Розвиток фортепіанної педагогіки України другої половини ХХ століття
Автор(ка)
Федоренко Анастасія Анатоліївна
Ступінь
Магістр
Група
ММм 1-21-1.4д
Спеціальність
025 Музичне мистецтво
Кафедра
Кафедра музикознавства та музичної освіти
Анотація
У кваліфікаційній роботі, на основі аналізу, було з’ясовано характерні риси розвитку української фортепіанної педагогіки середини ХХ ст. – важливу роль у процесі створення та розвитку фортепіанних осередків відіграли роль національні виконавсько-педагогічні школи. Важливий чинник є процес виховання майбутніх фахівців, яке має за основу поглиблене вивчення видатних індивідуальних методів української фортепіанної педагогіки другої половини ХХ століття.
На основі набутого раніше досвіду та традицій попередніх поколінь, крім цього педагогічні принципи видатних персоналій української фортепіанної педагогіки другої половини ХХ століття збагачують систему сучасних засобів та методів професійної підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої мистецької освіти, де власне і відбувається особистісний пошук сучасних технологій для професійної підготовки молодих кадрів.
Завдяки аналізу джерел було визначено, що більш ніж за п’ятсот років фортепіанна педагогіка не лише накопичувала позитивні аспекти розвитку національних шкіл на основі досвіду, але й ініціювала розвиток споріднених віх науки та мистецтва.
Охарактеризовано основні осередки фортепіанної педагогіки України другої половини ХХ століття, а саме Львів, Київ, Харків та Одеса.
Узагальнено засади педагогічної діяльності видатних піаністів Київської – І. Рябова та Харківської шкіл – Р. Горовиць, у загальнонауковому контексті з урахуванням євроінтеграційних освітніх перспектив.
На основі набутого раніше досвіду та традицій попередніх поколінь, крім цього педагогічні принципи видатних персоналій української фортепіанної педагогіки другої половини ХХ століття збагачують систему сучасних засобів та методів професійної підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої мистецької освіти, де власне і відбувається особистісний пошук сучасних технологій для професійної підготовки молодих кадрів.
Завдяки аналізу джерел було визначено, що більш ніж за п’ятсот років фортепіанна педагогіка не лише накопичувала позитивні аспекти розвитку національних шкіл на основі досвіду, але й ініціювала розвиток споріднених віх науки та мистецтва.
Охарактеризовано основні осередки фортепіанної педагогіки України другої половини ХХ століття, а саме Львів, Київ, Харків та Одеса.
Узагальнено засади педагогічної діяльності видатних піаністів Київської – І. Рябова та Харківської шкіл – Р. Горовиць, у загальнонауковому контексті з урахуванням євроінтеграційних освітніх перспектив.
Зміст
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ОСЕРЕДКІВ ФОРТЕПІАННОЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ.……………………………………………….………………….........5
1.1. Львів – полінаціональний осередок фортепіанної педагогіки України….………………………………………………………………………....6
1.2. Київський осередок фортепіанної педагогіки України….……..……15
1.3. Харків – становлення та розквіт осередку фортепіанної педагогіки України………………………………………………..………………………….26
1.4. Одеський педагогічний осередок фортепіанного мистецтва України
.............……………………………………………………………………...……35
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ……………………………………………………40
РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ВИДАТНИХ ПЕРСОНАЛІЙ У РОЗВИТКУ ФОРТЕПІАННОЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ……………………………………………………………..………....44
2.2 Основні виконавські засоби та педагогічні принципи Ігоря Рябова
в контексті розвитку Київської фортепіанної педагогіки…………..……..45
2.3 Характерні риси фортепіанної педагогіки Регіни Горовиць в контексті
становлення Харківського осередку фортепіанної педагогіки…...……..51
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ………………………………………………......61
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...64
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ… .………………………………………………...…..66
ДОДАТКИ……………………………………………………….…………….….72
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ОСЕРЕДКІВ ФОРТЕПІАННОЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ.……………………………………………….………………….........5
1.1. Львів – полінаціональний осередок фортепіанної педагогіки України….………………………………………………………………………....6
1.2. Київський осередок фортепіанної педагогіки України….……..……15
1.3. Харків – становлення та розквіт осередку фортепіанної педагогіки України………………………………………………..………………………….26
1.4. Одеський педагогічний осередок фортепіанного мистецтва України
.............……………………………………………………………………...……35
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ……………………………………………………40
РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ВИДАТНИХ ПЕРСОНАЛІЙ У РОЗВИТКУ ФОРТЕПІАННОЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ……………………………………………………………..………....44
2.2 Основні виконавські засоби та педагогічні принципи Ігоря Рябова
в контексті розвитку Київської фортепіанної педагогіки…………..……..45
2.3 Характерні риси фортепіанної педагогіки Регіни Горовиць в контексті
становлення Харківського осередку фортепіанної педагогіки…...……..51
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ………………………………………………......61
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...64
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ… .………………………………………………...…..66
ДОДАТКИ……………………………………………………….…………….….72
Покликання
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеев А. История фортепианного искусства. Ч. II, гл. X, XI. Москва,
1967.
