ПЕДАГОГІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ФОРТЕПІАННИХ ЦИКЛІВ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ (Автор: Малько А.В.
Автор(ка)
Мельниченко Тетяна Олександрівна
Ступінь
Магістр
Група
не вказано
Спеціальність
025 Музичне мистецтво
Кафедра
Кафедра теорії і методики музичного мистецтва
Анотація
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Проблемагармонійного естетичного та
духовного розвитку молодоїособистості в процесі оволодіння основами
майбутньої професії на уроці фортепіано завждибула і продовжує бути актуальною і в наш час.Саме музика для дітей є тією важливою сферою
творчої діяльності багатьох композиторів світу,завдяки якій одночасно забезпечується професійне навчання та естетичне виховання людини вже з найменшого віку. Усвідомлюючи потребу створення українського педагогічного репертуару, який бивідповідав усім вищезгаданим вимогам, українські композитори кінця ХІХ – початку ХХ ст. створили багато як окремих творів так і авторськихзбірників для дітей та юнацтва.
Актуальність дослідження зумовленанеобхідністю глибшого вивчення діяльностіокремих композиторів, а саме піаністів-педагогів України та українського зарубіжжя ІІ половини ХХ ст. в галузі створення фортепіанного репертуару дидактичного спрямування в контексті їхніх педагогічних засад, а також як результат їх педагогічної діяльності.
Мета і завдання магістерської роботи є дослідження та узагальнення матеріалу, присвяченого фортепіанним творам (циклам) українських композиторів для дітей, обґрунтувати їх пізнавальну та виховну роль в сучасній музичній культурі України.
Відповідно до мети магістерської роботи були визначені завдання дослідження:
1)дослідити та узагальнити наукові джерела;
2) обґрунтувати пізнавальну роль фортепіанних циклів;
3) визначити виховну роль фортепіанних циклів в сучасній музичній
культурі України.
Шляхами реалізації мети та завдань даного дослідження є аналіз наукових джерел з обраної теми, конкретизація та обґрунтування матеріалу.
Об’єкт дослідження – фортепіанні цикли для дітей українських та зарубіжних авторів.
Предмет дослідження.Фортепіанні цикли українських композиторів для дітей.
Методи дослідження.Аналіз, порявняння, індукція.
Структура роботи.Вступ,2 розділи, висновки до розділів,загальні висновки, загальна кількість 67 сторінок, обсяг основного тексту55 сторінок, використаних джерел 64.
Актуальність теми дослідження. Проблемагармонійного естетичного та
духовного розвитку молодоїособистості в процесі оволодіння основами
майбутньої професії на уроці фортепіано завждибула і продовжує бути актуальною і в наш час.Саме музика для дітей є тією важливою сферою
творчої діяльності багатьох композиторів світу,завдяки якій одночасно забезпечується професійне навчання та естетичне виховання людини вже з найменшого віку. Усвідомлюючи потребу створення українського педагогічного репертуару, який бивідповідав усім вищезгаданим вимогам, українські композитори кінця ХІХ – початку ХХ ст. створили багато як окремих творів так і авторськихзбірників для дітей та юнацтва.
Актуальність дослідження зумовленанеобхідністю глибшого вивчення діяльностіокремих композиторів, а саме піаністів-педагогів України та українського зарубіжжя ІІ половини ХХ ст. в галузі створення фортепіанного репертуару дидактичного спрямування в контексті їхніх педагогічних засад, а також як результат їх педагогічної діяльності.
Мета і завдання магістерської роботи є дослідження та узагальнення матеріалу, присвяченого фортепіанним творам (циклам) українських композиторів для дітей, обґрунтувати їх пізнавальну та виховну роль в сучасній музичній культурі України.
Відповідно до мети магістерської роботи були визначені завдання дослідження:
1)дослідити та узагальнити наукові джерела;
2) обґрунтувати пізнавальну роль фортепіанних циклів;
3) визначити виховну роль фортепіанних циклів в сучасній музичній
культурі України.
Шляхами реалізації мети та завдань даного дослідження є аналіз наукових джерел з обраної теми, конкретизація та обґрунтування матеріалу.
Об’єкт дослідження – фортепіанні цикли для дітей українських та зарубіжних авторів.
Предмет дослідження.Фортепіанні цикли українських композиторів для дітей.
Методи дослідження.Аналіз, порявняння, індукція.
Структура роботи.Вступ,2 розділи, висновки до розділів,загальні висновки, загальна кількість 67 сторінок, обсяг основного тексту55 сторінок, використаних джерел 64.
Зміст
РОЗДІЛ 1Історія становлення фортепіанної музики для дітей
Історія становлення фортепіанної музики для дітей завжди займала одне з провідних місць в українській національній композиторській школі. Орієнтована на мелодику народних пісень, музичну мову, дитячі твори перейняли виразність і високу поетичність, душу народу. Історія української музики славиться багатьма видатними іменами, що свідчить про неабиякий культурно – мистецький потенціал нації. Декілька століть у середовищі видатних композиторів простежується активний пошук цікавих форм, які сприяли створенню дитячої фортепіанної музики. Кожний твір для фортепіано був наслідком послідовного відбору й удосконалення народної музики багатьма поколіннями музикантів. Так, залишилися численні записи композиторів, які інтерпретували один з найстаріших ліричних жанрів – колискові пісні. Цінність творів полягала в поєднанні змісту і форми, що відрізняла їх в порівнянні з іншими старовинними музичними формами. Найбільш розповсюдженими типовими були образи сіренького котика, кози рогатої, горобчика, інших істот тваринного світу («Колискова» Катерини з опери М.Аркаса «Катерина», «Колискова» К.Стеценка для голосу, скрипки, хору, «Колискова»В.Косенка, «Колискова» з кантати В.Штогаренка «Україна моя»).
Найчастіше композитори писали музику, яку об’єднували у «цикли» (від грець - коло, круг) – ряд художніх творів, об ‘єднаних спільністю тематики, діючих осіб, персонажів,тощо. Різні за мотивами, інтонаційно – ритмічною структурою, строфічною будовою, жанрами, твори циклу витримані у спільному стильовому ключі, завдяки композиційній єдності набувають додаткової естетичної вартості.
«Циклічна форма» (від цикл – форма) – музикознавчий термін для загального означення композиції творів, що складаються з кількох самостійних частин (що становлять цикл), які в сукупності розкривають єдиний художній задум. До циклічної форми відносять симфонію, сюїту, сонату, власне сонатно – циклічну форму (складається з 4 частин: швидкої, сонатної, повільної, ліричної, швидкої) скерцо чи менует та швидкої прикінцевої (фіналу). Скорочена циклічна форма (без скерцо чи менуету) характерна для концерту (в кн. С.Безклубенка. Т.2. – С.230), також в кн./Словник іншомовних слів. За ред. члена – кореспондента АН УРСР О.С.Мельничука. Головна редакція УРЕ.К.: 1977. – 774 с. – С.740. /.
Вже на початку ХІХ ст. посилюється інтерес до збирання і вивчення народної творчості, популяризації її шляхом художньої обробки.Діячі науки, відомі композитори, розуміючи художню цінність фольклору, його роль у житті народу, досліджували народну пісню,на основі якої розвивали професійну національну музичну культуру,специфічно міських рис у зв’язку із зростанням музичного аматорства у різних колах міського населення. Проводячи в Україні політику насильницької русифікації, царський уряд спрямовував її вістря проти польського панства і одночасно придушував всі прояви національної свідомості. Разом з тим, українська мова та українська музика продовжували завойовувати своє місце в культурному житті України. Активізувалися етнографічні пошуки, процвітали домашнє музикування та музичні колективи.
Домашнє музикування вже з І пол. ХІХ ст. набуває населення. Серед найпоширеніших інструментів у містах були бандура, гуслі, сопілка, цимбали, гітара, скрипка, а у Західній Україні – цитра. У панських садибах можна було зустріти торбан, флейту, клавікорди і фортепіано. На них виконувалися нескладні інструментальні п’єси та народнопісенні теми (місцевого походження або виданих у Росії нотах), у супроводі їх співалися народні пісні, старовинні канти, пісні – романси).Потрапляли у домашнє музикування і твори зарубіжних композиторів, особливо у зв’язку з діяльністю у ХІХ ст. капельмейстерів і вчителів музики – вихідців із Чехії, Польщі, Німеччини, Угорщини.
До дитячої фортепіанної творчості вертались композитори – класики з творами «Маленькі прелюдії» та «Нотний зошит А.М.Бах»Й.С.Баха,численні менуети, сонатини, варіації, рондо В.А.Моцарта, Л.В.Бетховена, які і сьогодні є обов’язковими в репертуарі юних музикантів. Увійшло, як класичний приклад, вивчення гри на фортепіано «Дитячий альбом»П.І.Чайковського, «Альбом для молоді» Р.Шумана, «Мікрокосмос»Б.Бартока, «Шульверк» К.Орфа, «Дитяча музика»С.Прокоф’єва.
Яскравим представником нової формації романтичної доби був Р.Шуман. В творчості цього видатного композитора фортепіанна література займає значне місце. Це цикли: «Дитячі сцени», «12 п’єс для великих і маленьких діток», «Дитячий альбом», «Альбом для юнацтва». Основною привабливістю цього напряму у творчості Р.Шумана є програмність усіх дитячих форм. Його дитячі цикли різко відрізняються від творів, на які спиралася музична освіта тих часів. Навіть у віртуозних п’єсах присутні співзвучність та ліризм. Цим всім творам притаманні читкість форм, живий поетичний зміст, образність, простота. Відсутність значних мелодичних, фактурних труднощів робить цю музику доступною юним виконавцям. Зрозуміло, що на композитора мали великий вплив відомі педагоги і композитори тієї доби, наприклад, Ф.Мендельсон. Завдання, що ставили перед собою композитори у процесі написання дитячої музики, спирались на бажання виховати справжнього, одухотворного музиканта – віртуоза.
Новаторським явищем для Шумана була зацікавленність до дитячої психології, фантазії і бажання в усьому бачити ознаки гри. Він вважав, що механічна робота над вдосконаленням технічних можливостей приносить лише шкоду, і тому має змінюватися різними ігровими прийомами та способами зацікавити маленького музиканта. Зважаючи на художні властивості музики Шумана, сьогодні наполегливо рекомендують вивчати дитячі фортепіанні цикли в мистецьких закладах. В силу більш складних завдань ніж технічний зріст, які ставляться перед викладачем, твори зі збірокР.Шумана здебільшого складають репертуар початкових етапів навчання. Перевага надається дітям з більшими музичними здібностями. Чудовим для музикування є «Альбом для юнацтва» Р.Шумана, який став вже хрестоматійним. Серед творів найчастіше обирають для дитини «Сміливий наїзник», «Дід мороз»(щось на зразок троля, який може висікти різочками неслухняних дітей), «Спогад», «Веселий селянин», «Марш», «Перша втрата», «Маленький етюд», «Міньйона», «Сицилійський танець», п’єси без назви До - мажор і Фа – мажор, «Ранковий подорожний», «Мелодія», «Вершник», «Відлуння театру», «Народна пісенька».
Значну роль у розвитку фортепіанної музики України мали домашні концерти, твори для яких писали видатні українські композитори: М.Маркевич, М.Максимович, О.Гулак – Артемовський, М.Лисенко, які створювали чудовий фортепіанний супровід для більшості народних пісень.
Поглиблена робота по збиранню і популяризації українського музичного фольклорупривело до появи ряду збірників гармонізації українських народних пісень для голосу у супроводі фортепіано, різних їх аранжировокдля хору й інструментів і широкого використання у композиціях такої форми як: опера, симфонія, кантата. З першої половини ХІХ ст. особливого розповсюдження набувають різні твори малих форм – романси, невеликі фортепіанні п’єси.
У фортепіанній творчості українських композиторів І пол. – серед ХХ ст. простежується тяжіння до мелодики, ритмічної гнучності, що в сукупності з барвистим, гармонічним рішенням надає кожному твору елементів картинної звукозображувальності.
Українська музика минулого століття характеризується появою широкого спектру різноманітних стильових напрямків. Історія становлення української фортепіанної музики для дітей мала декілька етапів.
Перший період – часи зародження фортепіанного мистецтва в Україні наприкінці XVIIIст. т.з. «долисенкового періоду»;
Другий період фортепіанної культури тісно пов'язаний з діяльністю Миколи Лисенка, творчість якого являє собою активний етап розвитку національного стилю в українській професійній музиці. М.Лисенко – непересічна особистість, яка вважається родоначальником української музичної школи. Його творчість настільки різнобічна, що важко назвати жанр, до якого б не звертався цей уславлений композитор. Л. Кияновська зазначає: «…особлива заслуга М.Лисенка полягає в тому, що він перший свідомо поставив собі за мету створити всі основні жанри професійної музики на основі народопісенної спадщини, підняти найважливіші теми української історії та фольклорних звичаїв, передати сам дух народу…завжди в його музиці відчувається глибинний зв'язок із джерелами українського фольклору». Не дивлячись на те, що він жив і творив більше як століття тому, його музика й донині вражає глибиною думки та своєрідністю композиторського бачення.
