РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ЛОГОПЕДИЧНОГО СУПРОВОДУ ОСІБ ІЗ ЗАЇКАННЯМ
Автор(ка)
Шахрай Тетяна Олексіївна
Ступінь
Магістр
Група
ЛОГм-1-23-1.4з
Спеціальність
016 Логопедія
Кафедра
Кафедра спеціальної та інклюзивної освіти
Анотація
Актуальність теми. Мовлення – це одна з фундаментальних ознак людини, яка відрізняє її від інших живих істот, і відповідно, як вища когнітивна функція забезпечує не лише комунікацію, але й пізнання, мислення, передачу та збереження культурного та історичного досвіду. Заїкання, як один з найпоширеніших розладів мовлення, порушує ці функції, ускладнюючи соціальну адаптацію індивіда.
Наразі заїкання є складним нейрокогнітивним феноменом, який досі повністю не вивчений. Так, за статистикою зарубіжних країн, наведеною в наукових джерелах, заїкаються приблизно 2,5% дітей дошкільного віку; близько 5% людей заїкалися коли-небудь в дитинстві; серед дорослих людей заїкаються близько 1% людей. З них 80% – чоловіки, і 20% – жінки [43].
В Україні майже пів мільйона людей мають заїкання (з них приблизно 0,3 млн – це чоловіки), а поширеність людей, які заїкалися хоча б один раз за життя, становить 5%. [14, С. 36]. Проте з 2014 року, через війну українці, як дорослі, так і діти, переживають значне психологічне навантаження. Саме тому, на жаль, відбувається інтенсивне збільшення людей з цією проблемою, особливо після 24 лютого 2022 року – моменту повномасштабного вторгнення. До ключових факторів, які можуть дати поштовх для розвитку заїкання, додалася ще й контузія (ЧМТ). Як зазначає Н. Бабич, що «окрему групу складають військові із заїканням, спричиненим черепно-мозковими травмами, контузіями та ін. Ці порушення залишаються недостатньо вивченими та потребують більшої уваги науковців і практикуючих логопедів» [2, С. 46].
Заїкання, як і будь-яке інше складне явище, вимагає не просто поверхневого розуміння, а глибокого проникнення в його сутність з фокусом на аналіз різних епох і культур. Історія вивчення цього феномену залежить від розвитку науки та підходів дослідників. Кожне нове дослідження наближає фахівців до розуміння його механізмів і, відповідно, до розробки ефективних стратегій логопедичного супроводу осіб із заїканням. Звернення до історичної ретроспективи цього явища засвідчує, що вивчення заїкання є тривалим і багатогранним процесом, коріння якого сягає ще в античні часи (Аристотель, Демосфен, Гіппократ, Цельс, Гален), що підкреслює його актуальність для людства протягом століть. Суспільні умови для наукового дослідження цього розладу сформувалися в Європі, зокрема у Франції, Німеччині та Австро-Угорщині, у другій половині ХІХ ст. з огляду на бурхливий розвиток виробничих сил і зростання вимог до освіченості працівників.
В українській науковій літературі існує значний обсяг досліджень, присвячених проблемі заїкання. Так, історичний аналіз проблеми заїкання частково розглядається у наукових розвідках К. Бондаря, О. Козинця, Л. Чепурної та М. Шеремет. Дослідження З. Денеги, О. Літовченко та інших авторів зосереджені на характеристиці проявів заїкання. Індивідуальний підхід до корекції заїкання розроблявся такими науковцями, як Н. Бабич, Л. Бондар, Т. Булах, Н. Гончаровою, К. Грек, Т. Гур’яновою, Д. Железняк, С. Заплатною, Т. Івановою, С. Комір, Л. Кравцовою, О. Літовченко, Н. Лопатинською, Т. Негрійко, І. Першиною, О. Ткач, Р. Юровою, А. Щолоковою та ін.
Важливим джерелом, що забезпечує теоретичну основу діагностики заїкання є навчально-методичний посібник Н. Бабич «Фонетика та фонологія з основами аудіології». Ґрунтовне дослідження комплексного підходу до подолання заїкання у юнаків представлено в праці С. Коноплястої та Т. Морозової . Корекцію заїкання у дітей засобами комплексної фізичної реабілітації досліджувала А. Кравченко. Вагомий внесок у розробку методів соціальної підтримки дітей із заїканням зробила Ю. Рібцун, яка є автором численних робіт, присвячених підтримці таких дітей в умовах війни. Психологічні аспекти роботи з дітьми, які мають травмуючий мовленнєвий досвід, детально досліджені в працях О. Туріної. Певні аспекти логопедичного супроводу родин у яких виховуються діти з порушенням мовлення висвітлені в працях В. Кисличенко, С.Коноплястої.
Утім, аналіз досліджень і публікацій свідчить, що проблема заїкання не втрачає своєї актуальності в умовах сьогодення, незважаючи на досить тривалу історію її вивчення. Наразі відсутні наукові роботи, які б комплексно висвітлювали логопедичний супровід осіб із заїканням у фокусі міждисциплінарного підходу з врахуванням зарубіжного історичного досвіду.
Мета дослідження: здійснити системний ретроспективний аналіз зарубіжного досвіду становлення та розвитку теоретичних засад заїкання як актуальної проблеми логопедії для виявлення ефективних підходів, необхідних для розробки теоретичної моделі логопедичного супроводу осіб із заїканням.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
1. Здійснити системний ретроспективний аналіз зарубіжного досвіду становлення та розвитку теоретичних засад заїкання як актуальної проблеми логопедії;
2. Розкрити трансформацію понять «заїкання», «логопедичний супровід»;
3. Розробити та оприлюднити теоретичну модель логопедичного супроводу осіб із заїканням.
Об’єкт дослідження: зарубіжний досвід становлення та розвитку теоретичних засад логопедичного супроводу осіб із заїканням.
Предмет дослідження: модель логопедичного супроводу осіб із заїканням, яка визначає основні підходи, методи та інструменти щодо надання допомоги особам із заїканням на основі ретроспективного аналізу історичних, культурних та наукових аспектів розвитку логопедичної науки.
Методи теоретичного дослідження є критично важливими для формування наукових знань та розуміння складних явищ у будь-якій галузі. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети в рамках магістерського дослідження використано комплекс методів наукового дослідження: ретроспективний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, пошуково-бібліографічний методи дозволили отримати загальну картину еволюції логопедичного супроводу, виявляючи вплив соціальних, наукових та медичних факторів, зосереджуючись на аналізі та порівнянні підходів до подолання заїкання в різних історичних періодах і країнах, виявляючи їхні подібності та відмінності. Використання просопографічного методу для дослідження життєвих історій науковців, які самі зазнавали труднощів із заїканням, дозволило глибше зрозуміти особисті та професійні обставини, мотивації та виклики, які сприяли створенню інноваційних підходів до корекції даного мовленнєвого розладу. Застосування методів актуалізації та синтезу забезпечило зв'язок між теоретичними знахідками для створення цілісної картини розвитку логопедичного супроводу осіб із заїканням.
