ПСИХОСЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНИХ ПЕРЕКОНАНЬ ПОДРУЖЖЯ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ
Автор(ка)
Зарівна Ольга Володимирівна
Ступінь
Магістр
Група
ППм-1-18-1.4д
Спеціальність
053 Практична психологія
Кафедра
Кафедра практичної психології
Анотація
Актуальність теми дослідження. Важлива роль сім'ї в житті людини є незаперечною. У сучасному суспільстві більшість людей самостійно вступають в шлюб, орієнтуючись на власний вибір. На цей вибір впливає безліч факторів, такі як почуття до партнера, так і бажання емоційної близькості з ним. Прагнення до встановлення емоційної близькості і бажання цю близькість зберегти, є прив’язаністю. Глибока емоційна прив'язаність з коханою людиною служить опорою і джерелом життєвих сил і позитивних емоцій.
Останнім часом посилюється увага до проблем взаємин подружжя і, до труднощів при встановленні психологічної близькості, а також до причин, які рухають цими процесами. Змінюються технології, соціальна мобільність, структура сім'ї; відзначається подовження періоду пошуку партнера, збільшення віку вступу в шлюб, відмова від формального закріплення відносин і дітонародження, нетривалість подружніх відносин і низька задоволеність ними, що також можна вважати проявом дефіциту здатності до формування гармонійних відносин.
Близькі стосунки зі значущою людиною, безсумнівно, є вкрай важливими для особистості в будь-якому віці. З точки зору психології розвитку в близьких відносинах задовольняються значущі потреби особистості в прив’язаності, приналежності, любові, прийнятті, почутті безпеки, необхідні для повноцінної реалізації свого потенціалу, а також продуктивної взаємодії із зовнішнім світом. З точки зору психоаналітичного підходу на віковому етапі ранньої дорослості реалізується завдання побудови особистістю близьких відносин без втрати власної ідентичності. У більш зрілому віці при відсутності у людини позитивного досвіду вирішення конфлікту між близькістю і ізоляцією може відзначатися брак внутрішніх сил для вирішення соціальних труднощів, надмірне занурення у себе та свої проблеми. Результатом подібних станів можуть бути почуття самотності, власної неповноцінності, відчаю і неможливості контролювати і змінювати своє життя. Наслідком невирішеності цього конфлікту, на наш погляд, може бути ситуація, в якій людина утримує партнера, відносини з яким не тільки не приносять задоволення, але і викликають сильні, регулярно виникаючі, негативні емоції і стани.
У психології, поняття прив’язаності є широко відомим завдяки теорії прив’язаності Дж. Боулбі, що спочатку описувала особливості відносин, що виникають в рамках взаємин матері (або особи, що її замінює) та дитини на першому-другому роках життя. Згідно Дж. Боулбі, під прив’язаністю розуміється міцний емоційний зв’язок, що встановлюється між матір’ю і немовлям в процесі її турботи про нього, що дозволяє дитині відчувати себе в безпеці.
На думку Дж. Боулбі, система поведінки прив’язаності розвивається у людини і тварин в процесі еволюції для того, щоб забезпечити виживання дитинчати: тримаючись ближче до свого опікуна, він уникає небезпеку навколишнього середовища. Активне функціонування системи закладається в материнсько-дитячих відносинах: немовля подає сигнали, наприклад, плач, на які мати більш-менш часто відповідає, що, відповідно впливає на поведінку немовляти і т.д. У тому випадку, коли система функціонує оптимально, немовля виробляє надійну симпатію до матері, при якій вона сприймається як надійне джерело захисту і безпеки. Відносини надійної прив’язаності дитини до матері зумовлюються впевненим дослідженням дитини навколишнього середовища в звичайних умовах та пошуком близькості і комфорту у матері в умовах загрози. Мати служить для немовляти надійною базою для дослідження і безпечним притулком. Крім надійної прив’язаності широко вивчалися два стиля з ненадійною прив’язаністю, виділені М. Ейнсворт емпіричним шляхом: уникаючий і тривожно-амбівалентний. Пізніше М. Мейн було виділено найбільш несприятливий – дезорганізований стиль прив’язаності.
Прив’язаність являє собою базу для дослідження світу та формування відносин з іншими людьми. Діти демонструють поведінку прив’язаності аж до третього року життя. У цей період на будь-яку тимчасову відсутність матері дитина реагує протестом, і так відбувається доти, доки у неї не розвинеться перманентність об’єкта, що дозволяє їй внутрішньо уявити собі відсутній об’єкт прив’язаності. Ця внутрішня репрезентація прив’язаності зберігається протягом життя, і від того, адекватна вона чи ні, залежить все подальше відношення дитини до оточуючого її світу.
Здорове функціонування особистості у будь-якому віці відображає, по-перше, здатність людини розпізнавати людей, які мають бажання і здатність забезпечити її безпечними стосунками (безпечною базою) і, по-друге, її здатність співпрацювати з такими людьми у взаєминах. За контрастом, численні форми функціонування травмованої особистості відображають гіршу здатність людини розпізнавати відповідних людей і/або гіршу здатність співпрацювати з такою людиною. Таке погіршення може бути виражене у будь-якій мірі і може набувати багатьох різних форм: тривожне чіпляння, надмірні або дуже інтенсивні для даного віку і ситуації вимоги, відчужену відгородженість і демонстративну незалежність.
