ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ЕЙДЕТИКИ
Автор(ка)
Нагорна Тетяна Олександрівна
Ступінь
Магістр
Група
не вказано
Спеціальність
012 Дошкільна освіта
Кафедра
Кафедра дошкільної освіти
Анотація
В умовах сьогодення питання педагогічної культури батьків набуває особливої актуальності, оскільки сучасна сім’я розвивається в якісно новій суспільній ситуації.
У державних нормативно-правових документах та законах України про «Освіту», «Про дошкільну освіту» відзначається, що на етапі сімейного виховання батьки, як перші педагоги, покликані створити умови для повноцінного розвитку та становлення особистості дитини, забезпечити їй почуття захищеності, рівноваги, довіри, формувати позитивне ставлення до навколишнього світу.
Проблемами виховання дитини в сім’ї і шляхами вдосконалення педагогічної культури батьків займалися класики вітчизняної педагогіки Я.-А. Коменський, А. Макаренко, С. Русова, Ж.-Ж.Руссо, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський. Сучасні проблеми сімейного виховання дітей дошкільного віку висвітлено у дослідженнях учених, що розкривають: зміст і методи взаємодії з батьками (О. Добош,О. Долинна, С. Кампов, А. Кожина, О. Низковська, М. Спичак, Н. Стаднік, В. Сухар, О. Терещенко, Л. Федорович, О. Хромова); формування педагогічної культури батьків, роботу щодо просвіти батьків (Ю. Грицкова, І. Дубінець, С. Івах, Ю. Левков, П. Щербань); умови спільної діяльності дошкільного закладу із сім’єю щодо формування моральних якостей особистості (Т. Алексєєнко, Г. Бєлєнька, Л. Загородня, О. Козлюк, Г. Марчук, Т. Поніманська, В. Постовий, Т. Тоцька).
Суспільство щоразу підвищує вимоги до особистісних якостей сучасної людини, що зумовлює ускладнення змісту виховання. Сім’я виступає першим соціальним інститутом у житті кожної людини. Тому здійснення батьками виховної діяльності лише на основі власної інтуїції або досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, стає неможливим. Науковці вважають сучасне виховання, на відміну від традиційного, немислиме без оволодіння батьками специфічними знаннями педагогічного характеру (І. Десенова,О. Корнеєва, Н. Стаднік, О. Хартман, О. Хомишах).
Сьогодні науковці України радять посилити увагу до прогресивних методик та технологій розвитку особистих якостей дитини через просвіту батьківської громади. Серед таких технологій є ейдетика, особливості її використання в освітньому процесі досліджували: А. Василько, М. Гайдаєнко, О. Гришко, Ю. Данилевич, М. Коврига, О. Кузнецова, Л. Клевака, І. Крупницька, А. Нікітіна, О. Пащенко, К. Приходченко, С. Рикова та інші.
На основі аналізу наукової та методичної літератури з’ясовано, що для розвитку дітей педагоги та психологи вважають необхідним використовувати елементи ейдетики в закладах дошкільної освіти. Проте особливий інтерес становить практика використання ейдетичних технологій в сім’ї. Оскільки значну кількість часу дитина проводить у сімейному колі, цікавим є використання елементів ейдетики в повсякденному житті родини. Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволяє зазначити, що методика використання ейдетики ще недостатньо розроблена для широкого практичного впровадження. Підвищення педагогічної культури батьків включає ознайомлення з цікавими та ефективними методами та технологіями розвитку дітей дошкільного віку, що є перспективним напрямом магістерського дослідження, саме тому нами обрана тема «Формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики».
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити систему роботи з формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобом ейдетики.
Об’єкт дослідження – педагогічна культура батьків дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – ейдетика як засіб формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1.Проаналізувати теоретичні аспекти формування педагогічної культури батьків.
2. Визначити рівні сформованості педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку.
3.Розробити, апробувати й перевірити ефективність системи роботи щодо формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики.
Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети використано комплекс методів наукового дослідження:
1.Теоретичні: аналіз термінологічної, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури, нормативно-правових та законодавчих документів з проблеми формування педагогічної культури батьків дітей дошкільного віку;
2.Емпіричні: діагностичні методи – анкетування, метод педагогічного спостереження, індивідуальні бесіди; експериментальні – констатувальний, формувальний, контрольний експеримент.
Експериментальна база дослідження. Заклад дошкільної освіти «Веселка» м. Бориспіль.
Структура роботи. Магістерська робота складається з вступу та трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел (63–джерел), додатків (5 на 23 сторінках). Загальний обсяг магістерської роботи – 112 сторінок, основний текст викладена на 80 сторінках. Текстову частину роботи проілюстровано 5 таблицями, 3 схемами.
У державних нормативно-правових документах та законах України про «Освіту», «Про дошкільну освіту» відзначається, що на етапі сімейного виховання батьки, як перші педагоги, покликані створити умови для повноцінного розвитку та становлення особистості дитини, забезпечити їй почуття захищеності, рівноваги, довіри, формувати позитивне ставлення до навколишнього світу.
Проблемами виховання дитини в сім’ї і шляхами вдосконалення педагогічної культури батьків займалися класики вітчизняної педагогіки Я.-А. Коменський, А. Макаренко, С. Русова, Ж.-Ж.Руссо, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський. Сучасні проблеми сімейного виховання дітей дошкільного віку висвітлено у дослідженнях учених, що розкривають: зміст і методи взаємодії з батьками (О. Добош,О. Долинна, С. Кампов, А. Кожина, О. Низковська, М. Спичак, Н. Стаднік, В. Сухар, О. Терещенко, Л. Федорович, О. Хромова); формування педагогічної культури батьків, роботу щодо просвіти батьків (Ю. Грицкова, І. Дубінець, С. Івах, Ю. Левков, П. Щербань); умови спільної діяльності дошкільного закладу із сім’єю щодо формування моральних якостей особистості (Т. Алексєєнко, Г. Бєлєнька, Л. Загородня, О. Козлюк, Г. Марчук, Т. Поніманська, В. Постовий, Т. Тоцька).
Суспільство щоразу підвищує вимоги до особистісних якостей сучасної людини, що зумовлює ускладнення змісту виховання. Сім’я виступає першим соціальним інститутом у житті кожної людини. Тому здійснення батьками виховної діяльності лише на основі власної інтуїції або досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, стає неможливим. Науковці вважають сучасне виховання, на відміну від традиційного, немислиме без оволодіння батьками специфічними знаннями педагогічного характеру (І. Десенова,О. Корнеєва, Н. Стаднік, О. Хартман, О. Хомишах).
Сьогодні науковці України радять посилити увагу до прогресивних методик та технологій розвитку особистих якостей дитини через просвіту батьківської громади. Серед таких технологій є ейдетика, особливості її використання в освітньому процесі досліджували: А. Василько, М. Гайдаєнко, О. Гришко, Ю. Данилевич, М. Коврига, О. Кузнецова, Л. Клевака, І. Крупницька, А. Нікітіна, О. Пащенко, К. Приходченко, С. Рикова та інші.
На основі аналізу наукової та методичної літератури з’ясовано, що для розвитку дітей педагоги та психологи вважають необхідним використовувати елементи ейдетики в закладах дошкільної освіти. Проте особливий інтерес становить практика використання ейдетичних технологій в сім’ї. Оскільки значну кількість часу дитина проводить у сімейному колі, цікавим є використання елементів ейдетики в повсякденному житті родини. Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволяє зазначити, що методика використання ейдетики ще недостатньо розроблена для широкого практичного впровадження. Підвищення педагогічної культури батьків включає ознайомлення з цікавими та ефективними методами та технологіями розвитку дітей дошкільного віку, що є перспективним напрямом магістерського дослідження, саме тому нами обрана тема «Формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики».
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити систему роботи з формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобом ейдетики.
Об’єкт дослідження – педагогічна культура батьків дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – ейдетика як засіб формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1.Проаналізувати теоретичні аспекти формування педагогічної культури батьків.
2. Визначити рівні сформованості педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку.
3.Розробити, апробувати й перевірити ефективність системи роботи щодо формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики.
Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети використано комплекс методів наукового дослідження:
1.Теоретичні: аналіз термінологічної, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури, нормативно-правових та законодавчих документів з проблеми формування педагогічної культури батьків дітей дошкільного віку;
2.Емпіричні: діагностичні методи – анкетування, метод педагогічного спостереження, індивідуальні бесіди; експериментальні – констатувальний, формувальний, контрольний експеримент.
Експериментальна база дослідження. Заклад дошкільної освіти «Веселка» м. Бориспіль.
Структура роботи. Магістерська робота складається з вступу та трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел (63–джерел), додатків (5 на 23 сторінках). Загальний обсяг магістерської роботи – 112 сторінок, основний текст викладена на 80 сторінках. Текстову частину роботи проілюстровано 5 таблицями, 3 схемами.
Зміст
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……….
6
1.1. Дефінітивна характеристика основних понять дослідження…………………... 6
1.2. Характеристика засобів формування педагогічної культури батьків…………. 13
1.3. Ейдетика як засіб формування педагогічної культури батьків………………... 21
Висновки до першого розділу………………………………………………………… 29
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ……………………………………………………………31
2.1. Методики визначення педагогічної культури батьків………………………….. 31
2.2. Діагностичний інструментарій та результати констатувального етапу дослідження…………………………………………………………………………38
Висновки до другого розділу…………………………………………………………. 50
РОЗДІЛ 3. АПРОБАЦІЯ СИСТЕМИ РОБОТИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ЕЙДЕТИКИ…………………………..52
3.1. Система роботи щодо формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики…………………………………52
3.2. Аналіз результатів експериментальної роботи…………………………………. 66
Висновки до третього розділу……………………………………………………… 73
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………….. 78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….. 81
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………... 88
ВСТУП
В умовах сьогодення питання педагогічної культури батьків набуває особливої актуальності, оскільки сучасна сім’я розвивається в якісно новій суспільній ситуації.
У державних нормативно-правових документах та законах України про «Освіту», «Про дошкільну освіту» відзначається, що на етапі сімейного виховання батьки, як перші педагоги, покликані створити умови для повноцінного розвитку та становлення особистості дитини, забезпечити їй почуття захищеності, рівноваги, довіри, формувати позитивне ставлення до навколишнього світу.
Проблемами виховання дитини в сім’ї і шляхами вдосконалення педагогічної культури батьків займалися класики вітчизняної педагогіки Я.-А. Коменський, А. Макаренко, С. Русова, Ж.-Ж.Руссо, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський. Сучасні проблеми сімейного виховання дітей дошкільного віку висвітлено у дослідженнях учених, що розкривають: зміст і методи взаємодії з батьками (О. Добош,О. Долинна, С. Кампов, А. Кожина, О. Низковська, М. Спичак, Н. Стаднік, В. Сухар, О. Терещенко, Л. Федорович, О. Хромова); формування педагогічної культури батьків, роботу щодо просвіти батьків (Ю. Грицкова, І. Дубінець, С. Івах, Ю. Левков, П. Щербань); умови спільної діяльності дошкільного закладу із сім’єю щодо формування моральних якостей особистості (Т. Алексєєнко, Г. Бєлєнька, Л. Загородня, О. Козлюк, Г. Марчук, Т. Поніманська, В. Постовий, Т. Тоцька).
Суспільство щоразу підвищує вимоги до особистісних якостей сучасної людини, що зумовлює ускладнення змісту виховання. Сім’я виступає першим соціальним інститутом у житті кожної людини. Тому здійснення батьками виховної діяльності лише на основі власної інтуїції або досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, стає неможливим. Науковці вважають сучасне виховання, на відміну від традиційного, немислиме без оволодіння батьками специфічними знаннями педагогічного характеру (І. Десенова,О. Корнеєва, Н. Стаднік, О. Хартман, О. Хомишах).
Сьогодні науковці України радять посилити увагу до прогресивних методик та технологій розвитку особистих якостей дитини через просвіту батьківської громади. Серед таких технологій є ейдетика, особливості її використання в освітньому процесі досліджували: А. Василько, М. Гайдаєнко, О. Гришко, Ю. Данилевич, М. Коврига, О. Кузнецова, Л. Клевака, І. Крупницька, А. Нікітіна, О. Пащенко, К. Приходченко, С. Рикова та інші.
