Лексика і фразеологія сучасного українськомовного політичного дискурсу (на матеріалі виступів В.Зеленського, П.Порошенка, Ю.Тимошенко)
Автор(ка)
Орисенко Діана Анатоліївна
Ступінь
Бакалавр
Група
ФУБ-1-19-4.0з
Спеціальність
035 Філологія
Кафедра
Кафедра української мови
Анотація
Відповідно до завдань дослідження було здійснено аналіз теоретико-методологічного аспекту функціонування лексико-фразеологічних одиниць у політичному дискурсі, ми дійшли до таких висновків: Поняття «дискурс» репрезентовано у подвійній семантиці:
1) аргументоване усне чи письмове обговорення будь-якої теми, в якому предметом дискусії стають і самі способи аргументації;
2) будь-яке мовлення, розмова, дискусія, особливості яких характеризують мовця.
Дослідники виділяють різні типи дискурсу: науковий, політичний, публіцистичний, дискурс засобів масової інформації та ін. У структурі дискурсу визначають: ідейність, розумові процеси, мовні побудови та структури мовних ситуацій.
У результаті аналізу політичних промов таких сучасних українських політиків – В. Зеленського, П. Порошенка та Ю. Тимошенко було знайдено спільні характерні риси. Їх політичний дискурс представлений істотним домінуванням загальновживаної лексики, що становить основу будь-якого тексту промови, і політичною лексикою, що віддзеркалює ідеологію певного класу, спільноти чи групи, вводить у вжиток набір ідей, політичних роздумів і суджень, систему ідеологічних настанов, символів і цінностей. Окремі слова з політичної лексики стають ключовими й безпосередньо чинять вплив на адресата завдяки оцінно-емоційному потенціалу, влучності, стислості, точності. Політики використовують значну кількість лексем і фразеологізмів на позначення єдності України, рівності та свободи, захисту прав населення тощо.
1) аргументоване усне чи письмове обговорення будь-якої теми, в якому предметом дискусії стають і самі способи аргументації;
2) будь-яке мовлення, розмова, дискусія, особливості яких характеризують мовця.
Дослідники виділяють різні типи дискурсу: науковий, політичний, публіцистичний, дискурс засобів масової інформації та ін. У структурі дискурсу визначають: ідейність, розумові процеси, мовні побудови та структури мовних ситуацій.
У результаті аналізу політичних промов таких сучасних українських політиків – В. Зеленського, П. Порошенка та Ю. Тимошенко було знайдено спільні характерні риси. Їх політичний дискурс представлений істотним домінуванням загальновживаної лексики, що становить основу будь-якого тексту промови, і політичною лексикою, що віддзеркалює ідеологію певного класу, спільноти чи групи, вводить у вжиток набір ідей, політичних роздумів і суджень, систему ідеологічних настанов, символів і цінностей. Окремі слова з політичної лексики стають ключовими й безпосередньо чинять вплив на адресата завдяки оцінно-емоційному потенціалу, влучності, стислості, точності. Політики використовують значну кількість лексем і фразеологізмів на позначення єдності України, рівності та свободи, захисту прав населення тощо.
Зміст
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИКИ ТА ФРАЗЕОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ…………………………………………….………………...………7
1.1. Поняття «дискурс» у лінгвістичних дослідженнях………….……………………………………………………….….7
1.2. Особливості та функції політичного дискурсу………………………………………………………...……………...…15
1.3. Вербалізація українського політичного дискурсу………………….24
Висновки до 1 розділу…………………………………………………….29
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВИ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ…………………………………………………….………..…….31
2.1. Лексика і фразеологія у мовленні В. Зеленського………………….31
2.2. Лексичні та фразеологічні одиниці вживані у виступах П. Порошенка……………………………………………………………………..35
2.3. Лексеми і фраземи у мовленні Ю. Тимошенко………………………………………………………………..….…..40
2.4. Порівняльна характеристика лексико-фразеологічних особливостей політичного дискурсу В.Зеленського, П.Порошенка, Ю.Тимошенко……………………………………………………….…………..45
Висновки до 2 розділу…………………………………………………….47
ВИСНОВКИ…………………………………………………...……...…..49
СПИСОК ВИОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…….…………...….……..52
ВСТУП……………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИКИ ТА ФРАЗЕОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ…………………………………………….………………...………7
1.1. Поняття «дискурс» у лінгвістичних дослідженнях………….……………………………………………………….….7
1.2. Особливості та функції політичного дискурсу………………………………………………………...……………...…15
1.3. Вербалізація українського політичного дискурсу………………….24
Висновки до 1 розділу…………………………………………………….29
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВИ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ…………………………………………………….………..…….31
2.1. Лексика і фразеологія у мовленні В. Зеленського………………….31
2.2. Лексичні та фразеологічні одиниці вживані у виступах П. Порошенка……………………………………………………………………..35
2.3. Лексеми і фраземи у мовленні Ю. Тимошенко………………………………………………………………..….…..40
2.4. Порівняльна характеристика лексико-фразеологічних особливостей політичного дискурсу В.Зеленського, П.Порошенка, Ю.Тимошенко……………………………………………………….…………..45
Висновки до 2 розділу…………………………………………………….47
ВИСНОВКИ…………………………………………………...……...…..49
СПИСОК ВИОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…….…………...….……..52
Покликання
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Азарова Л. Є. Жаргонна фразеологія в мас-медійному дискурсі. Вінниця : ВНТУ, 2020. С. 191-193.