На наш погляд, вивчення прив'язаності, її типів та психосемантичної структури соціальних переконань, що їх формують, є важливим, оскільки це основа для формування знань про світ, людей навколо, характер взаємин з ними та якість життя. Також є певні варіації наслідків, такі як: подружні проблеми і труднощі у спілкуванні зі своїми дітьми, соціальній та невротичних симптоми, розлади особистості.
Семантика свідомості виявляє індивідуальні системи значень в індивідуальній свідомості, через призму яких і відбувається сприйняття людиною світу, самого себе та інших. Зміст соціальних переконань дозволяє зрозуміти, як співвідноситься знання про світ зі змінами в ньому. За допомогою соціальних уявлень, людина інтерпретує явища навколишнього світу, надає сенс невідомим об’єктам, подіям, феноменам, роблячи їх зрозумілими. Це орієнтує людей у їх фізичному й соціальному світі, організовує їх поведінку. Отже, соціальні переконання наповнюють сенсом нашу поведінку й соціальні відносини, тому, це може як допомагати будувати шлюбні відносини, так і навпаки – руйнувати їх.
Проведений мною теоретичний аналіз наукових досліджень про подружні стосунки дозволяє зробити такі висновки. Основна кількість досліджень прив’язаності у дорослих людей проводиться з кінця 1980-х за кордоном (М. Ainsworth, J. Bowlby, К. Bartholomew, LM Horowitz, R. Bornstein, К. Brennan, Ph.Shaver, N. Collins, B. Feeney , P. Crittenden, C. Hazan, J. Holmes, L.A. Kirkpatrick, M. Main, M. Miculincer, W.S. Rholes, J.A. Simpson, E. Waters). У вітчизняній психології подібні роботи розпочалися зовсім недавно, на початку 2000-х, і досі лишаються досить розрізненими і одиничними (В.О. Анікіна, Е.О. Смирнова, Р. Радєва, С. Калмикова, М.А. Падун, О.П. Макушина, JI.A. Миколаєва, Е.В. Пупирева). Гостро відчувається брак надійного діагностичного інструментарю. Крім того, дослідження з подружніми парами є маловивченими.
Об’єкт дослідження – соціальні переконання людей у шлюбі.
Предмет дослідження – структура соціальних переконань подружжя з різними типами прив’язаності.
Метою роботи є вивчення соціально-психологічних особливостей міжособистісної прив’язаності та експериментальне виявлення психосемантичної структури соціальних переконань подружжя з різними типами привя’язаності.
Відповідно до мети цієї роботи були визначені завдання:
1. Провести аналіз різних підходів до розуміння природи привя’язаності, її типології; систематизувати різні уявлення про фактори формування привя’язаності в міжособистісних стосунках.
2. Вивчити уявлення про залежність і привя’язаність, співвіднести їх з виділеними типами.
3. Визначити специфіку різних типів привя’язаності в сімейних відносинах.
4. Розглянути соціально-психологічні особливості формування соціальних переконань, що визначають привя’язаність.
5. Віднайти психосемантичну структуру соціальних переконань подружніх пар, що визначають тип привя’язаності до партнера.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що тип прив’язаності особистості визначається комбінацією двох незв'язаних соціальних переконань: установкою до залежності і установкою до незалежності в подружніх відносинах. Часткові гіпотези:
1. Соціальні переконання особистості до залежності і незалежності формуються на основі досвіду відносин зі значущими іншими дорослими в дитинстві і мають стійкий характер.
2. Якість (задоволеність і стабільність) подружніх відносин пов'язані з прийняттям як залежності у відносинах, так і незалежності.
Шляхи реалізації мети та завдань дослідження. Задля впровадження результатів даного дослідження в галузь наукового знання, було сплановано ряд поетапних дій, які відповідають завданням дослідження. На першому етапі проводився аналіз наукових джерел по темі дослідження, проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення прив’язаності, її типології, формування переконань в подружніх парах та виявлення психосемантичної складової в цих процесах.
Для реалізації емпіричного етапу дослідження дібрано інструментарій:
1. Методика «Самооцінка генералізованого типу прихильності» («RQ») К.Bartholomew і L.Horowitz (адаптація Т.В.Казанцевой). Дозволяє співвіднести звичний тип відносин випробуваного з чотирма прототипами (вибрати один, найбільш повно відповідних, а потім оцінити за 12-бальною шкалою ступінь вираженості кожного з них).
2. Опитувальник Б. Уайнхолда для діагностики міжособистісної залежності. У концепції співзалежності Б. Уайнхолд і Дж. Уайнхолд наведено ключові характеристики міжособистісної залежності, які розглядаються як риси інфантильності в різних сферах життя.
3. Опитувальник «Соціальні аксіоми» (SAS - 82, К.Leung, M.Bond). Дозволяє виміряти ціннісно-смислові особливості сприйняття картини світу. До соціальних аксіом відноситься: загальні вірування відносно себе, інших людей, навколишнього світу, як фізичного так і духовного; вони є головними в системі ціннісних переконань особистості.
