Публічна дипломатія Республіки Польща
Автор(ка)
Дяченко Альона Андріївна
Ступінь
Бакалавр
Група
СКб-1-18-4.0д.
Спеціальність
291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії
Кафедра
Кафедра міжнародних відносин та міжнародного права
Анотація
Бакалаврська робота складається із вступу, основної частини (трьох розділів, восьми підрозділів), висновків та списку використаних джерел і літератури (155 позицій). Загальний обсяг роботи становить 72 сторінки, з яких основного тексту – 55 сторінок.
Об’єкт дослідження – публічна дипломатія Республіки Польща як інструмент «м’якої сили» в міжнародно-політичному просторі.
Предмет дослідження – інститути, механізми, форми, способи і засоби реалізації публічної дипломатії Республіки Польща та її вплив на імідж держави.
Метою роботи є дослідження основних функціональних інструментів публічної дипломатії Республіки Польща, які впливають на формування її міжнародного іміджу.
У першому розділі було розглянуто понятійно-категоріальний апарат, а також розкрито ступень дослідження вказаної тематики. У другому розділі були конкретизовані історичні витоки публічної дипломатії Республіки Польща, а також визначені ключові механізми реалізації, власне публічної дипломатії держави. У третьому розділі сформульовано значення публічної дипломатії держави у зовнішній політиці, визначено ключові досягнення та перспективи.
За результатами роботи зроблено висновки щодо історіографії та джерельної бази дослідження, визначено сутність поняття публічна дипломатія і основних методів дослідження, розкрито витоки, які сформували детермінанти сучасної публічної дипломатії Польщі, визначено сучасні функціональні механізми публічної дипломатії Республіки Польща, конкретизувано ресурсний потенціал публічної дипломатії Республіки Польща, було надано характеристику публічної дипломатії Республіки Польща у процесі формування міжнародного іміджу, конкретизовано роль публічної дипломатії Республіки Польща у контексті європейської інтеграції та програми розширення ЄС («Східне партнерство») та надано прогноз щодо перспектив розвитку публічної дипломатії Республіки Польща.
Ключові слова: публічна дипломатія, міжнародний імідж, міжнародні відносини, геополітична стратегія, трансформаційні процеси.
Об’єкт дослідження – публічна дипломатія Республіки Польща як інструмент «м’якої сили» в міжнародно-політичному просторі.
Предмет дослідження – інститути, механізми, форми, способи і засоби реалізації публічної дипломатії Республіки Польща та її вплив на імідж держави.
Метою роботи є дослідження основних функціональних інструментів публічної дипломатії Республіки Польща, які впливають на формування її міжнародного іміджу.
У першому розділі було розглянуто понятійно-категоріальний апарат, а також розкрито ступень дослідження вказаної тематики. У другому розділі були конкретизовані історичні витоки публічної дипломатії Республіки Польща, а також визначені ключові механізми реалізації, власне публічної дипломатії держави. У третьому розділі сформульовано значення публічної дипломатії держави у зовнішній політиці, визначено ключові досягнення та перспективи.
За результатами роботи зроблено висновки щодо історіографії та джерельної бази дослідження, визначено сутність поняття публічна дипломатія і основних методів дослідження, розкрито витоки, які сформували детермінанти сучасної публічної дипломатії Польщі, визначено сучасні функціональні механізми публічної дипломатії Республіки Польща, конкретизувано ресурсний потенціал публічної дипломатії Республіки Польща, було надано характеристику публічної дипломатії Республіки Польща у процесі формування міжнародного іміджу, конкретизовано роль публічної дипломатії Республіки Польща у контексті європейської інтеграції та програми розширення ЄС («Східне партнерство») та надано прогноз щодо перспектив розвитку публічної дипломатії Республіки Польща.
Ключові слова: публічна дипломатія, міжнародний імідж, міжнародні відносини, геополітична стратегія, трансформаційні процеси.
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукової розробки та джерельна база теми дослідження
1.2. Понятійно-категоріальний апарат те методи дослідження
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
2.1. Історичні детермінанти публічної дипломатії Польщі
2.2. Інститути та механізми публічної дипломатії Польщі
2.3. Потенціал ресурсів публічної дипломатії Польщі
РОЗДІЛ 3. ПУБЛІЧНА ДИПЛОМАТІЯ ПОЛЬЩІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ І ПРОСУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ
3.1. Роль публічної дипломатії Польщі у процесі формування міжнародного іміджу
3.2. Публічна дипломатія Польщі як фактор розширення ЄС (кейс Східного партнерства)
3.3. Перспективи розвитку публічної дипломатії Польщі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукової розробки та джерельна база теми дослідження
1.2. Понятійно-категоріальний апарат те методи дослідження
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
2.1. Історичні детермінанти публічної дипломатії Польщі
2.2. Інститути та механізми публічної дипломатії Польщі
2.3. Потенціал ресурсів публічної дипломатії Польщі
РОЗДІЛ 3. ПУБЛІЧНА ДИПЛОМАТІЯ ПОЛЬЩІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ І ПРОСУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ
3.1. Роль публічної дипломатії Польщі у процесі формування міжнародного іміджу
3.2. Публічна дипломатія Польщі як фактор розширення ЄС (кейс Східного партнерства)
3.3. Перспективи розвитку публічної дипломатії Польщі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Покликання
Джерела
1. Marka Polska. Koncepcia. Dokument stanowi Załącznik do Uchwały Nr 8 Międzyresortowego Zespołu do spraw Promocji Polski za granicą z 27 lutego 2018 r. URL: http://orka2.sejm.gov.pl/INT8.nsf/klucz/ATTB95JVM/ $FILE/z08247-o1_3.pdf (дата звернення: 10.05.2022).
2. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.gov.pl/web/dyplomacja" class="hcphp-link">https://www.gov.pl/web/dyplomacja (дата звернення: 10.05.2022).
3. Priorytety Polskiej Polityki Zagranicznej. 2012–2016. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.bbn.gov.pl/download/1/9620/prpol.pdf (дата звернення: 09.05.2022).
4. Rządowy program współpracy z Polonią i polakami za granicą w latach 2015–2020. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.gov.pl/documents/1149181/1150183/Rza... _z_Polonia_i_Polakami_za_granica_2015-2020.pdf (дата звернення: 09.05.2022).
5. Strategia Polskiej Polityki Zagranicznej. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.gov.pl/attachment/8196524f-687b-40e6... (дата звернення: 09.05.2022).
Література
6. Акайомова А. Особливості іміджу як складової політичного маркетингу. Політичний менеджмент. 2010. № 1. С. 54–60.
7. Балабанов К., Трофименко М. «Публічна дипломатія» як відповідь на виклики сучасності. Україна дипломатична. 2013. Вип. 14. С. 989–1021.
8. Баладинська І. Культурна політика Польщі в стосунку до сучасної України. Studia politologica Ucraino-Polona. 2013. Вип. 3. С. 209–217.
9. Басенко Я. Культурна дипломатія в Європі. URL: http://oaji.net/articles/2015/294-1441278936.pdf (дата звернення: 09.05.2022).
10. Бєлєй С. І. Публічна дипломатія держав середньої сили в сучасних міжнародних відносинах: досвід Канади та Нідерландів. URL: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/politics/20... (дата звернення: 09.05.2022).
11. Бовин А. Ведущие тенденции развития международных отношений. Международная жизнь. 2004. № 4–5. С. 172–183.
12. Богатуров А. Д. Системная история международных отношений в четырех томах. Москва : НОФМО, 2004. 2087 с.
13. Богородецька О. І., Лажнік В. Й. Сучасний стан і географія партнерської співпраці міста Луцька з містами-побратимами. Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі України. Серія : Географічні науки. 2009. № 8. С. 125–135.
14. Бондаренко В. О., Литвиненко О. В. Інформаційні впливи та інформаційні операції. Стратегічна панорама. 1999. № 4. С. 134–140.
15. Буглай Н. М. Формування зовнішньополітичної стратегії та реалізація пріоритетних напрямів зовнішньої політики Республіки Польща (1995–2005 рр.) : дис. … д-ра іст. наук : 07.00.02 / Інститут історії України. Київ, 2018. 493 с.
16. Буглай Н. Формування позитивного іміджу Польщі на міжнародній арені. Науковий вісник НМУ імені В. О. Сухомлинськго. Історичні науки. 2016. № 2 (42). С. 94–98.
17. Буров Н. Специфіка публічної дипломатії Республіки Польща в Європейському Союзі. Травневі студії 2021: історія, політологія, міжнародні відносини : зб. мат-лів ІІІ Міжн. наук. конф. студ. та мол. вч. 2021. С. 153–156. URL: https://jts.donnu.edu.ua/article/view/10917 (дата звернення: 08.05.2022).
