ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА
Автор(ка)
Лагеза Оксана Володимирівна
Ступінь
Магістр
Група
ЛОГм-1-23-1.4з
Спеціальність
016 Логопедія
Кафедра
Кафедра спеціальної та інклюзивної освіти
Анотація
Лагеза Оксана Володимирівна
Науковий керівник:
Мякушко Оксана Іванівна,
кандидат психологічних наук
ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА
Актуальність дослідження. Надання дієвої допомоги дітям з розладами аутичного спектру (особливо в рамках організації інклюзивної освіти) є важливим питанням сьогодення. Соціалізація дитини з РАС означає її повноцінну підготовку до життя. Втім, це ускладнює головна особливість, яка вирізняє дітей з розладами аутистичного спектра (РАС) від усіх інших дітей, як з нормотиповим розвитком, так і з іншими функціональними обмеженнями – це стійкий дефіцит соціальної комунікації та соціальної взаємодії.
Розлади аутичного спектру на сьогодні є досить вагомою проблемою, обумовлюючи складну соціальну ситуацією як для дитини, так і для батьків. У випадку аутизму брак соціальних якостей розповсюджується на: соціально-емоційну взаємодію (знижена здатність вести розмову, ділитися емоціями й інтересами, ініціювати чи відгукуватися на соціальну взаємодію); невербальну комунікацію (відсутність міміки, нездатність зрозуміти вирази обличчя чи жести іншої людини); стосунки (нездатність розвивати, підтримувати й розуміти стосунки). Серед цих специфічних ознак осіб з РАС особливе місце займає комунікативно-мовленнєва сфера, адже, як відомо, саме завдяки різнобічному спілкуванню дитина пізнає зовнішній та внутрішній світ, переймає моделі взаємодії з іншими людьми, вчиться наслідувати і розуміти сенс усього, що відбувається у довкіллі (Скрипник Т., Лопатинська Н., Кострицька Т., Василевська А.).
Особливості розвитку комунікативних функцій та мовлення у дітей з аутизмом досліджували зарубіжні (Т. Attwood, Е. Bakhshi, J.B. Ganz, С. Gevarter, Е. Schopler та ін.) й вітчизняні фахівці (А. Ємшанова, В. Гладуш, Т. Куценко, І. Логвінова, Н. Лопатинська, Ю. Скринник, Т. Скрипник, Г. Супрун, В. Тарасун, М Шеремет та ін.).
На сьогодні описані характерні особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей з РАС, серед яких частіше за все виступають: ехолалії, брак реакції на звернене мовлення, не використання мовлення (як вербального, так і невербального) з комунікативною метою, слабкість ініціювання комунікації (Т. Скрипник, Г. Хворова, І. Сухіна). Визначено психолінгвістичний аспект порушень комунікативно-мовленнєвої сфери в осіб з аутизмом, а саме: порушення ритміко-часової синхронізованої комунікації; ігнорування мовленнєвої поведінки партнера; екстралінгвістичні аспекти висловлення (жести, акценти, інтонації, емоції); нездатність забезпечити тематичну спрямованість повідомлення; труднощі формування «вербальних мереж»; дефіцит соціально-прагматичного висновку (нерозуміння прихованих смислів, тропіки) та ін. (Гончар Г.). Висловлено припущення про обумовленість появи поведінки, спрямованої на уникнення вербального спілкування з навколишніми людьми, замкненість та ізольованість з тим, що дитина набула негативний досвід, коли її нездатність зрозуміти мовця приводила до «неприємних» наслідків; при цьому зауважується, що з часом зростає ризик дискримінації з боку однолітків та труднощів при інтеграції в суспільство.
Для діагностики стану розвитку комунікативних навичок дітей з РАС в спеціальній психолого-педагогічній літературі запропоновані кілька методик: діагностика рівня розвитку навички спілкування (Н. Гаврилова, О.Константинів, О. Гаврилов); дослідження рівнів мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку (Т. Соловова), профіль (FCPR - Functional Communication Profile Revised) – комунікативні можливості дитини, її спосіб спілкування (слово, знак, жест, додаткові (підтримуючі) засоби комунікації) і ступінь незалежності, що необхідно при організації діагностичної та корекційної роботи (Гончар Г.); методика C. Rowland «Матриця спілкування» визначає сім рівнів спілкування (ненавмисна поведінка, навмисна поведінка, нестандартне спілкування – початок свідомого спілкування, стандартне спілкування, конкретні символи – початок символічного спілкування, абстрактні символи, мова) та дозволяє визначити способи спілкування, отримати загальну схему визначення логічних цілей розвитку комунікативних навичок людей, чиї комунікативні здібності знаходяться на ранніх стадіях розвитку.
