ВИКОРИСТАННЯ ПРИЙОМІВ ЕЙДЕТИКИ У ПІЗНАВАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Автор(ка)
Ганоцька Кіра Олександрівна
Ступінь
Магістр
Група
не вказано
Спеціальність
012 Дошкільна освіта
Кафедра
Педагогічний інститут
Анотація
Дошкільний період – найбільш оптимальний для розвитку пізнавальної сфери дитини. Це положення підтверджено Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (2001, 2012) у якому багато уваги приділено вихованню свідомого активного дошкільника – «Це дитина, яка вміє і хоче пізнавати світ, не прагне до готових рішень і моделей поведінки, а хоче відкривати його самостійно: на дотик, смак і запах; такий малюк воліє роздивитись усі кольори яскравого світу, почути всі його звуки й мелодії» [1]. Тому, формування у дітей дошкільного віку активно-пізнавального ставлення до навколишньої дійсності має першочергове значення. У дошкільному віці дуже важливою є діяльність у якій дитина набуває власного досвіду, навчається узагальнювати та фіксувати отриману з навколишнього оточення інформацію у вигляді еталонів, символів, умовних позначень, моделей тощо.
Навчальні програми дошкільної освіти (Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», регіональні та авторські) створюють простір для варіативного використання вихователями педагогічних технологій, прояву творчості й гнучкості в розвитку дитини. Однак, практика дошкільної освіти доводить, що не завжди освітній процес закладу дошкільної освіти організовано відповідно до принципу варіативності й активності самої дитини. Часто дітям не недають можливості проявити пізнавальну активність повною мірою, обмежуючи їх регламентованими заняттями. В результаті чого дітям складно засвоювати великі масиви інформації, вони швидко стомлюються. Саме тому стали актуальними ейдетичні прийоми розвитку дошкільнят, які покликані розвивати їх асоціативно-образне мислення, підвищувати ефективність пізнавальних процесів та відтворення інформації. Засвоєння і відтворення отриманої інформації – це важливий аспект інтелектуальних можливостей дітей, що визначає результати їх вміння вчитися. К.Д. Ушинський зазначав, що дитина мислить образами, звуками, фарбами. Чим більше різноманітних компонентів буде задіяно у процес запам’ятовування, тим глибшим, повнішим і ефективнішим буде його відтворення.
Використання прийомів ейдетики, активізує сприйняття інформації усіма аналізаторами: зоровим, слуховим, тактильним, нюховим і смакових. А отже, підвищує активність дитини до пізнання, забезпечує комфортні умови для виховання творчої особистості. Цінністю прийомів ейдетики є те, що вони мають серйозну теоретичну основу: базуються на уявленнях про складну й активну природу процесів запам’ятовування, що пов’язані з відділами кори головного мозку, кожний з яких вносить свій специфічний внесок в організацію цих процесів. Проблемою застосування прийомів ейдетики у розвитку особистості займалися: Е. Йеншеман (розвиток образної пам’яті дітей); А. Лурія (методики запам’ятовування); І. Матюгін (методика ейдетичного сприймання інформації); Є. Антощук (розробив «Школу Ейдетики»); О.Пащенко (використання ейдетики у роботі з дітьми дошкільного віку) тощо.
Прийоми ейдетики відкривають широкі можливості для організації та проведення роботи з пізнавального розвитку дошкільників. Що полягає не лише у розвитку уваги, уяви, пам’яті, різних видів мислення, а й удосконалює способи подачі навчального матеріалу. Адже ейдетика розмовляє з дошкільниками їх мовою; залучає всі аналізатори дитини, подає нове через добре знайомі дітям образи; створює широкий ігровий майданчик, надаючи безмежних можливостей для всебічного розвитку дитини.
У наукових джерелах широко представлені дослідження різних аспектів пізнавального розвитку дітей дошкільного віку. Однак, у теорії і практиці дошкільної освіти недостатньо уваги приділено методиці застосування прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку. Отже, зважаючи на потребу оновлення форм і методів пізнавального розвитку дітей дошкільного віку, ураховуючи що прийоми ейдетики значно полегшують навчання і підвищують рівень пізнавального розвитку, тему магістерського дослідження «Використання прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку» вважаємо актуальною.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні розвивального потенціалу прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку та розробці електронного ресурсу для популяризації та практичного використання прийомів ейдетики в роботі з дітьми старшого дошкільного віку.
Завдання дослідження.
1) з’ясувати особливості пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку;
2) здійснити аналіз розвивального потенціалу прийомів ейдетики у пі-знавальному розвитку дітей в теорії і практиці дошкільної освіти;
3) розробити електронний ресурс для практичного використання при-йомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Об'єкт дослідження. Пізнавальний розвиток дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження: використання прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Для досягнення мети дослідження та вирішення поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичних: аналіз; систематизація та узагальнення психологічної, педагогічної, методичної літератури – з метою вивчення сутності ейдетики та можливостей застосування прийомів ейдетики в теорії та практиці дошкільної освіти; узагальнення та порівняння теоретичних і емпіричних даних – для розкриття потенціалу прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дошкільників; емпіричних: педагогічне спостереження, бесіди, опитування з метою вивчення практики дошкільної освіти щодо потенціалу прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Вид проекту – практико-зорієнтований, створений із застосуванням цифрових технологій з метою оновлення технологій пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку. Проект розроблено у форм електронного продукту в електронному середовищі (сайт «Ейдетика: цікаво, швидко, назавжди»). Розроблений ресурс містить методичні матеріали для ознайомлення вихователів і батьків із можливостями ейдетики, описом прийомів ейдетики для пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку. Електронний ресурс може використовуватися вихователями у закладах дошкільної освіти та батьками в сімейному вихованні дітей.
База дослідження заклад дошкільної освіти ……………
Новизна та практичне значення одержаних результатiв полягає в розкритті сутності поняття «ейдетика», теоретичному обґрунтуванні розвивального потенціалу прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку та розробці електронного ресурсу – сайту «Ейдетика: цікаво, швидко, назавжди» для практичного використання прийомів ейдетики в роботі з дітьми старшого дошкільного віку в закладах освіти і сім’ї.
Отримані теоретичні та практичні результати дослiдження можуть бути використанні вихователями закладів дошкільної освіти, викладачами закладів вищої освіти та студентами педагогічних спеціальностей для проектування та виконання інтерактивних завдань самостійної роботи, IНДЗ, навчальних проектів у процесі професiйної підготовки.
Структура і обсяг роботи. Магістерський проект складається зі вступу; інформаційного блоку, де здійснено аналіз ключових понять що розкриваються у проекті: «пізнавальний розвиток», «ейдетика», «прийоми ейдетики»; дидактико-методичного блоку, де розкрито методику використання прийомів ейдетики для пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку та здійснено аналіз практики дошкільної освіти щодо можливості застосування прийомів ейдетики в роботі з дітьми; технологічного блоку, якій містить опис проекту – розробленого електронного ресурсу – сайту «Ейдетика: цікаво, швидко, назавжди» для використання у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку; контрольно-оцінного блоку, де зазначено результати емпіричного дослідження та очікувані результати реалізації проекту, висновки й узагальнення; списку використаних джерел, який охоплює 32 найменувань, додатків (на 7 сторінках). Загальний обсяг роботи становить 61 сторінки, із них – 21 сторінок описової частини.
1.2. Сутнісна характеристика поняття «ейдетика»
«Ейдетика» (( [aɪˈdɛtɪk]) від дав.-гр. εἶδος — образ, зовнішній вигляд), також «Всеосяжний спогад» (англ. Total Recall) — це психологічний або медичний термін, який визначається як здатність згадувати чи відтворювати зображення, звуки, запахи об'єктів чи тактильні відчуття про них в пам'яті з граничною точністю. Слово ейдетичний здатності отримувати надзвичайно докладний, яскравий і детальний спогад (не винятково — проте у першу чергу) візуальних образів, походить від грецького слова εἶδος (pronounced [êːdos], ейдос[en], «побачене») [13].
Ейдетика – це вчення про пам'ять, засноване на образних враженнях, дозволяє утримати і відтворити запам’ятовані образи чи явища. При цьому багато хто вважає, що ейдетика - це новація 21 століття. Але насправді традиції ейдетики йдуть своїм корінням в епоху Древньої Греції. Адже ще в працях мислителів Античності можна прочитати про ейдетику як про явище, що дозволяє говорити про унікальну здатність емоційного відтворення через певний проміжок часу наочних образів як предметів, так і подій. Також величезний інтерес до ейдетики спостерігався у Західній Європі 20 - 40-х р. XX століття. Особливо активно даний напрямок розвивалося в Німеччині. А ось у вітчизняній освіті про ейдетику всерйоз заговорили не так давно. Величезний внесок у актуалізацію ейдетики на наших теренах належить талановитому і креативному викладачеві, доктору педагогічних наук І. Ю. Матюгину [14, с. 89 – 93].
Ейдетика дозволяє розвивати образну пам'ять, концентрацію уваги, здатність уяви. Таке вдосконалення можливостей людини було актуально у всі часи, але в сучасному світі з його постійно зростаючими потоками інформації воно набуло нового звучання. Адже, часто проблемним моментом сучасного навчання є те, що людині необхідно засвоїти занадто багато різнопланової інформації.
Якщо використовувати механічний метод запам'ятовування, то дійсно вивчити об'ємний матеріал буває складно як фізично, так і психологічно. Коли ж в технологіях навчання застосовуються техніки і прийоми ейдетики, то процес запам'ятовування (завдяки наявності образності, емоційних компонентів) стає набагато простішим. Добре розвинена ейдетично пам'ять дозволяє швидко запам'ятовувати навіть нелогічні формули, важкі терміни, багатозначні числа і їх масиви [15, с. 110].
Поняття ейдос в давньогрецькій філософії застосовувалося тільки для опису зовнішньої структури образу. Сербський вчений В. Урбанчіч перший вивчив в 1907 році «ейдетизм», як специфічний вид пам'яті, який здатний на образному рівні запам'ятовувати і відтворювати предмети або явища. Більш глибокі дослідження в даному напрямку провела група вчених Марбургскої психологічної школи під керівництвом Е. Йеншема протягом 20-40-х років XX століття. Об'єктом їх експериментів виступала ейдетика, як особливий вид пам'яті.