Неоціненним є внесок Миколи Віталійовича у генезу української фортепіанної дитячої музики. Митець мав можливість ближче познайомититсь з українським фольклором та народними образами ще у ранньому дитинстві, спостерігаючи за звичаямита тісно спілкуючись із селянами при батьківському домі. Інтерес до історії рідного краю, до народної культури, мови, до творчості Т.Шевченка Миколи Лисенко сформувався під впливом спілкування зі своїми родичами – Олександром Захаровичем та Андрієм Романовичем Лисенками.
Музика поєднала в собі два різних стильових джерела: німецьку композиторську школу (з 1867 – 1869рр. майбутній композитор навчався по класу фортепіано у Лейпцігській консерваторії), тому відгомін навчання у Європі відчутний у багатьох його композиторських прийомах та вплив української народної пісенності. Пізніше творчість композитора мала великий вплив на розвиток музичної культури України. Саме композитор один із тих, хто зібрав найбільше народних мелодій і подарував їм довговічність у своїх обробках та гармонізації. Крім того, М.Лисенко досліджував народні пісні з наукової точки зору.
1.1ДИТЯЧИЙ ФОРТЕПІАННИЙ РЕПЕРТУАР
Значне місце у творчості українських композиторів займає дитячий фортепіанний репертуар. Серед найбільш відомих – «24 дитячі п’єси» В.Косенка, «Дитячий альбом» М. Степаненка, «П’єси для дітей» В.Подвали, численніфортепіанні твориВ.Рожавської, Ж.Колодуб, М.Завалішиної, І.Саська, Ю.Щуровського та інших видатних представників української композиторської школи.
У сучасній педагогічній практиці широко використовуються твори маловідомих українських композиторів ХХ ст.: фортепіанні збірки В.Барвінського, Н.Нижанківського, М.Скорульського, М.Соколовського, І.Віденського, П.Козицького. У характері п’єс для фортепіано знаходимо тенденцію, притаманну дожовтневій фортепіанній школі, що полягала в поєднанні і сукупності ознак одного жанру з рисами іншого. Для загального підсилення образності композитори беруть дещо від жанрової специфіки етюду – октавну пасажність, що приймає весь музичний виклад. П’єса стає і як фортепіанна обробка української народної пісні у тематично - фольклорному різновиді, і як художній октавний етюд з елементами програмного змісту.
Художнім, фольклорно - тематичним та конструктивно – формотворчим джерелом жанру в українській фортепіанній музиці стали фольклорні зразки, зокрема, веснянка, коломийка, козачок, шумка, чабарашка. Трьома останніми залюбки користувалися в ХІХ ст. М.Лисенко, Й.Витвицький, М.Завадський. За основу фортепіанного твору, вони приймали народний танець і вирішували ці завдання по – своєму. Так для М.Завадського ближчою була шумка (Перша українська шумка, ор.24; дві шумки, ор.31; три – ор.52; чотири – ор.80; пять – ор. 81; шість – ор. 82; сім – ор. 83; вісім – ор. 120; девять – ор. 127; десять – ор. 142; 18 українських шумок – ор.406).
Микола Лисенко використав шумку як матеріал для створення рапсодії і був першим композитором, який поєднав деякі конструктивні закономірності старовинного західноєвропейського танцю з фольклорним мелосом і створив синтетичний жанр – Українську сюїту (форма старовинних танців на основі народних пісень).
Отже, саме у дореволюційний період накреслилися основні три тенденції розвитку фортепіанної музики:
• зв'язок з фольклорними прототипами;
• нескладне перекладання для побутового музикування;
• транскрипція концертного плану більш складними технічними завданнями для створення більш складних композиційних жанрів.
Серед видатних композиторів сучасності слід згадатитаких як:Я.Степовий, Ю.Рижавська, О.Жук, В.Косенко, М.Скорик, Л.Дичко слід зупинитися на творах для дітей Анатолія Панасовича Коломійця, творча особистість якого завжди вражала своєю багатогранністю і яскравим музичним обдаруванням.
Вукраїнську музику він ввійшов як композитор характерного самобутнього стилю. Серед складових цього стилю поряд з впливом гармонічних та поліфонічних засобів виразності С.Рахманінова, простежується вплив творчості Л.Ревуцького. Без перебільшення творчість А.Коломійця є продовженням розвитку стилю Л.Ревуцького в українській сучасній музиці.
Фортепіанна музика - це найулюбленіший жанр інструментальної творчості А.Коломійця. Створюючи музику для дітей, Анатолій Панасович відчував велику відповідальність перед маленькими слухачами. Ставився до цієї частини творчості з найвищою мірою відповідальності. Вкладаючи всі свої знання, талант, творчу фантазію та професійну майстерність.
Сам чудовий піаніст, талановитий імпровізатор, А.Коломієць зміг через твори продемонструвати всі сторони і можливості інструменту - фортепіано.Тематика і жанри цих творів різноманітні: це п’єси, які відтворюють життя і побут дітей, п’єси суто навчального характеру (пісні, марші, вальси). Композитор написав чимало п’єс для різних інструментів, концертні віртуозні твори для юних музикантів, які поповнили педагогічний репертуар дитячих музичних шкіл, училищ. Фортепіанні твори композитора збагачені застосуванням різноманітних поліфонічних прийомів, які з’явилися у фортепіанній музиці ще на початку І пол. ХХ ст. і стали важливим засобом розробки музичного матеріалу.
Перша консерваторська робота А.Коломійця в галузі музики – одночастинна Соната ре мінор для фортепіано (1941 р.). В цьому творі вже чітко видно особливості творчого почерку майбутнього композитора – ліризм, широке використання різних викладів фортепіанної фактури, схильність до застосування поліфонічних прийомів, близькість до творів видатних композиторів М.Метнера, Ф.Ліста, Ф.Шопена.
Продовжуючи традиції української класичної музики у 1948 році композитор пише «Українську танцювальну сюїту». В першій редакції вона складалася з трьох номерів: «Козачок», «Коломийка», «Аркан». У редакції 1961 р. до них долучилися ще два номери – «Веснянка», «Хоровод». В кожному з них виконавець знаходить характерне для української музики: ніжна, виразна «Веснянка», своєрідна закарпатська «Коломийка», яскравий «Козачок», гомінкий «Аркан», пружний, пластичний «Хоровод». Тут вдало використано варіаційність, ладо – тональніcть, метроритмічні зміни, цікаві інтонаційні звороти.
«Шість етюдів – картин» (1961р.)А.Коломієць присвячує світлій пам’яті матері. П’єси мають назви: «Експромт», «Каприс», «Гумореска», «Скерцо», «Пісня», «Марш». Вони написані на різні види фортепіанної техніки, але головним є звернення до народної творчості. Так у п’ятому етюді – картині використано мелодію української народної пісні «Ой чиї ж то воли», яка проходить у мажорній тональності на тлі розгорнутих фігурацій. Середню частину цієї п’єси побудовано на окремих мелодійних зворотах пісні Кобзаря з опери «Тарас Бульба» М.Лисенка (в новій редакції). Етюд «Марш» - октавний етюд, в основі має бадьору, маршову українську народну пісню «Ой на горі та й женці жнуть». В інших п’єсах зустрічаються різні прийоми фортепіанної техніки: в «Експромті» - рух мелодичного малюнка терціями на тлі широких конфігурацій, «Каприс» - чергування шістнадцятих з восьмими нотами, тріольний виклад фактури, в «Гуморесці» - низхідна фігурація, акценти, легато:, у «Скерцо» - легке стакатто, форшлаги, акценти при швидкому темпі.
«Класична фантазія» - ще один фортепіанний твір композитора, що є прикладом творчого ставлення А.Коломійця до класичної української спадщини. Вцьому музичному творі провідні музичні теми пов’язані з образами опери М.Лисенка «Тарас Бульба».Тут простежується вольова заклична тема боротьби, бравурним викладом якої починається твір, і маршова пісня «За світ встали козаченьки» («Засвистали козаченьки»), широко викладена в новій редакції, і музичні теми Кобзаря. У «Фантазії» А.Коломієць проводить одночасно мелодії «Думи Кобзаря» клавіатури М.Лисенка та «Пісні Кобзаря», створені Л.Ревуцьким, що подаються конрапунктично (у верхньому голосі звучить «Пісня» Л.Ревуцького, у нижньому – «Дума» М.Лисенка).
Конртапунктично проводить композитор і тему пісні «За світ встали козаченьки» («Засвистали козаченьки») перед закінченням твору: в лівій руці – акцентованими октавами, що імітують рух до зменшення. При відповідному трактуванні в лівій руці звучить акцентована тема пісні, і навпаки, якщо віддати перевагу верхньому реєстру, то ця ж тема звучить в обрамленні фігурацій, що імітують нижній передзвін.
Композитор застосовує різноманітні засоби фортепіанної техніки:фігурації різних типів, октавні послідовності, широкі пасажі, акорди, що звучать як бандура, створюючи барвисті гармонічні співзвуччя та гамму динамічних відтінків. При всій специфічності твору «Фантазія» він є цікавим і неповторним засобом фортепіанної техніки.
Створюючи музику для дітей, А.Коломієць спирався на народні музичні джерела. Композитор володів рідкісною здатністю проникнення в сутність народної музики, умінням втілення її характерності в своїх оригінальних творах. Прикладом можуть бути фортепіанні сюїти, побудовані на основі народних танцювальних образів, яскраво колоритні фортепіанні танці. Він є автором балету «Улянка» (лібретто Н.Скорульського), камерно – інструментальних творів, хорів, обробок народних пісень. Суттєва риса композитора А.Коломійця – це художня довершеність, простота і дохідливість музичної мови. Анатолій Панасович зробив чималий внесок в обробку фортепіанних творів (фантазія на теми опери «Тарас Бульба» М.Лисенка, транскрипції галицьких народних пісень зі збірки «Українські народні пісні» та дитячих пісень до мультфільму «Музичні картинки», де використані мелодії з дитячого циклу «Сонечко» збірки Л.Ревуцького.Композитор А.Коломієць відомий науковим редагуванням творів провідних українських композиторів – класиків М.Лисенка, К.Стеценка, В.Косенка, Г.Верьовки, Л.Ревуцького. Хорові та фортепіанні твори композитора свідчать про самобутність його музики, майстерне використання різних поліфонічних прийомів, вишуканість гармонії, мелодику і виразність.
Цікавою деталлю є те, що першими виконавцями фортепіанних дуетів стала Рада Остапівна Лисенко – онука славнозвісного композитора – класика і сам автор. Збірка «Прийди, прийди, сонечко» присвячена Л.Ревуцькому і включає 12 транскрипцій. Написана 1962 року в яких Л.Коломієць звернувся до творчості М.Аркаса і Л.Ревуцького. Це шість транскрипцій на теми із збірника «Сонечко»Л.Ревуцького («Ой ходить сон», «Горобчику, пташку, пташку», «А як рак – неборак», «Веснянка», «Іди, іди, дощику», « Прийди, прийди, сонечко»), чотири – на теми галицьких пісень – взято із збірки Л.Ревуцького «Українські народні пісні» («Їхав козак на війноньку», «На вулиці скрипка грає», «Червона ружа», «Ой сусідко,сусідко», дві транскрипції на теми «Козак»М.Аркаса (танець з опери «Катерина»), «Козачок» Л.Ревуцького.
«Сонечко» та «Українські народні пісні»(галицькі) Л.Ревуцького – це обробки народних пісень для голосу в супроводі фортепіано («Сонечко» - дитячі, «Галицькі» - з життя галицьких селян).За характером вони і ліричні, і танцювальні, і жартівливі. З шаною і повагою ставлячись до творчості Л.Ревуцького композитор А.Коломієць створив яскраві п’єси для педагогічного репертуару юних піаністів.За стильовими ознаками вони наближаються до музики Л.Ревуцького. У транскрипціях поєднуються вокальні і фортепіанної партії обраної пісні, перевага віддається мелодії, яка в процесі розвитку дістає фактурну, гармонічну, темброву розробку.Іноді композитор робить лише перестановку регістрів: основна мелодія переходить до нижнього голосу, який звучить на фоні різноманітних фігурацій та візерунків. Це п’єси «Ой ходить сон», «Веснянка», «Іди, іди, дощику», «А як рак - неборак». Як фактура викладу використовується в творах поліфонічний засіб. Так, в п’єсі «На вулиці скрипка грає» - це імітація звучання скрипки на тлі фігурацій. Зустрічаються також поліфонічні й ускладнені гармонічні засоби виразності, використовуються багаті можливості фортепіанної фактури. Тонкий музикант, А.Коломієць для розкриття музичного образу п’єс застосував відповідні засоби виразності. Так, «Колискова», «Веснянка», «Їхав козак на війноньку» позначені стриманістю, відсутністю помпезності, а «Іди, іди, дощику», «На вулиці скрипка грає», «Козачок», «Козак» мають більш віртуозний характер.