2. Антропова Т. Науково-теоретичні розробки Б. Яворського з питань
реформування музичної освіти в Україні. Культурологічні
проблеми української музики. Наукові дискурси пам’яті акад. І. Ляшенка. Науковий вісник НМАУ, Випуск 16. Київ, 2002, С. 187—193.
3. Барвінський Василь. В контексті європейської музичної культури. Статті та матеріали, Тернопіль : АСТОН, 2003, 192 с.
4. Баренбойм Л. Питання фортепіанної педагогіки та виконавства, Ленінград: Музика, 1969, 288 с.
5. Берегова О. Інтегративні процеси в музичній культурі України ХХ-ХХІ століть: монографія, Київ: Інститут культурології НАМ України, 2013, 232 с.
6. Власенко І. Одеська фортепіанна школа як стильове явище. Феномен школи у музично-виконавському мистецтві. Тези міжнародної науково-теоретичної конференції, Київ 2005, с.18-21
7. Герасимова-Персидська Н. М. І. Вериківський: Нарис про життя і творчість. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959, 96 с.
8. Гердова Т.С. Роль піаністів випускників Харківської консерваторії у становленні фортепіанного відділу Донецького музичного училища Вісник КНУКіМ, Київ, 2013, випуск 29, С.46-53.
9. Гердова Т.С. Формування початкової музичної освіти як чинник музичної культури Донецького регіону Вісник КНУКіМ, Київ, 2009.випуск 20, С. 44-49.
10. Гинзбург Л. Воспоминания о Константине Федоровиче Данькевиче. Одесская консерватория: забытые имена, новые страницы,
Одесса, ОКФА, 1994, С. 44-45.
11. Гуральник Н. Історичні завоювання фортепіанної школи у контексті розвитку української музичної культури ХХ століття: аналіз періодизацій Н Гуральник, Історико-педагогічний альманах, 2006, 12-18 с
12. Гуральник Н. Науково-педагогічна школа піаністів у теорії та практиці музичної освіти і виховання: навчально-методичний посібник для вищих освітніх закладів. Київ: НПУ ім. МП Драгоманова, 2011, 276 с.
13. Гуральник Н. Новий погляд на інтеграційні процеси в класі фортепіано. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені МП Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти: Збірник наукових праць, Київ, НПУ, 2004, 59-66 с.
14. Гуральник Н. Українська фортепіанна школа ХХ століття в контексті музичної педагогіки: історико-методологічні та теоретико-технологічні аспекти. Київ, НПУ, 2007, 460 с.
15. Гуральник Н. Фортепіанна школа в мистецькій освіті : характерні особливості, традиції та їх оновлення. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/12652
16. Енциклопедія освіти, Київ: Юринком Інтер, 2008, 1040 с.
17. Ищенко Ю. О Борисе Николаевиче Лятошинском. Письма. Материалы: в 2-х ч. Київ : Музична Україна, 1985—1986, Ч. І.
Воспоминания, 216 с.
18. Зінкевич О. Пам’ять культури і сучасна композиторська творчість, Мистецькі обрії 2001-2002. – К: КНВМП „СимволТ”, 2003. с.149-154
19. Зноско-Боровський О. Симфонічний концерт під керівництвом Германа Адлера. Радянська музика, 1937, № 3, С. 44.
