, В. Поліщук посилаючись на Д. Аузубель та Д. Кірк, зазначає, що для юнацького віку характерні підвищення сприйнятливості до соціальної обстановки і відносин між людьми і посилення суб'єктивної значущості статево-рольових стереотипів соціальних ролей [54, с.172].
За посиланням О. Скрипченко відомо, що у дослідженні І. Кузнецової доведено, що юнаки та дівчата по-різному уявляють собі, якими мають бути сучасні дівчина і юнак. Великі відмінності в оцінках спостерігаються за особистісними якостями, які утворюють і конкретизують поняття «жіночність»: довірливість, дбайливість, лагідність, милосердність, ніжність, поступливість. Для юнаків в цілому характерна тенденція до високої оцінки в дівчатах традиційно жіночих якостей. Сучасні дівчата, не акцентуючи цих якостей у своїй зовнішності, виявляють тенденцію до нівелювання статево-рольових і загальнолюдських якостей. Юнаки вище, ніж дівчата, оцінюють ті якості особистості, які традиційно вважаються чоловічими. Зі статево-рольових якостей юнаки найвищими бали відзначили такі якості, як воля, сміливість, сила характеру, самовладання. Дівчата вище цінували великодушність, надійність, відповідальність, тобто саме ті якості, які проявляються перш за все по відношенню до інших людей, зокрема, по відношенню до дівчини. У цілому, дівчата більшою мірою орієнтовані на загальнолюдські якості [70, с.248].
У кризі юності молоді люди зустрічаються із кризою смислу життя, що зумовлює:
- пошук власного місця у системі соціальних стосунків;
- критичне сприймання спільного із дорослими життєвого простору;
- прагнення до самовизначення (професійного, особистісного, індивідуального) та самореалізації;
- актуалізацію потреби у самоповазі;
- юнацький максималізм як насторожене, або заперечне, скептичне ставлення до різнопланових компромісів [54, с.181].
Аналіз задач, що постали перед юнацтвом у сфері соціальної адаптації до суспільства дорослих і встановлення міжособистісних стосунків, має враховувати, згідно із дослідженнями Ф. Райса, принаймні шість важливих потреб молоді:
1) встановлення із оточенням теплих, змістовних стосунків, що приносять задоволення;
2) доповнювати дружбу дитячих років новими знайомствами із людьми, які мають інше виховання, досвід. погляди;
3) бути прийнятими і визнаними у соціальних групах і займати у них певне положення;
4) переходити від дружби й ігор із однолітками тієї ж статі до гетеросоціальних контактів;
5) дізнаватися про моделі стосунків із протилежною статтю, приймати і практикувати їх (що сприяє розвитку особистості і соціальної адаптації, правильному вибору партнера і надалі – вдалому шлюбу);
6) обирати прийнятні чоловічі і жіночі соціальні ролі й освоювати згідно із власною статтю персональні моделі поведінки [62, с.338].
Дж. Вайлд визначив такі суперечливі особливості юнацького віку:
1. Юнаки сфокусовані на своєму внутрішньому світі і вважають, що світ має бути таким, як вони хочуть його бачити. Більшість з них не мають достатнього досвіду, щоб оцінити інші погляди, що відрізняються від їхніх.
2. Навіть якщо юнаки невпевнені у своїх навичках та здібностях, вони відчайдушно намагаються приховати цю невпевненість і використовують захисні механізми.
3. Юнаки є дуже чутливі через їх надмірну сконцентрованість на власній особі та намагання знайти своє місце у житті. 4. Юнаки емоційні, схильні до змін настрою.
5. Юнаки приділяють велику увагу своїй ідентичності та тому, як вони виглядають. З іншого боку, вони не люблять, коли їх надто виділяють від інших однолітків, у цьому сенсі вони мають свою «тонку зону комфорту».
6. Юнаки схильні до ідеалізації та швидше міркують яким «слід бути», ніж як є насправді.
7. Юнаки інколи мають нереалістичні уявлення відносно своєї персони [81, с.183].
Провідною діяльністю юнаків є учбово-професійна діяльність, що спрямована на підготовку до подальшої діяльності суб’єкта, його професійне самовизначення. Вибір професії – найбільш важливе рішення, яке має прийняти особистість у ранньому юнацькому віці. Водночас, пов’язана із майбутньою професійною діяльністю і навчанням мотивація виражена у старшокласників значно слабкіше, ніж мотиви самоствердження і спілкування [27, с.192]. Як зазначає І. Шаповаленко, майбутнє стає головним виміром життя юнака [77, с. 176].