18. Бублик Л. Імідж – по-польськи «візерунок». Як Польща підносить себе за кордоном. Інформаційне агентство «УНІАН». URL: http://www.unian.ua/common/387060-imidj-popolski... (дата звернення: 09.05.2022).
19. Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада. Москва : АСТ, 2003. 444 с.
20. Валевський О. Порядок денний державної культурної політики в умовах зовнішньої агресії. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1872/ (дата звернення: 09.05.2022).
21. Ващенко Н. М. Місце України в європейському інформаційному просторі: проблеми та перспективи інтеграції. Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия : Филология. Социальные коммуникации. 2006. Том 19 (58) № 5. С. 18–23.
22. Вербицька Г. Міжнародний імідж України: проблеми та шляхи реформування. Український інформаційний простір. URL: http://ijimv.knukim.edu.ua/zbirnyk/1_2/1-verbytska.pdf (дата звернення: 09.05.2022).
23. Ворожеина Я. А. Геополитическая картина мира современной Польши: балтийское измерение. Балтийский регион-регион сотрудничества. Регионы в условиях глобальных изменений. URL: https://elibrary.ru/item.asp?id=44353079 (дата звернення: 10.05.2022).
24. Галумов А. Э. Перспективы публичной дипломатии и имиджа ЕС в России. URL: https://nbpublish.com/library_get_pdf.php?id=21311 (дата звернення: 10.05.2022).
25. Гарник Л. П. Публічна дипломатія: історія, практика та відповідальність перед суспільством. Міжнародна конференція «Духовно-моральнісні основи та відповідальність особистості у долі людської цивілізації». НТУ «ХПІ», 2015. С. 81–90.
26. Гловацька С. І., Іваницька О. П. Публічна дипломатія як фактор поглиблення відносин між державами на сучасному етапі (на прикладі України). Історія, філософія, право. URL: https://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/view/5448/5475 (дата звернення: 08.05.2022).
27. Гнатюк С. Формування позитивного міжнародного іміджу Української держави в інформаційному просторі. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджен при Президентові України. URL: http://old.niss.gov.ua/monitor/December2009/02.htm (дата звернення: 09.05.2022).
28. Горбанюк О., Размус В., Богуш М. Імідж України на тлі інших держав у світлі концепції «особистості країни». Соціальна психологія. 2010. № 3. С. 75–90.
29. Гуцал С. Публічна дипломатія як сучасний пріоритет зовнішньої політики держави. Стратегічні пріоритети. 2010. №3 (16). С. 106–112.
30. Децик О. П. Інституціональна взаємодія як специфічна особливість сфери публічної дипломатії. Право та державне управління. 2020. № 1. С. 98–106.
31. Дубас О. П. Імідж держави в інформаційно-комунікаційному просторі: особливості формування. Сучасні політичні технології. Вісник СевНТУ : зб. наук. пр. Вип. 112/2010. Серія: Політологія. Севастополь, 2010. С. 167–170.
32. Еремина Н. Польша, Литва и Украина объединились против Союзного государства. URL: https://eurasia.expert/polsha-litva-i-ukraina-ob... (дата звернення: 10.05.2022).
33. Заболотна О., Суржикова О. Народна дипломатія. Пам’ять століть. 2006. № 5. С. 163–169.
34. Закоморна О., Рудь В. «Народна дипломатія» як інструмент інтеграції України до Європейського Союзу. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 25. С. 137–149.
35. Зевелев И. А., Троицкий М. А. Сила и влияние в американо-российских отношениях. Семиотический анализ. Москва : НОФМО, 2006. 73 с.
36. Зубик О. Імідж України: погляд з-за меж. Всеукраїнська експертна мережа. URL: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php? ELEMENT_ID=11063 (дата звернення: 09.05.2022).
37. Иванов В. Г., Иванова М. Г. «Charts power» – страновые рейтинги как экономическое оружие и инструмент мягкой силы. Вестник Российского университета дружбы народов. Серия «Политология». 2015. № 2. С. 36–51.
38. Ільницька У. Інформаційний суверенітет України: проблеми збереження в умовах активізації зовнішньої інформаційної експансії та зростання інформаційних загроз. Європейська інтеграція та національна ідентичність: інституційний і ціннісний виміри : матеріали ІІ українсько-польського наукового форуму (12–13 травня 2016, Львів). Львів-Olsztyn: «ПП Сорока Т.Б.», 2016. С. 407–411.
39. Іщенко М., П’єцух О. Імідж України в контексті глобальних трансформаційних процесів. Політичний менеджмент. 2008. №4 (31). С. 154–162.
40. Карпчук Н. П. Публічна дипломатія Польщі як чинник європейської інтеграції. International relations, part “Political sciences”. 2017. № 15. URL: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/arti... (дата звернення: 08.05.2022).
41. Качинська Н. О. Публічна дипломатія як тактика формування привабливого іміджу держави на міжнародній арені. Вісник Маріупольського державного університету. Серія : історія, політологія. 2011. Вип. 2. С. 89–95.
42. Каштан Т. В. Формування міжнародного іміджу України на основі PRпрограм. Психолінгвістика. 2000. Вип.6. С.177–182.
43. Косолапов Н. А. «Мягкая сила» Республики Польша в контексте формирования восточного вектора внешней политики (на примере Украины и Республики Беларусь). Вопросы безопасности. 2016. № 2. С. 43–55. URL: https://nbpublish.com/library_read_article.php?id=18581 (дата звернення: 10.05.2022).
44. Костров В. Культурна дипломатія України: чому не використовуємо резерви? Віче. 2016. № 14. URL: http://www.viche.info/journal/5266/ (дата звернення: 09.05.2022).
45. Кузьміна А., Мельник Г. Публічна дипломатія як інструмент просування позитивного іміджу Республіки Польща. Міжнародні відносини: історія, теорія, практика : мат-ли ІІІ Міжн. наук.-практ. конф. (30 червня 2021 року). Суми : ФОП Цьома С. М., 2021. С. 168–170.
46. Кукалець О. Є. Публічна дипломатія в теорії міжнародних відносин. Наукові записки студентів та аспірантів. Серія «Міжнародні відносини». Острог, 2020. Вип. 5. С. 141–147.
47. Лазоркина О. Институты культурной дипломатии Республики Польша. Журнал международного права и международных отношений. 2012. № 3. URL: http://evolutio.info/ru/journal-menu/2012-3/2012-3-lazorkina (дата звернення: 10.05.2022).
48. Літературна премія імені Дж. Конрада. Польський інститут у Києві. URL: https://instytutpolski.pl/kyiv/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%97/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0/ (дата звернення: 11.05.2022).
49. Мателешко Ю. П. «М’яка сила» Польщі в Україні: освітні та культурні інструменти. Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». 2019. Вип. 150. С. 90–94.
50. Мельникова М. И. Публичная дипломатия как инструмент внешней политики в современных международных отношениях. ФГБОУ ВО «Уральский государственный педагогический университет» Институт социального образования Кафедра рекламы и связей с общественностью, 2018, 127 с. URL: http://elar.uspu.ru/bitstream/uspu/9293/2/Melnikova.pdf (дата звернення: 10.05.2022).
51. Недопитанський М. Імідж країни – це дуже серйозно. Віче. 2002. № 2 (119). С. 28–30.
52. Никифорова Г. Ю., Мазуренко А. В. Брендинг и публичная дипломатия как факторы устойчивого развития территории в условиях глобализации. Проблемы современной экономики. 2013. № 8. С. 187–189.
53. Обрінська О. К. Неурядові організації в Україні: тенденції розвитку та перспективи використання іноземного досвіду. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2008. Вип.78 (Ч.ІІ). С. 85–90.
54. Ожеван М. А. Основні напрями зовнішніх інформаційноманіпулятивних впливів на суспільні трансформації в Україні: засоби протидії. Стратегічні пріоритети : наук.-аналіт. щокв. зб. / Нац. ін-т. стратегічних дослідж. Київ : НІСД, 2011. № 3 (20). С.118–126.
55. Окуньовська Ю. В. Вплив неурядових організацій Польщі на формування громадянського суспільства в Україні. Актуальні проблеми політики. 2017. Вип. 60. С. 125–133.
56. Ошитко О. Сучасні тенденції міжкультурного співробітництва в Європі. Віче. URL: http://www.viche.info/journal/2519/ (дата звернення: 09.05.2022).
57. Павлов Д. Політична пропаганда: до визначення поняття. Гілея: науковий вісник. 2013. Вип. 79. С. 328–331.