20. Кашкадамова Н. До питання про риси школи у фортепіанній
культурі Львова. Матеріали І конференції асоціації піаністів
педагогів України: Фортепіанна культура України: історія і
сучасність. 13-16 грудня 1992 р.- Київ.-Харків, 1993. С.60-69
21. Кияновська Л. «Мойсей» на порозі нового століття.
Музика. 2001.№ 6. С. 11—12
22. Коган Г. Сучасні проблеми теорії піанізму, Моква: Пролетарський музикант, 1930, с.39
23. Колесникова И. А. Педагогическая праксеология, учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. Заведений, М. : Издат. центр „Академия”, 2005, 256 с.
24. Кононова О. Музична культура Харкова кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. Харків : Основа, 2004. 176 с.
25. Крих. М. Спогад про Друга. Зб. Олег Криштальський : Спогади, статті, матеріяли, Львів, 2000. с. 96
26. Криштальський Олег.Спогади, статті, матеріали. До 70-річчя від дня народження, Львів, 2000, 150 с.
27. Куришев Є. «Мойсей» М. Скорика: віра та зневіра. Музика.
2002. № 1-2. С. 14—15
28. Курковський Г.В. Педагоги-піаністи Київської консерваторії. Українське музикознавство, Київ, 1967. №2
29. Курковський Г.В.В. Пухальський та Г.Н. Бекпемішев. Питання ф-го виконавства, Київ, 1983, 138 с.
30. Лисенко Л. Павло Кіндратович Луценко та його учні: Шляхи формування Харківської піаністичної школи, Харків: Лівий берег, 1998. 77 с.
31. Лисенко Л. Музична Харківщина. Збірник наукових праць колективу авторів Харківського інститут мистецтв ім. І. Котляревського. Харків, 1992 рік, с.100-111
32. Ляхович А., Романова А. И. М. Рябов и В. И. Барбер — выдающиеся представители Киевской фортепианной школы, Київська фортепіанна школа. Імена та часи, Київ: 2013, С. 518–525.
33. Лятошинський Б. Воспоминания. Письма. Материалы: в 2 ч. Київ: «Музична Україна», 1985, Ч. 1. Воспоминания. 215 с.
34. Лятошинский Б. Воспоминания. Письма. Материалы: в 2 ч. Київ: Музична Україна, 1985—1986. Ч. 2. Письма. Материалы. 243 с
35. Маркова Е. Традиции исторического музыкознания в Одесской
консерватории, Одесса: ОКФА, 1994. — 248 с.
36. Мейтус Ю. Таким остался в памяти Б. Лятошинский. Письма. Материалы: в 2 ч. Частина 1, Київ: «Музична Україна», 1985. С. 48—50.
37. Медвідь Т.О. Становлення та розвиток загальної музичної освіти в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття). Дрогобич :Вид-во ДДПУ ім. Івана Франка, 2017, 254 с.
38. Михайличенко О.В. Нариси з історії музично-естетичного виховання молоді в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст, Київ : КДЛУ, 1999, 238 с.
39. Михайлов К. Из истории Киевской консерватории. Історія та сучасність: До 90-річчя НМАУ імені П. І. Чайковського. Київ, Музична
Україна, 2004, С. 51—96.
40. Михальчук З. Харківська фортепіанна школа в 60-70-х роках ХХ століття: імена, традиції, виконавські принципи. Музичне мистецтво і культура, Випуск 31, книга 2. Харків, 2020, с.71-81
41. Некрасова Т. З історії кафедри української музики. Історія
та сучасність: До 90-річчя НМАУ імені П. І. Чайковського. Київ: Музична Україна, 2004. С. 221—251.
42. Некрасов Ю. Мой педагог Мария Митрофановна Старкова . Одеська консерваторія : забуті імена, нові сторінки, Одеса : ОКФА, 1994, С.240
43. Одеській державній музичній академії імені А. В. Нежданової — 90. Одеса: Друк, 2003. 224 с.
44. Ольховський Ю. А. Нариси історії української музики, Київ : Муз. Україна, 2003, 512 с
45. Павло Кіндратович Луценко та його учні : шляхи формування харківської піаністичної школи. Л.Ф. Лисенко, Харків : ХДІМ, 1997, 52 с.
46. Падалка Г. М. Музична педагогіка: Курс лекцій з актуальних проблем викладання музичних дисциплін в системі педагогічної освіти. Херсон : ХДПІ, 1995. 104 с.