Значну частину творчого доробку А.Коломійця становить необхідна для навчання педагогічна література. Композитор написав чимало п’єс для різних інструментів, але найбільше – для фортепіано, які поповнили педагогічний репертуар дитячих музичних шкіл, училищ.Тематика і жанри цих творів дуже різноманітні:пісні, марші, вальси. Інколи – це інтерпретація відомих літературних творів, що розширює художню уяву юних виконавців, збагачує емоційне сприйняття образів улюблених персонажів, відомих сюжетів. Серед збірників: «Поліфонічні п’єси для фортепіано на основі українських народних пісень», «25 легких фортепіанних п’єс», «Три сонатини», що увійшли до серії «Педагогічні п’єси для фортепіано» (для 1, 2, 5 – 7 класів дитячих музичних шкіл). Всі вони спрямовані на оволодіння певними складовими техніки виконання.
Деякі п’єси педагогічного доробку А.Коломійця «Етюд – пісня»дає майбутньому піаністу уявлення про форму, зіставлення контрастних музичних фраз. «Пісня» - це не тільки твір для розвитку художнього сприйняття, а й здобуття фазових піаністичних навичок (плавне ведення мелодичної фрази, вміння виконувати штрихи легато, оволодіння прийомами поліфонічних засобів). Наприклад, «Український танок» знайомить з елементарними гармонічними сполученнями, пов’язаними з народною музикою. У п’єсі «Балетна сценка» застосування мелодичних фігурацій допомагає учневі оволодіти основами розвитку тематично – образного матеріалу.
Значне місце у фортепіанній дитячій літературі композитора посідає програмна сюжетна музика. Це переважно музичні казки, які легко впізнати по колоритних образах, «фантастичному» забарвленню, оскільки збільшуються дисонансні гармонії, хроматичні звукоряди, «темні»тональні барви, використання різних регістрів, зміни динаміки, тяжіння до temporubato.
В цілому він віддавав перевагу жанрам фортепіанної музики, романсу, вокальна та інструментальна мініатюра, значні творчі досягнення,що виявилися у витонченості викладу, вишуканості музичної мови.
1.2Значення фортепіанної музики для дітей
Фортепіанна музика є важливою сферою творчої діяльностібагатьох композиторів світу, оскільки вони вважають необхідним професійне навчання та естетичне виховання людини вже з найменшого віку.
Фортепіанна музика для дітей та юнацтва також присутня у творчості
композиторів України та української діаспори. Вона є результатом їх загально-музичних педагогічних засад (М.Лисенко, С.Людкевич), фортепіанної педагогічної діяльності (В.Барвінський, В.Косенко, І.Беркович, Р.Савицький), творчості в різних видах та жанрах музики для дітей (І.Соневицький,Ю.Рожавська, Ю.Щуровський, Б.Фільц), та звичайною творчою спробою(І.Ковач).
Музику для дітей українських вітчизняних композиторів, її значення у
музично-естетичному вихованні молодої генерації, а також проблеми розвитку істановлення одного з її інструментальних видів – фортепіанного – постійновивчають різні музикознавці. Одними з найвагоміших систематизованих працьз даних питань є дослідження Б.Милича [ ], О.Олійник та Б.Фільц.
Якщо у статті Б.Фільц подається загальна класифікація видів та жанрів
української музики для дітей, то праця Б.Милича знайомить як з витоками і
становленням українського фортепіанного репертуару, так і з розвитком
фортепіанної дидактичної літератури періоду 1945-1961 рр., пропонуючи аналізмузичних творів за жанровою класифікацією. Більш ґрунтовно українськафортепіанна музика дидактичного спрямування представлена у монографіїО.Олійник. Твори періоду 1917-1979 рр. розглядаються за образною сферою,жанрами, фактурою, рівнем складності, а також порівнюються із досягненнямив даній галузі зарубіжних композиторів. Не менш важливими є статтіВ.Бєлікової , І.Громіш, З.Єременко, У.Молчко, О.Німилович ,І.Новосядлої, Н.Сулій , присвячені методико-виконавському аналізуокремих фортепіанних збірників як вітчизняних композиторів так і митцівукраїнської діаспори, а саме В.Безкоровайного, М.Кравців-Барабаш,Р.Савицького, В.Сильвестрова, І.Соневицького, Б.Фільц.
З метою здійснення вперше систематизації авторських збірників
фортепіанних творів для дітей та юнацтва композиторів України та українськоїдіаспори ІІ половини ХХ ст., у даній статті розглядаються окремі вітчизняні тазарубіжні авторські видання цього періоду в аспекті принципів виборукомпозиторами образної сфери, кола жанрів, засобів музичної виразності, атакож визначаються напрямки дидактичної спрямованості збірників, рівеньскладності творів, що до них входять.
«Однією з найбільш загальних та ґрунтовних функцій дитячої музичної
літератури є поступове і поетапне загальнохудожнє виховання та спеціальне
навчання, що забезпечує планомірне осягнення мистецтва від найпростіших тауніфікованих до найскладніших та найрізноманітніших його виявів та форм», –вважає музикознавець В.Клин[].
Продовжуючи традиції, започатковані основоположником української
класичної музики М.Лисенком і розвинені П.Сокальським, В.Сокальським,
Я.Степовим, В.Барвінським, С.Людкевичем, В.Косенком та Л.Ревуцьким,
вітчизняні композитори, перебуваючи у постійному пошуку нових форм
художньої виразності, спираючись як на народно-пісенну основу, так і на
сучасні виразові засоби, досягли вагомих результатів у різних жанрах дитячогофортепіанного репертуару. В другій половині ХХ століття до нього додаласянизка нових цікавих творів, які разом з виконанням чисто дидактичнихфункцій, тобто навчанням гри на інструменті, допомагають формуватидуховний світ, смаки, уподобання, розширювати мистецькі уявлення, розвиватифантазію, образне мислення дітей, готувати їх до сприйняття великих надбаньсвітової музичної культури.
Характерним явищем в українській музиці ІІ половини ХХ ст. стала поява ряду авторських збірників фортепіанних творів для дітей, серед яких найбільшпоказовими є видання 50-70 рр.: «Десять ліричних п’єс для фортепіано»,«Школа гри на фортепіано», «24 прелюдії», «25 легких фортепіанних п’єс»,«Здрастуй, школо!» І.Берковича, видання 60-х рр.: «Струмок» В.Довженка,«Фортепіанний альбом» М.Дремлюги, «24 фортепіанні п’єси для дітей»В.Кирейка, «24 п’єси для фортепіано» М.Сільванського, «Закарпатськіновелети» Б.Фільц, видання 70-х рр.: «З дитячого альбома» М.Скорика,«Веселка», «10 маленьких прелюдій та фуг», «Фортепіанні твори для дітей»Ю.Щуровського, видання 80-х рр.: «Музика для дітей» В.Бібіка, «Строкатіаркуші» В.Грабовського, «Дитяча музика», «Музика в старовинному стилі дляфортепіано» В.Сильвестрова а також збірники, що вийшли друком вже у ХХІст.: «Фортепіанні цикли» Б.Фільц (2002 р.) та «12 дитячих п’єс» Ю.Мейтуса(2006 р.), твори яких написані відповідно у 80-90-х рр. та до 1997 р. минулогостоліття.
Необхідно відзначити, що українська фортепіанна музика для дітей в
повоєнні роки одночасно розвивається як на Батьківщині, так і в діаспорі.
Наприклад, вагомим досягненням митців української діаспори США та Канадиу даній сфері є збірники «При ялинці» В.Безкоровайного, «Українськийфортепіанний альбом для початківців» Р.Савицького, «Моя веселка»М.Фоменка (видані у 50-х рр.), «Моя Україна» (книжки І, ІІ, ІІІ, ІV), «Коляди іщедрівки» М.Кравців-Барабаш (видані у 70-80-х рр.), а також «Пори року»І.Соневицького (виданий цілим збірником наприкінці 90-х рр.) Якщо заобразним змістом, жанровими ознаками, музичною мовою та дидактичноюспрямованістю, українська та зарубіжна гілки цієї галузі мають спільні риси, тоза тематикою і принципом підходу до використання народнопісенногоматеріалу між ними є істотна різниця. Більшість творів в своїй основі маютьфольклорні джерела, або наближений до них тематичний матеріал, щопризвичаює дітей до особливостей народного мистецтва як українського(збірники вітчизняні, та, особливо, композиторів діаспори), так й інших країнсвіту (вітчизняні видання). Але, на відміну від своїх колег в діаспорі, українськівітчизняні композитори, працюючи в умовах постійного ідеологічного тиску,були змушені надзвичайно виважено ставитися до використання українськогофольклорного матеріалу у своїх творах. Також, їм неодноразово доводилосядодавати до своїх збірників дитячих фортепіанних п’єс ще й твори сутоідеологічного спрямування, відтак, поза увагою опинився цілий пласт народноїтворчості, зокрема колядки, щедрівки, пісні, пов’язані з боротьбою занаціональне визволення і незалежність української держави тощо.
Варто зауважити, що за часовими межами написання та виходу друком
згадані видання поділяються на 2 групи:
1. збірники, складені з творів, написаних у ІІ половині ХХ ст., та видані у
даний період (всі згадані збірники, окрім видань «Фортепіанні цикли»
Б.Фільц та «12 дитячих п’єс» Ю.Мейтуса);
2. збірники, складені з творів, написаних у ІІ половині ХХ ст., але видані
вже у ХХІ ст. («Фортепіанні цикли» Б.Фільц та «12 дитячих п’єс»
Ю.Мейтуса).
Надзвичайно різноманітною є образна сфера творів, вміщених у
збірниках. Змальовуючи явища, події, персонажів реального життя (світ
дитини, образи та картини природи, фольклорна спадщина, танцювальна
сфера), а також, звертаючись до героїв світу уявного (казкового,
фантастичного, літературного), композитори використовують яскраву
образність для пробудження творчої фантазії юних музикантів. Цікавими є назви як збірників так і окремих творів. Програмні, фольклорні, або жанрові назви та заголовки ніколи не містять виконавської проблеми (як це можна спостерігати у збірці «Дітям» Б.Бартока), а завжди відображають художню сторону, продовжуючи принцип вибору заголовків дляпедагогічних творів композиторами-романтиками Р.Шуманом (в «Альбомі дляюнацтва») та П.Чайковським (в «Дитячому альбомі»). «Збагачення української фортепіанної дитячої музики новими жанрами та формами значно посилило її педагогічну спрямованість», - відзначає О.Олійник[]. Коло жанрів в українській фортепіанній музиці для дітей доситьшироке, однак визначальними тут є пісня і танець. За своєю жанровою основою збірники поділяються на моножанрові (наприклад, збірники поліфонічних творів, п’єс, обробок та перекладів фольклорних зразків) та поліжанрові. Водночас слід зауважити, що за стильовими ознаками фортепіанна творчість для дітей українських композиторів ІІ половини ХХ століття дуже неоднорідна, а за використанням виразових засобів – кардинально відрізняєтьсяміж собою.
Музична мова вищезгаданих збірників представлена як традиційними, так і новаторськими прийомами письма. Видання, для яких характернітрадиційні, найчастіше, романтичні, засоби виразності, продовжують напрямки,що сформувалися в українській фортепіанній музиці для дітей у 20-30-х рокахХХ століття в творчості В.Косенка, Л.Ревуцького та інших, для якихдомінуючим фактором були мелодизм і орієнтація на український фольклор.
Тому визначальною стильовою ознакою п’єс більшості авторських збірників єзагальна мелодизація тематичного матеріалу включно з фактурою
супроводжуючих голосів, які часто набувають значення самостійних
підголоскових ліній. Але якщо твори збірників В.Безкоровайного, І.Берковича,В.Довженка, М.Дремлюги, М.Кравців-Барабаш, Р.Савицького, І.Соневицького,Б.Фільц, М.Фоменка, Ю.Щуровського частково чи повністю базуються нафольклорній основі, то у подібних збірниках В.Кирейка, Ю.Мейтуса,М.Сільванського майже зовсім не використовуються фольклорні джерела, як церобили більшість їх попередників, а опрацьовуються лише авторські мелодії,які, іноді, за своєю побудовою та характером є стилізацією народних.
Вагоме місце у творчості українських композиторів займає жанр обробки колядок та щедрівок. Серед українських композиторів І пол. ХХ ст. до даного жанру зверталися Я.Ярославенко, Д.Січинський, Б.Вахнянин, В.Барвінський. Безперечно, у фортепіанній творчості вітчизняних композиторів ІІ пол. ХХ ст.теж присутні подібні твори, але через несприятливі історичні обставини вУкраїні, даний жанр отримав значно ширшого розвитку у творчостікомпозиторів української діаспори.
«Музичне мистецтво ХХ століття говорить з людством складною та
неоднозначною музичною мовою. Якщо до її сприйняття не готувати
поступово, з дитинства, то багато чого з розмаїтості та вершинних досягнень
цього мистецтва так і залишиться не зрозумілим та не розкритим», - стверждуємузикознавець В.Клин []. Сприйняття сучасної музики значно активізуєнайрізноманітніші сфери психічної діяльності маленького виконавця, формуєчисленні зв’язки – від асоціативно-зорових до конкретно-життєвих уявлень,розширюючи, водночас, коло його музичних вражень.
Надзвичайно оригінальною є музична мова п’єс, що входять до збірників
В.Бібіка, Л.Грабовського, В.Сильвестрова, М.Скорика. Вона відзначається
неординарністю, винахідливістю, яскравістю виразових засобів, відходом від
традиційних ладових та ритмічних структур, у зв’язку з чим більшість з творів,за винятком мініатюр М.Скорика, ще не часто використовуються в
повсякденній педагогічній практиці.
