Формування конкурентної політики організації
Автор(ка)
Ліцоєва Олена Михайлівна
Ступінь
Магістр
Група
Мм-1-21-1.4з
Спеціальність
073 Менеджмент
Кафедра
Кафедра управління
Анотація
Конкурентна політика є «кодексом поведінки» організації у його конкурентному середовищі та становить систему принципів, законів і правил конкуренції, що формуються у відповідності до характеру конкурентного середовища, його внутрішнього потенціалу.
Найбільш актуальною проблемою сьогодення є забезпечення стабільної діяльності підприємств на галузевих ринках в умовах високого рівня конкурентної боротьби.
Якісно сформована конкурентна політика організації є запорукою ефективної і успішної діяльності організації, оскільки містить в собі удосконалені методи та засоби ведення боротьби у конкурентному середовищі, нові стратегічні підходи до управління організацією.
Конкурентна політика є основою теорії конкуренції, значний внесок в розвиток якої зробили такі вчені, як Девід Аакер, Генадій Азоєв, Ігор Должанський, Тім Амблер, Пітер Дойль, Ігор Ансофф, Філіп Котлер, Майкл Портер.
Розробка конкурентної політики підприємства стає все більш необхідною в умовах появи різноматіння підприємств-конкурентів в період фінансово-економічної кризи.
Політика конкуренції — це загальна модель дій і набір правил, які регулюють прийняття рішень фірмами з метою збереження здатності фірми конкурувати в довгостроковій перспективі. Конкурентна стратегія допомагає створити певні рамки, які дозволяють ідентифікувати та оцінювати зовнішні та внутрішні умови, за яких розвивається система, що змінюється, і потреби, які ці зміни породжують під час її вдосконалення. Стратегія, як засіб досягнення довгострокових цілей, спрямована на прогнозування поведінки середовища та аналіз можливості функціонування та розвитку компанії. Стратегія адаптується до змін зовнішнього середовища, мобілізує ресурси компанії, спрямовує їх на досягнення поставлених цілей. Система конкурентної стратегії підприємства – це сукупність стратегій, сформульованих підприємством для адаптації до змін умов конкуренції та посилення довгострокової конкурентної позиції підприємства на ринку.
Введення вітчизняними вченими у науковий обіг терміна «конкурентна політика» у другій половині ХХ століття стало результатом загострення конкурентного середовища. Конкурентна політика є важливою складовою економічної політики компанії та загальним керівництвом для дій і рішень, які сприяють досягненню цілей розвитку конкуренції (3, с. 296). М. Бурда та Ч. Виплош трактують конкурентну політику як політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності, а відтак і випуску продукції (1, С. 67). На думку А. Полянської, конкурентна політика є загальним керівництвом до дій і рішень, які сприяють досягненню цілей розвитку конкуренції (3, С. 296). Г. Паламарчук визначає конкурентну політику як комплекс заходів щодо створення конкурентного середовища (2, С. 20). Конкурентне середовище визначає характер конкурентної політики підприємства, тобто принципи, засоби, методи і технічні системи конкурентної боротьби.
Конкурентну політику формують економічна нестабільність, кризи у продуктивних галузях, нерозвиненість інфраструктури, тиск сильніших конкурентів, у тому числі іноземних. Ці фактори мають певний вплив на формування відповідної конкурентної ринкової структури. Конкурентоспроможність є невід'ємною ознакою суб'єкта ринкових відносин, яка проявляється в процесі конкуренції. Це дозволяє підприємствам займати певне становище в ринковій економіці, мати можливість нести всі витрати виробництва та отримувати прибуток від господарської діяльності. Власне кажучи, конкуренція є одним із найважливіших елементів ринку, і це процес боротьби за прибуток. Тому метою конкурентної політики є забезпечення стабільної роботи підприємств та підвищення рівня конкурентоспроможності. Це може бути пов'язано із застосуванням нових наукових методів для формування, розробки та реалізації комплексних систем заходів, що відповідають рівню мінливості середовища.Формування конкурентної політики компанії передбачає врахування детермінант розвитку, які виникають на різних рівнях управління розвитком конкуренції.
Важливе місце в конкурентній політиці займає система вимірювання конкурентоспроможності та її оцінки. Саму конкурентоспроможність можна виміряти за допомогою широкого діапазону показників на кожному рівні економічних досліджень. Усі показники конкурентоспроможності також поділяються на показники, що характеризують внутрішнє середовище та показники, що характеризують зовнішнє середовище.
