Феномен пізньої демократизації в контексті праці «третя хвиля» C. Гантінгтона

Товкун Мирослав Олександрович

Бакалавр

ФІЛОСб-1-17-4.0д

033 Філософія

Кафедра філософії та релігієзнавства

Актуальність теми дослідження. Демократія – одне з найуживаніших слів сучасності. Важко навіть уявити тему, яка була б, хоч у найменшій мірі актуальнішою за це загальновідоме суспільне явище, яке можна сміливо назвати основою сучасного функціонування абсолютної більшості не лише країн, а й цілих цивілізацій. Питання демократизації та коренів цього явища як на теренах України, так і на території інших держав чітко постає як одна з важливих складових повноцінного політичного розвитку в умовах глобалізації. Ми бачимо, що в історичному контексті перевагу набувають саме країни з демократичною формою правління, тоталітарні та авторитарні режими – попри їх здатність до ефективної, але короткотермінової мобілізації власного населення та ресурсів для вирішення нагальних проблем – не витримують цивілізаційних змагань. Хвилі демократизації одна за одною накривають континенти нашої планети. Від того, наскільки незворотніми є демократичні трансформації в нашій державі, наскільки сформувалися в ній демократичні інституції, наскільки зрілою є самосвідомість наших громадян, напряму залежить майбутнє України. Це, безумовно, свідчить про високу актуальність, а головне – про важливість цієї теми для сучасного суспільства загалом та кожного індивіда зокрема. В результаті вивчення та осмислення цієї теми українське суспільство зможе набагато краще зрозуміти ті події, що відбувалися в минулому, а можливо, навіть і заглянути у майбутнє, яке і виступить наслідком тих процесів, які ми маємо щастя споглядати в нашій з вами буденності.
Метою бакалаврської роботи є соціально-філософський аналіз феномену пізньої демократизації.
Реалізація зазначеної мети визначає постановку і вирішення низки дослідницьких завдань, зокрема:
1) виявити теоретико-методологічні засади соціально-філософського дослідження феномену демократизації та пізніх його проявів;
2) простежити динаміку демократичних перетворень в країнах світу у ХХ-ХХІ ст. та охарактеризувати основні етапи-хвилі;
3) визначити особливості пізньої демократизації в соціально-політичній системі України, оцінити ступінь незворотності демократичних перетворень.
Об’єкт дослідження: феномен пізньої демократизації.
Предмет дослідження: сутність та закономірності пізньої демократизації її причини та мета, основні фактори демократизації та їх зв’язок між собою.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стала «теорія хвиль демократизації», розроблена С. Гантінгтоном в його праці The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century (1991). Основна ідея цієї теорії полягає в тому, що демократичні перетворення мають нерівномірний характер і хвилеподібно «накатують» на різні групи держав. Хвиля демократизації, за С. Гантінгтоном, вказує на сукупність транзитів від недемократичних (тоталітарних та авторитарних) режимів до демократії за умов, що число таких транзитів перевищує в даний історичний період число транзитів у зворотньому напрямку. Аналізуючи хвилі та відкати в процесі демократизації, С. Гантінгтон спирався на локально-цивілізаційну методологію, подану їм у його іншій праці The Clash of Civilizations and Remaking of the World Order (1996).
При розгляді теми бакалаврського дослідження використовувалися як наукові, так і соціально-філософські методи, зокрема, структурно-функціональний, соціоісторичний, політологічний підходи, включаючи методологічні принципи історизму, системності й плюралізму, оскільки необхідно було серед багатоманіття варіантів демократизації побачити закономірності цього процесу.
Окрім цього у процесі розкриття даної теми були задіяні такі загальнологічні методи наукового дослідження як аналіз та синтез, специфікацію та узагальнення, порівняння тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки бакалаврської роботи доповідалися на засіданні кафедри філософії Історико-філософського факультету Київського університету імені Бориса Грінченка, а також на науковій конференції «Київські філософські студії-2021», що знайшло відображення в публікації тез здобувача:
Структура роботи. Бакалаврське дослідження складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких містить по два підрозділи. Закінчується робота загальним висновком. Список цитованої літератури налічує 44 найменування. Загальний обсяг роботи – 68 сторінок.
Ключові терміни: демократія, демократизація, альтернативи демократії, демократичні трансформації, С. Гантінгтон, хвилі демократизації, відкати демократизації, пізня демократизація.