Билінська О. С. Агітаційні жанри українського політичного дискурсу: сугестивний і лінгвопрагматичний аспекти. Одеса, 2017. 218 с.
Васильченко В. М. Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини. Українська мова. 2010. № 1. С. 69.
Ващук Т. М. Політичний дискурс як об’єкт лінгвістичного дослідження. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2017. № 33. С. 182-185.
Волошук В. І. Індивідуальний авторський стиль, ідіолект, ідіостиль: питання термінології. Науково-методичний журнал. Філологія. Мовознавство. Миколаїв : МДГУ ім. П. Могили. 2018. № 79. С. 5-8.
Гузак А. Прецедентна ситуація: роль в політичній ораторській промові. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Германська філологія. 2014. Вип. 720. С. 219-227.
Дебати: Порошенко-Зеленський. Повне відео. URL : https://www. youtube.com/watch?v=Gtl_lux40i4&t=1796s. (дата звернення 25.11.2022)
Деренчук Н. В. Деякі аспекти реалізації мовної особистості сучасного українського політика. Вінниця : ТОВ Фірма «Планер», 2014. Вип. 19. С. 227-231.
Деренчук Н. В. Стилістичні фігури як засоби аргументації в сучасному українському політичному дискурсі. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016. Вип. 14. С. 32-38.
Забіяка В. А., Забіяка І. М. Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення, застосування. Київ : Академвидав, 2012. 304 с.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ ст. Вінниця : Нова Книга, 2019. 400 с.
Клименко І. Теоретичні засади лінгвістичного аналізу політичного дискурсу. Лінгвістичні студії. 2019. Вип. 19. С. 182-186.
Карасьова К. А. До питання про мовні особливості політичного впливу. URL: http ://www.ukrsense.dp.ua/index.php/USENSE/article/view/75. (дата звернення 12.01.2023).
Кондратенко Н. В. Український політичний дискурс. Одеса: Чорномор’я, 2017. 156 с.
Ковалевська А.В. Політичний патогенний мегадискурс: алгоритм нейтралізації: дис. ... докт. філол. наук /Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. 10.02.01. 2021. − 515 с.
Лакомська І. В. Сугестивна функція фразеологізмів у пресі. Записки з українського мовознавства. 2013. Вип. 20. С. 82-90.
Левченко Т. М. Функціонування жаргонних фразеологічних одиниць у засобах масової комунікації. Закарпатські філологічні студії. 2019. Вип. 11. С. 27-32.
Масенко Л. Т. Мова і політика. Київ : Соняшник, 2014. 162 с.
Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. Київ : Вища школа, 2013. 462 с.
Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. Київ : Світогляд, 2015. 315 с. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07... (дата звернення 12.12.2022).
Нагорна Л. Політична мова: зміст і структура поняття. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Київ, 2005. Вип. 7. С. 195–207. URL: https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/ukrpolituk/1/27.pdf (дата звернення 23.12.2022).
Одарчук Н., Мірончук Т. Аргументативний потенціал прецедентних феноменів у політичному дискурсі. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. 2014. Вип 4. С. 111-115.
Пашинська Л. М. Фразеологічні неологізми в сучасному українському мас-медійному дискурсі. Київ, 2021. С. 7-9.
Петренко В. В. Політична мова як засіб маніпулятивного впливу. Київ, 2013. 17 с.
Подшивайлова Г. М. Мовні засоби маніпулятивного впливу в політичному дискурсі. Київ, 2019. 21 с.
Помірко Р. С., Бутова І. С. Мовні дихотомії в політичному дискурсі України. Вісник Львівського університету. Серія: Іноземні мови. 2012. Вип. 19. С. 219-224.