Конкурентоспроможність підприємства стосується переваг підприємства порівняно з іншими підприємствами тієї ж галузі в країні та за кордоном. Оцінка конкурентоспроможності підприємства необхідна для формулювання заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності, визначення контрагентів для ведення спільної діяльності, розробки планів виходу підприємства на нові ринки збуту, здійснення інвестиційної діяльності.
Процес розробки конкурентної політики повинен охоплювати всі сфери діяльності підприємства з метою формування стабільної конкурентної позиції на ринку та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності.
Проблема вдосконалення специфічних можливостей фірми є складною та багатогранною. Це потребує системного підходу та реалізації комплексу важливих організаційних, економічних, управлінських, техніко-технологічних заходів.
Ключовими факторами успіху називають ті фактори, що є спільними для всіх компаній певної галузі, здійснення яких впливає на поліпшення конкурентної позиції підприємства.
Всі організації, які функціонують в конкурентному середовищі, ведуть конкурентну боротьбу. Проводиться багато статистичних досліджень з метою оцінювання конкурентного середовища, визначення його структури і динаміки розвитку, прогнозування змін для подальшого розвитку.
У сучасних умовах стратегія управління конкурентоспроможністю підприємства вимагає кардинальних перетворень у галузі інформаційних технологій. Успішне вирішення завдань підвищення конкурентоспроможності продукції, оперативності та ефективності поведінки на ринку, своєчасного виявлення можливих прямих конкурентів, управління фінансовими затратами обумовлює необхідність розробки і впровадження інтегрованої системи корпоративного управління прийняттям рішень.
Список літературних джерел
1. Бурда М., Виплош Ч. . Макроекономіка: Європ. Контекст, Київ. : Основи, 1998. – 67 с.
2. Паламарчук Г. Конкурентна політика в перехідній економіці. Актуальні проблеми економіки, 2001, № 3–4, 20 с.
3. Полянська А. Формування конкурентної політики вітчизняних підприємств в сучасних умовах господарювання: Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2009, № 657, 293–298 с.
Найбільш актуальною проблемою сьогодення є забезпечення стабільної діяльності підприємств на галузевих ринках в умовах високого рівня конкурентної боротьби.
Якісно сформована конкурентна політика організації є запорукою ефективної і успішної діяльності організації, оскільки містить в собі удосконалені методи та засоби ведення боротьби у конкурентному середовищі, нові стратегічні підходи до управління організацією.
Конкурентна політика є основою теорії конкуренції, значний внесок в розвиток якої зробили такі вчені, як Девід Аакер, Генадій Азоєв, Ігор Должанський, Тім Амблер, Пітер Дойль, Ігор Ансофф, Філіп Котлер, Майкл Портер.
Розробка конкурентної політики підприємства стає все більш необхідною в умовах появи різноматіння підприємств-конкурентів в період фінансово-економічної кризи.
Політика конкуренції — це загальна модель дій і набір правил, які регулюють прийняття рішень фірмами з метою збереження здатності фірми конкурувати в довгостроковій перспективі. Конкурентна стратегія допомагає створити певні рамки, які дозволяють ідентифікувати та оцінювати зовнішні та внутрішні умови, за яких розвивається система, що змінюється, і потреби, які ці зміни породжують під час її вдосконалення. Стратегія, як засіб досягнення довгострокових цілей, спрямована на прогнозування поведінки середовища та аналіз можливості функціонування та розвитку компанії. Стратегія адаптується до змін зовнішнього середовища, мобілізує ресурси компанії, спрямовує їх на досягнення поставлених цілей. Система конкурентної стратегії підприємства – це сукупність стратегій, сформульованих підприємством для адаптації до змін умов конкуренції та посилення довгострокової конкурентної позиції підприємства на ринку.