В СРСР проблемами ейдетики в 20-30-і роки займалися чимало знаменитих учених: П.П. Блонський, Л.С. Виготський, М.П. Кононова, О.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов, Г.С. Фейман. Вони розробляли теоретичні основи ейдетики, досліджували її методику та проводили різні експерименти в даному напрямку. Але система ейдетики на деякий період часу перестала бути актуальною проблемою для наукових інститутів. На заваді стали політична діяльність країни, військові дії та інші вагомі обставини. Вся експериментальна робота в даному напрямку була повністю припинена [16].
У XXI столітті потік інформації настільки великий, що переробити і запам'ятати його може тільки людина, що володіє екстраординарними здібностями. У зв'язку з цим, одна з найбільш яскравих актуальних проблем сучасної освіти – вплив інформаційного стресу на здоров'я дітей. Одним з її рішень може стати навчання дітей вмінню швидко обробляти інформацію. І тут не обійтися без розвитку пам'яті. Пам'ять – один із самих основних процесів психіки людини, та основа, на якій творить мозок, це можливості людини, його мислення. Пам'ять – це відображення досвіду людини шляхом запам'ятовування, збереження, впізнавання, відтворення.
У більшості освітніх установах методики занять з дітьми в основному спираються на логічне мислення і механічну пам'ять. Система ейдетики – пам'ять без кордонів. "Ейдос" в перекладі з грецького - "образ". Ейдетизм – це здатність дуже яскраво уявляти собі предмет, якого немає в наявності. Більшість людей вміють це робити. Коли вони згадують який-небудь предмет, вони як би бачать його, відчувають, іноді навіть відчуваючи колір або запах. Здатність мислити образами спочатку була властива людині, і тільки з розвитком цивілізації він привчив себе запам'ятовувати не тільки картинку, образ, але і абстрактний символ у вигляді слова або цифри [17].
Ейдетизм є різновидом образною пам'яті, вираженої в збереженні яскравих, наочних образах предметів з припинення їх впливу на органи чуття. Людина маючи здібності до ейдетизму, не відтворює в пам'яті сприйняті предмети, а продовжує як би бачити їх. Ейдетичними здібностями володіють всі люди, тільки розвинені по різному. А саме діти здатні швидше і яскравіше знаходити ейдетичні образи.
Ейдетика – це не тільки розвиток уваги, уяви, пам’яті, різних видів мислення, а й спосіб подачі навчального матеріалу. Адже ейдетика розмовляє з дітьми їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини, подає нове через добре знайомі дітям образи [18, с.16-17].
Відповідно ейдетизм «психологічна здатність відтворювати надзвичайно яскравий наочний образ предмета через тривалий час після припинення його дії на органи чуття» [19, c. 776]. На сьогоднішній день ейдетика знову стала об'єктом для глибокого дослідження і набула неабиякої популярності в роботі з дітьми.
Система ейдетики дозволяє не тільки активно запам'ятовувати і відтворювати побачені образи, а й є одним з провідних умов для розвитку неординарного мислення і пізнавальної активності людини. З 1989 року відкрита школа ейдетики, освітній процес якої спрямований на розвитку абстрактно-образній пам'яті у дітей і дорослих. Спеціально розроблені заняття дозволяють учням запам'ятовувати великий обсяг корисної інформації, а також при необхідності її відтворювати або забувати на деякий період часу. Наприклад, малюки на заняттях із задоволенням і дуже швидко пізнають світ математики. Адже цифра два у них асоціюється з прекрасним лебедем, а четвірка є в образі зламаного табурета з стирчить пружиною. Даний метод дозволяє дитині запам'ятати багато цифр і здійснювати з ними математичні операції різного рівня складності. Також на заняттях діти і дорослі вчаться запам'ятовувати велику кількість пропозицій і текстів, які можуть бути не взаємопов'язаними між собою за змістом і смисловим навантаженням. Засновником школи ейдетики є Ігор Матюгин - доктор педагогічних наук, автор багатьох наукових праць, публікацій та серій книг, які розкривають основні принципи ейдетики і її методи, яких налічується близько 20 [20, c. 55 – 67 ].
Для системи ейдетики характерні методи і прийоми навчання, які базуються на розвитку образного мислення дитини і не суперечать законам природи. Діти, що розвивають пам'ять за цією системою, стають більш працездатними, вміють на тривалий час концентрувати власне уваги, поліпшується їх відсоток успішності в школі. Система ейдетики сприяє більш гармонійного розвитку дитини і покращує його взаємозв'язок з навколишнім світом [21, с. 183 – 197 ].
Ейдетика - розроблялася протягом 20-40-х рр. XX ст. в Німеччині, в марбургській психологічній школі Е. Йенш і його однодумцями (В. Йенш, О. Кро, А. Рікель, Г. Фішером та іншими) теорія, предметом вивчення якої був ейдетизму - особливий вид образної пам'яті людини.
Ейдетика – це методологія розвитку уваги і пам'яті, що використовує для запам'ятовування інформації образно-асоціативні прийоми її сприйняття. Вміння відтворювати яскравий зоровий образ через тривалий час після його впливу на органи чуття. Ейдетизм - вроджений дар людини і вищих тварин. Ейдетичними здібностями володіло багато вчених, художників, письменників (К. Ціолковський, І. Айвазовський, А. Толстой, К.Федін та багато інших). Важко уявити собі талановитого художника, нездатного по пам'яті відтворювати на полотні аж до дрібних деталей того, що лише одного разу побачене, справило на нього враження.
У той же час ейдетизм, що забезпечується роботою правої півкулі головного мозку, дозволяє здійснити "прив'язку" до запам`ятованих образів інформаційних блоків, опрацьованих лівою півкулею, і тим самим забезпечити запам'ятовування вербальних і числових даних. В свою чергу, розвиток асоціативних зв'язків дозволяє гармонійно розвивати як праву так і ліву півкулю головного мозку. Мозок стає більш працездатним, краще вчиться, його пам'ять і здатність концентрувати увагу зростають. Сприйняття світу і оточуючих у дитини стає більш позитивним, а психіка стійкіше. Поліпшуються взаємини дитини з оточуючим [22, c. 20 – 22 ].
В даний час ейдетика може представляти науковий інтерес, а також мати практичну значимість при описі і поясненні розвитку і функціонування ейдетизму як специфічний вид пам'яті, пізнавальної спроможності і властивості особистості.
Методи навчання, які пропонує ейдетика, спираються на образне мислення дитини, вони відповідають законам природи. Перевага ейдетичного навчання - дитина вчиться радісно. Радість навчання, так само, як і радість праці, робить дитину здоровішою. Пояснюється це тим, що коли людина знаходиться в стані радісного, позитивної напруги, в його організмі виробляється природний стимулятор ендорфін, який сприяє підвищенню імунітету і працездатності [22, c. 20 – 22 ].
Популярна система ейдетики базується на принципі образних асоціацій, які допомагають людині швидше запам'ятати необхідний матеріал і з легкістю його в майбутньому відтворювати. У всіх дітей розвинене образне мислення. Коли малюк представляє предмет, то він чітко «бачить» його зовнішній вигляд, розміри, відчуває запах і навіть визначає його смакові якості. Діти здатні надовго і легко запам'ятовувати яскраві образи. Відоме визначення кольорів веселки «каждый охотник желает знать, где сидит фазан» допомагає малюкам активніше запам'ятати основні кольори. Дитина в процесі вивчення вірша включає образну пам'ять і уява, а також підкріплює дані дії позитивними емоціями. В результаті малюки дуже просто запам'ятовують як і яскравий образ так і необхідну інформацію [23].
Один тип ейдетичної пам'яті спостерігається у дітей; цей тип характеризується здатністю індивіда спостерігати зображення впродовж 30 секунд і досить докладно відтворювати і утримувати у пам'яті це зображення протягом короткого часу після того, як зображення було прибрано з-перед очей. Такі ейдетисти стверджують, що вони «продовжують бачити» перед очима це зображення так яскраво і живо, ніби це зображення і далі-таки знаходиться у них перед очима.
Як і у випадку із іншими видами пам'яті, інтенсивність спогаду може залежати від кількох факторів: тривалості і частоти впливу подразника, сумлінності спостерігача, ставлення його до об'єкта дослідження тощо. Цей факт різко контрастує із загальним неправильним тлумаченням терміну, мовляв, він передбачає постійність і всеосяжність спогадів про минулі події чи об'єкт спостереження. Деякі люди, що мають добру пам'ять, заявляють, що мають ейдетичну пам'ять. Однак є істотні відмінності в тому, яким чином обробляється інформація. Люди, що мають звичайний тип пам'яті, зазвичай використовують мнемонічні прийоми (таких, як поділ побаченої картини на елементи, прив'язування ідеї до конкретного предмета чи асоціації тощо), щоб зберегти інформацію у пам'яті; у той час як люди із ейдетичною пам'яттю запам'ятають ніби фотографію із дуже конкретними деталями: такими як місце, де людина стояла; те, що людина була одягнена, і т. д. Вони згадують подію із набагато більшою кількістю деталей — проте не у загальних рисах (концептуально, по-суті), як звичайна людина. Для пригадування таких деталей людині-ейдетику слід лише зробити зусилля: так, він ніби приглядається до фотографії, розглядаючи деталі — а не відтворює асоціативно ці деталі з допомогою мнемонічних прийомів [24].
Отже, ейдетика – це не тільки розвиток уваги, уяви, пам’яті, різних видів мислення, а й спосіб подачі навчального матеріалу. Адже ейдетика розмовляє з дітьми їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини, подає нове через добре знайомі дітям образи. Ейдетика має витоки ще з епохи Древньої Греції. Адже ще в працях мислителів Античності можна прочитати про ейдетику як про явище, що дозволяє говорити про унікальну здатність емоційного відтворення через певний проміжок часу наочних образів як предметів, так і подій.
Дидактико-методичний блок:
1.3. Використання прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку.