Юнаки мають обрати власну професію, і щоб не припуститися помилок, їм необхідно чітко і адекватно зважити свої задатки, вміння та знання, які вони здобули і розвинули, навчаючись у школі. В цей період, у молоді з’являються певні очікування щодо професійного і майбутнього благополуччя [33, с. 235]. Варто відмітити наявність гендерних відмінностей серед юнаків щодо схильності до різних типів професій. Так, Т. Яновською було досліджено, що більшість дівчат в юнацькому віці обирають професії типу «людина-людина» і «людина-знакова система», тоді як юнаки – «людина-знакова система» і «людина-техніка» [80, с. 272].
Дослідження, проведене Л. Головей, показало, що на професійне самовизначення юнаків, загальне перспективне планування життя суттєво впливає стать та індивідуально-психологічні особливості. Так, у юнаків на професійне самовизначення впливають фактори далекої перспективи: чим більше визначені плани на подальше життя, тим вище рівень сформованості професійного плану і ступінь впевненості в професійному виборі [8, с.153].
У дівчат життєве і професійне самовизначення не пов'язані між собою, для них характерні велика емоційність і ситуативність самовизначення. У юнаків воно органічно формується у руслі загальної життєвої перспективи. Найближчі плани дівчат визначаються в основному пізнавальними інтересами, рівнем емоційної збудливості. У юнаків на планування найближчої перспективи суттєво впливають інтелектуальні показники (комбінаторне мислення, загальний рівень інтелекту) і рівень самоконтролю. На перспективне планування життя молоді незалежно від статі впливають, в першу чергу, рівень сформованості самоконтролю і характеристики соціальної сміливості [28, с.75]. У професійному самовизначенні особистості виокремлюються декілька етапів, серед яких попередній вибір професії і практичне прийняття рішення (визначення рівня кваліфікації майбутньої професії, обсягу та часу підготовки до неї, вибір конкретної спеціальності) охоплюють весь період ранньої юності. Вибір професії відображає рівень особистісних домагань, який є проявом передусім власних об’єктивних можливостей, тобто професійне самовизначення безпосередньо стимулює особистісну самореалізацію [54, с.181].
Нова соціальна позиція юнаків змінює для них значущість учіння: значно підвищується інтерес до навча
Покликання
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Блинова О. Є. Соціально-психологічні засади самовизначення особистості в професіях соціономічного типу / О. Є. Блинова, Н. Є. Завацька, Л. М. Карамушка, Є. В. Каширіна // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - 2018. - № 1. - С. 47-60.
2. Бондарчук К. Стан та напрямки вдосконалення профорієнтаційного обслуговування громадян в Державній службі зайнятості / К. Бондарчук // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 1. – C. 12 – 20.
3. Борисова Е. М. Профессиональное самоопределение (личност. аспект) : дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.07 / Борисова Елена Михайловна. – М., 1995. – 411 c.
4. Боровский А.Б., Потапенко Т.М., Щёкин Г.В. Система методов профессиональной ориентации. Кн.II. Методики профориентационной работы (приложение): Учебно-метод. пособие. - К.: МЗУУ, 1993. – 164с.
5. Васильева И. В. Практикум по психодиагностике: учебное пособие. Тюмень: Издательство Тюменского государственного университета, 2014. 376 с.
6. Варнавських Н. М. Проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень / Н. М. Варнавських // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4. – С. 109–115.
7. Вітковська О. І. Професійне самовизначення особистості і практичні аспекти професійної консультації / О.І.Вітковська. – К. : Науковий світ, 2009. – 92 с.
8. Головей Л.А. Практикум по возврасной психологи /Л.А. Головей. – М. : ЛТА, 2010. – С. 153.
9. Гуцан Л. А. Застосування сучасних профорієнтаційних технологій при підготовці учнівської молоді до вибору майбутньої професії / Л. А. Гуцан // Теоретико–методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – 2013. – Вип. 17 (1). – С. 227–235.
10. Дубінка М. Специфіка професійного самовизначення особистості майбутнього фахівця. Наук. зап. КДПУ. Серія: Педагогічні науки. Кіровоград. - 2015. - Вип.140. - С. 47-51.
11. Дубровина И. В. Школьная психологическая служба / И. В. Дубровина. – М. : Просвещение, 1991. – 214 с.
12. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / пер. с фр. и послесл. А. Б. Гофмана. Москва: Наука. - 1991. - 572 с.
13. Закатнов Д. О. Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи / Д. О. Закатнов // Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи. – 2009. - №6. – С. 173-179.