Специфіка формування комунікативно-мовленнєвої сфери у дітей дошкільного віку з аутизмом розглядалося у ряді робіт (Н. Базима, Д. Єланська, М. Кононова, Г. Лебедєва, Т. Соловова, Г. Супрун, О. Ткач та ін.), розроблено підхід з опорою на методи «Сенсорна інтеграція айрес» та «Сенсорна дієта» (Т. Скрипник, Н. Лопатинська, Т. Кострицька, А.Василевська).
Поняття комунікативної компетенції науковцями розглядається як інтегративний особистісний ресурс, що забезпечує успішність комунікативної діяльності, демонстрована сфера успішної комунікативної діяльності на основі засвоєних цінностей і стратегій мовного спілкування, що підкріплюються мовними навичками і мовними вміннями (Ю. Вторникова, Г. Товканець, А. Хуторський та ін.). Відповідно, розвиток комунікативних можливостей передбачає засвоєння дитиною знань про норми і правила ведення природної комунікації, в тому числі й діалогу (І. Бех), формування умінь вступати в контакт з іншими людьми, підтримувати спілкування на рівні емпатії, дотримуватися черговість в діалозі, слухати і сприймати мову співрозмовника (Л. Аксьонова). З огляду на наявні порушення процесу спілкування у дітей з РАС, формування у них цих умінь вимагає особливої уваги.
Проблема вивчення особливостей діалогічного мовлення у дітей з РАС і розробка спеціальних технологій його формування привернула увагу українських науковців лише в останні роки і є на сьогодні все ще є малодослідженою. Так, вирішуючи питання логопедичних методів діагностики стану діалогічного мовлення осіб з РАС, Г. Гончар надано перелік завдань з плану діагностичного обстеження при аутизмі ADOS, які можна використовувати і для дітей. Т. Скрипник, О. Лозова досліджували питання формування діалогічних інтеракцій у дітей з РАС. Л. Якуба запропонувала шлях розвитку діалогічного мовлення у дітей з РАС через засоби комунікації та формування мовленнєвої компетентності і, що надважливо, з використанням комунікативного підходу між різними співбесідниками. А саме комунікативний підхід передбачає наближення навчального процесу до процесів оволодіння спонтанною практикою мовленнєвого спілкування, пристосування дитиною свого мовлення до мовлення дорослого, яке вона сприймає, та навчання дітей конкретних мовленнєвих способів досягнення комунікативних цілей у життєвих ситуаціях спілкування з дорослими й однолітками.
Пріоритетність формування соціально активної особистості, що ускладнюється через порушення процесу спілкування як характерного для дитини з РАС прояву розладу її особистості, а також недостатня розробленість діагностичних методик з діалогічного мовлення та програм впливу на його розвиток свідчить, що проблема нашого дослідження залишається однією з актуальних у теорії та практиці логопедії, оскільки мова як засіб спілкування і знаряддям мислення, виникає і розвивається в процесі спілкування.
Мета дослідження: полягає у визначенні особливостей діалогічного мовлення у дітей з розладами аутистичного спектру молодшого дошкільного віку та розробці методичних рекомендацій щодо його превентивного формування в умовах закладу дошкільної освіти.
Відповідно до мети визначено завдання:
1. Провести теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.
2. Розробити діагностичну методику та дослідити особливості розвитку діалогічного мовлення у молодших дошкільників з розладами аутистичного спектру.
3. Теоретично обґрунтувати рекомендації щодо створення психолого-педагогічних умов для активізації розвитку діалогічного мовлення у молодших дошкільників з розладами аутистичного спектру.
Шляхами реалізації мети та завдань дослідження є: теоретичні – аналіз наукових джерел, присвячених темі дослідження, з метою визначення науково-теоретичного підґрунтя формування діалогічного мовлення; емпіричні – розроблення діагностичного інструментарію для проведення експерименту; розроблення елементів технології формування діалогічного мовлення для проведення формувального експерименту; статистична – кількісна обробка даних та визначення статистичної значущості даних, отриманих під час експерименту.
