Соціально-політичні витоки філософії екзистенціалізму

Перенчук Валерія Валеріївна

Бакалавр

ФІЛОСб-1-17-4.0д

033 Філософія

Кафедра філософії та релігієзнавства

Екзистенціалізм зародився в середині ХХ ст. і повністю змінив свідомість людини. Людина почала усвідомлювати себе як особистість, вона почала розуміти своє буття, стани своєї душі, мислення. Екзистенціалізм - загальний термін для тих філософів, які розглядають природу стану людини як ключову філософську проблему і які поділяють думку, що цю проблему найкраще вирішити за допомогою онтології.
«Екзистенціалізм» як і «раціоналізм» та «емпіризм» – це термін, який є частиною інтелектуальної історії. Термін був прийнятий як самоопис Жан-Полем Сартром, і завдяки широкому розповсюдженню післявоєнного літературно-філософського досвіду Сартра та його спільників, таких як Симона де Бовуар, Альбер Камю та Моріс Мерло-Понті – екзистенціалізм почали уподібнювати до культурного руху, який мов розквіт у Європі в 40-50-х роках. Основними визнаними екзистенціалістами були: А. Камю, Карл Ясперс, Мартін Хайдеггер і Мартін Бубер, Жан Вал, Габріель Марсель, Хосе Ортега-і-Гассет та Мігель де Унамуно, Микола Бердяєв та Лев Шестов. Філософи XIX століття, Серен К’єркегор і Фрідріх Ніцше, стали розглядатися як попередники руху. Екзистенціалізм був як літературним явищем, так і філософським. Власні ідеї Ж.- П. Сартра були і є більш відомими через його вигадані твори (такі як, «Нудота і відсутність виходу» ), ніж через його більш суто філософські, а повоєнні роки знайшли дуже різноманітну групу письменників та художників, пов’язаних під цим терміном: ретроспективно Ф. М. Достоєвський, Г. Ібсен та Ф. Кафка були призвані; в Парижі були Андре Гіде, Жан Жене, Андре Мальро та Самуель Беккет; до клубу належать норвежець Кнут Гамсун і румун Євген Іонеско; митців, таких як Альберто Джакометті і навіть абстрактних експресіоністів, таких як Джексон Поллок, Аршил Горький та Віллем де Кунінг, та режисерів, таких як Жан-Люк Годар та Інгмар Бергман, розуміли в екзистенційному плані. Образ екзистенціалізму до середини 1970-х став стереотипом, який пародіювали у багатьох книгах і фільмах Вуді Аллена.
Через це інколи люди мають припущення, що екзистенціалізм – це минулий культурний рух, а не філософська позиція.
Всі люди є окремими оригінальними особистостями, вони живуть своїм життям, але їм потрібно усвідомити своє існування, зрозуміти його суть, і тільки тоді кожна людина пізнає справжню істину життя.
Актуальність дослідження
На нашу думку, ця тема дуже актуальна. Життя людини частіше за все проходить непомітно, і за все життя вона навіть не встигає зрозуміти своє справжнє призначення . Необхідно розмірковувати над цим питанням, тому що воно дуже важливе. Скоріше за все, воно є найважливішим для кожного з нас. Чи варто життя того, щоб прожити його і навіть не розуміти свого існування? Чи варто жити повністю занурюючись у повсякденність? Мабуть, інколи потрібно вирішити та зрозуміти для самого себе для чого ти живеш і усвідомити себе як особистість.
Ця проблема має дуже серйозно поставати в суспільстві, особливо теперішньому. Але на превеликий жаль, сучасні люди не приділяють їй достатню кількість уваги, вона залишається не повністю розкритою для кожного, як окремої, унікальної особистості.
Об’єктом дослідження екзистенціалізм як особливий напрям філософського осягнення буття людини.
Предметом дослідження є специфічні умови зародження та генези філософії екзистенціалізму.
Завданням даної роботи є дослідити генезу основних положень екзистенціалізму крізь історичну призму та соціально-політичні умови формування екзистенціальної філософії, також дізнатися більше про особливості екзистенціалів буття в філософії екзистенціалізму та їх впив на сучасний екзистенціаліз.