На основі аналізу наукової та методичної літератури з’ясовано, що для розвитку дітей педагоги та психологи вважають необхідним використовувати елементи ейдетики в закладах дошкільної освіти. Проте особливий інтерес становить практика використання ейдетичних технологій в сім’ї. Оскільки значну кількість часу дитина проводить у сімейному колі, цікавим є використання елементів ейдетики в повсякденному житті родини. Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволяє зазначити, що методика використання ейдетики ще недостатньо розроблена для широкого практичного впровадження. Підвищення педагогічної культури батьків включає ознайомлення з цікавими та ефективними методами та технологіями розвитку дітей дошкільного віку, що є перспективним напрямом магістерського дослідження, саме тому нами обрана тема «Формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики».
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити систему роботи з формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобом ейдетики.
Об’єкт дослідження – педагогічна культура батьків дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – ейдетика як засіб формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1.Проаналізувати теоретичні аспекти формування педагогічної культури батьків.
2. Визначити рівні сформованості педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку.
3.Розробити, апробувати й перевірити ефективність системи роботи щодо формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики.
Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети використано комплекс методів наукового дослідження:
1.Теоретичні: аналіз термінологічної, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури, нормативно-правових та законодавчих документів з проблеми формування педагогічної культури батьків дітей дошкільного віку;
2.Емпіричні: діагностичні методи – анкетування, метод педагогічного спостереження, індивідуальні бесіди; експериментальні – констатувальний, формувальний, контрольний експеримент.
Експериментальна база дослідження. Заклад дошкільної освіти «Веселка» м. Бориспіль.
Структура роботи. Магістерська робота складається з вступу та трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел (63–джерел), додатків (5 на 23 сторінках). Загальний обсяг магістерської роботи – 112 сторінок, основний текст викладена на 80 сторінках. Текстову частину роботи проілюстровано 5 таблицями, 3 схемами.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Дефінітивна характеристика основних понять дослідження
У Конституції України, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» та нормативно-правових документах утверджено першочергове право батьків на виховання своїх дітей [2; 18; 23]. У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) відзначається, що батьки покликані створити умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості, забезпечити дитині почуття безпеки, захищеності, довіри, формувати активне, зацікавлене ставлення до навколишнього світу.
В концепції сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012–2021 роки розкрито значення сім’ї для суспільства, визначено найвищі виховні ідеали сім’ї (праця, духовність, громадянство), акцентовано увагу на досвід національного виховання та провідні напрями і методи сімейного виховання (особистий приклад батьків, режим навчання, праці та відпочинку дітей та ін.), методологічні засади педагогічної культури батьків. Педагогічна культура батьків визначена як складова загальної культури людини, яка втілюється в творчій виховній діяльності і сприяє формуванню духовно багатої і всебічно розвинутої особистості. [27].
В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренка поняття «педагогічна культура», також, визначається як складова загальної культури людини та є основою виховної діяльності батьків [11].
Н. Стаднік визначила, що педагогічна культура батьків — це такий рівень педагогічної підготовки батьків, який дає їм змогу перетворити сімейне виховання на цілеспрямований, успішний процес, що повноцінно вирішує завдання розвитку і виховання дитини. На думку дослідниці педагогічна культура батьків може бути представлена як комплекс знань, емоційних проявів і вмінь психолого-педагогічного характеру, які забезпечують їхню діяльність з виховання та розвитку дитини. Під «комплексом знань» розуміється: по-перше, вікові та індивідуальні особливості дитини, закономірності та етапи її психічного і фізичного розвитку, потреби, інтереси і ціннісні орієнтації; по-друге, способи оптимальної організації життя дитини у сім'ї та поза нею, мета, засоби, методи сімейного виховання, розуміння цінностей сімейного життя і сімейного виховання; по-третє, досягнень у галузі педагогіки, психології, фізіології, гігієни; по-четверте, знання своїх прав та обов'язків, а також прав та обов’язків дитини [51].
На думку В. Кисличенко, педагогічна культура батьків реалізується у всіх видах виховної діяльності, сприяє формуванню різнобічних стосунків і спілкуванню, забезпечує самопізнання, саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення шляхом засвоєння набутого людством досвіду. Виявляється вона у розумінні та в усвідомленні батьками своєї відповідальності за виховання дітей, у ставленні до них, в оцінюванні їхньої поведінки, у реальній діяльності та спілкуванні з ними, а також у здійсненні продуктивних зв'язків з іншими виховними інститутами (дошкільними закладами, школою, позашкільними закладами) [28].
У наукових джерелах поширеним є поняття «психолого-педагогічна культура батьків» (Т. Дмитрук [19], Л. Кузьмінський [33] О. Полякова[19], В. Омельяненко [33], Н. Шкляр [63]). Зокрема, Т. Дмитрук визначає поняття «психолого-педагогічна культура батьків» як компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми поколіннями досвід виховання дітей у сім’ї [19].
Н. Шкляр вважає, що це осмислений, а іноді й неусвідомлений досвід власного дитинства, результат освіти, самоосвіти, психологічного розвитку особистості. На думку вченої психолого-педагогічна культура батьків є складною і динамічною системою. Її утворюють такі компоненти:
психолого-педагогічні знання – уявлення батьків про вікову динаміку розвитку дитини, самоцінність періоду дошкільного дитинства, про основні завдання виховання. Виявляються вони у ставленні до дитини, в оцінюванні її поведінки, реальній діяльності та спілкуванні з нею;
педагогічна і психологічна компетентність – здатність зрозуміти потреби дітей, раціонально спрямувати зусилля і засоби на уміння бачити перспективи розвитку дитини; будувати безконфліктні стосунки з дітьми; психолого-педагогічна рефлексія – вміння батьків аналізувати, критично оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних помилок;
емпатія – співпереживання, адекватна реакція на вчинки й почуття дітей [63].
У «Педагогічному словнику для молодих батьків» зазначається, що педагогічна культура батьків характеризується певною сумою знань з психології, педагогіки, фізіології, гігієни тощо; вміннями та навичками, набутими в процесі виховання дітей та догляду за ними, здатністю синтезувати інформацію, що надходить з різних джерел, оволодівати методами сімейного виховання. Педагогічна культура батьків у різних життєвих ситуаціях може виявлятися в комплексі або окремих її складових [42 , c. 246].
У дослідженні В. Кисличенко «виховання батьків» визначається як процес формування мотиваційної, змістової і конструктивної підсистем; поліпшення механізму регулятивних систем, які пов’язані з умовами реалізації виховної діяльності сім’ї [28].
Мотиваційна підсистема (або мотиваційний компонент системи) являє собою сукупність потреб, інтересів, бажань, планів, програм, спонукань. Виховна діяльність завжди опосередкована інтересами і може реалізовуватись без використання механізму емоцій. Формування мотиваційного компонента передбачає стимулювання інтересів, цілеспрямованості, бажань молодих батьків з урахуванням сукупності установок особистості, а також визначення мети виховання молодших школярів в умовах сім’ї, складання відповідних планів і програм. Змістова підсистема передбачає забезпечення батьків надійними і усвідомленим знаннями психолого-педагогічного мінімуму виховання дітей.
Змістовий компонент педагогічної культури молодих батьків визначається завданнями сімейного виховання молодших школярів. Основні з них такі: 1) турбота про здоров’я дитини, нормальний розвиток її почуттів і сприймання (органів зору, слуху, нюху, смаку…); 2) піклування про всебічний розвиток дитини, формування її мовлення, елементарних знань та уявлень про навколишній світ за допомогою казок, пісень, лічилок, примовок, загадок, скоромовок, прислів’їв тощо; 3) формування ціннісних орієнтацій у дитини з позицій добра, справедливості, гуманності, чесності, почуття власної гідності; 4) створення сприятливої трудової атмосфери співробітництва; 5) залучення дитини до народних традицій, до активної участі у всенародних і сімейних святах.
Конструктивний компонент являє собою сукупність всіх видів, форм, умінь, навичок особистості, прийомів, методів, що використовуються у виховній діяльності батьків. Він передбачає практичне вміння творчої реалізації оновлених компонентів і параметрів педагогічної культури в практиці сімейного виховання.
Складний за структурою та динамічний характер педагогічної культури молодих батьків зумовлює необхідність дотримання у процесі її формування таких вимог:
- цілісного підходу до вибору сукупності засобів, що забезпечують формування всіх компонентів педагогічної культури;
- урахування рівнів педагогічної підготовленості батьків і їх індивідуальних особливостей;
- досягнення наступності в поповненні знань і тісного їх взаємозв’язку з особистою практикою виховання дітей кожного з молодих батьків [28, c.136].
Сьогодні є багато факторів, які негативно впливають на розвиток і виховання дітей (зростає кількість народжуваності поза шлюбом, збільшується кількість неповнолітніх матерів, розлучень, міграція населення, безробіття та інші соціально-економічні фактори), виховання відповідального батьківства має здійснюватися на всіх рівнях суспільного життя.
Провідні науковці (В. Постовий, М. Стельмахович, Т. Щербань, М. Ярмаченко та інші) обґрунтовують необхідність посилити увагу до прогресивних традицій батьківської педагогіки, української родинно- побутової культури в змісті формування педагогічної культури батьків у сучасних умовах.
Таким чином педагогічну культуру батьків розглядаємо як комплекс знань, умінь та потреб психолого-педагогічного характеру, що визначають систематичну діяльність батьків, спрямовану на виховання та розвиток дитини. Так, під знаннями розуміємо знання про вікові особливості, закономірності та етапи психічного та фізичного розвитку дитини, про потреби, інтереси та цінності дитини, про оптимальну організацію життя дитини у сім’ї та поза нею, про мету, засоби та методи виховання, про досягнення у галузі педагогіки, психології, фізіології, гігієни. Під уміннями розуміємо уміння синтезувати та застосовувати набуті знання на практиці, організовувати внутрішню сімейну взаємодію, створювати психологічно комфортну атмосферу в сім’ї, а також уміння організовувати діяльність дитини – навчальну, соціальну, господарську то що.
Аналіз сучасних досліджень свідчить, що сьогодні батькам уже недостатньо елементарних знань про виховання (І. Деснова [16], О. Корнєєва [25], О. Хартман [25], О. Хомишах [60], Г. Хомишах [60]). Необхідною є просвіта у галузі педагогіки, психології, фізіології, генетики, корекційної педагогіки тощо. Знання, які забезпечать розуміння закономірностей розвитку дитини та допоможуть ураховувати її індивідуальність, особливо важливі тепер, в швидко змінному середовищі (Ю. Грицков [13], Н. Стаднік [51]). Тому сучасні сім’ї потребують знань про мету, засоби та методи виховання та розвитку дітей. Разом із тим, необхідно пам’ятати про те, що виховна діяльність у сім’ї має глибоко прикладний характер, тому важливо допомогти батькам у набутті практичних умінь різноманітного характеру: від уміння організовувати господарство, до вміння грамотно керувати розвитком дитини.
Серед нових розвивальних психолого-педагогічних технологій науковці відзначають ейдетику як ефективний засіб в розумовому, фізичному, моральному й естетичному вихованні дітей.
У «Вікіпедії» поняття «ейдетика» визначено, як здатність згадувати чи відтворювати зображення, звуки, запахи об'єктів чи тактильні відчуття про них в пам'яті з граничною точністю [9]. Слово «ейдетичний» стосується здатності отримувати надзвичайно докладний, яскравий і детальний спогад візуальних образів.
У психології «ейдетика» – відтворення у всіх деталях образів предметів, які не діють в даний момент на зорові аналізатори. Ейдетичні образи відрізняються від звичайних тим, що людина ніби продовжує сприймати предмет за його відсутності. Фізіологічна основа ейдетичних образів залишкове збудження аналізатора [9; 22]. Відтак, науковці визначають «ейдетизм» як особливий різновид образної пам’яті, що здатна яскраво й точно відтворювати в усіх деталях наочні образи предметів, які в даний момент безпосередньо людиною не сприймаються. Змістова детальність відтворення, наочність, емоційно-чуттєва насиченість відтворюваного образу практично не уступає образу, що сприймається. Ейдетичний образ є суб’єктивним, яскравим, візуальним. Це явище притаманне всім людям, проте особливо виражено виявляється в дошкільному дитинстві.