4. Методика «Семантичний диференціал». Метод семантичного диференціала являє собою комбінацію методу контрольованих асоціацій та процедур шкалування, при цьому вимірювані об’єкти (поняття, зображення, інше) оцінюються за низкою біполярних шкал, полюси яких найчастіше визначаються вербально.
Теоретичні та емпіричні дані систематизовано та узагальнено за допомогою статистичної обробки отриманих даних. Використовувались методи математичної статистики та методи якісної інтерпретації даних. Показано, яким чином цілісність або пошкодженість кордонів психологічного простору особистості сформована в результаті дитячого досвіду, та пов'язана з міжособистісними установками в дорослому віці.
Вибірка: Дослідження проводилось серед подружніх пар. Вибірку склали 30 осіб, віком 30-55 років, які перебувають у шлюбі.
Наукова новизна даної роботи полягає у виявленні психосемантичної структури соціальних переконань подружжя з різними типами прив’язаності, їх уявлень про сім'ю та близькість до партнера.
Практичне значення полягає в актуальності отриманих результатів про психосемантичну структуру переконань людей з різними типами прив’язаності, що перебувають у шлюбі. Отримані результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності психологів і фахівців суміжний професій при вирішенні завдань індивідуального та сімейного консультування; в педагогіці при навчанні і вихованні дітей і підлітків; в діагностичних цілях - для виявлення якості відносин і причин незадоволеності ними, конфліктів або самотності; дані будуть корисні при розробці тренінгових програм.
Останнім часом посилюється увага до проблем взаємин подружжя і, до труднощів при встановленні психологічної близькості, а також до причин, які рухають цими процесами. Змінюються технології, соціальна мобільність, структура сім'ї; відзначається подовження періоду пошуку партнера, збільшення віку вступу в шлюб, відмова від формального закріплення відносин і дітонародження, нетривалість подружніх відносин і низька задоволеність ними, що також можна вважати проявом дефіциту здатності до формування гармонійних відносин.
Близькі стосунки зі значущою людиною, безсумнівно, є вкрай важливими для особистості в будь-якому віці. З точки зору психології розвитку в близьких відносинах задовольняються значущі потреби особистості в прив’язаності, приналежності, любові, прийнятті, почутті безпеки, необхідні для повноцінної реалізації свого потенціалу, а також продуктивної взаємодії із зовнішнім світом. З точки зору психоаналітичного підходу на віковому етапі ранньої дорослості реалізується завдання побудови особистістю близьких відносин без втрати власної ідентичності. У більш зрілому віці при відсутності у людини позитивного досвіду вирішення конфлікту між близькістю і ізоляцією може відзначатися брак внутрішніх сил для вирішення соціальних труднощів, надмірне занурення у себе та свої проблеми. Результатом подібних станів можуть бути почуття самотності, власної неповноцінності, відчаю і неможливості контролювати і змінювати своє життя. Наслідком невирішеності цього конфлікту, на наш погляд, може бути ситуація, в якій людина утримує партнера, відносини з яким не тільки не приносять задоволення, але і викликають сильні, регулярно виникаючі, негативні емоції і стани.
У психології, поняття прив’язаності є широко відомим завдяки теорії прив’язаності Дж. Боулбі, що спочатку описувала особливості відносин, що виникають в рамках взаємин матері (або особи, що її замінює) та дитини на першому-другому роках життя. Згідно Дж. Боулбі, під прив’язаністю розуміється міцний емоційний зв’язок, що встановлюється між матір’ю і немовлям в процесі її турботи про нього, що дозволяє дитині відчувати себе в безпеці.
На думку Дж. Боулбі, система поведінки прив’язаності розвивається у людини і тварин в процесі еволюції для того, щоб забезпечити виживання дитинчати: тримаючись ближче до свого опікуна, він уникає небезпеку навколишнього середовища. Активне функціонування системи закладається в материнсько-дитячих відносинах: немовля подає сигнали, наприклад, плач, на які мати більш-менш часто відповідає, що, відповідно впливає на поведінку немовляти і т.д. У тому випадку, коли система функціонує оптимально, немовля виробляє надійну симпатію до матері, при якій вона сприймається як надійне джерело захисту і безпеки. Відносини надійної прив’язаності дитини до матері зумовлюються впевненим дослідженням дитини навколишнього середовища в звичайних умовах та пошуком близькості і комфорту у матері в умовах загрози. Мати служить для немовляти надійною базою для дослідження і безпечним притулком. Крім надійної прив’язаності широко вивчалися два стиля з ненадійною прив’язаністю, виділені М. Ейнсворт емпіричним шляхом: уникаючий і тривожно-амбівалентний. Пізніше М. Мейн було виділено найбільш несприятливий – дезорганізований стиль прив’язаності.