Сучасний педагог повинен вміло знаходити стежинку для творчого розвитку кожної дитини. На сучасному освітньому просторі педагогам пропонується значна кількість оригінальних технологій, методик, прийомів навчання дитини. Важливо уміти обрати саме ті, які імпонують вихователю, ефективні у роботі з кожною конкретною дитино. Система ейдетики користується попитом, досвід роботи за цією методикою доводить її ефективність.
Ейдетика включає в себе систему ігрових вправ, спрямованих на розвиток пам'яті, уваги, уяви. В іграх і вправах використовується притаманна кожній дитині здатність до уяви. Діти швидко і з ентузіазмом входять в гру зі своєю уявою, навіть не підозрюючи про те, які складні завдання вони часом виконують. При зовнішньої розважальності вправи засновані на сучасних наукових уявленнях про структуру уваги і пам'яті. Прийоми ейдетики можна використовувати як на заняттях так і під час різних видів діяльності з дітьми дошкільного віку [25, c. 16–18].
Дана методика дозволяє розвивати асоціативно-образну пам’ять дітей, мову, спостережливість, скоротити час навчання. Заняття з дитиною проводяться у формі гри, тому дітям цікаво, вони не стомлюються і швидко засвоюють потрібну інформацію. Отримана інформація надовго залишатиметься в пам’яті і легко знаходиться в потрібний момент.
Ейдотехніка допомагає вирішити такі освітні завдання: розширює творчі можливості дитини завдяки гармонійної роботи лівої (логіка) і правої (творчість, образне мислення) півкуль головного мозку; формує вміння дітей ефективно і самостійно вчитися; підвищує самооцінку дитини завдяки результативності у навчанні, створюючи психологічний комфорт; організовує увагу та допомагає сформувати навички до усвідомленої уяви.
Використовуючи методи ейдетики, створюється психологічна ситуація успіху, покращується нейродинаміка мозку дітей, відбувається корекція дефектів центральної нервової системи та поведінки дітей. Методика «ейдосу» є системою спеціально розроблених завдань, вправ, термінів, розвиваючих ігор, що подаються в певній послідовності. За допомогою методів ейдетики можна навчати дітей запам’ятовувати казки, оповідання, вірші, назви картин та їх авторів, ряд цифр і слів [26, c. 16 – 17].
Планування занять з використанням елементів ейдетики формує новий підхід до освітніх та виховних технологій, який дозволить кожній дитині комфортно, легко та із задоволенням здобувати нові знання. Саме тому необхідно:
навчати запам’ятовувати новий матеріал швидко та якісно;
збільшувати обсяг пам’яті;
розвивати творчу уяву, фантазію, образне мислення;
навчати мислити послідовно, асоціативно;
розвивати просторову орієнтацію та уявлення;
тренувати вміння розслаблюватись, швидко знімати втому, знаходитись у доброму настрої.
Методи і прийоми ейдетики побудовані на простих принципах:
Уява + позитивні емоції = засвоєна інформація.
Радісна, весела атмосфера.
Мобільність і доступність ігрового матеріалу.
Поділ інформації, відповідно до особливостей кожної дитини [27, c. 6 – 9].
Найдієвішим інструментом, саме для дошкільного віку, є робота з асоціаціями. Асоціація – в перекладі означає зв’язок. Коли ми чуємо слово, звук, бачимо колір, відчуваємо щось на дотик, смак, то в нашій уяві виникає зв’язок (цих слів, звуків, дотиків) з іншими, які зустрічалися в нашому житті. Зазвичай, ці слова знаходяться в довготривалій активній пам’яті. Тому зв’язок з цими словами забезпечує кращий спосіб зберігання та відтворювання інформації [26, c. 16 – 17].
Асоціації відіграють важливу роль у будь-якому процесі навчання. Одна річ спричиняє іншу, тому асоціації допомагають упорядковувати всі елементи інформації. Свідомо вигадуючи якісь асоціації й відшукуючи їх у заздалегідь передбачених випадках, ми тим самим підсилюємо контроль над записом інформації в пам’яті, тому шанси на спогад зростають. Пошук асоціацій швидко перетворюється на захоплюючу гру [28, c. 303].
В кожної дитини можуть виникати свої оригінальні асоціації, пов’язані з власним емоційним досвідом, який найбільш сильно закарбувався в свідомості. Роботу з дітьми в цьому напрямку прийнято будувати на основі: вільних асоціацій, пов’язаних з предметними образами; колірних асоціацій; асоціацій пов’язаних з геометричними формами; тактильних асоціацій; предметних асоціацій; асоціацій, викликаних друдлами; звукових асоціацій; смакових асоціацій; нюхових асоціацій.
Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?». Ніколи не запитуйте в дошкільнят: «Які асоціації у вас виникли?», бо діти цього не розуміють. Необхідно заохочувати і вчити дітей самостійно пояснювати найнезвичайніші поєднання предметів.
Вільні асоціації. Вільні асоціації пов’язані з предметними образами. З самої назви «вільні асоціації» випливає, що під час занять з цього напрямку не можна використовувати ніяких предметних зображень. Та в маленьких дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв’язки самостійно. Тому на першому етапі роботи малюку потрібна допомога дорослого. Якщо починати працювати з дітьми молодшої групи, то наприкінці середньої групи зорові підказки вже не знадобляться.
Тактильні асоціації. Скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам’ятаю, дай доторкнутися – і я зрозумію (китайська народна мудрість).
Саме такий підхід в роботі з дошкільниками став підґрунтям такого виду асоціативного мислення, як тактильні асоціації. Тут криються психологічні особливості малюків, які пізнаючи світ, тільки того і прагнуть щоб подивитися, понюхати, обмацати і перевірити на міцність, а то й «спробувати на зуб». Не випадково дітей цього віку називають дослідниками, «чомучками», адже світ такий великий, а в ньому стільки різного… І про все потрібно дізнатися. Допоможе в цьому організація роботи з тактильними картками. Вони розвивають саме тактильну пам’ять, формують асоціативне мислення, допомагають дітям розширити знання про предмети. Для цього виду роботи потрібно мати набір тактильних карток, які запропонував московський професор, доктор педагогічних наук Ігор Матюгін. Основна ідея цих карток полягає в тому, що кожна з них має свою фактуру, адже матеріал для їхнього виготовлення може бути найрізноманітніший: хутро, наждачний папір, фланель, фольга, палички, оксамит, ґудзики, гречка, шматочки дроту та інше.
Основний принцип роботи з картками: «Про що ти подумав, торкнувшись цієї картки». А щоб діти не звертали уваги на колір фактури картки, запропонувати їм одягти «сліпі» окуляри. Головне, щоб сама ідея залишалася незмінною: допомогти дітям розширити знання про предмети та отримати додаткові враження від них. А ще розвинути дрібну моторику пальців. Адже, як зазначав В.О. Сухомлинський: «Джерело здібностей і обдарувань знаходиться на кінчиках пальців. Від пальців ідуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки» [27, c. 6 – 9].
Предметні асоціації. Цей вид асоціацій передбачає встановлення зв’язків предметів або між собою, або за їхніми ознаками. Для виконання цього прийому необхідно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматочок тканини, монету, шишку, каштан, камінець, ґудзик тощо. Зорові орієнтири, зокрема предметні зображення, не потрібні.
Починати роботу можна вже з другої молодшої групи. Вихователь тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: «Про що ви подумали?». Спочатку необхідно допомогти дитині пояснити її асоціативний вибір, потім вчити малюка робити це самостійно. Починаючи із старшої групи потрібно визначати особливості предмета. Наприклад: вихователь бере нитку і говорить: «Довге і гнучке. Про що ви подумали?» Можливі такі відповіді: змія, черв’як, намисто, стрічка тощо. Або тримати монету і сказати: «Кругле і металеве. Про що ви подумали?» Відповіді: колеса трамвая, люк, сережки тощо. До шматочка аркуша паперу діти можуть дібрати такі предметні асоціації: книга, альбом, зошит, серветка тощо.
Асоціації за друдлами. Друдл – це загадка, головоломка, малюнок, про який неможливо чітко сказати, що це таке. Простота та невизначеність друдлів створюють невичерпний простір для породження потоків асоціативних образів, пов’язаних з будь-якою сферою навколишньої реальності. Винайшов дудли Роджер Прайс. Його книги в 1950-х роках були надзвичайно популярні [29, c. 24 – 25].
Виділяють три можливих напрямки використання друдлів: для приємного проведення часу, під час розгадування кросвордів або інших головоломок; у тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини; для свідомого розвитку творчих здібностей та гнучкості мислення.
Використання друдлів в роботі з дошкільниками сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам’яті, вчить знаходити нестандартні підходи до вирішення різноманітних завдань.
Свою думку дитина має обов’язково обґрунтувати, це спонукає її до мовленнєвої активності. Крім того використання такого виду завдань допомагає у формуванні математичного мислення. Як бачите, переваг багато, тож сміливо використовуйте друдли на заняттях мовленнєвого та логіко-математичного характеру, для розвитку мовного мислення.
В ейдетичному напрямку можна проводити роботу за графічними абстракціями або ж за мнемотехнічними таблицями, які розробив Ігор Матюгін. Доцільно використовувати друдли для асоціативного, дивергентного та творчого мислення. Всі ці три види мислення у чомусь збігаються, доповнюють один одного, а різниця полягає лише в вираженні питання, від якого залежить відповідь: «Про що ви подумали?» – для розвитку асоціативного мислення; «Що це?» – для розвитку дивергентного мислення; «На що це схоже?» – для розвитку творчого мислення [27, c. 6 – 9 ].
Використовувати друдли в роботі з дітьми можна вже з кінця молодшої групи. На початкових етапах роботи варто застосовувати предметні зображення, в яких можна побачити фрагмент запропонованого друдла. Наприклад: показати друдл і запитати: «Подивіться на цю картинку. Про що ви подумали?» Так, півколо схоже на спинку мишки, вушко ведмедика тощо. Обов’язково необхідно звертати увагу дітей на деталі предмета, підкреслюючи їхню схожість із друдлом.