Попов Р. А. Політичний дискурс: проблема теоретичної ідентифікації. URL: http://www.academy.gov.ua/ej/ej2/txts/pol-prav/05prapti.pdf (дата звернення 25.12.2022).
Потапенко С. І. Мовна особистість у просторі медійного дискурсу. Київ : Видавничий центр КНЛУ, 2014. 359 с.
Рослицька Мар'яна Василівна Прецедентне ім’я в політичному дискурсі: формально-семантичні ознаки і соціо-прагматичний потенціал (на матеріалі промов президентів України, Польщі та Франції кін. ХХ–поч. ХХІ ст.): дис. ..канд. філол. н. 10.02.15 Львів 2015. – 212 с.
Рудик І. М. Мовні знаки як інструменти маніпуляції й вербальної агресії в політичному дискурсі. Вісник Житом. держ. ун-ту : Філологічні науки. Житомир : ЖДУ, 2018. с. 189.
Савойська С. В. Мовно-комунікативна політика як специфічна область державної політики в поліетнічному соціумі: теоретико-історіологічний аналіз. Київ : Вид. центр «Просвіта», 2013. с. 424.
Сахарук І. Типологія прецедентних феноменів у сучасному українському дискурсі. Лінгвістичні студії. 2011. Вип. 23. С. 197-203.
Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2016. с. 632.
Славова Л. Л. Мовна особистість політика: когнітивно-дискурсивний аспект. Житомир : ЖДУ ім. І. Франка, 2010. с. 163.
Славова Л. Л. Прецедентні феномени в мовленні політиків. Мовні і концептуальні картини світу. Київ, 2012. Вип. 42. С. 168-180.
Соловйова Т. О. Розбудова теорії політичної лінгвістики в українському науковому просторі. Філологічні студії : Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Кривий Ріг : ФОП Маринченко С. В., 2018. Вип. 18. С. 75-88.
Стахова В. Поняттєво-виражальна сутність «фраземіки» в українському лінгвотермінологічному пpocтopi. Тернопіль : Мандрівець, 2010. № 3. 78 с. – 2010. – № 3. – С. 78.
Степаненко М. І. Політичне сьогодення української мови. Харків : Видавець Іванченко І. С., 2017. 616 с.
Стрій Л. І. Ритуальні жанри українського політичного дискурсу: структурно-семантичний і лінгвопрагматичний аспекти. Одеса, 2015. 20 с.
Сучасна українська мова. О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Київ : Либідь, 2021. 400 с.
Таран А. Термінологізація лексики в суспільно-політичному дискурсі / А. Таран // Термінологічний вісник. – 2013. – Вип. 2 (2). – С. 138–143.
Третяк Н. В. Експресивний потенціал жаргонної фразеології. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Філологічні науки. 2013. Кн. 4. С. 40-43.
Устенко Л. Ф. Особливості функціонування фразеологічних одиниць у різних стилях української мови. Наук. зап. Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Серія : Філологічні науки. 2021. С. 40-44.
Холод О. М. Інструментарій засобів масової інформації у процесі формування іміджу політиків. Київ, 2017. 546 с.
Холявко І. В. Суспільно-політична лексика у пресі 90-их років ХХ ст. (семантико-функціональний аналіз) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Кіровоград, 2004. 229 с.
Чадюк О. М. Метафора у сфері сучасної української політичної комунікації. Київ, 2015. 230 с.
Чепіль О. Я. Особливості реалізації комунікативних стратегій в політичному дискурсі. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2015. Вип. 52. С. 274-276.
Чорна О. О. Комунікативні засоби творення іміджу політичного лідера. Кіровоград, 2012. 278 с.
Юшковець І. А. Комунікативні стратегії і тактики в політичному дискурсі канцлерів ФРН (на матеріалі урядових заяв і політичних виступів). Київ, 2019. 213 с.
Янков А. В. Соціально-політичні неологізми і оказіоналізми в американському варіанті англійської мови: структура – семантика – функціонування : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04. Львів, 2004. 20 с.
Яценко Н. Політичні інновації в мові сучасних засобів масової інформації / Н. Яценко // Наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. І. Огієнка. Філол. науки. – Кам’янець-Подільський : «Аксіома», 2009. – Вип. 20. – С. 777–779.
Яшенкова О. В. Основи теорії мовної комунікації. Київ : Видавничий центр «Академія», 2010. 312 c.
Samiolo S. Semantsc Styles in Newspaper Journalism : A Systemic Functional Study. USA Continuum, 2010. 256 p.