Ключові слова: діалогічне мовлення, розлад аутистичного спектру, діти молодшого дошкільного віку.
Науковий керівник:
Мякушко Оксана Іванівна,
кандидат психологічних наук
ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА
Актуальність дослідження. Надання дієвої допомоги дітям з розладами аутичного спектру (особливо в рамках організації інклюзивної освіти) є важливим питанням сьогодення. Соціалізація дитини з РАС означає її повноцінну підготовку до життя. Втім, це ускладнює головна особливість, яка вирізняє дітей з розладами аутистичного спектра (РАС) від усіх інших дітей, як з нормотиповим розвитком, так і з іншими функціональними обмеженнями – це стійкий дефіцит соціальної комунікації та соціальної взаємодії.
Розлади аутичного спектру на сьогодні є досить вагомою проблемою, обумовлюючи складну соціальну ситуацією як для дитини, так і для батьків. У випадку аутизму брак соціальних якостей розповсюджується на: соціально-емоційну взаємодію (знижена здатність вести розмову, ділитися емоціями й інтересами, ініціювати чи відгукуватися на соціальну взаємодію); невербальну комунікацію (відсутність міміки, нездатність зрозуміти вирази обличчя чи жести іншої людини); стосунки (нездатність розвивати, підтримувати й розуміти стосунки). Серед цих специфічних ознак осіб з РАС особливе місце займає комунікативно-мовленнєва сфера, адже, як відомо, саме завдяки різнобічному спілкуванню дитина пізнає зовнішній та внутрішній світ, переймає моделі взаємодії з іншими людьми, вчиться наслідувати і розуміти сенс усього, що відбувається у довкіллі (Скрипник Т., Лопатинська Н., Кострицька Т., Василевська А.).
Особливості розвитку комунікативних функцій та мовлення у дітей з аутизмом досліджували зарубіжні (Т. Attwood, Е. Bakhshi, J.B. Ganz, С. Gevarter, Е. Schopler та ін.) й вітчизняні фахівці (А. Ємшанова, В. Гладуш, Т. Куценко, І. Логвінова, Н. Лопатинська, Ю. Скринник, Т. Скрипник, Г. Супрун, В. Тарасун, М Шеремет та ін.).
На сьогодні описані характерні особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей з РАС, серед яких частіше за все виступають: ехолалії, брак реакції на звернене мовлення, не використання мовлення (як вербального, так і невербального) з комунікативною метою, слабкість ініціювання комунікації (Т. Скрипник, Г. Хворова, І. Сухіна). Визначено психолінгвістичний аспект порушень комунікативно-мовленнєвої сфери в осіб з аутизмом, а саме: порушення ритміко-часової синхронізованої комунікації; ігнорування мовленнєвої поведінки партнера; екстралінгвістичні аспекти висловлення (жести, акценти, інтонації, емоції); нездатність забезпечити тематичну спрямованість повідомлення; труднощі формування «вербальних мереж»; дефіцит соціально-прагматичного висновку (нерозуміння прихованих смислів, тропіки) та ін. (Гончар Г.). Висловлено припущення про обумовленість появи поведінки, спрямованої на уникнення вербального спілкування з навколишніми людьми, замкненість та ізольованість з тим, що дитина набула негативний досвід, коли її нездатність зрозуміти мовця приводила до «неприємних» наслідків; при цьому зауважується, що з часом зростає ризик дискримінації з боку однолітків та труднощів при інтеграції в суспільство.
Для діагностики стану розвитку комунікативних навичок дітей з РАС в спеціальній психолого-педагогічній літературі запропоновані кілька методик: діагностика рівня розвитку навички спілкування (Н. Гаврилова, О.Константинів, О. Гаврилов); дослідження рівнів мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку (Т. Соловова), профіль (FCPR - Functional Communication Profile Revised) – комунікативні можливості дитини, її спосіб спілкування (слово, знак, жест, додаткові (підтримуючі) засоби комунікації) і ступінь незалежності, що необхідно при організації діагностичної та корекційної роботи (Гончар Г.); методика C. Rowland «Матриця спілкування» визначає сім рівнів спілкування (ненавмисна поведінка, навмисна поведінка, нестандартне спілкування – початок свідомого спілкування, стандартне спілкування, конкретні символи – початок символічного спілкування, абстрактні символи, мова) та дозволяє визначити способи спілкування, отримати загальну схему визначення логічних цілей розвитку комунікативних навичок людей, чиї комунікативні здібності знаходяться на ранніх стадіях розвитку.