Метод теоретичного моделювання дозволив створити теоретичну модель, систематизувати знання (об'єднати різноманітні теоретичні та методичні підходи в єдину систему), розробити науково-обґрунтовані, комплексні та ефективні стратегії.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
- вперше теоретично обґрунтовано та здійснено єдине комплексне дослідження, яке спрямоване на вивчення еволюції підходів логопедичного супроводу осіб із заїканням;
- поглиблено й уточнено розуміння дефініцій «заїкання» та «логопедичний супровід осіб із заїканням» шляхом ретроспективного аналізу зарубіжного досвіду крізь призму різних історичних епох, в контексті соціокультурних, наукових і медичних змін;
- розроблено теоретичну модель, яка вперше об’єднала різноманітні аспекти логопедичного супроводу осіб із заїканням в єдину систему.
Практична значущість одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- передбачає підвищення обізнаності суспільства та фахівців про природу заїкання, що може позитивно вплинути на соціальну адаптацію осіб із заїканням;
- розроблена теоретична модель логопедичного супроводу осіб із заїканням, яка об'єднує різноманітні теорії, концепції та дослідження, ґрунтується на розумінні міждисциплінарного підходу й пропонує етапи логопедичного супроводу, що включають чітко визначені цілі та очікувані результати;
- результати дослідження можуть бути використані для покращення практичної діяльності логопедів, для подальших історико-педагогічних досліджень у галузі логопедії.
Апробація результатів дослідження здійснювалась протягом 2024 року на базі Житомирського дошкільного навчального закладу №21 на спільних методичних нарадах, зокрема, «Зарубіжні теорії, напрями, підходи, методи логопедичного супроводу осіб із заїканням. Історичні і міжнародні виміри терміну заїкання» висвітлено на педагогічній раді (28.09.2024), «Соціальна стигматизація осіб із заїканням в різні епохи» представлено під час виробничої наради 05.09.2024, «Роль особистого досвіду в наукових відкриттях» обговорено під час консультації «Професійний стандарт ЗДО» 10.09.2024 (довідка про впровадження).
Основні положення і результати дослідження:
- представлено на Міжнародній науково-практичній онлайн-конференції «Соціально-психологічна підтримка особистості в умовах суспільних трансформацій» (08 жовтня 2024 р., м. Київ);
- представлено на Студентській науково-практичній онлайн конференції «Перші кроки в науку» (11 листопада 2024р., м. Київ);
- підготовлено та опубліковано статтю у фаховому виданні Еволюція теорій заїкання від стародавніх цивілізацій до ХІХ століття // Педагогічна Академія: наукові записки. 2024. Вип. 9. URL: https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/issue/view/11 (категорія «Б»).
Структура та обсяг магістерської роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 3 додатків (117 сторінок), списку використаних джерел (90 найменувань, з них 77 – іноземними мовами, 80 Інтернет-сайтів). Повний обсяг роботи становить 119 сторінок, основного тексту – 85 сторінок. Робота містить 21 таблицю і 3 рисунки на 85 сторінках основного тексту.
Наразі заїкання є складним нейрокогнітивним феноменом, який досі повністю не вивчений. Так, за статистикою зарубіжних країн, наведеною в наукових джерелах, заїкаються приблизно 2,5% дітей дошкільного віку; близько 5% людей заїкалися коли-небудь в дитинстві; серед дорослих людей заїкаються близько 1% людей. З них 80% – чоловіки, і 20% – жінки [43].
В Україні майже пів мільйона людей мають заїкання (з них приблизно 0,3 млн – це чоловіки), а поширеність людей, які заїкалися хоча б один раз за життя, становить 5%. [14, С. 36]. Проте з 2014 року, через війну українці, як дорослі, так і діти, переживають значне психологічне навантаження. Саме тому, на жаль, відбувається інтенсивне збільшення людей з цією проблемою, особливо після 24 лютого 2022 року – моменту повномасштабного вторгнення. До ключових факторів, які можуть дати поштовх для розвитку заїкання, додалася ще й контузія (ЧМТ). Як зазначає Н. Бабич, що «окрему групу складають військові із заїканням, спричиненим черепно-мозковими травмами, контузіями та ін. Ці порушення залишаються недостатньо вивченими та потребують більшої уваги науковців і практикуючих логопедів» [2, С. 46].
Заїкання, як і будь-яке інше складне явище, вимагає не просто поверхневого розуміння, а глибокого проникнення в його сутність з фокусом на аналіз різних епох і культур. Історія вивчення цього феномену залежить від розвитку науки та підходів дослідників. Кожне нове дослідження наближає фахівців до розуміння його механізмів і, відповідно, до розробки ефективних стратегій логопедичного супроводу осіб із заїканням. Звернення до історичної ретроспективи цього явища засвідчує, що вивчення заїкання є тривалим і багатогранним процесом, коріння якого сягає ще в античні часи (Аристотель, Демосфен, Гіппократ, Цельс, Гален), що підкреслює його актуальність для людства протягом століть. Суспільні умови для наукового дослідження цього розладу сформувалися в Європі, зокрема у Франції, Німеччині та Австро-Угорщині, у другій половині ХІХ ст. з огляду на бурхливий розвиток виробничих сил і зростання вимог до освіченості працівників.
В українській науковій літературі існує значний обсяг досліджень, присвячених проблемі заїкання. Так, історичний аналіз проблеми заїкання частково розглядається у наукових розвідках К. Бондаря, О. Козинця, Л. Чепурної та М. Шеремет. Дослідження З. Денеги, О. Літовченко та інших авторів зосереджені на характеристиці проявів заїкання. Індивідуальний підхід до корекції заїкання розроблявся такими науковцями, як Н. Бабич, Л. Бондар, Т. Булах, Н. Гончаровою, К. Грек, Т. Гур’яновою, Д. Железняк, С. Заплатною, Т. Івановою, С. Комір, Л. Кравцовою, О. Літовченко, Н. Лопатинською, Т. Негрійко, І. Першиною, О. Ткач, Р. Юровою, А. Щолоковою та ін.
Важливим джерелом, що забезпечує теоретичну основу діагностики заїкання є навчально-методичний посібник Н. Бабич «Фонетика та фонологія з основами аудіології». Ґрунтовне дослідження комплексного підходу до подолання заїкання у юнаків представлено в праці С. Коноплястої та Т. Морозової . Корекцію заїкання у дітей засобами комплексної фізичної реабілітації досліджувала А. Кравченко. Вагомий внесок у розробку методів соціальної підтримки дітей із заїканням зробила Ю. Рібцун, яка є автором численних робіт, присвячених підтримці таких дітей в умовах війни. Психологічні аспекти роботи з дітьми, які мають травмуючий мовленнєвий досвід, детально досліджені в працях О. Туріної. Певні аспекти логопедичного супроводу родин у яких виховуються діти з порушенням мовлення висвітлені в працях В. Кисличенко, С.Коноплястої.