При всій багатоманітності творчих напрямків, присутніх у фортепіанних
збірниках для дітей ІІ половини ХХ ст., більшість авторів єднає те, що всі вони,примножуючи досвід попередників, кожний в своєму напрямку розвиваютьсаме національні традиції.
За дидактичною спрямованістю та рівнем складності збірникиподіляються на чотири групи:
І. Збірники творів для початківців (дошкільний період);
ІІ. Збірники творів для учнів молодшого шкільного віку (1-3 класи);
ІІІ. Збірники творів для учнів середнього шкільного віку (4-8 класи);
IV. Збірники творів для учнів старшого шкільного віку (9-11 класи).
До першої групи відносяться так звані «музичні абетки» в яких
пріоритетним є засвоєння найважливіших прийомів гри саме в період
«знайомства» дитини з інструментом. Важливе місце в даній групі займають
авторські школи гри на фортепіано, а саме: вітчизняна – І.Берковича [ ] та
зарубіжна – М.Кравців-Барабаш, 4 зошити серії «Моя Україна» котрої (хоч у
них і відсутні методичні коментарі) теж можна вважати оригінальним
прикладом школи гри на фортепіано, створеної у діаспорі. Властиво, збірникипершої групи знайомлять дітей з інструментом, способами гри на ньому,надають перші відомості про аплікатуру і педалізацію.
Українська фортепіанна література для дітей молодшого і середнього
шкільного віку знайомить учнів з основними видами фактури, а багатство
тематичного кола зумовлює різноманітність піаністичних завдань, які пов’язані,в першу чергу, з пісенно-танцювальним началом творів. Саме воно визначаєвідповідні виконавські завдання, які допомагають учням оволодіти навичкамикантиленної гри, основними «формулами» дрібної техніки, познайомитися знайпростішими формами поліфонічного викладу.
Широка палітра засобів музичної виразності – від традиційних і до
сучасних – свідчить про те, що фортепіанна творчість українських
композиторів для дітей знаходиться в постійному динамічному розвитку.
Значне ускладнення образної тематики, урізноманітнення кола настроїв у
творах, що входять до збірників четвертої групи, веде до розширення їх
жанрового діапазону, до змін у системі виразових засобів, а також до
збагачення фактурних прийомів, які є основою для вирішення
найрізноманітніших технічних завдань.Безперечно, рівень складності творів розглянутих збірників є різним.Серед альбомів зустрічаються не лише видання з п’єсами виключно одногорівня, але й збірники з творами суміжних рівнів та видання хрестоматійноготипу. Хоч альб
Історія становлення фортепіанної музики для дітей завжди займала одне з провідних місць в українській національній композиторській школі. Орієнтована на мелодику народних пісень, музичну мову, дитячі твори перейняли виразність і високу поетичність, душу народу. Історія української музики славиться багатьма видатними іменами, що свідчить про неабиякий культурно – мистецький потенціал нації. Декілька століть у середовищі видатних композиторів простежується активний пошук цікавих форм, які сприяли створенню дитячої фортепіанної музики. Кожний твір для фортепіано був наслідком послідовного відбору й удосконалення народної музики багатьма поколіннями музикантів. Так, залишилися численні записи композиторів, які інтерпретували один з найстаріших ліричних жанрів – колискові пісні. Цінність творів полягала в поєднанні змісту і форми, що відрізняла їх в порівнянні з іншими старовинними музичними формами. Найбільш розповсюдженими типовими були образи сіренького котика, кози рогатої, горобчика, інших істот тваринного світу («Колискова» Катерини з опери М.Аркаса «Катерина», «Колискова» К.Стеценка для голосу, скрипки, хору, «Колискова»В.Косенка, «Колискова» з кантати В.Штогаренка «Україна моя»).
Найчастіше композитори писали музику, яку об’єднували у «цикли» (від грець - коло, круг) – ряд художніх творів, об ‘єднаних спільністю тематики, діючих осіб, персонажів,тощо. Різні за мотивами, інтонаційно – ритмічною структурою, строфічною будовою, жанрами, твори циклу витримані у спільному стильовому ключі, завдяки композиційній єдності набувають додаткової естетичної вартості.
«Циклічна форма» (від цикл – форма) – музикознавчий термін для загального означення композиції творів, що складаються з кількох самостійних частин (що становлять цикл), які в сукупності розкривають єдиний художній задум. До циклічної форми відносять симфонію, сюїту, сонату, власне сонатно – циклічну форму (складається з 4 частин: швидкої, сонатної, повільної, ліричної, швидкої) скерцо чи менует та швидкої прикінцевої (фіналу). Скорочена циклічна форма (без скерцо чи менуету) характерна для концерту (в кн. С.Безклубенка. Т.2. – С.230), також в кн./Словник іншомовних слів. За ред. члена – кореспондента АН УРСР О.С.Мельничука. Головна редакція УРЕ.К.: 1977. – 774 с. – С.740. /.
Вже на початку ХІХ ст. посилюється інтерес до збирання і вивчення народної творчості, популяризації її шляхом художньої обробки.Діячі науки, відомі композитори, розуміючи художню цінність фольклору, його роль у житті народу, досліджували народну пісню,на основі якої розвивали професійну національну музичну культуру,специфічно міських рис у зв’язку із зростанням музичного аматорства у різних колах міського населення. Проводячи в Україні політику насильницької русифікації, царський уряд спрямовував її вістря проти польського панства і одночасно придушував всі прояви національної свідомості. Разом з тим, українська мова та українська музика продовжували завойовувати своє місце в культурному житті України. Активізувалися етнографічні пошуки, процвітали домашнє музикування та музичні колективи.
Домашнє музикування вже з І пол. ХІХ ст. набуває населення. Серед найпоширеніших інструментів у містах були бандура, гуслі, сопілка, цимбали, гітара, скрипка, а у Західній Україні – цитра. У панських садибах можна було зустріти торбан, флейту, клавікорди і фортепіано. На них виконувалися нескладні інструментальні п’єси та народнопісенні теми (місцевого походження або виданих у Росії нотах), у супроводі їх співалися народні пісні, старовинні канти, пісні – романси).Потрапляли у домашнє музикування і твори зарубіжних композиторів, особливо у зв’язку з діяльністю у ХІХ ст. капельмейстерів і вчителів музики – вихідців із Чехії, Польщі, Німеччини, Угорщини.
До дитячої фортепіанної творчості вертались композитори – класики з творами «Маленькі прелюдії» та «Нотний зошит А.М.Бах»Й.С.Баха,численні менуети, сонатини, варіації, рондо В.А.Моцарта, Л.В.Бетховена, які і сьогодні є обов’язковими в репертуарі юних музикантів. Увійшло, як класичний приклад, вивчення гри на фортепіано «Дитячий альбом»П.І.Чайковського, «Альбом для молоді» Р.Шумана, «Мікрокосмос»Б.Бартока, «Шульверк» К.Орфа, «Дитяча музика»С.Прокоф’єва.
Яскравим представником нової формації романтичної доби був Р.Шуман. В творчості цього видатного композитора фортепіанна література займає значне місце. Це цикли: «Дитячі сцени», «12 п’єс для великих і маленьких діток», «Дитячий альбом», «Альбом для юнацтва». Основною привабливістю цього напряму у творчості Р.Шумана є програмність усіх дитячих форм. Його дитячі цикли різко відрізняються від творів, на які спиралася музична освіта тих часів. Навіть у віртуозних п’єсах присутні співзвучність та ліризм. Цим всім творам притаманні читкість форм, живий поетичний зміст, образність, простота. Відсутність значних мелодичних, фактурних труднощів робить цю музику доступною юним виконавцям. Зрозуміло, що на композитора мали великий вплив відомі педагоги і композитори тієї доби, наприклад, Ф.Мендельсон. Завдання, що ставили перед собою композитори у процесі написання дитячої музики, спирались на бажання виховати справжнього, одухотворного музиканта – віртуоза.
Новаторським явищем для Шумана була зацікавленність до дитячої психології, фантазії і бажання в усьому бачити ознаки гри. Він вважав, що механічна робота над вдосконаленням технічних можливостей приносить лише шкоду, і тому має змінюватися різними ігровими прийомами та способами зацікавити маленького музиканта. Зважаючи на художні властивості музики Шумана, сьогодні наполегливо рекомендують вивчати дитячі фортепіанні цикли в мистецьких закладах. В силу більш складних завдань ніж технічний зріст, які ставляться перед викладачем, твори зі збірокР.Шумана здебільшого складають репертуар початкових етапів навчання. Перевага надається дітям з більшими музичними здібностями. Чудовим для музикування є «Альбом для юнацтва» Р.Шумана, який став вже хрестоматійним. Серед творів найчастіше обирають для дитини «Сміливий наїзник», «Дід мороз»(щось на зразок троля, який може висікти різочками неслухняних дітей), «Спогад», «Веселий селянин», «Марш», «Перша втрата», «Маленький етюд», «Міньйона», «Сицилійський танець», п’єси без назви До - мажор і Фа – мажор, «Ранковий подорожний», «Мелодія», «Вершник», «Відлуння театру», «Народна пісенька».
Значну роль у розвитку фортепіанної музики України мали домашні концерти, твори для яких писали видатні українські композитори: М.Маркевич, М.Максимович, О.Гулак – Артемовський, М.Лисенко, які створювали чудовий фортепіанний супровід для більшості народних пісень.
Поглиблена робота по збиранню і популяризації українського музичного фольклорупривело до появи ряду збірників гармонізації українських народних пісень для голосу у супроводі фортепіано, різних їх аранжировокдля хору й інструментів і широкого використання у композиціях такої форми як: опера, симфонія, кантата. З першої половини ХІХ ст. особливого розповсюдження набувають різні твори малих форм – романси, невеликі фортепіанні п’єси.
У фортепіанній творчості українських композиторів І пол. – серед ХХ ст. простежується тяжіння до мелодики, ритмічної гнучності, що в сукупності з барвистим, гармонічним рішенням надає кожному твору елементів картинної звукозображувальності.
Українська музика минулого століття характеризується появою широкого спектру різноманітних стильових напрямків. Історія становлення української фортепіанної музики для дітей мала декілька етапів.
Перший період – часи зародження фортепіанного мистецтва в Україні наприкінці XVIIIст. т.з. «долисенкового періоду»;
Другий період фортепіанної культури тісно пов'язаний з діяльністю Миколи Лисенка, творчість якого являє собою активний етап розвитку національного стилю в українській професійній музиці. М.Лисенко – непересічна особистість, яка вважається родоначальником української музичної школи. Його творчість настільки різнобічна, що важко назвати жанр, до якого б не звертався цей уславлений композитор. Л. Кияновська зазначає: «…особлива заслуга М.Лисенка полягає в тому, що він перший свідомо поставив собі за мету створити всі основні жанри професійної музики на основі народопісенної спадщини, підняти найважливіші теми української історії та фольклорних звичаїв, передати сам дух народу…завжди в його музиці відчувається глибинний зв'язок із джерелами українського фольклору». Не дивлячись на те, що він жив і творив більше як століття тому, його музика й донині вражає глибиною думки та своєрідністю композиторського бачення.
Неоціненним є внесок Миколи Віталійовича у генезу української фортепіанної дитячої музики. Митець мав можливість ближче познайомититсь з українським фольклором та народними образами ще у ранньому дитинстві, спостерігаючи за звичаямита тісно спілкуючись із селянами при батьківському домі. Інтерес до історії рідного краю, до народної культури, мови, до творчості Т.Шевченка Миколи Лисенко сформувався під впливом спілкування зі своїми родичами – Олександром Захаровичем та Андрієм Романовичем Лисенками.
Музика поєднала в собі два різних стильових джерела: німецьку композиторську школу (з 1867 – 1869рр. майбутній композитор навчався по класу фортепіано у Лейпцігській консерваторії), тому відгомін навчання у Європі відчутний у багатьох його композиторських прийомах та вплив української народної пісенності. Пізніше творчість композитора мала великий вплив на розвиток музичної культури України. Саме композитор один із тих, хто зібрав найбільше народних мелодій і подарував їм довговічність у своїх обробках та гармонізації. Крім того, М.Лисенко досліджував народні пісні з наукової точки зору.
1.1ДИТЯЧИЙ ФОРТЕПІАННИЙ РЕПЕРТУАР
Значне місце у творчості українських композиторів займає дитячий фортепіанний репертуар. Серед найбільш відомих – «24 дитячі п’єси» В.Косенка, «Дитячий альбом» М. Степаненка, «П’єси для дітей» В.Подвали, численніфортепіанні твориВ.Рожавської, Ж.Колодуб, М.Завалішиної, І.Саська, Ю.Щуровського та інших видатних представників української композиторської школи.
У сучасній педагогічній практиці широко використовуються твори маловідомих українських композиторів ХХ ст.: фортепіанні збірки В.Барвінського, Н.Нижанківського, М.Скорульського, М.Соколовського, І.Віденського, П.Козицького. У характері п’єс для фортепіано знаходимо тенденцію, притаманну дожовтневій фортепіанній школі, що полягала в поєднанні і сукупності ознак одного жанру з рисами іншого. Для загального підсилення образності композитори беруть дещо від жанрової специфіки етюду – октавну пасажність, що приймає весь музичний виклад. П’єса стає і як фортепіанна обробка української народної пісні у тематично - фольклорному різновиді, і як художній октавний етюд з елементами програмного змісту.