Специфіка формування комунікативно-мовленнєвої сфери у дітей дошкільного віку з аутизмом розглядалося у ряді робіт (Н. Базима, Д. Єланська, М. Кононова, Г. Лебедєва, Т. Соловова, Г. Супрун, О. Ткач та ін.), розроблено підхід з опорою на методи «Сенсорна інтеграція айрес» та «Сенсорна дієта» (Т. Скрипник, Н. Лопатинська, Т. Кострицька, А.Василевська).
Поняття комунікативної компетенції науковцями розглядається як інтегративний особистісний ресурс, що забезпечує успішність комунікативної діяльності, демонстрована сфера успішної комунікативної діяльності на основі засвоєних цінностей і стратегій мовного спілкування, що підкріплюються мовними навичками і мовними вміннями (Ю. Вторникова, Г. Товканець, А. Хуторський та ін.). Відповідно, розвиток комунікативних можливостей передбачає засвоєння дитиною знань про норми і правила ведення природної комунікації, в тому числі й діалогу (І. Бех), формування умінь вступати в контакт з іншими людьми, підтримувати спілкування на рівні емпатії, дотримуватися черговість в діалозі, слухати і сприймати мову співрозмовника (Л. Аксьонова). З огляду на наявні порушення процесу спілкування у дітей з РАС, формування у них цих умінь вимагає особливої уваги.
Проблема вивчення особливостей діалогічного мовлення у дітей з РАС і розробка спеціальних технологій його формування привернула увагу українських науковців лише в останні роки і є на сьогодні все ще є малодослідженою. Так, вирішуючи питання логопедичних методів діагностики стану діалогічного мовлення осіб з РАС, Г. Гончар надано перелік завдань з плану діагностичного обстеження при аутизмі ADOS, які можна використовувати і для дітей. Т. Скрипник, О. Лозова досліджували питання формування діалогічних інтеракцій у дітей з РАС. Л. Якуба запропонувала шлях розвитку діалогічного мовлення у дітей з РАС через засоби комунікації та формування мовленнєвої компетентності і, що надважливо, з використанням комунікативного підходу між різними співбесідниками. А саме комунікативний підхід передбачає наближення навчального процесу до процесів оволодіння спонтанною практикою мовленнєвого спілкування, пристосування дитиною свого мовлення до мовлення дорослого, яке вона сприймає, та навчання дітей конкретних мовленнєвих способів досягнення комунікативних цілей у життєвих ситуаціях спілкування з дорослими й однолітками.
Пріоритетність формування соціально активної особистості, що ускладнюється через порушення процесу спілкування як характерного для дитини з РАС прояву розладу її особистості, а також недостатня розробленість діагностичних методик з діалогічного мовлення та програм впливу на його розвиток свідчить, що проблема нашого дослідження залишається однією з актуальних у теорії та практиці логопедії, оскільки мова як засіб спілкування і знаряддям мислення, виникає і розвивається в процесі спілкування.
Мета дослідження: полягає у визначенні особливостей діалогічного мовлення у дітей з розладами аутистичного спектру молодшого дошкільного віку та розробці методичних рекомендацій щодо його превентивного формування в умовах закладу дошкільної освіти.
Відповідно до мети визначено завдання:
1. Провести теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.
2. Розробити діагностичну методику та дослідити особливості розвитку діалогічного мовлення у молодших дошкільників з розладами аутистичного спектру.
3. Теоретично обґрунтувати рекомендації щодо створення психолого-педагогічних умов для активізації розвитку діалогічного мовлення у молодших дошкільників з розладами аутистичного спектру.
Шляхами реалізації мети та завдань дослідження є: теоретичні – аналіз наукових джерел, присвячених темі дослідження, з метою визначення науково-теоретичного підґрунтя формування діалогічного мовлення; емпіричні – розроблення діагностичного інструментарію для проведення експерименту; розроблення елементів технології формування діалогічного мовлення для проведення формувального експерименту; статистична – кількісна обробка даних та визначення статистичної значущості даних, отриманих під час експерименту.