Утім, аналіз досліджень і публікацій свідчить, що проблема заїкання не втрачає своєї актуальності в умовах сьогодення, незважаючи на досить тривалу історію її вивчення. Наразі відсутні наукові роботи, які б комплексно висвітлювали логопедичний супровід осіб із заїканням у фокусі міждисциплінарного підходу з врахуванням зарубіжного історичного досвіду.
Мета дослідження: здійснити системний ретроспективний аналіз зарубіжного досвіду становлення та розвитку теоретичних засад заїкання як актуальної проблеми логопедії для виявлення ефективних підходів, необхідних для розробки теоретичної моделі логопедичного супроводу осіб із заїканням.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
1. Здійснити системний ретроспективний аналіз зарубіжного досвіду становлення та розвитку теоретичних засад заїкання як актуальної проблеми логопедії;
2. Розкрити трансформацію понять «заїкання», «логопедичний супровід»;
3. Розробити та оприлюднити теоретичну модель логопедичного супроводу осіб із заїканням.
Об’єкт дослідження: зарубіжний досвід становлення та розвитку теоретичних засад логопедичного супроводу осіб із заїканням.
Предмет дослідження: модель логопедичного супроводу осіб із заїканням, яка визначає основні підходи, методи та інструменти щодо надання допомоги особам із заїканням на основі ретроспективного аналізу історичних, культурних та наукових аспектів розвитку логопедичної науки.
Методи теоретичного дослідження є критично важливими для формування наукових знань та розуміння складних явищ у будь-якій галузі. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети в рамках магістерського дослідження використано комплекс методів наукового дослідження: ретроспективний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, пошуково-бібліографічний методи дозволили отримати загальну картину еволюції логопедичного супроводу, виявляючи вплив соціальних, наукових та медичних факторів, зосереджуючись на аналізі та порівнянні підходів до подолання заїкання в різних історичних періодах і країнах, виявляючи їхні подібності та відмінності. Використання просопографічного методу для дослідження життєвих історій науковців, які самі зазнавали труднощів із заїканням, дозволило глибше зрозуміти особисті та професійні обставини, мотивації та виклики, які сприяли створенню інноваційних підходів до корекції даного мовленнєвого розладу. Застосування методів актуалізації та синтезу забезпечило зв'язок між теоретичними знахідками для створення цілісної картини розвитку логопедичного супроводу осіб із заїканням.
Метод теоретичного моделювання дозволив створити теоретичну модель, систематизувати знання (об'єднати різноманітні теоретичні та методичні підходи в єдину систему), розробити науково-обґрунтовані, комплексні та ефективні стратегії.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
- вперше теоретично обґрунтовано та здійснено єдине комплексне дослідження, яке спрямоване на вивчення еволюції підходів логопедичного супроводу осіб із заїканням;
- поглиблено й уточнено розуміння дефініцій «заїкання» та «логопедичний супровід осіб із заїканням» шляхом ретроспективного аналізу зарубіжного досвіду крізь призму різних історичних епох, в контексті соціокультурних, наукових і медичних змін;
- розроблено теоретичну модель, яка вперше об’єднала різноманітні аспекти логопедичного супроводу осіб із заїканням в єдину систему.
Практична значущість одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- передбачає підвищення обізнаності суспільства та фахівців про природу заїкання, що може позитивно вплинути на соціальну адаптацію осіб із заїканням;
- розроблена теоретична модель логопедичного супроводу осіб із заїканням, яка об'єднує різноманітні теорії, концепції та дослідження, ґрунтується на розумінні міждисциплінарного підходу й пропонує етапи логопедичного супроводу, що включають чітко визначені цілі та очікувані результати;
- результати дослідження можуть бути використані для покращення практичної діяльності логопедів, для подальших історико-педагогічних досліджень у галузі логопедії.
Апробація результатів дослідження здійснювалась протягом 2024 року на базі Житомирського дошкільного навчального закладу №21 на спільних методичних нарадах, зокрема, «Зарубіжні теорії, напрями, підходи, методи логопедичного супроводу осіб із заїканням. Історичні і міжнародні виміри терміну заїкання» висвітлено на педагогічній раді (28.09.2024), «Соціальна стигматизація осіб із заїканням в різні епохи» представлено під час виробничої наради 05.09.2024, «Роль особистого досвіду в наукових відкриттях» обговорено під час консультації «Професійний стандарт ЗДО» 10.09.2024 (довідка про впровадження).
Основні положення і результати дослідження:
- представлено на Міжнародній науково-практичній онлайн-конференції «Соціально-психологічна підтримка особистості в умовах суспільних трансформацій» (08 жовтня 2024 р., м. Київ);
- представлено на Студентській науково-практичній онлайн конференції «Перші кроки в науку» (11 листопада 2024р., м. Київ);
- підготовлено та опубліковано статтю у фаховому виданні Еволюція теорій заїкання від стародавніх цивілізацій до ХІХ століття // Педагогічна Академія: наукові записки. 2024. Вип. 9. URL: https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/issue/view/11 (категорія «Б»).
Структура та обсяг магістерської роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 3 додатків (117 сторінок), списку використаних джерел (90 найменувань, з них 77 – іноземними мовами, 80 Інтернет-сайтів). Повний обсяг роботи становить 119 сторінок, основного тексту – 85 сторінок. Робота містить 21 таблицю і 3 рисунки на 85 сторінках основного тексту.
Зміст
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ
ЗАСАД ЗАЇКАННЯ ЯК АКТУАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ
ЛОГОПЕДІЇ …………………………………………………………………. 8
1.1. Історична ретроспектива міждисциплінарних досліджень заїкання… .8
1.2. Експериментальні логопедичні практики початку ХХ ст. …………… 33
1.3. Глобальний феномен заїкання в різних культурах світу ……………... 53
Висновки до першого розділу……………………………………………….. 64
РОЗДІЛ 2. ПІДХОДИ ДО ЛОГОПЕДИЧНОГО СУПРОВОДУ
ОСІБ ІЗ ЗАЇКАННЯМ ……………………………………………………...67
2.1. Логопедичний супровід осіб із заїканням: аналіз та визначення………67
2.2. Сучасна модель логопедичного супроводу осіб із заїканням ………….72
Висновки до другого розділу……………………………………………….. ..88
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… ..91
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………… .....94
ДОДАТКИ………………………………………………………………….. ..117
ВСТУП………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ
ЗАСАД ЗАЇКАННЯ ЯК АКТУАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ
ЛОГОПЕДІЇ …………………………………………………………………. 8
1.1. Історична ретроспектива міждисциплінарних досліджень заїкання… .8
1.2. Експериментальні логопедичні практики початку ХХ ст. …………… 33
1.3. Глобальний феномен заїкання в різних культурах світу ……………... 53
Висновки до першого розділу……………………………………………….. 64
РОЗДІЛ 2. ПІДХОДИ ДО ЛОГОПЕДИЧНОГО СУПРОВОДУ
ОСІБ ІЗ ЗАЇКАННЯМ ……………………………………………………...67
2.1. Логопедичний супровід осіб із заїканням: аналіз та визначення………67
2.2. Сучасна модель логопедичного супроводу осіб із заїканням ………….72
Висновки до другого розділу……………………………………………….. ..88
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… ..91
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………… .....94
ДОДАТКИ………………………………………………………………….. ..117
Покликання
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авіценна. Канон лікарської науки / Пер. з араб. А. Ю. Коцюбинський. Харків: Фоліо, 2017. 856 с.