Художнім, фольклорно - тематичним та конструктивно – формотворчим джерелом жанру в українській фортепіанній музиці стали фольклорні зразки, зокрема, веснянка, коломийка, козачок, шумка, чабарашка. Трьома останніми залюбки користувалися в ХІХ ст. М.Лисенко, Й.Витвицький, М.Завадський. За основу фортепіанного твору, вони приймали народний танець і вирішували ці завдання по – своєму. Так для М.Завадського ближчою була шумка (Перша українська шумка, ор.24; дві шумки, ор.31; три – ор.52; чотири – ор.80; пять – ор. 81; шість – ор. 82; сім – ор. 83; вісім – ор. 120; девять – ор. 127; десять – ор. 142; 18 українських шумок – ор.406).
Микола Лисенко використав шумку як матеріал для створення рапсодії і був першим композитором, який поєднав деякі конструктивні закономірності старовинного західноєвропейського танцю з фольклорним мелосом і створив синтетичний жанр – Українську сюїту (форма старовинних танців на основі народних пісень).
Отже, саме у дореволюційний період накреслилися основні три тенденції розвитку фортепіанної музики:
• зв'язок з фольклорними прототипами;
• нескладне перекладання для побутового музикування;
• транскрипція концертного плану більш складними технічними завданнями для створення більш складних композиційних жанрів.
Серед видатних композиторів сучасності слід згадатитаких як:Я.Степовий, Ю.Рижавська, О.Жук, В.Косенко, М.Скорик, Л.Дичко слід зупинитися на творах для дітей Анатолія Панасовича Коломійця, творча особистість якого завжди вражала своєю багатогранністю і яскравим музичним обдаруванням.
Вукраїнську музику він ввійшов як композитор характерного самобутнього стилю. Серед складових цього стилю поряд з впливом гармонічних та поліфонічних засобів виразності С.Рахманінова, простежується вплив творчості Л.Ревуцького. Без перебільшення творчість А.Коломійця є продовженням розвитку стилю Л.Ревуцького в українській сучасній музиці.
Фортепіанна музика - це найулюбленіший жанр інструментальної творчості А.Коломійця. Створюючи музику для дітей, Анатолій Панасович відчував велику відповідальність перед маленькими слухачами. Ставився до цієї частини творчості з найвищою мірою відповідальності. Вкладаючи всі свої знання, талант, творчу фантазію та професійну майстерність.
Сам чудовий піаніст, талановитий імпровізатор, А.Коломієць зміг через твори продемонструвати всі сторони і можливості інструменту - фортепіано.Тематика і жанри цих творів різноманітні: це п’єси, які відтворюють життя і побут дітей, п’єси суто навчального характеру (пісні, марші, вальси). Композитор написав чимало п’єс для різних інструментів, концертні віртуозні твори для юних музикантів, які поповнили педагогічний репертуар дитячих музичних шкіл, училищ. Фортепіанні твори композитора збагачені застосуванням різноманітних поліфонічних прийомів, які з’явилися у фортепіанній музиці ще на початку І пол. ХХ ст. і стали важливим засобом розробки музичного матеріалу.
Перша консерваторська робота А.Коломійця в галузі музики – одночастинна Соната ре мінор для фортепіано (1941 р.). В цьому творі вже чітко видно особливості творчого почерку майбутнього композитора – ліризм, широке використання різних викладів фортепіанної фактури, схильність до застосування поліфонічних прийомів, близькість до творів видатних композиторів М.Метнера, Ф.Ліста, Ф.Шопена.
Продовжуючи традиції української класичної музики у 1948 році композитор пише «Українську танцювальну сюїту». В першій редакції вона складалася з трьох номерів: «Козачок», «Коломийка», «Аркан». У редакції 1961 р. до них долучилися ще два номери – «Веснянка», «Хоровод». В кожному з них виконавець знаходить характерне для української музики: ніжна, виразна «Веснянка», своєрідна закарпатська «Коломийка», яскравий «Козачок», гомінкий «Аркан», пружний, пластичний «Хоровод». Тут вдало використано варіаційність, ладо – тональніcть, метроритмічні зміни, цікаві інтонаційні звороти.
«Шість етюдів – картин» (1961р.)А.Коломієць присвячує світлій пам’яті матері. П’єси мають назви: «Експромт», «Каприс», «Гумореска», «Скерцо», «Пісня», «Марш». Вони написані на різні види фортепіанної техніки, але головним є звернення до народної творчості. Так у п’ятому етюді – картині використано мелодію української народної пісні «Ой чиї ж то воли», яка проходить у мажорній тональності на тлі розгорнутих фігурацій. Середню частину цієї п’єси побудовано на окремих мелодійних зворотах пісні Кобзаря з опери «Тарас Бульба» М.Лисенка (в новій редакції). Етюд «Марш» - октавний етюд, в основі має бадьору, маршову українську народну пісню «Ой на горі та й женці жнуть». В інших п’єсах зустрічаються різні прийоми фортепіанної техніки: в «Експромті» - рух мелодичного малюнка терціями на тлі широких конфігурацій, «Каприс» - чергування шістнадцятих з восьмими нотами, тріольний виклад фактури, в «Гуморесці» - низхідна фігурація, акценти, легато:, у «Скерцо» - легке стакатто, форшлаги, акценти при швидкому темпі.
«Класична фантазія» - ще один фортепіанний твір композитора, що є прикладом творчого ставлення А.Коломійця до класичної української спадщини. Вцьому музичному творі провідні музичні теми пов’язані з образами опери М.Лисенка «Тарас Бульба».Тут простежується вольова заклична тема боротьби, бравурним викладом якої починається твір, і маршова пісня «За світ встали козаченьки» («Засвистали козаченьки»), широко викладена в новій редакції, і музичні теми Кобзаря. У «Фантазії» А.Коломієць проводить одночасно мелодії «Думи Кобзаря» клавіатури М.Лисенка та «Пісні Кобзаря», створені Л.Ревуцьким, що подаються конрапунктично (у верхньому голосі звучить «Пісня» Л.Ревуцького, у нижньому – «Дума» М.Лисенка).
Конртапунктично проводить композитор і тему пісні «За світ встали козаченьки» («Засвистали козаченьки») перед закінченням твору: в лівій руці – акцентованими октавами, що імітують рух до зменшення. При відповідному трактуванні в лівій руці звучить акцентована тема пісні, і навпаки, якщо віддати перевагу верхньому реєстру, то ця ж тема звучить в обрамленні фігурацій, що імітують нижній передзвін.
Композитор застосовує різноманітні засоби фортепіанної техніки:фігурації різних типів, октавні послідовності, широкі пасажі, акорди, що звучать як бандура, створюючи барвисті гармонічні співзвуччя та гамму динамічних відтінків. При всій специфічності твору «Фантазія» він є цікавим і неповторним засобом фортепіанної техніки.
Створюючи музику для дітей, А.Коломієць спирався на народні музичні джерела. Композитор володів рідкісною здатністю проникнення в сутність народної музики, умінням втілення її характерності в своїх оригінальних творах. Прикладом можуть бути фортепіанні сюїти, побудовані на основі народних танцювальних образів, яскраво колоритні фортепіанні танці. Він є автором балету «Улянка» (лібретто Н.Скорульського), камерно – інструментальних творів, хорів, обробок народних пісень. Суттєва риса композитора А.Коломійця – це художня довершеність, простота і дохідливість музичної мови. Анатолій Панасович зробив чималий внесок в обробку фортепіанних творів (фантазія на теми опери «Тарас Бульба» М.Лисенка, транскрипції галицьких народних пісень зі збірки «Українські народні пісні» та дитячих пісень до мультфільму «Музичні картинки», де використані мелодії з дитячого циклу «Сонечко» збірки Л.Ревуцького.Композитор А.Коломієць відомий науковим редагуванням творів провідних українських композиторів – класиків М.Лисенка, К.Стеценка, В.Косенка, Г.Верьовки, Л.Ревуцького. Хорові та фортепіанні твори композитора свідчать про самобутність його музики, майстерне використання різних поліфонічних прийомів, вишуканість гармонії, мелодику і виразність.
Цікавою деталлю є те, що першими виконавцями фортепіанних дуетів стала Рада Остапівна Лисенко – онука славнозвісного композитора – класика і сам автор. Збірка «Прийди, прийди, сонечко» присвячена Л.Ревуцькому і включає 12 транскрипцій. Написана 1962 року в яких Л.Коломієць звернувся до творчості М.Аркаса і Л.Ревуцького. Це шість транскрипцій на теми із збірника «Сонечко»Л.Ревуцького («Ой ходить сон», «Горобчику, пташку, пташку», «А як рак – неборак», «Веснянка», «Іди, іди, дощику», « Прийди, прийди, сонечко»), чотири – на теми галицьких пісень – взято із збірки Л.Ревуцького «Українські народні пісні» («Їхав козак на війноньку», «На вулиці скрипка грає», «Червона ружа», «Ой сусідко,сусідко», дві транскрипції на теми «Козак»М.Аркаса (танець з опери «Катерина»), «Козачок» Л.Ревуцького.
«Сонечко» та «Українські народні пісні»(галицькі) Л.Ревуцького – це обробки народних пісень для голосу в супроводі фортепіано («Сонечко» - дитячі, «Галицькі» - з життя галицьких селян).За характером вони і ліричні, і танцювальні, і жартівливі. З шаною і повагою ставлячись до творчості Л.Ревуцького композитор А.Коломієць створив яскраві п’єси для педагогічного репертуару юних піаністів.За стильовими ознаками вони наближаються до музики Л.Ревуцького. У транскрипціях поєднуються вокальні і фортепіанної партії обраної пісні, перевага віддається мелодії, яка в процесі розвитку дістає фактурну, гармонічну, темброву розробку.Іноді композитор робить лише перестановку регістрів: основна мелодія переходить до нижнього голосу, який звучить на фоні різноманітних фігурацій та візерунків. Це п’єси «Ой ходить сон», «Веснянка», «Іди, іди, дощику», «А як рак - неборак». Як фактура викладу використовується в творах поліфонічний засіб. Так, в п’єсі «На вулиці скрипка грає» - це імітація звучання скрипки на тлі фігурацій. Зустрічаються також поліфонічні й ускладнені гармонічні засоби виразності, використовуються багаті можливості фортепіанної фактури. Тонкий музикант, А.Коломієць для розкриття музичного образу п’єс застосував відповідні засоби виразності. Так, «Колискова», «Веснянка», «Їхав козак на війноньку» позначені стриманістю, відсутністю помпезності, а «Іди, іди, дощику», «На вулиці скрипка грає», «Козачок», «Козак» мають більш віртуозний характер.
Значну частину творчого доробку А.Коломійця становить необхідна для навчання педагогічна література. Композитор написав чимало п’єс для різних інструментів, але найбільше – для фортепіано, які поповнили педагогічний репертуар дитячих музичних шкіл, училищ.Тематика і жанри цих творів дуже різноманітні:пісні, марші, вальси. Інколи – це інтерпретація відомих літературних творів, що розширює художню уяву юних виконавців, збагачує емоційне сприйняття образів улюблених персонажів, відомих сюжетів. Серед збірників: «Поліфонічні п’єси для фортепіано на основі українських народних пісень», «25 легких фортепіанних п’єс», «Три сонатини», що увійшли до серії «Педагогічні п’єси для фортепіано» (для 1, 2, 5 – 7 класів дитячих музичних шкіл). Всі вони спрямовані на оволодіння певними складовими техніки виконання.
Деякі п’єси педагогічного доробку А.Коломійця «Етюд – пісня»дає майбутньому піаністу уявлення про форму, зіставлення контрастних музичних фраз. «Пісня» - це не тільки твір для розвитку художнього сприйняття, а й здобуття фазових піаністичних навичок (плавне ведення мелодичної фрази, вміння виконувати штрихи легато, оволодіння прийомами поліфонічних засобів). Наприклад, «Український танок» знайомить з елементарними гармонічними сполученнями, пов’язаними з народною музикою. У п’єсі «Балетна сценка» застосування мелодичних фігурацій допомагає учневі оволодіти основами розвитку тематично – образного матеріалу.
Значне місце у фортепіанній дитячій літературі композитора посідає програмна сюжетна музика. Це переважно музичні казки, які легко впізнати по колоритних образах, «фантастичному» забарвленню, оскільки збільшуються дисонансні гармонії, хроматичні звукоряди, «темні»тональні барви, використання різних регістрів, зміни динаміки, тяжіння до temporubato.
В цілому він віддавав перевагу жанрам фортепіанної музики, романсу, вокальна та інструментальна мініатюра, значні творчі досягнення,що виявилися у витонченості викладу, вишуканості музичної мови.
1.2Значення фортепіанної музики для дітей
Фортепіанна музика є важливою сферою творчої діяльностібагатьох композиторів світу, оскільки вони вважають необхідним професійне навчання та естетичне виховання людини вже з найменшого віку.