Введення вітчизняними вченими у науковий обіг терміна «конкурентна політика» у другій половині ХХ століття стало результатом загострення конкурентного середовища. Конкурентна політика є важливою складовою економічної політики компанії та загальним керівництвом для дій і рішень, які сприяють досягненню цілей розвитку конкуренції (3, с. 296). М. Бурда та Ч. Виплош трактують конкурентну політику як політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності, а відтак і випуску продукції (1, С. 67). На думку А. Полянської, конкурентна політика є загальним керівництвом до дій і рішень, які сприяють досягненню цілей розвитку конкуренції (3, С. 296). Г. Паламарчук визначає конкурентну політику як комплекс заходів щодо створення конкурентного середовища (2, С. 20). Конкурентне середовище визначає характер конкурентної політики підприємства, тобто принципи, засоби, методи і технічні системи конкурентної боротьби.
Конкурентну політику формують економічна нестабільність, кризи у продуктивних галузях, нерозвиненість інфраструктури, тиск сильніших конкурентів, у тому числі іноземних. Ці фактори мають певний вплив на формування відповідної конкурентної ринкової структури. Конкурентоспроможність є невід'ємною ознакою суб'єкта ринкових відносин, яка проявляється в процесі конкуренції. Це дозволяє підприємствам займати певне становище в ринковій економіці, мати можливість нести всі витрати виробництва та отримувати прибуток від господарської діяльності. Власне кажучи, конкуренція є одним із найважливіших елементів ринку, і це процес боротьби за прибуток. Тому метою конкурентної політики є забезпечення стабільної роботи підприємств та підвищення рівня конкурентоспроможності. Це може бути пов'язано із застосуванням нових наукових методів для формування, розробки та реалізації комплексних систем заходів, що відповідають рівню мінливості середовища.Формування конкурентної політики компанії передбачає врахування детермінант розвитку, які виникають на різних рівнях управління розвитком конкуренції.
Важливе місце в конкурентній політиці займає система вимірювання конкурентоспроможності та її оцінки. Саму конкурентоспроможність можна виміряти за допомогою широкого діапазону показників на кожному рівні економічних досліджень. Усі показники конкурентоспроможності також поділяються на показники, що характеризують внутрішнє середовище та показники, що характеризують зовнішнє середовище.
Конкурентоспроможність підприємства стосується переваг підприємства порівняно з іншими підприємствами тієї ж галузі в країні та за кордоном. Оцінка конкурентоспроможності підприємства необхідна для формулювання заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності, визначення контрагентів для ведення спільної діяльності, розробки планів виходу підприємства на нові ринки збуту, здійснення інвестиційної діяльності.
Процес розробки конкурентної політики повинен охоплювати всі сфери діяльності підприємства з метою формування стабільної конкурентної позиції на ринку та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності.
Проблема вдосконалення специфічних можливостей фірми є складною та багатогранною. Це потребує системного підходу та реалізації комплексу важливих організаційних, економічних, управлінських, техніко-технологічних заходів.
Ключовими факторами успіху називають ті фактори, що є спільними для всіх компаній певної галузі, здійснення яких впливає на поліпшення конкурентної позиції підприємства.
Всі організації, які функціонують в конкурентному середовищі, ведуть конкурентну боротьбу. Проводиться багато статистичних досліджень з метою оцінювання конкурентного середовища, визначення його структури і динаміки розвитку, прогнозування змін для подальшого розвитку.
У сучасних умовах стратегія управління конкурентоспроможністю підприємства вимагає кардинальних перетворень у галузі інформаційних технологій. Успішне вирішення завдань підвищення конкурентоспроможності продукції, оперативності та ефективності поведінки на ринку, своєчасного виявлення можливих прямих конкурентів, управління фінансовими затратами обумовлює необхідність розробки і впровадження інтегрованої системи корпоративного управління прийняттям рішень.
Список літературних джерел
1. Бурда М., Виплош Ч. . Макроекономіка: Європ. Контекст, Київ. : Основи, 1998. – 67 с.
2. Паламарчук Г. Конкурентна політика в перехідній економіці. Актуальні проблеми економіки, 2001, № 3–4, 20 с.
3. Полянська А. Формування конкурентної політики вітчизняних підприємств в сучасних умовах господарювання: Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2009, № 657, 293–298 с.