ВСТУП.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ
1.1. Соціально-філософська рефлексія процесу демократизації.
1.2. Понятійно-категоріальний каркас дослідження процесу демократизації.
РОЗДІЛ 2. ДИНАМІЧНИЙ ВИМІР ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ.
2.1. Перші хвилі демократизації, логіка та передумови демократизації Західної Європи.
2.2. Феномен третьої хвилі, демократія в умовах тотальної доступності інформації.
РОЗДІЛ 3. «ПІЗНЯ ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ»: ПОГЛЯД З МАЙБУТНЬОГО.
3.1. Демократії третьої хвилі: Чи слід остерігатися відкату?
3.2. Україна – на гребні хвилі та кордоні цивілізацій.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аристотель. Сочинения: В 4 т. Т. 4. – М.: Мысль, 1983. С. 561.
2. Античность // Советская историческая энциклопедия : в 16 т. / под ред. Е. М. Жукова. — М. : Советская энциклопедия, 1961—1976.
3. Метойки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
4. Дейвіс, Норман (1996). "Європа. Історія". Київ: Основи. с. 145.
5. Еврипід. Прохачки. 405–409.
6. Реальный словарь классических древностей. Под редакцией Й. Геффкена, Э. Цибарта. — Тойбнер. Ф. Любкер. 1914.
7. И.Е. Суриков. Проблемы раннего Афинского законодательства.. — 2004.
8. Aristotle, Constitution of Athens, 9.1 and Archaic Times to the End of the Peloponnesian War, Cambridge University Press, page 209
9. Суриков И.Е. Как назывался высший орган власти в античном демократическом полисе? (рус.) // Античная цивилизация: политические структуры и правовое регулирование. Доклады международной интернет-конференции. — Ярославль, 2012. — С. 8—20
10. Przeworski, Adam; et al. (2000). Democracy and Development: Political Institutions and Well-Being in the World, 1950-1990. Cambridge: Cambridge University Press.
11. Н.А Баранов “Cовременная демократия: эволюционный подход” Санкт-Петербург 2008
12. Нікколо Макіавеллі. Державотворець. Переклад з італійської: Валентина Балог. Київ: Арій, 2015.
13. Хантингтон С. X 19 Третья волна. Демократизация в конце XX века / Пер. с англ. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. – 368 с.
14. Schumpeter J.A. Capitalism, Socialism, and Democracy. 2nd ed. New York: Harper, 1947. Chap. 21, p. 269.
15. The notion of a “democratic wave” and the dates of democracy’s fi rst wave draw on Samuel Huntington, The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century (Norman: University of Oklahoma Press, 1991).
16. Larry Diamond, “Elections without Democracy: Thinking about Hybrid Regimes,” Journal of Democracy 13 (April 2002)
17. Steven Levitsky and Lucan Way, “The Rise of Competitive Authoritarianism,” Journal of Democracy 13 (April 2002)
18. Fareed Zakaria, The Future of Freedom: Illiberal Democracy at Home and Abroad (New York: W. W. Norton, 2003)
19. Andreas Schedler, “The Menu of Manipulation,” Journal of Democracy 13 (April 2002)
20. Janos, Politics and Paradigms (Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1982).
21. S. M. Lipset, Political Man (Garden City, N.Y.: Doubleday, 1960)
22. Adam Przeworski and Fernando Limongi, “Modernization: Theories and Facts,” World Politics 49 ( January 1997).
23. Stephan Haggard and Robert R. Kaufman, «Democratization During the Third Wave», Annual Review of Political Science, Vol. 19:125-144 (Volume publication date May 2016).
24. Soarish, M. 2004. The awkward age of democracy. Russia in Global Policy 2(3): 154–161).
25. Игрицкий, Ю. И. (отв. ред.) 2003. Демократизация и парламентаризм в Восточной Европе. М.: ИНИОН РАН.
26. Komar, Yu. I. (ed.) 2002. Africa on the threshold of the 21st century: a collection of papers. Moscow: Institute of Scientific Information on Social Sciences of the Russian Academy of Sciences).
27. Сонин, К. 2004. Невыносимая легкость реформ. Россия в глобальной политике
28. Зыгарь М.2006. Венесуэла выбрала Великую Колумбию. Коммерсантъ 5 декабря.
29. Чумакова, М. Л. 2007. Эквадор: перемены на политической арене. Латинская Америка 2: 25–41.
30. Трифонов, Е. 2006. Чужие среди своих. Новое время 41.
31. Маркс, К., Энгельс, Ф. 1959. Соч. 2-е изд. Т. 8. М.: Гос. изд-во полит. литературы.
32. Денисов, С. А. 2005. Реставрация административной социальной системы в России. Россия и современный мир 4(49): 106–116.
33. Букалов, А. 2006. Две правды. Новое время 39. (Bukalov, A. 2006. Two types of truth. Modern Times 39).
34. Богатырев, В. 2003. Демократия по-азиатски. Российская газета 2 апреля. (Bogatyrev, V. 2003. Democracy in the Asian style. The Russian Newspaper on April 2.)
35. Нечитайло, Д. 2007. Радикальные исламисты аплодируют Папе Римскому. Азия и Африка сегодня 3: 63–66. (Nechitaylo, D. 2007. Radical Islamists applaud the Pope. Asia and Africa Today 3: 63–66).
36. Протопопов, А. С., Козьменко, В. М., Елманова, Н. С. 2006. История международных отношений и внешней политики России (1648–2005): учеб. для студентов вузов. М.: Аспект-Пресс.
37. Габуев, А. 2007. Иранская проблема объединилась с дарфурской. Коммерсантъ 1 марта.
38. Лантратов, К., Грицков, А. 2007. У Муамара Каддафи разыгралось вооружение. Коммерсантъ 4 мая.
39. Караганов, С. 2006. Фарс на фоне драмы. Российская газета 13 октября.
40. Simes, D. 2004. America's imperial dilemma. Russia in Global Policy 2(1): 130–142).
41. Кудряченко А. І. Європейський вибір України: досягнення, виклики та перспективи // Віче. – 2009. – № 16. – С. 2–4.
42. Чиркин В. Е. Переходное постсоциалистическое государство: содержание и форма // Государство и право. – 1997. – № 1. – С. 10.
43. Daily Telegraph, 29 March 1990, 13;
44. New York Times, 27 February 1990, A10, and 9 April 1990, A6.