Фортепіанна музика для дітей та юнацтва також присутня у творчості
композиторів України та української діаспори. Вона є результатом їх загально-музичних педагогічних засад (М.Лисенко, С.Людкевич), фортепіанної педагогічної діяльності (В.Барвінський, В.Косенко, І.Беркович, Р.Савицький), творчості в різних видах та жанрах музики для дітей (І.Соневицький,Ю.Рожавська, Ю.Щуровський, Б.Фільц), та звичайною творчою спробою(І.Ковач).
Музику для дітей українських вітчизняних композиторів, її значення у
музично-естетичному вихованні молодої генерації, а також проблеми розвитку істановлення одного з її інструментальних видів – фортепіанного – постійновивчають різні музикознавці. Одними з найвагоміших систематизованих працьз даних питань є дослідження Б.Милича [ ], О.Олійник та Б.Фільц.
Якщо у статті Б.Фільц подається загальна класифікація видів та жанрів
української музики для дітей, то праця Б.Милича знайомить як з витоками і
становленням українського фортепіанного репертуару, так і з розвитком
фортепіанної дидактичної літератури періоду 1945-1961 рр., пропонуючи аналізмузичних творів за жанровою класифікацією. Більш ґрунтовно українськафортепіанна музика дидактичного спрямування представлена у монографіїО.Олійник. Твори періоду 1917-1979 рр. розглядаються за образною сферою,жанрами, фактурою, рівнем складності, а також порівнюються із досягненнямив даній галузі зарубіжних композиторів. Не менш важливими є статтіВ.Бєлікової , І.Громіш, З.Єременко, У.Молчко, О.Німилович ,І.Новосядлої, Н.Сулій , присвячені методико-виконавському аналізуокремих фортепіанних збірників як вітчизняних композиторів так і митцівукраїнської діаспори, а саме В.Безкоровайного, М.Кравців-Барабаш,Р.Савицького, В.Сильвестрова, І.Соневицького, Б.Фільц.
З метою здійснення вперше систематизації авторських збірників
фортепіанних творів для дітей та юнацтва композиторів України та українськоїдіаспори ІІ половини ХХ ст., у даній статті розглядаються окремі вітчизняні тазарубіжні авторські видання цього періоду в аспекті принципів виборукомпозиторами образної сфери, кола жанрів, засобів музичної виразності, атакож визначаються напрямки дидактичної спрямованості збірників, рівеньскладності творів, що до них входять.
«Однією з найбільш загальних та ґрунтовних функцій дитячої музичної
літератури є поступове і поетапне загальнохудожнє виховання та спеціальне
навчання, що забезпечує планомірне осягнення мистецтва від найпростіших тауніфікованих до найскладніших та найрізноманітніших його виявів та форм», –вважає музикознавець В.Клин[].
Продовжуючи традиції, започатковані основоположником української
класичної музики М.Лисенком і розвинені П.Сокальським, В.Сокальським,
Я.Степовим, В.Барвінським, С.Людкевичем, В.Косенком та Л.Ревуцьким,
вітчизняні композитори, перебуваючи у постійному пошуку нових форм
художньої виразності, спираючись як на народно-пісенну основу, так і на
сучасні виразові засоби, досягли вагомих результатів у різних жанрах дитячогофортепіанного репертуару. В другій половині ХХ століття до нього додаласянизка нових цікавих творів, які разом з виконанням чисто дидактичнихфункцій, тобто навчанням гри на інструменті, допомагають формуватидуховний світ, смаки, уподобання, розширювати мистецькі уявлення, розвиватифантазію, образне мислення дітей, готувати їх до сприйняття великих надбаньсвітової музичної культури.
Характерним явищем в українській музиці ІІ половини ХХ ст. стала поява ряду авторських збірників фортепіанних творів для дітей, серед яких найбільшпоказовими є видання 50-70 рр.: «Десять ліричних п’єс для фортепіано»,«Школа гри на фортепіано», «24 прелюдії», «25 легких фортепіанних п’єс»,«Здрастуй, школо!» І.Берковича, видання 60-х рр.: «Струмок» В.Довженка,«Фортепіанний альбом» М.Дремлюги, «24 фортепіанні п’єси для дітей»В.Кирейка, «24 п’єси для фортепіано» М.Сільванського, «Закарпатськіновелети» Б.Фільц, видання 70-х рр.: «З дитячого альбома» М.Скорика,«Веселка», «10 маленьких прелюдій та фуг», «Фортепіанні твори для дітей»Ю.Щуровського, видання 80-х рр.: «Музика для дітей» В.Бібіка, «Строкатіаркуші» В.Грабовського, «Дитяча музика», «Музика в старовинному стилі дляфортепіано» В.Сильвестрова а також збірники, що вийшли друком вже у ХХІст.: «Фортепіанні цикли» Б.Фільц (2002 р.) та «12 дитячих п’єс» Ю.Мейтуса(2006 р.), твори яких написані відповідно у 80-90-х рр. та до 1997 р. минулогостоліття.
Необхідно відзначити, що українська фортепіанна музика для дітей в
повоєнні роки одночасно розвивається як на Батьківщині, так і в діаспорі.
Наприклад, вагомим досягненням митців української діаспори США та Канадиу даній сфері є збірники «При ялинці» В.Безкоровайного, «Українськийфортепіанний альбом для початківців» Р.Савицького, «Моя веселка»М.Фоменка (видані у 50-х рр.), «Моя Україна» (книжки І, ІІ, ІІІ, ІV), «Коляди іщедрівки» М.Кравців-Барабаш (видані у 70-80-х рр.), а також «Пори року»І.Соневицького (виданий цілим збірником наприкінці 90-х рр.) Якщо заобразним змістом, жанровими ознаками, музичною мовою та дидактичноюспрямованістю, українська та зарубіжна гілки цієї галузі мають спільні риси, тоза тематикою і принципом підходу до використання народнопісенногоматеріалу між ними є істотна різниця. Більшість творів в своїй основі маютьфольклорні джерела, або наближений до них тематичний матеріал, щопризвичаює дітей до особливостей народного мистецтва як українського(збірники вітчизняні, та, особливо, композиторів діаспори), так й інших країнсвіту (вітчизняні видання). Але, на відміну від своїх колег в діаспорі, українськівітчизняні композитори, працюючи в умовах постійного ідеологічного тиску,були змушені надзвичайно виважено ставитися до використання українськогофольклорного матеріалу у своїх творах. Також, їм неодноразово доводилосядодавати до своїх збірників дитячих фортепіанних п’єс ще й твори сутоідеологічного спрямування, відтак, поза увагою опинився цілий пласт народноїтворчості, зокрема колядки, щедрівки, пісні, пов’язані з боротьбою занаціональне визволення і незалежність української держави тощо.
Варто зауважити, що за часовими межами написання та виходу друком
згадані видання поділяються на 2 групи:
1. збірники, складені з творів, написаних у ІІ половині ХХ ст., та видані у
даний період (всі згадані збірники, окрім видань «Фортепіанні цикли»
Б.Фільц та «12 дитячих п’єс» Ю.Мейтуса);
2. збірники, складені з творів, написаних у ІІ половині ХХ ст., але видані
вже у ХХІ ст. («Фортепіанні цикли» Б.Фільц та «12 дитячих п’єс»
Ю.Мейтуса).
Надзвичайно різноманітною є образна сфера творів, вміщених у
збірниках. Змальовуючи явища, події, персонажів реального життя (світ
дитини, образи та картини природи, фольклорна спадщина, танцювальна
сфера), а також, звертаючись до героїв світу уявного (казкового,
фантастичного, літературного), композитори використовують яскраву
образність для пробудження творчої фантазії юних музикантів. Цікавими є назви як збірників так і окремих творів. Програмні, фольклорні, або жанрові назви та заголовки ніколи не містять виконавської проблеми (як це можна спостерігати у збірці «Дітям» Б.Бартока), а завжди відображають художню сторону, продовжуючи принцип вибору заголовків дляпедагогічних творів композиторами-романтиками Р.Шуманом (в «Альбомі дляюнацтва») та П.Чайковським (в «Дитячому альбомі»). «Збагачення української фортепіанної дитячої музики новими жанрами та формами значно посилило її педагогічну спрямованість», - відзначає О.Олійник[]. Коло жанрів в українській фортепіанній музиці для дітей доситьшироке, однак визначальними тут є пісня і танець. За своєю жанровою основою збірники поділяються на моножанрові (наприклад, збірники поліфонічних творів, п’єс, обробок та перекладів фольклорних зразків) та поліжанрові. Водночас слід зауважити, що за стильовими ознаками фортепіанна творчість для дітей українських композиторів ІІ половини ХХ століття дуже неоднорідна, а за використанням виразових засобів – кардинально відрізняєтьсяміж собою.
Музична мова вищезгаданих збірників представлена як традиційними, так і новаторськими прийомами письма. Видання, для яких характернітрадиційні, найчастіше, романтичні, засоби виразності, продовжують напрямки,що сформувалися в українській фортепіанній музиці для дітей у 20-30-х рокахХХ століття в творчості В.Косенка, Л.Ревуцького та інших, для якихдомінуючим фактором були мелодизм і орієнтація на український фольклор.
Тому визначальною стильовою ознакою п’єс більшості авторських збірників єзагальна мелодизація тематичного матеріалу включно з фактурою
супроводжуючих голосів, які часто набувають значення самостійних
підголоскових ліній. Але якщо твори збірників В.Безкоровайного, І.Берковича,В.Довженка, М.Дремлюги, М.Кравців-Барабаш, Р.Савицького, І.Соневицького,Б.Фільц, М.Фоменка, Ю.Щуровського частково чи повністю базуються нафольклорній основі, то у подібних збірниках В.Кирейка, Ю.Мейтуса,М.Сільванського майже зовсім не використовуються фольклорні джерела, як церобили більшість їх попередників, а опрацьовуються лише авторські мелодії,які, іноді, за своєю побудовою та характером є стилізацією народних.
Вагоме місце у творчості українських композиторів займає жанр обробки колядок та щедрівок. Серед українських композиторів І пол. ХХ ст. до даного жанру зверталися Я.Ярославенко, Д.Січинський, Б.Вахнянин, В.Барвінський. Безперечно, у фортепіанній творчості вітчизняних композиторів ІІ пол. ХХ ст.теж присутні подібні твори, але через несприятливі історичні обставини вУкраїні, даний жанр отримав значно ширшого розвитку у творчостікомпозиторів української діаспори.
«Музичне мистецтво ХХ століття говорить з людством складною та
неоднозначною музичною мовою. Якщо до її сприйняття не готувати
поступово, з дитинства, то багато чого з розмаїтості та вершинних досягнень
цього мистецтва так і залишиться не зрозумілим та не розкритим», - стверждуємузикознавець В.Клин []. Сприйняття сучасної музики значно активізуєнайрізноманітніші сфери психічної діяльності маленького виконавця, формуєчисленні зв’язки – від асоціативно-зорових до конкретно-життєвих уявлень,розширюючи, водночас, коло його музичних вражень.
Надзвичайно оригінальною є музична мова п’єс, що входять до збірників
В.Бібіка, Л.Грабовського, В.Сильвестрова, М.Скорика. Вона відзначається
неординарністю, винахідливістю, яскравістю виразових засобів, відходом від
традиційних ладових та ритмічних структур, у зв’язку з чим більшість з творів,за винятком мініатюр М.Скорика, ще не часто використовуються в
повсякденній педагогічній практиці.
При всій багатоманітності творчих напрямків, присутніх у фортепіанних
збірниках для дітей ІІ половини ХХ ст., більшість авторів єднає те, що всі вони,примножуючи досвід попередників, кожний в своєму напрямку розвиваютьсаме національні традиції.
За дидактичною спрямованістю та рівнем складності збірникиподіляються на чотири групи:
І. Збірники творів для початківців (дошкільний період);
ІІ. Збірники творів для учнів молодшого шкільного віку (1-3 класи);
ІІІ. Збірники творів для учнів середнього шкільного віку (4-8 класи);
IV. Збірники творів для учнів старшого шкільного віку (9-11 класи).
До першої групи відносяться так звані «музичні абетки» в яких
пріоритетним є засвоєння найважливіших прийомів гри саме в період
«знайомства» дитини з інструментом. Важливе місце в даній групі займають
авторські школи гри на фортепіано, а саме: вітчизняна – І.Берковича [ ] та
зарубіжна – М.Кравців-Барабаш, 4 зошити серії «Моя Україна» котрої (хоч у
них і відсутні методичні коментарі) теж можна вважати оригінальним
прикладом школи гри на фортепіано, створеної у діаспорі. Властиво, збірникипершої групи знайомлять дітей з інструментом, способами гри на ньому,надають перші відомості про аплікатуру і педалізацію.
Українська фортепіанна література для дітей молодшого і середнього
шкільного віку знайомить учнів з основними видами фактури, а багатство
тематичного кола зумовлює різноманітність піаністичних завдань, які пов’язані,в першу чергу, з пісенно-танцювальним началом творів. Саме воно визначаєвідповідні виконавські завдання, які допомагають учням оволодіти навичкамикантиленної гри, основними «формулами» дрібної техніки, познайомитися знайпростішими формами поліфонічного викладу.
