Психологічні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці
Автор(ка)
Ареф`єва Юлія Євгеніївна
Ступінь
Магістр
Група
ППм-1-20-1.4д
Спеціальність
053 Практична психологія
Кафедра
Кафедра практичної психології
Анотація
Актуальність дослідження. У будь-якому суспільстві є поведінка, яка відхиляється від суспільних норм. Саме вона регулює стан розвитку або стан деградації суспільства.
Проблема девіантної поведінки вивчається давно, але незважаючи на це, в сучасному світі вона не стає менш актуальною. Річ у тому, що девіантна поведінка, як правило, закладається в підлітковому віці, адже впродовж цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитинства до дорослості, від незрілості до зрілості, який пронизує всі сторони розвитку підлітка: анатомо-фізіологічна перебудова, інтелектуальний та етичний розвиток, а також різноманітні види діяльності.
Підлітковий вік характеризується складними та суперечливими змінами, на підставі чого, його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма характеристиками, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини з дорослими, навколишнім світом та глибоким само поглибленням.
Актуальність дослідження пов’язана з усвідомленням підлітків себе дорослими, що з одного боку, суперечить фактичним можливостям підлітка, але з іншого, ставлення дорослого до підлітка найчастіше не відповідає цьому новому сприйняттю. Тому особистість в даному віці, усіма доступними йому засобами, як нормативними, так і девіантними, намагається утвердити себе як самостійним суб’єктом. Підліток затверджує, що він здатний на незалежні прояви поведінки та на окремі вчинки.
Вітчизняні психологи, які розробляли проблему психічного розвитку в підлітковому віці, висловили думку, що центральне новоутворення особистості підлітка пов’язане з якісним зрушенням у розвитку самосвідомості. У даному віці, у підлітка виникає уявлення про себе вже не як про дитину. Дієвою стороною уявлення є прагнення бути і вважатися дорослим. Така думка притаманна Л.І. Боживич, М.Й. Боришевському, Т.В. Драгунову, Л.Г. Подоляк, П.Р. Чамат та іншим.
Доведена теорія, що підлітки характеризуються нестабільною поведінкою, неврівноваженістю, невмінням себе контролювати і регулювати в між-особових стосунках. До того ж, самооцінка їх нестабільна і може бути завищеною чи заниженою в залежності від соціального статусу особистості в колективі. А це негативно впливає на розвиток особистості підлітка, його взаємини, психічну діяльність в цілому.
Вивченням корекції девіантної поведінки підлітків займалися такі вчені як Е. Г. Ейдемілер, Ж. Кетле, Е. Дюркгейм, Д. Дьюї, М. Вебер, Л. Леві-Брюль, Л. М. Веккер, Л. Я. Малімон та інші.
Проблеми девіантної поведінки присвячено низку досліджень вітчизняних науковців: І. Єрмаков, Л. Сохань, М. Рижков, Є. Павлютенков, В. Крижко, Т. Титаренко, В. В. Баранов, І. О. Відєнєєва, І. О. Похлібна, П. Б. Філонова, М. Е. Хилько, І. А. Сикорський, М. В. Примуш, Н. Рождественская, О. В. Двіжова, О. П. Солодилова, Л. С. Колесова та інші.
На проблеми емоційного стану та боротьби з тривожністю звернули увагу у своїх роботах такі вчені як Л. Божович, Т. Кириленко, І. Мельничук та А. В. Запорожець.
Теоретичні та практичні дослідження самооцінки можемо знайти у психологічних дослідженнях Л. І. Божович, Р. Бернс, Т. В. Драгунової, Д. Б. Ельконіна, І. С. Кона, А. Н. Леонтьєва, А. В. Петровського, С. Л. Рубінштейна, Д. І. Фельдштейна та ін.
Найактуальнішими є дослідження характерологічних особливостей підлітків, які виявляються в різних формах поведінки. Дану проблематику розробляли: І. С. Кон, А. Е. Лічко, К. Леонгард, Д. Б. Ельконін, Н. Я. Іванов, Б. М. Слуцкин, А. М. Яковльов, В. А. Шаповал та ін. Із зарубіжних дослідників та вчених: Ш. Бюлер, Х. Ремшмідт, З. Фрейд, В. Штерн та інші.
Об'єкт дослідження – девіантна поведінка.