14. Залученова Е. А. Соотношение самооценки и уровня притязаний и его влияние на личностные особенности : автореф. дис. на соискание наук. степени канд. психол. наук: спец. 19. 00. 01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Е. А. Залученова. – М., 1995. – 23 с.
15. Зеер Э. Ф. Кризисы профессионального становления личности / Э. Ф. Зеер, Э. Э. Сыма-нюк // Психологический журнал. – 2003. – Т. 18. – № 6. – С. 35–44.
16. Зеер Э. Ф. Профориентология : Теория и практика : [учеб. пособие для высшей школы] / Э. Ф. Зеер, А. М. Павлова, Н. О. Садовникова. – М. : Академический проспект; Екатеринбург : Деловая книга, 2004. – 192 с.
17. Зеер Э. Ф. Психология профессий: учеб. пособие для студентов вузов. 4-е изд., перераб., доп. Москва: Академ. Проект; Фонд «Мир». - 2006. - 336 с.
18. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю. Н. Емельянов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 168 с.
19. Ерофеев А. К. Развитие методов исследования уровня притязаний: автореф. дис. на соискание наук. степени канд. психол. наук: спец. 19. 00. 07 «Педагогическая психология» / А. К. Ерофеев. – М. : Научно-исследовательский институт общей и педагогической психологи, 1983. – 23 с.
20. Єлова Т. Основні чинники професійного самовизначення старшокласників / Т. Єлова // Педагогічний часопис Волині. - 2016. - № 2. - С. 76-82.
21. Єлова Т. Чинники професійного самовизначення старшокласників / Т. Єлова // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2016. - № 8. - С. 24-33.
22. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Пер. с англ. / Э. Эриксон. – М.: Прогресс,1996. – 344 с.
23. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Евгений Павлович Ильин. – Санкт-Петербург : Питер, 2000. – 512 с.
24. Кириченко Н. А. Свідомий вибір як чинник формування професійної ідентичності у юнацькому віці / Н. А. Кириченко // Психологія: реальність і перспективи. - 2013. - Вип. 1. - С. 66-70.
25. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения: учеб. Пособие для вузов. Ростов-на-Дону: Феникс. - 1996. - 509 с.
26. Климов Е.А. Как выбирать профессию. - М., 1984. – 159 с.
27. Кон И.С. Психология ранней юности / И.С. Кон. – М.: Просвещение, 1989. – 255 с.
28. Кондратюк А. Ю. Ґендерні відмінності самореалізації особистості в юнацькому віці / А. Ю. Кондратюк, С. А. Литвиненко // Психологія: реальність і перспективи. - 2014. - Вип. 3. - С. 73-75.
29. Кравець В. П. Теорія і практика підготовки учнівської молоді до сімейного життя : автореф. дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 / В. П. Кравець. – Тернопіль, 1997. – 34 с.
30. Крягжде С. П. Психологія формування професійних інтересів. / С. П. Крягжде – Вільнюс, 1981. – 195 с.
31. Кулагина И.Ю. Возрастная психология: развитие ребенка от рождения до 17 лет / И.Ю. Кулагина.- Ун-т Рос. акад. образования - 5-е изд. - М. : Изд-во УРАО, 1999. – 175 с.
32. Кулаков Р. С. Самооцінка та рівень домагань як особистісні конструкти та детермінанти професійного самовизначення у ранньому юнацькому віці / Р. С. Кулаков // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Пси¬хологія і педагогіка». – 2014. - №26. – С. 78-83.
33. Лазарєва Н. В. Теоретичний аналіз особливостей психічного розвитку дітей юнацького віку / Н. В. Лазарєва // Вісник Національного університету оборони України. - 2012. - Вип. 6. - С. 233-238.
34. Литвинова Н. І. Профорієнтаційний супровід професійного самовизначення учнів / Н. І. Литвинова // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць К-ПНУ ім. І. Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костенка АПН України. – Вип. 8 – 2010. – С. 620 – 630.
35. Лозовецька В. Т. Професійна орієнтація молоді в умовах сучасного ринку праці: монографія. Київ: ІПТО НАПН України. - 2012. - 157 с.
36. Лучик С. Д. Професійне самовизначення і професійний розвиток молоді / С. Д. Лучик, М. В. Лучик // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. - 2017. - Вип. 3. - С. 16-26.
37. Ляска О. П. Теоретичний аналіз проблеми професійного самовизначення молоді / О. П. Ляска // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету. Серія : психологічні науки. – 2008. – Вип. 1. – С. 90–93.
38. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К. Маркова. – М. : Знание. – 1996. – 308 с.
39. Маслоу А. Дальние грани людской психики /А. Маслоу. –. СПб: Питер, 1997. – 408 с.
