Справедливість як етична чеснота та соціальний екзистенціал
Автор(ка)
Коваленко Наталія Іванівна
Ступінь
Бакалавр
Група
ФІЛб-1-20-4.0д
Спеціальність
033 Філософія
Кафедра
Кафедра філософії та релігієзнавства
Анотація
Справедливість - одна з фундаментальних категорій етики та соціально-політичної філософії, яка визначає уявлення про належне, правильне і гідне у взаєминах між людьми, групами та суспільством загалом. Як етична чеснота, справедливість формує ядро моральної свідомості, відображає прагнення людини до встановлення гармонійних, збалансованих стосунків на основі поваги до прав та гідності кожної особистості. В соціальному вимірі справедливість виступає вихідним принципом організації суспільного устрою, регуляції розподілу благ, можливостей, обов'язків та відповідальності між членами спільноти.
Питання справедливості завжди було в центрі уваги філософської думки - від античної класики до сучасних концепцій соціальної справедливості. Ще Платон і Аристотель розглядали справедливість як одну з основних чеснот, пов'язуючи її з ідеєю гармонійного суспільного ладу. В епоху Середньовіччя Фома Аквінський обґрунтував уявлення про справедливість як "волю постійно і тривалу віддавати кожному своє право". В новітній філософії Іммануїл Кант визначив справедливість як категоричний імператив, що випливає з автономії людської волі та вимог розуму.
Особливої гостроти проблема справедливості набуває в умовах сучасних соціальних трансформацій, коли питання розподілу суспільних благ, рівності можливостей, соціальної інклюзії, захисту прав людини стають визначальними чинниками демократичного розвитку. Тому осмислення справедливості як основоположного принципу соціальних відносин, ціннісно-нормативного орієнтира суспільного прогресу набуває особливої актуальності в контексті розвитку громадянського суспільства, правової держави, забезпечення сталого людського розвитку.
У даній дипломній роботі пропонується всебічний аналіз феномену справедливості в його етичному та соціальному вимірах. Метою дослідження є комплексне розкриття сутності справедливості як ключової етичної чесноти та базового принципу організації суспільних відносин. Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних дослідницьких завдань:
1. Дослідити історичні підходи до розуміння справедливості в етичній думці, визначити її статус як моральної цінності та доброчесності.
2. Розкрити зміст основних типів справедливості (ретрибутивна, дистрибутивна, процедурна) та їх значення для регулювання соціальних відносин.
3. Проаналізувати сутність справедливості як соціального екзистенціалу, її роль у забезпеченні рівності, соціальної інклюзії та сталого розвитку.
4. Дослідити сучасні концепції справедливості (теорія справедливості Джона Ролза, критика Роберта Нозіка та Майкла Волцера) та їх вплив на розвиток демократичних інститутів.
5. Окреслити перспективи подальших досліджень проблеми справедливості в контексті становлення гуманного, соціально-орієнтованого суспільства.
Об'єктом дослідження є феномен справедливості як ключового етико-соціального концепту. Предметом дослідження виступають: сутність, зміст та типи справедливості, її історичні трансформації, роль у регуляції суспільних відносин, сучасні теоретичні дискусії довкола проблеми справедливості.
Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та спеціальних філософських (герменевтичний, феноменологічний, історико-компаративний) методів. Використання зазначених методів дозволяє всебічно дослідити проблему справедливості, виявити її етичні та соціальні виміри, прослідкувати еволюцію уявлень про справедливість, а також окреслити перспективи її практичної реалізації в сучасному суспільстві.
