АКТИВІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
Автор(ка)
Іванова Олеся Сергіївна
Ступінь
Магістр
Група
ЛОГм-1-22-1.4.д
Спеціальність
016 Логопедія
Кафедра
Кафедра спеціальної та інклюзивної освіти
Анотація
Актуальність дослідження. Теорія і практика формування комунікативної діяльності є однією з центральних проблем спеціальної педагогіки та логодидактики. Знаходячись у складній діалектичній взаємодії з психічною діяльністю дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами, мовлення є головною умовою розвитку, насамперед, комунікативного. Мовлення виконує когнітивну, регулюючу і комунікативну функції, є «каналом розвитку інтелекту» дитини, створює умови для корекції її пізнавальної діяльності і забезпечує засобами для благополучної соціальної взаємодії з оточуючими людьми.
Актуальність дослідження обумовлена з одного боку, тривалою організацією дистанційного навчання, що спричинила комунікативний дефіцит у дітей у період пандемії, військового стану, з іншого – комунікативна діяльність впливає на рівень навчальних досягнень, шкільної адаптації і соціальної взаємодії та є ресурсом ефективності та добробуту майбутнього дорослого життя. І тому важливого значення набуває питання з активізації комунікативної діяльності молодших школярів із особливими освітніми потребами.
Результатом розбалансування в системі комунікації є комунікативний збій (недостатньо адекватна комунікація, повне нерозуміння комунікантів), що в свою чергу призводить до комунікативної невдачі (не досягнення ініціатором спілкування комунікативної мети, намірів, взаєморозуміння, взаємодії). А непорозуміння між комунікантами, комунікативні невдачі концептуалізуються як комунікативні девіації (відхилення). Незалежно від термінів становлення мовлення і рівня його розвитку, певна група дітей із особливими освітніми потребами не використовують мовлення як засіб комунікації, хоча й реалізує його лише з метою задоволення комунікативних потреб. Патогенетичним механізмом виникнення комунікативних девіацій є деформація практично всіх складових комунікативного акту: психологічних і когнітивних параметрів того хто говорить, контексту та ситуації спілкування, каналів комунікації, засобів мовного коду. Вивчення причин, механізмів і типів комунікативних девіацій у дітей із особливими освітніми потребами дає можливість здійснювати відбір найбільш адекватних засобів і методів їх подолання.
Проблема розвитку комунікативної функції мовлення досліджувалася не лише світовими авторитетами, але і сучасними дослідниками в різних аспектах: медичному (Я. Бікшаєва, Я. Багрій, І. Марцинківський, А. Чуприков та ін.); психологічному (В. Кобильченко, І. Мартиненко, О. Мякушко, К. Островська, Т. Піроженко, О. Романчук, Т. Скрипник, В. Тарасун, М. Шеремет, Д. Шульженко та ін.); психолінгвістичному (Є. Соботович та ін.); лінгвістичному (Л. Мацько, М. Плющ, В. Русанівський та ін.); педагогічному (Г. Білавич, М. Копчук-Кашецька, К. Луцько, Т. Сак та ін.) та логопедичному (Н. Бабич, Н. Базима, С. Конопляста, Т. Куценко, Н. Лопатинська, А. Пєхарєва, І. Самойлова, К. Тичина ін.).
Питання особливостей вираження негативних невербальних компонентів комунікації дітьми із особливими освітніми потребами вивчали вітчизняні вчені С. Віротченко, О. Дудка, Л. Коваль-Бардаш, Н. Компанець, С. Конопляста, І. Мартиненко, І. Марченко, Т. Сак, Т. Скрипник, Г. Супрун, О. Таран, В. Тищенко, М. Шеремет та ін. Науковцями зафіксовано прояви негативних невербальних емоційних труднощів комунікативної діяльності, зокрема: мовчання, погляд, агресія, нестриманість тощо. В умовах інклюзивного навчання це є перешкодою для спілкування з однокласниками, вчителями, фахівцями команди супроводу тощо, що в свою чергу ускладнює засвоєння навчального матеріалу та самосприйняття такими молодшими школярами. Тому важливим і практично значущим є створення для немовленнєвих молодших школярів умов опанування технологією альтернативної та допоміжної комунікації.
Доцільність використання альтернативних засобів комунікації як ефективного засобу активізації комунікативної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, у яких констатуються комунікативні девіації, доведена вітчизняними науковцями Н. Бабич, О. Боряк, Т. Єжова, Ю. Косенко, О. Козинець, В. Кривоногова, Т. Куценко, Г. Усатенко, М. Чайка та ін. Альтернативні комунікативні методики – це такі методики, які надають можливість дітям з комунікативно-мовленнєвими порушеннями користуватися альтернативними мовленню способами комунікації (реальні об’єкти, фото, картинки, символи, жести) та спрощує розуміння дітьми навколишнього середовища через його чітку організацію.
Незважаючи на підвищену увагу вчених до проблеми діагностики та корекції комунікативної діяльності, динаміку наукових досліджень в цій області та регіональну актуальність проблеми, її практична значущість очевидна, що і зумовило вибір теми дослідження: «Активізація комунікативної діяльності молодших школярів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання».
Мета дослідження: розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність роботи з активізації комунікативної діяльності молодших школярів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання шляхом реалізації Траєкторії розвитку комунікативних навичок.
Для реалізації поставленої мети в процесі дослідження були висунуті наступні завдання:
1. Здійснити аналіз науково-методичної літератури з теоретичних основ порушень комунікативного розвитку у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами, проблеми діагностики та корекції комунікативних девіацій.
2. Визначити стан сформованості комунікативних навичок у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми в умовах інклюзивного навчання.
3. Встановити типологію комунікативних девіацій у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами.
4. Розробити та реалізувати Траєкторію розвитку комунікативних навичок з метою активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання та встановити її ефективність.
Об’єкт дослідження: комунікативна діяльність молодших школярів з особливими освітніми потребами.
Предмет дослідження: процес активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: теорія про закономірності розвитку спілкування в онтогенезі та концептуальні положення про провідну роль мовлення у формуванні особистості дитини (А. Богуш, В. Бондар, С. Конопляста, К. Крутій, О. Проскурняк, Т. Сак, М. Шеремет та ін.); концептуальні моделі комунікації (D. Berlo, M. DeFleur, H. Lasswel, T. Newcomb, W. Schramm, Shannon & Weaver та ін.); положення про роль невербальних засобів як базису спілкування (С. Віротченко, О. Дудка, Л. Коваль-Бардаш, Н. Компанець, С. Конопляста, І. Мартиненко, І. Марченко, Т. Сак, Т. Скрипник, Г. Супрун, О. Таран, В. Тищенко, М. Шеремет та ін.); особливості комунікативного розвитку дітей із особливими освітніми потребами (Ю. Коломієць, В. Кондратенко, С. Конопляста, Н. Лопатинська, І. Мартиненко, І. Марченко, Н. Савінова, Т. Скрипник, Є. Соботович, В. Тарасун, В. Тищенко, М. Шеремет та ін.)