58. Пахлова С. Є. Специфіка публічного управління у сфері культури: український та європейський досвід. Теорія та практика державного управління. 2010. Вип. 4. С.343–350.
59. Перебийніс Є. Роль та місце публічної дипломатії у забезпеченні національних інтересів держави. Україна дипломатична. 2013. Вип. 14. С. 915–925.
60. Польські університети об’єднуються для підтримки біженців з України. URL: https://icd.kpi.ua/?p=11192 (дата звернення: 11.05.2022).
61. «Понад 1000 євро в місяць» – як українським науковцям допомагають продовжити діяльність у Польщі. URL: https://zahid.espreso.tv/ponad-1000-evro-v-misya... (дата звернення: 11.05.2022).
62. Поспєхова Г. Фактори формування міжнародного іміджу України. Державне управління та місцеве самоврядування. 2013. Вип.1(16). С.133–138.
63. Процюк М. В. Основні підходи до розкриття змісту поняття «м’яка сила» та її інструментів у науковій думці сучасної Польщі. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2015. Вип. 126 (Ч. ІІ). С. 45–53.
64. Процюк М. В. Публічна дипломатія як зовнішньополітичний пріоритет Республіки Польща. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2016. Вип. 19. С. 147–152.
65. Процюк М. В. Публічна та культурна дипломатія як засіб «м’якої сили» України: запозичені моделі, реальні кроки та стратегічні пріоритети. Зовнішня політика і дипломатія: традиція, тренди, досвід. Серія «Політичні науки». Ч. ІІ. С. 21–28.
66. Процюк М. В. Роль публічної дипломатії у сучасних українсько-польських відносинах : дис. канд. політ. наук : 23.00.04 / Чернівецький нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. Чернівці, 2017. 225 с.
67. Родькин П. Визуальная политика. Фирменный стиль России. Москва : Совпадение, 2007. 160 с.
68. Розумна О. Досвід функціонування європейських інститутів культурної дипломатії: висновки для України. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1649/ (дата звернення: 09.05.2022).
69. Руднєва В. Публічна дипломатія : теоретичні основи застосування нової інформаційно-комунікаційної технології в державному управлінні. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2012. Вип.1. С. 147–153.
70. Сербіна Н. Ф., Кучмій О. П. Культурна дипломатія як інструмент зовнішньої політики сучасної європейської держави. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип. 100(1). С. 122–131.
71. Смаглій К. Нова доба публічної та культурної дипломатії України. Агора : зб. наук. ст. Вип. 16. Зброя та культура як чинники зовнішньої політики України / Відп. ред. К. Смаглій. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2016. С. 5–10.
72. Смирнов Н. А. Роль публичной дипломатии в современных политических процессах : автореф. дисс. канд. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, процессы и технологии». Москва, 2017. 28 с.
73. Старостіна А., Кравченко В., Личова Г. Міжнародний імідж країни: сутність, фактори формування, рівні сприйняття. Маркетинг в Україні. 2010. № 4. С. 61–66.
74. Сухорольська І. Заходи громадської дипломатії іноземних держав як засіб впливу на масову аудиторію в Україні. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. 2014. Вип.26. С. 141–148.
75. Тєлєтов О., Косолап Н. Особливості та перспективи маркетингу туристичних послуг в Україні. URL: http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/journals/2012/1/21-34 (дата звернення: 09.05.2022).
76. Тищенко-Тишковець О. Публічна дипломатія як форма «м’якої» сили у міжнародних відносинах: визначення, цілі, моделі. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.78, ч.ІІ. Київ : Вид-во ІМВ. 2008. С. 141–146.
77. Толокольнікова К. 2015 рік: як змінився імідж України в іноземних ЗМІ. Media Sapiens. URL: http://osvita.mediasapiens.ua/media_law/governme... minivsya_imidzh_ukraini_v_inozemnikh_zmi/ (дата звернення: 09.05.2022).
78. Филимонов Г. Ю. Внешняя культурная политика США как компонент «мягкой силы» : дисс. канд. полит. наук. Москва, 2007. URL: https://www.dissercat.com/content/vneshnyaya-kul... (дата звернення: 08.05.2022).
79. Цветкова Н. А. Концепция «культурного империализма» в отечественной и зарубежной американистике. Североамериканские исследования в Санкт-Петербургском государственном университете : Материалы конференции, посвященные 10-летию кафедры североамериканских исследований / отв. ред. Б. А. Ширяев. СПб. : Изд-во СПбГУ, 2006. С. 124–128.
80. Ціватий В. Г. Культурна дипломатія Республіки Польща: інституційний та іміджевий аспект. Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2012. Вип. 19. С. 295–302.
81. Ціватий В. Публічна дипломатія: традиції, тренди та виклики (досвід і пріоритети для України). Зовнішні справи. URL: http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertnadumka/vi... (дата звернення: 09.05.2022).
82. Чепелик О. Культурна дипломатія сьогодні: досвід, виклики та перспективи в парадигмі «музей і соціум». Агора : зб. наук. ст. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2015. Вип. 14. Музеї та культурна дипломатія / відп. ред. К. Смаглій, Н. Мусієнко. С. 101–105.
83. Шамборовський Г., Мусієнко Н. Завдання і можливості культурної дипломатії у розвитку сучасної держави та інститутів громадянського суспільства в Україні. Агора : зб. наук. ст. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2015. Вип. 14. Музеї та культурна дипломатія / відп. ред. К. Смаглій, Н. Мусієнко. С. 91–100.
84. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием / пер. с англ. ; науч. ред. Я. Н. Засурский. Москва : Мысль, 1980. 326 с.
85. Шевченко О. В. Вплив діяльності стратегічної ради з публічної дипломатії та її партнерських організацій на підтримку міжнародного бренду Великої Британії. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.70. Ч.ІІ. 2007. С. 45–55.
86. Щурко О. Міжнародний образ України: проблеми формування та трансформації. Политические реалии и перспективы Украины. 2007. С. 55–61.
87. Anholt-GfK Roper Nation Brands Index. URL: http://www.gfkamerica.com/practice_areas/roper_p... (дата звернення: 08.05.2022).
88. Antoniuk N., Papish N. Współpraca transgraniczna jako czynnik transformacji międzynarodowych funkcji granicy ukraińsko-polskiej. Pogranicze. Polish Borderlands Studies. 2014. T.2, nr. 1. S. 61–73.
89. Białkowska E. Sport – instrument służący kreacji wizerunku państwa na arenie międzynarodowej. URL: http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.el... (дата звернення: 08.05.2022).
90. Bartniński J. Stereotypy mieszkają w języku. Studia etnolingwistyczne. Lublin : Wydawnictwo UMCS, 2007. 360 s.
91. Chimiak G. From Solidarność to Global Solidarity? The Engagement of Polish Civil Society in Development Cooperation. Studia Socjologiczne. 2016. № 3 (222). P. 165–198.
92. Chomsky N. The Cold War and the University toward an Intellectual History of the Postwar Years. New York : New Press, 1997. 304 р.
93. Cowan G., Arsenault А. Moving from Monologue to Dialogue to Collaboration: The Three Layers of Public Diplomacy. The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science. 2008. Vol. 616. № 1. P. 10–30.
94. Cull N. J. Public Diplomacy: Lessons from the Past. Los Angeles : Figueroa Press, 2009. 62 р.
95. Dale H. C. Public Diplomacy 2.0: Where the U.S. Government Meets “New Media”. Backgrounder. 2009. December 8. № 2346. P. 1–11. URL: http://s3.amazonaws.com/thf_media/2009/pdf/bg2346.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
96. Dinnie K. Nation Branding: Concepts, Issues, Practice. Oxford : Elsevier, 2007. 200 р.
97. Faliński S. Współpraca międzynarodowa samorządów terytorialnych. Wymiana i konkurencja. Środowiska i formy promocji Polski na świecie. Studia i analizy dyplomacji kulturalnej i publicznej. Warszawa, 2011. S. 35–40.
98. Fomina J., Ryabińska N. Po drugiej stronie lustra. Obraz Polski w ukraińskich mediach. Instytut Spraw Publicznych. URL: https://depot.ceon.pl/bitstream/handle/123456789/2075/Wizerunek%20Polski% 20i%20Polakow_Fomina_Ryabinska_2011.pdf?sequence=1 (дата звернення: 08.05.2022).
99. Fan Y. Branding the Nation: Towards a Better Understanding. Place Branding and Public Diplomacy. 2010. Vol. 6. № 2. P. 97–103.