Теоретичне підгрунтя дослідження складають праці провідних філософів, соціологів та політологів, які займалися вивченням проблеми справедливості, зокрема: Платона, Аристотеля, Фоми Аквінського, І. Канта, Дж. Ролза, Р. Нозіка, М. Волцера, А. Макінтайра, Н. Фрейзер, П. Рікера та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні феномену справедливості як ключового етичного та соціального концепту, виявленні його сутнісних характеристик, типологічного розмаїття, ролі в регулюванні суспільних відносин, а також окресленні перспектив практичної реалізації принципу справедливості в контексті демократичного розвитку та становлення гуманного суспільства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для поглиблення теоретичних та прикладних досліджень у сфері соціальної філософії, етики, політології, при розробці навчально-методичних матеріалів для викладання відповідних дисциплін у вищій школі. Крім того, результати дослідження можуть мати важливе значення для вдосконалення державної політики та законодавчого забезпечення у сфері захисту прав людини, забезпечення рівності та соціальної справедливості
Питання справедливості завжди було в центрі уваги філософської думки - від античної класики до сучасних концепцій соціальної справедливості. Ще Платон і Аристотель розглядали справедливість як одну з основних чеснот, пов'язуючи її з ідеєю гармонійного суспільного ладу. В епоху Середньовіччя Фома Аквінський обґрунтував уявлення про справедливість як "волю постійно і тривалу віддавати кожному своє право". В новітній філософії Іммануїл Кант визначив справедливість як категоричний імператив, що випливає з автономії людської волі та вимог розуму.
Особливої гостроти проблема справедливості набуває в умовах сучасних соціальних трансформацій, коли питання розподілу суспільних благ, рівності можливостей, соціальної інклюзії, захисту прав людини стають визначальними чинниками демократичного розвитку. Тому осмислення справедливості як основоположного принципу соціальних відносин, ціннісно-нормативного орієнтира суспільного прогресу набуває особливої актуальності в контексті розвитку громадянського суспільства, правової держави, забезпечення сталого людського розвитку.
У даній дипломній роботі пропонується всебічний аналіз феномену справедливості в його етичному та соціальному вимірах. Метою дослідження є комплексне розкриття сутності справедливості як ключової етичної чесноти та базового принципу організації суспільних відносин. Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних дослідницьких завдань:
1. Дослідити історичні підходи до розуміння справедливості в етичній думці, визначити її статус як моральної цінності та доброчесності.
2. Розкрити зміст основних типів справедливості (ретрибутивна, дистрибутивна, процедурна) та їх значення для регулювання соціальних відносин.
3. Проаналізувати сутність справедливості як соціального екзистенціалу, її роль у забезпеченні рівності, соціальної інклюзії та сталого розвитку.
4. Дослідити сучасні концепції справедливості (теорія справедливості Джона Ролза, критика Роберта Нозіка та Майкла Волцера) та їх вплив на розвиток демократичних інститутів.
5. Окреслити перспективи подальших досліджень проблеми справедливості в контексті становлення гуманного, соціально-орієнтованого суспільства.
Об'єктом дослідження є феномен справедливості як ключового етико-соціального концепту. Предметом дослідження виступають: сутність, зміст та типи справедливості, її історичні трансформації, роль у регуляції суспільних відносин, сучасні теоретичні дискусії довкола проблеми справедливості.
Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та спеціальних філософських (герменевтичний, феноменологічний, історико-компаративний) методів. Використання зазначених методів дозволяє всебічно дослідити проблему справедливості, виявити її етичні та соціальні виміри, прослідкувати еволюцію уявлень про справедливість, а також окреслити перспективи її практичної реалізації в сучасному суспільстві.
Теоретичне підгрунтя дослідження складають праці провідних філософів, соціологів та політологів, які займалися вивченням проблеми справедливості, зокрема: Платона, Аристотеля, Фоми Аквінського, І. Канта, Дж. Ролза, Р. Нозіка, М. Волцера, А. Макінтайра, Н. Фрейзер, П. Рікера та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні феномену справедливості як ключового етичного та соціального концепту, виявленні його сутнісних характеристик, типологічного розмаїття, ролі в регулюванні суспільних відносин, а також окресленні перспектив практичної реалізації принципу справедливості в контексті демократичного розвитку та становлення гуманного суспільства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для поглиблення теоретичних та прикладних досліджень у сфері соціальної філософії, етики, політології, при розробці навчально-методичних матеріалів для викладання відповідних дисциплін у вищій школі. Крім того, результати дослідження можуть мати важливе значення для вдосконалення державної політики та законодавчого забезпечення у сфері захисту прав людини, забезпечення рівності та соціальної справедливості
Зміст
ВСТУП........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК ЕТИЧНА ЧЕСНОТА...............................7
1.1. Історичні підходи до розуміння справедливості в етичній думці............................................................................................................................7 1.1.1. Кантіанський підхід до справедливості........................................................11