Прив’язаність являє собою базу для дослідження світу та формування відносин з іншими людьми. Діти демонструють поведінку прив’язаності аж до третього року життя. У цей період на будь-яку тимчасову відсутність матері дитина реагує протестом, і так відбувається доти, доки у неї не розвинеться перманентність об’єкта, що дозволяє їй внутрішньо уявити собі відсутній об’єкт прив’язаності. Ця внутрішня репрезентація прив’язаності зберігається протягом життя, і від того, адекватна вона чи ні, залежить все подальше відношення дитини до оточуючого її світу.
Здорове функціонування особистості у будь-якому віці відображає, по-перше, здатність людини розпізнавати людей, які мають бажання і здатність забезпечити її безпечними стосунками (безпечною базою) і, по-друге, її здатність співпрацювати з такими людьми у взаєминах. За контрастом, численні форми функціонування травмованої особистості відображають гіршу здатність людини розпізнавати відповідних людей і/або гіршу здатність співпрацювати з такою людиною. Таке погіршення може бути виражене у будь-якій мірі і може набувати багатьох різних форм: тривожне чіпляння, надмірні або дуже інтенсивні для даного віку і ситуації вимоги, відчужену відгородженість і демонстративну незалежність.
На наш погляд, вивчення прив'язаності, її типів та психосемантичної структури соціальних переконань, що їх формують, є важливим, оскільки це основа для формування знань про світ, людей навколо, характер взаємин з ними та якість життя. Також є певні варіації наслідків, такі як: подружні проблеми і труднощі у спілкуванні зі своїми дітьми, соціальній та невротичних симптоми, розлади особистості.
Семантика свідомості виявляє індивідуальні системи значень в індивідуальній свідомості, через призму яких і відбувається сприйняття людиною світу, самого себе та інших. Зміст соціальних переконань дозволяє зрозуміти, як співвідноситься знання про світ зі змінами в ньому. За допомогою соціальних уявлень, людина інтерпретує явища навколишнього світу, надає сенс невідомим об’єктам, подіям, феноменам, роблячи їх зрозумілими. Це орієнтує людей у їх фізичному й соціальному світі, організовує їх поведінку. Отже, соціальні переконання наповнюють сенсом нашу поведінку й соціальні відносини, тому, це може як допомагати будувати шлюбні відносини, так і навпаки – руйнувати їх.
Проведений мною теоретичний аналіз наукових досліджень про подружні стосунки дозволяє зробити такі висновки. Основна кількість досліджень прив’язаності у дорослих людей проводиться з кінця 1980-х за кордоном (М. Ainsworth, J. Bowlby, К. Bartholomew, LM Horowitz, R. Bornstein, К. Brennan, Ph.Shaver, N. Collins, B. Feeney , P. Crittenden, C. Hazan, J. Holmes, L.A. Kirkpatrick, M. Main, M. Miculincer, W.S. Rholes, J.A. Simpson, E. Waters). У вітчизняній психології подібні роботи розпочалися зовсім недавно, на початку 2000-х, і досі лишаються досить розрізненими і одиничними (В.О. Анікіна, Е.О. Смирнова, Р. Радєва, С. Калмикова, М.А. Падун, О.П. Макушина, JI.A. Миколаєва, Е.В. Пупирева). Гостро відчувається брак надійного діагностичного інструментарю. Крім того, дослідження з подружніми парами є маловивченими.
Об’єкт дослідження – соціальні переконання людей у шлюбі.
Предмет дослідження – структура соціальних переконань подружжя з різними типами прив’язаності.
Метою роботи є вивчення соціально-психологічних особливостей міжособистісної прив’язаності та експериментальне виявлення психосемантичної структури соціальних переконань подружжя з різними типами привя’язаності.
Відповідно до мети цієї роботи були визначені завдання:
1. Провести аналіз різних підходів до розуміння природи привя’язаності, її типології; систематизувати різні уявлення про фактори формування привя’язаності в міжособистісних стосунках.
2. Вивчити уявлення про залежність і привя’язаність, співвіднести їх з виділеними типами.
3. Визначити специфіку різних типів привя’язаності в сімейних відносинах.
4. Розглянути соціально-психологічні особливості формування соціальних переконань, що визначають привя’язаність.
5. Віднайти психосемантичну структуру соціальних переконань подружніх пар, що визначають тип привя’язаності до партнера.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що тип прив’язаності особистості визначається комбінацією двох незв'язаних соціальних переконань: установкою до залежності і установкою до незалежності в подружніх відносинах. Часткові гіпотези:
1. Соціальні переконання особистості до залежності і незалежності формуються на основі досвіду відносин зі значущими іншими дорослими в дитинстві і мають стійкий характер.
2. Якість (задоволеність і стабільність) подружніх відносин пов'язані з прийняттям як залежності у відносинах, так і незалежності.
Шляхи реалізації мети та завдань дослідження. Задля впровадження результатів даного дослідження в галузь наукового знання, було сплановано ряд поетапних дій, які відповідають завданням дослідження. На першому етапі проводився аналіз наукових джерел по темі дослідження, проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення прив’язаності, її типології, формування переконань в подружніх парах та виявлення психосемантичної складової в цих процесах.