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ I. ОСОБЛИВОСТІ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1. Сутність конкурентної політики організації
1.2. Методи оцінювання конкурентоспроможності організації
1.3. Формування конкурентної політики організації
Висновки до розділу І
РОЗДІЛ II. ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «САВ 92"
2.1. Загальна характеристика діяльності приватного акціонерного товариства «САВ 92» в умовах конкурентного середовища
2.2. Аналіз конкурентного середовища підприємства та характеристика
стратегічних груп конкурентів приватного акціонерного товариства «САВ 92»
Висновки до розділу IІ
РОЗДІЛ III. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «САВ 92»
3.1. Ключові фактори успіху організації як складова конкурентоспроможної політики організації «САВ 92»
3.2. Рекомендації щодо розвитку пріоритетних ключових факторів успіху приватного акціонерного товариства «САВ 92»
РОЗДІЛ I. ОСОБЛИВОСТІ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1. Сутність конкурентної політики організації
1.2. Методи оцінювання конкурентоспроможності організації
1.3. Формування конкурентної політики організації
Висновки до розділу І
РОЗДІЛ II. ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «САВ 92"
2.1. Загальна характеристика діяльності приватного акціонерного товариства «САВ 92» в умовах конкурентного середовища
2.2. Аналіз конкурентного середовища підприємства та характеристика
стратегічних груп конкурентів приватного акціонерного товариства «САВ 92»
Висновки до розділу IІ
РОЗДІЛ III. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «САВ 92»
3.1. Ключові фактори успіху організації як складова конкурентоспроможної політики організації «САВ 92»
3.2. Рекомендації щодо розвитку пріоритетних ключових факторів успіху приватного акціонерного товариства «САВ 92»
Покликання
1. Стандартизація, метрологія, сертифікація та управління якістю: підручник/ Баль-Прилипко Л.В. та ін. Київ : Компринт, 2017. 571 с
2. Белошапка А.И. Стратегії досягнення цілей в бізнесі: теорія і практика. Дн.: Пороги, 2003. - 797с.
3. Методи оцінки та управління : навчальний посібник/ Васильєва Т.А., Лєонов С.В., Кривич Я.М. та ін.Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2015. 208 с.
4. Войчак А.В., Камишніков Р.В. Конкурентні переваги підприємства Маркетинг в Україні. 2005, - №2. - С. 50-53.
5. Воронкова В. Г. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: навчально-методичний посібник для бакалаврів ЗДІА спеціальності 073 «Менеджмент» галузі знань 07 «Управління та адміністрування» денної та заочної форм навчання. Запоріжжя: Запоріз. держ. інж. акад., ЗДІА, 2018.158 с
6. Управління інноваціями : навч. посіб. / Гуторов О.І., Михайлова Л.І., Шарко І.О., Турчіна С.Г., Киричок О.В.. Вид. 2-ге, доп. Харків: «Діса плюс», 2016. 266 с.
7. Гуторова О.О. Менеджмент організації : навч. посібник. Х.: Харк. нац. аграр. ун-т. Х.: ХНАУ, 2017. 267 с
8.Денисенко М., Воронкова Т., Янковець Т. Проблеми підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств України. №1 37-46 с.
9.Довгань Л., Воржакова Ю. Механізм формування конкурентної політики поліграфічних підприємств.// Актуальні проблеми економіки. – 2014. – № – № 4. – C. 32–40.
10.Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства.Київ.: Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.
11. Менеджмент організацій: навч. посіб. / Укладачі: Л.Є. Довгань, І.П Малик, Г.А.Мохонько, М.В. Шкробот. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2017. 271 с.
12. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства .- К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.
13. Маркетинг банку: навчальник посібник / Дубовик О., Бойко С., Вознюк М., Гірченко Т. C. – 2-ге вид. – К. : Алерта, 2007. – 275 с.
14. Єременко А. О. (2018). Стратегія корпоративного управління як основа підвищення конкурентоспроможності підприємства видавничо-поліграфічної діяльності. Наукові записки. Українська академія книгодрукування, 1, 208-216.
15. Забродська Л.Д., Пічугіна Т.С., Грінько А.П. Теоретичні засади формування системи стратегічного управління в організації частина 1 : навч. посіб. у структ.-логіч.схемах. ХДУХТ, 2017. 118с.
16. Іванов Ю.Б., Орлов П.А., Іванова О.Ю. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток: Монографія. Харків: 2008. - 352 с.
17. Іванов Ю. Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства. Харків: ВД «Інжек», 384 с.