1.2. Справедливість як базова етична цінність та доброчесність.............................................................................................................13 1.3. Типи справедливості: ретрибутивна, дистрибутивна, процедурна................................................................................................................15
РОЗДІЛ 2. СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ЕКЗИСТЕНЦІАЛ.....20 2.1. Справедливість у контексті суспільних відносин........................................20 2.2. Інституційні механізми забезпечення справедливості.............................23 2.2.1. Роль держави, права, соціальних інституцій...........................................27 2.2.2. Громадянське суспільство як гарант справедливості...................................31
2.2.3. Етичний вимір справедливості: самореалізація та самовизначення.........34
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ..........................37 3.1. Теорія справедливості Джона Ролза.............................................................37 3.2. Критика концепції справедливості Ролза (Роберт Нозік, Майкл Волцер).......................................................................................................................40 3.3. Релятивізм та універсалізм у розумінні справедливості................................43
ВИСНОВКИ.............................................................................................................47
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................49
РОЗДІЛ 1. СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК ЕТИЧНА ЧЕСНОТА...............................7
1.1. Історичні підходи до розуміння справедливості в етичній думці............................................................................................................................7 1.1.1. Кантіанський підхід до справедливості........................................................11
1.2. Справедливість як базова етична цінність та доброчесність.............................................................................................................13 1.3. Типи справедливості: ретрибутивна, дистрибутивна, процедурна................................................................................................................15
РОЗДІЛ 2. СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ЕКЗИСТЕНЦІАЛ.....20 2.1. Справедливість у контексті суспільних відносин........................................20 2.2. Інституційні механізми забезпечення справедливості.............................23 2.2.1. Роль держави, права, соціальних інституцій...........................................27 2.2.2. Громадянське суспільство як гарант справедливості...................................31
2.2.3. Етичний вимір справедливості: самореалізація та самовизначення.........34
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ..........................37 3.1. Теорія справедливості Джона Ролза.............................................................37 3.2. Критика концепції справедливості Ролза (Роберт Нозік, Майкл Волцер).......................................................................................................................40 3.3. Релятивізм та універсалізм у розумінні справедливості................................43
ВИСНОВКИ.............................................................................................................47
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................49
Покликання
1. Платон. Держава / Пер. з давньогр. д. Коваль. – К.: Основи, 2000. – 355 с.
2. Аристотель. Нікомахова етика / Пер. з давньогр. В. Ставнюка. – К.: Авілон-Плюс, 2002. – 480 с.
3. Томас Аквінський. Сума теології. У 3-х т. / Пер. з латин. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2000. – Т. 1. - 558 с.
4. Кант І. Критика практичного розуму / Пер. з нім. І. Бурковського. – К.: Юніверс, 2004. – 240 с.
5. Кант І. Основи метафізики моралі. – К.: Юніверс, 2004. – 312 с.
6. Rawls J. A Theory of Justice. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 1971. – 538 p.
7. Сендел М. Справедливість: Що потрібно робити? / Пер. з англ. О. Якуніна. Київ: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2013. 348 с.
8. Райт Р. Доброчесності: Мистецтво людського вдосконалення / Пер. з англ. В. Горбатько. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2021. 336 с.
9. Франкена У. Етика / Пер. з англ. К. Расева. Київ: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2008. 670 с.
10. Макінтайр А. Після чесноти: Дослідження з теорії моралі / Пер. з англ. В. Терлецького. Київ: Дух і Літера, 2002. 436 с.
11. Zaibert L. Punishment and Retribution. – Aldershot: Ashgate, 2006. – 212 p.
12. Golash D. The Case Against Punishment: Retribution, Crime Prevention, and the Law. – New York: New York University Press, 2005. – 264 p.
13. Zehr H. The Little Book of Restorative Justice. – Intercourse, PA: Good Books, 2015. – 82 p.
14. Fleischacker S. A Short History of Distributive Justice. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 2004. – 184 p.
15. Walzer M. Spheres of Justice: A Defense of Pluralism and Equality. – New York: Basic Books, 1983. – 345 p.
16. Roemer J.E. Equality of Opportunity. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 1998. – 122 p.
17. Sen A. The Idea of Justice. – London: Penguin Books, 2009. – 496 p.
18. Thibaut J., Walker L. Procedural Justice: A Psychological Analysis. – Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 1975. – 160 p.