М. Кривоніс вважає, що оскільки сучасну дитину оточує безліч інформації, необхідно допомогти дитині запам’ятовувати та утримати інформацію. Це важливо,оскільки таким чином спонукаємо дитину до пізнавальної, мовленнєвої активності, створюємо ситуацію успіху, сформуємо гармонійну особистість [32].
Методи ейдетики ґрунтуються на образному мисленні дитини. На основі дослідження психолого-педагогічної літератури О. Гришко, Л. Клевака та І. Крупницька з’ясували, що ейдетика налічує близько тридцяти методик і технік. Ейдетика ґрунтується на застосуванні різних графічних образів, цікавих ігор, вправ та ін. Науковці акцентують увагу на тому, що навчання за означеною методикою розглядається як творчий та вільний процес, який відбувається під час ігор – провідного виду діяльності дитини дошкільного віку. Тому ейдетичні ігри можуть використовуватись в родинному колі, для приємного та цікавого сімейного дозвілля, свят та розваг [14].
Застосування ейдетичних прийомів та методів покращує уміння дитини запам’ятовувати, відтворювати та активно використовувати отримані знання. Крім того, у процесі виконання завдань ейдотехніки дитина вчиться долати труднощі, в неї виникає позитивне самосприйняття, розвиваються пізнавальні здібності [21].
Важливо зазначити, що діти з цікавістю сприймають матеріал, поданий дорослим, що базується на фантазіях, образних асоціаціях та має ігрову форму. Для практичної роботи доцільно використовувати систему малюнків-схем для розвитку образної пам’яті та уяви. Можна використовувати малюнки-схеми, які допомагають дитині скласти розповідь на окрему тему: про пори року, про улюблену іграшку, про овочі і фрукти тощо. В основу методики ейдетики покладені принципи використання замінників предметів, створення образів на основі словесного опису. Крім цього у роботі з дошкільниками для розвитку ейдетичної пам’яті необхідно дотримуватися наступних умов: радісна, весела атмосфера проведення занять; мобільність і доступність ігрового матеріалу; поділ інформації відповідно до особливостей кожної дитини. Методики ейдетики різноманітні: запам’ятовування слів, текстів, віршів, формул, іншої інформації (впорядкованої та розрізненої). Завдяки застосуванню цих методик розвиваються: вміння повно і легко в ігровій формі сприймати і відтворювати інформацію; сенсорні канали сприйняття інформації, сприймання кольорів, форм; довільна, усвідомлена, просторова, відтворююча та творча уява; образна, емоційна, рухова пам’яті; вербальне та невербальне мислення, мовлення.
1.2. Характеристика засобів формування педагогічної культури батьків
Вчені відзначають, що на сучасному етапі у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини.
Сім’я є первинним середовищем виховання дитини, в якому процес формування підростаючої особистості відбувається під впливом об’єктивних (структура, склад сім’ї, стиль сімейних взаємин, приклад і авторитет батьків) і суб’єктивних (цілеспрямоване виховання дорослими) умов. Від виховної діяльності батьків, від того наскільки свідомо вони займаються вихованням залежить створення комплексу педагогічно доцільних умов для формування і розвитку дитини, трансформації виховуючого мікросередовища.
Державним інститутом проблем сім’ї та молоді за сприяння Дитячого фонду ООН (Юнісеф) в Україні у 2003 р. було проведено опитування «Оцінка рівня знань, ставлення та практики батьків та фахівців стосовно догляду та розвитку дітей раннього віку», яке проводилось у п’яти областях України. Опитано 756 респондентів. За результатами дослідження 76% опитаних батьків зазначали необхідність отримання додаткової інформації на сторінках фахових видань, з допомогою телепередач, консультацій [48].
Більш детальне дослідження поглядів батьків на проблему виховання дітей дошкільного віку було здійснено О. Хартман. Одним з аспектів яких вона розглянула був аналіз інформаційних джерела, з яких батьки почерпують знання про виховання та розвиток дітей дошкільного віку, тобто засобів, що підвищують їхню педагогічну культуру. З опитаних 73 респондентів найбільш чисельною була відповідь «з власного досвіду» – 38,5% (28 осіб). 13,8% – батьків звертаються до ЗМІ та матеріалів періодичної преси. Також 13,8% опитаних респондентів звертаюся за порадою до власних батьків, спілкуюся з іншими батьками, читають книги та користуютьься Інтернетом. За порадою до фахівців звертаються лише 12% респондентів з 73 опитаних [59]. Отримані дані дозволяють аргументувати необхідність використання різних засобів підвищення батьківської культури дітей дошкільного віку.
Науковці вважають, що рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ях, в яких вони виросли, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку [43; 46; 51; 57; 58]. Отже, засобами виховання педагогічної культури батьків є сімейні традиції, психолого-педагогічна література (газети, журнали), радіо, телебачення, кіно, театр, спорт, самоосвіта, різноманітні предмети культури і природи та багато іншого. Особливою навичкою людини ХХІ століття є здатність до самоосвіти, тому самоосвіту виокремлюємо і як засіб формування педагогічної культури батьків.
Аналізуючи особливості сімейного укладу у формуванні батьківської культури І. Гайдамака з’ясувала, що сімейний уклад характеризує не тільки специфіку повсякденного життя людини, її духовно-моральний клімат і психологічну атмосферу, а й систему цінностей родини, взаємини членів родини один з одним та з оточенням, сімейні традиції, педагогічна освіченість і компетентність батьків, що виявляється у їхньої педагогічної культурі. Саме тому сімейні традиції є потужним засобом у формуванні особистості та розвитку дітей дошкільного віку [10].
Виховання в родині, полягає в успадкуванні дітьми суспільно-історичного досвіду підготовки до життя і праці на підставі народних традицій, закладає уявлення майбутньому поколінню про психолого-педагогічну культуру родини.
Вчена зазначає, що у формуванні батьківської культури важливе місце посідає етнопедагогіка. У народній педагогіці основна мета виховання полягає в необхідності успадкування дітьми суспільно-історичного досвіду підготовки до життя і праці. Успадкування і наступність здійснювалися на основі народних традицій сімейного виховання, що дають нам представлення і про психолого-педагогічну культуру родини. Традиції як інтегроване явище включали у свій склад звичаї, обряди, ритуали, реліквії, церемоніали, моральні, народно-правові й інші форми людської діяльності. У них був узагальнений досвід колишніх поколінь, їхні погляди, удачі, норми поводження, звички, підтримувані суспільною думкою. Традиції, обряди і звичаї визначали зміст педагогічних поглядів людей того часу і виконували визначені педагогічні функції. Якщо звичаї передавали дітям конкретні зразки конкретних вчинків, указували як варто чинити, стосувалися міжособистісних відносин, проявляючи такі моральні якості як тактовність, повага до старших, шанування батьків, виробляли в дітей визначені звички в спілкуванні з іншими людьми, то традиції формували такі соціально значимі якості, як самостійність, дисциплінованість, чесність, працьовитість [10].
Засобом укріплення родинних зв’язків, а отже і формування педагогічної культури є загальні сімейні інтереси. У дитини дошкільного віку переважає розвиток пізнавальних інтересів характерних для членів її родини.
Дбаючи про майбутнє дитини батьки мають подбати про формування у неї пізнавального інтересу, працьовитості, вміння наполегливо, систематично працювати, долати лінь. Розумова діяльність під впливом пізнавального інтересу набуває більш зосереджений характер, з'являється роздум, міркування з приводу проблем. Інтерес викликають суттєві зміни і в способах розумової діяльності, яка стає більш продуктивною. Пізнавальна активність, що розвивається під впливом інтересу, тепер сама стає потужним стимулом розвитку мислення, творчої уяви, використання минулого досвіду. Всі пізнавальні процеси набувають у зв'язку з цим особливу глибину і напруженість. Тому важливим є формування у дитини схильності до розумової праці. Яку дитина може отримати під час відвідування музею, театру, виставки, екскурсій, спільного прослуховування музики, інтелектуальних ігор (словесних, настільних) та інших видів діяльності в сімейному колі [63].
У дослідженні О. Половіної проаналізовано вплив сім’ї на інтелектуальний розвиток дитини. Вченою висвітлено думку про те, що головним фактором, який впливає на інтелект дитини, є «інтелектуальний клімат» сім’ї, а точніше інтенсивність інтелектуальної взаємодії з батьками [44]. Головним фактором прояву та розвитку інтелектуальних здібностей для дітей є помірна емоційна підтримка з боку батьків, емоційне заохочення успіхів і активності дитини. Тому будь-яка пізнавальна діяльність буде більш цікавою у спільній діяльності з близькими членами родини. Сприяє формуванню інтелектуальних сімейних традицій, що позитивно впливає на розвиток дитини дошкільного віку.
Важливим засобом формування педагогічної культури батьків є їхня самоосвіта. Організаційно-методичні засади педагогічної просвіти та самоосвіти батьків висвітлено в низці робіт Т. Волікової, М. Демидова, Р. Капралової, О. Тихонова [51; 63]. Аналіз психолого-педагогічногої літератури дозволяє зазначити, що питання самоосвіти батьків дітей дошкільного віку є недостатньо вивченим [45; 56; 57; 58]. Науковці, які побіжно розглядали означене питання, вважають, що педагогічна самоосвіта батьків передбачає здобуття ними відповідних знань поза закладом дошкільної освіти, але під його безпосереднім впливом. Це читання педагогічної літератури, періодичної преси, перегляд телепередач із цієї проблеми, навчальних відеороликів, звернення до народної педагогіки, консультації у фахівців, здобуття педагогічної освіти.
Для підтримки самоосвіти батьків з боку вихователів доцільно використовувати різні форми взаємодії, і в першу чергу, наочні форми, які можна розділити на загальні та індивідуальні. До загальних відносяться дисплеї: дошка оголошень, папки-пересувки, листівки на педагогічні та психологічні теми, корисні публікації з журналів «Дошкільне виховання», «Вихователь-методист дошкільного закладу», «Джміль» і та ін. До індивідуальних форм самоосвіта відносяться: брошури, записки, особисті блокноти, бюлетні, також дискусії, діалоги, обговорення ситуацій, вирішення кросвордів, аналіз дитячих висловлювань, тренінги. Результатом самоосвіти батьків повинне стати компетентне вирішення ситуацій, питань, пов'язаних з ґендерним вихованням дітей дошкільного віку.
В концепції сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012–2021 роки акцентовано увагу на тому, що рівень сформованості педагогічної культури є визначальним у роботі вихователя, вчителя та виховній діяльності батьків; характеризує зміст їхніх взаємин з дітьми; забезпечує самопізнання, саморозвиток, самовдосконалення особи шляхом засвоєння набутого людством досвіду виховання молодих поколінь [27]. Педагогічна просвіта батьків з боку ЗДО вимагає: вивчення рівня педагогічної культури батьків, зокрема їхньої підготовленості до соціального і професійного виховання майбутніх робітників; надання науково-методичної допомоги батькам у розвитку професійних якостей учня зусиллями суб’єктів соціально-педагогічної взаємодії у формі індивідуальних чи індивідуально-групових бесід, консультацій, тренінгів, семінарів.
Для розв’язання питань педагогізації батьків теоретики і практики виокремлюють такі традиційні форми роботи:
– індивідуальні: відвідування сім’ї, запрошення до ЗДО, індивідуальна педагогічна бесіда; індивідуальна педагогічна допомога; листування з батьками; дні відкритих дверей. Найпоширеніша форма індивідуальної роботи з родиною – консультації та бесіди. Бесіди як найбільш поширена форма індивідуальної роботи надають змогу зрозуміти окремі вчинки і переживання дітей, допомагають педагогам та батькам ближче познайомитися, тримати один одного в курсі життя дитини. Такі бесіди – перші кроки до добрих, довірливих взаємин між сім’єю та вихователем.
– групові: зібрання батьківського активу, групові бесіди, групові консультації, батьківські консиліуми.
– колективні: лекції і бесіди, науково-практичні конференції, батьківські дні, вечори питань і відповідей, загальні та групові батьківські збори, збори-концерти, конференції з обміну досвідом виховання, диспути, педагогічні колегіуми, зустрічі за круглим столом, педагогічний всеобуч, усні журнали.