2. Бабич Н. Мовленнєві дисфункції у військових з наслідками ЧМТ: огляд літератури. Перспективи та інновації науки. 2024. Вип. 8(42). С. 46–58. DOI: https://doi.org/10.52058/2786.
3. Бабич Н.М. Фонетика та фонологія з основами аудіології: навчально-методичний посібник для майбутніх логопедів. Київ : ТОВ «Альянт», 2022. 294 с.
4. Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання. Харків: Фоліо, 2006. 623 с.
5. Гудзь Н. О. Мультимодальність як визначальна риса веб-сайтів екологічної тематики. [PDF файл] 2015. URL: http://eprints.zu.edu.ua/11977/1/Гудзь_3.pdf.
6. Кисличенко В. А. Логопедичний супровід сім'ї, в якій виховується дитина з порушеннями мовлення: дис. канд. пед. наук: 13.00.03. Київ, 2011, 24 с.
7. Крекотень, О. В., Байдак, Л. І. Мультимодальний підхід до роботи з автентичними ресурсами на занятті з іноземної мови. Інноваційна педагогіка. 2020. Вип. 20(2). С. 56–61. URL: https://doi.org/10.32843/2663-6085-2020-20-2-11
8. Козинець О. В. Проблема заїкання: фізіологія, психологія, причини виникнення (Ближній Схід, Київська Русь, V—XVII століття) // Науковий журнал «Габітус» Причорноморського науково-дослідного інституту економіки та інновацій. Видавничий дім «Гельветика», 2020, вип. 16. С. 81–86. URL: http://habitus.od.ua/journals/2020/16-2020/15.pdf
9. Лопатинська Н. Нейростимуляційні технології у логопедичній практиці з дітьми дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення R&S Global. International Journal of Innovative Technologies in Social Science. 2020. Вип. 3(24). С.3-11.
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ijitss/31032020/7011.
10. Модальність // Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. Київ: ВЦ «Академія», 2007. Т. 2 : М — Я. С. 63—64.
11. Хомич Л. О., Султанова Л. Ю., Шахрай Т. О. Полікультурна освіта в контексті загальнокультурного розвитку особистості педагога: монографія. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. 212 с.
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 617 «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів». Офіційний вісник України, 2017, № 62, URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/617-2018-%D0%BF#Text
13. Рібцун Ю. В. Понятійно-термінологічний словник. Логопедія. Логопсихологія: довідкове видання. – К. : ІСПП, 2022, 48. URL: https://lib.iitta.gov.ua/731696/
14. Рібцун, Ю. В., Майчук, О. Є. Логоритміка як засіб діагностики заїкання в дітей дошкільного віку. Педагогічні науки: теорія та практика. 2024. Вип.1 (49). С. 34–43. URL : https://doi.org/10.26661/2786-5622-2024-1-05
15. Скржинська М. В. Демосфен [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2004. Т. 2 : Г — Д. С. 331.
16. Скринінг (медицина) // Вікіпедія. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B3_(%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%B0)
17. Супровід [Електронний ресурс] // Словник.ua. URL: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4
18. Українська Біблія. Турконяк vs Переклад Огієнка [Електронний ресурс] // URL: https://bible.net.ua/translation/utt/2/4/10/
19. Чорноконь С. В. Біоенергопластика - як нетрадиційний метод в логопедичній роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення. URL: https://naurok.com.ua/bioenergoplastika---yak-ne... – Назва з екрана.
20. Шахрай Т. О. Еволюція теорій заїкання від стародавніх цивілізацій до ХІХ століття. Педагогічна Академія: наукові записки. 2024. Вип. 9. URL: https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/issue/view/11
21. Шахрай, T. Ретроспектива синергії міждисциплінарного підходу в освіті та науці: національний та європейський контекст. Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя). 2023. Вип. (2). С. 148-159. https://doi.org/10.31654/2663-4902-2023-PP-2-148-159. URL: https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/nz/article/view/1019
22. Шеремет М. К. та ін. Логопедія: підр. К.: Видавничий Дім «Слово». 2019. 672 с.
23. Almudhi A, Aldokhi M, Reshwan I, Alshehri S. Societal knowledge of stuttering in Saudi population. Saudi J Biol Sci. 2021 Jan; 28(1):664-668. doi:10.1016/j.sjbs.2020.10.057.
24. Amman, Johann Conrad. A Dissertation on Speech. Translated by Charles Baker. Reprint ed. North Holland Publishing Company, 1965. Original from the University of Michigan, digitized October 12, 2007. 134 p.
25. Aristotle. (350 BC/1927). Problemata. In W. D. Ross (Trans.), The works of Aristotle (Chapter XI, Paragraph 30). URL:
http://www.archive.org/stream/worksofaristotle07...
26. Balbuzie. Wikipedia,The Free Encyclopedia.Retrieved November 10, 2024, URL:https://it.wikipedia.org/wiki/Balbuzie
27. Barry Guitar: Stuttering: An Integrated Approach to Its Nature and Treatment. Lippincott Williams & Wilkins, 2014. 376 p.
28. Bégaiement // Wikipedia: the free encyclopedia. URL:https://fr.wikipedia.org/wiki/B%C3%A9gaiement
29. Bundesvereinigung Stottern & Selbsthilfe [Електронний ресурс]. – URL: https://www.bvss.de
30. Cambridge University Press. Accompaniment.Cambridge English-Italian Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english-italian/accompaniment" class="hcphp-link">https://dictionary.cambridge.org/dictionary/engl....
31. Cambridge University Press. Escort. Cambridge English-Ukrainian Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org
32. Cambridge University Press. Supervision. Cambridge English-Ukrainian Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english-ukrainian/supervision
33. Campbell P. Re-imagining Adult Stammering Therapy. URL:https://www.redefiningstammering.co.uk/re-imagin...
34. Carlson N. Human Communication. In Physiology of behavior (11th ed., pp. 497–500). Boston: Allyn and Bacon. 2013. URL: https://ar.wikipedia.org/wiki/" class="hcphp-link">https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%AA%D9%84%D8%B9%D8%AB%D9%85#cite_nte-Carlson,_N._2013_pp._497-500-2
35. Celsus, Aulus Cornelius. De Medicina. Translated and edited by Walter George Spencer, Oxford University Press, 1935. Available at: Internet Archive, URL: https://archive.org/details/demedicina02celsuoft" class="hcphp-link">https://archive.org/details/demedicina02celsuoft
36. Celsus, Aulus Cornelius. De Medicina. Translated and edited by Walter George Spencer, Oxford University Press, 1935. Available at: Internet Archive, URL: https://archive.org/details/demedicina02celsuoft" class="hcphp-link">https://archive.org/details/demedicina02celsuoft
37. Comstock, Andrew. A System of Elocution, with Special Reference to Gesture, to the Treatment of Stammering, and Defective Articulation. Philadelphia: E. H. Butler & Co., 1846. Available at: Internet Archive. URL: https://archive.org/details/systemofelocutio00co...