19. Tyler T.R. What is Procedural Justice?: Criteria Used by Citizens to Assess the Fairness of Legal Procedures // Law & Society Review. – 1988. – Vol. 22, No. 1. – P. 103-136.
20. Lind E.A., Tyler T.R. The Social Psychology of Procedural Justice. – New York: Springer, 1988. – 284 p.
21. Tamanaha B.Z. On the rule of law: History, politics, theory. – Cambridge: Cambridge University Press, 2004. – 180 p.
22. Арато А. Філософія права та соціальна теорія / Пер. з англ. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2005. – 321 с.
23. Фулер Л. Внутрішня мораль права / Пер. з англ. – К.: Вид-во "Сфера", 2007. – 242 с.
24. Фрейре П. Педагогіка свободи: етика, демократія і громадянська мужність / Пер. з англ. – К.: Вид-во "Дух і Літера", 2004. – 124 с.
25. Гавел В. Сила безсилих / Пер. з чес. – К.: Вид-во "Дух і Літера", 2018. – 156 с.
26. Керолайн Ньюбері. Громадянське суспільство і права людини. – Оксфорд: Видавництво Оксфордського університету, 2017. – 312 с.
27. Пітер Ватерман. Роль громадянського суспільства у сприянні справедливості // Журнал соціальної політики. – 2020. – Т. 35, № 2. – С. 250-268.
28. Хуан Ліндау. Громадянське суспільство та соціальна трансформація. – Стенфорд: Видавництво Стенфордського університету, 2015. – 198 с.
29. Марія Сідорова. Громадські організації та соціальне забезпечення. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2019. – 286 с.
30. Молдаван А.М. Економічні аспекти справедливості. – К.: Знання, 2007. – 178 с.
31. Загальна декларація прав людини. – ООН, 1948.
32. Арато А., Коген Дж. Громадянське суспільство і політична теорія / Пер. з англ. – Кембридж, МА: МІТ Прес, 1994. – 784 с.
33. Сен А. Розвиток як свобода / Пер. з англ. Харків: Вид-во "Вакле", 2002. 436 с.
34. Кьоніг А. Право на самовизначення / Пер. з нім. Київ: Дух і Літера, 2011. 312 с.
35. Ролз Дж. Політичний лібералізм / Пер. з англ. О. Терази. Київ: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2011. 384 с.
36. Нозік Р. Анархія, держава і утопія / Пер. з англ. Київ: Видавничий дім "Аквілон-Прес", 2005. 584 с.
37. Валлє С. Нозік і Ролз про справедливість. Філософська думка. 1999. № 2. С. 76-93.
38. Андерсон С. Роберт Нозік і навіщо потрібна держава. Лібертаріанські студії. Львів: Кальварія, 2009. С. 201-228.
39. Волцер М. Сфери справедливості: Захист плюралізму і рівності / Пер. з англ. Київ: Курс, 2018. 345 с.
40. Міллер Д. Рецензія на "Сфери справедливості" М.Волцера. Філософський огляд. 1998. Т. 107, №2. С. 308-313.
41. Кимлічка В. Лібералізм і права меншин / Пер. з англ. Харків: Центр освітніх ініціатив, 2003. 176 с.
2. Аристотель. Нікомахова етика / Пер. з давньогр. В. Ставнюка. – К.: Авілон-Плюс, 2002. – 480 с.
3. Томас Аквінський. Сума теології. У 3-х т. / Пер. з латин. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2000. – Т. 1. - 558 с.
4. Кант І. Критика практичного розуму / Пер. з нім. І. Бурковського. – К.: Юніверс, 2004. – 240 с.
5. Кант І. Основи метафізики моралі. – К.: Юніверс, 2004. – 312 с.
6. Rawls J. A Theory of Justice. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 1971. – 538 p.
7. Сендел М. Справедливість: Що потрібно робити? / Пер. з англ. О. Якуніна. Київ: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2013. 348 с.
8. Райт Р. Доброчесності: Мистецтво людського вдосконалення / Пер. з англ. В. Горбатько. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2021. 336 с.
9. Франкена У. Етика / Пер. з англ. К. Расева. Київ: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2008. 670 с.