40. Мельник О. В. Профорієнтаційна робота зі школярами в умовах профільного навчання : науково-метод. посіб. [для вчителів] / [О. В. Мельник, І. Л. Уличний ; за ред. О. В. Мельника]. – К. : Мегапринт, 2008. – 160 с.
41. Мерзлякова О. Л. Взаємозв’язок процесів саморозвитку та професійного самовизначення учнівської молоді / О. Л. Мерзлякова // Методологічний семінар «Психологічний супровід навчання педагогічних працівників в системі післядипломної педагогічної освіти». – 2017. – Електроний ресурс - Режим доступу]: http://elibrary.kubg.edu.ua/22414/1/Merzliakova.pdf
42. Мітічкіна О. О. Професійне самовизначення особистості у сучасному глобальному світоустрої / О. О. Мітічкіна, К. Б. Аксенченко, А. А. Шаповалов // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - 2016. - № 3. - С. 85-94.
43. Морін О. Л. Закономірності професійного самовизначення особистості / О. Л. Морін // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - 2017. - Вип. 21(2). - С. 78-89.
44. Морін О. Л. Теоретичні основи дослідження проблеми професійного самовизначення учнівської молоді / О. Л. Морін // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць / Інститут проблем виховання НАПН України – 2016. – Вип. 20, кн. 2. – С. 21–32.
45. Муранова Н. Вітчизняний освітній досвід і сучасна допрофесійна підготовка старшокласників / Н. Муранова // Рідна школа. – 2004. – № 11. – C. 62-65.
46. Омельченко Г. Профорієнтація і професійний профіль / Г.Омельченко // Практична психологія і соціальна робота. – 2008. – № 3. – С. 95-97.
47. Осипова А. А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ «Сфера», 2001. – 512 с.
48. Охріменко 3. В. Професійне консультування в системі підготовки старшокласників до професійного самовизначення / 3. В. Охріменко // Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал : матеріали звіт. наук.-практ. конф. Ін-ту проблем виховання НАПН України за 2012 рік / [за ред. О. В. Сухомлинської, І. Д. Беха, Г. П. Пустовіта, О. В. Мельника ; літ. ред. І. П. Білоцерківець]. – Івано-Франківськ : НАІР, 2013. – Вип. 3. – С. 427-431.
49. Петрова Е. А. Теоретико-методологические основания исследования проблем успешной профессиональной самореализации студентов вуза / Петрова Е. А., Белякова Н. В., Несте- рова А. А. – М. : Российский государственный социальный университет, 2009. – 176 с.
50. Петровская Л. А. Компетентность в общении: социально-психологический тренінг / Л. А. Петровская. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 165с.
51. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга / Л. А. Петровская. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 223 с.
52. Побірченко Н.А. Психологічний супровід неперервної професійної орієнтації учнівської молоді //Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992?2002. – Ч.ІІ.– Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Харків: ОВС, 2002. – С.231-241.
53. Погрібна В. Л. Професійне самовизначення: проблеми теорії та практики / В. Л. Погрібна, І. В. Підкуркова // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія : Соціологія. - 2017. - № 4. - С. 106-117.
54. Поліщук В. М. Вікова та педагогічна психологія (програмні основи, змістові модулі, інформаційне забезпечення) : навч.-метод. посіб. / В. М. Поліщук – Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. – 330 с.
55. Практикум по возрастной психологии: Учеб. Пособие / Под ред. Л. А. Головей, Е. Ф. Рыбалко. – СПб.: Речь, 2006. – 688 с.
56. Професійна орієнтація : підручник / [Єгорова Є. В. [та ін.] ; за ред. О. М. Ігнатович. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – 240 с.
57. Профорієнтаційна робота зі школярами : метод. посіб. для вчителів / [за ред. М.П. Тименка]. – Рівне, 1992. – 130 с.
58. Професійне самовизначення учнівської молоді в умовах освітнього округу: монографія /Л. А. Гуцан, О. Л. Морін, З. В. Охріменко, О. М. Пархоменко, Л. І. Гриценок ; І. І. Ткачук , за ред. О. Л. Моріна. Харків: «Друкарня Мадрид», – 220 с.
59. Пряжников Н. С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М.: Ин-т практ. психологии, 1996. – 256 с.
60. Пряжников Н. С. Профессиональное самоопределение в культурно-исторической перспективе. Вопросы психологии. - 1996. - № 1.- С.62–71.
61. Психолого-педагогічний супровід профілізації освіти: теорія і практика. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Полтава, 10-11 грудня 2008 р.) / За ред. В.Ф.Моргуна. – Полтава: Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського, 2008. – 68 с.
62. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста / Филипп Райс ; [пep. с англ. Н. Мальгиной и др.]. – Санкт-Петербург : Питер, 2000. – 624 с.
63. Рощина Я. М., Другов М. А. Выбор профессии: по любви или по расчету?: Препринт WP3/2002/04. Москва: ГУ-ВШЭ. - 2002. - 43 с.
64. Семенов В.Є. Ціннісні орієнтації сучасної молоді / В.Є.Семенов // Соціол. дослідж. – 2007. – № 4. – С. 37-43.
65. Семиченко В. А. Психология личности : модульный курс [лекции, практ. занятия, задания для самост. работы] для препод. и студ. / В. А. Семиченко. – К. : Издатель Ешке О. М., 2001. – 427 с.
66. Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А., Коханова О. П., Пасєка О. В. Вікова психологія. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 376 с.
67. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологи / Е. В. Сидоренко // – СПб: ООО «Речь», 2007. – 350 с.
68. Сидоренко Е. В. Мотивационный тренинг / Е. В.Сидоренко. – СПб.: Речь, 2000. – 190 с.
69. Сидоренко Е. В. Тренинг коммуникативной компетентности в деловом взаимодействии / Е. В. Сидоренко. – СПб.: Речь, 2004. – 208 с.
70. Скрипченко О.В.Вікова та педагогічна психологія /О.В. Скрипченко. – К. : Просвіта, 2001. – С. 248.
71. Столяренко Л. Д. Педагогическая психология. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. – 544 с.
72. Токарева Н. М. Шамне А. В. Вікова та педагогічна психологія : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. М. Токарева, А. В. Шамне. – Київ, 2017 – 548 с.
73. Третяк А. І. Значення професійного самовизначення для майбутньої професійної самореалізації особистості / А. І. Третяк // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки. - 2018. - Вип. 150. - С. 136-139.
74. Хом’юк І. В. Фактори впливу на професійне самовизначення особистості в умовах ринкової економіки / І. В. Хом’юк, В. А. Петрук, В. В. Хом’юк // Педагогіка безпеки. - 2017. - № 1. - С. 6-11.
75. Фетискин Н.П. Социально-психологическая діагностика развития личности и малых групп / Н.П. Фетискин., В.В.Козлов, Г.М.Мануйлов — М.: Издательство Института Психотерапии, 2005. — 490 с
76. Франкл В. Человек в поисках смысла / Пер. с англ. и нем. / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
77. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология) / И.В. Шаповаленко. - М.: Гардарики, 2005 - 349 с.
78. Юнг К. Г. Человек и его символы / К. Г. Юнг, М. Л. фон Франц, Дж. Л. Хендерсон. – М. : Серебряные нити, 1997. – 368 с.
79. Якимова Н. С. Професійне самовизначення і професійна орієнтація молоді: сучасні тенденції та проблеми / Н. С. Якимова // Демографія та соціальна економіка. – 2011. – № 1 (15). – С. 142–149.
80. Яновська Т. А. Психологічні особливості професійного самовизначення у підлітковому та юнацькому віці / Т. А. Яновська // Молодий вчений. - 2017. - № 4. - С. 270-274
81. Wilde J. Treating the BIG Three (Depression, Anxiety, and Anger) in Children and Adolescents. Washington, D.C., Accelerated Development,1996. – 346 р.
1. Блинова О. Є. Соціально-психологічні засади самовизначення особистості в професіях соціономічного типу / О. Є. Блинова, Н. Є. Завацька, Л. М. Карамушка, Є. В. Каширіна // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - 2018. - № 1. - С. 47-60.
2. Бондарчук К. Стан та напрямки вдосконалення профорієнтаційного обслуговування громадян в Державній службі зайнятості / К. Бондарчук // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 1. – C. 12 – 20.
3. Борисова Е. М. Профессиональное самоопределение (личност. аспект) : дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.07 / Борисова Елена Михайловна. – М., 1995. – 411 c.
4. Боровский А.Б., Потапенко Т.М., Щёкин Г.В. Система методов профессиональной ориентации. Кн.II. Методики профориентационной работы (приложение): Учебно-метод. пособие. - К.: МЗУУ, 1993. – 164с.
5. Васильева И. В. Практикум по психодиагностике: учебное пособие. Тюмень: Издательство Тюменского государственного университета, 2014. 376 с.
6. Варнавських Н. М. Проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень / Н. М. Варнавських // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4. – С. 109–115.