38. Constantino, C., Campbell, P., & Simpson, S. (2022). Stuttering and the social model. Journal of Communication Disorders, 96, March–April. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/ab...
39. Die Störungen der Sprache: Versuch einer Pathologie der Sprache . Leipzig: Verlag von FCW Vogel. 1898 Mit einer Tafel und einigen Abb. im Text. VI S., 1 Bl., 459 S. Hlwd.d.
40. Disfemia. Wikipedia, The Free Encyclopedia. Retrieved November 10, 2024. URL: https://pt.wikipedia.org/wiki/Disfemia
41. Duffy, Joseph R. Motor Speech Disorders: Substrates, Differential Diagnosis, and Management. Mosby, 2019. 512 p.
42. Ezrati-Vinacour, Ruth; Weinstein, Nitza (September 2011). A dialogue among various cultures and its manifestation in stuttering therapy. Journal of Fluency Disorders. 36 (3): 174–185. doi:10.1016/j.jfludis.2011.01.004
43. Facts about Stuttering [Електронний ресурс] // The Stuttering Foundation. URL: https://westutter.org/facts-about-stuttering
44. François Le Huche, Le bégaiement: option de guérison, Paris, Albin Michel, 1998, 240 p.
45. Foundas AL, Bollich AM, Feldman J, Corey DM, Hurley M, Lemen LC, Heilman KM (2004). Aberrant auditory processing and atypical planum temporale in developmental stuttering. Neurology, 63:1640-1646 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15534249/
46. Galen. On the Natural Faculties. Translated by A. J. Brock, Loeb Classical Library, 1916. Harvard University Press, 2014.
47. Geschwind, N., & Galaburda, A. (1985). Cerebral lateralization: biological mechanisms, associations and pathology: A hypothesis and a program for research. Archives of Neurology. 42: Part I: 428-459; II: 34-552; III: 634-654 URL: https://psycnet.apa.org/record/1986-05678-001
48. Gray, K. C., & Williams, D. E. (1969). Anticipation and Stuttering: A Pupillographic Study. Journal of Speech and Hearing Research, 12(4), 833-839.
49. Hfilippo Abbondanza, Philip S Dale. Handedness (non-right) handedness is associated with language and reading impairments is associated with language and reading impairments. Journal of Speech Disorders. 1(3). Р. 202-210. URL:https://www.researchgate.net/publication/3662886...
50. Hippocrates. On Airs, Waters, and Places. Translated by Francis Adams, Harvard University Press, 1923. Available at: Internet Archive, https://archive.org/details/b23983139
51. Histori caland Learned Beliefs about Stuttering a.k.a. The Sordid Taleof Stuttering’s Checkered Past [Електронний ресурс] // URL:https://www.slideserve.com/ralph/historical-and-...
52. Jąkanie. Wikipedia, The Free Encyclopedia. Retrieved November 10, 2024, URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/J%C4%85kanie
53. Johnson, W. (1946). The dysfluency of speech. Journal of Speech Disorders, 11, 1-16.
54. Kekemelik. Wikipedia, The Free Encyclopedia. Retrieved November 10, 2024, URL: https://tr.wikipedia.org/wiki/Kekemelik
55. Kelman, E., Block, S., Franken, M.-C., Van Eerdenbrugh, S., Menzies, R., Shenker, R., Byrd, C., Bosshardt, H.-G., del Gado, F., Lim, V. (2021). Contemporary issues with stuttering: The Fourth Croatia Stuttering Symposium. Journal of Fluency Disorders, 70, 105844. URL: https://doi.org/10.1016/j.jfludis.2021.105844
56. King-Hele, Desmond. Erasmus Darwin: A Life of Unequalled Achievement. Giles De LA Mare Pub Ltd, 1999. 422 pages. ISBN-10:1900357089, ISBN-13: 978-1900357081
57. Kussmaul, A. (1877). Die Störungen der Sprache: Versuch einer Pathologie der Sprache. Leipzig: Verlag von F.C.W. Vogel. -299 р. Die Störungen der Sprache: Versuch einer Pathologie der Sprache . Leipzig: Verlag von FCW Vogel. 1898 Mit einer Tafel und einigen Abb. im Text. VI S., 1 Bl., 459 S. Hlwd. d.
58. Loriente Zamora, C. Anthropology of Stuttering: Ethnography and Proposals. Barcelona:Edicions Bellaterra, 2014. 303 p.
59. Lowe, R., Jelčić Jakšić, S., Onslow, M., O’Brian, S., Vanryckeghem, M., Millard, S., Management. Mosby, 2019. 512 p.
60. McDonald, R. A. (1915). Provisions for speech defectives. In R. A. McDonald (Ed.), Adjustment of school organization to various population groups (pp. 85–89). New York, NY: Columbia University Teachers College
61. Mercurialis, Hieronymus (1583/1977). Excerpts from: On the diseases of children. Translated by Johannes Chrosczieyoioskius and J. Wollock, Journal of Communication Disorders, 10, 1-2, 127-140. URL: https://www.redefiningstammering.co.uk/re-imagin.../
62. New York City Department of Education. (n.d.). Speech therapy supports. Retrieved URL: https://www.schools.nyc.gov/learning/special-edu...
63. Orton, S.T. (1927). Studies in Stuttering. Archives of Neurology Psychiatry 18, 671- 672.
64. Osgood, R. (2000). Speech improvement classes. In R. Osgood (Ed.), For children who vary from the normal type: Special education in Boston 1838–1930 (pp. 161–165). Washington, DC: Gallaudet University Press
65. Plutarch. Demosthenes / translated by John Dryden. 75р. URL: http://classics.mit.edu/Plutarch/demosthe.html
66. Regaert, Ch., Thomas, N., G. Parental Guidance in Logopedics: A Clinical Experience URL: https://www.researchgate.net/publication/2920128...
67. Roe N. Mabel Farrington Gifford: A visionary for change (Master’s thesis, California State University San Marcos). California State University San Marcos, 2016, 37р.