Ключові слова: діалогічне мовлення, розлад аутистичного спектру, діти молодшого дошкільного віку.
Зміст
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ
1.1. Психолого-педагогічні засади формування діалогічного мовлення дітей дошкільного віку
1.2. Особливості розвитку діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку з РАС
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З РАС.
2.1 Методика дослідження мовлення у дітей дошкільного віку з РАС
2.2. Результати дослідження стану сформованості діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку з РАС
2.3. Методичні рекомендації з розвитку передумов діалогічного мовлення у дітей з РАС дошкільного віку
1.1. Психолого-педагогічні засади формування діалогічного мовлення дітей дошкільного віку
1.2. Особливості розвитку діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку з РАС
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З РАС.
2.1 Методика дослідження мовлення у дітей дошкільного віку з РАС
2.2. Результати дослідження стану сформованості діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку з РАС
2.3. Методичні рекомендації з розвитку передумов діалогічного мовлення у дітей з РАС дошкільного віку
Покликання
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Базовий компонент дошкільної освіти України / під керівництвом Т.О. Піроженко. К.: Видавництво, 2021. - 26 с.
2. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років : монографія. 2-е видання. Київ : Видавничий Дім "Слово". 2010. 374 с.
3. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т., Методика організації художньо – мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. К.: Видавничий дім « Слово», 2006. 299 с.
4. Богуш А., Луцан Н. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників: мовленнєві ігри, ситуації, вправи : навчально-методичний посібник. К. : Видавничий Дім "Слово", 2008. 251 с.
5. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах: підручник К.: Видавничий Дім «Слово», 2015.-704 с
6. Бондар К. М Теорія і практика інклюзивної освіти: навчально-методичний посібник, упорядник. Проект «Підтримка інклюзивної освіти у м. Кривий Ріг», 2019. 170 с.
7. Булахова Л. О. та ін. Дитяча психоневрологія. К.: Здоров’я, 2001.– 496 с.
8. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / уклад. та голов. ред.. Київ; Ірпінь: Перун, 2005., 1728 с.
9. Гетьман Н.В. Розвиток діалогічного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами театралізованої гри. Рукопис. Ніжин, 2021. с.85.
10. Гріспен С., Уіндер С. На ти з аутизмом. Використання методики Floortime для розвитку відносин, спілкування та мислення. Видавництво Центр учбової літератури, 2023, 597 с.
11. Данілавчюте Е. Діти з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі. Особлива дитина: навчання і виховання, № 3. Київ: ІСП НАПН. 2018. с. 8-18
12. Кавиліна Г.К. Особливості організації заняття з логоритміки у дітей з РАС. Іноваційна педагогіка – 2021. Вип. - 34(1).Корекційна освіта с. 119-122
13. Кирилова Л. Г. Розлади аутистичного спектра в дітей раннього віку: еволюція поглядів та можливості діагностики (частина 1) / Л. Г. Кирилова, О. О. Мірошников, О. О. Юзва // Міжнародний неврологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 4. - С. 37-42
14. Конопляста С. Ю. Логопсихологія: навч. посіб. К.: Знання, 2010. 293 с.
15. Літовченко О. Формування діалогічних умінь у дітей старшого дошкільного віку, Журнал Актуальні питання гуманітарних наук Вип. 39, том 2, 2021
16. Логвінова І. П. Особливості формування невербальних засобів комунікативної діяльності у дітей дошкільного віку з розладами спектра аутизму : автореф. дис. канд. психол. наук. Нац. пед. ун-т ім. М. П.Драгоманова. К., 2013. - 17 с.
17. Лопатіна Г.О. Методика навчання діалогічного мовлення дітей молодшого дошкільного віку: монографія. Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2014. - 254 с.
18. Мамічева О. В., Попова О. М. Значення вербальних та невербальних засобів спілкування у розвитку дитини з психофізичними порушеннями. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету : випуск 21. Кам’янець-Подільський : ПП Мошинський В.С.,2013. С. 102-108.
19. Мартиненко І. В. Логопсихологія: курс лекцій. Київ : ДІА, 2016. 116 с.