У роботі з дітьми середньої групи допоміжні предметні зображення вже не потрібні. Діти дуже полюбляють миттєві перетворення, коли в одному зображенні можна побачити десятки різноманітних ситуацій.
Продовжуючи роботу з дітьми старшої групи необхідно вчити дітей створювати асоціативні зв’язки не лише за графічною схожістю предмета та друдла, а й за більш віддаленими ознаками. Під час роботи з друдлами необхідно створювати змагально-ігровий настрій, застосовувати завдання ігрового характеру, відповідні правила, намагатися зрозуміти ідею відповіді кожної дитини, спонукати їх до своїх асоціацій. Показувати друдли необхідно під різними кутами, щоб діти побачили якомога більше ракурсів цього зображення [30, c. 16 – 17].
Фонетичні асоціації. Сутність зазначеного прийому полягає у вдалому доборі спеціальних асоціацій, максимально співзвучних із певним звуком. Тобто образ зорового символу має відповідати спорідненій з ним фонетичній асоціації та звуковому знаку (фонемі). Наприклад, за своїм звучанням.
Свист повітря з насоса нагадує звук [с]:
Насос повітря видуває: С-С-С-,
Й синю кульку надимає.
Гудіння літака в небі – звук [л]:
Літак гуде, літає: Л-Л-Л-,
Й парашути випускає.
Рух потяга – звук [ч]:
Потяг пихкає, гуде: Ч-Ч-Ч-,
І вагончики везе:
Працюючи над звуком, дитина ніби «прив’язує» кожен із них до певного символу, утворюючи асоціативний зв’язок між двома об’єктами. Завдяки цьому й формується більш стійкий зоро-, слухо-, кінестетично- артикуляційний образ звука, основою якого є фонетична асоціація.
Звукові асоціації. В ейдетичному напрямку широко застосовуються аудіозаписи різних звуків та шумів. Можна створити цілу колекцію звуків, розподіливши їх за різними групами: побутові шуми, звуки природи, музичні звуки, звуки вулиці тощо. Порядок роботи та спосіб постановки запитання лишається незмінним: поставити перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою звукового мішечка запропонувати обраний звук, після цього запитати: «Про що ви подумали, почувши цей звук?».
Смакові асоціації. Для цього виду роботи не потрібні реальні смакові відчуття – смаки ми уявляємо і залежно від вікової категорії запропоновані смакові відчуття можна ускладнювати та розширювати. Так, до арсеналу увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й температурні якості: гаряче і холодне. Для дітей старшого віку можна використовувати комбінації: солодке і гаряче, солоне і холодне. Тут знадобляться предметні зображення різних продуктів та піктограми смаку, серед яких: солодкий, кислий, солоний, гіркий, холодний, гарячий. За бажанням можна додати тактильно-смакові відчуття: хрумкий, соковитий, твердий, рідкий тощо [25, c. 16–18.].
Нюхові асоціації. Нюховий аналізатор – це, мабуть, найсильніший з усіх названих. Тому залучаючи його до роботи, потрібно бути особливо обережним. Проводити цей вид роботи краще зі старшими вихованцями. Для роботи знадобляться предметні зображення та нюхові коробочки з різними ароматами. Питання знов звучатиме так само: «Про що ви подумали, відчувши цей запах?» [25, c. 16–18].
Метод оживлення в роботі з дошкільнятами доцільно використовувати метод оживлення – надання уявному образу властивості живої істоти. Цей метод допомагає швидко запам’ятовувати букви, перетворивши їх на казкових героїв, цифри та геометричні фігури – на веселих чоловічків. Оживити можна будь-який предмет з навколишнього середовища, домалювавши йому очі, руки та ноги. Щоб навчити дітей швидко запам’ятовувати ряд цифр (а це можуть бути номера домашніх телефонів, мобільних, домашньої адреси), використовується метод оживлення і метод послідовних асоціацій –створення за допомогою уяви і образного мислення ланцюжка асоціацій. Діти придумують мультфільм [31].
Опрацьовуючи тему «Космос», діти, вирушивши в космічну подорож разом з жабенятами (дидактична гра на розвиток уяви «Допоможемо жабенятам», мета якої знайти цифру, що заховалася на листочку і викласти відповідну кількість жабок, швидко запам’ятають послідовність розташування планет Сонячної системи, використавши методи оживлення, послідовних та фонетичних асоціацій.
Розвиток зорової пам’яті. Дітям старших, підготовчих груп дуже подобаються зорові диктанти, що розвивають наочно-образну пам’ять. Вони можуть придумати мультфільм і потім легко на папері відтворити незвичний сюжет. Наприклад: пташка сіла на ялинку, заспівала пісеньку про зайчика, який зліпив сніговика, що став біля телевізора і дивився мультфільм про яблучко, яке мало трикутну форму і дружило з чарівною паличкою тощо. Вправи на розвиток зорової пам’яті.
Ейдетичні ігри на заняттях з математики: «Знайди невідомі цифри» (розшифрувати загадкові написи і викласти у вільну клітинку картку з відповідною цифрою); «На планеті цифр» (знайти контури знайомих цифр); «Сховай цифру в малюнок» (розвивати уяву дітей, здатність бачити в контурі цифри знайомі предмети; вчити уявляти предмети за їх схематичним зображенням); «Асоціації за кольором»; «В яку геометричну фігуру вписана кожна буква» [32, c. 183 – 197].
Отже, використання окремих елементів ейдетики в роботі з дошкільниками не дають бажаних результатів. Займатися ейдетикою необхідно в системі. Застосо
Навчальні програми дошкільної освіти (Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», регіональні та авторські) створюють простір для варіативного використання вихователями педагогічних технологій, прояву творчості й гнучкості в розвитку дитини. Однак, практика дошкільної освіти доводить, що не завжди освітній процес закладу дошкільної освіти організовано відповідно до принципу варіативності й активності самої дитини. Часто дітям не недають можливості проявити пізнавальну активність повною мірою, обмежуючи їх регламентованими заняттями. В результаті чого дітям складно засвоювати великі масиви інформації, вони швидко стомлюються. Саме тому стали актуальними ейдетичні прийоми розвитку дошкільнят, які покликані розвивати їх асоціативно-образне мислення, підвищувати ефективність пізнавальних процесів та відтворення інформації. Засвоєння і відтворення отриманої інформації – це важливий аспект інтелектуальних можливостей дітей, що визначає результати їх вміння вчитися. К.Д. Ушинський зазначав, що дитина мислить образами, звуками, фарбами. Чим більше різноманітних компонентів буде задіяно у процес запам’ятовування, тим глибшим, повнішим і ефективнішим буде його відтворення.
Використання прийомів ейдетики, активізує сприйняття інформації усіма аналізаторами: зоровим, слуховим, тактильним, нюховим і смакових. А отже, підвищує активність дитини до пізнання, забезпечує комфортні умови для виховання творчої особистості. Цінністю прийомів ейдетики є те, що вони мають серйозну теоретичну основу: базуються на уявленнях про складну й активну природу процесів запам’ятовування, що пов’язані з відділами кори головного мозку, кожний з яких вносить свій специфічний внесок в організацію цих процесів. Проблемою застосування прийомів ейдетики у розвитку особистості займалися: Е. Йеншеман (розвиток образної пам’яті дітей); А. Лурія (методики запам’ятовування); І. Матюгін (методика ейдетичного сприймання інформації); Є. Антощук (розробив «Школу Ейдетики»); О.Пащенко (використання ейдетики у роботі з дітьми дошкільного віку) тощо.
Прийоми ейдетики відкривають широкі можливості для організації та проведення роботи з пізнавального розвитку дошкільників. Що полягає не лише у розвитку уваги, уяви, пам’яті, різних видів мислення, а й удосконалює способи подачі навчального матеріалу. Адже ейдетика розмовляє з дошкільниками їх мовою; залучає всі аналізатори дитини, подає нове через добре знайомі дітям образи; створює широкий ігровий майданчик, надаючи безмежних можливостей для всебічного розвитку дитини.
У наукових джерелах широко представлені дослідження різних аспектів пізнавального розвитку дітей дошкільного віку. Однак, у теорії і практиці дошкільної освіти недостатньо уваги приділено методиці застосування прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку. Отже, зважаючи на потребу оновлення форм і методів пізнавального розвитку дітей дошкільного віку, ураховуючи що прийоми ейдетики значно полегшують навчання і підвищують рівень пізнавального розвитку, тему магістерського дослідження «Використання прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку» вважаємо актуальною.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні розвивального потенціалу прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку та розробці електронного ресурсу для популяризації та практичного використання прийомів ейдетики в роботі з дітьми старшого дошкільного віку.
Завдання дослідження.
1) з’ясувати особливості пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку;
2) здійснити аналіз розвивального потенціалу прийомів ейдетики у пі-знавальному розвитку дітей в теорії і практиці дошкільної освіти;
3) розробити електронний ресурс для практичного використання при-йомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Об'єкт дослідження. Пізнавальний розвиток дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження: використання прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Для досягнення мети дослідження та вирішення поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичних: аналіз; систематизація та узагальнення психологічної, педагогічної, методичної літератури – з метою вивчення сутності ейдетики та можливостей застосування прийомів ейдетики в теорії та практиці дошкільної освіти; узагальнення та порівняння теоретичних і емпіричних даних – для розкриття потенціалу прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дошкільників; емпіричних: педагогічне спостереження, бесіди, опитування з метою вивчення практики дошкільної освіти щодо потенціалу прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Вид проекту – практико-зорієнтований, створений із застосуванням цифрових технологій з метою оновлення технологій пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку. Проект розроблено у форм електронного продукту в електронному середовищі (сайт «Ейдетика: цікаво, швидко, назавжди»). Розроблений ресурс містить методичні матеріали для ознайомлення вихователів і батьків із можливостями ейдетики, описом прийомів ейдетики для пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку. Електронний ресурс може використовуватися вихователями у закладах дошкільної освіти та батьками в сімейному вихованні дітей.