47. Поляновський Т. Всесоюзний конкурс піаністів. Комуніст, 1938, С. 4.
48. Реброва О. Методологія і методи досліджень педагогіки мистецтва : навч.-метод. посібн. (для студентів і магістрантів) інститутів мистецтв педагогічних ун-тів, вид.2-ге, переробл. та доповн., К. : Вид-во НПУ ім. М.Р. Драгоманова, 2011, 176 с.
49. Рощина Т. Київська фортепіанна школа на рубежі століть: між традицією і модою. Академія музичної еліти України: Історія та сучасність: До 90-річчя НМАУ імені П. І. Чайковського, Київ: Музична Україна, 2004, с. 343—354.
50. Руденко Н.І. Регіна Самійлівна Горовиць та її уроки : монографія. Київ : КДВМУ, 2001. 255 с.
51. Руденко Н. Некоторые особенности становлення и взаимовлияния педагогических взглядов М. В. Итигиной, Н. Ю. Гольдингер, Р. С. Горовиц. Н. Руденко. Формування творчої особистості в інформаційному просторі сучасної культури: зб. наук. праць / упор. М. П. Калашник; за ред. В. М. Алтухова. — Харків: Основа, 2004. — С. 21—30.
52. Рудницька О.П. Українське мистецтво у полікультурному просторі :навч. посіб. Київ : ЕксОб, 2000. 208 с.
53. Рябов С. Ігор Михайлович Рябов: творчий портрет музиканта і педагога. Київська фортепіанна школа. Імена та часи. Київ, 2013, С. 496–504.
54. Рынденко О. В классе Игоря Михайловича Рябова (Об Учителе). Київська фортепіанна школа. Імена та часи. Київ: 2013, С. 526–532.
55. Самохвалов В. М. І. Вериківський як продовжувач теорії ладового
ритму Б. Яворського та автор самостійної концепції ладових уявлень. Київ, 1997. С. 40—46.
56. Сирятська Т. Виконавські принципи українського піаніста та педагога Віктора Сирятського. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/47_2022/part_4/1.pdf
57. Снєгірьов О. Піаністи України XX ст. Київське держ. вище музичне училище ім. Р. М. Гліера; Всеукраїнська національна асоціація піаністів-лауреатів міжнародних конкурсів; Міжнародний благодійний фонд Конкурсу Володимира Горовиця. Київ, 2001. 157 с.
58. Сторінки історії Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка, Львів: «Сполом», 2003, 256 с.
59. Тарапата-Більченко Л.Г. Філософія музики : навч. посібн. для студентів та магістрантів факультету мистецтв. Суми : СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004, 76 с.
60. Тимошенко О. Національна музична академія України імені П. І. Чайковського — вчора і сьогодні. Київ, Музична Україна, 2004. С. 4—14.
61. Фільц. Б. Яскраві моменти зустрічей з професором Олегом Криштальським. Зб. Олег Криштальський : Спогади, статті, матеріяли, Львів, 2000. с. 94-95
62. Харківському державному інституту мистецтв імені І. П. Котляревського — 85 років. Харків, «Алмакс», 2002, 62 с
63. Черкашина М. Воспитатель талантов. Москва. 1977, № 10. С. 123—125.
64. Черкашина М. Українська опера і влада (1959—1988).
Українське музикознавство: Вип. 28, К.: НМАУ, 1998, С. 54—63.
65. Шаронова В. Конспект лекцій для викладання методики у музичних училищах та коледжах. Суми, 2013, 130 с.
66. Шонберг Г. Великие пианисты. Москва: «Аграф», 2003. 416 с.
67. Шульгіна В.Д. Нариси з історії української музичної культури : джерелознавчий пошук. Монографія. Київ : ДАКККіМ, 2007, 276 с.
68. Шульгіна В. Тенденції розвитку національної музичної школи у контексті загального процесу розбудови національної школи в Україні . Вісник ДАКККіМ. 1999. № 2. С. 35—44
69. Шурова Н. Михайло Вериківський. Київ: Музична Україна, 1972. 51 с.
70. Энеску Дж. Воспоминания и биографические. Москва.: «Музыка», 1966. 318 с.