Методи дослідження: теоретичні (вивчення, аналіз, синтез, порівняння, систематизація та теоретичне узагальнення наукових матеріалів зі спеціальної літератури з проблеми дослідження з метою визначення стану і перспектив дослідження, що стали основою для вивчення окресленого питання та формулювання висновків наукової розвідки; методи порівняння, систематизації, узагальнення дали змогу виокремити продуктивні для сьогодення педагогічні та логодидактичні ідеї науковців щодо активізації комунікативної діяльності дітей із особливими освітніми потребами та обґрунтувати Траєкторію розвитку комунікативних навичок з активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми в умовах інклюзивного навчання; емпіричні (бесіда, спостереження, констатувальний і формувальний експерименти сприяли організації дослідження, упровадженню Траєкторії розвитку комунікативних навичок і стали основою для формулювання висновків наукової розвідки); математико-статистичні (кількісно-якісна обробка даних та визначення статистичної значущості отриманих під час експерименту результатів).
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Запорізької гімназії № 66 Запорізької міської ради. В експерименті брали участь діти молодшого шкільного віку, два 4-і класи віком 8-9 років та 5 дітей з типовим розвитком. Контингент дітей із порушеннями функціонування (тип порушень): 4 молодші школярі із розладами аутистичного спектра; 1 школяр з інтелектуальними порушеннями. Кількість дітей у сформованих групах – по 5 осіб.
Елементи наукової новизни полягають у поглибленні та розширенні поля впливу на активізацію комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання за допомогою впровадження Траєкторії розвитку комунікативних навичок; визначенні типології комунікативних девіацій у дітей з особливими освітніми потребами.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено та впроваджено в практику закладу освіти з інклюзивним навчанням Траєкторію розвитку комунікативних навичок, яка сприяла активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами, і може бути використана командою супроводу в закладах освіти та батьками.
Апробація результатів дослідження. Апробація здійснювалась на базі Запорізької гімназії № 66 Запорізької міської ради (довідка про впровадження). Основні положення і результати дослідження:
- представлено на студентській науково-практичній конференції «Перші кроки у науку» Факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ (09.11.2023);
- представлено на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми логопедії та логопсихології», 18-19 жовтня 2023 р., сертифікат № 23/38 від 19 жовтня 2023 р.
- підготовлено та опубліковано у співавторстві з науковим керівником наукову статтю: Лопатинська Н.А., Іванова О.С. Активізація комунікативної діяльності молодших школярів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Актуальні питання у сучасній науці. Вип. 10(16). 2023. С. 589-599. Журнал індексується у Index Copernicus, включено до переліку наукових фахових видань України (категорія «Б»);
- підготовлено та прийнято до друку тези: Лопатинська Н.А., Іванова О.С. Особливості сформованості комунікативних навичок у молодших школярів із особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного освітнього середовища. The 2nd International scientific and practical conference «Current challenges of science and education» (October 16-18, 2023) MDPC Publishing, Berlin, Germany. 2023. С. 189-196.
Структура магістерської роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг становить 163 сторінок друкованого тексту, з них 90 – основного тексту. Список використаних джерел – 85 назв, з них 12 – іноземні.
Актуальність дослідження обумовлена з одного боку, тривалою організацією дистанційного навчання, що спричинила комунікативний дефіцит у дітей у період пандемії, військового стану, з іншого – комунікативна діяльність впливає на рівень навчальних досягнень, шкільної адаптації і соціальної взаємодії та є ресурсом ефективності та добробуту майбутнього дорослого життя. І тому важливого значення набуває питання з активізації комунікативної діяльності молодших школярів із особливими освітніми потребами.
Результатом розбалансування в системі комунікації є комунікативний збій (недостатньо адекватна комунікація, повне нерозуміння комунікантів), що в свою чергу призводить до комунікативної невдачі (не досягнення ініціатором спілкування комунікативної мети, намірів, взаєморозуміння, взаємодії). А непорозуміння між комунікантами, комунікативні невдачі концептуалізуються як комунікативні девіації (відхилення). Незалежно від термінів становлення мовлення і рівня його розвитку, певна група дітей із особливими освітніми потребами не використовують мовлення як засіб комунікації, хоча й реалізує його лише з метою задоволення комунікативних потреб. Патогенетичним механізмом виникнення комунікативних девіацій є деформація практично всіх складових комунікативного акту: психологічних і когнітивних параметрів того хто говорить, контексту та ситуації спілкування, каналів комунікації, засобів мовного коду. Вивчення причин, механізмів і типів комунікативних девіацій у дітей із особливими освітніми потребами дає можливість здійснювати відбір найбільш адекватних засобів і методів їх подолання.
Проблема розвитку комунікативної функції мовлення досліджувалася не лише світовими авторитетами, але і сучасними дослідниками в різних аспектах: медичному (Я. Бікшаєва, Я. Багрій, І. Марцинківський, А. Чуприков та ін.); психологічному (В. Кобильченко, І. Мартиненко, О. Мякушко, К. Островська, Т. Піроженко, О. Романчук, Т. Скрипник, В. Тарасун, М. Шеремет, Д. Шульженко та ін.); психолінгвістичному (Є. Соботович та ін.); лінгвістичному (Л. Мацько, М. Плющ, В. Русанівський та ін.); педагогічному (Г. Білавич, М. Копчук-Кашецька, К. Луцько, Т. Сак та ін.) та логопедичному (Н. Бабич, Н. Базима, С. Конопляста, Т. Куценко, Н. Лопатинська, А. Пєхарєва, І. Самойлова, К. Тичина ін.).
Питання особливостей вираження негативних невербальних компонентів комунікації дітьми із особливими освітніми потребами вивчали вітчизняні вчені С. Віротченко, О. Дудка, Л. Коваль-Бардаш, Н. Компанець, С. Конопляста, І. Мартиненко, І. Марченко, Т. Сак, Т. Скрипник, Г. Супрун, О. Таран, В. Тищенко, М. Шеремет та ін. Науковцями зафіксовано прояви негативних невербальних емоційних труднощів комунікативної діяльності, зокрема: мовчання, погляд, агресія, нестриманість тощо. В умовах інклюзивного навчання це є перешкодою для спілкування з однокласниками, вчителями, фахівцями команди супроводу тощо, що в свою чергу ускладнює засвоєння навчального матеріалу та самосприйняття такими молодшими школярами. Тому важливим і практично значущим є створення для немовленнєвих молодших школярів умов опанування технологією альтернативної та допоміжної комунікації.
Доцільність використання альтернативних засобів комунікації як ефективного засобу активізації комунікативної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, у яких констатуються комунікативні девіації, доведена вітчизняними науковцями Н. Бабич, О. Боряк, Т. Єжова, Ю. Косенко, О. Козинець, В. Кривоногова, Т. Куценко, Г. Усатенко, М. Чайка та ін. Альтернативні комунікативні методики – це такі методики, які надають можливість дітям з комунікативно-мовленнєвими порушеннями користуватися альтернативними мовленню способами комунікації (реальні об’єкти, фото, картинки, символи, жести) та спрощує розуміння дітьми навколишнього середовища через його чітку організацію.
Незважаючи на підвищену увагу вчених до проблеми діагностики та корекції комунікативної діяльності, динаміку наукових досліджень в цій області та регіональну актуальність проблеми, її практична значущість очевидна, що і зумовило вибір теми дослідження: «Активізація комунікативної діяльності молодших школярів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання».
Мета дослідження: розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність роботи з активізації комунікативної діяльності молодших школярів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання шляхом реалізації Траєкторії розвитку комунікативних навичок.
Для реалізації поставленої мети в процесі дослідження були висунуті наступні завдання:
1. Здійснити аналіз науково-методичної літератури з теоретичних основ порушень комунікативного розвитку у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами, проблеми діагностики та корекції комунікативних девіацій.