100. Filipek K. Nowa geopolityka sieciowa. Geopolityka.net. Polski Portal o Geopolityce. URL: http://geopolityka.net/nowa-geopolityka-sieciowa/ (дата звернення: 08.05.2022).
101. Gawroński S. Dyplomacja publiczna – komunikowanie międzynarodowe na usługach brandingu narodowego. Kwartalnik Internetowy «Komunikacja Społeczna». 2012. № 1. S. 50–61.
102. Gilboa E. Diplomacy in the Media Age: Three models of Uses and Effects. Diplomacy and Statecraft. 2001. Vol. 12. № 2. P. 1–28.
103. Higher Education and Public Diplomacy: An Interview with Patricia de Stacy Harrison. Voices. 2008. September-October. P. 16–20. URL: http://www.nafsa.org/_/File/_/ie_sepoct08_voices.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
104. Hollander P. Anti-Americanism: Critiques at Home and Abroad, 1965–1990. New York : Oxford University Press, 1992. 544 р.
105. International Communication and the New Diplomacy / ed. A. S. Hoffman. Bloomington : Indiana University Press, 1968. 206 р.
106. Johann M. Kreowanie wizerunku Polski jako celu podróży turystycznych. Centrum Europejskie Uniwersytetu Warszawskiego. URL: http://www.ce.uw.edu.pl/pliki/pw/maria_johann.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
107. Kawałko B. Wybrane problemy polsko-ukraińskiej wspólpracy transgranicznej. Barometr Reginalny. 2011. № 2 (24). S. 1–26.
108. Kelley J. R. Between «Take-offs» and «Crash Landings»: Situational Aspects of Public Diplomacy. Routledge Handbook of Public Diplomacy / eds. N. Snow, P. M. Taylor. New York : Rougledge, 2009. P. 74.
109. Khatib L., Dutton W. H., Thelwall М. Public Diplomacy 2.0: A Case Study of the US Digital Outreach Team. Middle East Journal. 2012. Vol. 66. № 3. P. 453–472.
110. Kieliszewski P., Poprawski M. Instytucje publiczne i dyplomacja kuturalna. Potencjały i wyzwania. Zarządzanie Publiczne. 2009. № 3(9). S. 19–32.
111. Kobierecki M. Polityka sportowa i polityka sportu w świetle naukowego piśmiennictwa anglosaskiego. Athenaeum. 2014. Vol. 43. S. 125–144.
112. Konieczna-Sałamatin J. Coraz dalsi sąsiedzi? Wizerunek Polski i Polaków na Ukrainie. Instytut Spraw Publicznych. URL: http://www.archiwum.isp.org.pl/publikacja/wyszuk... (дата звернення: 08.05.2022).
113. Kroes R. Cultural Transmissions and Receptions: American Mass Culture in Europe. Amsterdam : University of Amsterdam Press, 1993. 333 p.
114. Lasch Ch. The Agony of American Left. New York : Knopf, 1969; Idem. The Cultural Cold War. The Nation. 1967. 11 September. P 98.
115. Leashing the Dogs of War: Conflict Management in a Divided World / eds. C. A. Crocker, F. O. Hampson; P. R. Aall. Washington : United States Institute of Peace Press, 2007. 800 р.
116. Leonard M., Stead С., Smewing С. Public Diplomacy. London : The Foreign Policy Centre, 2002. 101 р.
117. Liczner J. Po rewolucji pomaranczowej. Relacje UE – Ukraina do wiosny 2006 roku. URL: http://www.batory.org.pl/upload/files/pdf/orange_pl.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
118. Matsevko I. Wizerunek Polski i Polaka we współczesnej historiografii ukraińskiej, w podręcznikach oraz świadomości obywateli. Muzeum Historii Polski. URL: http://belfer.muzhp.pl/index.php?module=details&id=94 (дата звернення: 08.05.2022).
119. Mattern J .B. Why Soft Power Isn’t So Soft: Representational Force and the Sociolinguistic Construction of attraction in World Politics. Millennium: Journal of International Studies. 2005. Vol. 33 № 3. P. 583–612.
120. Mikułowski J. Międzynarodowość jako płaszczyzna komunikacji. Katedra Stosunków Europejskich Akademii Ekonomicznej w Krakowie. Euro-lines. Numer 1 (5). Styczeń 2005. S. 1–13.
121. Miłoszewska D. Europejska soft power w kontekście rozważań Josepha Nye’a. URL: https://repozytorium.amu.edu.pl/bitstream/10593/959/1/ Europejska%20soft%20 power.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
122. Miłoszewska D. «Wielka gra» w rozważaniach Josepha Nye’a. URL: https://repozytorium.amu.edu.pl/bitstream/10593/965/1/Wielka%20Gra.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
123. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.gov.pl/web/dyplomacja" class="hcphp-link">https://www.gov.pl/web/dyplomacja (дата звернення: 10.05.2022).
124. Nye J. Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. New York : Basic Books, 1990. 336 p.
125. Nye J. Soft Power: the means to success in World Politics. N.Y. : Perseus Publishing, 2004. 191 p.
126. Ociepka B. Miękka siła i dyplomacja publiczna Polski. Wydawnictwo Naukowe SCHOLAR. Warszawa, 2013. 322 s.
127. Quirin A. Branding Narodowy – co to jest? Uwagi do toczącej sie dyskucji. Athenaeum. Polskie Studia Politilogiczne. 2016. Vol.49. S. 78–97.
128. Poiger U. Beyond “Modernization” and “Colonization”. Diplomatic History. 1999. Vol. 23. № 1. P. 45–55.
129. Potocki R., Miłoszewska D. Rola soft power w środowisku międzynarodowym. URL: https://repozytorium.amu.edu.pl/bitstream/10593/966/1/Soft%20power.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
130. Prokop M. Stereortyp Ukraińca w Polskim tygodniku «Polityka» oraz obraz Polaka na łamach «Dzerkało Tyżnia» Ukraina. Warmińsko-Mazurski Kwartalnik Naukowy. Nauki Społeczne. URL: http://www.kwartalnik.wsiie.olsztyn.pl/sites/def... lnik3_2013_5.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
131. Public diplomacy report 2013-2014. Ministry of Foreign Affairs of Poland, Department of Public and Cultural Diplomacy. Warsaw, 2015. 100 p.
132. Raftowicz-Filipkiewicz M. Efekty polityki brandingu narodowego w Polsce. URL: http://www.bibliotekacyfrowa.pl/Content/27793/ 07_Magdalena_Raftowicz_Fili pkiewicz.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
133. Riordan S. Dialogue-based Public Diplomacy: a New Foreign Policy Paradigm? The Hague : Netherlands Institute of International Relations ‘Clingendael’, 2004. 17 р.
134. Ryniejska-Kiełdanowicz M. Cultural Diplomacy as a Form of International Communication. Institute for Public Relations. URL: http://www.instituteforpr.org/wpcontent/uploads/... (дата звернення: 08.05.2022).
135. Sadłocha J. Pomiędzy miękką a twardą siłą: smart power. Wrocławskie studia politilogiczne. 2012. № 13. S. 37–46.
136. Sharma Y. Higher Education as Soft Power in the Age of Autonomy. University World News. 2013. 8 March. № 262. URL: http://www.universityworldnews.com/article.php?s... (дата звернення: 08.05.2022).
137. Shcherba H. Polityka regionalna a współpraca transgraniczna w kontekście integracji Ukrainy w europejski obszar socjalny. Nierówności Społeczne a Wzrost Gospodarczy. 2010. № 16. S. 455–467.
138. Siewierska-Chmaj A. Mit polityczny jako narzędzie dyplomacji publicznej i element stosunków międzynarodowych. Kultura i Polityka. 2015. № 17. S. 52–64.
139. Signitzer B. H., Coombs Т. Public Relations and Public Diplomacy: Conceptual Convergences. Public Relations Review. 1992. Vol. 18. № 2. P. 137–148.
140. Smoczyński W. Nasz wizerunek za granicą. Polska: kraj bez twarzy. Polityka.pl. URL: http://www.polityka.pl/tygodnikpolityka/kraj/295379,1,nasz-wizerunekza-granica.read (дата звернення: 08.05.2022).
141. Staniszkis J. O władzy i bezsilności. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2006. 257 s.
142. Stemplowski R. Wprowadzenie do analizy polityki zagranicznej RP. Polski Instytut Spraw Międzynarodowych. Warszawa, 2007. S. 199–200.
143. Szcepaniuk C. Восточное партнерство: победа или поражение Польши? URL: https://eastbook.eu/ru/2017/08/11/vostochnoe-par... (дата звернення: 10.05.2022).