Для реалізації емпіричного етапу дослідження дібрано інструментарій:
1. Методика «Самооцінка генералізованого типу прихильності» («RQ») К.Bartholomew і L.Horowitz (адаптація Т.В.Казанцевой). Дозволяє співвіднести звичний тип відносин випробуваного з чотирма прототипами (вибрати один, найбільш повно відповідних, а потім оцінити за 12-бальною шкалою ступінь вираженості кожного з них).
2. Опитувальник Б. Уайнхолда для діагностики міжособистісної залежності. У концепції співзалежності Б. Уайнхолд і Дж. Уайнхолд наведено ключові характеристики міжособистісної залежності, які розглядаються як риси інфантильності в різних сферах життя.
3. Опитувальник «Соціальні аксіоми» (SAS - 82, К.Leung, M.Bond). Дозволяє виміряти ціннісно-смислові особливості сприйняття картини світу. До соціальних аксіом відноситься: загальні вірування відносно себе, інших людей, навколишнього світу, як фізичного так і духовного; вони є головними в системі ціннісних переконань особистості.
4. Методика «Семантичний диференціал». Метод семантичного диференціала являє собою комбінацію методу контрольованих асоціацій та процедур шкалування, при цьому вимірювані об’єкти (поняття, зображення, інше) оцінюються за низкою біполярних шкал, полюси яких найчастіше визначаються вербально.
Теоретичні та емпіричні дані систематизовано та узагальнено за допомогою статистичної обробки отриманих даних. Використовувались методи математичної статистики та методи якісної інтерпретації даних. Показано, яким чином цілісність або пошкодженість кордонів психологічного простору особистості сформована в результаті дитячого досвіду, та пов'язана з міжособистісними установками в дорослому віці.
Вибірка: Дослідження проводилось серед подружніх пар. Вибірку склали 30 осіб, віком 30-55 років, які перебувають у шлюбі.
Наукова новизна даної роботи полягає у виявленні психосемантичної структури соціальних переконань подружжя з різними типами прив’язаності, їх уявлень про сім'ю та близькість до партнера.
Практичне значення полягає в актуальності отриманих результатів про психосемантичну структуру переконань людей з різними типами прив’язаності, що перебувають у шлюбі. Отримані результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності психологів і фахівців суміжний професій при вирішенні завдань індивідуального та сімейного консультування; в педагогіці при навчанні і вихованні дітей і підлітків; в діагностичних цілях - для виявлення якості відносин і причин незадоволеності ними, конфліктів або самотності; дані будуть корисні при розробці тренінгових програм.
Зміст
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ У ПОДРУЖНІХ ВІДНОСИНАХ......10
1.1. Поняття прив’язаності та основні положення………….…….………...….10
1.2. Типи прив’язаності та особливості взаємодії партнерів з різними типами прив’язаності у подружніх відносинах….…………………………………14
1.3. Прив’язаність та поняття залежності і протизалежності…….……...……22
1.4. Прив’язаність і травма розвитку…………………………………………....29
1.5. Чотирьохстадійна модель розвитку людини та подружні відносини……33
Висновки до розділу 1...……………………………………...……………………39
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОСЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕРЕКОНАНЬ ПОДРУЖЖЯ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ………................................……………………...41
2.1. Методи та організація дослідження …………………...………………...….41
2.1.1. Досліджувана група. ………………….……………...……………….....….41
2.1.2. Опис умов і процедури дослідження. …………………...……………...….41
2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження психосемантичної структури соціальних переконань подружжя з різними типами прив’язаності……………………………………………………………………….49
2.2.1.Самооцінка генералізованого типу прив’язаності респондентів…….…...49
2.2.2. Діагностика міжособистісної залежності... ………………………………51
2.2.3. Соціальні аксіоми осіб з різними типами прив’язаності……………….....52
2.2.4. Семантична диференціація поняття близькості до партнера …………….54
2.2.5. Порівняльний аналіз структури соціальних переконань подружжя з різними типами прив’язаності…………………………………………………….56
2.3. Методичні рекомендації різних психотерапевтичних напрямків з терапії та профілактики міжособистісної залежності, для роботи з подружжями з різними типами прив’язаності.…………………………………………………….....…......75
Висновки до розділу 2…………………………………………………………..…80
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………..……………………………………………......82
ДОДАТКИ………………………...……………………………………………......84
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...…………….....94
Вступ …………………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ У ПОДРУЖНІХ ВІДНОСИНАХ......10
1.1. Поняття прив’язаності та основні положення………….…….………...….10
1.2. Типи прив’язаності та особливості взаємодії партнерів з різними типами прив’язаності у подружніх відносинах….…………………………………14
1.3. Прив’язаність та поняття залежності і протизалежності…….……...……22
1.4. Прив’язаність і травма розвитку…………………………………………....29
1.5. Чотирьохстадійна модель розвитку людини та подружні відносини……33
Висновки до розділу 1...……………………………………...……………………39