Широка палітра засобів музичної виразності – від традиційних і до
сучасних – свідчить про те, що фортепіанна творчість українських
композиторів для дітей знаходиться в постійному динамічному розвитку.
Значне ускладнення образної тематики, урізноманітнення кола настроїв у
творах, що входять до збірників четвертої групи, веде до розширення їх
жанрового діапазону, до змін у системі виразових засобів, а також до
збагачення фактурних прийомів, які є основою для вирішення
найрізноманітніших технічних завдань.Безперечно, рівень складності творів розглянутих збірників є різним.Серед альбомів зустрічаються не лише видання з п’єсами виключно одногорівня, але й збірники з творами суміжних рівнів та видання хрестоматійноготипу. Хоч альб
Покликання
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агафонов Н. Детские страницы для фортепиано. Л.: Музыка, 1974, - 44с.
2. Ансамблі для фортепіано. Учбовий репертуар ДМШ. 5-й клас/Ред. – упоряд. Л. Цвір – К.: Музична Україна, 1983. – 96с.
3. Барвінський В. Колядки і щедрівки : для фортепіано зі словесним
текстом [Ноти] / В. Барвінський / [підгот. до друку О. Смоляк]. – Тернопіль : Збруч, 1997. – 23 с.
4. Барвінський В. Фортепіанні п’єси для дітей / В. Барвінський /
[підгот. до друку О. Смоляк, Л. Корній]. – Тернопіль : Лілея, 1996. – 23 с.
5. Барток Б. Детям : маленькие пьесы для начинающих пианистов (без
октав) с ис-пользованием венгерских и словацких детских и народных
песен / Б. Барток / [вступ. статья Н. Копчевского; пер. текстов
песен Дм. Седых]. – М. : Музыка, 1970. – 96 с.
6. Безкоровайний В. При ялинці: збірка колядок для фортепіано [Ноти] /
В. Безкоровайний / [упор., ред. та передм. Т. Воробкевич]. – Львів :
ЛДМА ім. М. Лисенка, 2006. – 56 c.
7. Бєлікова В. Фортепіанні твори Б.Фільц у навчальному процесі //
Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. –
2004. – Вип. 5. – С. 14-19.
8. Булик – Верхола С. Формування і розвиток української музичної термінології: Автореф. дис. канд. філол.наук.: 10.02.01/Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2003.- 20с.
9. Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика / В. Витвицький ; [упор. Л. Лехник]. – Львів, 2003. – 400 с.
10. Воробкевич Т. Передмова // Лисько З. Фортепіанні мініатюри на
українські народні теми / Т. Воробкевич. – Львів, 2005. – С. 3-4.
11. Воробкевич Т. Передмова // Фоменко М. Моя веселка. П’ять легких
п’єс для фортепіано на українські теми / Т. Воробкевич. – Львів,
2006. – С. 3-4.
12. Гордійчук М. Українська радянська музика. Нарис. К., Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1957 – 4-5с.
13. Грані творчості: Книга для вчителя, Упоряд. В.Ф. Паламарчук; видан. ред. М.Д. Ярмаченко. – К.,: Радянська школа, 1990. – 205с.
14. Громіш І. Фортепіанний збірник Романа Савицького для початківців :
його виховна і педагогічна спрямованість / І. Громіш // Українські
композитори – дітям : мат. міжвуз. студ. наук.-практ. конф. / ред.-упор. С. Дацюк, С. Процик, І. Фрайт, О. Яцків. – Дрогобич : Вимір, 2004. – С. 68–72.
15. Єременко З. «Дитяча музика» В.Сильвестрова // Музика. – 1985. - №6. – С.22
16. Загайкевич М. Навіки з Україною / М. Загайкевич // Музика. –
2001. – № 3. – С. 2-3.
17. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи /упоряд. О.В.Стебна, А.О.Соценко. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 176 с.
18. Історія музики в минулому і сучасності. Науковий збірник/О.Зінкевич: М. Черкашина. – Губаренко/Вип.12. К.: 2000. – 300с.
19. Історія музики: нові факти та інтерпретації / ред.. – упоряд. д. мистецтвознавства проф. О.Зінькевич. – К.: НМАУ. 2004. – 225с.
20. Карась Г. Основні етапи розвитку музичної культури української
діаспори / Г. Карась // Вісник Прикарпатського університету ім.
В.Стефаника. Мистецтвознавство. – 2004. – вип. VI. – С. 3-12.
21. Кашкадамова Н. Роман Савицький – піаніст і педагог /
Н.Кашкадамова // Музика. – 1991. – №4.
22. Кияновська Л. Українська музична культура : навч. посіб. / Л.
Кияновська. – К. : ДМЦНЗКМ, 2002. – 356 с.
23. Клин В. О музыке. – К.: Музична Україна, 1985. – 352 с.
Олійник О. Фортепіанна творчість В.С.Косенка. – К.: Наук. думка,
1977. – 152с.
24. Клин В. Українська радянська фортепіанна музика (1917 – 1977). К.: Наукова думка, 1980. – 313с.
25. Кропивницький В. Про музику і композиторів: Навч. посібник з музики для вчителів та учнів загально – освіт. і дитячих муз. шкіл. – Хмельницький: Поділля, 1993. – 176с.
26. Кузнєцова Л. Українська класична музика в школі /Л. Кузнєцова, – К.: Муз. Україна, 1969. – С. 5.
27. Куришев Є. Поезія Бориса Грінченка у творчості українських композиторів та виконавців: навч. – репертуар. посіб. для студентів ВНЗ. Є.Куришев; Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Ін-т мистецтв, Київ:Київ. ун-т. ім.. Б. Грінченка., 2013. – 207с.
28. Лабанців-Попко З. Сто піаністів Галичини / З. Лабанців-Попко. –
Львів: ОЛІС ПЛЮС, 2008. – 224 с.
29. Лисенко І. Музики сонячні дзвони: статті, рецензії, спогади./ – К.: Рада, 2004. – 392 с.
30. Людкевич С. Організація музичного виховання / С. Людкевич
// Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи: у 2т. / [упор.
З.Штундер]. – Львів : Дивосвіт, 2000. – Т.2. – С. 293 – 298.
31. Людкевич С. Організація музичного виховання / С. Людкевич
// Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи: У 2-х т.т. ;
[упор. З.Штундер]. – т.2. – Львів: Дивосвіт, 2000. – С. 293-298.
32. Милич Б. Фортеп’янна література українських радянських
композиторів для дітей та юнацтва / Б. Милич. – К. : Держ. вид. обр.
мист. і муз. літ. УРСР, 1961. – 104 с.
33. Мистецтво України : біографічний довідник / [упор. А. В. Кудрицький,
М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького]. – К. : Укр. енцикл., 1997. – 700 с.
34. Мірошніченко С. Поліфонологія як музикознавча дисципліна та національна природа української професійної музики: монографія /
С. Мірошніченко. – О.: Астропринт, 2012. – 295с.
35. Молчко У. Марта Кравців-Барабаш та її фортепіанний альбом „Моя
Україна” / У. Молчко // Наукові записки Терноп. нац. пед. ун-ту ім.
В. Гнатюка та НМАУ ім. П. І. Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. – Тернопіль-Київ, 2005. – №3 (15). – С. 40–47.
36. Молчко У. Марта Кравців-Барабаш та її фортепіанний альбом „Моя
Україна” / У. Молчко // Наукові записки Тернопільського НПУ
ім. В.Гнатюка та НМАУ ім. П.І. Чайковського. Серія:
Мистецтвознавство. – №1 (4). – Тернопіль - Київ, 2000. – С. 40–47.
37. Муха А. Композитори України та української діаспори : довідник / А.
Муха. – К. : Муз. Україна, 2004. – 352 с.
38. Наук. вісник Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського. Вип. 42
39. Німилович О. Фортепіанні цикли Ігоря Соневицького та їх роль у
збагаченні навчально-педагогічного репертуару вищої та середньої
школи / О. Німилович // Етнос. Культура. Нація : мат. всеукр. наук.-
практ. конф. – Дрогобич : Коло, 2004. – Вип. IV. – С. 136–144.
40. Новосядла І. Фортепіанні твори для дітей Василя Безкоровайного /
І. Новосядла // На-укові записки Терноп. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка та НМАУ ім. П. І. Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. –Тернопіль-Київ, 2007. – №1 (18). – С. 3–10.
41. Овчарук О. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти /О.Овчарук // Компетентнісний підхід у сучасній освіті. – К., 2004. – 111с.
42. Олійник О. Українська радянська фортепіанна музика для дітей / О.
Олійник. – К. : Наук. думка, 1979. – 108 с.
43. Павлишин С. Ігор Соневицький / С. Павлишин. – Львів : БаК, 2005. –
120 с.
44. Павлишин С. Ігор Соневицький / С. Павлишин. – Львів: БаК,
2005. – 120 с.
45. Павлишин С. Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-
Лісовська-Лукіянович / С. Павлишин. – Львів: БаК, 2004. –
158 с.
46. Падалка Г. Учитель, музика, діти./ – К.:Музична Україна, 1982. – с.
Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. метод. посібник /О.І.Пометун, Л.В.Пироженко; за ред. О.І.Пометун. – К.: Видавництво АСК, 2004. – 192 с.
47. Польовий Н. Народнопісенна основа циклу „Пори року” Ігоря
Соневицького / Н. Польовий // Українські композитори – дітям : мат.
міжвуз. студ. наук.-практ. конф. / [ред.-упор.: С. Дацюк, С. Процик, І.
Фрайт, О. Яцків]. – Дрогобич : Вимір, 2004. – С. 73–75.
48. Рудницький А. Про музику і музик / Антін Рудницький. – Н.-Й.,
Париж, Сідней, Торонто, 1980. – 336 с.
49. Савицький Р. Основні засади фортепіанної педагогіки / Р. Савицький / [ред. Н. Кашкадамової]. – Пустомити : Пустомит. рай. друк., 1994. –
40 с.
50. Савицький Р. Український фортепіанний альбом для початківців
/ Р. Савицький / [підгот. до вид. Р. Савицький, О. Смоляк]. –
Тернопіль: Астон, 1999. – 20 с.
51. Садовенко С. Світ фольклору: Український музичний фольклор як
засіб формування музичних здібностей дітей дошкільного віку: /
С. Садовенко– К. : КТ “Київська нотна фабрика,”, 2007. – 332с.
52. Сисоєва С. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня / С.О.Сисоєва. – К.: Поліграфкнига, 1996. – 406 с.
Т.2: [Е-К]/[рекол. І. Скорська, Н. Костюк] – 2008. – 664с.
Т.3: [П-М]/редком. А.Камтченко та ін.]
53. Сулій Н. Способи організації цілісності фортепіанних циклів («Дитяча музика» №1 і №2 та «Музика в старовинному стилі» Валентина Сильвестрова) // Наукові записки [Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Національної музичної академії України імені Петра Чайковського]. Серія: Мистецтвознавство.— Тернопіль-Київ, 2009.— № 1 (20). – С.8-16
54. Тимощук О. Дитячі фортепіанні цикли “Андрійкова карусель” та
“Андрійкові іграшки” сучасного українського композитора О. Костіна
традиційність та новаторство / О. Тимощук // Питання культурології :
Вісник КНУКіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія
М. М. Поплавський, С. Д. Безклубенко, В. Й. Борисенко, Б. В. Деменко та ін.]. – К., 2005. – Випуск 21. – С. 201-209.
55. Тимощук О. Сучасність крізь традиції : дитяча фортепіанна музика
українських композиторів-авангардистів / О. Тимощук //
Мистецтвознавство : Вісник КНУКіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія М. М. Поплавський, С. Д. Безклубенко, Б. В. Деменко та ін.]. – К. 2006. – Випуск 15. – С. 83-88.
56. Толошняк Н. Творча та музично-просвітницька діяльність Василя
Безкоровайного / Н. Толошняк // Вісник Прикарпатського
університету. Мистецтвознавство. – 1999. – Вип. І. – С. 162-168.
57. Філоненко Л. Передмова // Ярослав Барнич. Дитячі твори для
фортепіано / Л. Філоненко. – Дрогобич: Коло, 2007. – с. 3-9.
58. Фільц Б. Види і жанри української музики для дітей // Українське
мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. – 2004. – Вип. 5.
– С. 105-109.
59. Фільц Б. Фортепіанна творчість В.С. Косенка. К., 1965. – 130с.
60. Фрайт О. Художньо-естетичні та виховні вартості циклу
фортепіанних п’єс С.Туркевич для дітей // Історія, теорія та практика
музично-естетичного виховання: матеріали всеукраїнського науково-
практичного семінару студентів, аспірантів, молодих вчених /
О.Фрайт, М.Подобана. – Дрогобич, 2007. – С.111-115.
61. Хуторской А. Дидактическая эвристика. Теория и технология креативного обучения / А.Хуторской. – М.: Издательство МГУ, 2003. – 416 с.
62. Шевченкові духовні імперативи в сучасному мистецько – освітньому просторі: зб. матеріалів і тез мінвуз. наук. – практ. конф. 24 лют.2014 р./Рівн. держ.гуманітар.ун-т, Ін-т слов’янознавства Київ.славіст. ун-ту: [редком.: Сверлюк С.В.та ін.] – Рівне: Волинські обереги, 2014. – 234с.