20. Мартиненко І. В. Психологічні засади формування комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення: дис. доктора психолог. наук. К., 2017. – 502 с.
21. Островська К. О. Аутизм: проблеми психологічної допомоги: навч. посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006.110 с.
22. Павелків Р. В. Дитяча психологія: навч. посіб. для студентів ВНЗ. Київ: Академвидав, 2010. 432 с.
23. Піроженко Т. О. Комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільника. Тернопіль: Мандрівець, 2010. 152 с.
24. Рибчинко Л. Культура громадянського суспільства як умова розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2013. Вип. 17. С. 190-193.
25. Рождественська М. В., Конопляста С. Ю. Ранній дитячий аутизм: навч. посіб. К: НПУ імені М.П. Драгоманова. 2004. 69 с.
26. Савчук Л. Нові підходи до надання освітньо-корекційних послуг дітям з особливими освітніми потребами. Дефектолог. № 5 (41). 2010. С. 6-9.
27. Сєднєва В. О. Основи корекційної роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку : методичні рекомендації. Миколаїв : ОІППО, 2011. 36 с.
28. Синьов В. М., Шульженко Д. І. Особливості умови соціалізації дітей з аутистичними порушеннями. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія : збірник наук. праць. К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. № 21. С. 251-256.
29. Скрипник Т. В. Комплексна програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом Розквіт К., 2013. С.37-68.
30. Скрипник Т. В. Феноменологія аутизму: Монографія. К. : Фенікс, 2010. 368 с.
31. Скрипник Т., Лозова О. Формування діалогічних інтеракцій у дітей з розладами аутистичного спектра, Psycholinguistics (2020), 27 (1), с. 237–261
32. Стародубова Н. А. Теорія і методика розвитку мовлення дошкільнят: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / - 2-е изд., Испр. - М .: Видавничий центр «Академія», 2007. - 256 с.
33. Тарасун В. В. Етапи формування когнітивних стратегій поведінки у дітей з аутизмом (програмування, контролю, обробки інформації). Дефектологія. 2005. № 1. С. 8–15.
34. Тарасун В. В. Основи теорії і практики логодидактики. К.: :Каравела, 2017. 316 с.
35. Тарасун В. В., Хворова Г. М. Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом: навч. посіб. для вищ. навч. К.: Наук. світ, 2004. 100 с.
36. Тарасун В.В. Логодидактика. Навчальний посібник. К.: Видавничий дім «Слово», 2011. С. 358-382.
37. Тарасун. В. Аутологія: теорія і практика. Підручник. К.: Вадекс, 2018. – c.590.
38. Ткач Х. «Обстеження мовленнєвого розвитку у дітей з аутизмом». Посібник. Видавничий дім « Мандрівець», 2020, 136 с.
39. Федорова М., Катруша І. Особливості розвитку діалогічного мовлення у дітей молодшого дошкільного віку. Інноваційні процеси в дошкільній освіті: теорія, практика, перспективи: зб. наукових праць: в 2-х ч. 2022. Ч.2. С. 6-9.
40. Чернишенко І.Г. Педагогічний досвід роботи /Розвиток співочих здібностей у дошкільників/ Маріуполь 2019
41. Чуприков А. П., Винник М. І., Багрій Я. Т.. Ранній дитячий аутизм : навчально-методичний посібник. 2-е вид., перероб. і доп. / Івано-Франківськ : Видавництво Івано-Франківської державної медичної академії, 2005. 48 с.
42. Шеремет М. К Логопедія : підручник за ред... К. : Видавничий дім «Слово», 2015. — 776 с.
43. Шеремет М. К., Базима Н. В. Розвиток мовленнєвої активності дітей з аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку: навчально-методичний посібник. К. : ДІА, 2017. 191 с.
44. Шеремет М.К., Базима Н.В. Корекційно-розвивальна робота з розвитку комунікативної функції мовлення у дітей з аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку. Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки)Вип.15. К-Подольський: Медобори, 2015. С. 369- 378
45. Шульженко Д. І. Корекційний розвиток аутичної дитини: книга для батьків та педагогів. К.: Д. М. Кейдун, 2011. 344 с.
46. Шульженко Д. І. Основи психологічної корекції аутистичних порушень у дітей: монографія. К., 2009. 385 с.