2. Визначити стан сформованості комунікативних навичок у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми в умовах інклюзивного навчання.
3. Встановити типологію комунікативних девіацій у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами.
4. Розробити та реалізувати Траєкторію розвитку комунікативних навичок з метою активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання та встановити її ефективність.
Об’єкт дослідження: комунікативна діяльність молодших школярів з особливими освітніми потребами.
Предмет дослідження: процес активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: теорія про закономірності розвитку спілкування в онтогенезі та концептуальні положення про провідну роль мовлення у формуванні особистості дитини (А. Богуш, В. Бондар, С. Конопляста, К. Крутій, О. Проскурняк, Т. Сак, М. Шеремет та ін.); концептуальні моделі комунікації (D. Berlo, M. DeFleur, H. Lasswel, T. Newcomb, W. Schramm, Shannon & Weaver та ін.); положення про роль невербальних засобів як базису спілкування (С. Віротченко, О. Дудка, Л. Коваль-Бардаш, Н. Компанець, С. Конопляста, І. Мартиненко, І. Марченко, Т. Сак, Т. Скрипник, Г. Супрун, О. Таран, В. Тищенко, М. Шеремет та ін.); особливості комунікативного розвитку дітей із особливими освітніми потребами (Ю. Коломієць, В. Кондратенко, С. Конопляста, Н. Лопатинська, І. Мартиненко, І. Марченко, Н. Савінова, Т. Скрипник, Є. Соботович, В. Тарасун, В. Тищенко, М. Шеремет та ін.)
Методи дослідження: теоретичні (вивчення, аналіз, синтез, порівняння, систематизація та теоретичне узагальнення наукових матеріалів зі спеціальної літератури з проблеми дослідження з метою визначення стану і перспектив дослідження, що стали основою для вивчення окресленого питання та формулювання висновків наукової розвідки; методи порівняння, систематизації, узагальнення дали змогу виокремити продуктивні для сьогодення педагогічні та логодидактичні ідеї науковців щодо активізації комунікативної діяльності дітей із особливими освітніми потребами та обґрунтувати Траєкторію розвитку комунікативних навичок з активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми в умовах інклюзивного навчання; емпіричні (бесіда, спостереження, констатувальний і формувальний експерименти сприяли організації дослідження, упровадженню Траєкторії розвитку комунікативних навичок і стали основою для формулювання висновків наукової розвідки); математико-статистичні (кількісно-якісна обробка даних та визначення статистичної значущості отриманих під час експерименту результатів).
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Запорізької гімназії № 66 Запорізької міської ради. В експерименті брали участь діти молодшого шкільного віку, два 4-і класи віком 8-9 років та 5 дітей з типовим розвитком. Контингент дітей із порушеннями функціонування (тип порушень): 4 молодші школярі із розладами аутистичного спектра; 1 школяр з інтелектуальними порушеннями. Кількість дітей у сформованих групах – по 5 осіб.
Елементи наукової новизни полягають у поглибленні та розширенні поля впливу на активізацію комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання за допомогою впровадження Траєкторії розвитку комунікативних навичок; визначенні типології комунікативних девіацій у дітей з особливими освітніми потребами.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено та впроваджено в практику закладу освіти з інклюзивним навчанням Траєкторію розвитку комунікативних навичок, яка сприяла активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами, і може бути використана командою супроводу в закладах освіти та батьками.
Апробація результатів дослідження. Апробація здійснювалась на базі Запорізької гімназії № 66 Запорізької міської ради (довідка про впровадження). Основні положення і результати дослідження:
- представлено на студентській науково-практичній конференції «Перші кроки у науку» Факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ (09.11.2023);
- представлено на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми логопедії та логопсихології», 18-19 жовтня 2023 р., сертифікат № 23/38 від 19 жовтня 2023 р.
- підготовлено та опубліковано у співавторстві з науковим керівником наукову статтю: Лопатинська Н.А., Іванова О.С. Активізація комунікативної діяльності молодших школярів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Актуальні питання у сучасній науці. Вип. 10(16). 2023. С. 589-599. Журнал індексується у Index Copernicus, включено до переліку наукових фахових видань України (категорія «Б»);
- підготовлено та прийнято до друку тези: Лопатинська Н.А., Іванова О.С. Особливості сформованості комунікативних навичок у молодших школярів із особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного освітнього середовища. The 2nd International scientific and practical conference «Current challenges of science and education» (October 16-18, 2023) MDPC Publishing, Berlin, Germany. 2023. С. 189-196.
Структура магістерської роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг становить 163 сторінок друкованого тексту, з них 90 – основного тексту. Список використаних джерел – 85 назв, з них 12 – іноземні.
Зміст
ВСТУП……………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОМУНІКАТИВНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ………………………………………………....
1.1. Різновекторність підходів до дослідження питання змісту та структури комунікативної діяльності………………………………………………………..
1.2. Концепт «комунікативна діяльність» як базова категорія дослідження..
1.3. Комунікативний розвиток молодших школярів із особливими освітніми потребами в психолого-педагогічних та логопедичних дослідженнях……….
Висновки до першого розділу…………………………………………………..
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ……………………………..
2.1. Діагностика стану сформованості комунікативної діяльності молодших школярів із особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання та її результати …………………………………………………….…...
2.2. Типологія комунікативних девіацій та рівні сформованості комунікативних навичок молодших школярів із особливими освітніми потребами…………………………………………………………………………
Висновки до другого розділу……………………………………………………
РОЗДІЛ 3. АКТИВІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ КОМУНІКАТИВНОЇ СИСТЕМИ ОБМІНУ КАРТКАМИ..
3.1. Модель роботи з активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання засобами комунікативної системи обміну картками (PECS)……………………………………………………………………………..
3.2. Динаміка показників рівнів сформованості комунікативних навичок молодших школярів із особливими освітніми потребами……………………….
Висновки до третього розділу…………………………………………………
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОМУНІКАТИВНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ………………………………………………....
1.1. Різновекторність підходів до дослідження питання змісту та структури комунікативної діяльності………………………………………………………..
1.2. Концепт «комунікативна діяльність» як базова категорія дослідження..
1.3. Комунікативний розвиток молодших школярів із особливими освітніми потребами в психолого-педагогічних та логопедичних дослідженнях……….
Висновки до першого розділу…………………………………………………..
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ……………………………..
2.1. Діагностика стану сформованості комунікативної діяльності молодших школярів із особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання та її результати …………………………………………………….…...
2.2. Типологія комунікативних девіацій та рівні сформованості комунікативних навичок молодших школярів із особливими освітніми потребами…………………………………………………………………………
Висновки до другого розділу……………………………………………………
РОЗДІЛ 3. АКТИВІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ КОМУНІКАТИВНОЇ СИСТЕМИ ОБМІНУ КАРТКАМИ..
3.1. Модель роботи з активізації комунікативної діяльності дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання засобами комунікативної системи обміну картками (PECS)……………………………………………………………………………..
3.2. Динаміка показників рівнів сформованості комунікативних навичок молодших школярів із особливими освітніми потребами……………………….
Висновки до третього розділу…………………………………………………
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….
Покликання
1. Базима Н. В. Формування мовленнєвої активності у дітей з
аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку : автореферат дис. ...
канд. пед. наук : 13.00.03. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2014. 20
с.
2. Байкіна Н.Г., Пиптюк П.Ф., Поддуєва О.О. Особливості
функціонального стану аналізаторів, які беруть участь у руховій діяльності на
заняттях оздоровчим туризмом. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у
сучасному суспільстві. № 3. 2012. С. 126–130.