7. Вітковська О. І. Професійне самовизначення особистості і практичні аспекти професійної консультації / О.І.Вітковська. – К. : Науковий світ, 2009. – 92 с.
8. Головей Л.А. Практикум по возврасной психологи /Л.А. Головей. – М. : ЛТА, 2010. – С. 153.
9. Гуцан Л. А. Застосування сучасних профорієнтаційних технологій при підготовці учнівської молоді до вибору майбутньої професії / Л. А. Гуцан // Теоретико–методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – 2013. – Вип. 17 (1). – С. 227–235.
10. Дубінка М. Специфіка професійного самовизначення особистості майбутнього фахівця. Наук. зап. КДПУ. Серія: Педагогічні науки. Кіровоград. - 2015. - Вип.140. - С. 47-51.
11. Дубровина И. В. Школьная психологическая служба / И. В. Дубровина. – М. : Просвещение, 1991. – 214 с.
12. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / пер. с фр. и послесл. А. Б. Гофмана. Москва: Наука. - 1991. - 572 с.
13. Закатнов Д. О. Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи / Д. О. Закатнов // Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи. – 2009. - №6. – С. 173-179.
14. Залученова Е. А. Соотношение самооценки и уровня притязаний и его влияние на личностные особенности : автореф. дис. на соискание наук. степени канд. психол. наук: спец. 19. 00. 01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Е. А. Залученова. – М., 1995. – 23 с.
15. Зеер Э. Ф. Кризисы профессионального становления личности / Э. Ф. Зеер, Э. Э. Сыма-нюк // Психологический журнал. – 2003. – Т. 18. – № 6. – С. 35–44.
16. Зеер Э. Ф. Профориентология : Теория и практика : [учеб. пособие для высшей школы] / Э. Ф. Зеер, А. М. Павлова, Н. О. Садовникова. – М. : Академический проспект; Екатеринбург : Деловая книга, 2004. – 192 с.
17. Зеер Э. Ф. Психология профессий: учеб. пособие для студентов вузов. 4-е изд., перераб., доп. Москва: Академ. Проект; Фонд «Мир». - 2006. - 336 с.
18. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю. Н. Емельянов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 168 с.
19. Ерофеев А. К. Развитие методов исследования уровня притязаний: автореф. дис. на соискание наук. степени канд. психол. наук: спец. 19. 00. 07 «Педагогическая психология» / А. К. Ерофеев. – М. : Научно-исследовательский институт общей и педагогической психологи, 1983. – 23 с.
20. Єлова Т. Основні чинники професійного самовизначення старшокласників / Т. Єлова // Педагогічний часопис Волині. - 2016. - № 2. - С. 76-82.
21. Єлова Т. Чинники професійного самовизначення старшокласників / Т. Єлова // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2016. - № 8. - С. 24-33.
22. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Пер. с англ. / Э. Эриксон. – М.: Прогресс,1996. – 344 с.
23. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Евгений Павлович Ильин. – Санкт-Петербург : Питер, 2000. – 512 с.
24. Кириченко Н. А. Свідомий вибір як чинник формування професійної ідентичності у юнацькому віці / Н. А. Кириченко // Психологія: реальність і перспективи. - 2013. - Вип. 1. - С. 66-70.
25. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения: учеб. Пособие для вузов. Ростов-на-Дону: Феникс. - 1996. - 509 с.
26. Климов Е.А. Как выбирать профессию. - М., 1984. – 159 с.
27. Кон И.С. Психология ранней юности / И.С. Кон. – М.: Просвещение, 1989. – 255 с.
28. Кондратюк А. Ю. Ґендерні відмінності самореалізації особистості в юнацькому віці / А. Ю. Кондратюк, С. А. Литвиненко // Психологія: реальність і перспективи. - 2014. - Вип. 3. - С. 73-75.
29. Кравець В. П. Теорія і практика підготовки учнівської молоді до сімейного життя : автореф. дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 / В. П. Кравець. – Тернопіль, 1997. – 34 с.
30. Крягжде С. П. Психологія формування професійних інтересів. / С. П. Крягжде – Вільнюс, 1981. – 195 с.
31. Кулагина И.Ю. Возрастная психология: развитие ребенка от рождения до 17 лет / И.Ю. Кулагина.- Ун-т Рос. акад. образования - 5-е изд. - М. : Изд-во УРАО, 1999. – 175 с.
32. Кулаков Р. С. Самооцінка та рівень домагань як особистісні конструкти та детермінанти професійного самовизначення у ранньому юнацькому віці / Р. С. Кулаков // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Пси¬хологія і педагогіка». – 2014. - №26. – С. 78-83.