71. Яворский Б. Л. Избранные труды. Москва: Советский
композитор, 1987. Т. ІІ, часть первая. 367 с
72. Zavalko K., Khalilova A. The diagnostics of a preschooler's readiness for learning to play a musical instrument // Problems in music pedagogy. Volume 17 (2). - 2018. - P. 45-57.
73. Fedorkiv O. Activity of Vasil Barvinskyi in the context of professionalisation of music education of the first half of the Twentieth Century in Galichina.
1. Алексеев А. История фортепианного искусства. Ч. II, гл. X, XI. Москва,
1967.
2. Антропова Т. Науково-теоретичні розробки Б. Яворського з питань
реформування музичної освіти в Україні. Культурологічні
проблеми української музики. Наукові дискурси пам’яті акад. І. Ляшенка. Науковий вісник НМАУ, Випуск 16. Київ, 2002, С. 187—193.
3. Барвінський Василь. В контексті європейської музичної культури. Статті та матеріали, Тернопіль : АСТОН, 2003, 192 с.
4. Баренбойм Л. Питання фортепіанної педагогіки та виконавства, Ленінград: Музика, 1969, 288 с.
5. Берегова О. Інтегративні процеси в музичній культурі України ХХ-ХХІ століть: монографія, Київ: Інститут культурології НАМ України, 2013, 232 с.
6. Власенко І. Одеська фортепіанна школа як стильове явище. Феномен школи у музично-виконавському мистецтві. Тези міжнародної науково-теоретичної конференції, Київ 2005, с.18-21
7. Герасимова-Персидська Н. М. І. Вериківський: Нарис про життя і творчість. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959, 96 с.
8. Гердова Т.С. Роль піаністів випускників Харківської консерваторії у становленні фортепіанного відділу Донецького музичного училища Вісник КНУКіМ, Київ, 2013, випуск 29, С.46-53.
9. Гердова Т.С. Формування початкової музичної освіти як чинник музичної культури Донецького регіону Вісник КНУКіМ, Київ, 2009.випуск 20, С. 44-49.
10. Гинзбург Л. Воспоминания о Константине Федоровиче Данькевиче. Одесская консерватория: забытые имена, новые страницы,
Одесса, ОКФА, 1994, С. 44-45.
11. Гуральник Н. Історичні завоювання фортепіанної школи у контексті розвитку української музичної культури ХХ століття: аналіз періодизацій Н Гуральник, Історико-педагогічний альманах, 2006, 12-18 с
12. Гуральник Н. Науково-педагогічна школа піаністів у теорії та практиці музичної освіти і виховання: навчально-методичний посібник для вищих освітніх закладів. Київ: НПУ ім. МП Драгоманова, 2011, 276 с.
13. Гуральник Н. Новий погляд на інтеграційні процеси в класі фортепіано. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені МП Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти: Збірник наукових праць, Київ, НПУ, 2004, 59-66 с.
14. Гуральник Н. Українська фортепіанна школа ХХ століття в контексті музичної педагогіки: історико-методологічні та теоретико-технологічні аспекти. Київ, НПУ, 2007, 460 с.
15. Гуральник Н. Фортепіанна школа в мистецькій освіті : характерні особливості, традиції та їх оновлення. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/12652
16. Енциклопедія освіти, Київ: Юринком Інтер, 2008, 1040 с.
17. Ищенко Ю. О Борисе Николаевиче Лятошинском. Письма. Материалы: в 2-х ч. Київ : Музична Україна, 1985—1986, Ч. І.
Воспоминания, 216 с.
18. Зінкевич О. Пам’ять культури і сучасна композиторська творчість, Мистецькі обрії 2001-2002. – К: КНВМП „СимволТ”, 2003. с.149-154
19. Зноско-Боровський О. Симфонічний концерт під керівництвом Германа Адлера. Радянська музика, 1937, № 3, С. 44.
20. Кашкадамова Н. До питання про риси школи у фортепіанній
культурі Львова. Матеріали І конференції асоціації піаністів
педагогів України: Фортепіанна культура України: історія і
сучасність. 13-16 грудня 1992 р.- Київ.-Харків, 1993. С.60-69
21. Кияновська Л. «Мойсей» на порозі нового століття.
Музика. 2001.№ 6. С. 11—12
22. Коган Г. Сучасні проблеми теорії піанізму, Моква: Пролетарський музикант, 1930, с.39
23. Колесникова И. А. Педагогическая праксеология, учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. Заведений, М. : Издат. центр „Академия”, 2005, 256 с.