68. Santamaría Torroba А. et al. Parámetros de valoración diagnóstica y de evolución en la disfemia del adulto. 2002. URL: https://www.scribd.com/ document/675737024/S0048712002732337
69. Seis textos essenciais para entender a gagueira URL: https://gagueira.wordpress.com/2011/06/30/6-text...
70. Sheehan J. G.. Stuttering: research and therapy. New York: Harper & Row. 1970, 424 p. URL: https://archive.org/details/researchtherapy1970unse
71. Stamma. What is Stammering? URL:https://stamma.org/about-stammering/stammering-f...
72. Stamning sförbundet du är inte ensam. Fakta om stamning. URL:https://stamning.se/om-stamning/fakta-om-stamning
73. Stuttering. Wikipedia, The Free Encyclopedia. Retrieved November 10, 2024, URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Stuttering
74. Swift, W. B.. Speech Defects in School Children, and How to Treat Them. Boston: Houghton. 1918, 130 pages. Call number AFE-1870. Available from Robarts University of Toronto.
75. Tartamudez // Wikipedia: la enciclopedia libre. URL: https://es.wikipedia.org/wiki/Tartamudez
76. Thelwall, John. "John Thelwall and the Origins of British Speech Therapy." Medical History, vol. 23, no. 2, April 1979, pp. 156-175. Cambridge University Press. DOI:10.1017/S0025727300051358
77. Tichenor SE, Yaruss JS. Stuttering as Defined by Adults Who Stutter. Journal of Speech, Language, and Hearing Research. 2019. 62 (12):4356–4369. URL: https://pubs.asha.org/doi/10.1044/2019_JSLHR-19-00137
78. Travis L. E. Speech Pathology. New York: Appleton. The Role of Left Handedness. Journal of Speech Disorders, 1931. 1(3), 202-210.
79. Treccani.it – Balbuzie di Magda Di Renz – Universo del Corpo (1999) URL: https://www.treccani.it/enciclop edia/balbuzie_%28Universo-del-Corpo%29/
80. Van Riper C. The Nature of Stuttering. Prentice-Hall. 1982, 468 р.
81. Watkins K., Smith S., & Davis S. (2008). Structural and functional abnormalities of the motor system in developmental stuttering. Brain, 131(Pt 1), 50–59. doi:10.1093/brain/awm241 URL:
https://www.researchgate.net/publication/5917518...
82. Wollock, J. (1997). The noblest animate motion: Speech, physiology and medicine in Pre-Cartesian linguistic thought. Philadelphia: John Benjamins Publishing Co. 470 с.
83. Yairi, Ehud, & Seery, Carol H. (2015). Stuttering: Foundations and Clinical Application (2nd ed.). Upper Saddle River: Pearson Publication, Inc. Retrieved from https://api.pageplace.de/preview/DT0400.97812920...
84. Zhang, J., Kalinowski, J., Saltuklaroglu, T., & Hudock, D. (2010). Stuttered and fluent speakers' heart rate and skin conductance in response to fluent and stuttered speech. International Journal of Language and Communication Disorders, 45(6), 670-680.
85. Zhang, J., Saltuklaroglu, T., Hough, M., & Kalinowski, J. (2009). Jobs, sex, love and lifestyle: when nonstutterers assume the roles of stutterers. Folia Phoniatrica et Logopedica, 61(1), 18-23.
86. Режим доступу: https://westutter.org/facts-about-stuttering/.
87. تلعثم // Wikipedia: the freeencyclopedia
URL: https://ar.wikipedia.org/wiki/" class="hcphp-link">https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%AA%D9%84%D8%B9%D8%AB%D9%85#cite_note-Carlson,_N._2013_pp._497-500-2
88. 吃音症 // Wikipedia: the free encyclopedia. URL: https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%90%83%E9%9F%B3%E7%97%87
89. 本词条由“科普中国”科学百科词条编写与应用工作项目 认证 。口吃https://baike.baidu.com/item/%E5%8F%A3%E5%90%83/1678438
90. 発達障害を理解する ＞ 各障害の定義.国立障害者リハビリテーションセン ー, 2021. URL:https://www.rehab.go.jp/ddis/understand/definition/
1. Авіценна. Канон лікарської науки / Пер. з араб. А. Ю. Коцюбинський. Харків: Фоліо, 2017. 856 с.
2. Бабич Н. Мовленнєві дисфункції у військових з наслідками ЧМТ: огляд літератури. Перспективи та інновації науки. 2024. Вип. 8(42). С. 46–58. DOI: https://doi.org/10.52058/2786.
3. Бабич Н.М. Фонетика та фонологія з основами аудіології: навчально-методичний посібник для майбутніх логопедів. Київ : ТОВ «Альянт», 2022. 294 с.
4. Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання. Харків: Фоліо, 2006. 623 с.
5. Гудзь Н. О. Мультимодальність як визначальна риса веб-сайтів екологічної тематики. [PDF файл] 2015. URL: http://eprints.zu.edu.ua/11977/1/Гудзь_3.pdf.
6. Кисличенко В. А. Логопедичний супровід сім'ї, в якій виховується дитина з порушеннями мовлення: дис. канд. пед. наук: 13.00.03. Київ, 2011, 24 с.
7. Крекотень, О. В., Байдак, Л. І. Мультимодальний підхід до роботи з автентичними ресурсами на занятті з іноземної мови. Інноваційна педагогіка. 2020. Вип. 20(2). С. 56–61. URL: https://doi.org/10.32843/2663-6085-2020-20-2-11
8. Козинець О. В. Проблема заїкання: фізіологія, психологія, причини виникнення (Ближній Схід, Київська Русь, V—XVII століття) // Науковий журнал «Габітус» Причорноморського науково-дослідного інституту економіки та інновацій. Видавничий дім «Гельветика», 2020, вип. 16. С. 81–86. URL: http://habitus.od.ua/journals/2020/16-2020/15.pdf
9. Лопатинська Н. Нейростимуляційні технології у логопедичній практиці з дітьми дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення R&S Global. International Journal of Innovative Technologies in Social Science. 2020. Вип. 3(24). С.3-11.
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ijitss/31032020/7011.
10. Модальність // Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. Київ: ВЦ «Академія», 2007. Т. 2 : М — Я. С. 63—64.
11. Хомич Л. О., Султанова Л. Ю., Шахрай Т. О. Полікультурна освіта в контексті загальнокультурного розвитку особистості педагога: монографія. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. 212 с.
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 617 «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів». Офіційний вісник України, 2017, № 62, URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/617-2018-%D0%BF#Text
13. Рібцун Ю. В. Понятійно-термінологічний словник. Логопедія. Логопсихологія: довідкове видання. – К. : ІСПП, 2022, 48. URL: https://lib.iitta.gov.ua/731696/
14. Рібцун, Ю. В., Майчук, О. Є. Логоритміка як засіб діагностики заїкання в дітей дошкільного віку. Педагогічні науки: теорія та практика. 2024. Вип.1 (49). С. 34–43. URL : https://doi.org/10.26661/2786-5622-2024-1-05
15. Скржинська М. В. Демосфен [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2004. Т. 2 : Г — Д. С. 331.
16. Скринінг (медицина) // Вікіпедія. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B3_(%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%B0)
17. Супровід [Електронний ресурс] // Словник.ua. URL: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4
18. Українська Біблія. Турконяк vs Переклад Огієнка [Електронний ресурс] // URL: https://bible.net.ua/translation/utt/2/4/10/
19. Чорноконь С. В. Біоенергопластика - як нетрадиційний метод в логопедичній роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення. URL: https://naurok.com.ua/bioenergoplastika---yak-ne... – Назва з екрана.