47. Якуба Л. С. Розвиток діалогічного мовлення при розладах аутистичного спектру. Збірник наукових праць Актуальні питання спеціальної педагогіки, Харьків 2022 с.119
48. Tomchek, S.D., & Dunn, W. (2007). Sensory Processing in Children With and Without Autism: A Comparative Study Using the Short Sensory Profi le. American Journal of Occupational Therapy, 61, 190–200.
49. Dennis, M., Lazenby, A.L., & Lockyer, L. (2001). Inferential lan-guage in highfunctioning children with autism. Journal of Autism and Developmental Disorders, 31, 147–154.
1. Базовий компонент дошкільної освіти України / під керівництвом Т.О. Піроженко. К.: Видавництво, 2021. - 26 с.
2. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років : монографія. 2-е видання. Київ : Видавничий Дім "Слово". 2010. 374 с.
3. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т., Методика організації художньо – мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. К.: Видавничий дім « Слово», 2006. 299 с.
4. Богуш А., Луцан Н. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників: мовленнєві ігри, ситуації, вправи : навчально-методичний посібник. К. : Видавничий Дім "Слово", 2008. 251 с.
5. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах: підручник К.: Видавничий Дім «Слово», 2015.-704 с
6. Бондар К. М Теорія і практика інклюзивної освіти: навчально-методичний посібник, упорядник. Проект «Підтримка інклюзивної освіти у м. Кривий Ріг», 2019. 170 с.
7. Булахова Л. О. та ін. Дитяча психоневрологія. К.: Здоров’я, 2001.– 496 с.
8. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / уклад. та голов. ред.. Київ; Ірпінь: Перун, 2005., 1728 с.
9. Гетьман Н.В. Розвиток діалогічного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами театралізованої гри. Рукопис. Ніжин, 2021. с.85.
10. Гріспен С., Уіндер С. На ти з аутизмом. Використання методики Floortime для розвитку відносин, спілкування та мислення. Видавництво Центр учбової літератури, 2023, 597 с.
11. Данілавчюте Е. Діти з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі. Особлива дитина: навчання і виховання, № 3. Київ: ІСП НАПН. 2018. с. 8-18
12. Кавиліна Г.К. Особливості організації заняття з логоритміки у дітей з РАС. Іноваційна педагогіка – 2021. Вип. - 34(1).Корекційна освіта с. 119-122
13. Кирилова Л. Г. Розлади аутистичного спектра в дітей раннього віку: еволюція поглядів та можливості діагностики (частина 1) / Л. Г. Кирилова, О. О. Мірошников, О. О. Юзва // Міжнародний неврологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 4. - С. 37-42
14. Конопляста С. Ю. Логопсихологія: навч. посіб. К.: Знання, 2010. 293 с.
15. Літовченко О. Формування діалогічних умінь у дітей старшого дошкільного віку, Журнал Актуальні питання гуманітарних наук Вип. 39, том 2, 2021
16. Логвінова І. П. Особливості формування невербальних засобів комунікативної діяльності у дітей дошкільного віку з розладами спектра аутизму : автореф. дис. канд. психол. наук. Нац. пед. ун-т ім. М. П.Драгоманова. К., 2013. - 17 с.
17. Лопатіна Г.О. Методика навчання діалогічного мовлення дітей молодшого дошкільного віку: монографія. Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2014. - 254 с.
18. Мамічева О. В., Попова О. М. Значення вербальних та невербальних засобів спілкування у розвитку дитини з психофізичними порушеннями. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету : випуск 21. Кам’янець-Подільський : ПП Мошинський В.С.,2013. С. 102-108.
19. Мартиненко І. В. Логопсихологія: курс лекцій. Київ : ДІА, 2016. 116 с.
20. Мартиненко І. В. Психологічні засади формування комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення: дис. доктора психолог. наук. К., 2017. – 502 с.
21. Островська К. О. Аутизм: проблеми психологічної допомоги: навч. посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006.110 с.
22. Павелків Р. В. Дитяча психологія: навч. посіб. для студентів ВНЗ. Київ: Академвидав, 2010. 432 с.
23. Піроженко Т. О. Комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільника. Тернопіль: Мандрівець, 2010. 152 с.
24. Рибчинко Л. Культура громадянського суспільства як умова розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2013. Вип. 17. С. 190-193.