3. Байкіна Н.Г., Крет Я.В. Засвоєння навчальної програми учнями з
порушенням спектру аутизму. Вісник Запорізького національного університету.
№ 2(13). 2010. С. 17-26.
4. Баранець І. В. Методика формування комунікативної
компетентності у дітей старшого дошкільного віку із моторною алалією. Засоби
навчальної та наукової діяльності. 2020. № 54. С. 67–88.
5. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ, видавничий
центр «Академія», 2004. 344 с.
6. Бессонова Є. М., Юнусова А. А. Гра як засіб розвитку
комунікативних навичок дітей з розладами аутичного спектра Є. М. Бессонова.
Дитина з особливими потребами. Інклюзивна освіта. Дефектологія.
Корекційна робота. № 1. 2016. С. 7-9
7. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання : навч.-метод. посіб.
Київ, ІЗМН, 1998. 204 с.
8. Боряк О. В. Концептуально-стратегічний модуль функціональної
системи формування та корекції мовленнєвої діяльності молодших школярів із
інтелектуальними порушеннями. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи
розбудови: зб. наук. праць. Київ : ТОВ «Наша друкарня», 2018. Вип. 14. С.
20–28.
9. Боряк О. В. Педагогічна технологія формування та корекції
мовленнєвої діяльності молодших школярів із інтелектуальними порушеннями.
Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Київ : Вид-во НПУ імені М.
П. Драгоманова, 2018. № 36. C. 17–23.
10. Геращенко С. І. Стан сформованості монологічного мовлення у
розумово відсталих учнів 7–9 класів. Науковий часопис НПУ імені М. П.
Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. № 19.
2011. С. 25–28
11. Голуб Н. М. Використання наочності в логокорекційній роботі з
молодшими школярами із ЗНМ та порушеннями писемного мовлення. Освіта
осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. Вип. 10. 2015. С. 32–39
12. Данілавічютє Е.А. Нейродинамічна основа моделювання мовлення
та дрібної моторики в контексті комплексної технології надання допомоги при
ДЦП. Особлива дитина: навчання і виховання. 2015. № 4. С. 8–16.
13. Данілавічютє Е.А. Психолінгвістика правопису у контексті
сучасного підручника для школярів із тяжкими порушеннями мовлення.
Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць / [ред. кол. ; голов. ред.
О.М. Топузов]. К.: Педагогічна думка, 2016. Вип. 17. С. 109–123.
14. Данілавічютє Е. А. Нейродинамічна основа моделювання мовлення
та дрібної моторики в контексті комплексної технології надання допомоги при
ДЦП. Особлива дитина: навчання і виховання . 2015. № 4. С. 8–16. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/DLog_2015_4_3
15. Державний стандарт початкової освіти (у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 р. № 688
16. Геращенко С.І. Формування комунікативних умінь у розумово
відсталих старшокласників у процесі вивчення граматики (на матеріалі
вивчення прикметника): автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.03. Нац. пед. ун-
т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2010. 22 с.
17. Єжова Т. Є. Використання комунікативних вправ у процесі
засвоєння соціального досвіду спілкування дітей із порушеннями слуху в
умовах дозвілля (на матеріалі дисципліни «Українська жестова мова», 6 клас).
Особлива дитина: навчання і виховання. 2016. № 1. С. 54-61.
18. Зайченко Г. Д. Формування комунікативних навичок у дітей з
розладами аутичного спектра шляхом використання ігрових прийомів. Освіта
осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. Вип. 4 (2). 2013. С. 122-131.
19. Заплатинська А.Б. Особливості використання нейрокорекційних
вправ у процесі організації навчання молодших школярів у закладах освіти з
інклюзивною формою навчання. Актуальні проблеми ортопедагогіки,
ортопсихології та реабілітології: Матеріали ІV Міжнародної науково-
практичної конференції «Актуальні проблеми ортопедагогіки. Київ : Альянт,
2021. С. 91‒94.
20. Зінорук А. Сутність поняття «комунікативні уміння». Молодь і
ринок. Вип. 3/201. 2022. С. 196-201.
21. Кононова М. М., Єланська Д.В. Особливості формування
комунікативних навичок у старших дошкільників з розладами аутистичного
спектра: навчально-методичний посібник. Полтава: ПНПУ імені В. Г.
Короленка. 2020. 75 с.
22. Компанець Н.М., Коваль-Бардаш Л.В. Включення дітей з
особливими потребами у соціальне середовище: особливості формування
комунікації та подолання поведінкових розладів. Київ, 2020. 137 с.
23. Комплексна програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом
«Розквіт» / Наук. кер. та заг. ред. Т. В. Скрипник. Київ. 2013. 234 с.
24. Кочерга О.В., Шорохова В.В. Використання балансувальної дошки
доктора Френка Белгау в навчально-корекційній роботі з учнями 1-4 класів.
Київ : Видавничий дім «Слово», 2015. 64 с.
25. Куницька Т. О. Метод сенсорної інтеграції в роботі корекційного
педагога: методичний посібник. Кам'янець-Подільський, 2015. 58 с.
26. Куценко Т.О. Куценко Т. О. Розвиток комунікації у дітей з
аутизмом: методичні рекомендації. Київ. 2012. 28 с.
27. Линдіна Ю., Соловйова Т., Ткаченко Л., Бєлова О., Лісова Л.,
Бугера Ю. Логопедичні технології в роботі з дітьми з особливими освітніми
потребами. МОЗОК. Широкі дослідження штучного інтелекту та нейронауки.
2023. 14 (3). С. 210-223.
28. Логвінова І. П. До проблеми формування невербальних засобів
комунікативної діяльності дітей із розладами спектра. Логопедія. № 2. 2011. С.
40–44.
29. Логопедія: підручник / За ред. проф. М.К. Шеремет. Вид. 5-те,
доповн. та переробл. Київ, 2019. 856 с.
30. Лопатинська Н.А. До питання діагностики порушень розвитку
комунікативно-мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку із різними
типами мовленнєвого дизонтоґенезу. Актуальні питання корекційної освіти
(педагогічні науки). 2018. Вип. 12. С. 188‒201.
31. Лопатинська Н.А. Диснейроонтогенетичні детермінанти
порушень комунікативно-мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку на
етапі антенатального розвитку. World science. 2019. № 8(48). Vol. 3, August.
С. 4‒8.
32. Лопатинська Н.А. Сучасні нейротехнології у логокорекційній
діяльності дітей дошкільного віку із різними типами мовленнєвого
дизонтогенезу. Колективна монографія. Корекційно-реабілітаційна діяльність в
сучасному освітньому просторі: монографія / за заг. ред. О.В.Боряк, Т.М.
Дегтяренко. Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2019. 257 с. С.
162‒183.
33. Лопатинська Н.А. Системний підхід до нейрологопедичної
діагностики комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку із
різними типами мовленнєвого дизонтоґенезу. Актуальні питання корекційної
освіти (педагогічні науки). 2019. Вип. 15 (2020). С. 130–144.
34. Лопатинська Н.А. Нейростимуляційні технології у логопедичній
практиці з дітьми дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення.
International Journal of Innovative Technologies in Social Science. 3(24). March
2020. Warsaw, Poland, 2020. С. 3‒11.
35. Мартиненко І. В. Особливості комунікативної діяльності дітей
старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення : монографія
/ І. В. Мартиненко. К.: ДІА, 2016. 304 с.