144. Szondi G. Public Diplomacy and Nation Branding: Conceptual Similarities and Differences. The Hague : Netherlands Institute of International Relations ‘Clingendael’, 2008. P. 15.
145. Szpakowski K. Polskie stereotypy na przykładzie stosunków z Ukrainą. Portal Spraw Zagranicznych. URL: http://www.psz.pl/168-archiwum/krzysztof-szpakow... (дата звернення: 08.05.2022).
146. Talik M. Rada promocji Polski będzie wspierać projekt ESK 2016. URL: https://www.wroclaw.pl/esk-2016-trzy-miesiace-z-... (дата звернення: 10.05.2022).
147. The Harper Dictionary of Modern Thought / eds. A. Bullock, O. Stallybrass. New York : Harper & Row, 1977. 684 р.
148. Tondera J. Między swoim a obcym. Trudności adaptacyjne młodzieży ukraińskiej w Polsce. Європейська інтеграція та національна ідентичність: інституційний і ціннісний виміри : матеріали ІІ українсько-польського наукового форуму (12–13 травня 2016, Львів). Львів-Olsztyn: «ПП Сорока Т.Б.», 2016. С. 265–268.
149. U.S. Official Talks to Alhurra about New Communication Hub in the UAE. Broadcasting Board of Governors. 2015. July 10. URL: http://www.bbg.gov/blog/2015/07/10/u-s-official-... (дата звернення: 08.05.2022).
150. What is Public Diplomacy? United States Information Agency Alumni Association. URL: http://www.publicdiplomacy.org/1.htm (дата звернення: 08.05.2022).
151. Wiatr J. Publiczny wymiar dyplomacji. Polski Przegląd Dyplomatyczny. 2003. № 5. S. 63–64.
152. Wojciuk A. Dylemat potęgi. Praktyczna teoria stosunków międzynarodowych. Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego. Warszawa, 2010. S. 9–10.
153. Zalas-Kamińska K. The role of Polish Non-Governmental Organizations in Development Aid and the Polish Model of Public Diplomacy. International Conference. A Vision of Development Cooperation for a Changing World. October 16-17, 2013. Bratislava, Slovakia. S. 169–178.
154. Zielińska K. Development Diplomacy. Development Aid as a Part of Public Diplomacy in the Pursuit of Foreign Policy Aims: Theoretical and Practical Considerations. Historia i Polityka. 2016. № 16 (23). P. 9–26.
155. Ziętek A. Dyplomacja publiczna Polski. Annales. Universitatis Mariae Curie. Lublin – Polonia. Sectio K / Wydział Politologii UMCS. 2010. VOL. XVII, I. S. 65–83.
1. Marka Polska. Koncepcia. Dokument stanowi Załącznik do Uchwały Nr 8 Międzyresortowego Zespołu do spraw Promocji Polski za granicą z 27 lutego 2018 r. URL: http://orka2.sejm.gov.pl/INT8.nsf/klucz/ATTB95JVM/ $FILE/z08247-o1_3.pdf (дата звернення: 10.05.2022).
2. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.gov.pl/web/dyplomacja" class="hcphp-link">https://www.gov.pl/web/dyplomacja (дата звернення: 10.05.2022).
3. Priorytety Polskiej Polityki Zagranicznej. 2012–2016. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.bbn.gov.pl/download/1/9620/prpol.pdf (дата звернення: 09.05.2022).
4. Rządowy program współpracy z Polonią i polakami za granicą w latach 2015–2020. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.gov.pl/documents/1149181/1150183/Rza... _z_Polonia_i_Polakami_za_granica_2015-2020.pdf (дата звернення: 09.05.2022).
5. Strategia Polskiej Polityki Zagranicznej. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.gov.pl/attachment/8196524f-687b-40e6... (дата звернення: 09.05.2022).
Література
6. Акайомова А. Особливості іміджу як складової політичного маркетингу. Політичний менеджмент. 2010. № 1. С. 54–60.
7. Балабанов К., Трофименко М. «Публічна дипломатія» як відповідь на виклики сучасності. Україна дипломатична. 2013. Вип. 14. С. 989–1021.
8. Баладинська І. Культурна політика Польщі в стосунку до сучасної України. Studia politologica Ucraino-Polona. 2013. Вип. 3. С. 209–217.
9. Басенко Я. Культурна дипломатія в Європі. URL: http://oaji.net/articles/2015/294-1441278936.pdf (дата звернення: 09.05.2022).
10. Бєлєй С. І. Публічна дипломатія держав середньої сили в сучасних міжнародних відносинах: досвід Канади та Нідерландів. URL: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/politics/20... (дата звернення: 09.05.2022).
11. Бовин А. Ведущие тенденции развития международных отношений. Международная жизнь. 2004. № 4–5. С. 172–183.
12. Богатуров А. Д. Системная история международных отношений в четырех томах. Москва : НОФМО, 2004. 2087 с.
13. Богородецька О. І., Лажнік В. Й. Сучасний стан і географія партнерської співпраці міста Луцька з містами-побратимами. Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі України. Серія : Географічні науки. 2009. № 8. С. 125–135.
14. Бондаренко В. О., Литвиненко О. В. Інформаційні впливи та інформаційні операції. Стратегічна панорама. 1999. № 4. С. 134–140.
15. Буглай Н. М. Формування зовнішньополітичної стратегії та реалізація пріоритетних напрямів зовнішньої політики Республіки Польща (1995–2005 рр.) : дис. … д-ра іст. наук : 07.00.02 / Інститут історії України. Київ, 2018. 493 с.
16. Буглай Н. Формування позитивного іміджу Польщі на міжнародній арені. Науковий вісник НМУ імені В. О. Сухомлинськго. Історичні науки. 2016. № 2 (42). С. 94–98.
17. Буров Н. Специфіка публічної дипломатії Республіки Польща в Європейському Союзі. Травневі студії 2021: історія, політологія, міжнародні відносини : зб. мат-лів ІІІ Міжн. наук. конф. студ. та мол. вч. 2021. С. 153–156. URL: https://jts.donnu.edu.ua/article/view/10917 (дата звернення: 08.05.2022).
18. Бублик Л. Імідж – по-польськи «візерунок». Як Польща підносить себе за кордоном. Інформаційне агентство «УНІАН». URL: http://www.unian.ua/common/387060-imidj-popolski... (дата звернення: 09.05.2022).
19. Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада. Москва : АСТ, 2003. 444 с.
20. Валевський О. Порядок денний державної культурної політики в умовах зовнішньої агресії. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1872/ (дата звернення: 09.05.2022).
21. Ващенко Н. М. Місце України в європейському інформаційному просторі: проблеми та перспективи інтеграції. Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия : Филология. Социальные коммуникации. 2006. Том 19 (58) № 5. С. 18–23.
22. Вербицька Г. Міжнародний імідж України: проблеми та шляхи реформування. Український інформаційний простір. URL: http://ijimv.knukim.edu.ua/zbirnyk/1_2/1-verbytska.pdf (дата звернення: 09.05.2022).
23. Ворожеина Я. А. Геополитическая картина мира современной Польши: балтийское измерение. Балтийский регион-регион сотрудничества. Регионы в условиях глобальных изменений. URL: https://elibrary.ru/item.asp?id=44353079 (дата звернення: 10.05.2022).
24. Галумов А. Э. Перспективы публичной дипломатии и имиджа ЕС в России. URL: https://nbpublish.com/library_get_pdf.php?id=21311 (дата звернення: 10.05.2022).
25. Гарник Л. П. Публічна дипломатія: історія, практика та відповідальність перед суспільством. Міжнародна конференція «Духовно-моральнісні основи та відповідальність особистості у долі людської цивілізації». НТУ «ХПІ», 2015. С. 81–90.
26. Гловацька С. І., Іваницька О. П. Публічна дипломатія як фактор поглиблення відносин між державами на сучасному етапі (на прикладі України). Історія, філософія, право. URL: https://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/view/5448/5475 (дата звернення: 08.05.2022).
27. Гнатюк С. Формування позитивного міжнародного іміджу Української держави в інформаційному просторі. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджен при Президентові України. URL: http://old.niss.gov.ua/monitor/December2009/02.htm (дата звернення: 09.05.2022).
28. Горбанюк О., Размус В., Богуш М. Імідж України на тлі інших держав у світлі концепції «особистості країни». Соціальна психологія. 2010. № 3. С. 75–90.
29. Гуцал С. Публічна дипломатія як сучасний пріоритет зовнішньої політики держави. Стратегічні пріоритети. 2010. №3 (16). С. 106–112.