20. Шахрай Т. О. Еволюція теорій заїкання від стародавніх цивілізацій до ХІХ століття. Педагогічна Академія: наукові записки. 2024. Вип. 9. URL: https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/issue/view/11
21. Шахрай, T. Ретроспектива синергії міждисциплінарного підходу в освіті та науці: національний та європейський контекст. Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя). 2023. Вип. (2). С. 148-159. https://doi.org/10.31654/2663-4902-2023-PP-2-148-159. URL: https://lkp.ndu.edu.ua/index.php/nz/article/view/1019
22. Шеремет М. К. та ін. Логопедія: підр. К.: Видавничий Дім «Слово». 2019. 672 с.
23. Almudhi A, Aldokhi M, Reshwan I, Alshehri S. Societal knowledge of stuttering in Saudi population. Saudi J Biol Sci. 2021 Jan; 28(1):664-668. doi:10.1016/j.sjbs.2020.10.057.
24. Amman, Johann Conrad. A Dissertation on Speech. Translated by Charles Baker. Reprint ed. North Holland Publishing Company, 1965. Original from the University of Michigan, digitized October 12, 2007. 134 p.
25. Aristotle. (350 BC/1927). Problemata. In W. D. Ross (Trans.), The works of Aristotle (Chapter XI, Paragraph 30). URL:
http://www.archive.org/stream/worksofaristotle07...
26. Balbuzie. Wikipedia,The Free Encyclopedia.Retrieved November 10, 2024, URL:https://it.wikipedia.org/wiki/Balbuzie
27. Barry Guitar: Stuttering: An Integrated Approach to Its Nature and Treatment. Lippincott Williams & Wilkins, 2014. 376 p.
28. Bégaiement // Wikipedia: the free encyclopedia. URL:https://fr.wikipedia.org/wiki/B%C3%A9gaiement
29. Bundesvereinigung Stottern & Selbsthilfe [Електронний ресурс]. – URL: https://www.bvss.de
30. Cambridge University Press. Accompaniment.Cambridge English-Italian Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english-italian/accompaniment" class="hcphp-link">https://dictionary.cambridge.org/dictionary/engl....
31. Cambridge University Press. Escort. Cambridge English-Ukrainian Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org
32. Cambridge University Press. Supervision. Cambridge English-Ukrainian Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english-ukrainian/supervision
33. Campbell P. Re-imagining Adult Stammering Therapy. URL:https://www.redefiningstammering.co.uk/re-imagin...
34. Carlson N. Human Communication. In Physiology of behavior (11th ed., pp. 497–500). Boston: Allyn and Bacon. 2013. URL: https://ar.wikipedia.org/wiki/" class="hcphp-link">https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%AA%D9%84%D8%B9%D8%AB%D9%85#cite_nte-Carlson,_N._2013_pp._497-500-2
35. Celsus, Aulus Cornelius. De Medicina. Translated and edited by Walter George Spencer, Oxford University Press, 1935. Available at: Internet Archive, URL: https://archive.org/details/demedicina02celsuoft" class="hcphp-link">https://archive.org/details/demedicina02celsuoft
36. Celsus, Aulus Cornelius. De Medicina. Translated and edited by Walter George Spencer, Oxford University Press, 1935. Available at: Internet Archive, URL: https://archive.org/details/demedicina02celsuoft" class="hcphp-link">https://archive.org/details/demedicina02celsuoft
37. Comstock, Andrew. A System of Elocution, with Special Reference to Gesture, to the Treatment of Stammering, and Defective Articulation. Philadelphia: E. H. Butler & Co., 1846. Available at: Internet Archive. URL: https://archive.org/details/systemofelocutio00co...
38. Constantino, C., Campbell, P., & Simpson, S. (2022). Stuttering and the social model. Journal of Communication Disorders, 96, March–April. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/ab...
39. Die Störungen der Sprache: Versuch einer Pathologie der Sprache . Leipzig: Verlag von FCW Vogel. 1898 Mit einer Tafel und einigen Abb. im Text. VI S., 1 Bl., 459 S. Hlwd.d.
40. Disfemia. Wikipedia, The Free Encyclopedia. Retrieved November 10, 2024. URL: https://pt.wikipedia.org/wiki/Disfemia
41. Duffy, Joseph R. Motor Speech Disorders: Substrates, Differential Diagnosis, and Management. Mosby, 2019. 512 p.
42. Ezrati-Vinacour, Ruth; Weinstein, Nitza (September 2011). A dialogue among various cultures and its manifestation in stuttering therapy. Journal of Fluency Disorders. 36 (3): 174–185. doi:10.1016/j.jfludis.2011.01.004
43. Facts about Stuttering [Електронний ресурс] // The Stuttering Foundation. URL: https://westutter.org/facts-about-stuttering
44. François Le Huche, Le bégaiement: option de guérison, Paris, Albin Michel, 1998, 240 p.
45. Foundas AL, Bollich AM, Feldman J, Corey DM, Hurley M, Lemen LC, Heilman KM (2004). Aberrant auditory processing and atypical planum temporale in developmental stuttering. Neurology, 63:1640-1646 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15534249/
46. Galen. On the Natural Faculties. Translated by A. J. Brock, Loeb Classical Library, 1916. Harvard University Press, 2014.
47. Geschwind, N., & Galaburda, A. (1985). Cerebral lateralization: biological mechanisms, associations and pathology: A hypothesis and a program for research. Archives of Neurology. 42: Part I: 428-459; II: 34-552; III: 634-654 URL: https://psycnet.apa.org/record/1986-05678-001
48. Gray, K. C., & Williams, D. E. (1969). Anticipation and Stuttering: A Pupillographic Study. Journal of Speech and Hearing Research, 12(4), 833-839.
49. Hfilippo Abbondanza, Philip S Dale. Handedness (non-right) handedness is associated with language and reading impairments is associated with language and reading impairments. Journal of Speech Disorders. 1(3). Р. 202-210. URL:https://www.researchgate.net/publication/3662886...
50. Hippocrates. On Airs, Waters, and Places. Translated by Francis Adams, Harvard University Press, 1923. Available at: Internet Archive, https://archive.org/details/b23983139
51. Histori caland Learned Beliefs about Stuttering a.k.a. The Sordid Taleof Stuttering’s Checkered Past [Електронний ресурс] // URL:https://www.slideserve.com/ralph/historical-and-...