Предмет дослідження – психологічні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці.
Мета дослідження: дослідити психологічні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці та запропонувати систему корекції.
Відповідно до мети визначено завдання:
1. Теоретично дослідити філософські, психологічні та педагогічні літературні джерела з проблеми дослідження.
2. Емпірично дослідити прояви девіантної поведінки у підлітків та чинники, які супроводжують девіантну поведінку.
3. Дослідити взаємозв’язок психологічних особливостей особистості та девіантної поведінки підлітків.
4. Розробити рекомендації щодо корекції проявів девіантної поведінки у підлітковому віці.
Шляхами реалізації мети та завдань дослідження є: узагальнення теоретичних даних, аналіз наукових, психологічних, соціально-педагогічних джерел; системно-структурний аналіз літературних джерел та нормативних документів; синтез – дослідження з метою накопичення науково-теоретичного підґрунтя для визначення психологічних особливостей девіантної поведінки в підлітковому віці; емпіричні: спостереження, опитування, анкетування; методи математичної статистики з метою кількісної обробки даних та визначення статистичної значущості отриманих під час експерименту результатів.
Ключові слова: девіантна поведінка, відхилення, підлітковий вік, психологічні особливості, нормативна поведінка.
Проблема девіантної поведінки вивчається давно, але незважаючи на це, в сучасному світі вона не стає менш актуальною. Річ у тому, що девіантна поведінка, як правило, закладається в підлітковому віці, адже впродовж цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитинства до дорослості, від незрілості до зрілості, який пронизує всі сторони розвитку підлітка: анатомо-фізіологічна перебудова, інтелектуальний та етичний розвиток, а також різноманітні види діяльності.
Підлітковий вік характеризується складними та суперечливими змінами, на підставі чого, його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма характеристиками, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини з дорослими, навколишнім світом та глибоким само поглибленням.
Актуальність дослідження пов’язана з усвідомленням підлітків себе дорослими, що з одного боку, суперечить фактичним можливостям підлітка, але з іншого, ставлення дорослого до підлітка найчастіше не відповідає цьому новому сприйняттю. Тому особистість в даному віці, усіма доступними йому засобами, як нормативними, так і девіантними, намагається утвердити себе як самостійним суб’єктом. Підліток затверджує, що він здатний на незалежні прояви поведінки та на окремі вчинки.
Вітчизняні психологи, які розробляли проблему психічного розвитку в підлітковому віці, висловили думку, що центральне новоутворення особистості підлітка пов’язане з якісним зрушенням у розвитку самосвідомості. У даному віці, у підлітка виникає уявлення про себе вже не як про дитину. Дієвою стороною уявлення є прагнення бути і вважатися дорослим. Така думка притаманна Л.І. Боживич, М.Й. Боришевському, Т.В. Драгунову, Л.Г. Подоляк, П.Р. Чамат та іншим.
Доведена теорія, що підлітки характеризуються нестабільною поведінкою, неврівноваженістю, невмінням себе контролювати і регулювати в між-особових стосунках. До того ж, самооцінка їх нестабільна і може бути завищеною чи заниженою в залежності від соціального статусу особистості в колективі. А це негативно впливає на розвиток особистості підлітка, його взаємини, психічну діяльність в цілому.
Вивченням корекції девіантної поведінки підлітків займалися такі вчені як Е. Г. Ейдемілер, Ж. Кетле, Е. Дюркгейм, Д. Дьюї, М. Вебер, Л. Леві-Брюль, Л. М. Веккер, Л. Я. Малімон та інші.
Проблеми девіантної поведінки присвячено низку досліджень вітчизняних науковців: І. Єрмаков, Л. Сохань, М. Рижков, Є. Павлютенков, В. Крижко, Т. Титаренко, В. В. Баранов, І. О. Відєнєєва, І. О. Похлібна, П. Б. Філонова, М. Е. Хилько, І. А. Сикорський, М. В. Примуш, Н. Рождественская, О. В. Двіжова, О. П. Солодилова, Л. С. Колесова та інші.
На проблеми емоційного стану та боротьби з тривожністю звернули увагу у своїх роботах такі вчені як Л. Божович, Т. Кириленко, І. Мельничук та А. В. Запорожець.