36. Мартиненко І. В. Психологічні засади формування комунікативної
діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями
мовлення: дис. … д-ра психол. наук: 19.00.08. Нац. пед. ун-т ім. М. П.
Драгоманова. Київ, 2017. 502 с.
37. Мартинюк І. А. Патопсихологія : навч. посіб. Київ: Центр учбової
літератури, 2008. 208 с.
38. Марченко І.С. Можливості комунікації дітей із тяжкими
порушеннями мовлення. Інтеграція науки і практики в умовах модернізації
спеціальної освіти України: збірка матеріалів Всеукраїнської науково-
практичної конференції 23-24 березня 2023 року / за заг.ред. С. Д. Яковлевої,
Н. В. Кабельнікової. Івано-Франківськ, 2023. С. 121-128.
39. Марченко І.С. Дудка О.О. Особливості комунікативного розвитку
дітей середнього дошкільного віку і з загальним недорозвиненням мовлення.
Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П.
Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. Вип.
29. 2015. С. 60-66.
40. Марущак О. М. Формування комунікативної компетентності
молодших школярів засобами дитячої періодики: Методичні рекомендації.
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2017. 134 с.
41. Недозим І. В. Учні початкових класів із розладами аутистичного
спектра: навчання та розвиток : навчально-методичний посібник. Харків : Вид-
во «Ранок», 2020. 96 с.
42. Островська К.О., Островський І.П. Предикатори мовленнєвого
розвитку дітей з аутизмом. Psychological journal. Volume 6. Issue 10. 2020. С.
107-118.
43. Островська К. О. Аутизм: проблеми психологічної допомоги. Львів:
Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 110 с.
44. Пахомова Н., Баранець І. Ефективність методики формування
комунікативної компетентності у дітей старшого дошкільного віку із моторною
алалією. Психолого-педагогічні проблеми сучасної школи. Вип. 2(8). 2022. С.
49-59.
45. Пахомова Н.Г., Пахомова В.А. Нейропсихолінгвістичні аспекти
реабілітації осіб із порушеннями мовлення органічної ґенези. Корекційно-
реабілітаційна діяльність у сучасному освітньому просторі : монографія / Під
заг. ред. Боряк О.В., Дегтяренко Т.М. Суми: Вид-во СумДПУ імені А.С.
Макаренка, 2019. С. 184–200
46. Піроженко Т. О. Комунікативно-мовленнєвий розвиток молодшого
школяра. Тернопіль: Мандрівець, 2013. 152 с.
47. Подолання бар’єрів спілкування. URL:
https://alexus.com.ua/podolannya-baryeriv-u-spilkuvanni/
48. Проскурняк О. І. Чинники розвитку комунікативної діяльності
розумово відсталих підлітків. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи
розбудови. 2015. Вип. 9. С. 85-92
49. Психолінгвістичні дидактичні технології діагностики і подолання
мовленнєвих порушень у молодших школярів з тяжкими порушеннями
мовлення : навчально-методичний посібник / Е. Данілавічютє, Л. Трофименко,
В. Ільяна, Ю. Рібцун, З. Мартинюк, Г. Грибань. Київ : Інститут спеціальної
педагогіки і психології НАПН України, 2022. 847 с.
50. Рібцун Ю. В. Стандартизація початкової освіти дітей із тяжкими
порушеннями мовлення в умовах Нової української школи. Актуальні питання
гуманітарних наук. Дрогобич : Гельветика. Вип. 23. Т. 3. 2019. С. 139–145.
51. Рубанова Т.В. Методичний матеріал для занять вдома за темою
«Спілкуємось із задоволенням». URL: https://vseosvita.ua/library/metodicnij-
material-dla-zanat-vdoma-za-temou-spilkuemos-iz-zadovolennam-254545.html
52. Савчук І.І. Теорія мовленнєвої комунікації: Методичні матеріали до
семінарів і організації самостійної роботи студентів. Житомир: Редакційно-
видавничий відділ ЖДУ ім. І. Франка, 2018. 55 с
53. Савчук Л.О. Формування комунікативних умінь у дітей
шестирічного віку із затримкою психічного розвитку: дис. … канд. пед. наук:
13.00.03. Інститут спеціальної педагогіки АПН України. Київ, 2006. 22 с.
54. Сак Т. В. Диференційований підхід до навчання учнів з особливими
освітніми потребами. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19
: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. Вип. 26. 2014. С. 215-219
55. Сак Т. В., Логвінова І. П. Формування комунікативної
спрямованості зорового контакту у дітей дошкільного віку із розладами спектру
аутизму. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. Вип. 4(1).
2013. С. 165-173.
56. Скрипник Т.В., Беляк С.В. Роль візуальної підтримки в
комунікативно-мовленнєвому розвитку дітей з аутизмом. Актуальні проблеми
педагогіки, психології та професійної освіти. № 1. 2017. С. 70-75.
57. Скрипник Т. В. Феноменологія аутизму : Монографія. Київ:
Видавництво «Фенікс», 2010. 320 с.
58. Соботович Є.Ф. Вибрані праці з логопедії. К.: Видавничий дім
Дмитра Бураго, 2015. 308 с.
59. Супрун Г. В. До питання адаптації дітей з особливими освітніми
потребами в загальноосвітньому просторі. Освіта осіб з особливими
потребами: шляхи розбудови: наук.-метод. зб. Вип. 4. Частина 2. К.:
Педагогічна думка, 2013. С. 320–338.
60. Сучасна логопедія: інноваційні технології. Збірник тез доповідей
Всеукраїнської науково-практичної конференції / за ред. Н.В. Савінової.
Миколаїв: Миколаївський національний університет імені В.О.
Сухомлинського, 2021. 214 с
61. Тарасун В.В., Хворова Г. М. Концепція розвитку, навчання і
соціалізації дітей з аутизмом: навч. посіб. для вищих навч. Закладів. Київ :
Наук, світ, 2004. 100 с.
62. Тарасун В.В. Морфофункціональна готовність дітей з
особливостями у розвитку до шкільного навчання: діагностика і формування:
монографія. К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені
М.П. Драгоманова, 2008. 294 с.
63. Ткач Х.Я. Обстеження мовленнєвого розвитку дітей з аутизмом і
тяжкими порушеннями мовлення на основі поведінкового підходу: практичний
посібник. Тернопіль: Мандривець, 2021. 136 с.
64. Хворова Г., Котлова Л. Сучасні технології психолого-педагогічного
супроводу дітей з порушеннями розвитку: навчально-методичний посібник.
Житомир: вид-во ЖДУ імені І.Франка, 2023 р. 85 с.
65. Федорова О.В. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь
молодших школярів із тяжкими порушеннями мовлення засобами
прийменникових конструкцій. автореф. … канд. пед. наук: 13.00.03. Нац. пед.
ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2009. 22 с.
66. Чеботарьова І.О. Комунікативна компетентність: теоретичний
аспект. Наукові записки кафедри педагогіки. Вип. ХХХVІ. 2014. С. 205-215.
67. Шапочка К.А. Формування комунікативних умінь та навичок у
молодших школярів із ЗПР в умовах інклюзивного навчання. Освіта осіб з
особливими потребами: шляхи розбудови. Вип. 1. 2010. С. 321-324
68. Шапочка К. А., Ротару Р. М., Шапочка В. А. Особливості
педагогічного супроводу молодшого школяра в інклюзивному освітньому
середовищі. Нотатки сучасної науки. 2023. № 8. С. 8-10.