База дослідження заклад дошкільної освіти ……………
Новизна та практичне значення одержаних результатiв полягає в розкритті сутності поняття «ейдетика», теоретичному обґрунтуванні розвивального потенціалу прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку та розробці електронного ресурсу – сайту «Ейдетика: цікаво, швидко, назавжди» для практичного використання прийомів ейдетики в роботі з дітьми старшого дошкільного віку в закладах освіти і сім’ї.
Отримані теоретичні та практичні результати дослiдження можуть бути використанні вихователями закладів дошкільної освіти, викладачами закладів вищої освіти та студентами педагогічних спеціальностей для проектування та виконання інтерактивних завдань самостійної роботи, IНДЗ, навчальних проектів у процесі професiйної підготовки.
Структура і обсяг роботи. Магістерський проект складається зі вступу; інформаційного блоку, де здійснено аналіз ключових понять що розкриваються у проекті: «пізнавальний розвиток», «ейдетика», «прийоми ейдетики»; дидактико-методичного блоку, де розкрито методику використання прийомів ейдетики для пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку та здійснено аналіз практики дошкільної освіти щодо можливості застосування прийомів ейдетики в роботі з дітьми; технологічного блоку, якій містить опис проекту – розробленого електронного ресурсу – сайту «Ейдетика: цікаво, швидко, назавжди» для використання у пізнавальному розвитку дітей старшого дошкільного віку; контрольно-оцінного блоку, де зазначено результати емпіричного дослідження та очікувані результати реалізації проекту, висновки й узагальнення; списку використаних джерел, який охоплює 32 найменувань, додатків (на 7 сторінках). Загальний обсяг роботи становить 61 сторінки, із них – 21 сторінок описової частини.
1.2. Сутнісна характеристика поняття «ейдетика»
«Ейдетика» (( [aɪˈdɛtɪk]) від дав.-гр. εἶδος — образ, зовнішній вигляд), також «Всеосяжний спогад» (англ. Total Recall) — це психологічний або медичний термін, який визначається як здатність згадувати чи відтворювати зображення, звуки, запахи об'єктів чи тактильні відчуття про них в пам'яті з граничною точністю. Слово ейдетичний здатності отримувати надзвичайно докладний, яскравий і детальний спогад (не винятково — проте у першу чергу) візуальних образів, походить від грецького слова εἶδος (pronounced [êːdos], ейдос[en], «побачене») [13].
Ейдетика – це вчення про пам'ять, засноване на образних враженнях, дозволяє утримати і відтворити запам’ятовані образи чи явища. При цьому багато хто вважає, що ейдетика - це новація 21 століття. Але насправді традиції ейдетики йдуть своїм корінням в епоху Древньої Греції. Адже ще в працях мислителів Античності можна прочитати про ейдетику як про явище, що дозволяє говорити про унікальну здатність емоційного відтворення через певний проміжок часу наочних образів як предметів, так і подій. Також величезний інтерес до ейдетики спостерігався у Західній Європі 20 - 40-х р. XX століття. Особливо активно даний напрямок розвивалося в Німеччині. А ось у вітчизняній освіті про ейдетику всерйоз заговорили не так давно. Величезний внесок у актуалізацію ейдетики на наших теренах належить талановитому і креативному викладачеві, доктору педагогічних наук І. Ю. Матюгину [14, с. 89 – 93].
Ейдетика дозволяє розвивати образну пам'ять, концентрацію уваги, здатність уяви. Таке вдосконалення можливостей людини було актуально у всі часи, але в сучасному світі з його постійно зростаючими потоками інформації воно набуло нового звучання. Адже, часто проблемним моментом сучасного навчання є те, що людині необхідно засвоїти занадто багато різнопланової інформації.
Якщо використовувати механічний метод запам'ятовування, то дійсно вивчити об'ємний матеріал буває складно як фізично, так і психологічно. Коли ж в технологіях навчання застосовуються техніки і прийоми ейдетики, то процес запам'ятовування (завдяки наявності образності, емоційних компонентів) стає набагато простішим. Добре розвинена ейдетично пам'ять дозволяє швидко запам'ятовувати навіть нелогічні формули, важкі терміни, багатозначні числа і їх масиви [15, с. 110].
Поняття ейдос в давньогрецькій філософії застосовувалося тільки для опису зовнішньої структури образу. Сербський вчений В. Урбанчіч перший вивчив в 1907 році «ейдетизм», як специфічний вид пам'яті, який здатний на образному рівні запам'ятовувати і відтворювати предмети або явища. Більш глибокі дослідження в даному напрямку провела група вчених Марбургскої психологічної школи під керівництвом Е. Йеншема протягом 20-40-х років XX століття. Об'єктом їх експериментів виступала ейдетика, як особливий вид пам'яті.
В СРСР проблемами ейдетики в 20-30-і роки займалися чимало знаменитих учених: П.П. Блонський, Л.С. Виготський, М.П. Кононова, О.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов, Г.С. Фейман. Вони розробляли теоретичні основи ейдетики, досліджували її методику та проводили різні експерименти в даному напрямку. Але система ейдетики на деякий період часу перестала бути актуальною проблемою для наукових інститутів. На заваді стали політична діяльність країни, військові дії та інші вагомі обставини. Вся експериментальна робота в даному напрямку була повністю припинена [16].
У XXI столітті потік інформації настільки великий, що переробити і запам'ятати його може тільки людина, що володіє екстраординарними здібностями. У зв'язку з цим, одна з найбільш яскравих актуальних проблем сучасної освіти – вплив інформаційного стресу на здоров'я дітей. Одним з її рішень може стати навчання дітей вмінню швидко обробляти інформацію. І тут не обійтися без розвитку пам'яті. Пам'ять – один із самих основних процесів психіки людини, та основа, на якій творить мозок, це можливості людини, його мислення. Пам'ять – це відображення досвіду людини шляхом запам'ятовування, збереження, впізнавання, відтворення.
У більшості освітніх установах методики занять з дітьми в основному спираються на логічне мислення і механічну пам'ять. Система ейдетики – пам'ять без кордонів. "Ейдос" в перекладі з грецького - "образ". Ейдетизм – це здатність дуже яскраво уявляти собі предмет, якого немає в наявності. Більшість людей вміють це робити. Коли вони згадують який-небудь предмет, вони як би бачать його, відчувають, іноді навіть відчуваючи колір або запах. Здатність мислити образами спочатку була властива людині, і тільки з розвитком цивілізації він привчив себе запам'ятовувати не тільки картинку, образ, але і абстрактний символ у вигляді слова або цифри [17].
Ейдетизм є різновидом образною пам'яті, вираженої в збереженні яскравих, наочних образах предметів з припинення їх впливу на органи чуття. Людина маючи здібності до ейдетизму, не відтворює в пам'яті сприйняті предмети, а продовжує як би бачити їх. Ейдетичними здібностями володіють всі люди, тільки розвинені по різному. А саме діти здатні швидше і яскравіше знаходити ейдетичні образи.
Ейдетика – це не тільки розвиток уваги, уяви, пам’яті, різних видів мислення, а й спосіб подачі навчального матеріалу. Адже ейдетика розмовляє з дітьми їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини, подає нове через добре знайомі дітям образи [18, с.16-17].
Відповідно ейдетизм «психологічна здатність відтворювати надзвичайно яскравий наочний образ предмета через тривалий час після припинення його дії на органи чуття» [19, c. 776]. На сьогоднішній день ейдетика знову стала об'єктом для глибокого дослідження і набула неабиякої популярності в роботі з дітьми.
Система ейдетики дозволяє не тільки активно запам'ятовувати і відтворювати побачені образи, а й є одним з провідних умов для розвитку неординарного мислення і пізнавальної активності людини. З 1989 року відкрита школа ейдетики, освітній процес якої спрямований на розвитку абстрактно-образній пам'яті у дітей і дорослих. Спеціально розроблені заняття дозволяють учням запам'ятовувати великий обсяг корисної інформації, а також при необхідності її відтворювати або забувати на деякий період часу. Наприклад, малюки на заняттях із задоволенням і дуже швидко пізнають світ математики. Адже цифра два у них асоціюється з прекрасним лебедем, а четвірка є в образі зламаного табурета з стирчить пружиною. Даний метод дозволяє дитині запам'ятати багато цифр і здійснювати з ними математичні операції різного рівня складності. Також на заняттях діти і дорослі вчаться запам'ятовувати велику кількість пропозицій і текстів, які можуть бути не взаємопов'язаними між собою за змістом і смисловим навантаженням. Засновником школи ейдетики є Ігор Матюгин - доктор педагогічних наук, автор багатьох наукових праць, публікацій та серій книг, які розкривають основні принципи ейдетики і її методи, яких налічується близько 20 [20, c. 55 – 67 ].
Для системи ейдетики характерні методи і прийоми навчання, які базуються на розвитку образного мислення дитини і не суперечать законам природи. Діти, що розвивають пам'ять за цією системою, стають більш працездатними, вміють на тривалий час концентрувати власне уваги, поліпшується їх відсоток успішності в школі. Система ейдетики сприяє більш гармонійного розвитку дитини і покращує його взаємозв'язок з навколишнім світом [21, с. 183 – 197 ].
Ейдетика - розроблялася протягом 20-40-х рр. XX ст. в Німеччині, в марбургській психологічній школі Е. Йенш і його однодумцями (В. Йенш, О. Кро, А. Рікель, Г. Фішером та іншими) теорія, предметом вивчення якої був ейдетизму - особливий вид образної пам'яті людини.
Ейдетика – це методологія розвитку уваги і пам'яті, що використовує для запам'ятовування інформації образно-асоціативні прийоми її сприйняття. Вміння відтворювати яскравий зоровий образ через тривалий час після його впливу на органи чуття. Ейдетизм - вроджений дар людини і вищих тварин. Ейдетичними здібностями володіло багато вчених, художників, письменників (К. Ціолковський, І. Айвазовський, А. Толстой, К.Федін та багато інших). Важко уявити собі талановитого художника, нездатного по пам'яті відтворювати на полотні аж до дрібних деталей того, що лише одного разу побачене, справило на нього враження.