18. Копитко М. І. Управління інноваціями: навч.посіб. для самостійного вивчення дисципліни у схемах і таблицях. Львів: ЛьвДУВС, 2019. 292 с
19. Краснокутська Н.С., Кабанець І.А. Стратегічне управління : навч.посіб. для студентів економічних спеціальностей. Харків : НТУ «ХПІ», 2017. 460 с.
20. Лупак Р. Л. , Васильців Т. Г. Конкурентоспроможність підприємства : навч. посіб. Львів, 2016. 484 с.
21. Маркіна І.А., Помаз О.М., Помаз Ю.В. Операційний менеджмент: навч.посіб. П олтава: ПДАА, 2018. 224 с.
22. Михаліцька Н.Я, Верескля М.Р., Михаліцький В.С. Адміністративний менеджмент: навч.посіб. Львів: ЛьвДУВС, 2019. 320 с.
23. Мікловда В.П., Брітченко І.Г., Кубіній Н.Ю., Дідович Ю.О. Ефективність стратегічного управління підприємствами: сучасні проблеми та перспективи їх вирішення: монографія. Полтава: ПУЕТ, 2013. 218 с
24. МочернийС. В. Економічнийсловник-довідник. — К.: Femina,1995. — 277 с.
25. Овдіюк М.О., Тимошенко М.М., Пивовар А.М., Пивовар П.В. Операційний менеджмент : практикум. Житомир: ЖНАЕУ, 2015. 156 с.
26. Осовська Г.В., Масловська Л.Ц., Осовський О.А. Менеджмент організацій: підручник. Київ: Кондор, 2014. 366 с.
27. Паламарчук Г. Конкурентна політика в перехідній економіці.Актуальні проблеми економіки. 2001. – № 3–4. – С. 20.
28. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: монографія. Київ: КНТЕУ, 2002. – 302 с.
29. Портер М., Самплер Д., Прахалад С.К., Кристенсен К.:Курс МВА по стратегічному менеджменту, 2002. - 596с.
30. Портер М. Конкурентна стратегія. Методика аналізу галузей і конкурентів и конкурентов. Альпина Бизнес Букс, 2006. - 453с. - Библиогр.: С.449-452. - 88.68
31.Полянська, А. С. та Дюк, А. Н. (2018). Модель формування корпоративної культури в діяльності вітчизняних підприємств. Чорноморська економічна студія, 27(2), 9-16.
32. Полянська А. Формування конкурентної політики вітчизняних підприємств в сучасних умовах господарювання, менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: навч.пос.Львів: Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – 2009. – № 657. – С. 293–298.
33. Причепа І.В., Руда Л.П. Економіка та організація виробництва, самостійна та індивідуальна робота студентів: навч. посіб. Вінниця : ВНТУ, 2017. 186 с.
34. Пугач А.М. та ін. Інноваційний розвиток підприємства : навч.посіб., 2018. 348с
35. Ратушняк О.Г. Операційний менеджмент: навч.посіб. Вінниця: ВНТУ, 2016. 243 с.
36. Ратушняк, О. Г. Операційний менеджмент. Частина 1 : навч.посіб. Вінниця : ВНТУ, 2015. 99 с.
37. Самойлик Ю. Економічний механізм формування стратегії управління конкурентоспроможністю підприємства. Житомир: Вісник ЖДТУ. – 2010. – № 3. – С. 94–98.
38. Сапрун Г. Г. Розробка моделі управління конкурентоспроможністю експортно-орієнтованих підприємств. «Молодий вчений».: веб-сайт № 3 (43), 2017 р URL:http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/3/189.pdf (дата звернення 30.11.2022)
39. Сван Свон О . В. (2012). Обґрунтування вибору напряму впровадження управлінських технологій. Економічна стратегія та перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг, 2, 302-308.
40. Селютін В. М., Яцун Л. М. Управління персоналом: Практикум : навч. посібник. Харків: ХДУХТ, 2018. 188 с
41. Смолін І.В. Конкурентоспроможність підприємств: навч.посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навч.закладів. Київ: КНТЕУ, 2006.– 203с.– Бібліогр.:С.198-203.– 21.83
42. Стахів О.А., Адамчук Т.Л. Фактори конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства. Економіка і суспільство. Випуск 12 / 2017. С. 360-365. URL: http://economyandsociety.in.ua/journal/12_ukr/60.pdf (дата звернення 30.11.2022)
43. Сіренко К. Управління конкурентоспроможністю підприємства URL : http://conference.spkneu.org/ 2012/12/sirenko-k/ (дата звернення 30.11.2022)
44. Стенфорд Стенфорд, Н. (2015). Посібник економіста з проектування організації. 2-е вид. Профільні книги, 533 с.