30. Децик О. П. Інституціональна взаємодія як специфічна особливість сфери публічної дипломатії. Право та державне управління. 2020. № 1. С. 98–106.
31. Дубас О. П. Імідж держави в інформаційно-комунікаційному просторі: особливості формування. Сучасні політичні технології. Вісник СевНТУ : зб. наук. пр. Вип. 112/2010. Серія: Політологія. Севастополь, 2010. С. 167–170.
32. Еремина Н. Польша, Литва и Украина объединились против Союзного государства. URL: https://eurasia.expert/polsha-litva-i-ukraina-ob... (дата звернення: 10.05.2022).
33. Заболотна О., Суржикова О. Народна дипломатія. Пам’ять століть. 2006. № 5. С. 163–169.
34. Закоморна О., Рудь В. «Народна дипломатія» як інструмент інтеграції України до Європейського Союзу. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 25. С. 137–149.
35. Зевелев И. А., Троицкий М. А. Сила и влияние в американо-российских отношениях. Семиотический анализ. Москва : НОФМО, 2006. 73 с.
36. Зубик О. Імідж України: погляд з-за меж. Всеукраїнська експертна мережа. URL: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php? ELEMENT_ID=11063 (дата звернення: 09.05.2022).
37. Иванов В. Г., Иванова М. Г. «Charts power» – страновые рейтинги как экономическое оружие и инструмент мягкой силы. Вестник Российского университета дружбы народов. Серия «Политология». 2015. № 2. С. 36–51.
38. Ільницька У. Інформаційний суверенітет України: проблеми збереження в умовах активізації зовнішньої інформаційної експансії та зростання інформаційних загроз. Європейська інтеграція та національна ідентичність: інституційний і ціннісний виміри : матеріали ІІ українсько-польського наукового форуму (12–13 травня 2016, Львів). Львів-Olsztyn: «ПП Сорока Т.Б.», 2016. С. 407–411.
39. Іщенко М., П’єцух О. Імідж України в контексті глобальних трансформаційних процесів. Політичний менеджмент. 2008. №4 (31). С. 154–162.
40. Карпчук Н. П. Публічна дипломатія Польщі як чинник європейської інтеграції. International relations, part “Political sciences”. 2017. № 15. URL: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/arti... (дата звернення: 08.05.2022).
41. Качинська Н. О. Публічна дипломатія як тактика формування привабливого іміджу держави на міжнародній арені. Вісник Маріупольського державного університету. Серія : історія, політологія. 2011. Вип. 2. С. 89–95.
42. Каштан Т. В. Формування міжнародного іміджу України на основі PRпрограм. Психолінгвістика. 2000. Вип.6. С.177–182.
43. Косолапов Н. А. «Мягкая сила» Республики Польша в контексте формирования восточного вектора внешней политики (на примере Украины и Республики Беларусь). Вопросы безопасности. 2016. № 2. С. 43–55. URL: https://nbpublish.com/library_read_article.php?id=18581 (дата звернення: 10.05.2022).
44. Костров В. Культурна дипломатія України: чому не використовуємо резерви? Віче. 2016. № 14. URL: http://www.viche.info/journal/5266/ (дата звернення: 09.05.2022).
45. Кузьміна А., Мельник Г. Публічна дипломатія як інструмент просування позитивного іміджу Республіки Польща. Міжнародні відносини: історія, теорія, практика : мат-ли ІІІ Міжн. наук.-практ. конф. (30 червня 2021 року). Суми : ФОП Цьома С. М., 2021. С. 168–170.
46. Кукалець О. Є. Публічна дипломатія в теорії міжнародних відносин. Наукові записки студентів та аспірантів. Серія «Міжнародні відносини». Острог, 2020. Вип. 5. С. 141–147.
47. Лазоркина О. Институты культурной дипломатии Республики Польша. Журнал международного права и международных отношений. 2012. № 3. URL: http://evolutio.info/ru/journal-menu/2012-3/2012-3-lazorkina (дата звернення: 10.05.2022).
48. Літературна премія імені Дж. Конрада. Польський інститут у Києві. URL: https://instytutpolski.pl/kyiv/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%97/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0/ (дата звернення: 11.05.2022).
49. Мателешко Ю. П. «М’яка сила» Польщі в Україні: освітні та культурні інструменти. Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». 2019. Вип. 150. С. 90–94.
50. Мельникова М. И. Публичная дипломатия как инструмент внешней политики в современных международных отношениях. ФГБОУ ВО «Уральский государственный педагогический университет» Институт социального образования Кафедра рекламы и связей с общественностью, 2018, 127 с. URL: http://elar.uspu.ru/bitstream/uspu/9293/2/Melnikova.pdf (дата звернення: 10.05.2022).
51. Недопитанський М. Імідж країни – це дуже серйозно. Віче. 2002. № 2 (119). С. 28–30.
52. Никифорова Г. Ю., Мазуренко А. В. Брендинг и публичная дипломатия как факторы устойчивого развития территории в условиях глобализации. Проблемы современной экономики. 2013. № 8. С. 187–189.
53. Обрінська О. К. Неурядові організації в Україні: тенденції розвитку та перспективи використання іноземного досвіду. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2008. Вип.78 (Ч.ІІ). С. 85–90.
54. Ожеван М. А. Основні напрями зовнішніх інформаційноманіпулятивних впливів на суспільні трансформації в Україні: засоби протидії. Стратегічні пріоритети : наук.-аналіт. щокв. зб. / Нац. ін-т. стратегічних дослідж. Київ : НІСД, 2011. № 3 (20). С.118–126.
55. Окуньовська Ю. В. Вплив неурядових організацій Польщі на формування громадянського суспільства в Україні. Актуальні проблеми політики. 2017. Вип. 60. С. 125–133.
56. Ошитко О. Сучасні тенденції міжкультурного співробітництва в Європі. Віче. URL: http://www.viche.info/journal/2519/ (дата звернення: 09.05.2022).
57. Павлов Д. Політична пропаганда: до визначення поняття. Гілея: науковий вісник. 2013. Вип. 79. С. 328–331.
58. Пахлова С. Є. Специфіка публічного управління у сфері культури: український та європейський досвід. Теорія та практика державного управління. 2010. Вип. 4. С.343–350.
59. Перебийніс Є. Роль та місце публічної дипломатії у забезпеченні національних інтересів держави. Україна дипломатична. 2013. Вип. 14. С. 915–925.
60. Польські університети об’єднуються для підтримки біженців з України. URL: https://icd.kpi.ua/?p=11192 (дата звернення: 11.05.2022).
61. «Понад 1000 євро в місяць» – як українським науковцям допомагають продовжити діяльність у Польщі. URL: https://zahid.espreso.tv/ponad-1000-evro-v-misya... (дата звернення: 11.05.2022).
62. Поспєхова Г. Фактори формування міжнародного іміджу України. Державне управління та місцеве самоврядування. 2013. Вип.1(16). С.133–138.
63. Процюк М. В. Основні підходи до розкриття змісту поняття «м’яка сила» та її інструментів у науковій думці сучасної Польщі. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2015. Вип. 126 (Ч. ІІ). С. 45–53.
64. Процюк М. В. Публічна дипломатія як зовнішньополітичний пріоритет Республіки Польща. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2016. Вип. 19. С. 147–152.
65. Процюк М. В. Публічна та культурна дипломатія як засіб «м’якої сили» України: запозичені моделі, реальні кроки та стратегічні пріоритети. Зовнішня політика і дипломатія: традиція, тренди, досвід. Серія «Політичні науки». Ч. ІІ. С. 21–28.
66. Процюк М. В. Роль публічної дипломатії у сучасних українсько-польських відносинах : дис. канд. політ. наук : 23.00.04 / Чернівецький нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. Чернівці, 2017. 225 с.
67. Родькин П. Визуальная политика. Фирменный стиль России. Москва : Совпадение, 2007. 160 с.
68. Розумна О. Досвід функціонування європейських інститутів культурної дипломатії: висновки для України. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1649/ (дата звернення: 09.05.2022).
69. Руднєва В. Публічна дипломатія : теоретичні основи застосування нової інформаційно-комунікаційної технології в державному управлінні. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2012. Вип.1. С. 147–153.
70. Сербіна Н. Ф., Кучмій О. П. Культурна дипломатія як інструмент зовнішньої політики сучасної європейської держави. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип. 100(1). С. 122–131.
71. Смаглій К. Нова доба публічної та культурної дипломатії України. Агора : зб. наук. ст. Вип. 16. Зброя та культура як чинники зовнішньої політики України / Відп. ред. К. Смаглій. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2016. С. 5–10.