Теоретичні та практичні дослідження самооцінки можемо знайти у психологічних дослідженнях Л. І. Божович, Р. Бернс, Т. В. Драгунової, Д. Б. Ельконіна, І. С. Кона, А. Н. Леонтьєва, А. В. Петровського, С. Л. Рубінштейна, Д. І. Фельдштейна та ін.
Найактуальнішими є дослідження характерологічних особливостей підлітків, які виявляються в різних формах поведінки. Дану проблематику розробляли: І. С. Кон, А. Е. Лічко, К. Леонгард, Д. Б. Ельконін, Н. Я. Іванов, Б. М. Слуцкин, А. М. Яковльов, В. А. Шаповал та ін. Із зарубіжних дослідників та вчених: Ш. Бюлер, Х. Ремшмідт, З. Фрейд, В. Штерн та інші.
Об'єкт дослідження – девіантна поведінка.
Предмет дослідження – психологічні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці.
Мета дослідження: дослідити психологічні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці та запропонувати систему корекції.
Відповідно до мети визначено завдання:
1. Теоретично дослідити філософські, психологічні та педагогічні літературні джерела з проблеми дослідження.
2. Емпірично дослідити прояви девіантної поведінки у підлітків та чинники, які супроводжують девіантну поведінку.
3. Дослідити взаємозв’язок психологічних особливостей особистості та девіантної поведінки підлітків.
4. Розробити рекомендації щодо корекції проявів девіантної поведінки у підлітковому віці.
Шляхами реалізації мети та завдань дослідження є: узагальнення теоретичних даних, аналіз наукових, психологічних, соціально-педагогічних джерел; системно-структурний аналіз літературних джерел та нормативних документів; синтез – дослідження з метою накопичення науково-теоретичного підґрунтя для визначення психологічних особливостей девіантної поведінки в підлітковому віці; емпіричні: спостереження, опитування, анкетування; методи математичної статистики з метою кількісної обробки даних та визначення статистичної значущості отриманих під час експерименту результатів.
Ключові слова: девіантна поведінка, відхилення, підлітковий вік, психологічні особливості, нормативна поведінка.
Зміст
ЗМІСТ:
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
1.1. Поняття девіантної поведінки в психологічній науці
1.2. Проблема девіантної поведінки в підлітковому віці
1.3. Чинники та прояви девіантної поведінки в підлітковому віці
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
2.1. Організація дослідження та його методичне забезпечення
2.2. Емпіричні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці
2.3. Рекомендації щодо корекції проявів девіантної поведінки у підлітків
Висновки до розділу 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
1.1. Поняття девіантної поведінки в психологічній науці
1.2. Проблема девіантної поведінки в підлітковому віці
1.3. Чинники та прояви девіантної поведінки в підлітковому віці
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
2.1. Організація дослідження та його методичне забезпечення
2.2. Емпіричні особливості девіантної поведінки в підлітковому віці
2.3. Рекомендації щодо корекції проявів девіантної поведінки у підлітків
Висновки до розділу 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
Покликання
1. Андреев, Н.А., Тараканов, Ю.В. (2011). Асоциальное поведение несовершенолетни. (Монография). Самара: Изд-во СПб.
2. Антонова–Турченко, А.Г. (1997). Психологическая диагностика и коррекция трудновоспитуемых детей и подростков. Київ.
3. Антонян, Ю.М. (1996). Психология преступника и расследования преступлений. Москва: Юрист.
4. Базові стратегії діяльності працівників психологічної служби закладів освіти / авт. колектив за заг. ред. Д.Д. Романовської. (2020). Чернівці.
5. Богданова, О. С. (1979). В помощь классным руководителям IV–VIII кл. Москва: Просвещение.
6. Божович, Л.І. (1979). Этапы формирования личности в онтогенезе. Вопросы психологии, 22, 50-58.
7. Веккер, Л. М. (1998). Психика и реальность: единая теория психических процессов. Москва: Новая школа.
8. Владинска, Н., Петрова, Н. (2013). Социально-педагогическая модель коррекционно-вопитательной работы. Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт. В 2-х т., Т. 2, 15-18.
9. Вольнова, Л. М. (2016). Профілактика девіантної поведінки підлітків: навч.-метод. посібник до спецкурсу «Психологія девіацій» для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка» у двох частинах. Ч. ІІ. Практична частина. Київ.