69. Шевцов А.Г, Ільїна О.В. Нейропсихологічний підхід у корекції
розвитку дітей з психофізичними порушеннями. URL:
https://aqce.com.ua/download/publications/231/210.pdf/ .
70. Шеремет М.К., Кондукова С. В. Особливості мовленнєвого
розвитку дітей з РДА. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського
національного університету імені Івана Огієнка. Серія : Соціально-педагогічна.
Вип. 15. 2010. С. 102-106.
71. Шеремет М.К., Базима Н.В. Розвиток мовленнєвої активності дітей
з аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку: навчально-
методичний посібник. Київ : ДІА. 2017. 192 с.
72. Шульженко Д. І. Основи психологічної корекції аутистичних
порушень у дітей: Монографія. К.: Видавництво Національного педагогічного
університету імені М.П. Драгоманова, 2009. 385 с.
73. Якимчук Г.В. Логопедичний супровід дітей з особливими
мовленнєвими потребами в період воєнного стану: дистанційний формат.
Габітус. Вип. 44. С. 136–142.
74. Bondy A., Horton C., Frost L. Promoting Functional Communication
Within the Home Behavior Analysis in Practice. 2020. URL:
https://doi.org/10.1007/s40617-020-00439-6
75. Hickok G., Poeppel. D. Opinion — The cortical organization of
speech processing. Nature Reviews Neuroscience. 2007. 8. 39–402.
76. Kissine М., Saint-Denis A., Mottron L. Language acquisition can be
truly atypical in autism: Beyond joint attention. Neuroscience & Biobehavioral
Reviews. Volume 153. 2023. URL: https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2023.105384
77. Lasswel H. D. The structure and function of communication in society.
The communication of ideas: A series of addresses. New York : Institutefor Religious
and Social Studies, 1948. P. 37–51
78. Lighta J., Naughtonb D., Carona J. New and emerging AAC technology
supports for children with complex communication needs and their communication
partners: State of the science and future research directions. Augmentative and
alternative communication. URL: https://doi.org/10.1080/07434618.2018.1557251 .
79. Määttä S., Laakso M.-L., Tolvanen A., Ahonen T. and Aro T.
Developmental Trajectories of Early Communication Skills. Journal of Speech
Language and Hearing Research. 55(4). 2012. Doi:10.1044/1092-4388.
80. Ortiz-Mantilla S., Cantiani C., Shafer V. & Benasich А. Minimally-
verbal children with autism show deficits in theta and gamma oscillations during
processing of semantically related visual information. Sci Rep. 2019. pp. 934-945.
81. Rima Abou-Khalil & Wanda G. Webb. Neurology for the Speech-
Language Pathologist. Elsevier, 2023. 288 с.
82. Schramm W. Wrote Many Works On Communications. New York,
1988. P. 4.
83. Thompson-Schill S.L., D’Esposito M., Aguirre G.K., Farah M.J. Role
of the left inferior prefrontal cortex in retrieval of semantic knowledge: A
reevaluation. Proceedings of the National Academy of Sciences of the USA. 1997.
№ 94. Рр.14792–14797.
84. Vaillant E., Geytenbeek J., Oostrom K., Beckerman H., Vermeulen J. &
Buizer A. Determinants of spoken language comprehension in children with cerebral
palsy. Disability and Rehabilitation. URL:
https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/096... .
85. Wanda G. Webb & Richard K. Adler. Neurology For The Speech-
Language Pathologist. 2007. 336 с.
Weaver W., Shannon C. The Mathematical Theory of Communication. University of
Illinois Press, 1963. 125 p.
аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку : автореферат дис. ...
канд. пед. наук : 13.00.03. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2014. 20
с.
2. Байкіна Н.Г., Пиптюк П.Ф., Поддуєва О.О. Особливості
функціонального стану аналізаторів, які беруть участь у руховій діяльності на
заняттях оздоровчим туризмом. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у
сучасному суспільстві. № 3. 2012. С. 126–130.
3. Байкіна Н.Г., Крет Я.В. Засвоєння навчальної програми учнями з
порушенням спектру аутизму. Вісник Запорізького національного університету.
№ 2(13). 2010. С. 17-26.
4. Баранець І. В. Методика формування комунікативної
компетентності у дітей старшого дошкільного віку із моторною алалією. Засоби
навчальної та наукової діяльності. 2020. № 54. С. 67–88.
5. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ, видавничий
центр «Академія», 2004. 344 с.
6. Бессонова Є. М., Юнусова А. А. Гра як засіб розвитку
комунікативних навичок дітей з розладами аутичного спектра Є. М. Бессонова.
Дитина з особливими потребами. Інклюзивна освіта. Дефектологія.
Корекційна робота. № 1. 2016. С. 7-9
7. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання : навч.-метод. посіб.
Київ, ІЗМН, 1998. 204 с.
8. Боряк О. В. Концептуально-стратегічний модуль функціональної
системи формування та корекції мовленнєвої діяльності молодших школярів із
інтелектуальними порушеннями. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи
розбудови: зб. наук. праць. Київ : ТОВ «Наша друкарня», 2018. Вип. 14. С.
20–28.
9. Боряк О. В. Педагогічна технологія формування та корекції
мовленнєвої діяльності молодших школярів із інтелектуальними порушеннями.
Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Київ : Вид-во НПУ імені М.
П. Драгоманова, 2018. № 36. C. 17–23.
10. Геращенко С. І. Стан сформованості монологічного мовлення у
розумово відсталих учнів 7–9 класів. Науковий часопис НПУ імені М. П.
Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. № 19.
2011. С. 25–28
11. Голуб Н. М. Використання наочності в логокорекційній роботі з
молодшими школярами із ЗНМ та порушеннями писемного мовлення. Освіта
осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. Вип. 10. 2015. С. 32–39
12. Данілавічютє Е.А. Нейродинамічна основа моделювання мовлення
та дрібної моторики в контексті комплексної технології надання допомоги при
ДЦП. Особлива дитина: навчання і виховання. 2015. № 4. С. 8–16.
13. Данілавічютє Е.А. Психолінгвістика правопису у контексті
сучасного підручника для школярів із тяжкими порушеннями мовлення.
Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць / [ред. кол. ; голов. ред.
О.М. Топузов]. К.: Педагогічна думка, 2016. Вип. 17. С. 109–123.
14. Данілавічютє Е. А. Нейродинамічна основа моделювання мовлення
та дрібної моторики в контексті комплексної технології надання допомоги при
ДЦП. Особлива дитина: навчання і виховання . 2015. № 4. С. 8–16. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/DLog_2015_4_3
15. Державний стандарт початкової освіти (у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 р. № 688
16. Геращенко С.І. Формування комунікативних умінь у розумово
відсталих старшокласників у процесі вивчення граматики (на матеріалі
вивчення прикметника): автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.03. Нац. пед. ун-
т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2010. 22 с.
17. Єжова Т. Є. Використання комунікативних вправ у процесі
засвоєння соціального досвіду спілкування дітей із порушеннями слуху в
умовах дозвілля (на матеріалі дисципліни «Українська жестова мова», 6 клас).
Особлива дитина: навчання і виховання. 2016. № 1. С. 54-61.
18. Зайченко Г. Д. Формування комунікативних навичок у дітей з
розладами аутичного спектра шляхом використання ігрових прийомів. Освіта
осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. Вип. 4 (2). 2013. С. 122-131.