Виокремлюють також інноваційні форми роботи з батьками: педагогічний десант (виступ педагогів в організаціях, де працюють батьки), дерево родоводу (зустрічі поколінь, роздуми над проблемами виховання), у сімейному колі (індивідуальна допомога родинам, організація зустрічей з лікарями, юристами, психологами), родинний міст (збори батьків, дітей, членів родини), дні довір’я (у визначені дні батьки-лікарі, батьки-юристи і т. д. проводять консультації для бажаючих), день добрих справ (спільна трудова діяльність вихователів, батьків і дітей), сімейна скринька (добірка матеріалів з позитивним досвідом виховання культури взаємин з дітьми), народні світлиці (спільне проведення традиційних святкувань), аукціони педагогічних ідей (обмін досвідом з виховання культури взаємин у сім’ї), батьківські педагогічні ринги (спільне розв’язання педагогічних задач), батьківські педагогічні «табу» (спільне обговорення шляхів виходу із кризових ситуацій) [61; 63].
О. Хомишак і Г. Хомишак дослідили формування педагогічної культури у батьків в умовах закладу дошкільної освіти. Вони з’ясували, що у сучасних ЗДО має місце формальна взаємодія з батьками. Педагогічно ефективним, на думку дослідниць, стає пошук нових форм, методів і засобів співпраці дошкільного закладу освіти з батьками. Тому вони запропонували здійснювати педагогічну просвіту батьків шляхом упровадження школи для батьків на базі ЗДО. Згідно з запропонованою ідеєю першочерговим завданням педагогічного колективу є індивідуальний підхід до кожного учасника, пошук ефективних шляхів для встановлення первинного контакту з батьками та формування довірливих взаємин з ними. Також важливим завданням є забезпечення батьків знаннями з педагогіки, психології, фізіології та гігієни, а також контроль, перевірка й оцінювання їх на практиці. Програма школи включає такі блоки: Мотиваційно-пізнавальний блок І етап. Зняття напруження, недовіри у стосунках між вихователем і батьком. Навчання батьків слід розпочинати з проведення анкетування дорослих у письмовій формі. Форми роботи: Методика контактної взаємодії Л. Філонова. Перша стадія – перша зустріч з батьками. Друга стадія – пошук спільних інтересів. Третя стадія – побудова тактики поведінки вихователя з опорою на особистісні якості конкретних батьків. Результат: встановлення взаєморозуміння, готовність прийняти індивідуальні відмінності. Четверта стадія – виявлення чинників, що перешкоджають спілкуванню. П’ята стадія – реалізація індивідуального підходу, ефективна співпраця [60].
Процес формування педагогічної культури продовжується протягом усієї виховної діяльності батьків незалежно від віку дітей. О. Бугакова вважає, що про його завершення можна судити тільки умовно, орієнтуючись на повноту розв’язання поставлених завдань у кожному конкретному випадку [4].
Умови які забезпечують ефективне зростання рівня педагогічної культури батьків:
– формування у молодих батьків потреби в розвитку особистої педагогічної культури;
– застосування комплексу психолого-педагогічних знань для виховання дітей дошкільного віку, які б відповідали сучасним вимогам;
– набуття молодими батьками досвіду гуманних взаємин і поведінки, які вимагають розуміння дитячої психології та правильного вибору методів сімейного виховання дошкільників[4].
Аналіз наукових доробків з проблеми педагогічної просвіти батьків дозволяє виділити два основних завдання виховання:
1) накопичення педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дитини;
2) самовиховання або саморозвиток батьків, тобто зростання їх самосвідомості і визначення особистої шкали цінностей [4].
Усі форми педагогічної роботи з батьками, що проводяться в закладі дошкільної освіти мають бути спрямовані на: врахування прав батьків на власну думку, позицію, систему цінностей; інформатизацію про обов’язки і права, якими вони можуть скористатись; позитивне ставлення до виявів батьківської ініціативи і творчості. Н. Шкляр акцентує увагу на тому, що ефективність роботи з батьками дітей дошкільного віку життя забезпечуватиметься за умов усвідомлення батьками визначної ролі сім’ї та допоміжної ролі педагогів у процесі розвитку, виховання та навчання дитини, досягнення єдності у визначенні мети і завдань, вимог, методів і прийомів та активної участі батьків у формуванні особистості дитини, яка по завершенню дошкільного періоду буде здатна перейти до нових умов діяльності та способу життя, нових взаємин з дорослими й однолітками [63].
Отже, значна кількість засобів педагогічної просвіти доступних сучасним батькам. Проте дослідження науковців свідчать, що батькам не вистачає авторитетних джерел інформації, кваліфікованих порад фахівців стосовно виховання дітей дошкільного віку. Тому об’єднання виховних зусиль батьків та педагогів, залучення членів сім’ї до активної навчально-виховної діяльності в закладах дошкільної освіти сприятиме збагаченню новими освітніми та виховними технологіями.
1.3. Ейдетика як засіб формування педагогічної культури батьків
Сім'я є первинним середовищем соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. Ефективність виховання та розвитку дітей у сім'ї залежить від організації належних умов. Важливим завданням для батьків є створення середовища для формування особистості дитини дошкільного віку, її фізичного, морального, інтелектуального та естетичного розвитку. Для забезпечення інтелектуального розвитку дітей необхідно дбати, як про формування їх психічних процесів, так і про вміння розмірковувати, пояснювати, доводити, висловлювати свої думки і суд
ВСТУП…………………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……….
6
1.1. Дефінітивна характеристика основних понять дослідження…………………... 6
1.2. Характеристика засобів формування педагогічної культури батьків…………. 13
1.3. Ейдетика як засіб формування педагогічної культури батьків………………... 21
Висновки до першого розділу………………………………………………………… 29
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ……………………………………………………………31
2.1. Методики визначення педагогічної культури батьків………………………….. 31
2.2. Діагностичний інструментарій та результати констатувального етапу дослідження…………………………………………………………………………38
Висновки до другого розділу…………………………………………………………. 50
РОЗДІЛ 3. АПРОБАЦІЯ СИСТЕМИ РОБОТИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ЕЙДЕТИКИ…………………………..52
3.1. Система роботи щодо формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики…………………………………52
3.2. Аналіз результатів експериментальної роботи…………………………………. 66
Висновки до третього розділу……………………………………………………… 73
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………….. 78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….. 81
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………... 88
ВСТУП
В умовах сьогодення питання педагогічної культури батьків набуває особливої актуальності, оскільки сучасна сім’я розвивається в якісно новій суспільній ситуації.
У державних нормативно-правових документах та законах України про «Освіту», «Про дошкільну освіту» відзначається, що на етапі сімейного виховання батьки, як перші педагоги, покликані створити умови для повноцінного розвитку та становлення особистості дитини, забезпечити їй почуття захищеності, рівноваги, довіри, формувати позитивне ставлення до навколишнього світу.
Проблемами виховання дитини в сім’ї і шляхами вдосконалення педагогічної культури батьків займалися класики вітчизняної педагогіки Я.-А. Коменський, А. Макаренко, С. Русова, Ж.-Ж.Руссо, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський. Сучасні проблеми сімейного виховання дітей дошкільного віку висвітлено у дослідженнях учених, що розкривають: зміст і методи взаємодії з батьками (О. Добош,О. Долинна, С. Кампов, А. Кожина, О. Низковська, М. Спичак, Н. Стаднік, В. Сухар, О. Терещенко, Л. Федорович, О. Хромова); формування педагогічної культури батьків, роботу щодо просвіти батьків (Ю. Грицкова, І. Дубінець, С. Івах, Ю. Левков, П. Щербань); умови спільної діяльності дошкільного закладу із сім’єю щодо формування моральних якостей особистості (Т. Алексєєнко, Г. Бєлєнька, Л. Загородня, О. Козлюк, Г. Марчук, Т. Поніманська, В. Постовий, Т. Тоцька).
Суспільство щоразу підвищує вимоги до особистісних якостей сучасної людини, що зумовлює ускладнення змісту виховання. Сім’я виступає першим соціальним інститутом у житті кожної людини. Тому здійснення батьками виховної діяльності лише на основі власної інтуїції або досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, стає неможливим. Науковці вважають сучасне виховання, на відміну від традиційного, немислиме без оволодіння батьками специфічними знаннями педагогічного характеру (І. Десенова,О. Корнеєва, Н. Стаднік, О. Хартман, О. Хомишах).
Сьогодні науковці України радять посилити увагу до прогресивних методик та технологій розвитку особистих якостей дитини через просвіту батьківської громади. Серед таких технологій є ейдетика, особливості її використання в освітньому процесі досліджували: А. Василько, М. Гайдаєнко, О. Гришко, Ю. Данилевич, М. Коврига, О. Кузнецова, Л. Клевака, І. Крупницька, А. Нікітіна, О. Пащенко, К. Приходченко, С. Рикова та інші.
На основі аналізу наукової та методичної літератури з’ясовано, що для розвитку дітей педагоги та психологи вважають необхідним використовувати елементи ейдетики в закладах дошкільної освіти. Проте особливий інтерес становить практика використання ейдетичних технологій в сім’ї. Оскільки значну кількість часу дитина проводить у сімейному колі, цікавим є використання елементів ейдетики в повсякденному житті родини. Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволяє зазначити, що методика використання ейдетики ще недостатньо розроблена для широкого практичного впровадження. Підвищення педагогічної культури батьків включає ознайомлення з цікавими та ефективними методами та технологіями розвитку дітей дошкільного віку, що є перспективним напрямом магістерського дослідження, саме тому нами обрана тема «Формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики».
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити систему роботи з формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобом ейдетики.
Об’єкт дослідження – педагогічна культура батьків дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – ейдетика як засіб формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1.Проаналізувати теоретичні аспекти формування педагогічної культури батьків.
2. Визначити рівні сформованості педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку.
3.Розробити, апробувати й перевірити ефективність системи роботи щодо формування педагогічної культури батьків дітей старшого дошкільного віку засобами ейдетики.
Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети використано комплекс методів наукового дослідження:
1.Теоретичні: аналіз термінологічної, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури, нормативно-правових та законодавчих документів з проблеми формування педагогічної культури батьків дітей дошкільного віку;
2.Емпіричні: діагностичні методи – анкетування, метод педагогічного спостереження, індивідуальні бесіди; експериментальні – констатувальний, формувальний, контрольний експеримент.
Експериментальна база дослідження. Заклад дошкільної освіти «Веселка» м. Бориспіль.
Структура роботи. Магістерська робота складається з вступу та трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел (63–джерел), додатків (5 на 23 сторінках). Загальний обсяг магістерської роботи – 112 сторінок, основний текст викладена на 80 сторінках. Текстову частину роботи проілюстровано 5 таблицями, 3 схемами.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Дефінітивна характеристика основних понять дослідження
У Конституції України, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» та нормативно-правових документах утверджено першочергове право батьків на виховання своїх дітей [2; 18; 23]. У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) відзначається, що батьки покликані створити умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості, забезпечити дитині почуття безпеки, захищеності, довіри, формувати активне, зацікавлене ставлення до навколишнього світу.
В концепції сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012–2021 роки розкрито значення сім’ї для суспільства, визначено найвищі виховні ідеали сім’ї (праця, духовність, громадянство), акцентовано увагу на досвід національного виховання та провідні напрями і методи сімейного виховання (особистий приклад батьків, режим навчання, праці та відпочинку дітей та ін.), методологічні засади педагогічної культури батьків. Педагогічна культура батьків визначена як складова загальної культури людини, яка втілюється в творчій виховній діяльності і сприяє формуванню духовно багатої і всебічно розвинутої особистості. [27].
В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренка поняття «педагогічна культура», також, визначається як складова загальної культури людини та є основою виховної діяльності батьків [11].
Н. Стаднік визначила, що педагогічна культура батьків — це такий рівень педагогічної підготовки батьків, який дає їм змогу перетворити сімейне виховання на цілеспрямований, успішний процес, що повноцінно вирішує завдання розвитку і виховання дитини. На думку дослідниці педагогічна культура батьків може бути представлена як комплекс знань, емоційних проявів і вмінь психолого-педагогічного характеру, які забезпечують їхню діяльність з виховання та розвитку дитини. Під «комплексом знань» розуміється: по-перше, вікові та індивідуальні особливості дитини, закономірності та етапи її психічного і фізичного розвитку, потреби, інтереси і ціннісні орієнтації; по-друге, способи оптимальної організації життя дитини у сім'ї та поза нею, мета, засоби, методи сімейного виховання, розуміння цінностей сімейного життя і сімейного виховання; по-третє, досягнень у галузі педагогіки, психології, фізіології, гігієни; по-четверте, знання своїх прав та обов'язків, а також прав та обов’язків дитини [51].