У той же час ейдетизм, що забезпечується роботою правої півкулі головного мозку, дозволяє здійснити "прив'язку" до запам`ятованих образів інформаційних блоків, опрацьованих лівою півкулею, і тим самим забезпечити запам'ятовування вербальних і числових даних. В свою чергу, розвиток асоціативних зв'язків дозволяє гармонійно розвивати як праву так і ліву півкулю головного мозку. Мозок стає більш працездатним, краще вчиться, його пам'ять і здатність концентрувати увагу зростають. Сприйняття світу і оточуючих у дитини стає більш позитивним, а психіка стійкіше. Поліпшуються взаємини дитини з оточуючим [22, c. 20 – 22 ].
В даний час ейдетика може представляти науковий інтерес, а також мати практичну значимість при описі і поясненні розвитку і функціонування ейдетизму як специфічний вид пам'яті, пізнавальної спроможності і властивості особистості.
Методи навчання, які пропонує ейдетика, спираються на образне мислення дитини, вони відповідають законам природи. Перевага ейдетичного навчання - дитина вчиться радісно. Радість навчання, так само, як і радість праці, робить дитину здоровішою. Пояснюється це тим, що коли людина знаходиться в стані радісного, позитивної напруги, в його організмі виробляється природний стимулятор ендорфін, який сприяє підвищенню імунітету і працездатності [22, c. 20 – 22 ].
Популярна система ейдетики базується на принципі образних асоціацій, які допомагають людині швидше запам'ятати необхідний матеріал і з легкістю його в майбутньому відтворювати. У всіх дітей розвинене образне мислення. Коли малюк представляє предмет, то він чітко «бачить» його зовнішній вигляд, розміри, відчуває запах і навіть визначає його смакові якості. Діти здатні надовго і легко запам'ятовувати яскраві образи. Відоме визначення кольорів веселки «каждый охотник желает знать, где сидит фазан» допомагає малюкам активніше запам'ятати основні кольори. Дитина в процесі вивчення вірша включає образну пам'ять і уява, а також підкріплює дані дії позитивними емоціями. В результаті малюки дуже просто запам'ятовують як і яскравий образ так і необхідну інформацію [23].
Один тип ейдетичної пам'яті спостерігається у дітей; цей тип характеризується здатністю індивіда спостерігати зображення впродовж 30 секунд і досить докладно відтворювати і утримувати у пам'яті це зображення протягом короткого часу після того, як зображення було прибрано з-перед очей. Такі ейдетисти стверджують, що вони «продовжують бачити» перед очима це зображення так яскраво і живо, ніби це зображення і далі-таки знаходиться у них перед очима.
Як і у випадку із іншими видами пам'яті, інтенсивність спогаду може залежати від кількох факторів: тривалості і частоти впливу подразника, сумлінності спостерігача, ставлення його до об'єкта дослідження тощо. Цей факт різко контрастує із загальним неправильним тлумаченням терміну, мовляв, він передбачає постійність і всеосяжність спогадів про минулі події чи об'єкт спостереження. Деякі люди, що мають добру пам'ять, заявляють, що мають ейдетичну пам'ять. Однак є істотні відмінності в тому, яким чином обробляється інформація. Люди, що мають звичайний тип пам'яті, зазвичай використовують мнемонічні прийоми (таких, як поділ побаченої картини на елементи, прив'язування ідеї до конкретного предмета чи асоціації тощо), щоб зберегти інформацію у пам'яті; у той час як люди із ейдетичною пам'яттю запам'ятають ніби фотографію із дуже конкретними деталями: такими як місце, де людина стояла; те, що людина була одягнена, і т. д. Вони згадують подію із набагато більшою кількістю деталей — проте не у загальних рисах (концептуально, по-суті), як звичайна людина. Для пригадування таких деталей людині-ейдетику слід лише зробити зусилля: так, він ніби приглядається до фотографії, розглядаючи деталі — а не відтворює асоціативно ці деталі з допомогою мнемонічних прийомів [24].
Отже, ейдетика – це не тільки розвиток уваги, уяви, пам’яті, різних видів мислення, а й спосіб подачі навчального матеріалу. Адже ейдетика розмовляє з дітьми їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини, подає нове через добре знайомі дітям образи. Ейдетика має витоки ще з епохи Древньої Греції. Адже ще в працях мислителів Античності можна прочитати про ейдетику як про явище, що дозволяє говорити про унікальну здатність емоційного відтворення через певний проміжок часу наочних образів як предметів, так і подій.
Дидактико-методичний блок:
1.3. Використання прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку.
Сучасний педагог повинен вміло знаходити стежинку для творчого розвитку кожної дитини. На сучасному освітньому просторі педагогам пропонується значна кількість оригінальних технологій, методик, прийомів навчання дитини. Важливо уміти обрати саме ті, які імпонують вихователю, ефективні у роботі з кожною конкретною дитино. Система ейдетики користується попитом, досвід роботи за цією методикою доводить її ефективність.
Ейдетика включає в себе систему ігрових вправ, спрямованих на розвиток пам'яті, уваги, уяви. В іграх і вправах використовується притаманна кожній дитині здатність до уяви. Діти швидко і з ентузіазмом входять в гру зі своєю уявою, навіть не підозрюючи про те, які складні завдання вони часом виконують. При зовнішньої розважальності вправи засновані на сучасних наукових уявленнях про структуру уваги і пам'яті. Прийоми ейдетики можна використовувати як на заняттях так і під час різних видів діяльності з дітьми дошкільного віку [25, c. 16–18].
Дана методика дозволяє розвивати асоціативно-образну пам’ять дітей, мову, спостережливість, скоротити час навчання. Заняття з дитиною проводяться у формі гри, тому дітям цікаво, вони не стомлюються і швидко засвоюють потрібну інформацію. Отримана інформація надовго залишатиметься в пам’яті і легко знаходиться в потрібний момент.
Ейдотехніка допомагає вирішити такі освітні завдання: розширює творчі можливості дитини завдяки гармонійної роботи лівої (логіка) і правої (творчість, образне мислення) півкуль головного мозку; формує вміння дітей ефективно і самостійно вчитися; підвищує самооцінку дитини завдяки результативності у навчанні, створюючи психологічний комфорт; організовує увагу та допомагає сформувати навички до усвідомленої уяви.
Використовуючи методи ейдетики, створюється психологічна ситуація успіху, покращується нейродинаміка мозку дітей, відбувається корекція дефектів центральної нервової системи та поведінки дітей. Методика «ейдосу» є системою спеціально розроблених завдань, вправ, термінів, розвиваючих ігор, що подаються в певній послідовності. За допомогою методів ейдетики можна навчати дітей запам’ятовувати казки, оповідання, вірші, назви картин та їх авторів, ряд цифр і слів [26, c. 16 – 17].
Планування занять з використанням елементів ейдетики формує новий підхід до освітніх та виховних технологій, який дозволить кожній дитині комфортно, легко та із задоволенням здобувати нові знання. Саме тому необхідно:
навчати запам’ятовувати новий матеріал швидко та якісно;
збільшувати обсяг пам’яті;
розвивати творчу уяву, фантазію, образне мислення;
навчати мислити послідовно, асоціативно;
розвивати просторову орієнтацію та уявлення;
тренувати вміння розслаблюватись, швидко знімати втому, знаходитись у доброму настрої.
Методи і прийоми ейдетики побудовані на простих принципах:
Уява + позитивні емоції = засвоєна інформація.
Радісна, весела атмосфера.
Мобільність і доступність ігрового матеріалу.
Поділ інформації, відповідно до особливостей кожної дитини [27, c. 6 – 9].
Найдієвішим інструментом, саме для дошкільного віку, є робота з асоціаціями. Асоціація – в перекладі означає зв’язок. Коли ми чуємо слово, звук, бачимо колір, відчуваємо щось на дотик, смак, то в нашій уяві виникає зв’язок (цих слів, звуків, дотиків) з іншими, які зустрічалися в нашому житті. Зазвичай, ці слова знаходяться в довготривалій активній пам’яті. Тому зв’язок з цими словами забезпечує кращий спосіб зберігання та відтворювання інформації [26, c. 16 – 17].
Асоціації відіграють важливу роль у будь-якому процесі навчання. Одна річ спричиняє іншу, тому асоціації допомагають упорядковувати всі елементи інформації. Свідомо вигадуючи якісь асоціації й відшукуючи їх у заздалегідь передбачених випадках, ми тим самим підсилюємо контроль над записом інформації в пам’яті, тому шанси на спогад зростають. Пошук асоціацій швидко перетворюється на захоплюючу гру [28, c. 303].
В кожної дитини можуть виникати свої оригінальні асоціації, пов’язані з власним емоційним досвідом, який найбільш сильно закарбувався в свідомості. Роботу з дітьми в цьому напрямку прийнято будувати на основі: вільних асоціацій, пов’язаних з предметними образами; колірних асоціацій; асоціацій пов’язаних з геометричними формами; тактильних асоціацій; предметних асоціацій; асоціацій, викликаних друдлами; звукових асоціацій; смакових асоціацій; нюхових асоціацій.
Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?». Ніколи не запитуйте в дошкільнят: «Які асоціації у вас виникли?», бо діти цього не розуміють. Необхідно заохочувати і вчити дітей самостійно пояснювати найнезвичайніші поєднання предметів.
Вільні асоціації. Вільні асоціації пов’язані з предметними образами. З самої назви «вільні асоціації» випливає, що під час занять з цього напрямку не можна використовувати ніяких предметних зображень. Та в маленьких дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв’язки самостійно. Тому на першому етапі роботи малюку потрібна допомога дорослого. Якщо починати працювати з дітьми молодшої групи, то наприкінці середньої групи зорові підказки вже не знадобляться.
Тактильні асоціації. Скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам’ятаю, дай доторкнутися – і я зрозумію (китайська народна мудрість).