Вступ……………………………………………………………………..…..3
I. Генеза основних положень екзистенціалізму крізь історичну призму……………………………………...………………..………..5
II. Соціально-політичні умови формування екзистенціальної філософії в основних представниках……………………………….………….…………..14
III. Особливості екзистенціалів буття в філософії екзистенціалізму та їх впив на сучасний екзистенціалізм…….…………………...44
Висновки……………………………………………………………...…….55
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….62

1. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем . — М.: Политиздат, 1991 . — 527 с. — (Мыслители XX в.). ISBN 5—250—01357—0
2. Сартр, Жан-Поль. Буття і ніщо [Текст] : нарис феноменологічної онтології / Ж. Сартр ; пер. В. Лях, П. Таращук. - К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. - 855 с.
3. Ж.-П.Сартр. ЭКЗИСТЕНЦИАЛИЗМ – ЭТО ГУМАНИЗМ. В кн.: Сумерки богов. М.: «Политиздат», 1989. c. 319-344.
4. Ясперс, Карл.Общая психопатология [Текст] / К. Ясперс ; пер. Л. О. Акопян. - М. : Практика, 1997. - 1056 с.
5. Камю, Альбер. Сочинения [Текст] : в 5 т. / А. Камю. - Х. : Фолио, 1997 . - (Вершины). - ISBN 966-03-0277-0.
Т. 3 : Праведники. - Человек бунтующий. - Лето. - Падение. - Х. : [б.в.], 1998. - 575 с.
6. Райда К. Історико-філософське дослідження постекзистенціального мислення. – К., 1998.
7. Лепп І. Християнська філософія екзистенції / Пер. з фр. В. Ляха, О. Марштупенко. - К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. - 148 с.
8. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. [навч. пос] / за ред. М.Зубрицької. 2-е вид., доп. - Львів : Літопис, 2001.-832 с.
9. Хайдегтер М. Время и бытиё : Статьи и выступления / М.Хайдеггер. / Сост., пер. с нем. и комм. В. В. Бибихина. - М.: Изд-во«Республика», 1993. - 447 с.
10. Аристотель. Никомахова етика. Соч. в 4т. М.: Мысль, 1983. – Т.4.- 830с.
11. Асмус В.Ф. Этика Канта. Кант И. Соч. в 6-ти т. М.: Мысль, 1995.- Т.4. –Ч.1.
12. Асмус В.Ф. Античная философия. М.:1976. – 234с.
13. Анисимов С.Ф. Мораль и поведение.- М.: Мысль, 1979.- 142с.
14. Адорно Теодор. Проблеми філософії моралі. – М.: Республіка, 2000. -239с.
15. Аристотель. Никомахова зтика. Соч. В 4 т. - М.: Мысль, 1983. -Т.4.- 830 с.
16. Бичко А.К. та ін. Історія філософії: Підр.- К.: Либідь, 2001.- 408с.
17. Богомолов А.С., Антична філософія – М.: Изд-во. Моск. У-та. ,1985.- 368с.
18. Боргош Ю. Фома Аквинский. – М.: Мысль, 1975. – 321с.
19. Булатов М.О., ЗагороднюкВ.П., Малєєв К.С., Солонько Л.А. Філософська антропологія в контексті сучасної епохи. – К.: Стилос, 2001. – 245с.
20. Миголатьев А.А. Философия: Учебник для вузов.- М.: Юнити-Дана, 2001, 639 с.
21. Камю Альбер (Albert Camus) Посторонний. (L' étranger). На фр. яз. – М.: Юпитер-Интер, 2003. – 124с.
22. Философский энциклопедический словарь.- М.: Сов. энциклопедия, 1989,с.240
23. Миголатьев А.А., Философия: Учебник для вузов.- М.: Юнити-Дана, 2001, с 220
24. А. Камю, цит. по Великие мыслители запада. -М.:Крон-Пресс,1998, с.790
25. А. Камю, цит. по Великие мыслители запада. -М.:Крон-Пресс,1998, с.791
26. А. Камю, цит. по Великие мыслители запада. -М.:Крон-Пресс,1998, с.790
27. Великовский С.И. Умозрение и словесность. Очерки французской культуры. М.- Спб.: Университетская книга, 1998,с101
28. А. Камю, цит. по Великие мыслители запада. -М.:Крон-Пресс,1998, с.791
29. А. Камю, цит. по Великие мыслители запада. -М.:Крон-Пресс,1998, с.791
30. А. Камю, цит. по Бессонов Б.Н., Философские портреты.- Омск: Омск гос. ун-т, 2002,с490
31. А. Камю, цит. по Тормасов Б.А. Философы и философия. – М.: Остожье, 1998, с 474
32. Великовский С.И. Умозрение и словесность. Очерки французской культуры. М.- Спб.: Университетская книга, 1998, с 109
33. А. Камю, цит. по Великовский С.И. Умозрение и словесность. Очерки французской культуры. М.- Спб.: Университетская книга, 1998,с110
34. А. Камю, цит. по Великовский С.И. Умозрение и словесность. Очерки французской культуры. М.- Спб.: Университетская книга, 1998,с111
35. История философии: Энциклопедия.- Минск: Интерпрес-сервис,2002, с 436