10. Горностай, П.П. (1993). Компетентність психолога: досвід чи творча обдарованість? Практична психологія і школа: матеріали Міжнар. конф. 43–49, http://users.i.com.ua/~p_gorn/publ01d.html
11. Гошовська, Д. Т. (2018). Психологія девіантної поведінки. Київ.
12. Двіжова, О. В. (2004). Психологічні детермінанти асоціальної поведінки підлітків. (Автореферат. дис. к. п. н.). Івано-Франківськ.
13. Джемс, У. (1991). Психология. Москва: Педагогика.
14. Диагностика педагогической запущенности учащихся / Под ред. А.С. Белкина. (1999). Свердловск.
15. Діхтяренко, С.Ю. (2018). Методика роботи шкільного психолога щодо профілактики девіантної поведінки у підлітків. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Психологія. №. 1, 54-48.
16. Дюркгейм, З. (1999). Метод социологии. Антология мировой правовой мысли. Европа-Америка. XVll-XX вв. Т. 3. Москва.
17. Запорожец, А.В. (1978). Значение ранних периодов детства для формирования детской личности. Принцип развития в психологи, 9, 243 – 267.
18. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби освіти України / Упоряд. В.ГПанок, І.І.Цушко. (2004). Київ: Ніка-Центр.
19. Змановская, Е.В. (2003). Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): учеб. пособие для студентов. Москва: Изд. центр «Академия».
20. Каткова, Т. А., Катков, В. В. (2014). Принципи організації роботи практичного психолога з профілактики девіантної поведінки підлітків (на прикладі агресивних підлітків). Current Trends of Development of World Psychological Practice= Сучасні тенденції розвитку світової психологічної практики: матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених. Kryvy Rih, 189-193.
21. Кириленко, Т. (2007). Психологія: емоційна сфера особистості: навчальний посібник. Київ: Либіль.
22. Кистяковский, Б.А. (1998). Философия и социология права. С-Пб.
23. Ківенко, Н. В. (2002). Девіантна поведінка: сучасна парадигма. (Монографія). Ірпінь: Академія державної податкової служби України.
24. Клейберг, Ю. А. (2003). Психология девиантного поведения. Москва: ТЦ «Сфера».
25. Козубовська, І., Зобенько, Н. (2013). Профілактика девіантної поведінки підлітків. Ужгород.
26. Колесова, Л.С., Невский, И. А. (1996). Подростки «група риска» в школе. Москва.
27. Кон, И.С. (1989). Психология ранней юности: Кн. для учителя. Москва: Просвещение.
28. Коротков, П. В. (2013). Профілактика та корекція девіантної поведінки молоді у діяльності соціальних служб. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер.: Психологічні науки, №. 114, 98-102.
29. Корчагина, С. Г. (2005). Генезис, виды и проявления одиночества. (Монография). Москва: МПСИ.
30. Лобанова, А.С., Калашнікова, Л.В. (2017). Робота з підлітками-девіантами: соціологічний та психологічний аспекти. Київ: Вид-во «Каравела.
31. Макаренко, О. М., Андрейчева, А. О. (2015). Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. Наукові записки. Том 175. http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/12345...
32. Максимова, Н.Ю. (1997) Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами. Київ: ІЗМН.
33. Максимова, Н. Ю. (2011). Психологія девіантної поведінки / за заг. ред. С.В. Головко. Київ: Либідь.
34. Максимова, Н.Ю. (2002). Психологія адиктивної поведінки. Київ: ВПУ “Київський у-нт”.
35. Малімон, Л.Я. (2002). До проблеми діагностики емоційності як властивості особистості. Практична психологія та соціальна робота, 7 35-42.
36. Мельничук, І.Я. (2019). Психокорекція девіантної поведінки підлітків. Актуальні проблеми особитсісного зростання, 9, 239-241.
37. Мерзлякова, О. (2008). Інтерактивні заняття психолога з батьками. Київ: Шкільний Світ.
38. Мертон, Р. К. (1992). Социальная теория и социальная структура. Социс, 2, 118–121.
39. Невский, И.А., Овчарова, Р.В. (1985). Ранняя диагностика и профилактика педагогической запущенности детей. Курган.
40. Овчарова, Р.В. (2018). Практическая психология в школе. Москва: ТЦ Сфера.