45. Тертичка В.В. Стратегічне управління : підручник. Київ : «К.І.С.», 2017. 932 с
46. Тоцька О. Інформаційні системи в інноваційній діяльності: Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 184 с.
47. Швець Швець Ю.С. О. (2016). Вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на ефективність стратегічного управління зворотними засобами машинобудування Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки, 1, 26-36.
48. Шевченко Л. С. Стратегічний та інноваційний менеджмент: навч. посіб. Харків: Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого, 2019. 155 с
2. Белошапка А.И. Стратегії досягнення цілей в бізнесі: теорія і практика. Дн.: Пороги, 2003. - 797с.
3. Методи оцінки та управління : навчальний посібник/ Васильєва Т.А., Лєонов С.В., Кривич Я.М. та ін.Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2015. 208 с.
4. Войчак А.В., Камишніков Р.В. Конкурентні переваги підприємства Маркетинг в Україні. 2005, - №2. - С. 50-53.
5. Воронкова В. Г. Інформаційно-комунікаційний менеджмент: навчально-методичний посібник для бакалаврів ЗДІА спеціальності 073 «Менеджмент» галузі знань 07 «Управління та адміністрування» денної та заочної форм навчання. Запоріжжя: Запоріз. держ. інж. акад., ЗДІА, 2018.158 с
6. Управління інноваціями : навч. посіб. / Гуторов О.І., Михайлова Л.І., Шарко І.О., Турчіна С.Г., Киричок О.В.. Вид. 2-ге, доп. Харків: «Діса плюс», 2016. 266 с.
7. Гуторова О.О. Менеджмент організації : навч. посібник. Х.: Харк. нац. аграр. ун-т. Х.: ХНАУ, 2017. 267 с
8.Денисенко М., Воронкова Т., Янковець Т. Проблеми підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств України. №1 37-46 с.
9.Довгань Л., Воржакова Ю. Механізм формування конкурентної політики поліграфічних підприємств.// Актуальні проблеми економіки. – 2014. – № – № 4. – C. 32–40.
10.Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства.Київ.: Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.
11. Менеджмент організацій: навч. посіб. / Укладачі: Л.Є. Довгань, І.П Малик, Г.А.Мохонько, М.В. Шкробот. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2017. 271 с.
12. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства .- К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.
13. Маркетинг банку: навчальник посібник / Дубовик О., Бойко С., Вознюк М., Гірченко Т. C. – 2-ге вид. – К. : Алерта, 2007. – 275 с.
14. Єременко А. О. (2018). Стратегія корпоративного управління як основа підвищення конкурентоспроможності підприємства видавничо-поліграфічної діяльності. Наукові записки. Українська академія книгодрукування, 1, 208-216.
15. Забродська Л.Д., Пічугіна Т.С., Грінько А.П. Теоретичні засади формування системи стратегічного управління в організації частина 1 : навч. посіб. у структ.-логіч.схемах. ХДУХТ, 2017. 118с.
16. Іванов Ю.Б., Орлов П.А., Іванова О.Ю. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток: Монографія. Харків: 2008. - 352 с.
17. Іванов Ю. Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства. Харків: ВД «Інжек», 384 с.
18. Копитко М. І. Управління інноваціями: навч.посіб. для самостійного вивчення дисципліни у схемах і таблицях. Львів: ЛьвДУВС, 2019. 292 с
19. Краснокутська Н.С., Кабанець І.А. Стратегічне управління : навч.посіб. для студентів економічних спеціальностей. Харків : НТУ «ХПІ», 2017. 460 с.
20. Лупак Р. Л. , Васильців Т. Г. Конкурентоспроможність підприємства : навч. посіб. Львів, 2016. 484 с.
21. Маркіна І.А., Помаз О.М., Помаз Ю.В. Операційний менеджмент: навч.посіб. П олтава: ПДАА, 2018. 224 с.
22. Михаліцька Н.Я, Верескля М.Р., Михаліцький В.С. Адміністративний менеджмент: навч.посіб. Львів: ЛьвДУВС, 2019. 320 с.