Саме такий підхід в роботі з дошкільниками став підґрунтям такого виду асоціативного мислення, як тактильні асоціації. Тут криються психологічні особливості малюків, які пізнаючи світ, тільки того і прагнуть щоб подивитися, понюхати, обмацати і перевірити на міцність, а то й «спробувати на зуб». Не випадково дітей цього віку називають дослідниками, «чомучками», адже світ такий великий, а в ньому стільки різного… І про все потрібно дізнатися. Допоможе в цьому організація роботи з тактильними картками. Вони розвивають саме тактильну пам’ять, формують асоціативне мислення, допомагають дітям розширити знання про предмети. Для цього виду роботи потрібно мати набір тактильних карток, які запропонував московський професор, доктор педагогічних наук Ігор Матюгін. Основна ідея цих карток полягає в тому, що кожна з них має свою фактуру, адже матеріал для їхнього виготовлення може бути найрізноманітніший: хутро, наждачний папір, фланель, фольга, палички, оксамит, ґудзики, гречка, шматочки дроту та інше.
Основний принцип роботи з картками: «Про що ти подумав, торкнувшись цієї картки». А щоб діти не звертали уваги на колір фактури картки, запропонувати їм одягти «сліпі» окуляри. Головне, щоб сама ідея залишалася незмінною: допомогти дітям розширити знання про предмети та отримати додаткові враження від них. А ще розвинути дрібну моторику пальців. Адже, як зазначав В.О. Сухомлинський: «Джерело здібностей і обдарувань знаходиться на кінчиках пальців. Від пальців ідуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки» [27, c. 6 – 9].
Предметні асоціації. Цей вид асоціацій передбачає встановлення зв’язків предметів або між собою, або за їхніми ознаками. Для виконання цього прийому необхідно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматочок тканини, монету, шишку, каштан, камінець, ґудзик тощо. Зорові орієнтири, зокрема предметні зображення, не потрібні.
Починати роботу можна вже з другої молодшої групи. Вихователь тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: «Про що ви подумали?». Спочатку необхідно допомогти дитині пояснити її асоціативний вибір, потім вчити малюка робити це самостійно. Починаючи із старшої групи потрібно визначати особливості предмета. Наприклад: вихователь бере нитку і говорить: «Довге і гнучке. Про що ви подумали?» Можливі такі відповіді: змія, черв’як, намисто, стрічка тощо. Або тримати монету і сказати: «Кругле і металеве. Про що ви подумали?» Відповіді: колеса трамвая, люк, сережки тощо. До шматочка аркуша паперу діти можуть дібрати такі предметні асоціації: книга, альбом, зошит, серветка тощо.
Асоціації за друдлами. Друдл – це загадка, головоломка, малюнок, про який неможливо чітко сказати, що це таке. Простота та невизначеність друдлів створюють невичерпний простір для породження потоків асоціативних образів, пов’язаних з будь-якою сферою навколишньої реальності. Винайшов дудли Роджер Прайс. Його книги в 1950-х роках були надзвичайно популярні [29, c. 24 – 25].
Виділяють три можливих напрямки використання друдлів: для приємного проведення часу, під час розгадування кросвордів або інших головоломок; у тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини; для свідомого розвитку творчих здібностей та гнучкості мислення.
Використання друдлів в роботі з дошкільниками сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам’яті, вчить знаходити нестандартні підходи до вирішення різноманітних завдань.
Свою думку дитина має обов’язково обґрунтувати, це спонукає її до мовленнєвої активності. Крім того використання такого виду завдань допомагає у формуванні математичного мислення. Як бачите, переваг багато, тож сміливо використовуйте друдли на заняттях мовленнєвого та логіко-математичного характеру, для розвитку мовного мислення.
В ейдетичному напрямку можна проводити роботу за графічними абстракціями або ж за мнемотехнічними таблицями, які розробив Ігор Матюгін. Доцільно використовувати друдли для асоціативного, дивергентного та творчого мислення. Всі ці три види мислення у чомусь збігаються, доповнюють один одного, а різниця полягає лише в вираженні питання, від якого залежить відповідь: «Про що ви подумали?» – для розвитку асоціативного мислення; «Що це?» – для розвитку дивергентного мислення; «На що це схоже?» – для розвитку творчого мислення [27, c. 6 – 9 ].
Використовувати друдли в роботі з дітьми можна вже з кінця молодшої групи. На початкових етапах роботи варто застосовувати предметні зображення, в яких можна побачити фрагмент запропонованого друдла. Наприклад: показати друдл і запитати: «Подивіться на цю картинку. Про що ви подумали?» Так, півколо схоже на спинку мишки, вушко ведмедика тощо. Обов’язково необхідно звертати увагу дітей на деталі предмета, підкреслюючи їхню схожість із друдлом.
У роботі з дітьми середньої групи допоміжні предметні зображення вже не потрібні. Діти дуже полюбляють миттєві перетворення, коли в одному зображенні можна побачити десятки різноманітних ситуацій.
Продовжуючи роботу з дітьми старшої групи необхідно вчити дітей створювати асоціативні зв’язки не лише за графічною схожістю предмета та друдла, а й за більш віддаленими ознаками. Під час роботи з друдлами необхідно створювати змагально-ігровий настрій, застосовувати завдання ігрового характеру, відповідні правила, намагатися зрозуміти ідею відповіді кожної дитини, спонукати їх до своїх асоціацій. Показувати друдли необхідно під різними кутами, щоб діти побачили якомога більше ракурсів цього зображення [30, c. 16 – 17].
Фонетичні асоціації. Сутність зазначеного прийому полягає у вдалому доборі спеціальних асоціацій, максимально співзвучних із певним звуком. Тобто образ зорового символу має відповідати спорідненій з ним фонетичній асоціації та звуковому знаку (фонемі). Наприклад, за своїм звучанням.
Свист повітря з насоса нагадує звук [с]:
Насос повітря видуває: С-С-С-,
Й синю кульку надимає.
Гудіння літака в небі – звук [л]:
Літак гуде, літає: Л-Л-Л-,
Й парашути випускає.
Рух потяга – звук [ч]:
Потяг пихкає, гуде: Ч-Ч-Ч-,
І вагончики везе:
Працюючи над звуком, дитина ніби «прив’язує» кожен із них до певного символу, утворюючи асоціативний зв’язок між двома об’єктами. Завдяки цьому й формується більш стійкий зоро-, слухо-, кінестетично- артикуляційний образ звука, основою якого є фонетична асоціація.
Звукові асоціації. В ейдетичному напрямку широко застосовуються аудіозаписи різних звуків та шумів. Можна створити цілу колекцію звуків, розподіливши їх за різними групами: побутові шуми, звуки природи, музичні звуки, звуки вулиці тощо. Порядок роботи та спосіб постановки запитання лишається незмінним: поставити перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою звукового мішечка запропонувати обраний звук, після цього запитати: «Про що ви подумали, почувши цей звук?».
Смакові асоціації. Для цього виду роботи не потрібні реальні смакові відчуття – смаки ми уявляємо і залежно від вікової категорії запропоновані смакові відчуття можна ускладнювати та розширювати. Так, до арсеналу увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й температурні якості: гаряче і холодне. Для дітей старшого віку можна використовувати комбінації: солодке і гаряче, солоне і холодне. Тут знадобляться предметні зображення різних продуктів та піктограми смаку, серед яких: солодкий, кислий, солоний, гіркий, холодний, гарячий. За бажанням можна додати тактильно-смакові відчуття: хрумкий, соковитий, твердий, рідкий тощо [25, c. 16–18.].
Нюхові асоціації. Нюховий аналізатор – це, мабуть, найсильніший з усіх названих. Тому залучаючи його до роботи, потрібно бути особливо обережним. Проводити цей вид роботи краще зі старшими вихованцями. Для роботи знадобляться предметні зображення та нюхові коробочки з різними ароматами. Питання знов звучатиме так само: «Про що ви подумали, відчувши цей запах?» [25, c. 16–18].
Метод оживлення в роботі з дошкільнятами доцільно використовувати метод оживлення – надання уявному образу властивості живої істоти. Цей метод допомагає швидко запам’ятовувати букви, перетворивши їх на казкових героїв, цифри та геометричні фігури – на веселих чоловічків. Оживити можна будь-який предмет з навколишнього середовища, домалювавши йому очі, руки та ноги. Щоб навчити дітей швидко запам’ятовувати ряд цифр (а це можуть бути номера домашніх телефонів, мобільних, домашньої адреси), використовується метод оживлення і метод послідовних асоціацій –створення за допомогою уяви і образного мислення ланцюжка асоціацій. Діти придумують мультфільм [31].
Опрацьовуючи тему «Космос», діти, вирушивши в космічну подорож разом з жабенятами (дидактична гра на розвиток уяви «Допоможемо жабенятам», мета якої знайти цифру, що заховалася на листочку і викласти відповідну кількість жабок, швидко запам’ятають послідовність розташування планет Сонячної системи, використавши методи оживлення, послідовних та фонетичних асоціацій.
Розвиток зорової пам’яті. Дітям старших, підготовчих груп дуже подобаються зорові диктанти, що розвивають наочно-образну пам’ять. Вони можуть придумати мультфільм і потім легко на папері відтворити незвичний сюжет. Наприклад: пташка сіла на ялинку, заспівала пісеньку про зайчика, який зліпив сніговика, що став біля телевізора і дивився мультфільм про яблучко, яке мало трикутну форму і дружило з чарівною паличкою тощо. Вправи на розвиток зорової пам’яті.
Ейдетичні ігри на заняттях з математики: «Знайди невідомі цифри» (розшифрувати загадкові написи і викласти у вільну клітинку картку з відповідною цифрою); «На планеті цифр» (знайти контури знайомих цифр); «Сховай цифру в малюнок» (розвивати уяву дітей, здатність бачити в контурі цифри знайомі предмети; вчити уявляти предмети за їх схематичним зображенням); «Асоціації за кольором»; «В яку геометричну фігуру вписана кожна буква» [32, c. 183 – 197].
Отже, використання окремих елементів ейдетики в роботі з дошкільниками не дають бажаних результатів. Займатися ейдетикою необхідно в системі. Застосо
Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИЙОМІВ ЕЙДЕТИКИ У ПІЗНАВАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬ-НОГО ВІКУ ………………………………………………………
Інформаційний блок:
1.1. Зміст і завдання пізнавального розвитку дітей дошкільного віку …….