Tito L. Medzinárodná komunikácia ako jazyk politikу. Masmediálna komunikácia v interdisciplinárnom výskume. Trnava, 2016. P. 38-42.
Wales K. A Dictionary of Stylistics. 3rd ed. New York : Routledge, 2011, 478 p.
Wodak R. Critical Discourse Analysis. Some Important Concepts and Considerations. ACCEPT-CDA Course, 2010, 26 p.
Азарова Л. Є. Жаргонна фразеологія в мас-медійному дискурсі. Вінниця : ВНТУ, 2020. С. 191-193.
Билінська О. С. Агітаційні жанри українського політичного дискурсу: сугестивний і лінгвопрагматичний аспекти. Одеса, 2017. 218 с.
Васильченко В. М. Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини. Українська мова. 2010. № 1. С. 69.
Ващук Т. М. Політичний дискурс як об’єкт лінгвістичного дослідження. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2017. № 33. С. 182-185.
Волошук В. І. Індивідуальний авторський стиль, ідіолект, ідіостиль: питання термінології. Науково-методичний журнал. Філологія. Мовознавство. Миколаїв : МДГУ ім. П. Могили. 2018. № 79. С. 5-8.
Гузак А. Прецедентна ситуація: роль в політичній ораторській промові. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Германська філологія. 2014. Вип. 720. С. 219-227.
Дебати: Порошенко-Зеленський. Повне відео. URL : https://www. youtube.com/watch?v=Gtl_lux40i4&t=1796s. (дата звернення 25.11.2022)
Деренчук Н. В. Деякі аспекти реалізації мовної особистості сучасного українського політика. Вінниця : ТОВ Фірма «Планер», 2014. Вип. 19. С. 227-231.
Деренчук Н. В. Стилістичні фігури як засоби аргументації в сучасному українському політичному дискурсі. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016. Вип. 14. С. 32-38.
Забіяка В. А., Забіяка І. М. Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення, застосування. Київ : Академвидав, 2012. 304 с.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ ст. Вінниця : Нова Книга, 2019. 400 с.
Клименко І. Теоретичні засади лінгвістичного аналізу політичного дискурсу. Лінгвістичні студії. 2019. Вип. 19. С. 182-186.
Карасьова К. А. До питання про мовні особливості політичного впливу. URL: http ://www.ukrsense.dp.ua/index.php/USENSE/article/view/75. (дата звернення 12.01.2023).
Кондратенко Н. В. Український політичний дискурс. Одеса: Чорномор’я, 2017. 156 с.
Ковалевська А.В. Політичний патогенний мегадискурс: алгоритм нейтралізації: дис. ... докт. філол. наук /Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. 10.02.01. 2021. − 515 с.
Лакомська І. В. Сугестивна функція фразеологізмів у пресі. Записки з українського мовознавства. 2013. Вип. 20. С. 82-90.
Левченко Т. М. Функціонування жаргонних фразеологічних одиниць у засобах масової комунікації. Закарпатські філологічні студії. 2019. Вип. 11. С. 27-32.
Масенко Л. Т. Мова і політика. Київ : Соняшник, 2014. 162 с.
Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. Київ : Вища школа, 2013. 462 с.
Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. Київ : Світогляд, 2015. 315 с. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07... (дата звернення 12.12.2022).
Нагорна Л. Політична мова: зміст і структура поняття. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Київ, 2005. Вип. 7. С. 195–207. URL: https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/ukrpolituk/1/27.pdf (дата звернення 23.12.2022).
Одарчук Н., Мірончук Т. Аргументативний потенціал прецедентних феноменів у політичному дискурсі. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. 2014. Вип 4. С. 111-115.
Пашинська Л. М. Фразеологічні неологізми в сучасному українському мас-медійному дискурсі. Київ, 2021. С. 7-9.
Петренко В. В. Політична мова як засіб маніпулятивного впливу. Київ, 2013. 17 с.
Подшивайлова Г. М. Мовні засоби маніпулятивного впливу в політичному дискурсі. Київ, 2019. 21 с.
Помірко Р. С., Бутова І. С. Мовні дихотомії в політичному дискурсі України. Вісник Львівського університету. Серія: Іноземні мови. 2012. Вип. 19. С. 219-224.
Попов Р. А. Політичний дискурс: проблема теоретичної ідентифікації. URL: http://www.academy.gov.ua/ej/ej2/txts/pol-prav/05prapti.pdf (дата звернення 25.12.2022).
Потапенко С. І. Мовна особистість у просторі медійного дискурсу. Київ : Видавничий центр КНЛУ, 2014. 359 с.