41. Осадько, О. (2015). Технології психологічного консультування. Київ.
42. Островська-Бугайчук, І. М. (2015). Причини формування девіантної поведінки підлітків. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2, 48-52.
43. Охріменко, К.С. (2015). Девіантна поведінка підлітків. Матеріали 28-ї студентської науково-теоретичної конференції “Участь молоді у розбудові агропромислового комплексу країни”, 22-24 березня 2015 р. Миколаїв: МНАУ.
44. Охріменко, О.Р. (2014). Психотерапевтичні засоби впливу та їх специфіка. Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наук, праць / За ред.С.Д.Максименка. Київ: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 5, 230-237.
45. Підласий, І.П., Шарапова, О.В. (2012). Корекція девіантної поведінки школярів: Експериментальні матеріали. Черкаси: ЧДГУ.
46. Пірог, Л. А., Чернобривець, О. В. (2016). Основні підходи до профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків. Соціальна робота в Україні: основні напрями, проблеми та перспективи розвитку: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.(Дніпропетровськ, 28 квіт. 2016 р.). Дніпропетровськ: ДНУ, 3, 80-84.
47. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев. - 2-е изд., испр. и перераб. (2003). Спб.: Питер.
48. Практическая психодиагностика. Методики и тесты./Ред. Райгородс¬кий Д.Я. (2002). Самара: “Бахрах-М”.
49. Примуш, М. В. (2004). Загальна соціологія. Київ: Професіонал.
50. Програма соціально – психологічної корекції девіантної поведінки у підлітків / упорядник Л.В. Рачковська. (2014). Чернівці. http://ippobuk.cv.ua/images/2017/2017-08/2017-08-22/metodychni%20rekomendatsiyi.docx.
51. Протасова, Н.И. (2000). Психологическая помощь детям с девиантным поведеним. Астрахань: Изд-во Астрахань.
52. Рождественская, Н. (1995). Грань между нормой и патологией у подростков. Восп. Школьников, 5, 15-19.
53. Романовська, Д. Д. (2020). Алгоритм психологічного супроводу підлітків з девіантною поведінкою. Психологія: від теорії до практики: Інноваційні технології в роботі практичного психолога (матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 26 травня 2020 року, м. Суми). [у 2-х ч.]. Ч. 1. Суми: НВВ КЗ СОІППО, 162-165.
54. Самойлов, А. М. (2015). Критерії та показники девіантної поведінки підлітків. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. пр. / Редкол. Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 42, 70-74.
55. Сметаняк, В.І. (2004). Тренінг ціннісного самовизначення старшокласників. Івано-Франківськ.
56. Солодилова, О.П. (2004). Возрастная психология. Москва.
57. Сьомкіна, І. С. (2020). Можливості творчої колективної діяльності в профілактиці девіантної поведінки підлітків.Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки, 7 (338), 195–203.
58. Тараненко, І. В. (2015). Роль корекційно-педагогічної діяльності у вихованні підлітків з девіантною поведінкою. Педагогічна освіта: теорія і практика, 18, 99-104.
59. Теория и методика социальной работы / под ред. В. И. Жукова. (1994). Москва: Союз.
60. Футерко, І. В. (2020). Психологічний зміст профілактики девіантної поведінки молоді. Пріоритетні шляхи розвитку науки: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Київ: МЦНіД, 37.
61. Хелл, Д. (1999). Ландшафт депрессии. Практическое пособие. Москва.
62. Хьелл, Д., Зиглер. (1998). Теории личности. СПБ.: Питер Ком.
63. Шиделко, А.В. (2019). Психологічна характеристика видів девіантної поведінки. Збірник наукових праць Том 1. Київ – Львів – Бережани – Гомель, 4,113-119.
2. Антонова–Турченко, А.Г. (1997). Психологическая диагностика и коррекция трудновоспитуемых детей и подростков. Київ.
3. Антонян, Ю.М. (1996). Психология преступника и расследования преступлений. Москва: Юрист.
4. Базові стратегії діяльності працівників психологічної служби закладів освіти / авт. колектив за заг. ред. Д.Д. Романовської. (2020). Чернівці.
5. Богданова, О. С. (1979). В помощь классным руководителям IV–VIII кл. Москва: Просвещение.
6. Божович, Л.І. (1979). Этапы формирования личности в онтогенезе. Вопросы психологии, 22, 50-58.