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОСЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕРЕКОНАНЬ ПОДРУЖЖЯ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ………................................……………………...41
2.1. Методи та організація дослідження …………………...………………...….41
2.1.1. Досліджувана група. ………………….……………...……………….....….41
2.1.2. Опис умов і процедури дослідження. …………………...……………...….41
2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження психосемантичної структури соціальних переконань подружжя з різними типами прив’язаності……………………………………………………………………….49
2.2.1.Самооцінка генералізованого типу прив’язаності респондентів…….…...49
2.2.2. Діагностика міжособистісної залежності... ………………………………51
2.2.3. Соціальні аксіоми осіб з різними типами прив’язаності……………….....52
2.2.4. Семантична диференціація поняття близькості до партнера …………….54
2.2.5. Порівняльний аналіз структури соціальних переконань подружжя з різними типами прив’язаності…………………………………………………….56
2.3. Методичні рекомендації різних психотерапевтичних напрямків з терапії та профілактики міжособистісної залежності, для роботи з подружжями з різними типами прив’язаності.…………………………………………………….....…......75
Висновки до розділу 2…………………………………………………………..…80
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………..……………………………………………......82
ДОДАТКИ………………………...……………………………………………......84
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...…………….....94
Покликання
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Крюкова Т.Л., Григорова Т.П. Деструктивная привязанность в отношениях взрослых мужчин и женщин: стресс и совладание с ним // Психологические исследования. 2015. Т. 8, № 44. С. 2. URL: http://psystudy.ru/num/2015v8n44/1205-krukova44.html#e3 (дата обращения: 19.03.2019)
2. Ягнюк К.В. Влияние стилей привязанности на поведение в ситуации развода // Журнал Практической Психологии и Психоанализа. 2003. №3. URL: http://psyjournal.ru/articles/vliyanie-stiley-pr... (дата обращения: 19.03.2019)
3. Боулби Дж. Создание и разрушение эмоциональных связей / Пер. с англ. В.В. Старовойтова —2-е изд. — М.: Академический проект, 2004. – 232 с.
4. Боулби Дж. Привязанность. – М.:Гардарики, 2003. –477 с.
5. Карл Хайнц Бриш Терапия нарушений привязанности: От теории к практике. Пер. с нем. С. И. Дубинской: Когито-Центр; Москва; 2014. – 316 с.
6. Уайнхолд Б., Уайнхолд Дж. Осовобождение от созависимости / Перевод с английиского А.Г. Чеславской – М.: Независимая фирма «Класс», 2014. – 224 с. – (Библиотека психологии и психотерапии, вып. 103).
7. Уайнхолд Б. Противозависимость: бегство от близости / Б. Уайнхолд, Дж. Уайнхолд / пер. с англ. Е. Бабенко, Г. Смолин. – Каменец-Подольский: Аксиома, 2009. – 328 с.
8. Старшенбаум Г.В. Аддиктология. Психология и психотерапия зависимостей (Клиническая психология) - М.: Когито-Центр. Серия: Клиническая психология. 2006. - 368 c.
9. Карпан К.Н. Аддикция и особенности зависимой личности: Методическое пособие, 2015. – 43с.
10. Фромм Э. Искусство любить. СПб.: ИД «Азбука – классика», 2007.
11. Хейли Дж., Эриксон М. Стратегии семейной терапии/ Перевод с англ. - М.: Институт Общегуманитарных исследований, 2001 – 448 с.
12. Лисина М.И. Формирование личности ребенка в общении. СПб.: Питер, 2009, 320 с.
13. Мясищев В.Н. Психология отношений // Избр. психол. труды. М.; Воронеж, 1998. – 368 с.
14. Плешкова Н.Л. Психологическое взаимодействие и привязанность матери и ребенка: Учебно-методическое пособие. - СПб.,2011. – 40 с.
15. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний: Пер. с чешск. - М.: Медицина, 1991. – 336 с.
16. Косаревская Т.Е. Психосемантический подход к исследованию индивидуального сознания: методические рекомендации / Т.Е. Косаревская, Р.Р. Кутькина. Витебск: УО «ВГУ им.П.М.Машерова», 2009. – 61 с.
17. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2004.- 320 с.
18. Галимзянова М.В., Романова Е.В. Эмоциональные переживания, связанные с событиями детства и партнерскими отношениями. Вестник СПбГУ. Сер.12.2011.Вып.1. С. 209 – 216.
19. Эриксон Э.Г. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп. / Пер. с англ. – СПб.: Ленато, ACT, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с.
20. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе / Пер. с англ. — М.: Независимая фирма “Класс”, 2001. — 480 с. — (Библиотека психологии и психотерапии, вып. 49).
21. Крэйн У. Теории развития. Секреты формирования личности. – 5-е междунар. изд. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 512 с.
22. Fraley R.C., Shaver R.P. Adult Romantic Attachment: Theoretical Developments, Emerging Controversies, and Unanswered Questions. Review of General Psychology, 2000, 4(2). pp. 132–154.
23. Funzu R., Cohen O., Ram A.. Attachment and Divorce. // Journal of Family Psychotherapy, 2000, 11 (1). pp. 1 – 20.
24. Ericson E.H. The Life Cycle Completed. New York, NY: W.W.Norton and Co, 1987. 755 pp.
25. Bartholomew K., Henderson A.J.Z., Dutton D.G. Insecure attachment and abusive intimate relationships. In: C. Clulow (Ed.), Adult attachment and couple psychotherapy: Applying the "secure base" in practice and research. London: Brunner-Routledge, 2001. pp. 43–61.