На думку В. Кисличенко, педагогічна культура батьків реалізується у всіх видах виховної діяльності, сприяє формуванню різнобічних стосунків і спілкуванню, забезпечує самопізнання, саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення шляхом засвоєння набутого людством досвіду. Виявляється вона у розумінні та в усвідомленні батьками своєї відповідальності за виховання дітей, у ставленні до них, в оцінюванні їхньої поведінки, у реальній діяльності та спілкуванні з ними, а також у здійсненні продуктивних зв'язків з іншими виховними інститутами (дошкільними закладами, школою, позашкільними закладами) [28].
У наукових джерелах поширеним є поняття «психолого-педагогічна культура батьків» (Т. Дмитрук [19], Л. Кузьмінський [33] О. Полякова[19], В. Омельяненко [33], Н. Шкляр [63]). Зокрема, Т. Дмитрук визначає поняття «психолого-педагогічна культура батьків» як компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми поколіннями досвід виховання дітей у сім’ї [19].
Н. Шкляр вважає, що це осмислений, а іноді й неусвідомлений досвід власного дитинства, результат освіти, самоосвіти, психологічного розвитку особистості. На думку вченої психолого-педагогічна культура батьків є складною і динамічною системою. Її утворюють такі компоненти:
психолого-педагогічні знання – уявлення батьків про вікову динаміку розвитку дитини, самоцінність періоду дошкільного дитинства, про основні завдання виховання. Виявляються вони у ставленні до дитини, в оцінюванні її поведінки, реальній діяльності та спілкуванні з нею;
педагогічна і психологічна компетентність – здатність зрозуміти потреби дітей, раціонально спрямувати зусилля і засоби на уміння бачити перспективи розвитку дитини; будувати безконфліктні стосунки з дітьми; психолого-педагогічна рефлексія – вміння батьків аналізувати, критично оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних помилок;
емпатія – співпереживання, адекватна реакція на вчинки й почуття дітей [63].
У «Педагогічному словнику для молодих батьків» зазначається, що педагогічна культура батьків характеризується певною сумою знань з психології, педагогіки, фізіології, гігієни тощо; вміннями та навичками, набутими в процесі виховання дітей та догляду за ними, здатністю синтезувати інформацію, що надходить з різних джерел, оволодівати методами сімейного виховання. Педагогічна культура батьків у різних життєвих ситуаціях може виявлятися в комплексі або окремих її складових [42 , c. 246].
У дослідженні В. Кисличенко «виховання батьків» визначається як процес формування мотиваційної, змістової і конструктивної підсистем; поліпшення механізму регулятивних систем, які пов’язані з умовами реалізації виховної діяльності сім’ї [28].
Мотиваційна підсистема (або мотиваційний компонент системи) являє собою сукупність потреб, інтересів, бажань, планів, програм, спонукань. Виховна діяльність завжди опосередкована інтересами і може реалізовуватись без використання механізму емоцій. Формування мотиваційного компонента передбачає стимулювання інтересів, цілеспрямованості, бажань молодих батьків з урахуванням сукупності установок особистості, а також визначення мети виховання молодших школярів в умовах сім’ї, складання відповідних планів і програм. Змістова підсистема передбачає забезпечення батьків надійними і усвідомленим знаннями психолого-педагогічного мінімуму виховання дітей.
Змістовий компонент педагогічної культури молодих батьків визначається завданнями сімейного виховання молодших школярів. Основні з них такі: 1) турбота про здоров’я дитини, нормальний розвиток її почуттів і сприймання (органів зору, слуху, нюху, смаку…); 2) піклування про всебічний розвиток дитини, формування її мовлення, елементарних знань та уявлень про навколишній світ за допомогою казок, пісень, лічилок, примовок, загадок, скоромовок, прислів’їв тощо; 3) формування ціннісних орієнтацій у дитини з позицій добра, справедливості, гуманності, чесності, почуття власної гідності; 4) створення сприятливої трудової атмосфери співробітництва; 5) залучення дитини до народних традицій, до активної участі у всенародних і сімейних святах.
Конструктивний компонент являє собою сукупність всіх видів, форм, умінь, навичок особистості, прийомів, методів, що використовуються у виховній діяльності батьків. Він передбачає практичне вміння творчої реалізації оновлених компонентів і параметрів педагогічної культури в практиці сімейного виховання.
Складний за структурою та динамічний характер педагогічної культури молодих батьків зумовлює необхідність дотримання у процесі її формування таких вимог:
- цілісного підходу до вибору сукупності засобів, що забезпечують формування всіх компонентів педагогічної культури;
- урахування рівнів педагогічної підготовленості батьків і їх індивідуальних особливостей;
- досягнення наступності в поповненні знань і тісного їх взаємозв’язку з особистою практикою виховання дітей кожного з молодих батьків [28, c.136].
Сьогодні є багато факторів, які негативно впливають на розвиток і виховання дітей (зростає кількість народжуваності поза шлюбом, збільшується кількість неповнолітніх матерів, розлучень, міграція населення, безробіття та інші соціально-економічні фактори), виховання відповідального батьківства має здійснюватися на всіх рівнях суспільного життя.
Провідні науковці (В. Постовий, М. Стельмахович, Т. Щербань, М. Ярмаченко та інші) обґрунтовують необхідність посилити увагу до прогресивних традицій батьківської педагогіки, української родинно- побутової культури в змісті формування педагогічної культури батьків у сучасних умовах.
Таким чином педагогічну культуру батьків розглядаємо як комплекс знань, умінь та потреб психолого-педагогічного характеру, що визначають систематичну діяльність батьків, спрямовану на виховання та розвиток дитини. Так, під знаннями розуміємо знання про вікові особливості, закономірності та етапи психічного та фізичного розвитку дитини, про потреби, інтереси та цінності дитини, про оптимальну організацію життя дитини у сім’ї та поза нею, про мету, засоби та методи виховання, про досягнення у галузі педагогіки, психології, фізіології, гігієни. Під уміннями розуміємо уміння синтезувати та застосовувати набуті знання на практиці, організовувати внутрішню сімейну взаємодію, створювати психологічно комфортну атмосферу в сім’ї, а також уміння організовувати діяльність дитини – навчальну, соціальну, господарську то що.
Аналіз сучасних досліджень свідчить, що сьогодні батькам уже недостатньо елементарних знань про виховання (І. Деснова [16], О. Корнєєва [25], О. Хартман [25], О. Хомишах [60], Г. Хомишах [60]). Необхідною є просвіта у галузі педагогіки, психології, фізіології, генетики, корекційної педагогіки тощо. Знання, які забезпечать розуміння закономірностей розвитку дитини та допоможуть ураховувати її індивідуальність, особливо важливі тепер, в швидко змінному середовищі (Ю. Грицков [13], Н. Стаднік [51]). Тому сучасні сім’ї потребують знань про мету, засоби та методи виховання та розвитку дітей. Разом із тим, необхідно пам’ятати про те, що виховна діяльність у сім’ї має глибоко прикладний характер, тому важливо допомогти батькам у набутті практичних умінь різноманітного характеру: від уміння організовувати господарство, до вміння грамотно керувати розвитком дитини.
Серед нових розвивальних психолого-педагогічних технологій науковці відзначають ейдетику як ефективний засіб в розумовому, фізичному, моральному й естетичному вихованні дітей.
У «Вікіпедії» поняття «ейдетика» визначено, як здатність згадувати чи відтворювати зображення, звуки, запахи об'єктів чи тактильні відчуття про них в пам'яті з граничною точністю [9]. Слово «ейдетичний» стосується здатності отримувати надзвичайно докладний, яскравий і детальний спогад візуальних образів.
У психології «ейдетика» – відтворення у всіх деталях образів предметів, які не діють в даний момент на зорові аналізатори. Ейдетичні образи відрізняються від звичайних тим, що людина ніби продовжує сприймати предмет за його відсутності. Фізіологічна основа ейдетичних образів залишкове збудження аналізатора [9; 22]. Відтак, науковці визначають «ейдетизм» як особливий різновид образної пам’яті, що здатна яскраво й точно відтворювати в усіх деталях наочні образи предметів, які в даний момент безпосередньо людиною не сприймаються. Змістова детальність відтворення, наочність, емоційно-чуттєва насиченість відтворюваного образу практично не уступає образу, що сприймається. Ейдетичний образ є суб’єктивним, яскравим, візуальним. Це явище притаманне всім людям, проте особливо виражено виявляється в дошкільному дитинстві.
М. Кривоніс вважає, що оскільки сучасну дитину оточує безліч інформації, необхідно допомогти дитині запам’ятовувати та утримати інформацію. Це важливо,оскільки таким чином спонукаємо дитину до пізнавальної, мовленнєвої активності, створюємо ситуацію успіху, сформуємо гармонійну особистість [32].
Методи ейдетики ґрунтуються на образному мисленні дитини. На основі дослідження психолого-педагогічної літератури О. Гришко, Л. Клевака та І. Крупницька з’ясували, що ейдетика налічує близько тридцяти методик і технік. Ейдетика ґрунтується на застосуванні різних графічних образів, цікавих ігор, вправ та ін. Науковці акцентують увагу на тому, що навчання за означеною методикою розглядається як творчий та вільний процес, який відбувається під час ігор – провідного виду діяльності дитини дошкільного віку. Тому ейдетичні ігри можуть використовуватись в родинному колі, для приємного та цікавого сімейного дозвілля, свят та розваг [14].
Застосування ейдетичних прийомів та методів покращує уміння дитини запам’ятовувати, відтворювати та активно використовувати отримані знання. Крім того, у процесі виконання завдань ейдотехніки дитина вчиться долати труднощі, в неї виникає позитивне самосприйняття, розвиваються пізнавальні здібності [21].
Важливо зазначити, що діти з цікавістю сприймають матеріал, поданий дорослим, що базується на фантазіях, образних асоціаціях та має ігрову форму. Для практичної роботи доцільно використовувати систему малюнків-схем для розвитку образної пам’яті та уяви. Можна використовувати малюнки-схеми, які допомагають дитині скласти розповідь на окрему тему: про пори року, про улюблену іграшку, про овочі і фрукти тощо. В основу методики ейдетики покладені принципи використання замінників предметів, створення образів на основі словесного опису. Крім цього у роботі з дошкільниками для розвитку ейдетичної пам’яті необхідно дотримуватися наступних умов: радісна, весела атмосфера проведення занять; мобільність і доступність ігрового матеріалу; поділ інформації відповідно до особливостей кожної дитини. Методики ейдетики різноманітні: запам’ятовування слів, текстів, віршів, формул, іншої інформації (впорядкованої та розрізненої). Завдяки застосуванню цих методик розвиваються: вміння повно і легко в ігровій формі сприймати і відтворювати інформацію; сенсорні канали сприйняття інформації, сприймання кольорів, форм; довільна, усвідомлена, просторова, відтворююча та творча уява; образна, емоційна, рухова пам’яті; вербальне та невербальне мислення, мовлення.
1.2. Характеристика засобів формування педагогічної культури батьків
Вчені відзначають, що на сучасному етапі у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини.
Сім’я є первинним середовищем виховання дитини, в якому процес формування підростаючої особистості відбувається під впливом об’єктивних (структура, склад сім’ї, стиль сімейних взаємин, приклад і авторитет батьків) і суб’єктивних (цілеспрямоване виховання дорослими) умов. Від виховної діяльності батьків, від того наскільки свідомо вони займаються вихованням залежить створення комплексу педагогічно доцільних умов для формування і розвитку дитини, трансформації виховуючого мікросередовища.
Державним інститутом проблем сім’ї та молоді за сприяння Дитячого фонду ООН (Юнісеф) в Україні у 2003 р. було проведено опитування «Оцінка рівня знань, ставлення та практики батьків та фахівців стосовно догляду та розвитку дітей раннього віку», яке проводилось у п’яти областях України. Опитано 756 респондентів. За результатами дослідження 76% опитаних батьків зазначали необхідність отримання додаткової інформації на сторінках фахових видань, з допомогою телепередач, консультацій [48].