1.2. Сутнісна характеристика поняття «ейдетика»…………………………
Дидактико-методичний блок:
1.3. Використання прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку …………………............................................................
Висновки до першого розділу…………………………………………………...
РОЗДІЛ 2. ОПИС ПРОЕКТУ……………………………
Технологічний блок:
2.1. Мета і структура електронного ресурсу «Ейдетика: цікаво, швидко, на-завжди»…………………………………………………………………………..
Оцінно-контрольний блок:
2.2. Результати емпіричного дослідження ………………………………………
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИЙОМІВ ЕЙДЕТИКИ У ПІЗНАВАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬ-НОГО ВІКУ ………………………………………………………
Інформаційний блок:
1.1. Зміст і завдання пізнавального розвитку дітей дошкільного віку …….
1.2. Сутнісна характеристика поняття «ейдетика»…………………………
Дидактико-методичний блок:
1.3. Використання прийомів ейдетики у пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку …………………............................................................
Висновки до першого розділу…………………………………………………...
РОЗДІЛ 2. ОПИС ПРОЕКТУ……………………………
Технологічний блок:
2.1. Мета і структура електронного ресурсу «Ейдетика: цікаво, швидко, на-завжди»…………………………………………………………………………..
Оцінно-контрольний блок:
2.2. Результати емпіричного дослідження ………………………………………
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..
Покликання
1. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О. Л. Кононко. — К., 2003.
2. Авраменко О. О. Проблема соціалізації особистості в педагогічній системі Фрідріха Фребеля // Вісник Черкаського університету Науковий журнал : 2008 Випуск 119. Серія педагогічні науки
3. Базовий компонент компонент дошкільної освіти // Дошкільне вихо-вання. – 2012. – № 7. – С. 4-19.
4. Суржанська В.А. Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08. –К., 2004. – 213 с.
5. Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 26.07.2010 № 1.4/18-3082 Інструктивно-методичні рекомендації «Про організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі» [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://iitzo.gov.ua/
6. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» - 2011р. – С. 172
7. www.yalynka.in.ua/index.php/.../77-rozvytok-piznavalnoyi-aktyvnosti-dytyny
8. Кoнoвaленкo С.В.: Развитие познавательной деятельности у детей от 6 до 9 лет: прaктикум для психoлoгов и логопедов / С.В. Кoнoвaленкo – М.: «Гнoм-Пресс», 1998. – 56 с.
9. Дaниленкo Н. Рoзвитoк пiзнaвaльнoї aктивнoстi у дiтей стaршoгo дoшкiльнoгo вiку / Н.Дaниленкo // Упрaвлiння шкoлoю, 2005. – № 22-24. – С.10-16.
10. http://zhuravlyk.uz.ua/organizaciya-zhittyediyal...
11. http://sadkalinka.klasna.com/uk/site/piznavalnii...
12. Мухaцькa Б. Стимулювaння пiзнaвaльнoї aктивнoстi дiтей у дитячoму сaдку: aвтoреферaт дис. нa здoбуття нaук. ступеня. дoкт. пед. нaук: спец. 13.00.08 / Б. Мухaцькa. – Київ: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2001. – 41 с.
13. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0
14. Матюгин И.Ю. Развитие памяти и внимания / И.Ю. Матюгин. — М.: Риполкласик, 2009. – 89–93 с.
15. Антощук Е. Знакомтесь,ваша память:Скорая педагогическая помощь от Украинской школы эйдетики ,,Мнемозина’’.-К.:Вирій,2005.-110с.
16. http://pleyady.kiev.ua/dumki-vgolos/6709-ejdetik...
17. http://www.pedsovet.pro/index.php?option=com_con...
18. Пащенко О. Асоціативне мислення / О. Пащенко //Дошкільне вихо-вання. – 2008. – №12. – С. 16–17.
19. Словник іншомовних слів / [за ред. О. С. Мельничука]. – Київ: Голов. ред. Укр. рад. енцикл, 1974. – 776 с.
20. Матюгин И.Ю. Как развить внимание и пам’ять вашого ребенка. Книга для детей и их родителей / И.Ю. Матюгин. — М.: Рипол класик, 2009. – 55–67 с.
21. Матюгин И.Ю. Развитие памяти и внимания / И.Ю. Матюгин. — Запорожье: Эйдос, 2008. – 183–197 с.
22. Пащенко О. Ейдетика в навчанні / О. Пащенко // Дошкільне виховання. – 2010. – №5. –С. 20–22.
23. Антощук Є. В. Знайомтеся: ейдетика // Шкільний світ. — 2000. — № 8.
24. http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/golovni-in...
25. Пащенко О. Ейдетика для розвитку й навчання / О. Пащенко // До-шкільне виховання. –2010. – №10. – С. 16–18.
26. Пащенко О. Асоціативне мислення // Дошкільне виховання.- 2008.- № 12.- С.16-17.
27. Крутій К. Л. Термінологічне поле інновацій в дошкільній освіті / К. Л. Крутій // Наук. зап. Психол.-пед. науки / Ніжин. держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин, 2006. – № 5. – С. 6–9. – Бібліогр. в кінці ст.
28. Сухомлинський В. О. Народження громадянина. Вибр. твори: У 5-ти т. – Т. 3. – С. 303.
29. Пащенко О. Асоціації за друдлами // Дошкільне виховання.- 2009.- № 4.- С.24-25.
30. Пащенко О. Звукові, смакові, нюхові асоціації// Дошкільне виховання.- 2009.- № 2.- С.16-17.
31. Крутій К., Маковецька Н. Інноваційна діяльність у сучасному ДНЗ: методичний аспект // Палітра педагога. – 2005. - № 4.
32. Матюгин И.Ю. Развитие памяти и внимания / И.Ю. Матюгин. — Запорожье: Эйдос, 2008. – 183–197 с.
2. Авраменко О. О. Проблема соціалізації особистості в педагогічній системі Фрідріха Фребеля // Вісник Черкаського університету Науковий журнал : 2008 Випуск 119. Серія педагогічні науки
3. Базовий компонент компонент дошкільної освіти // Дошкільне вихо-вання. – 2012. – № 7. – С. 4-19.
4. Суржанська В.А. Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08. –К., 2004. – 213 с.
5. Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 26.07.2010 № 1.4/18-3082 Інструктивно-методичні рекомендації «Про організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі» [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://iitzo.gov.ua/
6. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» - 2011р. – С. 172
7. www.yalynka.in.ua/index.php/.../77-rozvytok-piznavalnoyi-aktyvnosti-dytyny
8. Кoнoвaленкo С.В.: Развитие познавательной деятельности у детей от 6 до 9 лет: прaктикум для психoлoгов и логопедов / С.В. Кoнoвaленкo – М.: «Гнoм-Пресс», 1998. – 56 с.
9. Дaниленкo Н. Рoзвитoк пiзнaвaльнoї aктивнoстi у дiтей стaршoгo дoшкiльнoгo вiку / Н.Дaниленкo // Упрaвлiння шкoлoю, 2005. – № 22-24. – С.10-16.
10. http://zhuravlyk.uz.ua/organizaciya-zhittyediyal...
11. http://sadkalinka.klasna.com/uk/site/piznavalnii...
12. Мухaцькa Б. Стимулювaння пiзнaвaльнoї aктивнoстi дiтей у дитячoму сaдку: aвтoреферaт дис. нa здoбуття нaук. ступеня. дoкт. пед. нaук: спец. 13.00.08 / Б. Мухaцькa. – Київ: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2001. – 41 с.
13. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0
14. Матюгин И.Ю. Развитие памяти и внимания / И.Ю. Матюгин. — М.: Риполкласик, 2009. – 89–93 с.
15. Антощук Е. Знакомтесь,ваша память:Скорая педагогическая помощь от Украинской школы эйдетики ,,Мнемозина’’.-К.:Вирій,2005.-110с.
16. http://pleyady.kiev.ua/dumki-vgolos/6709-ejdetik...
17. http://www.pedsovet.pro/index.php?option=com_con...
18. Пащенко О. Асоціативне мислення / О. Пащенко //Дошкільне вихо-вання. – 2008. – №12. – С. 16–17.
19. Словник іншомовних слів / [за ред. О. С. Мельничука]. – Київ: Голов. ред. Укр. рад. енцикл, 1974. – 776 с.
20. Матюгин И.Ю. Как развить внимание и пам’ять вашого ребенка. Книга для детей и их родителей / И.Ю. Матюгин. — М.: Рипол класик, 2009. – 55–67 с.
21. Матюгин И.Ю. Развитие памяти и внимания / И.Ю. Матюгин. — Запорожье: Эйдос, 2008. – 183–197 с.
22. Пащенко О. Ейдетика в навчанні / О. Пащенко // Дошкільне виховання. – 2010. – №5. –С. 20–22.
23. Антощук Є. В. Знайомтеся: ейдетика // Шкільний світ. — 2000. — № 8.
24. http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/golovni-in...
25. Пащенко О. Ейдетика для розвитку й навчання / О. Пащенко // До-шкільне виховання. –2010. – №10. – С. 16–18.
26. Пащенко О. Асоціативне мислення // Дошкільне виховання.- 2008.- № 12.- С.16-17.
27. Крутій К. Л. Термінологічне поле інновацій в дошкільній освіті / К. Л. Крутій // Наук. зап. Психол.-пед. науки / Ніжин. держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин, 2006. – № 5. – С. 6–9. – Бібліогр. в кінці ст.
28. Сухомлинський В. О. Народження громадянина. Вибр. твори: У 5-ти т. – Т. 3. – С. 303.
29. Пащенко О. Асоціації за друдлами // Дошкільне виховання.- 2009.- № 4.- С.24-25.
30. Пащенко О. Звукові, смакові, нюхові асоціації// Дошкільне виховання.- 2009.- № 2.- С.16-17.
31. Крутій К., Маковецька Н. Інноваційна діяльність у сучасному ДНЗ: методичний аспект // Палітра педагога. – 2005. - № 4.
32. Матюгин И.Ю. Развитие памяти и внимания / И.Ю. Матюгин. — Запорожье: Эйдос, 2008. – 183–197 с.