7. Веккер, Л. М. (1998). Психика и реальность: единая теория психических процессов. Москва: Новая школа.
8. Владинска, Н., Петрова, Н. (2013). Социально-педагогическая модель коррекционно-вопитательной работы. Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт. В 2-х т., Т. 2, 15-18.
9. Вольнова, Л. М. (2016). Профілактика девіантної поведінки підлітків: навч.-метод. посібник до спецкурсу «Психологія девіацій» для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка» у двох частинах. Ч. ІІ. Практична частина. Київ.
10. Горностай, П.П. (1993). Компетентність психолога: досвід чи творча обдарованість? Практична психологія і школа: матеріали Міжнар. конф. 43–49, http://users.i.com.ua/~p_gorn/publ01d.html
11. Гошовська, Д. Т. (2018). Психологія девіантної поведінки. Київ.
12. Двіжова, О. В. (2004). Психологічні детермінанти асоціальної поведінки підлітків. (Автореферат. дис. к. п. н.). Івано-Франківськ.
13. Джемс, У. (1991). Психология. Москва: Педагогика.
14. Диагностика педагогической запущенности учащихся / Под ред. А.С. Белкина. (1999). Свердловск.
15. Діхтяренко, С.Ю. (2018). Методика роботи шкільного психолога щодо профілактики девіантної поведінки у підлітків. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Психологія. №. 1, 54-48.
16. Дюркгейм, З. (1999). Метод социологии. Антология мировой правовой мысли. Европа-Америка. XVll-XX вв. Т. 3. Москва.
17. Запорожец, А.В. (1978). Значение ранних периодов детства для формирования детской личности. Принцип развития в психологи, 9, 243 – 267.
18. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби освіти України / Упоряд. В.ГПанок, І.І.Цушко. (2004). Київ: Ніка-Центр.
19. Змановская, Е.В. (2003). Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): учеб. пособие для студентов. Москва: Изд. центр «Академия».
20. Каткова, Т. А., Катков, В. В. (2014). Принципи організації роботи практичного психолога з профілактики девіантної поведінки підлітків (на прикладі агресивних підлітків). Current Trends of Development of World Psychological Practice= Сучасні тенденції розвитку світової психологічної практики: матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених. Kryvy Rih, 189-193.
21. Кириленко, Т. (2007). Психологія: емоційна сфера особистості: навчальний посібник. Київ: Либіль.
22. Кистяковский, Б.А. (1998). Философия и социология права. С-Пб.
23. Ківенко, Н. В. (2002). Девіантна поведінка: сучасна парадигма. (Монографія). Ірпінь: Академія державної податкової служби України.
24. Клейберг, Ю. А. (2003). Психология девиантного поведения. Москва: ТЦ «Сфера».
25. Козубовська, І., Зобенько, Н. (2013). Профілактика девіантної поведінки підлітків. Ужгород.
26. Колесова, Л.С., Невский, И. А. (1996). Подростки «група риска» в школе. Москва.
27. Кон, И.С. (1989). Психология ранней юности: Кн. для учителя. Москва: Просвещение.
28. Коротков, П. В. (2013). Профілактика та корекція девіантної поведінки молоді у діяльності соціальних служб. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер.: Психологічні науки, №. 114, 98-102.
29. Корчагина, С. Г. (2005). Генезис, виды и проявления одиночества. (Монография). Москва: МПСИ.
30. Лобанова, А.С., Калашнікова, Л.В. (2017). Робота з підлітками-девіантами: соціологічний та психологічний аспекти. Київ: Вид-во «Каравела.
31. Макаренко, О. М., Андрейчева, А. О. (2015). Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. Наукові записки. Том 175. http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/12345...
32. Максимова, Н.Ю. (1997) Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами. Київ: ІЗМН.
33. Максимова, Н. Ю. (2011). Психологія девіантної поведінки / за заг. ред. С.В. Головко. Київ: Либідь.
34. Максимова, Н.Ю. (2002). Психологія адиктивної поведінки. Київ: ВПУ “Київський у-нт”.
35. Малімон, Л.Я. (2002). До проблеми діагностики емоційності як властивості особистості. Практична психологія та соціальна робота, 7 35-42.