72. Смирнов Н. А. Роль публичной дипломатии в современных политических процессах : автореф. дисс. канд. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, процессы и технологии». Москва, 2017. 28 с.
73. Старостіна А., Кравченко В., Личова Г. Міжнародний імідж країни: сутність, фактори формування, рівні сприйняття. Маркетинг в Україні. 2010. № 4. С. 61–66.
74. Сухорольська І. Заходи громадської дипломатії іноземних держав як засіб впливу на масову аудиторію в Україні. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. 2014. Вип.26. С. 141–148.
75. Тєлєтов О., Косолап Н. Особливості та перспективи маркетингу туристичних послуг в Україні. URL: http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/journals/2012/1/21-34 (дата звернення: 09.05.2022).
76. Тищенко-Тишковець О. Публічна дипломатія як форма «м’якої» сили у міжнародних відносинах: визначення, цілі, моделі. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.78, ч.ІІ. Київ : Вид-во ІМВ. 2008. С. 141–146.
77. Толокольнікова К. 2015 рік: як змінився імідж України в іноземних ЗМІ. Media Sapiens. URL: http://osvita.mediasapiens.ua/media_law/governme... minivsya_imidzh_ukraini_v_inozemnikh_zmi/ (дата звернення: 09.05.2022).
78. Филимонов Г. Ю. Внешняя культурная политика США как компонент «мягкой силы» : дисс. канд. полит. наук. Москва, 2007. URL: https://www.dissercat.com/content/vneshnyaya-kul... (дата звернення: 08.05.2022).
79. Цветкова Н. А. Концепция «культурного империализма» в отечественной и зарубежной американистике. Североамериканские исследования в Санкт-Петербургском государственном университете : Материалы конференции, посвященные 10-летию кафедры североамериканских исследований / отв. ред. Б. А. Ширяев. СПб. : Изд-во СПбГУ, 2006. С. 124–128.
80. Ціватий В. Г. Культурна дипломатія Республіки Польща: інституційний та іміджевий аспект. Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2012. Вип. 19. С. 295–302.
81. Ціватий В. Публічна дипломатія: традиції, тренди та виклики (досвід і пріоритети для України). Зовнішні справи. URL: http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertnadumka/vi... (дата звернення: 09.05.2022).
82. Чепелик О. Культурна дипломатія сьогодні: досвід, виклики та перспективи в парадигмі «музей і соціум». Агора : зб. наук. ст. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2015. Вип. 14. Музеї та культурна дипломатія / відп. ред. К. Смаглій, Н. Мусієнко. С. 101–105.
83. Шамборовський Г., Мусієнко Н. Завдання і можливості культурної дипломатії у розвитку сучасної держави та інститутів громадянського суспільства в Україні. Агора : зб. наук. ст. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2015. Вип. 14. Музеї та культурна дипломатія / відп. ред. К. Смаглій, Н. Мусієнко. С. 91–100.
84. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием / пер. с англ. ; науч. ред. Я. Н. Засурский. Москва : Мысль, 1980. 326 с.
85. Шевченко О. В. Вплив діяльності стратегічної ради з публічної дипломатії та її партнерських організацій на підтримку міжнародного бренду Великої Британії. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.70. Ч.ІІ. 2007. С. 45–55.
86. Щурко О. Міжнародний образ України: проблеми формування та трансформації. Политические реалии и перспективы Украины. 2007. С. 55–61.
87. Anholt-GfK Roper Nation Brands Index. URL: http://www.gfkamerica.com/practice_areas/roper_p... (дата звернення: 08.05.2022).
88. Antoniuk N., Papish N. Współpraca transgraniczna jako czynnik transformacji międzynarodowych funkcji granicy ukraińsko-polskiej. Pogranicze. Polish Borderlands Studies. 2014. T.2, nr. 1. S. 61–73.
89. Białkowska E. Sport – instrument służący kreacji wizerunku państwa na arenie międzynarodowej. URL: http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.el... (дата звернення: 08.05.2022).
90. Bartniński J. Stereotypy mieszkają w języku. Studia etnolingwistyczne. Lublin : Wydawnictwo UMCS, 2007. 360 s.
91. Chimiak G. From Solidarność to Global Solidarity? The Engagement of Polish Civil Society in Development Cooperation. Studia Socjologiczne. 2016. № 3 (222). P. 165–198.
92. Chomsky N. The Cold War and the University toward an Intellectual History of the Postwar Years. New York : New Press, 1997. 304 р.
93. Cowan G., Arsenault А. Moving from Monologue to Dialogue to Collaboration: The Three Layers of Public Diplomacy. The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science. 2008. Vol. 616. № 1. P. 10–30.
94. Cull N. J. Public Diplomacy: Lessons from the Past. Los Angeles : Figueroa Press, 2009. 62 р.
95. Dale H. C. Public Diplomacy 2.0: Where the U.S. Government Meets “New Media”. Backgrounder. 2009. December 8. № 2346. P. 1–11. URL: http://s3.amazonaws.com/thf_media/2009/pdf/bg2346.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
96. Dinnie K. Nation Branding: Concepts, Issues, Practice. Oxford : Elsevier, 2007. 200 р.
97. Faliński S. Współpraca międzynarodowa samorządów terytorialnych. Wymiana i konkurencja. Środowiska i formy promocji Polski na świecie. Studia i analizy dyplomacji kulturalnej i publicznej. Warszawa, 2011. S. 35–40.
98. Fomina J., Ryabińska N. Po drugiej stronie lustra. Obraz Polski w ukraińskich mediach. Instytut Spraw Publicznych. URL: https://depot.ceon.pl/bitstream/handle/123456789/2075/Wizerunek%20Polski% 20i%20Polakow_Fomina_Ryabinska_2011.pdf?sequence=1 (дата звернення: 08.05.2022).
99. Fan Y. Branding the Nation: Towards a Better Understanding. Place Branding and Public Diplomacy. 2010. Vol. 6. № 2. P. 97–103.
100. Filipek K. Nowa geopolityka sieciowa. Geopolityka.net. Polski Portal o Geopolityce. URL: http://geopolityka.net/nowa-geopolityka-sieciowa/ (дата звернення: 08.05.2022).
101. Gawroński S. Dyplomacja publiczna – komunikowanie międzynarodowe na usługach brandingu narodowego. Kwartalnik Internetowy «Komunikacja Społeczna». 2012. № 1. S. 50–61.
102. Gilboa E. Diplomacy in the Media Age: Three models of Uses and Effects. Diplomacy and Statecraft. 2001. Vol. 12. № 2. P. 1–28.
103. Higher Education and Public Diplomacy: An Interview with Patricia de Stacy Harrison. Voices. 2008. September-October. P. 16–20. URL: http://www.nafsa.org/_/File/_/ie_sepoct08_voices.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
104. Hollander P. Anti-Americanism: Critiques at Home and Abroad, 1965–1990. New York : Oxford University Press, 1992. 544 р.
105. International Communication and the New Diplomacy / ed. A. S. Hoffman. Bloomington : Indiana University Press, 1968. 206 р.
106. Johann M. Kreowanie wizerunku Polski jako celu podróży turystycznych. Centrum Europejskie Uniwersytetu Warszawskiego. URL: http://www.ce.uw.edu.pl/pliki/pw/maria_johann.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
107. Kawałko B. Wybrane problemy polsko-ukraińskiej wspólpracy transgranicznej. Barometr Reginalny. 2011. № 2 (24). S. 1–26.
108. Kelley J. R. Between «Take-offs» and «Crash Landings»: Situational Aspects of Public Diplomacy. Routledge Handbook of Public Diplomacy / eds. N. Snow, P. M. Taylor. New York : Rougledge, 2009. P. 74.
109. Khatib L., Dutton W. H., Thelwall М. Public Diplomacy 2.0: A Case Study of the US Digital Outreach Team. Middle East Journal. 2012. Vol. 66. № 3. P. 453–472.
110. Kieliszewski P., Poprawski M. Instytucje publiczne i dyplomacja kuturalna. Potencjały i wyzwania. Zarządzanie Publiczne. 2009. № 3(9). S. 19–32.
111. Kobierecki M. Polityka sportowa i polityka sportu w świetle naukowego piśmiennictwa anglosaskiego. Athenaeum. 2014. Vol. 43. S. 125–144.
112. Konieczna-Sałamatin J. Coraz dalsi sąsiedzi? Wizerunek Polski i Polaków na Ukrainie. Instytut Spraw Publicznych. URL: http://www.archiwum.isp.org.pl/publikacja/wyszuk... (дата звернення: 08.05.2022).
113. Kroes R. Cultural Transmissions and Receptions: American Mass Culture in Europe. Amsterdam : University of Amsterdam Press, 1993. 333 p.