Рослицька Мар'яна Василівна Прецедентне ім’я в політичному дискурсі: формально-семантичні ознаки і соціо-прагматичний потенціал (на матеріалі промов президентів України, Польщі та Франції кін. ХХ–поч. ХХІ ст.): дис. ..канд. філол. н. 10.02.15 Львів 2015. – 212 с.
Рудик І. М. Мовні знаки як інструменти маніпуляції й вербальної агресії в політичному дискурсі. Вісник Житом. держ. ун-ту : Філологічні науки. Житомир : ЖДУ, 2018. с. 189.
Савойська С. В. Мовно-комунікативна політика як специфічна область державної політики в поліетнічному соціумі: теоретико-історіологічний аналіз. Київ : Вид. центр «Просвіта», 2013. с. 424.
Сахарук І. Типологія прецедентних феноменів у сучасному українському дискурсі. Лінгвістичні студії. 2011. Вип. 23. С. 197-203.
Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2016. с. 632.
Славова Л. Л. Мовна особистість політика: когнітивно-дискурсивний аспект. Житомир : ЖДУ ім. І. Франка, 2010. с. 163.
Славова Л. Л. Прецедентні феномени в мовленні політиків. Мовні і концептуальні картини світу. Київ, 2012. Вип. 42. С. 168-180.
Соловйова Т. О. Розбудова теорії політичної лінгвістики в українському науковому просторі. Філологічні студії : Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Кривий Ріг : ФОП Маринченко С. В., 2018. Вип. 18. С. 75-88.
Стахова В. Поняттєво-виражальна сутність «фраземіки» в українському лінгвотермінологічному пpocтopi. Тернопіль : Мандрівець, 2010. № 3. 78 с. – 2010. – № 3. – С. 78.
Степаненко М. І. Політичне сьогодення української мови. Харків : Видавець Іванченко І. С., 2017. 616 с.
Стрій Л. І. Ритуальні жанри українського політичного дискурсу: структурно-семантичний і лінгвопрагматичний аспекти. Одеса, 2015. 20 с.
Сучасна українська мова. О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Київ : Либідь, 2021. 400 с.
Таран А. Термінологізація лексики в суспільно-політичному дискурсі / А. Таран // Термінологічний вісник. – 2013. – Вип. 2 (2). – С. 138–143.
Третяк Н. В. Експресивний потенціал жаргонної фразеології. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Філологічні науки. 2013. Кн. 4. С. 40-43.
Устенко Л. Ф. Особливості функціонування фразеологічних одиниць у різних стилях української мови. Наук. зап. Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Серія : Філологічні науки. 2021. С. 40-44.
Холод О. М. Інструментарій засобів масової інформації у процесі формування іміджу політиків. Київ, 2017. 546 с.
Холявко І. В. Суспільно-політична лексика у пресі 90-их років ХХ ст. (семантико-функціональний аналіз) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Кіровоград, 2004. 229 с.
Чадюк О. М. Метафора у сфері сучасної української політичної комунікації. Київ, 2015. 230 с.
Чепіль О. Я. Особливості реалізації комунікативних стратегій в політичному дискурсі. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2015. Вип. 52. С. 274-276.
Чорна О. О. Комунікативні засоби творення іміджу політичного лідера. Кіровоград, 2012. 278 с.
Юшковець І. А. Комунікативні стратегії і тактики в політичному дискурсі канцлерів ФРН (на матеріалі урядових заяв і політичних виступів). Київ, 2019. 213 с.
Янков А. В. Соціально-політичні неологізми і оказіоналізми в американському варіанті англійської мови: структура – семантика – функціонування : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04. Львів, 2004. 20 с.
Яценко Н. Політичні інновації в мові сучасних засобів масової інформації / Н. Яценко // Наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. І. Огієнка. Філол. науки. – Кам’янець-Подільський : «Аксіома», 2009. – Вип. 20. – С. 777–779.
Яшенкова О. В. Основи теорії мовної комунікації. Київ : Видавничий центр «Академія», 2010. 312 c.
Samiolo S. Semantsc Styles in Newspaper Journalism : A Systemic Functional Study. USA Continuum, 2010. 256 p.
Tito L. Medzinárodná komunikácia ako jazyk politikу. Masmediálna komunikácia v interdisciplinárnom výskume. Trnava, 2016. P. 38-42.
Wales K. A Dictionary of Stylistics. 3rd ed. New York : Routledge, 2011, 478 p.
Wodak R. Critical Discourse Analysis. Some Important Concepts and Considerations. ACCEPT-CDA Course, 2010, 26 p.