36. Мельничук, І.Я. (2019). Психокорекція девіантної поведінки підлітків. Актуальні проблеми особитсісного зростання, 9, 239-241.
37. Мерзлякова, О. (2008). Інтерактивні заняття психолога з батьками. Київ: Шкільний Світ.
38. Мертон, Р. К. (1992). Социальная теория и социальная структура. Социс, 2, 118–121.
39. Невский, И.А., Овчарова, Р.В. (1985). Ранняя диагностика и профилактика педагогической запущенности детей. Курган.
40. Овчарова, Р.В. (2018). Практическая психология в школе. Москва: ТЦ Сфера.
41. Осадько, О. (2015). Технології психологічного консультування. Київ.
42. Островська-Бугайчук, І. М. (2015). Причини формування девіантної поведінки підлітків. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2, 48-52.
43. Охріменко, К.С. (2015). Девіантна поведінка підлітків. Матеріали 28-ї студентської науково-теоретичної конференції “Участь молоді у розбудові агропромислового комплексу країни”, 22-24 березня 2015 р. Миколаїв: МНАУ.
44. Охріменко, О.Р. (2014). Психотерапевтичні засоби впливу та їх специфіка. Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наук, праць / За ред.С.Д.Максименка. Київ: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 5, 230-237.
45. Підласий, І.П., Шарапова, О.В. (2012). Корекція девіантної поведінки школярів: Експериментальні матеріали. Черкаси: ЧДГУ.
46. Пірог, Л. А., Чернобривець, О. В. (2016). Основні підходи до профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків. Соціальна робота в Україні: основні напрями, проблеми та перспективи розвитку: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.(Дніпропетровськ, 28 квіт. 2016 р.). Дніпропетровськ: ДНУ, 3, 80-84.
47. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев. - 2-е изд., испр. и перераб. (2003). Спб.: Питер.
48. Практическая психодиагностика. Методики и тесты./Ред. Райгородс¬кий Д.Я. (2002). Самара: “Бахрах-М”.
49. Примуш, М. В. (2004). Загальна соціологія. Київ: Професіонал.
50. Програма соціально – психологічної корекції девіантної поведінки у підлітків / упорядник Л.В. Рачковська. (2014). Чернівці. http://ippobuk.cv.ua/images/2017/2017-08/2017-08-22/metodychni%20rekomendatsiyi.docx.
51. Протасова, Н.И. (2000). Психологическая помощь детям с девиантным поведеним. Астрахань: Изд-во Астрахань.
52. Рождественская, Н. (1995). Грань между нормой и патологией у подростков. Восп. Школьников, 5, 15-19.
53. Романовська, Д. Д. (2020). Алгоритм психологічного супроводу підлітків з девіантною поведінкою. Психологія: від теорії до практики: Інноваційні технології в роботі практичного психолога (матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 26 травня 2020 року, м. Суми). [у 2-х ч.]. Ч. 1. Суми: НВВ КЗ СОІППО, 162-165.
54. Самойлов, А. М. (2015). Критерії та показники девіантної поведінки підлітків. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. пр. / Редкол. Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 42, 70-74.
55. Сметаняк, В.І. (2004). Тренінг ціннісного самовизначення старшокласників. Івано-Франківськ.
56. Солодилова, О.П. (2004). Возрастная психология. Москва.
57. Сьомкіна, І. С. (2020). Можливості творчої колективної діяльності в профілактиці девіантної поведінки підлітків.Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки, 7 (338), 195–203.
58. Тараненко, І. В. (2015). Роль корекційно-педагогічної діяльності у вихованні підлітків з девіантною поведінкою. Педагогічна освіта: теорія і практика, 18, 99-104.
59. Теория и методика социальной работы / под ред. В. И. Жукова. (1994). Москва: Союз.
60. Футерко, І. В. (2020). Психологічний зміст профілактики девіантної поведінки молоді. Пріоритетні шляхи розвитку науки: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Київ: МЦНіД, 37.
61. Хелл, Д. (1999). Ландшафт депрессии. Практическое пособие. Москва.
62. Хьелл, Д., Зиглер. (1998). Теории личности. СПБ.: Питер Ком.
63. Шиделко, А.В. (2019). Психологічна характеристика видів девіантної поведінки. Збірник наукових праць Том 1. Київ – Львів – Бережани – Гомель, 4,113-119.