26. Main M., Kaplan N. & Cassidy J. (1985). Security in infancy, childhood and adulthood: A move to the level of representation. In: I. Bretherton & E. Waters (Hrsg.). Growing points of attachment theory and research (Monographs of the Society for Research in Child Development, 209. V. 50. № 1/2). Chicago: The University of Chicago Press. pp. 66–106.
27. Bowlby J. (1973b). Attachment and loss. V. 2: Separation. Anxiety and Anger. NY: Basic Books. Dt.: (1976). 512 pp.
28. Brisch K. H. (1999). Familiäre Bindungen – Die transgenerationale Weitergabe familiären indungsverhaltens. In: E. Reinke (Hrsg.). Psychoanalyse der Familie. Gießen: Psychosozial-Verlag, pp. 7–16.
29. Zimmermann P. & Grossmann K. (1996). Transgenerational aspects of stability in attachment quality between parents and their adolescent children. Vortrag beim Biennial Meeting of the ISSBD Quebec City, Kanada, pp. 12–16.
30. Fonagy P. (1999). The transgenerational transmission of holocaust trauma: Lessons learned from the analysis of an adolescent with obsessive-compulsive disorder. Attachment &Human Development, 1, pp. 92–114.
31. Adshead G. & Bluglass K. (2001). A vicious circle: Transgenerational attachment representations in a case of Factitious Illness by Proxy. Attachment & Human Development, 3, pp. 77–95.
32. Grossmann K. E. (2003). Emmy Werner: Engagement für ein Lebenswerk zum Verständnis menschlicher Entwicklungen über den Lebenslauf In: K. H. Brisch & T. Hellbrügge (Hrsg.). Bindung und Trauma. Risiken und Schutzfaktoren für die Entwicklung von Kindern. Stuttgart: Klett-Соtta, pp. 15–33.
33. Werner E. E. (2007a). Entwicklung zwischen Risiko und Resilienz. In: G. Opp & M. Fingerle (Hrsg.). Was Kinder stärkt. Erziehung zwischen Risiko und Resilienz. 1. Aufl. München: Reinhardt, pp. 20–31.
34. Wemer E. E. (2007b). Resilienz: Ein Uberblick über internationale Längsschnittstudien. In: G. Opp & M. Fingerle (Hrsg.). Was Kinder stärkt. Erziehung zwischen Risiko und Resilienz. 2. Aufl. München: Reinhardt, pp. 311–326.
35. Margaret S. Mahler (1968). On Human Symbiosis and the Vicissitudes of Individuation. New York: Intl Universities Pr Inc; n edition (June 1, 1968). 271 pp.
36. Perry, BD Incubated in Terror: Neurodevelopmental Factors in the ‘Cycle of Violence’ In: Children, Youth and Violence: The Search for Solutions (J Osofsky, Ed.). Guilford Press, New York, pp 124-148, 1997
1. Крюкова Т.Л., Григорова Т.П. Деструктивная привязанность в отношениях взрослых мужчин и женщин: стресс и совладание с ним // Психологические исследования. 2015. Т. 8, № 44. С. 2. URL: http://psystudy.ru/num/2015v8n44/1205-krukova44.html#e3 (дата обращения: 19.03.2019)
2. Ягнюк К.В. Влияние стилей привязанности на поведение в ситуации развода // Журнал Практической Психологии и Психоанализа. 2003. №3. URL: http://psyjournal.ru/articles/vliyanie-stiley-pr... (дата обращения: 19.03.2019)
3. Боулби Дж. Создание и разрушение эмоциональных связей / Пер. с англ. В.В. Старовойтова —2-е изд. — М.: Академический проект, 2004. – 232 с.
4. Боулби Дж. Привязанность. – М.:Гардарики, 2003. –477 с.
5. Карл Хайнц Бриш Терапия нарушений привязанности: От теории к практике. Пер. с нем. С. И. Дубинской: Когито-Центр; Москва; 2014. – 316 с.
6. Уайнхолд Б., Уайнхолд Дж. Осовобождение от созависимости / Перевод с английиского А.Г. Чеславской – М.: Независимая фирма «Класс», 2014. – 224 с. – (Библиотека психологии и психотерапии, вып. 103).
7. Уайнхолд Б. Противозависимость: бегство от близости / Б. Уайнхолд, Дж. Уайнхолд / пер. с англ. Е. Бабенко, Г. Смолин. – Каменец-Подольский: Аксиома, 2009. – 328 с.
8. Старшенбаум Г.В. Аддиктология. Психология и психотерапия зависимостей (Клиническая психология) - М.: Когито-Центр. Серия: Клиническая психология. 2006. - 368 c.
9. Карпан К.Н. Аддикция и особенности зависимой личности: Методическое пособие, 2015. – 43с.
10. Фромм Э. Искусство любить. СПб.: ИД «Азбука – классика», 2007.