Більш детальне дослідження поглядів батьків на проблему виховання дітей дошкільного віку було здійснено О. Хартман. Одним з аспектів яких вона розглянула був аналіз інформаційних джерела, з яких батьки почерпують знання про виховання та розвиток дітей дошкільного віку, тобто засобів, що підвищують їхню педагогічну культуру. З опитаних 73 респондентів найбільш чисельною була відповідь «з власного досвіду» – 38,5% (28 осіб). 13,8% – батьків звертаються до ЗМІ та матеріалів періодичної преси. Також 13,8% опитаних респондентів звертаюся за порадою до власних батьків, спілкуюся з іншими батьками, читають книги та користуютьься Інтернетом. За порадою до фахівців звертаються лише 12% респондентів з 73 опитаних [59]. Отримані дані дозволяють аргументувати необхідність використання різних засобів підвищення батьківської культури дітей дошкільного віку.
Науковці вважають, що рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ях, в яких вони виросли, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку [43; 46; 51; 57; 58]. Отже, засобами виховання педагогічної культури батьків є сімейні традиції, психолого-педагогічна література (газети, журнали), радіо, телебачення, кіно, театр, спорт, самоосвіта, різноманітні предмети культури і природи та багато іншого. Особливою навичкою людини ХХІ століття є здатність до самоосвіти, тому самоосвіту виокремлюємо і як засіб формування педагогічної культури батьків.
Аналізуючи особливості сімейного укладу у формуванні батьківської культури І. Гайдамака з’ясувала, що сімейний уклад характеризує не тільки специфіку повсякденного життя людини, її духовно-моральний клімат і психологічну атмосферу, а й систему цінностей родини, взаємини членів родини один з одним та з оточенням, сімейні традиції, педагогічна освіченість і компетентність батьків, що виявляється у їхньої педагогічної культурі. Саме тому сімейні традиції є потужним засобом у формуванні особистості та розвитку дітей дошкільного віку [10].
Виховання в родині, полягає в успадкуванні дітьми суспільно-історичного досвіду підготовки до життя і праці на підставі народних традицій, закладає уявлення майбутньому поколінню про психолого-педагогічну культуру родини.
Вчена зазначає, що у формуванні батьківської культури важливе місце посідає етнопедагогіка. У народній педагогіці основна мета виховання полягає в необхідності успадкування дітьми суспільно-історичного досвіду підготовки до життя і праці. Успадкування і наступність здійснювалися на основі народних традицій сімейного виховання, що дають нам представлення і про психолого-педагогічну культуру родини. Традиції як інтегроване явище включали у свій склад звичаї, обряди, ритуали, реліквії, церемоніали, моральні, народно-правові й інші форми людської діяльності. У них був узагальнений досвід колишніх поколінь, їхні погляди, удачі, норми поводження, звички, підтримувані суспільною думкою. Традиції, обряди і звичаї визначали зміст педагогічних поглядів людей того часу і виконували визначені педагогічні функції. Якщо звичаї передавали дітям конкретні зразки конкретних вчинків, указували як варто чинити, стосувалися міжособистісних відносин, проявляючи такі моральні якості як тактовність, повага до старших, шанування батьків, виробляли в дітей визначені звички в спілкуванні з іншими людьми, то традиції формували такі соціально значимі якості, як самостійність, дисциплінованість, чесність, працьовитість [10].
Засобом укріплення родинних зв’язків, а отже і формування педагогічної культури є загальні сімейні інтереси. У дитини дошкільного віку переважає розвиток пізнавальних інтересів характерних для членів її родини.
Дбаючи про майбутнє дитини батьки мають подбати про формування у неї пізнавального інтересу, працьовитості, вміння наполегливо, систематично працювати, долати лінь. Розумова діяльність під впливом пізнавального інтересу набуває більш зосереджений характер, з'являється роздум, міркування з приводу проблем. Інтерес викликають суттєві зміни і в способах розумової діяльності, яка стає більш продуктивною. Пізнавальна активність, що розвивається під впливом інтересу, тепер сама стає потужним стимулом розвитку мислення, творчої уяви, використання минулого досвіду. Всі пізнавальні процеси набувають у зв'язку з цим особливу глибину і напруженість. Тому важливим є формування у дитини схильності до розумової праці. Яку дитина може отримати під час відвідування музею, театру, виставки, екскурсій, спільного прослуховування музики, інтелектуальних ігор (словесних, настільних) та інших видів діяльності в сімейному колі [63].
У дослідженні О. Половіної проаналізовано вплив сім’ї на інтелектуальний розвиток дитини. Вченою висвітлено думку про те, що головним фактором, який впливає на інтелект дитини, є «інтелектуальний клімат» сім’ї, а точніше інтенсивність інтелектуальної взаємодії з батьками [44]. Головним фактором прояву та розвитку інтелектуальних здібностей для дітей є помірна емоційна підтримка з боку батьків, емоційне заохочення успіхів і активності дитини. Тому будь-яка пізнавальна діяльність буде більш цікавою у спільній діяльності з близькими членами родини. Сприяє формуванню інтелектуальних сімейних традицій, що позитивно впливає на розвиток дитини дошкільного віку.
Важливим засобом формування педагогічної культури батьків є їхня самоосвіта. Організаційно-методичні засади педагогічної просвіти та самоосвіти батьків висвітлено в низці робіт Т. Волікової, М. Демидова, Р. Капралової, О. Тихонова [51; 63]. Аналіз психолого-педагогічногої літератури дозволяє зазначити, що питання самоосвіти батьків дітей дошкільного віку є недостатньо вивченим [45; 56; 57; 58]. Науковці, які побіжно розглядали означене питання, вважають, що педагогічна самоосвіта батьків передбачає здобуття ними відповідних знань поза закладом дошкільної освіти, але під його безпосереднім впливом. Це читання педагогічної літератури, періодичної преси, перегляд телепередач із цієї проблеми, навчальних відеороликів, звернення до народної педагогіки, консультації у фахівців, здобуття педагогічної освіти.
Для підтримки самоосвіти батьків з боку вихователів доцільно використовувати різні форми взаємодії, і в першу чергу, наочні форми, які можна розділити на загальні та індивідуальні. До загальних відносяться дисплеї: дошка оголошень, папки-пересувки, листівки на педагогічні та психологічні теми, корисні публікації з журналів «Дошкільне виховання», «Вихователь-методист дошкільного закладу», «Джміль» і та ін. До індивідуальних форм самоосвіта відносяться: брошури, записки, особисті блокноти, бюлетні, також дискусії, діалоги, обговорення ситуацій, вирішення кросвордів, аналіз дитячих висловлювань, тренінги. Результатом самоосвіти батьків повинне стати компетентне вирішення ситуацій, питань, пов'язаних з ґендерним вихованням дітей дошкільного віку.
В концепції сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012–2021 роки акцентовано увагу на тому, що рівень сформованості педагогічної культури є визначальним у роботі вихователя, вчителя та виховній діяльності батьків; характеризує зміст їхніх взаємин з дітьми; забезпечує самопізнання, саморозвиток, самовдосконалення особи шляхом засвоєння набутого людством досвіду виховання молодих поколінь [27]. Педагогічна просвіта батьків з боку ЗДО вимагає: вивчення рівня педагогічної культури батьків, зокрема їхньої підготовленості до соціального і професійного виховання майбутніх робітників; надання науково-методичної допомоги батькам у розвитку професійних якостей учня зусиллями суб’єктів соціально-педагогічної взаємодії у формі індивідуальних чи індивідуально-групових бесід, консультацій, тренінгів, семінарів.
Для розв’язання питань педагогізації батьків теоретики і практики виокремлюють такі традиційні форми роботи:
– індивідуальні: відвідування сім’ї, запрошення до ЗДО, індивідуальна педагогічна бесіда; індивідуальна педагогічна допомога; листування з батьками; дні відкритих дверей. Найпоширеніша форма індивідуальної роботи з родиною – консультації та бесіди. Бесіди як найбільш поширена форма індивідуальної роботи надають змогу зрозуміти окремі вчинки і переживання дітей, допомагають педагогам та батькам ближче познайомитися, тримати один одного в курсі життя дитини. Такі бесіди – перші кроки до добрих, довірливих взаємин між сім’єю та вихователем.
– групові: зібрання батьківського активу, групові бесіди, групові консультації, батьківські консиліуми.
– колективні: лекції і бесіди, науково-практичні конференції, батьківські дні, вечори питань і відповідей, загальні та групові батьківські збори, збори-концерти, конференції з обміну досвідом виховання, диспути, педагогічні колегіуми, зустрічі за круглим столом, педагогічний всеобуч, усні журнали.
Виокремлюють також інноваційні форми роботи з батьками: педагогічний десант (виступ педагогів в організаціях, де працюють батьки), дерево родоводу (зустрічі поколінь, роздуми над проблемами виховання), у сімейному колі (індивідуальна допомога родинам, організація зустрічей з лікарями, юристами, психологами), родинний міст (збори батьків, дітей, членів родини), дні довір’я (у визначені дні батьки-лікарі, батьки-юристи і т. д. проводять консультації для бажаючих), день добрих справ (спільна трудова діяльність вихователів, батьків і дітей), сімейна скринька (добірка матеріалів з позитивним досвідом виховання культури взаємин з дітьми), народні світлиці (спільне проведення традиційних святкувань), аукціони педагогічних ідей (обмін досвідом з виховання культури взаємин у сім’ї), батьківські педагогічні ринги (спільне розв’язання педагогічних задач), батьківські педагогічні «табу» (спільне обговорення шляхів виходу із кризових ситуацій) [61; 63].
О. Хомишак і Г. Хомишак дослідили формування педагогічної культури у батьків в умовах закладу дошкільної освіти. Вони з’ясували, що у сучасних ЗДО має місце формальна взаємодія з батьками. Педагогічно ефективним, на думку дослідниць, стає пошук нових форм, методів і засобів співпраці дошкільного закладу освіти з батьками. Тому вони запропонували здійснювати педагогічну просвіту батьків шляхом упровадження школи для батьків на базі ЗДО. Згідно з запропонованою ідеєю першочерговим завданням педагогічного колективу є індивідуальний підхід до кожного учасника, пошук ефективних шляхів для встановлення первинного контакту з батьками та формування довірливих взаємин з ними. Також важливим завданням є забезпечення батьків знаннями з педагогіки, психології, фізіології та гігієни, а також контроль, перевірка й оцінювання їх на практиці. Програма школи включає такі блоки: Мотиваційно-пізнавальний блок І етап. Зняття напруження, недовіри у стосунках між вихователем і батьком. Навчання батьків слід розпочинати з проведення анкетування дорослих у письмовій формі. Форми роботи: Методика контактної взаємодії Л. Філонова. Перша стадія – перша зустріч з батьками. Друга стадія – пошук спільних інтересів. Третя стадія – побудова тактики поведінки вихователя з опорою на особистісні якості конкретних батьків. Результат: встановлення взаєморозуміння, готовність прийняти індивідуальні відмінності. Четверта стадія – виявлення чинників, що перешкоджають спілкуванню. П’ята стадія – реалізація індивідуального підходу, ефективна співпраця [60].
Процес формування педагогічної культури продовжується протягом усієї виховної діяльності батьків незалежно від віку дітей. О. Бугакова вважає, що про його завершення можна судити тільки умовно, орієнтуючись на повноту розв’язання поставлених завдань у кожному конкретному випадку [4].
Умови які забезпечують ефективне зростання рівня педагогічної культури батьків:
– формування у молодих батьків потреби в розвитку особистої педагогічної культури;
– застосування комплексу психолого-педагогічних знань для виховання дітей дошкільного віку, які б відповідали сучасним вимогам;
– набуття молодими батьками досвіду гуманних взаємин і поведінки, які вимагають розуміння дитячої психології та правильного вибору методів сімейного виховання дошкільників[4].
Аналіз наукових доробків з проблеми педагогічної просвіти батьків дозволяє виділити два основних завдання виховання:
1) накопичення педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дитини;
2) самовиховання або саморозвиток батьків, тобто зростання їх самосвідомості і визначення особистої шкали цінностей [4].