24. Кононова О. Музична культура Харкова кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. Харків : Основа, 2004. 176 с.
25. Крих. М. Спогад про Друга. Зб. Олег Криштальський : Спогади, статті, матеріяли, Львів, 2000. с. 96
26. Криштальський Олег.Спогади, статті, матеріали. До 70-річчя від дня народження, Львів, 2000, 150 с.
27. Куришев Є. «Мойсей» М. Скорика: віра та зневіра. Музика.
2002. № 1-2. С. 14—15
28. Курковський Г.В. Педагоги-піаністи Київської консерваторії. Українське музикознавство, Київ, 1967. №2
29. Курковський Г.В.В. Пухальський та Г.Н. Бекпемішев. Питання ф-го виконавства, Київ, 1983, 138 с.
30. Лисенко Л. Павло Кіндратович Луценко та його учні: Шляхи формування Харківської піаністичної школи, Харків: Лівий берег, 1998. 77 с.
31. Лисенко Л. Музична Харківщина. Збірник наукових праць колективу авторів Харківського інститут мистецтв ім. І. Котляревського. Харків, 1992 рік, с.100-111
32. Ляхович А., Романова А. И. М. Рябов и В. И. Барбер — выдающиеся представители Киевской фортепианной школы, Київська фортепіанна школа. Імена та часи, Київ: 2013, С. 518–525.
33. Лятошинський Б. Воспоминания. Письма. Материалы: в 2 ч. Київ: «Музична Україна», 1985, Ч. 1. Воспоминания. 215 с.
34. Лятошинский Б. Воспоминания. Письма. Материалы: в 2 ч. Київ: Музична Україна, 1985—1986. Ч. 2. Письма. Материалы. 243 с
35. Маркова Е. Традиции исторического музыкознания в Одесской
консерватории, Одесса: ОКФА, 1994. — 248 с.
36. Мейтус Ю. Таким остался в памяти Б. Лятошинский. Письма. Материалы: в 2 ч. Частина 1, Київ: «Музична Україна», 1985. С. 48—50.
37. Медвідь Т.О. Становлення та розвиток загальної музичної освіти в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття). Дрогобич :Вид-во ДДПУ ім. Івана Франка, 2017, 254 с.
38. Михайличенко О.В. Нариси з історії музично-естетичного виховання молоді в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст, Київ : КДЛУ, 1999, 238 с.
39. Михайлов К. Из истории Киевской консерватории. Історія та сучасність: До 90-річчя НМАУ імені П. І. Чайковського. Київ, Музична
Україна, 2004, С. 51—96.
40. Михальчук З. Харківська фортепіанна школа в 60-70-х роках ХХ століття: імена, традиції, виконавські принципи. Музичне мистецтво і культура, Випуск 31, книга 2. Харків, 2020, с.71-81
41. Некрасова Т. З історії кафедри української музики. Історія
та сучасність: До 90-річчя НМАУ імені П. І. Чайковського. Київ: Музична Україна, 2004. С. 221—251.
42. Некрасов Ю. Мой педагог Мария Митрофановна Старкова . Одеська консерваторія : забуті імена, нові сторінки, Одеса : ОКФА, 1994, С.240
43. Одеській державній музичній академії імені А. В. Нежданової — 90. Одеса: Друк, 2003. 224 с.
44. Ольховський Ю. А. Нариси історії української музики, Київ : Муз. Україна, 2003, 512 с
45. Павло Кіндратович Луценко та його учні : шляхи формування харківської піаністичної школи. Л.Ф. Лисенко, Харків : ХДІМ, 1997, 52 с.
46. Падалка Г. М. Музична педагогіка: Курс лекцій з актуальних проблем викладання музичних дисциплін в системі педагогічної освіти. Херсон : ХДПІ, 1995. 104 с.
47. Поляновський Т. Всесоюзний конкурс піаністів. Комуніст, 1938, С. 4.
48. Реброва О. Методологія і методи досліджень педагогіки мистецтва : навч.-метод. посібн. (для студентів і магістрантів) інститутів мистецтв педагогічних ун-тів, вид.2-ге, переробл. та доповн., К. : Вид-во НПУ ім. М.Р. Драгоманова, 2011, 176 с.