19. Заплатинська А.Б. Особливості використання нейрокорекційних
вправ у процесі організації навчання молодших школярів у закладах освіти з
інклюзивною формою навчання. Актуальні проблеми ортопедагогіки,
ортопсихології та реабілітології: Матеріали ІV Міжнародної науково-
практичної конференції «Актуальні проблеми ортопедагогіки. Київ : Альянт,
2021. С. 91‒94.
20. Зінорук А. Сутність поняття «комунікативні уміння». Молодь і
ринок. Вип. 3/201. 2022. С. 196-201.
21. Кононова М. М., Єланська Д.В. Особливості формування
комунікативних навичок у старших дошкільників з розладами аутистичного
спектра: навчально-методичний посібник. Полтава: ПНПУ імені В. Г.
Короленка. 2020. 75 с.
22. Компанець Н.М., Коваль-Бардаш Л.В. Включення дітей з
особливими потребами у соціальне середовище: особливості формування
комунікації та подолання поведінкових розладів. Київ, 2020. 137 с.
23. Комплексна програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом
«Розквіт» / Наук. кер. та заг. ред. Т. В. Скрипник. Київ. 2013. 234 с.
24. Кочерга О.В., Шорохова В.В. Використання балансувальної дошки
доктора Френка Белгау в навчально-корекційній роботі з учнями 1-4 класів.
Київ : Видавничий дім «Слово», 2015. 64 с.
25. Куницька Т. О. Метод сенсорної інтеграції в роботі корекційного
педагога: методичний посібник. Кам'янець-Подільський, 2015. 58 с.
26. Куценко Т.О. Куценко Т. О. Розвиток комунікації у дітей з
аутизмом: методичні рекомендації. Київ. 2012. 28 с.
27. Линдіна Ю., Соловйова Т., Ткаченко Л., Бєлова О., Лісова Л.,
Бугера Ю. Логопедичні технології в роботі з дітьми з особливими освітніми
потребами. МОЗОК. Широкі дослідження штучного інтелекту та нейронауки.
2023. 14 (3). С. 210-223.
28. Логвінова І. П. До проблеми формування невербальних засобів
комунікативної діяльності дітей із розладами спектра. Логопедія. № 2. 2011. С.
40–44.
29. Логопедія: підручник / За ред. проф. М.К. Шеремет. Вид. 5-те,
доповн. та переробл. Київ, 2019. 856 с.
30. Лопатинська Н.А. До питання діагностики порушень розвитку
комунікативно-мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку із різними
типами мовленнєвого дизонтоґенезу. Актуальні питання корекційної освіти
(педагогічні науки). 2018. Вип. 12. С. 188‒201.
31. Лопатинська Н.А. Диснейроонтогенетичні детермінанти
порушень комунікативно-мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку на
етапі антенатального розвитку. World science. 2019. № 8(48). Vol. 3, August.
С. 4‒8.
32. Лопатинська Н.А. Сучасні нейротехнології у логокорекційній
діяльності дітей дошкільного віку із різними типами мовленнєвого
дизонтогенезу. Колективна монографія. Корекційно-реабілітаційна діяльність в
сучасному освітньому просторі: монографія / за заг. ред. О.В.Боряк, Т.М.
Дегтяренко. Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2019. 257 с. С.
162‒183.
33. Лопатинська Н.А. Системний підхід до нейрологопедичної
діагностики комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку із
різними типами мовленнєвого дизонтоґенезу. Актуальні питання корекційної
освіти (педагогічні науки). 2019. Вип. 15 (2020). С. 130–144.
34. Лопатинська Н.А. Нейростимуляційні технології у логопедичній
практиці з дітьми дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення.
International Journal of Innovative Technologies in Social Science. 3(24). March
2020. Warsaw, Poland, 2020. С. 3‒11.
35. Мартиненко І. В. Особливості комунікативної діяльності дітей
старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення : монографія
/ І. В. Мартиненко. К.: ДІА, 2016. 304 с.
36. Мартиненко І. В. Психологічні засади формування комунікативної
діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями
мовлення: дис. … д-ра психол. наук: 19.00.08. Нац. пед. ун-т ім. М. П.
Драгоманова. Київ, 2017. 502 с.
37. Мартинюк І. А. Патопсихологія : навч. посіб. Київ: Центр учбової
літератури, 2008. 208 с.
38. Марченко І.С. Можливості комунікації дітей із тяжкими
порушеннями мовлення. Інтеграція науки і практики в умовах модернізації
спеціальної освіти України: збірка матеріалів Всеукраїнської науково-
практичної конференції 23-24 березня 2023 року / за заг.ред. С. Д. Яковлевої,
Н. В. Кабельнікової. Івано-Франківськ, 2023. С. 121-128.
39. Марченко І.С. Дудка О.О. Особливості комунікативного розвитку
дітей середнього дошкільного віку і з загальним недорозвиненням мовлення.
Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П.
Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. Вип.
29. 2015. С. 60-66.
40. Марущак О. М. Формування комунікативної компетентності
молодших школярів засобами дитячої періодики: Методичні рекомендації.
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2017. 134 с.
41. Недозим І. В. Учні початкових класів із розладами аутистичного
спектра: навчання та розвиток : навчально-методичний посібник. Харків : Вид-
во «Ранок», 2020. 96 с.
42. Островська К.О., Островський І.П. Предикатори мовленнєвого
розвитку дітей з аутизмом. Psychological journal. Volume 6. Issue 10. 2020. С.
107-118.
43. Островська К. О. Аутизм: проблеми психологічної допомоги. Львів:
Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 110 с.
44. Пахомова Н., Баранець І. Ефективність методики формування
комунікативної компетентності у дітей старшого дошкільного віку із моторною
алалією. Психолого-педагогічні проблеми сучасної школи. Вип. 2(8). 2022. С.
49-59.
45. Пахомова Н.Г., Пахомова В.А. Нейропсихолінгвістичні аспекти
реабілітації осіб із порушеннями мовлення органічної ґенези. Корекційно-
реабілітаційна діяльність у сучасному освітньому просторі : монографія / Під
заг. ред. Боряк О.В., Дегтяренко Т.М. Суми: Вид-во СумДПУ імені А.С.
Макаренка, 2019. С. 184–200
46. Піроженко Т. О. Комунікативно-мовленнєвий розвиток молодшого
школяра. Тернопіль: Мандрівець, 2013. 152 с.
47. Подолання бар’єрів спілкування. URL:
https://alexus.com.ua/podolannya-baryeriv-u-spilkuvanni/
48. Проскурняк О. І. Чинники розвитку комунікативної діяльності
розумово відсталих підлітків. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи
розбудови. 2015. Вип. 9. С. 85-92
49. Психолінгвістичні дидактичні технології діагностики і подолання
мовленнєвих порушень у молодших школярів з тяжкими порушеннями
мовлення : навчально-методичний посібник / Е. Данілавічютє, Л. Трофименко,
В. Ільяна, Ю. Рібцун, З. Мартинюк, Г. Грибань. Київ : Інститут спеціальної
педагогіки і психології НАПН України, 2022. 847 с.
50. Рібцун Ю. В. Стандартизація початкової освіти дітей із тяжкими
порушеннями мовлення в умовах Нової української школи. Актуальні питання
гуманітарних наук. Дрогобич : Гельветика. Вип. 23. Т. 3. 2019. С. 139–145.