Усі форми педагогічної роботи з батьками, що проводяться в закладі дошкільної освіти мають бути спрямовані на: врахування прав батьків на власну думку, позицію, систему цінностей; інформатизацію про обов’язки і права, якими вони можуть скористатись; позитивне ставлення до виявів батьківської ініціативи і творчості. Н. Шкляр акцентує увагу на тому, що ефективність роботи з батьками дітей дошкільного віку життя забезпечуватиметься за умов усвідомлення батьками визначної ролі сім’ї та допоміжної ролі педагогів у процесі розвитку, виховання та навчання дитини, досягнення єдності у визначенні мети і завдань, вимог, методів і прийомів та активної участі батьків у формуванні особистості дитини, яка по завершенню дошкільного періоду буде здатна перейти до нових умов діяльності та способу життя, нових взаємин з дорослими й однолітками [63].
Отже, значна кількість засобів педагогічної просвіти доступних сучасним батькам. Проте дослідження науковців свідчать, що батькам не вистачає авторитетних джерел інформації, кваліфікованих порад фахівців стосовно виховання дітей дошкільного віку. Тому об’єднання виховних зусиль батьків та педагогів, залучення членів сім’ї до активної навчально-виховної діяльності в закладах дошкільної освіти сприятиме збагаченню новими освітніми та виховними технологіями.
1.3. Ейдетика як засіб формування педагогічної культури батьків
Сім'я є первинним середовищем соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. Ефективність виховання та розвитку дітей у сім'ї залежить від організації належних умов. Важливим завданням для батьків є створення середовища для формування особистості дитини дошкільного віку, її фізичного, морального, інтелектуального та естетичного розвитку. Для забезпечення інтелектуального розвитку дітей необхідно дбати, як про формування їх психічних процесів, так і про вміння розмірковувати, пояснювати, доводити, висловлювати свої думки і суд
Покликання
1. Антипова, Е. В. Модель взаимодействия учреждений образования и семьи в формировании педагогической культуры родителей. Вектор науки Тольяттинского государственного университета. 2012.№ 1. С. 34–37
2. Базовий компонент дошкільної освіти України. Інформ. зб. та коментарі М-ва освіти і науки, молоді та спорту України. 2012. № 13/15. С. 43–64.
3. Безрукова А. Сутність, складові та формування педагогічної культури батьків. Молодь і ринок. 2016. №2 (133). С. 122–126
4. Бугакова О.В. Формування педагогічної культури батьків – провідна умова ефективної взаємодії сім’ї та школи. URL: – http://rbl3d.ukrainianforum.net/t91-topic. (дата звернення: 26.05.2019).
5. Бричок С. Б. Сутність і зміст процесу педагогічної взаємодії особи URL: - httр://www.nbuv.gоv.uа/роrtаl/sос_gum/реddуsк / 2007_02/bryсhоks.рdf.
6. Вахняк Н. В. Рівень сформованості педагогічної культури батьківства в молодих сімей: мотиваційно-ціннісний критерій. Київський науково-педагогічний вісник. 2016. №7(07). С.105–109
7. Вахняк Н. Проектна діяльність педагогічного колективу з формування культури батьківства молодої сім’ї. Вісник Інституту розвитку дитини. Серія: Філософія, педагогіка, психологія. Київ, 2012. Вип. 24. С. 53–57
8. Використання прийомів ейдетики у роботі з дошкільниками з особливими потребами. URL: – http://paginec.rv.ua/417/ (дата звернення: 26.05.2019).
9. Вікіпедія. Ейдетика. URL: – https://uk.wikipedia.org/wiki/ %D0%95%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0 (дата звернення: 26.05.2019).
10. Гайдамака, І. Г.Педагогічна культура батьків як основа сімейного укладу. Педагогічні науки. 2005. Вип. 39. С. 145–150.
11. Гончаренко С. Український словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
12. Грабовенко Н.В. Діагностика сімей, що виховують дітей з інвалідністю, як основа їхньої типологізації і складова ефективності соціально-педагогічної роботи з ними в умовах реабілітаційних центрів. URL: – file:///C:/Users/ASUS/Downloads/57188-116755-1-PB" class="hcphp-link">file:///C:/Users/ASUS/Downloads/57188-116755-1-PB%20(2).pdf (дата звернення: 26.05.2019).
13. Грицкова Ю.В. Педагогічна культура батьків: зміст і структурні компоненти. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Харк. держ. акад. дизайну та мистецтв. Х, 2008. №7. С. 44–46.
14. Гришко О. І., Клевака Л. П., Крупицька І. С. Ейдетика як інноваційна технологія формування логіко-математичних уявлень дошкільника Інноваційні технології навчання обдарованої молоді : матеріали VІIї Міжнародної науково-практичної конференції, 7–8 грудня 2016 року, м. Київ. – К. : Інститут обдарованої дитини, 2016 – 258 с.
15. Деснова, І. С. Модель формування педагогічної культури батьків дітей раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу. Педагогічний дискурс. м. Хмельницький, 2009. Вип. 6. С. 71–75.
16. Деснова І. С. Формування педагогічної культури батьків дітей раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу: дис. канд. пед. наук: 13.00.08. Ялта, 2011. 224 с.
17. Деснова І. С. Умови формування педагогічної культури батьків дітей раннього віку в дошкільному навчальному закладі. Проблеми сучасної педагогічної освіти. м. Ялта. 2011. Вип. 32, ч. 2. С. 96–102.
18. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк; наук. редаг. Г.В.Бєлєнька, М.А.Машовець; авт. кол.: Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко [та ін.] / МОН України, Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. С. 35–37, 69–72, 114–118, 166–170.
19. Дмитрук Т. В. Формування психолого-педагогічної культури батьків (сучасні форми взаємодії з батьками) / Інформаційно-методичний центр Хмельницький колегіум імені Володимира Козубняка. Хмельницький: 2013. 55 с.
20. Дурманенко О. Теоретичний аналіз поняття “педагогічні умови” в контексті моніторингу виховної роботи у вищому навчальному закладі. Молодь і ринок. 2012. №7(90).С. 135-137.
21. Ейдетика як засіб підготовки дитини до школи / Авт.-упоряд. М.Л. Кривоніс, О.Л. Дроботій. Х.: Вид-во «Ранок», 2012. 160 с.
22. Енциклопедія освіти / гол. ред. В. Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.
23. Закон України "Про дошкільну освіту" / Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / [Упоряд. Панок В.Г., Цушко І.І., Обухівська А.Г.].К.: Ніка- Центр, 2005. С. 24–33.
24. Іващенко А.С. Теоретичний аналіз проблеми надання пс ихологічної допомоги сім’ям та особливості роботи сімейного консультанта. URL: – file:///C:/Users/ASUS/Downloads/626-1088-1-SM.pdf" class="hcphp-link">file:///C:/Users/ASUS/Downloads/626-1088-1-SM.pdf (дата звернення: 26.05.2019).
25. Корнєєва О. Л., Хартман О. Ю Експериментальна робота в ДНЗ з проблеми взаємодії вихователів і батьків. Наукова скарбниця освіти Донеччини. 2014. № 1. С. 110–114.
26. Коваленко О. Особливості використання дидактичних ігор та вправ в освітньому процесі. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2014. № 12. С. 40–44.
27. Концепції сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012–2021 роки. URL: – http://internat14.edu.kh.ua/Files/downloads
28. Кисличенко В. А. Педагогічна культура батьків як об’єкт уваги логопеда. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2012. Вип. 21. С. 106–108.
29. Колосова О. Форми взаємодії дошкільного закладу з сім’єю у контексті формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку URL: – http://library.vspu.net/bitstream/handle/123456789/2406/004.pdf. (дата звернення: 26.05.2019).
30. Кондрацька Н.М., Клепач М.М., Шабловська А.Р. Психолого-педагогічна просвіта як фактор розвитку педагогічної культури батьків. Технології навчання. 2015., №14. С.65–72
31. Корнеєва О., Хартман О. Експериментальна робота в днз з проблеми взаємодії вихователів і батьків. Наукова скарбниця освіти Донеччини.2014. № 1 (18).С 110–114
32. Кривоніс М. Л. Ейдетика як засіб підготовки дитини до школи / М. Л. Кривоніс, О. Л. Дроботій. - Х.: Вид-во «Ранок», 2012. - 160 с
33. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка у запитаннях і відповідях : навчальний посібник для вузів / Київ : Знання, 2006 . 311 с.
34. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание: учебник для студ.пед.уч. заведений. М.: Академия, 2000. 232 с.
35. Мастюкова Е. М. Семейное воспитание детей с отклонениями в развитиями: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. М. Мастюкова, А. Г. Московкина. – М. : Владос, 2003. – 408 с
36. Матюгин И.Ю. Как развить внимание и пам’ять вашого ребенка. Книга для детей и их родителей / И.Ю. Матюгин. Москва: Риполкласик, 2009. 67 с.
37. Мельник Л. П., Сербалюк Ю. В. Соціально-психологічні аспекти роботи соціального педагога з сім’ями. URL: – file:///C:/Users /ASUS/Downloads/znpkp_sp_2016_26_16.pdf (дата звернення: 26.05.2019).
38. Новий тлумачний словник української мови. У чотирьох томах. Том 2 / укладачі: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. К.: Видавництво «Аконіт», 2001. 911 с.
39. Очеретна К. С. Впровадження ейдетики в систему навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку. Наука і освіта. 2013. № 5. С. 41–44.
40. Пашенко О. Ейдетика в навчанні. Дошкільне виховання.2010. №5. С. 20
41. Педагогічний словник / За ред. Ярмаченка М.Д. К.: Педагогічна думка, 2001. 514 с.
42. Педагогічний словник для молодих батьків / За ред. В.Г.Постового. К.: ДЦССМ, 2002. 348 с.
43. Психолого-педагогічні аспекти розвитку особистості в сучасному світі: Збірник наукових праць. Полтава: Освіта, 2007. 154 с.
44. Половіна О. А. Вплив сім’ї на інтелектуальний розвиток дітей. Наукові запски [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Сер.: Психолого-педагогічні науки. 2012. № 6. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzspp_2012_6_27
45. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Академвидав, 2006. 456 с.
46. Поніманська Т. І. Теоретико-методичні засади гуманістичного виховання дітей дошкільного віку. Рівне: РДГУ, 2006. 364 с.
47. Полякова О.В. Робота з батьками в дошкільному закладі. Дошкільний навчальний заклад. 2007. № 4. С. 4-16
48. Світ, сприятливий для дітей. (Підсумковий документ спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН в інтересах дітей). К.: Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. 2003. 71 с
49. Смольянінова С. Використання основ ейдетики в роботі з дітьми дошкільного віку. URL: – https://dnz.ucoz.net/blog/smoljaninova_s_ vikoristannja_osnov_ejdetiki_v_roboti_z_ditmi_doshkilnogo_viku/2014-02-04-26 (дата звернення: 26.05.2019).
50. Соціально-педагогічна діагностика : наук.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. П. Краснова, Л. П. Харченко, Я. І. Юрків, І. С. Сьомкіна ; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011. 429 с.
51. Стаднік Н. В.Інформаційно-просвітницька робота з батьками молодших школярів у взаємодії школи і сім’ї. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. 2013. Вип. 17(2). С. 313–321.
52. Сухомлинский В.А. Мудрость родительской любви / Сост. А.И. Сухомлинская. М.: Мол. гвардия, 1988. 304 с. 7.
53. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 1,4. К.: Рад. школа, 1977. 639 с.
54. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. К.:Рад. школа,1978. 263 с.
55. Сухарева Л. С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників. Харків: Основа: Тріада, 2008. 128 с
56. Товкач І. Є. Хочу бути мамою, хочу бути татом: навч.-метод. посібник. Київ, 2012. 368 с.
57. Формування сімейних цінностей у дітей шкільного віку в сучасних соціокультурних умовах монографія / за заг. ред. Гончар Л. В. Харків: «Друкарня Мадрид», 2016. 176 с.
58. Формування базових якостей особистості дітей старшого дошкільного віку в ДНЗ: монографія / заг. ред. О. Рейпольської. Харків. : «Друкарня Мадрид», 2015. 330 с.