33. Лазарєва Н. В. Теоретичний аналіз особливостей психічного розвитку дітей юнацького віку / Н. В. Лазарєва // Вісник Національного університету оборони України. - 2012. - Вип. 6. - С. 233-238.
34. Литвинова Н. І. Профорієнтаційний супровід професійного самовизначення учнів / Н. І. Литвинова // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць К-ПНУ ім. І. Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костенка АПН України. – Вип. 8 – 2010. – С. 620 – 630.
35. Лозовецька В. Т. Професійна орієнтація молоді в умовах сучасного ринку праці: монографія. Київ: ІПТО НАПН України. - 2012. - 157 с.
36. Лучик С. Д. Професійне самовизначення і професійний розвиток молоді / С. Д. Лучик, М. В. Лучик // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. - 2017. - Вип. 3. - С. 16-26.
37. Ляска О. П. Теоретичний аналіз проблеми професійного самовизначення молоді / О. П. Ляска // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету. Серія : психологічні науки. – 2008. – Вип. 1. – С. 90–93.
38. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К. Маркова. – М. : Знание. – 1996. – 308 с.
39. Маслоу А. Дальние грани людской психики /А. Маслоу. –. СПб: Питер, 1997. – 408 с.
40. Мельник О. В. Профорієнтаційна робота зі школярами в умовах профільного навчання : науково-метод. посіб. [для вчителів] / [О. В. Мельник, І. Л. Уличний ; за ред. О. В. Мельника]. – К. : Мегапринт, 2008. – 160 с.
41. Мерзлякова О. Л. Взаємозв’язок процесів саморозвитку та професійного самовизначення учнівської молоді / О. Л. Мерзлякова // Методологічний семінар «Психологічний супровід навчання педагогічних працівників в системі післядипломної педагогічної освіти». – 2017. – Електроний ресурс - Режим доступу]: http://elibrary.kubg.edu.ua/22414/1/Merzliakova.pdf
42. Мітічкіна О. О. Професійне самовизначення особистості у сучасному глобальному світоустрої / О. О. Мітічкіна, К. Б. Аксенченко, А. А. Шаповалов // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - 2016. - № 3. - С. 85-94.
43. Морін О. Л. Закономірності професійного самовизначення особистості / О. Л. Морін // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - 2017. - Вип. 21(2). - С. 78-89.
44. Морін О. Л. Теоретичні основи дослідження проблеми професійного самовизначення учнівської молоді / О. Л. Морін // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць / Інститут проблем виховання НАПН України – 2016. – Вип. 20, кн. 2. – С. 21–32.
45. Муранова Н. Вітчизняний освітній досвід і сучасна допрофесійна підготовка старшокласників / Н. Муранова // Рідна школа. – 2004. – № 11. – C. 62-65.
46. Омельченко Г. Профорієнтація і професійний профіль / Г.Омельченко // Практична психологія і соціальна робота. – 2008. – № 3. – С. 95-97.
47. Осипова А. А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ «Сфера», 2001. – 512 с.
48. Охріменко 3. В. Професійне консультування в системі підготовки старшокласників до професійного самовизначення / 3. В. Охріменко // Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал : матеріали звіт. наук.-практ. конф. Ін-ту проблем виховання НАПН України за 2012 рік / [за ред. О. В. Сухомлинської, І. Д. Беха, Г. П. Пустовіта, О. В. Мельника ; літ. ред. І. П. Білоцерківець]. – Івано-Франківськ : НАІР, 2013. – Вип. 3. – С. 427-431.
49. Петрова Е. А. Теоретико-методологические основания исследования проблем успешной профессиональной самореализации студентов вуза / Петрова Е. А., Белякова Н. В., Несте- рова А. А. – М. : Российский государственный социальный университет, 2009. – 176 с.
50. Петровская Л. А. Компетентность в общении: социально-психологический тренінг / Л. А. Петровская. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 165с.
51. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга / Л. А. Петровская. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 223 с.
52. Побірченко Н.А. Психологічний супровід неперервної професійної орієнтації учнівської молоді //Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992?2002. – Ч.ІІ.– Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Харків: ОВС, 2002. – С.231-241.
53. Погрібна В. Л. Професійне самовизначення: проблеми теорії та практики / В. Л. Погрібна, І. В. Підкуркова // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія : Соціологія. - 2017. - № 4. - С. 106-117.
54. Поліщук В. М. Вікова та педагогічна психологія (програмні основи, змістові модулі, інформаційне забезпечення) : навч.-метод. посіб. / В. М. Поліщук – Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. – 330 с.