52. Jąkanie. Wikipedia, The Free Encyclopedia. Retrieved November 10, 2024, URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/J%C4%85kanie
53. Johnson, W. (1946). The dysfluency of speech. Journal of Speech Disorders, 11, 1-16.
54. Kekemelik. Wikipedia, The Free Encyclopedia. Retrieved November 10, 2024, URL: https://tr.wikipedia.org/wiki/Kekemelik
55. Kelman, E., Block, S., Franken, M.-C., Van Eerdenbrugh, S., Menzies, R., Shenker, R., Byrd, C., Bosshardt, H.-G., del Gado, F., Lim, V. (2021). Contemporary issues with stuttering: The Fourth Croatia Stuttering Symposium. Journal of Fluency Disorders, 70, 105844. URL: https://doi.org/10.1016/j.jfludis.2021.105844
56. King-Hele, Desmond. Erasmus Darwin: A Life of Unequalled Achievement. Giles De LA Mare Pub Ltd, 1999. 422 pages. ISBN-10:1900357089, ISBN-13: 978-1900357081
57. Kussmaul, A. (1877). Die Störungen der Sprache: Versuch einer Pathologie der Sprache. Leipzig: Verlag von F.C.W. Vogel. -299 р. Die Störungen der Sprache: Versuch einer Pathologie der Sprache . Leipzig: Verlag von FCW Vogel. 1898 Mit einer Tafel und einigen Abb. im Text. VI S., 1 Bl., 459 S. Hlwd. d.
58. Loriente Zamora, C. Anthropology of Stuttering: Ethnography and Proposals. Barcelona:Edicions Bellaterra, 2014. 303 p.
59. Lowe, R., Jelčić Jakšić, S., Onslow, M., O’Brian, S., Vanryckeghem, M., Millard, S., Management. Mosby, 2019. 512 p.
60. McDonald, R. A. (1915). Provisions for speech defectives. In R. A. McDonald (Ed.), Adjustment of school organization to various population groups (pp. 85–89). New York, NY: Columbia University Teachers College
61. Mercurialis, Hieronymus (1583/1977). Excerpts from: On the diseases of children. Translated by Johannes Chrosczieyoioskius and J. Wollock, Journal of Communication Disorders, 10, 1-2, 127-140. URL: https://www.redefiningstammering.co.uk/re-imagin.../
62. New York City Department of Education. (n.d.). Speech therapy supports. Retrieved URL: https://www.schools.nyc.gov/learning/special-edu...
63. Orton, S.T. (1927). Studies in Stuttering. Archives of Neurology Psychiatry 18, 671- 672.
64. Osgood, R. (2000). Speech improvement classes. In R. Osgood (Ed.), For children who vary from the normal type: Special education in Boston 1838–1930 (pp. 161–165). Washington, DC: Gallaudet University Press
65. Plutarch. Demosthenes / translated by John Dryden. 75р. URL: http://classics.mit.edu/Plutarch/demosthe.html
66. Regaert, Ch., Thomas, N., G. Parental Guidance in Logopedics: A Clinical Experience URL: https://www.researchgate.net/publication/2920128...
67. Roe N. Mabel Farrington Gifford: A visionary for change (Master’s thesis, California State University San Marcos). California State University San Marcos, 2016, 37р.
68. Santamaría Torroba А. et al. Parámetros de valoración diagnóstica y de evolución en la disfemia del adulto. 2002. URL: https://www.scribd.com/ document/675737024/S0048712002732337
69. Seis textos essenciais para entender a gagueira URL: https://gagueira.wordpress.com/2011/06/30/6-text...
70. Sheehan J. G.. Stuttering: research and therapy. New York: Harper & Row. 1970, 424 p. URL: https://archive.org/details/researchtherapy1970unse
71. Stamma. What is Stammering? URL:https://stamma.org/about-stammering/stammering-f...
72. Stamning sförbundet du är inte ensam. Fakta om stamning. URL:https://stamning.se/om-stamning/fakta-om-stamning
73. Stuttering. Wikipedia, The Free Encyclopedia. Retrieved November 10, 2024, URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Stuttering
74. Swift, W. B.. Speech Defects in School Children, and How to Treat Them. Boston: Houghton. 1918, 130 pages. Call number AFE-1870. Available from Robarts University of Toronto.
75. Tartamudez // Wikipedia: la enciclopedia libre. URL: https://es.wikipedia.org/wiki/Tartamudez
76. Thelwall, John. "John Thelwall and the Origins of British Speech Therapy." Medical History, vol. 23, no. 2, April 1979, pp. 156-175. Cambridge University Press. DOI:10.1017/S0025727300051358
77. Tichenor SE, Yaruss JS. Stuttering as Defined by Adults Who Stutter. Journal of Speech, Language, and Hearing Research. 2019. 62 (12):4356–4369. URL: https://pubs.asha.org/doi/10.1044/2019_JSLHR-19-00137
78. Travis L. E. Speech Pathology. New York: Appleton. The Role of Left Handedness. Journal of Speech Disorders, 1931. 1(3), 202-210.
79. Treccani.it – Balbuzie di Magda Di Renz – Universo del Corpo (1999) URL: https://www.treccani.it/enciclop edia/balbuzie_%28Universo-del-Corpo%29/
80. Van Riper C. The Nature of Stuttering. Prentice-Hall. 1982, 468 р.
81. Watkins K., Smith S., & Davis S. (2008). Structural and functional abnormalities of the motor system in developmental stuttering. Brain, 131(Pt 1), 50–59. doi:10.1093/brain/awm241 URL:
https://www.researchgate.net/publication/5917518...
82. Wollock, J. (1997). The noblest animate motion: Speech, physiology and medicine in Pre-Cartesian linguistic thought. Philadelphia: John Benjamins Publishing Co. 470 с.
83. Yairi, Ehud, & Seery, Carol H. (2015). Stuttering: Foundations and Clinical Application (2nd ed.). Upper Saddle River: Pearson Publication, Inc. Retrieved from https://api.pageplace.de/preview/DT0400.97812920...
84. Zhang, J., Kalinowski, J., Saltuklaroglu, T., & Hudock, D. (2010). Stuttered and fluent speakers' heart rate and skin conductance in response to fluent and stuttered speech. International Journal of Language and Communication Disorders, 45(6), 670-680.
85. Zhang, J., Saltuklaroglu, T., Hough, M., & Kalinowski, J. (2009). Jobs, sex, love and lifestyle: when nonstutterers assume the roles of stutterers. Folia Phoniatrica et Logopedica, 61(1), 18-23.
86. Режим доступу: https://westutter.org/facts-about-stuttering/.
87. تلعثم // Wikipedia: the freeencyclopedia
URL: https://ar.wikipedia.org/wiki/" class="hcphp-link">https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%AA%D9%84%D8%B9%D8%AB%D9%85#cite_note-Carlson,_N._2013_pp._497-500-2
88. 吃音症 // Wikipedia: the free encyclopedia. URL: https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%90%83%E9%9F%B3%E7%97%87
89. 本词条由“科普中国”科学百科词条编写与应用工作项目 认证 。口吃https://baike.baidu.com/item/%E5%8F%A3%E5%90%83/1678438
90. 発達障害を理解する ＞ 各障害の定義.国立障害者リハビリテーションセン ー, 2021. URL:https://www.rehab.go.jp/ddis/understand/definition/