51. Рубанова Т.В. Методичний матеріал для занять вдома за темою
«Спілкуємось із задоволенням». URL: https://vseosvita.ua/library/metodicnij-
material-dla-zanat-vdoma-za-temou-spilkuemos-iz-zadovolennam-254545.html
52. Савчук І.І. Теорія мовленнєвої комунікації: Методичні матеріали до
семінарів і організації самостійної роботи студентів. Житомир: Редакційно-
видавничий відділ ЖДУ ім. І. Франка, 2018. 55 с
53. Савчук Л.О. Формування комунікативних умінь у дітей
шестирічного віку із затримкою психічного розвитку: дис. … канд. пед. наук:
13.00.03. Інститут спеціальної педагогіки АПН України. Київ, 2006. 22 с.
54. Сак Т. В. Диференційований підхід до навчання учнів з особливими
освітніми потребами. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19
: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. Вип. 26. 2014. С. 215-219
55. Сак Т. В., Логвінова І. П. Формування комунікативної
спрямованості зорового контакту у дітей дошкільного віку із розладами спектру
аутизму. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. Вип. 4(1).
2013. С. 165-173.
56. Скрипник Т.В., Беляк С.В. Роль візуальної підтримки в
комунікативно-мовленнєвому розвитку дітей з аутизмом. Актуальні проблеми
педагогіки, психології та професійної освіти. № 1. 2017. С. 70-75.
57. Скрипник Т. В. Феноменологія аутизму : Монографія. Київ:
Видавництво «Фенікс», 2010. 320 с.
58. Соботович Є.Ф. Вибрані праці з логопедії. К.: Видавничий дім
Дмитра Бураго, 2015. 308 с.
59. Супрун Г. В. До питання адаптації дітей з особливими освітніми
потребами в загальноосвітньому просторі. Освіта осіб з особливими
потребами: шляхи розбудови: наук.-метод. зб. Вип. 4. Частина 2. К.:
Педагогічна думка, 2013. С. 320–338.
60. Сучасна логопедія: інноваційні технології. Збірник тез доповідей
Всеукраїнської науково-практичної конференції / за ред. Н.В. Савінової.
Миколаїв: Миколаївський національний університет імені В.О.
Сухомлинського, 2021. 214 с
61. Тарасун В.В., Хворова Г. М. Концепція розвитку, навчання і
соціалізації дітей з аутизмом: навч. посіб. для вищих навч. Закладів. Київ :
Наук, світ, 2004. 100 с.
62. Тарасун В.В. Морфофункціональна готовність дітей з
особливостями у розвитку до шкільного навчання: діагностика і формування:
монографія. К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені
М.П. Драгоманова, 2008. 294 с.
63. Ткач Х.Я. Обстеження мовленнєвого розвитку дітей з аутизмом і
тяжкими порушеннями мовлення на основі поведінкового підходу: практичний
посібник. Тернопіль: Мандривець, 2021. 136 с.
64. Хворова Г., Котлова Л. Сучасні технології психолого-педагогічного
супроводу дітей з порушеннями розвитку: навчально-методичний посібник.
Житомир: вид-во ЖДУ імені І.Франка, 2023 р. 85 с.
65. Федорова О.В. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь
молодших школярів із тяжкими порушеннями мовлення засобами
прийменникових конструкцій. автореф. … канд. пед. наук: 13.00.03. Нац. пед.
ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2009. 22 с.
66. Чеботарьова І.О. Комунікативна компетентність: теоретичний
аспект. Наукові записки кафедри педагогіки. Вип. ХХХVІ. 2014. С. 205-215.
67. Шапочка К.А. Формування комунікативних умінь та навичок у
молодших школярів із ЗПР в умовах інклюзивного навчання. Освіта осіб з
особливими потребами: шляхи розбудови. Вип. 1. 2010. С. 321-324
68. Шапочка К. А., Ротару Р. М., Шапочка В. А. Особливості
педагогічного супроводу молодшого школяра в інклюзивному освітньому
середовищі. Нотатки сучасної науки. 2023. № 8. С. 8-10.
69. Шевцов А.Г, Ільїна О.В. Нейропсихологічний підхід у корекції
розвитку дітей з психофізичними порушеннями. URL:
https://aqce.com.ua/download/publications/231/210.pdf/ .
70. Шеремет М.К., Кондукова С. В. Особливості мовленнєвого
розвитку дітей з РДА. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського
національного університету імені Івана Огієнка. Серія : Соціально-педагогічна.
Вип. 15. 2010. С. 102-106.
71. Шеремет М.К., Базима Н.В. Розвиток мовленнєвої активності дітей
з аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку: навчально-
методичний посібник. Київ : ДІА. 2017. 192 с.
72. Шульженко Д. І. Основи психологічної корекції аутистичних
порушень у дітей: Монографія. К.: Видавництво Національного педагогічного
університету імені М.П. Драгоманова, 2009. 385 с.
73. Якимчук Г.В. Логопедичний супровід дітей з особливими
мовленнєвими потребами в період воєнного стану: дистанційний формат.
Габітус. Вип. 44. С. 136–142.
74. Bondy A., Horton C., Frost L. Promoting Functional Communication
Within the Home Behavior Analysis in Practice. 2020. URL:
https://doi.org/10.1007/s40617-020-00439-6
75. Hickok G., Poeppel. D. Opinion — The cortical organization of
speech processing. Nature Reviews Neuroscience. 2007. 8. 39–402.
76. Kissine М., Saint-Denis A., Mottron L. Language acquisition can be
truly atypical in autism: Beyond joint attention. Neuroscience & Biobehavioral
Reviews. Volume 153. 2023. URL: https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2023.105384
77. Lasswel H. D. The structure and function of communication in society.
The communication of ideas: A series of addresses. New York : Institutefor Religious
and Social Studies, 1948. P. 37–51
78. Lighta J., Naughtonb D., Carona J. New and emerging AAC technology
supports for children with complex communication needs and their communication
partners: State of the science and future research directions. Augmentative and
alternative communication. URL: https://doi.org/10.1080/07434618.2018.1557251 .
79. Määttä S., Laakso M.-L., Tolvanen A., Ahonen T. and Aro T.
Developmental Trajectories of Early Communication Skills. Journal of Speech
Language and Hearing Research. 55(4). 2012. Doi:10.1044/1092-4388.
80. Ortiz-Mantilla S., Cantiani C., Shafer V. & Benasich А. Minimally-
verbal children with autism show deficits in theta and gamma oscillations during
processing of semantically related visual information. Sci Rep. 2019. pp. 934-945.
81. Rima Abou-Khalil & Wanda G. Webb. Neurology for the Speech-
Language Pathologist. Elsevier, 2023. 288 с.
82. Schramm W. Wrote Many Works On Communications. New York,
1988. P. 4.
83. Thompson-Schill S.L., D’Esposito M., Aguirre G.K., Farah M.J. Role
of the left inferior prefrontal cortex in retrieval of semantic knowledge: A
reevaluation. Proceedings of the National Academy of Sciences of the USA. 1997.
№ 94. Рр.14792–14797.
84. Vaillant E., Geytenbeek J., Oostrom K., Beckerman H., Vermeulen J. &
Buizer A. Determinants of spoken language comprehension in children with cerebral
palsy. Disability and Rehabilitation. URL:
https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/096... .
85. Wanda G. Webb & Richard K. Adler. Neurology For The Speech-
Language Pathologist. 2007. 336 с.
Weaver W., Shannon C. The Mathematical Theory of Communication. University of
Illinois Press, 1963. 125 p.