23. Мікловда В.П., Брітченко І.Г., Кубіній Н.Ю., Дідович Ю.О. Ефективність стратегічного управління підприємствами: сучасні проблеми та перспективи їх вирішення: монографія. Полтава: ПУЕТ, 2013. 218 с
24. МочернийС. В. Економічнийсловник-довідник. — К.: Femina,1995. — 277 с.
25. Овдіюк М.О., Тимошенко М.М., Пивовар А.М., Пивовар П.В. Операційний менеджмент : практикум. Житомир: ЖНАЕУ, 2015. 156 с.
26. Осовська Г.В., Масловська Л.Ц., Осовський О.А. Менеджмент організацій: підручник. Київ: Кондор, 2014. 366 с.
27. Паламарчук Г. Конкурентна політика в перехідній економіці.Актуальні проблеми економіки. 2001. – № 3–4. – С. 20.
28. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: монографія. Київ: КНТЕУ, 2002. – 302 с.
29. Портер М., Самплер Д., Прахалад С.К., Кристенсен К.:Курс МВА по стратегічному менеджменту, 2002. - 596с.
30. Портер М. Конкурентна стратегія. Методика аналізу галузей і конкурентів и конкурентов. Альпина Бизнес Букс, 2006. - 453с. - Библиогр.: С.449-452. - 88.68
31.Полянська, А. С. та Дюк, А. Н. (2018). Модель формування корпоративної культури в діяльності вітчизняних підприємств. Чорноморська економічна студія, 27(2), 9-16.
32. Полянська А. Формування конкурентної політики вітчизняних підприємств в сучасних умовах господарювання, менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: навч.пос.Львів: Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – 2009. – № 657. – С. 293–298.
33. Причепа І.В., Руда Л.П. Економіка та організація виробництва, самостійна та індивідуальна робота студентів: навч. посіб. Вінниця : ВНТУ, 2017. 186 с.
34. Пугач А.М. та ін. Інноваційний розвиток підприємства : навч.посіб., 2018. 348с
35. Ратушняк О.Г. Операційний менеджмент: навч.посіб. Вінниця: ВНТУ, 2016. 243 с.
36. Ратушняк, О. Г. Операційний менеджмент. Частина 1 : навч.посіб. Вінниця : ВНТУ, 2015. 99 с.
37. Самойлик Ю. Економічний механізм формування стратегії управління конкурентоспроможністю підприємства. Житомир: Вісник ЖДТУ. – 2010. – № 3. – С. 94–98.
38. Сапрун Г. Г. Розробка моделі управління конкурентоспроможністю експортно-орієнтованих підприємств. «Молодий вчений».: веб-сайт № 3 (43), 2017 р URL:http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/3/189.pdf (дата звернення 30.11.2022)
39. Сван Свон О . В. (2012). Обґрунтування вибору напряму впровадження управлінських технологій. Економічна стратегія та перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг, 2, 302-308.
40. Селютін В. М., Яцун Л. М. Управління персоналом: Практикум : навч. посібник. Харків: ХДУХТ, 2018. 188 с
41. Смолін І.В. Конкурентоспроможність підприємств: навч.посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навч.закладів. Київ: КНТЕУ, 2006.– 203с.– Бібліогр.:С.198-203.– 21.83
42. Стахів О.А., Адамчук Т.Л. Фактори конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства. Економіка і суспільство. Випуск 12 / 2017. С. 360-365. URL: http://economyandsociety.in.ua/journal/12_ukr/60.pdf (дата звернення 30.11.2022)
43. Сіренко К. Управління конкурентоспроможністю підприємства URL : http://conference.spkneu.org/ 2012/12/sirenko-k/ (дата звернення 30.11.2022)
44. Стенфорд Стенфорд, Н. (2015). Посібник економіста з проектування організації. 2-е вид. Профільні книги, 533 с.
45. Тертичка В.В. Стратегічне управління : підручник. Київ : «К.І.С.», 2017. 932 с
46. Тоцька О. Інформаційні системи в інноваційній діяльності: Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 184 с.
47. Швець Швець Ю.С. О. (2016). Вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на ефективність стратегічного управління зворотними засобами машинобудування Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки, 1, 26-36.
48. Шевченко Л. С. Стратегічний та інноваційний менеджмент: навч. посіб. Харків: Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого, 2019. 155 с