55. Практикум по возрастной психологии: Учеб. Пособие / Под ред. Л. А. Головей, Е. Ф. Рыбалко. – СПб.: Речь, 2006. – 688 с.
56. Професійна орієнтація : підручник / [Єгорова Є. В. [та ін.] ; за ред. О. М. Ігнатович. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – 240 с.
57. Профорієнтаційна робота зі школярами : метод. посіб. для вчителів / [за ред. М.П. Тименка]. – Рівне, 1992. – 130 с.
58. Професійне самовизначення учнівської молоді в умовах освітнього округу: монографія /Л. А. Гуцан, О. Л. Морін, З. В. Охріменко, О. М. Пархоменко, Л. І. Гриценок ; І. І. Ткачук , за ред. О. Л. Моріна. Харків: «Друкарня Мадрид», – 220 с.
59. Пряжников Н. С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М.: Ин-т практ. психологии, 1996. – 256 с.
60. Пряжников Н. С. Профессиональное самоопределение в культурно-исторической перспективе. Вопросы психологии. - 1996. - № 1.- С.62–71.
61. Психолого-педагогічний супровід профілізації освіти: теорія і практика. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Полтава, 10-11 грудня 2008 р.) / За ред. В.Ф.Моргуна. – Полтава: Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського, 2008. – 68 с.
62. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста / Филипп Райс ; [пep. с англ. Н. Мальгиной и др.]. – Санкт-Петербург : Питер, 2000. – 624 с.
63. Рощина Я. М., Другов М. А. Выбор профессии: по любви или по расчету?: Препринт WP3/2002/04. Москва: ГУ-ВШЭ. - 2002. - 43 с.
64. Семенов В.Є. Ціннісні орієнтації сучасної молоді / В.Є.Семенов // Соціол. дослідж. – 2007. – № 4. – С. 37-43.
65. Семиченко В. А. Психология личности : модульный курс [лекции, практ. занятия, задания для самост. работы] для препод. и студ. / В. А. Семиченко. – К. : Издатель Ешке О. М., 2001. – 427 с.
66. Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А., Коханова О. П., Пасєка О. В. Вікова психологія. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 376 с.
67. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологи / Е. В. Сидоренко // – СПб: ООО «Речь», 2007. – 350 с.
68. Сидоренко Е. В. Мотивационный тренинг / Е. В.Сидоренко. – СПб.: Речь, 2000. – 190 с.
69. Сидоренко Е. В. Тренинг коммуникативной компетентности в деловом взаимодействии / Е. В. Сидоренко. – СПб.: Речь, 2004. – 208 с.
70. Скрипченко О.В.Вікова та педагогічна психологія /О.В. Скрипченко. – К. : Просвіта, 2001. – С. 248.
71. Столяренко Л. Д. Педагогическая психология. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. – 544 с.
72. Токарева Н. М. Шамне А. В. Вікова та педагогічна психологія : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. М. Токарева, А. В. Шамне. – Київ, 2017 – 548 с.
73. Третяк А. І. Значення професійного самовизначення для майбутньої професійної самореалізації особистості / А. І. Третяк // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки. - 2018. - Вип. 150. - С. 136-139.
74. Хом’юк І. В. Фактори впливу на професійне самовизначення особистості в умовах ринкової економіки / І. В. Хом’юк, В. А. Петрук, В. В. Хом’юк // Педагогіка безпеки. - 2017. - № 1. - С. 6-11.
75. Фетискин Н.П. Социально-психологическая діагностика развития личности и малых групп / Н.П. Фетискин., В.В.Козлов, Г.М.Мануйлов — М.: Издательство Института Психотерапии, 2005. — 490 с
76. Франкл В. Человек в поисках смысла / Пер. с англ. и нем. / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
77. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология) / И.В. Шаповаленко. - М.: Гардарики, 2005 - 349 с.
78. Юнг К. Г. Человек и его символы / К. Г. Юнг, М. Л. фон Франц, Дж. Л. Хендерсон. – М. : Серебряные нити, 1997. – 368 с.
79. Якимова Н. С. Професійне самовизначення і професійна орієнтація молоді: сучасні тенденції та проблеми / Н. С. Якимова // Демографія та соціальна економіка. – 2011. – № 1 (15). – С. 142–149.
80. Яновська Т. А. Психологічні особливості професійного самовизначення у підлітковому та юнацькому віці / Т. А. Яновська // Молодий вчений. - 2017. - № 4. - С. 270-274
81. Wilde J. Treating the BIG Three (Depression, Anxiety, and Anger) in Children and Adolescents. Washington, D.C., Accelerated Development,1996. – 346 р.