11. Хейли Дж., Эриксон М. Стратегии семейной терапии/ Перевод с англ. - М.: Институт Общегуманитарных исследований, 2001 – 448 с.
12. Лисина М.И. Формирование личности ребенка в общении. СПб.: Питер, 2009, 320 с.
13. Мясищев В.Н. Психология отношений // Избр. психол. труды. М.; Воронеж, 1998. – 368 с.
14. Плешкова Н.Л. Психологическое взаимодействие и привязанность матери и ребенка: Учебно-методическое пособие. - СПб.,2011. – 40 с.
15. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний: Пер. с чешск. - М.: Медицина, 1991. – 336 с.
16. Косаревская Т.Е. Психосемантический подход к исследованию индивидуального сознания: методические рекомендации / Т.Е. Косаревская, Р.Р. Кутькина. Витебск: УО «ВГУ им.П.М.Машерова», 2009. – 61 с.
17. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2004.- 320 с.
18. Галимзянова М.В., Романова Е.В. Эмоциональные переживания, связанные с событиями детства и партнерскими отношениями. Вестник СПбГУ. Сер.12.2011.Вып.1. С. 209 – 216.
19. Эриксон Э.Г. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп. / Пер. с англ. – СПб.: Ленато, ACT, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с.
20. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе / Пер. с англ. — М.: Независимая фирма “Класс”, 2001. — 480 с. — (Библиотека психологии и психотерапии, вып. 49).
21. Крэйн У. Теории развития. Секреты формирования личности. – 5-е междунар. изд. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 512 с.
22. Fraley R.C., Shaver R.P. Adult Romantic Attachment: Theoretical Developments, Emerging Controversies, and Unanswered Questions. Review of General Psychology, 2000, 4(2). pp. 132–154.
23. Funzu R., Cohen O., Ram A.. Attachment and Divorce. // Journal of Family Psychotherapy, 2000, 11 (1). pp. 1 – 20.
24. Ericson E.H. The Life Cycle Completed. New York, NY: W.W.Norton and Co, 1987. 755 pp.
25. Bartholomew K., Henderson A.J.Z., Dutton D.G. Insecure attachment and abusive intimate relationships. In: C. Clulow (Ed.), Adult attachment and couple psychotherapy: Applying the "secure base" in practice and research. London: Brunner-Routledge, 2001. pp. 43–61.
26. Main M., Kaplan N. & Cassidy J. (1985). Security in infancy, childhood and adulthood: A move to the level of representation. In: I. Bretherton & E. Waters (Hrsg.). Growing points of attachment theory and research (Monographs of the Society for Research in Child Development, 209. V. 50. № 1/2). Chicago: The University of Chicago Press. pp. 66–106.
27. Bowlby J. (1973b). Attachment and loss. V. 2: Separation. Anxiety and Anger. NY: Basic Books. Dt.: (1976). 512 pp.
28. Brisch K. H. (1999). Familiäre Bindungen – Die transgenerationale Weitergabe familiären indungsverhaltens. In: E. Reinke (Hrsg.). Psychoanalyse der Familie. Gießen: Psychosozial-Verlag, pp. 7–16.
29. Zimmermann P. & Grossmann K. (1996). Transgenerational aspects of stability in attachment quality between parents and their adolescent children. Vortrag beim Biennial Meeting of the ISSBD Quebec City, Kanada, pp. 12–16.
30. Fonagy P. (1999). The transgenerational transmission of holocaust trauma: Lessons learned from the analysis of an adolescent with obsessive-compulsive disorder. Attachment &Human Development, 1, pp. 92–114.
31. Adshead G. & Bluglass K. (2001). A vicious circle: Transgenerational attachment representations in a case of Factitious Illness by Proxy. Attachment & Human Development, 3, pp. 77–95.
32. Grossmann K. E. (2003). Emmy Werner: Engagement für ein Lebenswerk zum Verständnis menschlicher Entwicklungen über den Lebenslauf In: K. H. Brisch & T. Hellbrügge (Hrsg.). Bindung und Trauma. Risiken und Schutzfaktoren für die Entwicklung von Kindern. Stuttgart: Klett-Соtta, pp. 15–33.
33. Werner E. E. (2007a). Entwicklung zwischen Risiko und Resilienz. In: G. Opp & M. Fingerle (Hrsg.). Was Kinder stärkt. Erziehung zwischen Risiko und Resilienz. 1. Aufl. München: Reinhardt, pp. 20–31.
34. Wemer E. E. (2007b). Resilienz: Ein Uberblick über internationale Längsschnittstudien. In: G. Opp & M. Fingerle (Hrsg.). Was Kinder stärkt. Erziehung zwischen Risiko und Resilienz. 2. Aufl. München: Reinhardt, pp. 311–326.
35. Margaret S. Mahler (1968). On Human Symbiosis and the Vicissitudes of Individuation. New York: Intl Universities Pr Inc; n edition (June 1, 1968). 271 pp.
36. Perry, BD Incubated in Terror: Neurodevelopmental Factors in the ‘Cycle of Violence’ In: Children, Youth and Violence: The Search for Solutions (J Osofsky, Ed.). Guilford Press, New York, pp 124-148, 1997