114. Lasch Ch. The Agony of American Left. New York : Knopf, 1969; Idem. The Cultural Cold War. The Nation. 1967. 11 September. P 98.
115. Leashing the Dogs of War: Conflict Management in a Divided World / eds. C. A. Crocker, F. O. Hampson; P. R. Aall. Washington : United States Institute of Peace Press, 2007. 800 р.
116. Leonard M., Stead С., Smewing С. Public Diplomacy. London : The Foreign Policy Centre, 2002. 101 р.
117. Liczner J. Po rewolucji pomaranczowej. Relacje UE – Ukraina do wiosny 2006 roku. URL: http://www.batory.org.pl/upload/files/pdf/orange_pl.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
118. Matsevko I. Wizerunek Polski i Polaka we współczesnej historiografii ukraińskiej, w podręcznikach oraz świadomości obywateli. Muzeum Historii Polski. URL: http://belfer.muzhp.pl/index.php?module=details&id=94 (дата звернення: 08.05.2022).
119. Mattern J .B. Why Soft Power Isn’t So Soft: Representational Force and the Sociolinguistic Construction of attraction in World Politics. Millennium: Journal of International Studies. 2005. Vol. 33 № 3. P. 583–612.
120. Mikułowski J. Międzynarodowość jako płaszczyzna komunikacji. Katedra Stosunków Europejskich Akademii Ekonomicznej w Krakowie. Euro-lines. Numer 1 (5). Styczeń 2005. S. 1–13.
121. Miłoszewska D. Europejska soft power w kontekście rozważań Josepha Nye’a. URL: https://repozytorium.amu.edu.pl/bitstream/10593/959/1/ Europejska%20soft%20 power.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
122. Miłoszewska D. «Wielka gra» w rozważaniach Josepha Nye’a. URL: https://repozytorium.amu.edu.pl/bitstream/10593/965/1/Wielka%20Gra.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
123. Ministerstwo Spraw Zagranichnych. URL: https://www.gov.pl/web/dyplomacja" class="hcphp-link">https://www.gov.pl/web/dyplomacja (дата звернення: 10.05.2022).
124. Nye J. Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. New York : Basic Books, 1990. 336 p.
125. Nye J. Soft Power: the means to success in World Politics. N.Y. : Perseus Publishing, 2004. 191 p.
126. Ociepka B. Miękka siła i dyplomacja publiczna Polski. Wydawnictwo Naukowe SCHOLAR. Warszawa, 2013. 322 s.
127. Quirin A. Branding Narodowy – co to jest? Uwagi do toczącej sie dyskucji. Athenaeum. Polskie Studia Politilogiczne. 2016. Vol.49. S. 78–97.
128. Poiger U. Beyond “Modernization” and “Colonization”. Diplomatic History. 1999. Vol. 23. № 1. P. 45–55.
129. Potocki R., Miłoszewska D. Rola soft power w środowisku międzynarodowym. URL: https://repozytorium.amu.edu.pl/bitstream/10593/966/1/Soft%20power.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
130. Prokop M. Stereortyp Ukraińca w Polskim tygodniku «Polityka» oraz obraz Polaka na łamach «Dzerkało Tyżnia» Ukraina. Warmińsko-Mazurski Kwartalnik Naukowy. Nauki Społeczne. URL: http://www.kwartalnik.wsiie.olsztyn.pl/sites/def... lnik3_2013_5.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
131. Public diplomacy report 2013-2014. Ministry of Foreign Affairs of Poland, Department of Public and Cultural Diplomacy. Warsaw, 2015. 100 p.
132. Raftowicz-Filipkiewicz M. Efekty polityki brandingu narodowego w Polsce. URL: http://www.bibliotekacyfrowa.pl/Content/27793/ 07_Magdalena_Raftowicz_Fili pkiewicz.pdf (дата звернення: 08.05.2022).
133. Riordan S. Dialogue-based Public Diplomacy: a New Foreign Policy Paradigm? The Hague : Netherlands Institute of International Relations ‘Clingendael’, 2004. 17 р.
134. Ryniejska-Kiełdanowicz M. Cultural Diplomacy as a Form of International Communication. Institute for Public Relations. URL: http://www.instituteforpr.org/wpcontent/uploads/... (дата звернення: 08.05.2022).
135. Sadłocha J. Pomiędzy miękką a twardą siłą: smart power. Wrocławskie studia politilogiczne. 2012. № 13. S. 37–46.
136. Sharma Y. Higher Education as Soft Power in the Age of Autonomy. University World News. 2013. 8 March. № 262. URL: http://www.universityworldnews.com/article.php?s... (дата звернення: 08.05.2022).
137. Shcherba H. Polityka regionalna a współpraca transgraniczna w kontekście integracji Ukrainy w europejski obszar socjalny. Nierówności Społeczne a Wzrost Gospodarczy. 2010. № 16. S. 455–467.
138. Siewierska-Chmaj A. Mit polityczny jako narzędzie dyplomacji publicznej i element stosunków międzynarodowych. Kultura i Polityka. 2015. № 17. S. 52–64.
139. Signitzer B. H., Coombs Т. Public Relations and Public Diplomacy: Conceptual Convergences. Public Relations Review. 1992. Vol. 18. № 2. P. 137–148.
140. Smoczyński W. Nasz wizerunek za granicą. Polska: kraj bez twarzy. Polityka.pl. URL: http://www.polityka.pl/tygodnikpolityka/kraj/295379,1,nasz-wizerunekza-granica.read (дата звернення: 08.05.2022).
141. Staniszkis J. O władzy i bezsilności. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2006. 257 s.
142. Stemplowski R. Wprowadzenie do analizy polityki zagranicznej RP. Polski Instytut Spraw Międzynarodowych. Warszawa, 2007. S. 199–200.
143. Szcepaniuk C. Восточное партнерство: победа или поражение Польши? URL: https://eastbook.eu/ru/2017/08/11/vostochnoe-par... (дата звернення: 10.05.2022).
144. Szondi G. Public Diplomacy and Nation Branding: Conceptual Similarities and Differences. The Hague : Netherlands Institute of International Relations ‘Clingendael’, 2008. P. 15.
145. Szpakowski K. Polskie stereotypy na przykładzie stosunków z Ukrainą. Portal Spraw Zagranicznych. URL: http://www.psz.pl/168-archiwum/krzysztof-szpakow... (дата звернення: 08.05.2022).
146. Talik M. Rada promocji Polski będzie wspierać projekt ESK 2016. URL: https://www.wroclaw.pl/esk-2016-trzy-miesiace-z-... (дата звернення: 10.05.2022).
147. The Harper Dictionary of Modern Thought / eds. A. Bullock, O. Stallybrass. New York : Harper & Row, 1977. 684 р.
148. Tondera J. Między swoim a obcym. Trudności adaptacyjne młodzieży ukraińskiej w Polsce. Європейська інтеграція та національна ідентичність: інституційний і ціннісний виміри : матеріали ІІ українсько-польського наукового форуму (12–13 травня 2016, Львів). Львів-Olsztyn: «ПП Сорока Т.Б.», 2016. С. 265–268.
149. U.S. Official Talks to Alhurra about New Communication Hub in the UAE. Broadcasting Board of Governors. 2015. July 10. URL: http://www.bbg.gov/blog/2015/07/10/u-s-official-... (дата звернення: 08.05.2022).
150. What is Public Diplomacy? United States Information Agency Alumni Association. URL: http://www.publicdiplomacy.org/1.htm (дата звернення: 08.05.2022).
151. Wiatr J. Publiczny wymiar dyplomacji. Polski Przegląd Dyplomatyczny. 2003. № 5. S. 63–64.
152. Wojciuk A. Dylemat potęgi. Praktyczna teoria stosunków międzynarodowych. Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego. Warszawa, 2010. S. 9–10.
153. Zalas-Kamińska K. The role of Polish Non-Governmental Organizations in Development Aid and the Polish Model of Public Diplomacy. International Conference. A Vision of Development Cooperation for a Changing World. October 16-17, 2013. Bratislava, Slovakia. S. 169–178.
154. Zielińska K. Development Diplomacy. Development Aid as a Part of Public Diplomacy in the Pursuit of Foreign Policy Aims: Theoretical and Practical Considerations. Historia i Polityka. 2016. № 16 (23). P. 9–26.
155. Ziętek A. Dyplomacja publiczna Polski. Annales. Universitatis Mariae Curie. Lublin – Polonia. Sectio K / Wydział Politologii UMCS. 2010. VOL. XVII, I. S. 65–83.