10. Макінтайр А. Після чесноти: Дослідження з теорії моралі / Пер. з англ. В. Терлецького. Київ: Дух і Літера, 2002. 436 с.
11. Zaibert L. Punishment and Retribution. – Aldershot: Ashgate, 2006. – 212 p.
12. Golash D. The Case Against Punishment: Retribution, Crime Prevention, and the Law. – New York: New York University Press, 2005. – 264 p.
13. Zehr H. The Little Book of Restorative Justice. – Intercourse, PA: Good Books, 2015. – 82 p.
14. Fleischacker S. A Short History of Distributive Justice. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 2004. – 184 p.
15. Walzer M. Spheres of Justice: A Defense of Pluralism and Equality. – New York: Basic Books, 1983. – 345 p.
16. Roemer J.E. Equality of Opportunity. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 1998. – 122 p.
17. Sen A. The Idea of Justice. – London: Penguin Books, 2009. – 496 p.
18. Thibaut J., Walker L. Procedural Justice: A Psychological Analysis. – Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 1975. – 160 p.
19. Tyler T.R. What is Procedural Justice?: Criteria Used by Citizens to Assess the Fairness of Legal Procedures // Law & Society Review. – 1988. – Vol. 22, No. 1. – P. 103-136.
20. Lind E.A., Tyler T.R. The Social Psychology of Procedural Justice. – New York: Springer, 1988. – 284 p.
21. Tamanaha B.Z. On the rule of law: History, politics, theory. – Cambridge: Cambridge University Press, 2004. – 180 p.
22. Арато А. Філософія права та соціальна теорія / Пер. з англ. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2005. – 321 с.
23. Фулер Л. Внутрішня мораль права / Пер. з англ. – К.: Вид-во "Сфера", 2007. – 242 с.
24. Фрейре П. Педагогіка свободи: етика, демократія і громадянська мужність / Пер. з англ. – К.: Вид-во "Дух і Літера", 2004. – 124 с.
25. Гавел В. Сила безсилих / Пер. з чес. – К.: Вид-во "Дух і Літера", 2018. – 156 с.
26. Керолайн Ньюбері. Громадянське суспільство і права людини. – Оксфорд: Видавництво Оксфордського університету, 2017. – 312 с.
27. Пітер Ватерман. Роль громадянського суспільства у сприянні справедливості // Журнал соціальної політики. – 2020. – Т. 35, № 2. – С. 250-268.
28. Хуан Ліндау. Громадянське суспільство та соціальна трансформація. – Стенфорд: Видавництво Стенфордського університету, 2015. – 198 с.
29. Марія Сідорова. Громадські організації та соціальне забезпечення. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2019. – 286 с.
30. Молдаван А.М. Економічні аспекти справедливості. – К.: Знання, 2007. – 178 с.
31. Загальна декларація прав людини. – ООН, 1948.
32. Арато А., Коген Дж. Громадянське суспільство і політична теорія / Пер. з англ. – Кембридж, МА: МІТ Прес, 1994. – 784 с.
33. Сен А. Розвиток як свобода / Пер. з англ. Харків: Вид-во "Вакле", 2002. 436 с.
34. Кьоніг А. Право на самовизначення / Пер. з нім. Київ: Дух і Літера, 2011. 312 с.
35. Ролз Дж. Політичний лібералізм / Пер. з англ. О. Терази. Київ: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2011. 384 с.
36. Нозік Р. Анархія, держава і утопія / Пер. з англ. Київ: Видавничий дім "Аквілон-Прес", 2005. 584 с.
37. Валлє С. Нозік і Ролз про справедливість. Філософська думка. 1999. № 2. С. 76-93.
38. Андерсон С. Роберт Нозік і навіщо потрібна держава. Лібертаріанські студії. Львів: Кальварія, 2009. С. 201-228.
39. Волцер М. Сфери справедливості: Захист плюралізму і рівності / Пер. з англ. Київ: Курс, 2018. 345 с.
40. Міллер Д. Рецензія на "Сфери справедливості" М.Волцера. Філософський огляд. 1998. Т. 107, №2. С. 308-313.
41. Кимлічка В. Лібералізм і права меншин / Пер. з англ. Харків: Центр освітніх ініціатив, 2003. 176 с.