59. Хартман О. Особливості поглядів батьків щодо розподілу відповідальності за розвиток дитини дошкільного віку. URL: – http://lib.iitta.gov.ua/5047/1/Хартман_О... (дата звернення: 26.05.2019).
60. Хомишак О., Хомишак Г., Формування педагогічної культури батьків в умовах ДНЗ. Молодь і ринок. 2017. №2(145), с.32–35.
61. Цуркан, Т. Г. Ресурсне забезпечення процесу формування педагогічної культури батьків у взаємодії школи і сім’ї. Якісна освіта в Україні: тенденції, проблеми, перспективи: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 26–28 жовт. Чернівці: Чернівецький національний університет. 2017. С. 127–129
62. Шавровська В. Ініціюємо батьків до співпраці. Дошкільне виховання. 2013. № 3. С. 24-27.
63. Шкляр Н. А., Адаптація дитини молодшого дошкільного віку до ДНЗ: взаємодія вихователів з батьками. URL: – file:///C:/Users/ASUS/Downloads/Tmpvd_2016_20(2)__32%20(1).pdf
2. Базовий компонент дошкільної освіти України. Інформ. зб. та коментарі М-ва освіти і науки, молоді та спорту України. 2012. № 13/15. С. 43–64.
3. Безрукова А. Сутність, складові та формування педагогічної культури батьків. Молодь і ринок. 2016. №2 (133). С. 122–126
4. Бугакова О.В. Формування педагогічної культури батьків – провідна умова ефективної взаємодії сім’ї та школи. URL: – http://rbl3d.ukrainianforum.net/t91-topic. (дата звернення: 26.05.2019).
5. Бричок С. Б. Сутність і зміст процесу педагогічної взаємодії особи URL: - httр://www.nbuv.gоv.uа/роrtаl/sос_gum/реddуsк / 2007_02/bryсhоks.рdf.
6. Вахняк Н. В. Рівень сформованості педагогічної культури батьківства в молодих сімей: мотиваційно-ціннісний критерій. Київський науково-педагогічний вісник. 2016. №7(07). С.105–109
7. Вахняк Н. Проектна діяльність педагогічного колективу з формування культури батьківства молодої сім’ї. Вісник Інституту розвитку дитини. Серія: Філософія, педагогіка, психологія. Київ, 2012. Вип. 24. С. 53–57
8. Використання прийомів ейдетики у роботі з дошкільниками з особливими потребами. URL: – http://paginec.rv.ua/417/ (дата звернення: 26.05.2019).
9. Вікіпедія. Ейдетика. URL: – https://uk.wikipedia.org/wiki/ %D0%95%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0 (дата звернення: 26.05.2019).
10. Гайдамака, І. Г.Педагогічна культура батьків як основа сімейного укладу. Педагогічні науки. 2005. Вип. 39. С. 145–150.
11. Гончаренко С. Український словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
12. Грабовенко Н.В. Діагностика сімей, що виховують дітей з інвалідністю, як основа їхньої типологізації і складова ефективності соціально-педагогічної роботи з ними в умовах реабілітаційних центрів. URL: – file:///C:/Users/ASUS/Downloads/57188-116755-1-PB" class="hcphp-link">file:///C:/Users/ASUS/Downloads/57188-116755-1-PB%20(2).pdf (дата звернення: 26.05.2019).
13. Грицкова Ю.В. Педагогічна культура батьків: зміст і структурні компоненти. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Харк. держ. акад. дизайну та мистецтв. Х, 2008. №7. С. 44–46.
14. Гришко О. І., Клевака Л. П., Крупицька І. С. Ейдетика як інноваційна технологія формування логіко-математичних уявлень дошкільника Інноваційні технології навчання обдарованої молоді : матеріали VІIї Міжнародної науково-практичної конференції, 7–8 грудня 2016 року, м. Київ. – К. : Інститут обдарованої дитини, 2016 – 258 с.
15. Деснова, І. С. Модель формування педагогічної культури батьків дітей раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу. Педагогічний дискурс. м. Хмельницький, 2009. Вип. 6. С. 71–75.
16. Деснова І. С. Формування педагогічної культури батьків дітей раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу: дис. канд. пед. наук: 13.00.08. Ялта, 2011. 224 с.
17. Деснова І. С. Умови формування педагогічної культури батьків дітей раннього віку в дошкільному навчальному закладі. Проблеми сучасної педагогічної освіти. м. Ялта. 2011. Вип. 32, ч. 2. С. 96–102.
18. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк; наук. редаг. Г.В.Бєлєнька, М.А.Машовець; авт. кол.: Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко [та ін.] / МОН України, Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. С. 35–37, 69–72, 114–118, 166–170.
19. Дмитрук Т. В. Формування психолого-педагогічної культури батьків (сучасні форми взаємодії з батьками) / Інформаційно-методичний центр Хмельницький колегіум імені Володимира Козубняка. Хмельницький: 2013. 55 с.
20. Дурманенко О. Теоретичний аналіз поняття “педагогічні умови” в контексті моніторингу виховної роботи у вищому навчальному закладі. Молодь і ринок. 2012. №7(90).С. 135-137.
21. Ейдетика як засіб підготовки дитини до школи / Авт.-упоряд. М.Л. Кривоніс, О.Л. Дроботій. Х.: Вид-во «Ранок», 2012. 160 с.
22. Енциклопедія освіти / гол. ред. В. Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.
23. Закон України "Про дошкільну освіту" / Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / [Упоряд. Панок В.Г., Цушко І.І., Обухівська А.Г.].К.: Ніка- Центр, 2005. С. 24–33.
24. Іващенко А.С. Теоретичний аналіз проблеми надання пс ихологічної допомоги сім’ям та особливості роботи сімейного консультанта. URL: – file:///C:/Users/ASUS/Downloads/626-1088-1-SM.pdf" class="hcphp-link">file:///C:/Users/ASUS/Downloads/626-1088-1-SM.pdf (дата звернення: 26.05.2019).
25. Корнєєва О. Л., Хартман О. Ю Експериментальна робота в ДНЗ з проблеми взаємодії вихователів і батьків. Наукова скарбниця освіти Донеччини. 2014. № 1. С. 110–114.
26. Коваленко О. Особливості використання дидактичних ігор та вправ в освітньому процесі. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2014. № 12. С. 40–44.
27. Концепції сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012–2021 роки. URL: – http://internat14.edu.kh.ua/Files/downloads
28. Кисличенко В. А. Педагогічна культура батьків як об’єкт уваги логопеда. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2012. Вип. 21. С. 106–108.
29. Колосова О. Форми взаємодії дошкільного закладу з сім’єю у контексті формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку URL: – http://library.vspu.net/bitstream/handle/123456789/2406/004.pdf. (дата звернення: 26.05.2019).
30. Кондрацька Н.М., Клепач М.М., Шабловська А.Р. Психолого-педагогічна просвіта як фактор розвитку педагогічної культури батьків. Технології навчання. 2015., №14. С.65–72
31. Корнеєва О., Хартман О. Експериментальна робота в днз з проблеми взаємодії вихователів і батьків. Наукова скарбниця освіти Донеччини.2014. № 1 (18).С 110–114
32. Кривоніс М. Л. Ейдетика як засіб підготовки дитини до школи / М. Л. Кривоніс, О. Л. Дроботій. - Х.: Вид-во «Ранок», 2012. - 160 с
33. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка у запитаннях і відповідях : навчальний посібник для вузів / Київ : Знання, 2006 . 311 с.
34. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание: учебник для студ.пед.уч. заведений. М.: Академия, 2000. 232 с.
35. Мастюкова Е. М. Семейное воспитание детей с отклонениями в развитиями: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. М. Мастюкова, А. Г. Московкина. – М. : Владос, 2003. – 408 с
36. Матюгин И.Ю. Как развить внимание и пам’ять вашого ребенка. Книга для детей и их родителей / И.Ю. Матюгин. Москва: Риполкласик, 2009. 67 с.
37. Мельник Л. П., Сербалюк Ю. В. Соціально-психологічні аспекти роботи соціального педагога з сім’ями. URL: – file:///C:/Users /ASUS/Downloads/znpkp_sp_2016_26_16.pdf (дата звернення: 26.05.2019).
38. Новий тлумачний словник української мови. У чотирьох томах. Том 2 / укладачі: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. К.: Видавництво «Аконіт», 2001. 911 с.
39. Очеретна К. С. Впровадження ейдетики в систему навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку. Наука і освіта. 2013. № 5. С. 41–44.
40. Пашенко О. Ейдетика в навчанні. Дошкільне виховання.2010. №5. С. 20
41. Педагогічний словник / За ред. Ярмаченка М.Д. К.: Педагогічна думка, 2001. 514 с.
42. Педагогічний словник для молодих батьків / За ред. В.Г.Постового. К.: ДЦССМ, 2002. 348 с.
43. Психолого-педагогічні аспекти розвитку особистості в сучасному світі: Збірник наукових праць. Полтава: Освіта, 2007. 154 с.
44. Половіна О. А. Вплив сім’ї на інтелектуальний розвиток дітей. Наукові запски [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Сер.: Психолого-педагогічні науки. 2012. № 6. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzspp_2012_6_27
45. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Академвидав, 2006. 456 с.
46. Поніманська Т. І. Теоретико-методичні засади гуманістичного виховання дітей дошкільного віку. Рівне: РДГУ, 2006. 364 с.
47. Полякова О.В. Робота з батьками в дошкільному закладі. Дошкільний навчальний заклад. 2007. № 4. С. 4-16
48. Світ, сприятливий для дітей. (Підсумковий документ спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН в інтересах дітей). К.: Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. 2003. 71 с
49. Смольянінова С. Використання основ ейдетики в роботі з дітьми дошкільного віку. URL: – https://dnz.ucoz.net/blog/smoljaninova_s_ vikoristannja_osnov_ejdetiki_v_roboti_z_ditmi_doshkilnogo_viku/2014-02-04-26 (дата звернення: 26.05.2019).
50. Соціально-педагогічна діагностика : наук.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. П. Краснова, Л. П. Харченко, Я. І. Юрків, І. С. Сьомкіна ; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011. 429 с.
51. Стаднік Н. В.Інформаційно-просвітницька робота з батьками молодших школярів у взаємодії школи і сім’ї. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. 2013. Вип. 17(2). С. 313–321.
52. Сухомлинский В.А. Мудрость родительской любви / Сост. А.И. Сухомлинская. М.: Мол. гвардия, 1988. 304 с. 7.
53. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 1,4. К.: Рад. школа, 1977. 639 с.
54. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. К.:Рад. школа,1978. 263 с.
55. Сухарева Л. С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників. Харків: Основа: Тріада, 2008. 128 с
56. Товкач І. Є. Хочу бути мамою, хочу бути татом: навч.-метод. посібник. Київ, 2012. 368 с.
57. Формування сімейних цінностей у дітей шкільного віку в сучасних соціокультурних умовах монографія / за заг. ред. Гончар Л. В. Харків: «Друкарня Мадрид», 2016. 176 с.
58. Формування базових якостей особистості дітей старшого дошкільного віку в ДНЗ: монографія / заг. ред. О. Рейпольської. Харків. : «Друкарня Мадрид», 2015. 330 с.
59. Хартман О. Особливості поглядів батьків щодо розподілу відповідальності за розвиток дитини дошкільного віку. URL: – http://lib.iitta.gov.ua/5047/1/Хартман_О... (дата звернення: 26.05.2019).
60. Хомишак О., Хомишак Г., Формування педагогічної культури батьків в умовах ДНЗ. Молодь і ринок. 2017. №2(145), с.32–35.
61. Цуркан, Т. Г. Ресурсне забезпечення процесу формування педагогічної культури батьків у взаємодії школи і сім’ї. Якісна освіта в Україні: тенденції, проблеми, перспективи: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 26–28 жовт. Чернівці: Чернівецький національний університет. 2017. С. 127–129
62. Шавровська В. Ініціюємо батьків до співпраці. Дошкільне виховання. 2013. № 3. С. 24-27.
63. Шкляр Н. А., Адаптація дитини молодшого дошкільного віку до ДНЗ: взаємодія вихователів з батьками. URL: – file:///C:/Users/ASUS/Downloads/Tmpvd_2016_20(2)__32%20(1).pdf