63. Шип С. Як передати словами зміст музики? / С.Шип // Мистецтво та
освіта. – 2001. - №2. – С. 8.
64. Шреєр – Ткаченко О. Історія української музики. – К.: Музична Україна. 1980. Ч.1 – 198с.
1. Агафонов Н. Детские страницы для фортепиано. Л.: Музыка, 1974, - 44с.
2. Ансамблі для фортепіано. Учбовий репертуар ДМШ. 5-й клас/Ред. – упоряд. Л. Цвір – К.: Музична Україна, 1983. – 96с.
3. Барвінський В. Колядки і щедрівки : для фортепіано зі словесним
текстом [Ноти] / В. Барвінський / [підгот. до друку О. Смоляк]. – Тернопіль : Збруч, 1997. – 23 с.
4. Барвінський В. Фортепіанні п’єси для дітей / В. Барвінський /
[підгот. до друку О. Смоляк, Л. Корній]. – Тернопіль : Лілея, 1996. – 23 с.
5. Барток Б. Детям : маленькие пьесы для начинающих пианистов (без
октав) с ис-пользованием венгерских и словацких детских и народных
песен / Б. Барток / [вступ. статья Н. Копчевского; пер. текстов
песен Дм. Седых]. – М. : Музыка, 1970. – 96 с.
6. Безкоровайний В. При ялинці: збірка колядок для фортепіано [Ноти] /
В. Безкоровайний / [упор., ред. та передм. Т. Воробкевич]. – Львів :
ЛДМА ім. М. Лисенка, 2006. – 56 c.
7. Бєлікова В. Фортепіанні твори Б.Фільц у навчальному процесі //
Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. –
2004. – Вип. 5. – С. 14-19.
8. Булик – Верхола С. Формування і розвиток української музичної термінології: Автореф. дис. канд. філол.наук.: 10.02.01/Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2003.- 20с.
9. Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика / В. Витвицький ; [упор. Л. Лехник]. – Львів, 2003. – 400 с.
10. Воробкевич Т. Передмова // Лисько З. Фортепіанні мініатюри на
українські народні теми / Т. Воробкевич. – Львів, 2005. – С. 3-4.
11. Воробкевич Т. Передмова // Фоменко М. Моя веселка. П’ять легких
п’єс для фортепіано на українські теми / Т. Воробкевич. – Львів,
2006. – С. 3-4.
12. Гордійчук М. Українська радянська музика. Нарис. К., Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1957 – 4-5с.
13. Грані творчості: Книга для вчителя, Упоряд. В.Ф. Паламарчук; видан. ред. М.Д. Ярмаченко. – К.,: Радянська школа, 1990. – 205с.
14. Громіш І. Фортепіанний збірник Романа Савицького для початківців :
його виховна і педагогічна спрямованість / І. Громіш // Українські
композитори – дітям : мат. міжвуз. студ. наук.-практ. конф. / ред.-упор. С. Дацюк, С. Процик, І. Фрайт, О. Яцків. – Дрогобич : Вимір, 2004. – С. 68–72.
15. Єременко З. «Дитяча музика» В.Сильвестрова // Музика. – 1985. - №6. – С.22
16. Загайкевич М. Навіки з Україною / М. Загайкевич // Музика. –
2001. – № 3. – С. 2-3.
17. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи /упоряд. О.В.Стебна, А.О.Соценко. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 176 с.
18. Історія музики в минулому і сучасності. Науковий збірник/О.Зінкевич: М. Черкашина. – Губаренко/Вип.12. К.: 2000. – 300с.
19. Історія музики: нові факти та інтерпретації / ред.. – упоряд. д. мистецтвознавства проф. О.Зінькевич. – К.: НМАУ. 2004. – 225с.
20. Карась Г. Основні етапи розвитку музичної культури української
діаспори / Г. Карась // Вісник Прикарпатського університету ім.
В.Стефаника. Мистецтвознавство. – 2004. – вип. VI. – С. 3-12.
21. Кашкадамова Н. Роман Савицький – піаніст і педагог /
Н.Кашкадамова // Музика. – 1991. – №4.
22. Кияновська Л. Українська музична культура : навч. посіб. / Л.
Кияновська. – К. : ДМЦНЗКМ, 2002. – 356 с.
23. Клин В. О музыке. – К.: Музична Україна, 1985. – 352 с.
Олійник О. Фортепіанна творчість В.С.Косенка. – К.: Наук. думка,
1977. – 152с.
24. Клин В. Українська радянська фортепіанна музика (1917 – 1977). К.: Наукова думка, 1980. – 313с.
25. Кропивницький В. Про музику і композиторів: Навч. посібник з музики для вчителів та учнів загально – освіт. і дитячих муз. шкіл. – Хмельницький: Поділля, 1993. – 176с.
26. Кузнєцова Л. Українська класична музика в школі /Л. Кузнєцова, – К.: Муз. Україна, 1969. – С. 5.
27. Куришев Є. Поезія Бориса Грінченка у творчості українських композиторів та виконавців: навч. – репертуар. посіб. для студентів ВНЗ. Є.Куришев; Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Ін-т мистецтв, Київ:Київ. ун-т. ім.. Б. Грінченка., 2013. – 207с.
28. Лабанців-Попко З. Сто піаністів Галичини / З. Лабанців-Попко. –
Львів: ОЛІС ПЛЮС, 2008. – 224 с.
29. Лисенко І. Музики сонячні дзвони: статті, рецензії, спогади./ – К.: Рада, 2004. – 392 с.
30. Людкевич С. Організація музичного виховання / С. Людкевич
// Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи: у 2т. / [упор.
З.Штундер]. – Львів : Дивосвіт, 2000. – Т.2. – С. 293 – 298.
31. Людкевич С. Організація музичного виховання / С. Людкевич
// Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи: У 2-х т.т. ;
[упор. З.Штундер]. – т.2. – Львів: Дивосвіт, 2000. – С. 293-298.
32. Милич Б. Фортеп’янна література українських радянських
композиторів для дітей та юнацтва / Б. Милич. – К. : Держ. вид. обр.
мист. і муз. літ. УРСР, 1961. – 104 с.
33. Мистецтво України : біографічний довідник / [упор. А. В. Кудрицький,
М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького]. – К. : Укр. енцикл., 1997. – 700 с.
34. Мірошніченко С. Поліфонологія як музикознавча дисципліна та національна природа української професійної музики: монографія /
С. Мірошніченко. – О.: Астропринт, 2012. – 295с.
35. Молчко У. Марта Кравців-Барабаш та її фортепіанний альбом „Моя
Україна” / У. Молчко // Наукові записки Терноп. нац. пед. ун-ту ім.
В. Гнатюка та НМАУ ім. П. І. Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. – Тернопіль-Київ, 2005. – №3 (15). – С. 40–47.
36. Молчко У. Марта Кравців-Барабаш та її фортепіанний альбом „Моя
Україна” / У. Молчко // Наукові записки Тернопільського НПУ
ім. В.Гнатюка та НМАУ ім. П.І. Чайковського. Серія:
Мистецтвознавство. – №1 (4). – Тернопіль - Київ, 2000. – С. 40–47.
37. Муха А. Композитори України та української діаспори : довідник / А.
Муха. – К. : Муз. Україна, 2004. – 352 с.
38. Наук. вісник Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського. Вип. 42
39. Німилович О. Фортепіанні цикли Ігоря Соневицького та їх роль у
збагаченні навчально-педагогічного репертуару вищої та середньої
школи / О. Німилович // Етнос. Культура. Нація : мат. всеукр. наук.-
практ. конф. – Дрогобич : Коло, 2004. – Вип. IV. – С. 136–144.
40. Новосядла І. Фортепіанні твори для дітей Василя Безкоровайного /
І. Новосядла // На-укові записки Терноп. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка та НМАУ ім. П. І. Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. –Тернопіль-Київ, 2007. – №1 (18). – С. 3–10.
41. Овчарук О. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти /О.Овчарук // Компетентнісний підхід у сучасній освіті. – К., 2004. – 111с.
42. Олійник О. Українська радянська фортепіанна музика для дітей / О.
Олійник. – К. : Наук. думка, 1979. – 108 с.
43. Павлишин С. Ігор Соневицький / С. Павлишин. – Львів : БаК, 2005. –
120 с.
44. Павлишин С. Ігор Соневицький / С. Павлишин. – Львів: БаК,
2005. – 120 с.
45. Павлишин С. Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-
Лісовська-Лукіянович / С. Павлишин. – Львів: БаК, 2004. –
158 с.
46. Падалка Г. Учитель, музика, діти./ – К.:Музична Україна, 1982. – с.
Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. метод. посібник /О.І.Пометун, Л.В.Пироженко; за ред. О.І.Пометун. – К.: Видавництво АСК, 2004. – 192 с.
47. Польовий Н. Народнопісенна основа циклу „Пори року” Ігоря
Соневицького / Н. Польовий // Українські композитори – дітям : мат.
міжвуз. студ. наук.-практ. конф. / [ред.-упор.: С. Дацюк, С. Процик, І.
Фрайт, О. Яцків]. – Дрогобич : Вимір, 2004. – С. 73–75.
48. Рудницький А. Про музику і музик / Антін Рудницький. – Н.-Й.,
Париж, Сідней, Торонто, 1980. – 336 с.
49. Савицький Р. Основні засади фортепіанної педагогіки / Р. Савицький / [ред. Н. Кашкадамової]. – Пустомити : Пустомит. рай. друк., 1994. –
40 с.
50. Савицький Р. Український фортепіанний альбом для початківців
/ Р. Савицький / [підгот. до вид. Р. Савицький, О. Смоляк]. –
Тернопіль: Астон, 1999. – 20 с.
51. Садовенко С. Світ фольклору: Український музичний фольклор як
засіб формування музичних здібностей дітей дошкільного віку: /
С. Садовенко– К. : КТ “Київська нотна фабрика,”, 2007. – 332с.
52. Сисоєва С. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня / С.О.Сисоєва. – К.: Поліграфкнига, 1996. – 406 с.
Т.2: [Е-К]/[рекол. І. Скорська, Н. Костюк] – 2008. – 664с.
Т.3: [П-М]/редком. А.Камтченко та ін.]
53. Сулій Н. Способи організації цілісності фортепіанних циклів («Дитяча музика» №1 і №2 та «Музика в старовинному стилі» Валентина Сильвестрова) // Наукові записки [Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Національної музичної академії України імені Петра Чайковського]. Серія: Мистецтвознавство.— Тернопіль-Київ, 2009.— № 1 (20). – С.8-16
54. Тимощук О. Дитячі фортепіанні цикли “Андрійкова карусель” та
“Андрійкові іграшки” сучасного українського композитора О. Костіна
традиційність та новаторство / О. Тимощук // Питання культурології :
Вісник КНУКіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія
М. М. Поплавський, С. Д. Безклубенко, В. Й. Борисенко, Б. В. Деменко та ін.]. – К., 2005. – Випуск 21. – С. 201-209.
55. Тимощук О. Сучасність крізь традиції : дитяча фортепіанна музика
українських композиторів-авангардистів / О. Тимощук //
Мистецтвознавство : Вісник КНУКіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія М. М. Поплавський, С. Д. Безклубенко, Б. В. Деменко та ін.]. – К. 2006. – Випуск 15. – С. 83-88.
56. Толошняк Н. Творча та музично-просвітницька діяльність Василя
Безкоровайного / Н. Толошняк // Вісник Прикарпатського
університету. Мистецтвознавство. – 1999. – Вип. І. – С. 162-168.
57. Філоненко Л. Передмова // Ярослав Барнич. Дитячі твори для
фортепіано / Л. Філоненко. – Дрогобич: Коло, 2007. – с. 3-9.
58. Фільц Б. Види і жанри української музики для дітей // Українське
мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. – 2004. – Вип. 5.
– С. 105-109.
59. Фільц Б. Фортепіанна творчість В.С. Косенка. К., 1965. – 130с.
60. Фрайт О. Художньо-естетичні та виховні вартості циклу
фортепіанних п’єс С.Туркевич для дітей // Історія, теорія та практика
музично-естетичного виховання: матеріали всеукраїнського науково-
практичного семінару студентів, аспірантів, молодих вчених /
О.Фрайт, М.Подобана. – Дрогобич, 2007. – С.111-115.
61. Хуторской А. Дидактическая эвристика. Теория и технология креативного обучения / А.Хуторской. – М.: Издательство МГУ, 2003. – 416 с.
62. Шевченкові духовні імперативи в сучасному мистецько – освітньому просторі: зб. матеріалів і тез мінвуз. наук. – практ. конф. 24 лют.2014 р./Рівн. держ.гуманітар.ун-т, Ін-т слов’янознавства Київ.славіст. ун-ту: [редком.: Сверлюк С.В.та ін.] – Рівне: Волинські обереги, 2014. – 234с.
63. Шип С. Як передати словами зміст музики? / С.Шип // Мистецтво та
освіта. – 2001. - №2. – С. 8.
64. Шреєр – Ткаченко О. Історія української музики. – К.: Музична Україна. 1980. Ч.1 – 198с.