25. Рождественська М. В., Конопляста С. Ю. Ранній дитячий аутизм: навч. посіб. К: НПУ імені М.П. Драгоманова. 2004. 69 с.
26. Савчук Л. Нові підходи до надання освітньо-корекційних послуг дітям з особливими освітніми потребами. Дефектолог. № 5 (41). 2010. С. 6-9.
27. Сєднєва В. О. Основи корекційної роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку : методичні рекомендації. Миколаїв : ОІППО, 2011. 36 с.
28. Синьов В. М., Шульженко Д. І. Особливості умови соціалізації дітей з аутистичними порушеннями. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія : збірник наук. праць. К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. № 21. С. 251-256.
29. Скрипник Т. В. Комплексна програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом Розквіт К., 2013. С.37-68.
30. Скрипник Т. В. Феноменологія аутизму: Монографія. К. : Фенікс, 2010. 368 с.
31. Скрипник Т., Лозова О. Формування діалогічних інтеракцій у дітей з розладами аутистичного спектра, Psycholinguistics (2020), 27 (1), с. 237–261
32. Стародубова Н. А. Теорія і методика розвитку мовлення дошкільнят: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / - 2-е изд., Испр. - М .: Видавничий центр «Академія», 2007. - 256 с.
33. Тарасун В. В. Етапи формування когнітивних стратегій поведінки у дітей з аутизмом (програмування, контролю, обробки інформації). Дефектологія. 2005. № 1. С. 8–15.
34. Тарасун В. В. Основи теорії і практики логодидактики. К.: :Каравела, 2017. 316 с.
35. Тарасун В. В., Хворова Г. М. Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом: навч. посіб. для вищ. навч. К.: Наук. світ, 2004. 100 с.
36. Тарасун В.В. Логодидактика. Навчальний посібник. К.: Видавничий дім «Слово», 2011. С. 358-382.
37. Тарасун. В. Аутологія: теорія і практика. Підручник. К.: Вадекс, 2018. – c.590.
38. Ткач Х. «Обстеження мовленнєвого розвитку у дітей з аутизмом». Посібник. Видавничий дім « Мандрівець», 2020, 136 с.
39. Федорова М., Катруша І. Особливості розвитку діалогічного мовлення у дітей молодшого дошкільного віку. Інноваційні процеси в дошкільній освіті: теорія, практика, перспективи: зб. наукових праць: в 2-х ч. 2022. Ч.2. С. 6-9.
40. Чернишенко І.Г. Педагогічний досвід роботи /Розвиток співочих здібностей у дошкільників/ Маріуполь 2019
41. Чуприков А. П., Винник М. І., Багрій Я. Т.. Ранній дитячий аутизм : навчально-методичний посібник. 2-е вид., перероб. і доп. / Івано-Франківськ : Видавництво Івано-Франківської державної медичної академії, 2005. 48 с.
42. Шеремет М. К Логопедія : підручник за ред... К. : Видавничий дім «Слово», 2015. — 776 с.
43. Шеремет М. К., Базима Н. В. Розвиток мовленнєвої активності дітей з аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку: навчально-методичний посібник. К. : ДІА, 2017. 191 с.
44. Шеремет М.К., Базима Н.В. Корекційно-розвивальна робота з розвитку комунікативної функції мовлення у дітей з аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку. Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки)Вип.15. К-Подольський: Медобори, 2015. С. 369- 378
45. Шульженко Д. І. Корекційний розвиток аутичної дитини: книга для батьків та педагогів. К.: Д. М. Кейдун, 2011. 344 с.
46. Шульженко Д. І. Основи психологічної корекції аутистичних порушень у дітей: монографія. К., 2009. 385 с.
47. Якуба Л. С. Розвиток діалогічного мовлення при розладах аутистичного спектру. Збірник наукових праць Актуальні питання спеціальної педагогіки, Харьків 2022 с.119
48. Tomchek, S.D., & Dunn, W. (2007). Sensory Processing in Children With and Without Autism: A Comparative Study Using the Short Sensory Profi le. American Journal of Occupational Therapy, 61, 190–200.
49. Dennis, M., Lazenby, A.L., & Lockyer, L. (2001). Inferential lan-guage in highfunctioning children with autism. Journal of Autism and Developmental Disorders, 31, 147–154.