49. Рощина Т. Київська фортепіанна школа на рубежі століть: між традицією і модою. Академія музичної еліти України: Історія та сучасність: До 90-річчя НМАУ імені П. І. Чайковського, Київ: Музична Україна, 2004, с. 343—354.
50. Руденко Н.І. Регіна Самійлівна Горовиць та її уроки : монографія. Київ : КДВМУ, 2001. 255 с.
51. Руденко Н. Некоторые особенности становлення и взаимовлияния педагогических взглядов М. В. Итигиной, Н. Ю. Гольдингер, Р. С. Горовиц. Н. Руденко. Формування творчої особистості в інформаційному просторі сучасної культури: зб. наук. праць / упор. М. П. Калашник; за ред. В. М. Алтухова. — Харків: Основа, 2004. — С. 21—30.
52. Рудницька О.П. Українське мистецтво у полікультурному просторі :навч. посіб. Київ : ЕксОб, 2000. 208 с.
53. Рябов С. Ігор Михайлович Рябов: творчий портрет музиканта і педагога. Київська фортепіанна школа. Імена та часи. Київ, 2013, С. 496–504.
54. Рынденко О. В классе Игоря Михайловича Рябова (Об Учителе). Київська фортепіанна школа. Імена та часи. Київ: 2013, С. 526–532.
55. Самохвалов В. М. І. Вериківський як продовжувач теорії ладового
ритму Б. Яворського та автор самостійної концепції ладових уявлень. Київ, 1997. С. 40—46.
56. Сирятська Т. Виконавські принципи українського піаніста та педагога Віктора Сирятського. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/47_2022/part_4/1.pdf
57. Снєгірьов О. Піаністи України XX ст. Київське держ. вище музичне училище ім. Р. М. Гліера; Всеукраїнська національна асоціація піаністів-лауреатів міжнародних конкурсів; Міжнародний благодійний фонд Конкурсу Володимира Горовиця. Київ, 2001. 157 с.
58. Сторінки історії Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка, Львів: «Сполом», 2003, 256 с.
59. Тарапата-Більченко Л.Г. Філософія музики : навч. посібн. для студентів та магістрантів факультету мистецтв. Суми : СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004, 76 с.
60. Тимошенко О. Національна музична академія України імені П. І. Чайковського — вчора і сьогодні. Київ, Музична Україна, 2004. С. 4—14.
61. Фільц. Б. Яскраві моменти зустрічей з професором Олегом Криштальським. Зб. Олег Криштальський : Спогади, статті, матеріяли, Львів, 2000. с. 94-95
62. Харківському державному інституту мистецтв імені І. П. Котляревського — 85 років. Харків, «Алмакс», 2002, 62 с
63. Черкашина М. Воспитатель талантов. Москва. 1977, № 10. С. 123—125.
64. Черкашина М. Українська опера і влада (1959—1988).
Українське музикознавство: Вип. 28, К.: НМАУ, 1998, С. 54—63.
65. Шаронова В. Конспект лекцій для викладання методики у музичних училищах та коледжах. Суми, 2013, 130 с.
66. Шонберг Г. Великие пианисты. Москва: «Аграф», 2003. 416 с.
67. Шульгіна В.Д. Нариси з історії української музичної культури : джерелознавчий пошук. Монографія. Київ : ДАКККіМ, 2007, 276 с.
68. Шульгіна В. Тенденції розвитку національної музичної школи у контексті загального процесу розбудови національної школи в Україні . Вісник ДАКККіМ. 1999. № 2. С. 35—44
69. Шурова Н. Михайло Вериківський. Київ: Музична Україна, 1972. 51 с.
70. Энеску Дж. Воспоминания и биографические. Москва.: «Музыка», 1966. 318 с.
71. Яворский Б. Л. Избранные труды. Москва: Советский
композитор, 1987. Т. ІІ, часть первая. 367 с
72. Zavalko K., Khalilova A. The diagnostics of a preschooler's readiness for learning to play a musical instrument // Problems in music pedagogy. Volume 17 (2). - 2018. - P. 45-57.
73. Fedorkiv O. Activity of Vasil Barvinskyi in the context of professionalisation of music education of the first half of the Twentieth Century in Galichina.